Kremlins war against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №10 (26)
30 травня 2015
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики і ризики для України у другій половині травня
2015 р.
Рік президентства Петра Порошенка. Що не зробив Верховний
Головнокомандувач у сфері оборони держави
Шляхи зміцнення військово-технічного співробітництва
Україна-НАТО для підвищення обороноздатності України
10 практичних рекомендацій для реформування оборонної
промисловості України
Хід конем. Чи здатна захистити Україну ПРО США?
Крымско-донбасская авантюра Кремля не выгодна в первую
очередь России
Нові умови ВТС з Україною привабливі для компаній країн
НАТО і ЄС

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
4
Основні виклики і ризики для
України у другій половині травня
2015 року, а також на найближчий
тиждень, пов’язані передусім з реа-
лізацією Кремлем стратегії досяг-
нення контролю над Україною за
рахунок домовленостей або досяг-
нення паритету із Заходом. При
цьому, за ознаками кроків Кремля
можна ідентифікувати вимоги до
Заходу і до України.
Фактично Заходу пропонується
шлях до зниження напруження та
замороження протистояння в Дон-
басі (а реально перетворення цієї
території на бомбу повільної дії, яку
Кремль зможе підірвати у будь-який
момент) і в регіоні через такі ключо-
ві дії: по-перше, визнання Криму
російським; по-друге, припинення
економічних санкцій та політично-
го тиску; по-третє, відмова від будь-
якої військової допомоги Києву.
Києву пропонується визнати
російсько-терористичну владу в
Донбасі легітимною та сприяти
входженню проросійських пред-
ставників до чинної влади, переду-
сім, до парламенту.
Курс на реалізацію саме такого
задуму 20 травня оголосив і міністр
закордонних справ Росії Сергій
Лавров, коли зазначив, що само-
проголошені «Луганська і Донецька
народні республіки» мають зали-
шитися частиною України. ««Рес-
публіки» будуть частиною України,
і далі пройде конституційна ре-
форма, щоб цей статус закріпити
на постійній основі», - висловив
дипломат ідею Кремля.
Стратегія Кремля реалізується
на тлі всебічного впливу на владу
України. Важливим механізмом
Путіна став курс на залякування
населення України масштабною ві-
йною та на дискредитацію чинної
влади.
Отже, загроза війни в цілому
збільшилася, і власне ситуація зна-
Загальні
оцінки
Основні виклики і ризики для України у
другій половині травня 2015 р.
Отже, загроза війни в цілому збіль-
шилася, і власне ситуація знаходить-
ся на піку напруження. Однак
з’явилася низка ознак, що Кремль у
найближчий тиждень відмовляти-
меться від проведення масштабної
воєнної агресії за участі регулярної
армії. Керівництво РФ усвідомлює
ризик такого кроку для існування
самої Росії в існуючому нині вигляді,
тому продовжує альтернативну,
асиметричну стратегію реваншу
влади всередині України. В разі реалі-
зації Кремлем такої стратегії Украї-
на може частково втратити суве-
ренітет

5. 5
ходиться на піку напруження. Од-
нак з’явилася низка ознак, що
Кремль у найближчий тиждень
відмовлятиметься від проведення
масштабної воєнної агресії за учас-
ті регулярної армії. Керівництво
РФ усвідомлює ризик такого кроку
для існування самої Росії в існую-
чому нині вигляді, тому продовжує
альтернативну, асиметричну стра-
тегію реваншу влади всередині
України. В разі реалізації Кремлем
такої стратегії Україна може част-
ково втратити суверенітет.
У Кремлі вважають можливим і
реальним політичний реванш, вра-
ховуючи виснаженість населення,
зростання незадоволення владою
через економічні негаразди та по-
двійні стандарти в організації про-
тистояння зовнішньому ворогові.
Крім того, у Кремля є фундамен-
тальна підтримка в парламенті – у
вигляді «Опозиційного блоку», го-
тового, за умов приходу до влади,
повністю змінити вектор розвитку
країни.
