Kremlins war against Ukraine

1. 1 березня 2015
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ
Безпековий огляд ЦДАКР № 4 (20)
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики другої половини лютого 2015 р.
У дзеркалі експертної думки
Південний напрямок потребує невідкладного посилення –
Експертна рада з питань національної безпеки
Оборонні аспекти півдня України в умовах продовження
агресивних дій з боку РФ
Проблема внеблоковости Украины: пример Финляндии и
NORDEFCO
Національна безпека України: проблеми пошуку її гарантів
Аналітичні розробки
Россия после Путина. Возможные модели
Владимир Путин: игрок с кроплеными картами
Деякі аспекти планування розвитку Сектору безпеки і
оборони України
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ
CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES
Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070
тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22
www. cacds.org.ua

2. Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії
та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками
ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються
відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому середовищі України.
Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне
та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.
Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить
експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української
влади.
@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових
проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный
комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник
начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у
галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра
оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України
(2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор
з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і
Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони
навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 3
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики другої половини лютого 2015 р.
Основні виклики і ризики другої половини лютого 2015 року пов’язані
із подальшим зростанням масштабної війни Росії проти України та, зокре-
ма, відкритим веденням цієї війни на тлі мовчання західного співтовари-
ства. Кім того, збільшилися ризики застосування Росією нових видів зброї
(зокрема, бойової авіації) на тлі відсутності адекватної кількості сучасних
озброєнь та військової техніки (ОВТ) у сил оборони України. У лютому
суттєво збільшилася кількість терактів у стабільних регіонах країни, при
цьому, новою тенденцією стало використання вибухівки проти мирних
людей з метою їх вбивства, ураження та залякування.
Надзвичайним новим викликом Україні стала потужна валютна криза,
яка збільшила негативні настрої серед населення, невдоволення владою, та
в цілому надала нові козирі Кремлю. На тлі економічного занепаду полег-
шилися умови для Росії щодо завдання військових ударів на півдні Украї-
ни, проведення десантної операції та окупації нових територій.
Більше того, експертами ЦДАКР зафіксовано сигнали Росії, що свід-
чать про готовність до масштабної війни з Україною! Знакове вбивство
опозиційного політика Бориса Нємцова 27 лютого, понад 60 тис. росій-
ських військ на кордоні з Україною, з десяток тисяч російських військових
на Донбасі у складі російсько-терористичних угруповань, активізація ди-
версійно-розвідувальних груп і агентів в стабільних регіонах є вагомими
ознаками підготовки Кремля до наступу. Усе це – на тлі тривалого коливан-
ня Вашингтона, самоусунення Берліна і Парижа від відповідальності за по-
рушення Кремлем домовленостей у Мінську. Крім того, оберти економіч-
ної кризи та зростання недовіри до влади поглиблюють негативні фактори.
Серед іншого, президент Росії Володимир Путін висловив «надію на те, що
відкритої війни України та Росії не буде», – це означає лише одне: ретельну
розробку цієї війни.
Означені чинники потребують мобілізації влади України до системних
дій у секторі безпеки та оборони. Серед іншого, Президенту України слід
визнати, що дипломатичного вирішення конфлікту на сході не існує, і ско-
ро такі умови можуть не з’явитися.
Основні виклики в економічній площині
Вперше з початку російсько-української війни саме економічні чинни-
ки вийшли на перші позиції серед усіх викликів Українській державі. Так,
24 лютого котирування гривні до долара на міжбанківському валютному
ринку України на закритті торгів встановилися на рівні 32-33,5, створивши
антирекорд та умови для паніки. Остання дійсно має тенденцію до розпо-
всюдження.
Гостроти набула критика фінансового топ менеджменту. «Нацбанку,
який давно розбазарив свої резерви, не залишалося нічого кращого, як уда-
Більше того, екс-
пертами ЦДАКР
зафіксовано сигна-
ли Росії, що свід-
чать про готов-
ність до
масштабної війни
з Україною!
Означені чинники
потребують мобі-
лізації влади Украї-
ни до системних
дій у секторі безпе-
ки та оборони.
Серед іншого,
Президенту Украї-
ни слід визнати,
що дипломатично-
го вирішення кон-
флікту на сході не
існує, і скоро такі
умови можуть не
з’явитися

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 4
тися до крайнього заходу — фактично зупинити міжбанк» (DT.UA, 26.02).
Влада не спромоглася розв’язати фінансовий вузол та станом на кінець лю-
того демонструвала розгубленість. Такий розвиток ситуації створює умови
для негативної реакції зовнішнього світу та відкриває нові можливості для
впливу Кремля.
Негативний фон поглиблюється деякими тактичними кроками євро-
пейських гравців, зокрема, Угорщини у сфері енергетичної взаємодії з РФ.
Фактично цими діями прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан почав від-
крито грати на стороні Кремля та підтримувати Путіна. Щоправда, Євро-
пейський союз 23 лютого висловив глибоку стурбованість у зв’язку з рі-
шенням Угорщини укласти з Росією контракти в енергетичній галузі. На
думку експертів, європейські лідери можуть заблокувати контракти через
побоювання, що угорська влада не підтримає розширення санкцій проти
Росії.
Серед позитивних для України подій варто згадати заяву Китаю про
готовність виділити Україні 3,6 млрд. дол. для зменшення залежності від
російського газу (21.02). Такі дії Пекіну можуть з часом набути характеру
підтримки, що особливо важливо з огляду на доцільність розгортання вій-
ськово-технічного співробітництва (ВТС) для отримання різних систем та
елементів ОВТ – від стволів для артилерії до технології важливих елементів
ракетної зброї.
Ще однією важливою подією став початок консультацій президента
Європейської ради Дональда Туска з лідерами країн ЄС – щодо подальших
дій у відповідь на порушення РФ режиму припинення вогню на Донбасі.
Крім того, фахівці припускають, що через налагодження прямих по-
ставок газу до самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» у російського газового
монополіста «Газпрому» зростуть шанси потрапити під санкції США.
Основні ризики у військовій сфері
Ключовим викликом у військовій сфері залишається зростаюча ймо-
вірність проведення Кремлем подальшої окупації території України. Ди-
ректор Національної розвідки США Джеймс Клеппер вважає, що Росія має
намір прокласти коридор суходолом до Криму, а також, що сепаратисти
навесні можуть здійснити напад на Маріуполь. Про це він заявив у четвер,
26 лютого, під час слухань у Комітеті зі Збройних сил Сенату США. В цей
же день генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг синхронно зазна-
чив, що Росія за останні місяці перекинула на Донбас більше тисячі оди-
ниць техніки - танків, артилерії і систем ППО, тощо.
Сумнівним і неоднозначним стало сприйняття суспільством ситуації
довкола Дебальцевого. Згідно з даними Генштабу (19.02), понад 90 україн-
ських військових потрапили у полон під час бою за Дебальцеве, місцезна-
ходження ще 82 залишалося невідомим. При цьому противник істотно від-
Влада не спромо-
глася розв’язати
фінансовий вузол
та станом на
кінець лютого
демонструвала
розгубленість.

5. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 5
сунув лінію фронту від своїх вельми вразливих міст та отримав важливий
для нього внутрішній залізничний вузол. «Після відходу з Дебальцевого у
противника вивільнилися серйозні сили для організації наступу вже не по
одному, а по двох, нехай і непов’язаних, напрямках», - небезпідставно вва-
жає аналітик Юрій Райхель («День», 20.02). Фахівець має рацію, коли вка-
зує, що «Путіну зараз дуже важливо завдати наступної істотної поразки
українській армії з метою її деморалізації та посилення настроїв про зраду
в тилу. Метою кремлівського плану є розхитування внутрішнього станови-
ща в Україні на основі воєнних поразок, що тривають».
У другій половині лютого продовжилася концентрація російських
військ в районі Новоазовська. Збільшилася кількість важкої техніки, тан-
ків, артилерійських установок, загонів найманців, а також військовос-
лужбовців збройних сил Росії. Така ж концентрація військ була виявлена
у районі міста Горлівка, де майже щодня збільшувалася присутність пред-
ставників регулярних частин Російської Федерації. Крім того, фахівці
Пентагону заявляють про сплеск російської повітряної активності над
українською територією (речник Міністерства оборони США Стів Уо-
ррен, 21.02)
В цей же час Збройні сили України почали планомірне відведення важ-
кого озброєння в зоні бойових дій. Однак фахівці вважають цей крок більш
ніж сумнівним. Зокрема, залишаються невирішеними питання дислокації
та підтримки добровольчих батальйонів. Якщо ВСУ відведуть важке озбро-
єння, то добровольчі батальйони в районі н.п. Пєскі можуть бути атаковані
важкою артилерію російсько-терористичних угруповань.
Загалом слід констатувати: військові виклики і ризики збільшилися.
Головні виклики на міжнародній арені
Фахівці дійшли висновку, що остання спроба зупинити війну на сході
України дипломатичним шляхом мала ще менше успіху, аніж перша така
спроба минулого вересня. Нова угода фактично визнала той факт, що Укра-
їна розділена територіально через воєнні дії. Але де саме проходить розпо-
дільна межа, залишилося невизначеним. Існують усі підстави вважати, що
Кремль розраховує на спробу захопити стратегічний порт у Маріуполі та
створити наземний прохід між Росією та Кримським півостровом.
Серед іншого фахівці визнають невдалу спробу лідерів Німеччини та
Франції розв’язати проблему припинення агресії Росії. При цьому Сполу-
чені Штати до переговорного процесу не долучені, в том числі, через не-
конструктивну позицію західноєвропейських лідерів.
Станом на 25 лютого Білий дім передбачав можливість збільшення вій-
ськової підтримки України, а також введення додаткових санкцій проти
Росії.
«Путіну зараз
дуже важливо
завдати наступ-
ної істотної по-
разки українській
армії з метою її
деморалізації та
посилення настро-
їв про зраду в
тилу. Метою
кремлівського
плану є розхиту-
вання внутріш-
нього становища в
Україні на основі
воєнних поразок,
що тривають»
Однак фахівці
вважають цей
крок більш ніж
сумнівним

6. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 6
Варто згадати симптоматичну заяву першого заступника секретаря
Ради національної безпеки і оборони України Олега Гладковського, який
поінформував, що Україна вже налагодила постачання летального озбро-
єння з деяких країн (27.02). Якщо це відповідає дійсності, ситуацію можна
вважати проривом на дипломатичному фронті. Однак значна кількість фа-
хівців висловлює сумнів щодо правдивості даної заяви.
Водночас почала дещо змінюватися риторика Лондону. Британія може
переглянути рішення щодо надання Україні летальної зброї у разі погір-
шення ситуації на Донбасі. Про це зазначив глава МЗС Великобританії Фі-
ліп Хеммонд 27 лютого. «Якщо Росію не зупинити зараз в Україні, то завтра
ми побачимо дестабілізацію Молдавії і балтійських країн», - заявив британ-
ський прем’єр-міністр Девід Кемерон 24 лютого. Він також поінформував,
що британські військовослужбовці (як і американські) будуть відправлені в
Україну у найближчі кілька тижнів для консультації і навчання українських
військовослужбовців (75 британських військових, розділених на чотири ко-
манди, будуть направлені в регіони, віддалені від зони конфлікту, для на-
вчання медицині, логістиці, розвідці та за іншими напрямами).
Якщо Сполучені Штати ухвалять рішення про постачання оборонної
зброї в Україну, це стане позитивним сигналом для подібних дій у країнах
Європейського Союзу. Таку думку висловив посол Польщі в США Ришард
Шнепф під час конференції «Важливість безпеки України для Європи» 25
лютого у Вашингтоні. Між іншим, Білий дім продовжує коливатися, однак
запевняє: передбачається можливість збільшення військової підтримки
України, а також введення додаткових санкцій проти Росії (25.02).
Цікаву загальну оцінку дій Європи надала Лілія Шевцова, старший на-
уковий співробітник інституту Брукінгса - одного з найважливіших аналі-
тичних центрів США (Українська правда, 24.02): «Європа була розколота -
щодо Росії, щодо Америки, щодо Європейського Союзу та того, куди він
повинен рухатися – ще до української трагедії. Український фактор поси-
лив певні відмінності. Ми тепер бачимо, що є м’якотілі, які включають, на-
самперед, середземноморські країни – вони традиційно дуже м’яко став-
ляться до російського самодержавства. Є такі країни, як Словаччина, і такі
політики, як чеський президент Мілош Земан. Є Угорщина, яка являє со-
бою путінський режим всередині Європейського Союзу - такий парадокс.
Постійно коливається Франція, яку Німеччина весь час утримує за фалди,
не даючи скотитися до пропутінізму».
На жаль, поки не просувається ініціатива України щодо миротворчої
місії на Донбасі (міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив,
що Україні потрібен миротворчий контингент для стабілізації ситуації, а
вже потім поліцейська місія). Хоча постійне представництво України при
ООН заявило про початок консультацій в Нью-Йорку з реалізації рішення
Є Угорщина, яка
являє собою путін-
ський режим всере-
дині Європейського
Союзу - такий
парадокс

7. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 7
РНБО про залучення міжнародної миротворчої місії на Донбасі, а прези-
дент Польщі Броніслав Коморовський та прем’єр Латвії Лаймдота Страую-
ма підтримали ідею президента Петра Порошенка ввести на Донбас мирот-
ворчу місію ООН, – вона поки що заведена у глухий кут.
Ставлення у світі до агресії Росії та щодо особистості В.Путіна
Сприйняття особистості Путіна має тенденцію до погіршення, однак
відбувається це дуже повільно.
«База путінського режиму суттєво обмежена. І немає впевненості в
тому, що путіністи - ті, які підтримують російського президента і входять у
88% - реально Путіна підтримують» - вважає Лілія Шевцова, старший нау-
ковий співробітник інституту Брукінгса (Українська правда, 24.02). Вона
додає, що «Важливо те, що вже зараз вийшли на поверхню фактори агонії
путінського режиму. І не виключено, що система захоче, спробує відтвори-
ти себе через зміну режиму» (більш детальніше ця тематика розкривається
у третьому розділі бюлетеня).
У самій РФ народ втомлюється від протистояння Москви зі світом.
При цьому, за Шевцовою, у березні 2014 р. 57% підтримували анексію Кри-
му, зараз – лише 50%. Нині 65% вважають, що Україна має бути незалеж-
ною, але дружньою. І тільки 22% у січні 2015 року за опитуванням Левада-
центру вважали, що Україна має бути під контролем Росії. Збільшується
число тих, хто не хоче платити ціну за «Кримнаш».
Як вбачається, вбивство опозиціонера Бориса Нємцова (він був за-
стрелений в ніч на 28 лютого в центрі Москви) за день до опозиційного
маршу «Весна» (запланованого на 1 березня), може стати новим етапом
зниження рейтингу Путіна у самій Росії. Однак розраховувати на масові
виступи росіян поки що немає підстав.
Основні ризики організації українською владою оборони та
опору Кремлю
Проблеми підготовки потужної оборони поки, як і раніше, не вирі-
шуються. Найбільш критичними стали заяви щодо ситуації довкола Де-
бальцевого.
«Війська під Дебальцевим були кинуті на прорив без команди згори,
командування сектора самоусунулася, і жодних команд від них ще не
надходило», – так оцінює ситуацію заступник командира 25-го баталь-
йону «Київська Русь» з позивним «Грос» (про це 19 лютого він розповів в
ефірі телеканалу «24»).
«Потрібно знімати білі рукавички й починати повну блокаду окупо-
ваної території», – переконаний аналітик Юрій Райхель («День», 20.02).
Серед іншого, Служба безпеки України 21 лютого склала список із
понад 100 російських ЗМІ, акредитацію яких тимчасово припинено

8. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 8
(йдеться про ті російські ЗМІ, які зареєстровані в РФ; до списку з-поміж
інших ЗМІ входять такі російські телеканали, як «LifeNews», «Звезда»,
«Россия-1», «Первый канал», «Россия-24», «НТВ» та інші). Для фахівців
це був довгоочікуваний крок, який має продовжити перелік несилових
заходів проти країни-агресора.
Також важливим стало рішення про призов на строкову військову
службу у 2015 році – згідно з указом Президента Петра Порошенка, етапи
призову відбудуться у квітні – травні та у жовтні – листопаді. Якщо роз-
глядати рішення у контексті війни з РФ, як тимчасове, воно є необхідним.
Однак воно також свідчить про відсутність наміру української влади щодо
створення сучасної армії нового типу – орієнтир узято на формат віднов-
лення армії радянського типу. Такий підхід, поза сумнівом, містить додат-
кові ризики як для організації ефективної боротьби з російсько-терорис-
тичними угрупованнями, так і для самої влади України.
Також Президент Петро Порошенко призначив двох перших заступ-
ників секретаря РНБО. Зокрема, одним із них став колишній в.о. міністра
оборони Михайло Коваль (був в.о. з березня по липень 2014 року), іншим –
колишній керівник корпорації «Богдан» Олег Гладковський (до зміни пріз-
вища – Свинарчук). Рішення глави держави свідчить про паліативний під-
хід до кадрових питань у секторі безпеки і оборони
Орієнтир узято на
формат
відновлення армії
радянського типу
Рішення глави
держави свідчить
про паліативний
підхід до кадрових
питань у секторі
безпеки і оборони

9. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 9
У дзеркалі експертної думки
Південний напрямок потребує невідкладного посилення –
Експертна рада з питань національної безпеки
25 лютого 2015 року відбулося засідання Експертної Ради (ЕР) з питань
національної безпеки, яке розглянуло оперативні питання щодо можливостей
посилення південного напрямку. Свої рекомендації Експертна рада спряму-
вала відповідним структурам української влади. Нижче надано перелік реко-
мендацій, які, за висновком експертів ЕР, можуть оприлюднюватися у відкри-
тому режимі.
А. Превентивні заходи.
А.1. Терміново посилити роботу контррозідувальних органів з населен-
ням південних регіонів України – передусім, з представниками (керівниками)
місцевих адміністрацій та лідерами громадської думки.
…
…
А.4. Суттєво покращити навчання відмобілізованих. Розглянути для цьо-
го доцільність створення учбових полків (батальйонів). … Потрібне більш
ефективне використання тренажерів та учбової техніки.
А.5. Посилити відповідальність за втрату озброєнь та військової техніки
(ОВТ) військовими в зоні бойових дій. Так само посилити відповідальність
підприємств за якість відвантажених в ЗСУ (НГУ) ОВТ. ….
А.6. Розпочати переведення на контракт частини військовослужбовців,
що добре себе проявили під час бойових дій. Формування професійного ядра
ЗСУ вкрай необхідне! Покращити роботу з наявним особовим складом у час-
тині психологічної підготовки до ведення бойових дій, поведінки під час по-
трапляння у полон.
А.7. Попри побоювання військово-політичного керівництва розпо-
чати та стимулювати формування і діяльність приватних воєнних компа-
ній. Першочергові завдання: 1) формувати та взяти на утримання (включ-
но навчання та забезпечення у ході БД) загонів спецпризначення – як
існуючі у структурі ЗСУ, СБУ, СЗР, МВС, так і нові – з числа колишніх
спецпризначенців різних відомств; 2) формування та утримання пере-
сувних ремонтних груп, які в зоні БД будуть здійснювати оперативний
ремонт ОВТ, забезпечувати комплектуючими, важливими елементами
ОВТ (тепловізори і т.п.).
А.8. Удосконалити кадрову політику в секторі безпеки і оборони. Залучи-
ти фахівців, звільнених у запас – як діючих командирів і як інструкторів.
…
…
Формування про-
фесійного ядра ЗСУ
вкрай необхідне!
Попри побоювання
військово-політич-
ного керівництва
розпочати та
стимулювати
формування і
діяльність при-
ватних воєнних
компаній