Водночас, ряд ознак свідчать і
про суттєві проблеми власне мос-
ковської влади. Вони полягають не
лише у значному послабленні ро-
сійської економіки, нездатності за-
гального ресурсу для проведення
континентальної війни на терито-
рії України (навіть, за умов мовчан-
ня Західного світу). Суспільство
Росії, незважаючи на жорсткість
режиму, починає нагадувати пові-
тряну кулю, яка все більше розду-
вається від негативних оцінок кур-
су Кремля. Так, запас міцності
присутній, однак й небезпека вибу-
ху зростає. Якщо в квітні - травні
російські солдати почали групами
йти з армії через конфлікт в Украї-
ні, то нині ситуація погіршилася до
того, що Кремль був вимушений
зробити низку додаткових заходів,
спрямованих на посилення тиску
на населення Росії та придушення
будь-яких поглядів, відмінних від
владних. А саме: в РФ у другій по-
ловині травня майже поза законом
поставили неурядові організації, у
навчальних закладах навчатимуть
запобіганню революціям та будь-
яким проявам людського незадово-
лення. Нарешті президент Росії
Путін зробив державною таємни-
цею відомості про втрати серед
військовослужбовців Міноборони
РФ під час проведення спеціальних
операцій у мирний час. Крім того,
до таких превентивних кроків
Кремля з наміром тиснути і заля-
кувати населення України слід від-
нести і припинення обміну полоне-
ними (наприкінці минулого і на
початку поточного року він відбу-
вався дуже активно).
Слід також додати, що значний
негатив Кремль отримав у вигляді
захоплення у зоні бойових дій (на
території України) двох військових
ГРУ ГШ ЗС РФ. А 21 травня стало
відомо, що місія ОБСЄ після відві-
дання затриманих біля Щастя на
Луганщині двох росіян підтверди-
Багато фахівців переконані, що
найближчим часом скоріше слід
очікувати низку спецоперацій, ніж
безпосередньо війну.

6. 6
ла, що вони є діючими військовос-
лужбовцями ГРУ ГШ РФ.
Багато фахівців переконані, що
найближчим часом скоріше слід
очікувати низку спецоперацій, ніж
безпосередньо війну.
Головні ризики військового харак-
теру
Росія має можливості почати
військові дії в будь-який момент.
Секретар РНБОУ Олександр Тур-
чинов в останні дні травня попере-
див, що це може призвести до
масштабного конфлікту та масш-
табної війни. Крім того, в цей же
час командувач силами НАТО в
Європі генерал Філіп Брідлав ви-
словив переконання, що Росія під
час конфлікту на сході України роз-
горнула системи озброєнь, які мо-
жуть використовуватися із ядерни-
ми зарядами.
Загалом, чергове збільшення
російських військ біля українсько-
го кордону свідчить про можли-
вість продовження Росією масш-
табних військових дій проти
України в разі, якщо їй не вдасться
реалізувати означені вище плани.
Варто звернути увагу на оцінки
ситуації відомим російським полі-
тологом з Інституту системного
аналізу РАН Андрієм Піонтков-
ським, який вважає ймовірність ес-
калації конфлікту на Донбасі най-
ближчим часом невисокою.
«У всякому разі, як мінімум, до
рішення в Європейському Союзі
питання про продовження або не-
продовження санкцій. Зараз Мо-
сква проголосила політику так зва-
ного нового мирного співіснування
із Заходом. Вона дуже відверто
сформульована в свого роду наста-
новній статті Лук’янова (йдеться
про російського журналіста Федо-
ра Лук’янова) від 16 квітня в
«Moscow Times»: «Putin wants
peaceful coexistence with the West».
Цікаво, що ключові положення цієї
статті були опущені в її російсько-
му перекладі. Тобто російська гро-
мадськість як би не має про них
знати. Це пряме звернення до Захо-
ду, в якому Лук’янов прямо визнає,
що подальша військова ескалація
для Росії була б, як він пише,
«dangerous and extremely expensive»
(небезпечною і надзвичайно ко-
штовною). Він пропонує Заходу
таку угоду: і Крим наш, і над Луган-
донією ми зберігаємо свій вплив,
але далі ми не підемо. І це надзви-
чайно сподобалося Заходу. Реакці-
єю на це мирне співіснування був
«фантастичний» візит Керрі (Джо-
на Керрі, державного секретаря
США у Сочі), на який він сам на-
просився, про що з великим задо-
воленням писала російська преса.
Там, на прес-конференції, він ра-
дісно підтакував Лаврову, погро-
жував пальчиком Порошенко, сло-
во «Крим» жодного разу не
вимовив. Загалом, він поводився
так, як би хотілося Москві в цих па-
раметрах нового мирного співісну-
Загалом, чергове збільшення
російських військ біля українського
кордону свідчить про можливість
продовження Росією масштабних
військових дій проти України в разі,
якщо їй не вдасться реалізувати
означені вище плани

7. 7
вання. Так що на сьогоднішньому
порядку денному - мирний наступ
одночасно з демонстрацією сили,
«якщо не відповісте на наші мирні
устремління, може відбутися по-
дальша ескалація конфлікту».
Виклики на міжнародній арені
Чітку панораму реальних подій
окреслив відомий український екс-
перт Григорій Перепелиця (доктор
політичних наук, професор Київ-
ського національного університету
ім. Т.Г. Шевченка, «День», 27 трав-
ня): «Дипломатична активність,
яку ми побачили після 9 травня,
пов’язана з тим, що західним ліде-
рам була відома інформація, що
Путін піде на ескалацію конфлікту
проти них самих. У них була інфор-
мація про початок широкомасш-
табного наступу на територію
України. На мою думку, саме тому
Керрі прибіг до Путіна, щоб відмо-
вити його від антиамериканських
та антиукраїнських планів. За це
він пообіцяв зняти санкції з Росії.
Навіть український Президент го-
ворив про можливий наступ після
9 травня. Тому очевидно, що була
укладена домовленість про відкла-
дання наступу, зняття санкцій з Ро-
сії за те, що російська влада не буде
постачати озброєння Ірану, а бу-
дуть сприяти його остаточній від-
мові від воєнної ядерної програми.
Але ці умови мали дотримуватися
за рахунок України. Незважаючи
на те, що бойові дії не припинені,
міністр МЗС Німеччини Штайнма-
йєр почав говорити про необхід-
ність провести місцеві вибори на
Донбасі, таким чином, легалізував-
ши бойовиків. Тому ж й Керрі при-
грозив Україні: якщо вона почне
контрнаступальні дії, для неї це за-
кінчиться погано. Очевидно, мав
місце договір між адміністраціями
Обами та Путіна про замороження
конфлікту та про виконання Украї-
ною тих положень Мінських угод,
які вигідні Москві. Путін не розпо-
чав наступ на початку травня, хоча
всі необхідні приготування про-
вів… Відповідно до сепаратних до-
мовленостей Меркель-Путіна та
Керрі-Путіна, на майбутньому са-
міті Росія-ЄС в червні вже внесено
питання санкцій, хоча раніше єв-
ропейці обіцяли їх не переглядати
до кінця року. Тепер, замість поси-
лення санкцій, нам слід очікувати
їх скасування, що знову розв’яже
руки Путіну. Тож, нам треба вести
власну самостійну політику, готу-
вати країну до оборони, а не споді-
ватись на «мінський формат» чи на
захист НАТО або Америки».
Тим часом чеські комуністи на-
клали вето на пропозицію ратифі-
кації Угоди про асоціацію Україна-
ЄС, а загалом, згідно з заявою глави
уряду, 4 країни не бажають ратифі-
кувати угоду.
Ще варто згадати, що прямий
збиток постачальників сільгос-
ппродукції з ЄС від введеного Росі-
єю продовольчого ембарго склав
Незважаючи на те, що бойові дії не
припинені, міністр МЗС Німеччини
Штайнмайєр почав говорити про
необхідність провести місцеві
вибори на Донбасі, таким чином,
легалізувавши бойовиків

8. 8
приблизно $3,5 млрд. Про це 19
травня повідомив глава Россіль-
госпнагляду Сергій Данкверт.
Отже, економічні санкції поступо-
во роблять свою руйнівну справу.