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 10
Б. Можливості посилення південного напрямку (військо-
вий аспект).
Б.1. Делегувати максимальні повноваження тактичним командирам щодо
прийняття рішення у частині виконань тактичних завдань оборони. ….
Б.2. Відійти від статичної оборони, перейти до ведення мобільної оборо-
ни як системи взаємопов’язаних за єдиним замислимося і планом заходів обо-
ронного і наступального характеру з однією з ключових ролей добре підготов-
лених ССпО (стратегічних і тактичних). …
Б.3. Ретельно підготувати протидесантну операцію (ПДО) на південному
узбережжі, директивно закріпити завдання оборони морського узбережжя за
командувачем ВМСУ з наданням йому усіх необхідних повноважень, військ
(сил) і ресурсів. ….
…
Б.5. Задіяти усі можливості суспільства: громадянська оборона та запо-
біжники гуманітарній катастрофі:
• створити районні Комітети оборони на чолі з головами РДА (не лише
обласні Ради оборони), їх діяльність спрямувати на роботу з населен-
ням за мережевим принципом: роз’яснення правил поведінки при на-
паді противника на місто, недопущення паніки, створення серед на-
селення цільових груп (сприяння обороні, медичної, сприяння
підрозділам ДСНС, волонтерських груп забезпечення, підвозу та ін.),
обладнання бомбосховищ, підготовка оборони району в інженерному
відношенні, виявлення провокаторів, сприяння діяльності спеціаль-
них органів, тощо;
• …;
• …;
• створити загони підтримки ДСНС на випадок виникнення надзви-
чайних ситуацій, пов’язаних з диверсіями і терористичними актами;
• …;
• передбачити в законодавчому порядку можливість використан-
ня ресторанів, їдалень, кафе, заправок та інших приватних під-
приємств для безкоштовного харчування людей і військовос-
лужбовців, заправки та ремонту техніки у випадку критичної
ситуації (з чітко визначними критеріями – що саме мається на
увазі під критичною ситуацією) за відповідними чековими ви-
могами (як, зокрема, було в Великобританії під час війни). Чек
забезпечується прямими урядовими зобов’язаннями і оплачу-
ється протягом трьох місяців після пред’явлення чеку військо-
вим чи цивільним керівництвом. Діапазони цін на послуги за
відповідною номенклатурою визначаються Урядом відповідно
до ринкових показників.

11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 11
В. Стратегічно важливі питання для організації подальшої
оборони України
В.1. Кадрово забезпечити сектор безпеки і оборони держави. Термі-
ново Призначити віце-прем’єр-міністра з питань ОПК, якому доручити
координацію усіма підприємствами ОПК, проведення інвентаризації усіх
наявних на підприємствах (арсеналах) ОВТ, а також налагодження дер-
жавно-приватного партнерства із залученням значної кількості приват-
них підприємств. Призначити заступників міністра оборони, заступни-
ків командувачів видами ЗСУ, ключових департаментів – які досі не
призначені.
…
....
Список учасників засідання Експертної Ради при ЦДАКР
(25 лютого 2015 року)
АРТЮШЕНКО Андрій Арнольдович – Заступник директора Департа-
менту розробок і закупівлі ОВТ Міноборони України
БАДРАК Валентин Володимирович – Директор Центру досліджень ар-
мії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
БЛИЗНЮКОВ Сергій Павлович – Помічник міністра оборони України
(2005 - 2014),заступник головного інспектора Головної інспекції Міністерства
оборони України (1998-2004 рр.)
БУТУСОВ Юрій Євгенович – Військовий експерт, головний редактор
«Цензор.НЕТ»
ВОРОНЧЕНКО Ігор Олександрович - Начальник військ берегової обо-
рони – заступник командувача ВМС України
ЗАМАНА Володимир Михайлович – Начальник Генерального штабу —
Головнокомандувач Збройних Сил України (2012 -2014), генерал-полковник
КОПЧАК Володимир Ігорович – Керівник оборонно-промислових про-
ектів ЦДАКР, секретар Експертної ради при ЦДАКР
ПОЛЯКОВ Леонід Ігорович – Перший заступник міністра оборони
України (2005 – 2008 рр.); Заступник міністра оборони України (2104 р.)
РИЖЕНКО Андрій Олексійович – Заступник начальника штаба (з пи-
тань Євроатлантичної інтеграції) командування ВМС України
РУБАН Володимир Володимирович – Керівник Центру гуманітарної до-
помоги з питань звільнення полонених та заручників у зоні АТО
СКІПАЛЬСЬКИЙ Олександр Олександрович – Заступник голови СБУ
(2007 р.), начальник ГУР МОУ (1991 – 1997 рр.)
СТЕЦЕНКО Олександр Олексійович – Заступник генерального дирек-
тора ДК «Укроборонпром»
ТАРУТА Сергій Олексійович – Народний депутат України

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 12
ЯКУБЕЦЬ Іван Миколайович – Начальник аеромобільних військ Украї-
ни (1998–2005 рр.), член Експертної ради ЦДАКР.
(Крім того, членом Експертної ради, адміралом Кабаненком І.В. було наді-
слано окремі пропозиції, що увійшли до переліку пропозицій).
Неурядову Експертну раду з питань національної безпеки було створено
за ініціативи Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння у квітні
2014 року. До її складу увійшла низка відомих у країні профільних експертних
організацій та оборонних аналітиків, з початку 2015 року до даного форуму,
що працює в режимі «закритого клубу фахівців», приєднався ряд директорів
великих оборонних підприємств і народних депутатів Верховної Ради Укра-
їни, а також група іноземних фахівців з Великої Британії та Грузії.
Оборонні аспекти півдня України в умовах продовження
агресивних дій з боку РФ
Леонід Поляков,
головний радник Інститутуту стратегічних досліджень «Нова Украї-
на», голова Експертної ради ЦДАКР
Загальна оцінка загроз
З огляду на переважно географічний характер об‘єднання окремих пів-
денних територій у цілісний регіон півдня Україниосновні загрози воєнно-
го характеру так само доцільно систематизувати за географічними ознака-
ми. З урахуванням районів зосередження військових сил та засобів
вірогідного противника – Російської Федерації, – а також очевидних пріо-
ритетних намірів РФ щодо продовження зусиль щодо дестабілізації обста-
новки в регіоні та виснаження Української держави в цілому, виглядає до-
цільним розглядати загрози воєнного характеру за трьома основними
групами:
1. На приморсько-кримському напрямі вздовж північного узбережжя
Чорного моря від Ізмаїла до Генічеська.
2. На придністровському напрямі вздовж кордону України з невизна-
ною Придністровською Молдавською Республікою (ПМР).
3. Власне на всій території регіону, особливо в місцях розташування
військових частин і зосередження важливих оборонних та інших
стратегічно важливих об‘єктів.
Відповідно, перспективи подальшого розвитку регіону «Південь Укра-
їни» і забезпечення безпеки його розвитку від агресивних воєнних пося-
гань з боку РФ необхідно розглядати з урахуванням основних характерис-
тик зазначених груп воєнних загроз в контексті соціально-економічних і
політичних особливостей цього регіону.