Ставлення у світі до агресії Росії та
її керівництва
У другій половині травня відбу-
лися показові події, які можуть
пришвидшити відсторонення Пу-
тіна від влади (хоча поруч із цим
збільшують ризики військової опе-
рації Кремля в Україні) в разі, якщо
Західний світ буде послідовним і не
піде на домовленості із Кремлем.
Зокрема, група американських ана-
літиків «Атлантична рада» випус-
тила 28 травня звіт з назвою «Хова-
ючись на очах: війна Путіна в
Україні» про російську агресію на
Донбасі. «Цей звіт надає беззапере-
чні докази особистої участі росій-
ських військових у Східній Украї-
ні». Про це зазначив один із
співавторів - колишній посол США
в Києві Джон Гербст.
США мають зберігати санкції
проти Росії і мають бути готові їх
посилити у разі невиконання мін-
ських угод. Таку позицію оголосив
колишній посол США в Україні
Стівен Пфайфер під час 8-го Київ-
ського безпекового форуму.
Варто звернути увагу й на таке
повідомлення від 24 травня. А саме:
в інтерв’ю «Радіо Свобода» бізнес-
мен з Санкт-Петербурга Максим
Фрейдзон відверто розповів про те,
як у 1990-х діючий президент РФ
Володимир Путін брав хабарі. Це є
безпрецедентним випадком і свід-
ченням збільшення бажаючих у Ро-
сії змінити Путіна на більш про-
гнозованого та гнучкого лідера. А
той факт, що інтерв’ю було пізніше
видалено з сайту, свідчить: воно за-
чепило хазяїна Кремля.
Нарешті, стало набагато більше
реакції від лідерів громадської дум-
ки власне в Росії. Так, відомий ро-
сійський журналіст, ведучий пере-
дачі на «Першому каналі»
Володимир Познер 29 травня на-
звав друга президента Росії Воло-
димира Путіна, лідера байкерсько-
го руху «Нічні вовки» Олександра
Залдостанова (відомого під пріз-
виськом «Хірург») покидьком. До-
сить показовим є те, що Познер
продовжує наполягати на тому, що
в Росії немає незалежних ЗМІ, і ви-
нна в цьому влада в особі Путіна.
Основні ризики організації
українською владою оборони та
опору Кремлю
Про основні недоліки україн-
ської влади у площині підготовки
оборони та посилення обороноз-
датності детальніше написано в
розділі «У дзеркалі експертної дум-
ки» (в оцінці року президентства
Петра Порошенка). Ключовим лей-
тмотивом цих недоліків залиша-
ється приховане суперництво за
владуміжПрезидентомтаПрем’єр-
міністром України, яке на тлі недо-
Ключовим лейтмотивом цих
недоліків залишається приховане
суперництво за владу між Президен-
том та Прем’єр-міністром України,
яке на тлі недовіри до фахівців
породжує кадрові та інші проблеми
у секторі безпеки

9. 9
віри до фахівців породжує кадрові
та інші проблеми у секторі безпеки.
Також слід визнати, що ризики
власне для глави держави до пер-
шої річниці його президентської
каденції суттєво зросли та вимага-
ють перегляду стратегії дій. Зокре-
ма, компанією TNS On-line TRACK
(згідно з повідомленням ТСН.ua)
зафіксовано суттєве зниження до-
віри до чинної влади. Так, 31% опи-
таних українців вважають дії влади
щодо стабілізації ситуації в країні
абсолютно незадовільними, ще
28% респондентів переконані, що
влада переважно не виконує своїх
обов’язків, а 37% респондентів вва-
жають, що влада щось робить, але
не в повному обсязі і лише 1% опи-
таних впевнені, що влада повністю
виконує покладені на неї функції.
Водночас, 51% українців абсолют-
но або скоріше незадоволені діяль-
ністю президента, частка задоволе-
них дорівнює 17%.
Водночас, поступово відбува-
ються й позитивні зміни. Так, після
того, як 6 травня Рада національної
безпеки і оборони схвалила Стра-
тегію національної безпеки Украї-
ни (СНБ), її 27 травня затвердив
глава держави. З’явилася надія, що
після першого з основних докумен-
тів оборонного планування сус-
пільство побачить другий – нову
Воєнну доктрину.