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 13
Приморсько-кримський напрям
Основну загрозу воєнного характеру становить сухопутне угрупуван-
ня Збройних Сил РФ на тимчасово окупованій території АРК. Це угрупу-
вання може здійснювати наступальні дії з Криму на південь Херсонської
області самостійно, або одночасно з наступом російсько-сепаратистських
сил в районі Маріуполя у напрямі на Крим чи в іншому напрямі. Ці можли-
ві наступальні дії сухопутних військ РФ з території АРК вірогідно будуть
забезпечуватися ударами ракетних військ, авіації та висадкою повітряних
десантів.
Для цього на території АРК вже зосереджено угрупування у загально-
му складі близько 30 тисяч чол. особового складу, до 500 бойових броньо-
ваних машин різного типу і танків, до 200 артилерійських одиниць, понад
100 бойових літаків та близько 100 бойових і транспортних вертольотів.
Окрім цього, потенційну загрозу можуть становити надводні бойові
кораблі і морська піхота Чорноморського Флоту РФ, які у взаємодії з авіа-
цією та повітрянодесантними частинами з території РФ можуть здійснюва-
ти морські десантні операції на півдні Миколаївської й Одеської областей.
Найбільш вірогідно – з одночасними відволікаючими діями з території
ПМР та активізацією військової діяльності сепаратистів та окупаційних
військ РФ на Південному Донбасі.
Придністровський напрям
На території ПМР Росія вже зосередила близько 3 тис. чол. особового
складу та близько 50 бойових броньованих машин. Зазначених сил недо-
статньо для самостійних наступальних дій проти України, тому найбільш
вірогідно, що це угрупування на випадок розширення агресії РФ з терито-
рії Криму, буде відігравати допоміжну або відволікаючу роль. Окрім цього,
з високою вірогідністю можна передбачати використання території ПМР
для базування та забезпечення диверсійно-розвідувальних груп з метою
нанесення ударів по об‘єктах українських військ та інфраструктурі з тилу.
При цьому, не можна виключати й того, що у разі чергового розгортан-
ня агресії проти України, підтримку російським військам будуть надавати
сепаратисти ПМР, які потенційно можуть мобілізувати до 20 тис. чол. осо-
бового складу, озброєних танками, бойовими броньованими машинами,
артилерією і вертольотами.
Диверсійно-розвідувальні операції всередині регіону
Цілком очевидно, що поки Путін та його адміністрація перебувають
при владі у Кремлі, Росія не відмовиться від агресивних військових зазі-
хань на сусідні території, які вони намагаються за будь-яку ціну контролю-
вати. Сьогодні політика російського керівництва вочевидь направлена на
На території ПМР
Росія вже зосередила
близько 3 тис. чол.
особового складу та
близько 50 бойових
броньованих машин
Основну загрозу
воєнного характе-
ру становить
сухопутне угрупу-
вання Збройних
Сил РФ на тимча-
сово окупованій
території АРК

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 14
відновлення великодержавності Росії на зразок Радянського Союзу з дода-
ванням зовнішніх ознак Російської імперії. Тому дії, які спостерігаються на
території, окупованій сепаратистами та російськими військами по сусід-
ству з регіоном півдня Українина окупованому Південному Донбасі, можна
оцінювати і як підготовку плацдарму для розширення агресії в зручний
момент у майбутньому. Вони будуть готувати цей зручний момент, засила-
ючи свої диверсійно-розвідувальні групи, агентуру, корумпуючи політич-
ний процес в Україні з тим, щоб послабити центральну владу і повторити
приблизно ту схему, яка спрацювала в лютому цього року, коли нова укра-
їнська влада після Майдану не встигла закріпитися, і це було використано
для окупації Криму і розгортання сепаратистської активності на Південно-
му Донбасі.
Подібний сценарій сьогодні виглядає найбільш вірогідним, адже саме
контроль над Приазов‘ям на східному фланзі регіону «Південь України»
дозволяє контролювати проходження всіх вантажів з Росії до Криму. Без
постачання туди вантажів у достатніх обсягах через сухопутну частину
України в Криму можна очікувати на гуманітарну катастрофу. Росії буде
дуже складно уникнути її, оскільки постачання через Керченську протоку і
будівництво моста через цю протоку будуть коштувати дуже дорого. Тому
плани щодо створення коридору – чи в обхід Маріуполя, чи через його за-
хоплення – напевне залишаються в силі. Найбільш вірогідний сценарій —
шляхом спершу дестабілізації економічної і політичної ситуації в Україні,
активного проведення диверсійних операцій в першу чергу на півдні Укра-
їни та створення хаосу і відчуття відсутності сильної влади у місцевого на-
селення – як це було в лютому. А у подальшому – застосуванням регулярної
російської армії та банд терористів.
Загальна оцінка своїх сил та засобів, та відповідні пропозиції
Система базування та визначені завдання сухопутних частин ЗСУ в
регіоні потребують подальшого уточнення і нарощування. Зокрема, до-
цільно суттєво збільшити присутність Сил спеціальних операцій, посили-
ти протиповітряну оборону тощо. Також значних зусиль потрібно доклас-
ти для інженерного обладнання найбільш небезпечних напрямів
проникнення ворога для висадки морських і повітряних десантів, а також
ворожих диверсійно-розвідувальних груп.
Окрім цього потрібно довести до кінця заходи щодо укомплектуван-
ня, оснащення, підготовки і розміщення батальйонів територіальної
оборони, і зробити їх повноцінними формуваннями, здатними викону-
вати передбачені чинним законодавством функції у взаємодії з різними
структурами безпеки та місцевими органами влади. Для цього виглядає
доцільним відновити потенціал і посилити роль Товариства сприяння
обороні України.
Найбільш вірогід-
ний сценарій —
шляхом спершу
дестабілізації
економічної і полі-
тичної ситуації в
Україні, активного
проведення дивер-
сійних операцій в
першу чергу на
півдні України та
створення хаосу і
відчуття відсут-
ності сильної
влади у місцевого
населення – як це
було в лютому. А у
подальшому – за-
стосуванням
регулярної росій-
ської армії та банд
терористів