Ще раніше, 21 травня, Рада про-
голосувала за денонсацію низки
угод про співпрацю з РФ. Зокрема,
за припинення співпраці України
та Росії у військовій сфері проголо-
сували 272 депутати. За денонсацію
договору про кооперацію двох дер-
жав у сфері військової розвідки
віддали свої голоси 268 депутатів.
Також депутати 264 голосами про-
голосували за припинення дії дого-
вору про організацію військових
міждержавних перевезень та роз-
рахунки за них. За припинення дії
договору між Україною і РФ про
взаємну охорону секретної інфор-
мації проголосував 261 депутат. За
денонсацію угоди про транзит
українською територією росій-
ських військових формувань, які
тимчасово перебувають на терито-
рії Молдови, проголосували 265 де-
путатів.
Однак в цілому слід визнати, що
усі гілки української влади працю-
ють дуже повільно, фактично в
«режимі мирного часу». Власне це і
є головним викликом чинній владі.
З’явилася надія, що після першого з
основних документів оборонного
планування суспільство побачить
другий – нову Воєнну доктрину
Усі гілки української влади працю-
ють дуже повільно

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
10
Не можна недооцінювати, що на
політичному та дипломатичному
рівні Президент зробив достатньо
багато. А в цій «гібридній війні»
близько 80% агресивних заходів
Росія провела невійськовими мето-
дами. І те, що сьогодні в Україні іс-
нує хоч і погане, але перемир’я – це,
в тому числі, безумовна заслуга
Президента та його команди, яка
працює на політико-дипломатич-
ному фронті. Серед безумовних
позитивів – активізація роботи
«посиленого» (при цьому безпре-
цедентно) РНБОУ та досить ре-
зультативна робота СБУ як контр-
розвідувального органу.
Разом з цим, у сфері будівни-
цтва армії та створення з неї по-
тужного інституту стримування є
досить багато недопрацювань. Як
Верховний Головнокомандувач,
Петро Порошенко зосередився ви-
ключно на політико-дипломатич-
ному напрямку – військовий ва-
жіль досі дуже сильно провисає.
Будівництво армії відбувається по-
вільно і перспективи стрімкого
зростання можливостей ЗСУ поки
немає.
По-перше, лише майже через
рік було затверджено Стратегію
нацбезпеки – це дуже пізно. Досі
ми не маємо Воєнної доктрини.
Військові фахівці визнають, що цей
факт суттєво гальмує розвиток
оборонних спроможностей, ство-
рює умови для подвійних стандар-
Рік президентства Петра Порошенка. Що
не зробив Верховний Головнокомандувач
у сфері оборони держави
Валентин Бадрак
директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння
У сфері будівництва армії та ство-
рення з неї потужного інституту
стримування є досить багато недо-
працювань
Будівництво армії відбувається
повільно і перспективи стрімкого
зростання можливостей ЗСУ поки
немає
У дзеркалі
експертноі
думки

11. 11
тів в секторі безпеки (оскільки на-
віть через рік війни ворог чітко не
проголошений ворогом). Ці доку-
менти могли б з’явитися ще у серп-
ні-вересні минулого року. Саме на
підставі цих документів мали б
створюватися програми реформу-
вання ЗСУ та інших формувань. А
також інші важливі керівні доку-
менти, серед яких Програма роз-
витку озброєнь та військової техні-
ки. Отже, реформування
військового сектору (на чому напо-
лягають західні партнери) відбува-
ється в ручному, спорадичному ре-
жимі – без адекватної
нормативно-правової бази під цим.
Тому увесь процес відбувається на
основі однобокого суб’єктивного
бачення. Через це Україна будує ар-
мію старого радянського типу, але,
на відміну від радянської громізд-
кої армії, у нас не формуються стра-
тегічні компоненти зі стратегічним
озброєнням, яке б могло бути збро-
єю стримування. Тобто, було обра-
но найгірший шлях будівництва
армії.