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 15
Можливості Військово-Морських Сил України (ВМСУ) після виведен-
ня штабу, кораблів і навчальних закладів з АРК в Одесу на сьогодні доволі
обмежені. Завдань для ВМСУ окрім прикриття узбережжя і портів най-
ближчим часом напевне не буде. Організовувати протидесантну оборону
на узбережжі військові моряки також професійно не готові. Тому без при-
йняття радикальних змін в організаційній структурі Збройних Сил Украї-
ни та інших військових формувань, роль ВМСУ у найближчі роки буди до-
волі обмеженою і націленою лише на далеку перспективу.
Інша справа, якщо штаб ВМСУ буде визначено як ключовий орган вій-
ськового управління для охорони морського кордону (і надводного, і під-
водного) з перепідпорядкуванням штабові ВМСУ морських частин Дер-
жавної Прикордонної Служби.
З огляду на характер загроз, практично всі частини всіх видів і родів
військ ЗСУ в межах регіону півдня України потребуватимуть значного по-
силення не лише людським ресурсом, але й сучасними засобами розвідки
та вогневого ураження.
Також потребуватиме розгортання по всьому регіону система базуван-
ня підрозділів Національної Гвардії. НГ повинна бути добре підготовлена
для застосування під час бойових дій у взаємодії зі Збройними Силами
проти озброєного агресора, а в мирний час на своїй території – спільно з
особовим складом Служби Безпеки України (СБУ) проти терористів і ди-
версантів.
В обстановці, що складається після початку агресивних військових дій
РФ проти України, з огляду на отриманий досвід потребує суттєвого по-
силення загальний потенціал СБУ. При цьому у першу чергу, особливо на
території регіону півдня України, потребують посилення контррозвіду-
вальні та антитерористичні підрозділи СБУ.
На території регіону зосереджено значний потенціал оборонної про-
мисловості України. Окрім потужних суднобудівних підприємств, в регіоні
є підприємства з ремонту авіаційної, бронетанкової техніки та інших видів
озброєння. У разі розгортання агресії проти України ці підприємства на-
певне стануть цілями для ракетних і авіаційних ударів. Виглядає доціль-
ним провести інтегровану оцінку питань дислокації та завдань оборонних
підприємств усіх форм власності з метою запобігання їх руйнування чи за-
хоплення противником, а також забезпечення їх безперебійної роботи у
першу чергу в інтересах національної безпеки.
Загальні висновки
1. Війна РФ проти України не закінчиться, поки Путін і його оточення
буде при владі в Кремлі, в Росії, поки його підтримуватиме біль-
шість російського населення, яке зараз зазомбували ворожим став-
ленням до українців, навіть до простих українців, не тільки до вла-
З огляду на харак-
тер загроз, прак-
тично всі частини
всіх видів і родів
військ ЗСУ в межах
регіону півдня
України потребу-
ватимуть значно-
го посилення не
лише людським
ресурсом, але й
сучасними засоба-
ми розвідки та
вогневого ураження

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 16
ди. Тому ми повинні завжди бути готові до продовження воєнної
агресії проти України.
2. Регіон півдня України має стратегічне значення для збереження
державності України. Необхідно наполегливо і цілеспрямовано на-
рощувати зусилля щодо забезпечення максимально можливого
рівня обороноздатності країни на півдні. З метою вироблення
принципових рішень на цьому напрямі доцільно провести окреме
засідання РНБО із зазначеного питання.
3. Загроза продовження воєнної агресії з боку РФ зберігається не
лише для України, але й для всього регіону Південної Європи та
регіону Чорного моря. Необхідно посилити взаємодію з потенцій-
ними союзниками і партнерами України в регіоні, потрібно наро-
щувати зусилля щодо зміцнення міжнародного оборонного співро-
бітництва України з арміями і спецслужбами інших демократичних
країн.
Проблема внеблоковости Украины: пример Финляндии и
NORDEFCO
Александр Кардаков,
глава наблюдательного совета компании «Октава Капитал»
Сегодня Украина оказалось в сложной ситуации. С одной стороны –
фактическая война. С другой – быстро войти в НАТО мы не можем.
Что делать?
Украина в военно-политическом отношении – небольшая страна с не-
большими ресурсами и несоизмеримо более сильным и агрессивным со-
седом, который в настоящее время стремится, как минимум, подчинить ее
своим интересам – и, в наиболее пессимистическом для Украины варианте,
ликвидировать её государственный суверенитет.
В случае Финляндии ее ВВП и военный потенциал несоизмеримы с
российскими, т.е. ситуация ближе к украинской. Поэтому в основу теку-
щей оборонной доктрины Финляндии положен принцип нанесения про-
тивнику неприемлемого для него ущерба.
Поскольку военные потенциалы Финляндии и РФ несопоставимы, то
принцип нанесения агрессору неприемлемого для него ущерба сводится к
созданию условий, когда цена достижения военно-политических целей
оказывается для противника слишком высокой – в военном, временном и
политическом смысле. При этом важным моментом является своего рода
демонстративное поведение, делающее готовность страны к отражению
агрессии и ее последствия очевидными для потенциального противника.
Одним из существенных элементов этой стратегии сдерживания явля-
ется международное оборонно-политическое сотрудничество, увеличива-
Простота данных
мин такова, что
иракские боевики
наладили их массо-
вый кустарный
выпуск и создали
серьезные пробле-
мы для западной
бронетехники,
включая специали-
зированные проти-
воминные автомо-
били класса MRAP,
рассчитанные на
защиту от класси-
ческих противогу-
сеничных и проти-
воднищевых мин
Принцип нанесе-
ния агрессору
неприемлемого для
него ущерба сво-
дится к созданию
условий, когда цена
достижения воен-
но-политических
целей оказывается
для противника
слишком высокой –
в военном, времен-
ном и политиче-
ском смысле

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 17
ющее не только обороноспособность, но и международную «область ви-
димости» Финляндии и, тем самым, степень международной реакции в
случае агрессии против нее - и, в конечном итоге, переход к отказу от ней-
тральности и внеблоковости.
Однако, поскольку быстрое вхождение в НАТО чревато для Финлян-
дии острой реакцией России, то была избрана стратегия «плавного» пере-
хода:
• участие в программе НАТО «Партнерство во имя мира»;
• создание в 2008 г. Норвегией, Швецией и Финляндией Nordic
Defence Cooperation (NORDEFCO) – организации оборонного со-
трудничества, в которую входят как внеблоковые страны (Финлян-
дия и Швеция), так и член НАТО (Норвегия);
• расширение NORDEFCO присоединением к ней стран – членов
НАТО (Дания и Исландия).
Опыт NORDEFCO должен быть изучен и, по возможности, использо-
ван Украиной, так как он является примером региональной организации
коллективной безопасности, включающей как страны-члены НАТО (Да-
ния, Норвегия, Исландия), так и нейтральные страны, являющиеся, как и
Украина, участниками программы НАТО «Партнерство во имя мира».
Участие нейтральных стран в подобных организациях может снизить
риски периода перехода от нейтрального статуса к статусу члена НАТО.
В настоящее время NORDEFCO объединяет Норвегию, Швецию, Фин-
ляндию, Данию и Исландию.
Мотивация создания: объединение стран, связанных общей регио-
нальной историей, с близкими культурами и языками для ради укрепления
их безопасности за счет сотрудничества в оборонной области, синергичес-
кого взаимодействия и создания эффективных совместных решений в об-
ласти обороны.
NORDEFCO декларируется как «структура кооперации и сотрудниче-
ства», а не как единая командная структура вооруженных сил этих стран
(т.е. формальный дифференциатор от НАТО для России).
Цели и области сотрудничества:
• Скоординированная комплексная стратегия в отношении угроз
обороноспособности;
• Идентификация стратегических и политических аспектов, пред-
ставляющих общий интерес для стран-участниц;
• Повышение операционной эффективности и качественных воз-
можностей вооруженных сил;
• Военно-техническое сотрудничество:
• повышение эффективности приложения усилий и распределения
ресурсов стран-участниц в оборонной области, а также
экономической эффективности в областях, связанных с обороной;
Участие
нейтральных
стран в подобных
организациях
может снизить
риски периода
перехода от ней-
трального стату-
са к статусу члена
НАТО.

18. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 18
• достижениетехнологическихпреимуществОПКивооруженных
сил;
• повышение конкурентоспособности ОПК;
• Обеспечение взаимосовместимости вооруженных сил для
эффективных совместных действий со странами – партнерами по
объединению;
• Обеспечение высокой эффективности действий вооруженных сил
в многонациональных операциях.
Предложение «Ради Реформ Національної Безпеки»:
По аналогии с NORDEFCO инициировать создание аналогичной обо-
ронительной структуры с участием стран, разделяющих общие риски с од-
ной страной-агрессором (Литва, Польша, Украина, Молдова, Грузия). Воз-
можно, присоединение других стран Черноморского, Балтийского и
Каспийского бассейнов.
ВЫВОДЫ
1. Создание региональной организации по сотрудничеству в области
обороны и участие в ней Украины снизит военные риски для
Украины.
2. Участие стран НАТО в этой организации послужит техническим и
политическим «мостом в НАТО» для Украины.
3. Давление со стороны России при движении в НАТО через такую
организацию ниже, чем при декларировании непосредственного
движения к вступлению Украины в НАТО.
Національна безпека України: проблеми пошуку її гарантів
Вадим ТЮТЮННИК,
провідний фахівець Національного інституту стратегічних досліджень,
радник Експертної Ради ЦДАКР
Існування Української держави на сьогодні як ніколи залежить від
ефективності дій із забезпечення її національної безпеки та оборони.
А це, перш за все, вимагає проведення дієвої зовнішньої та воєнної по-
літики.
Одним із її напрямів є пошук зовнішніх суб’єктів, яки змогли б надати
у подальшому нашій державі дієві гарантії безпеки і спільної оборони в
умовах довготривалої російської воєнної загрози.
У даному контексті вважаємо за необхідне тезами висловити такі мір-
кування.
Теза перша. Відомо, що одним із пріоритетів зовнішньої та воєнної по-
літики України визначена її євроатлантична інтеграція. Однак, конче необ-
хідно, що б він став також пріоритетним внутрішньодержавним завданням
для органів державної влади і в цілому для Українського народу.
Існування Україн-
ської держави на
сьогодні як ніколи
залежить від ефек-
тивності дій із
забезпечення її
національної без-
пеки та оборони

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 19
Слід усвідомити, що усім нам саме тут, всередині держави, потрібні не
гасла, слова та заклики щодо вступу до НАТО, а відповідна кропітка по-
всякденна діяльність влади, керівництва та особового складу Збройних
Сил, інших силових структур, суспільства тощо.
Вона мусить спрямовуватися на досягнення критеріїв, необхідних для
набуття членства в Альянсі. Адже, їх досягнення за змістом та результатами
і є однією із головних цілей реформи сектору безпеки і оборони України.
Ми постійно наголошуємо, що маємо на меті створення боєздатних
сучасних збройних сил європейського зразку. Вони потрібні не НАТО чи
Америці, а, насамперед, нашому народові для забезпечення його мирного
життя в умовах довготривалої російської воєнної загрози.
І розпочинати цю справу слід невідкладно.
Тоді на запитання, яке часто-густо лунає - «коли нас приймуть до
НАТО?» можна буде відповісти - «по-перше, після виконання домашнього
завдання щодо досягнення критеріїв членства у ньому, а по-друге, у разі
ухвалення Україною рішення про доцільність вступу до Альянсу».
Теза друга. Багато хто пам’ятає, як у минулому окремі члени Альянсу
й відомі політичні сили всередині України через тиск, корупцію та проти-
дію з боку Росії зривали ухвалення рішення про запрошення нашої країни
до реалізації Плану дій щодо членства в НАТО (далі – ПДЧ). За прогнозами
вітчизняних та західних воєнних аналітиків прийняття такого рішення у
майбутньому може бути ще більш складним і довготривалим.
Тому, не варто очікувати у найближчі роки саміту Альянсу з розгляду
згаданого рішення.
Доцільніше вже зараз відмовитися від багаторічно-рутинної практики
складання та виконання відомих Річних національних програм співробіт-
ництва України-НАТО. Замість них рекомендується запровадити підготов-
ку та реалізацію іншого документу, максимально наближеного за структу-
рою і змістом до ПДЧ.
У ньому мають переважати заходи у безпековій, зовнішньо- і воєнно-
політичній, військовій, військово-технічній, логістичній, ресурсній та ін-
ших сферах оборони, які вживатимуться для досягнення відповідних кон-
кретних критеріїв, необхідних для набуття Україною членства в Альянсі.
І такий документ можна було б, для прикладу, назвати Національним
планом досягнення Україною критеріїв членства в НАТО.
Це, зокрема, створить умови для здійснення Парламентом, політични-
ми партіями та громадянським суспільством контролю над станом проце-
су наближення України до критеріїв членства в НАТО.
Крім того, у разі досягнення у подальшому нашою державою суттєвого
прогресу у цій справі, перед членами Альянсу можуть постати дві цікаві та
складні проблеми:
• чи потрібно у цьому випадку гаяти час та запрошувати нашу дер-
жаву до реалізації існуючого ПДЧ?
Такий документ
можна було б, для
прикладу, назвати
Національним
планом досягнення
Україною критері-
їв членства в
НАТО.

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 20
• може варто буде ухвалити рішення щодо її прийняття до НАТО без
виконання згаданого ПДЧ, оскільки між Україною та Альянсом, на
відміну від інших держав-аспірантів, діє Хартія про особливе парт-
нерство?
Теза третя. У найближчому майбутньому може відбутися загальноу-
країнський референдум, про який нещодавно говорив Президент України.
З огляду на це, пропонується передбачити одним з питань цього рефе-
рендуму питання щодо вступу України до НАТО.
Впевнені, що Український народ підтримує такий крок. Переважна
більшість наших громадян добре усвідомлюють наміри Москви знищити
державність та незалежність України, реальність загрози масштабної ро-
сійської агресії, негативні наслідки анексії Криму, окупації низки районів
Донбасу та продовження ведення у них бойових дій.
Позитивна відповідь народу на вказане питання референдуму покладе
край спекуляціям Кремля стосовно нібито нелегітимності визначеного за-
конодавством наприкінці минулого року курсу України на вступ до НАТО.
Це також стане вагомим аргументом для переконання очільників окре-
мих держав-членів Альянсу, які поки що негативно ставляться до прийнят-
тя України до НАТО.
Теза четверта. В країні розпочинається конституційна реформа, цен-
тром проведення якої буде Верховна Рада України.
Тому пропонується обговорити питання про необхідність конститу-
ційного закріплення у положеннях нового Основного закону курсу Украї-
ни на інтеграцію в європейський політичний, економічний, правовий про-
стір та в євроатлантичний безпековий простір.
Водночас вважаємо за недоцільне мати у новій Конституції положення
щодо заборони розташування на її території іноземних військових баз.
Такі кроки, зокрема, будуть асиметричною відповіддю на намагання
Москви нав’язати у новій Конституції федералізацію та позаблоковість
України.
Конституційне закріплення згаданого інтеграційного курсу нашої дер-
жави необхідно також з іншої причини. Це буде суттєвою гарантією недо-
пущення його можливого скасування проросійськими силами у разі їх
приходу до влади, зокрема, через створення нової коаліції у Парламенті та
внесення лише певних змін до відповідних законів України. Усі пам’ятають,
що у 2010 році у такий спосіб відбувалося визначення позаблокового курсу
України.
Крім того, згадані конституційні положення можуть бути підставою
для отримання у разі масштабної російської інтервенції іноземної воєнної
допомоги та розміщення іноземних військ на території України до набуття
нею членства у НАТО.
Позитивна відпо-
відь народу на
вказане питання
референдуму по-
кладе край спеку-
ляціям Кремля
стосовно нібито
нелегітимності
визначеного зако-
нодавством на-
прикінці минулого
року курсу України
на вступ до НАТО.

21. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 21
Теза п’ята. На сьогодні вплив НАТО на Росію, як агресора щодо Укра-
їни, має переважно політико-дипломатичний характер. І це є зрозумілим.
Наша держава – не член Альянсу. На неї не розповсюджується дія статті 5
Вашингтонського договору.
До того ж НАТО зосередилося на посиленні колективної оборони сво-
їх східних держав-членів від можливої російської агресії. Розпочато фор-
мування та розгортання на їх території відповідних сил швидкого реагу-
вання. Зміцняється протиповітряна оборона, кібернетична та
інформаційна безпека Альянсу тощо.
В цих умовах Україна може розраховувати також на експертно-дорад-
чу, фінансову, матеріально-технічну та іншу допомогу з боку НАТО у пи-
таннях реформування та розвитку її сил безпеки і оборони. Для її підтрим-
ки вже зараз ухвалено рішення про початок роботи п’яти трастових фондів
для України, спрямованої на:
• модернізацію систем зв’язку та автоматизації, яка передбачає онов-
лення можливостей систем зв’язку та автоматизацію управління
військами Збройних Сил України відповідно до сучасних стандар-
тів;
• перепідготовку та соціальну і психологічної військовослужбовців,
задіяних у бойових діях на Донбасі;
• фізичну реабілітацію та протезування поранених військовослуж-
бовців, створення системи такої реабілітації в Україні;
• реформування систем логістики та стандартизації Збройних Сил
України, впровадження відповідних стандартів НАТО;
• на боротьбу з кіберзлочинністю, на розвиток систем кіберзахисту
за найбільш прогресивними стандартами країн-членів Альянсу.
Теза шоста. Зараз в Україні, мабуть через російську агресії та інші по-
дії, якось відійшли на другий план питання стану виконання Угоди про
асоціацію з Європейським Союзом.
Вважаємо, що це є серйозним недоліком у діяльності нашого Уряду.
Відомо, що успішна реалізація положень згаданої Угоди сприятиме до-
сягненню низки критеріїв, необхідних для набуття членства не лише в Єв-
росоюзі, а й в НАТО. Йдеться, зокрема, про подальший розвиток в Україні
демократії, вільної ринкової економіки, забезпечення верховенства права,
належного врядування, ефективної юстиції, основоположних свобод та
прав людини, безпеки, дієвої боротьби з корупцією тощо.
До того ж, так сталося, що саме Євросоюз, особливо його лідери Анге-
ла Меркель та Франсуа Оланд, докладають реальні зусилля для припинен-
ня війни Росії проти України.
Це – економічні санкції проти Росії, постійні переговори з Путіним у
«нормандському» форматі, двосторонні контакти з ним, надання Україні
економічної, матеріально-технічної, гуманітарної та іншої допомоги тощо.
НАТО зосередилося
на посиленні
колективної обо-
рони своїх східних
держав-членів від
можливої
російської агресії.
Розпочато форму-
вання та розгор-
тання на їх
території
відповідних сил
швидкого реагу-
вання.
Зміцняється
протиповітряна
оборона,
кібернетична та
інформаційна
безпека Альянсу

22. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 1 березня 2015 22
І за все це треба подякувати згаданим лідерам та керівникам інших держав-
членів Європейського Союзу і НАТО, а також Японії, Австралії тощо.
Разом з тим, нажаль, все більш сумнівною уявляється здатність Євро-
союзу та його лідерів самостійно зупинити агресивні дії Кремля у Європі,
які спрямовані не лише проти України, а є й вірогідними проти низки схід-
них держав-членів ЄС та НАТО.
Вже зараз можна констатувати, що лідери Євросоюзу виявилися, на-
жаль, неспроможними забезпечити гарантії виконання жодного із поло-
жень Мінських угод. І Путін робитиме усе й надалі для того, що б проде-
монструвати недієздатність Євросоюзу та особливо очільників Німеччини
та Франції вирішувати проблеми європейської безпеки, а також дискреди-
тувати їх перед українцями, які мріють про євроінтеграцію.
Таким чином, ані Євросоюз, ані НАТО не можуть до отримання Укра-
їною членства в Альянсі, бути повноцінними гарантами безпеки і оборони
нашої держави в умовах загрози нової російської агресії.
Теза сьома. Тому єдині, хто можуть бути гарантом безпеки України та
спроможні впоратися із російською загрозою миру і стабільності в Європі
та світі, є Сполучені Штати Америки. Чи стане у цій справі президент Оба-
ма або його наступник для Росії тим, ким був президент Рейган для колиш-
нього Радянського Союзу, покаже час.
Проте, вже зараз найважливішим завданням Президента України, ке-
рівників нашого МЗС та Міноборони має стати наполегливе лобіювання
виконання усіх положень підписаного у грудні минулого року президентом
США Обамою законодавчого «Акту про підтримку свободи в Україні».
Насамперед, це стосується втілення у життя положень, які визначають
нашу державу головним військовим союзником Америки за межами НАТО.
Йдеться, зокрема, про прискорення:
• отримання американської нелетальної та летальної оборонної
зброї, створення спільних навчальних центрів з підготовки персо-
налу до її застосування;
• збільшення кількості проведення в Україні спільних військових на-
вчань, перш за все, сил спеціальних операцій, протиповітряної,
протитанкової та протидесантної оборони;
• надання допомоги у формуванні сучасної системи логістичного та
медичного забезпечення військ тощо.
У подальшому, після внесення раніше згаданих положень до Конститу-
ції України, доцільно було б розпочати обговорення із США питання щодо
укладання двосторонньої угоди про безпеку та оборону, подібної відомим
американо-японському та американо-південно-корейському договорам, а
також про передову присутність в України американських військових.
Наявність такої угоди найкращим чином гарантувало б безпеку і обо-
рону України. На нашу думку, за таких умов їй не потрібно було б претен-
Все більш
сумнівною
уявляється
здатність
Євросоюзу та його
лідерів самостійно
зупинити
агресивні дії Крем-
ля у Європі, які
спрямовані не лише
проти України