Я не розумію, чому в Стратегії
нацбезпеки не позначено курс на
професійну армію. Боюсь, цього
може не бути і у новій Воєнній док-
трині. Люди із військовим досві-
дом, які демобілізуються після року
служби та війни, могли б залучати-
ся в якості ядра нового професій-
ного війська. Звичайно, за рік-два
професійне військо створити не-
можливо, але в разі обрання відпо-
відного курсу до кінця 2015 року
Україна могла б створити профе-
сійне ядро з 5-7 тис. військовос-
лужбовців в якості найпотужні-
ших сил стримування.
Із озброєнням сил оборони кра-
їни ситуація така ж сама. «Укробо-
ронпром» охоплює не більше 30%
можливостей української оборон-
ної промисловості, що може задо-
вольнити потреби армії на 40%, за
найоптимістичнішими прогноза-
ми. Протягом року Верховний Го-
ловнокомандувач не попіклувався,
щоб в оборонної промисловості
був керівник – єдиний координа-
тор, при цьому - у виконавчій вла-
ді. Перенесення управління обо-
ронкою в РНБОУ є помилковим,
бо це може призвести до ручного
управління нею, і тоді ніхто не буде
відповідати за координацію дій (се-
ред іншого, такий факт буде яскра-
вим свідченням суперництва між
главою держави та главою уряду за
владу, що в умовах війни є занадто
ризикованим для самої держави).
Навіть за умов створення вертика-
лі військово-технічного співробіт-
ництва (ВТС) в РНБОУ та попри
заяви про мільярдні контракти і
проекти, зараз немає перспектив-
них проектів військово-технічного
співробітництва і спільного ство-
рення систем озброєння з європей-
ськими країнами. Реальні проекти
могли б перетягнути іноземні краї-
ни зі статусу партнерів у статус со-
юзників України. Результат ВТС
Через це Україна будує армію старо-
го радянського типу, але, на відміну
від радянської громіздкої армії, у нас
не формуються стратегічні компо-
ненти зі стратегічним озброєнням,
яке б могло бути зброєю стриму-
вання
До кінця 2015 року Україна могла б
створити професійне ядро з 5-7
тис. військовослужбовців в якості
найпотужніших сил стримування
Перенесення управління оборонкою
в РНБОУ є помилковим, бо це може
призвести до ручного управління
нею, і тоді ніхто не буде
відповідати за координацію дій

12. 12
має бути у тому, щоб створити
зброю стримування, а це вимагає
5-7 років. Я бачу значні проблеми і
в розумінні того, як це робити, і в
самих діях. Перспективи є, нас на-
віть підштовхує Штаб-квартира
НАТО, для чого вона провела де-
кілька раундів переговорів, а ре-
зультатів не видно. Так, шлях до
отримання західних технологій і
започаткування конкретних про-
ектів довгий, але його потрібно
пройти. Це величезна робота, але її
потрібно зробити. Хіба Україна гір-
ша за, скажімо, ПАР, яка вже деся-
тиліття успішно співпрацює з краї-
нами НАТО, спільно виробляє
навіть високотехнологічні ракети?!
Можливо, всі ці недоліки
пов’язані з незрозумілою та непро-
зорою кадровою політикою Верхо-
вного Головнокомандувача. Незва-
жаючи на дорікання, багато
фахівців, експертів та політиків ка-
зали йому про недоліки у кадровій
політиці. З одного боку, існує ка-
дровий голод, з іншого – признача-
ються люди, які не є фахівцями. В
результаті, вони звільняються (як
це було з заступником глави АП
Косюком або з міністром оборони
Гелетеєм), час іде, війна триває, а
можливості та потенціал втрача-
ються.
До сьогодні, воєнний фактор
тримається на патріотизмі окремих
людей і на тому, що волонтери й на-
далі забезпечують армію. А в самій
армії стоять патріоти, які готові бо-
ронити державу до останнього. Че-
рез те, що у ворожої сторони піді-
рвана мотивація, наша мотиваційна
сфера перемагає і Україна залиша-
ється в нинішній ситуації. Але якщо
ми говоримо про перспективи та
стратегії, то без створення системи
стримування, наша держава рока-
ми знаходитиметься в ситуації,
коли потрібно весь час відбиватися
від агресії. В результаті, гинутимуть
люди, а від влади ми чутимемо, що
«не можна відповідати, бо це може
призвести до провокацій».
Після довготривалої руйнівної
діяльності попередніх «лідерів кра-
їни» (не тільки Януковича, але й
президентів Кучми та Ющенка),
Україна ще довго залишатиметься
слабкою. Але чим раніше ми визна-
ємо свої слабкі сторони та почнемо
працювати над ними, тим шанси
створити потужну країну будуть
більші. Шанси, мотивація та мож-
ливості у нас для цього існують.
Тому не хотілося б, щоб Президент
Порошенко запам’ятався як люди-
на, яка не реалізувала потенціал
України.
Результат ВТС має бути у тому,
щоб створити зброю стримування,
а це вимагає 5-7 років
Можливо, всі ці недоліки пов’язані з
незрозумілою та непрозорою кадро-
вою політикою Верховного Головно-
командувача

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
13
Хотілося б звернути увагу на
кілька ключових аспектів, які є ак-
туальними для розуміння характе-
ру взаємовідносин Україна-НАТО
в сфері військово-технічного спів-
робітництва. Це правова основа
військово-технічного співробітни-
цтво, яка існує на сьогодні між
Україною та НАТО, поточні на-
прямки співпраці та перспективи
на майбутнє в цій царині.
Правова основа військово-
технічного співробітництва
Україна-НАТО
Співробітництво між НАТО та
Україною спирається на Хартію
про особливе партнерство від 1997
року. Комісія Україна-НАТО забез-
печує визначення напряму розви-
тку відносин та служить платфор-
моюдляконсультаційміжУкраїною
та членами НАТО з питань, що ста-
новлять інтерес.
Під егідою цієї Комісії, була
створена низка спільних робочих
груп, завданням яких є просуван-
ня вперед роботи в конкретних об-
ластях. Так була заснована Спільна
робоча група з військової рефор-
ми, що полегшує консультації та
практичне співробітництво в ре-
формі сектору безпеки та оборони.
У 2004 році був створений меха-
нізм у галузі військово-технічного
співробітництва - Спільна робоча
група з оборонно-технічного спів-
робітництва JWG DTC (Joint
У 2004 році був створений механізм
у галузі військово-технічного
співробітництва - Спільна робоча
група з оборонно-технічного
співробітництва JWG DTC (Joint
Working Group on Defence-Technical
Cooperation)
Шляхи зміцнення військово-технічного
співробітництва Україна-НАТО для
підвищення обороноздатності України
Ернест Дж Герольд,
помічник заступника Генерального секретаря НАТО з питань оборонних
інвестицій

14. 14
WorkingGrouponDefence-Technical
Cooperation).
Ця група спеціалізується на під-
вищенні взаємосумісності україн-
ської участі в міжнародних опера-
ції з силами країн НАТО. До цього
часу було проведено двадцять дво-
сторонніх зустрічей. Остання від-
булася в Києві в січні 2015 року. З
проведенням січневого засіданні
було значно підвищено рівень
співпраці між НАТО та Україною в
ці важкі часи. Ця робоча група є
механізмом забезпечення контро-
лю і визначення напрямків співро-
бітництва. Ця співпраця здійсню-
ється за рахунок низки контактів з
НАТО, в тому числі, в рамках Кон-
ференції національних директорів
з озброєнь - CNAD, Комітету з
управління повітряним рухом або
Панелі з консультацій, команду-
вання та управління C3B
(Consultation, Command and
Control Board). Завдяки великому
інтересу та активної участі України
у цих групах, забезпечується по-
дальша ефективна взаємодія з
НАТО.
Огляд останніх заходів
У січневому засіданні Спільної
робочої групи з оборонно-техніч-
ного співробітництва, представни-
киУкраїнитаНАТОоцінилиучасть
країни в діяльності CNAD, рівень
співробітництва в різних сферах
розвитку можливостей і визначили
кілька практичних напрямків
співпраці в цілях підвищення су-
місності та зміцнення можливос-
тей українських Збройних Сил.
Почнемо з того, що участь укра-
їнських фахівців у CNAD (Конфе-
ренції національних директорів з
озброєнь), призначена для сприян-
ня співробітництву в галузі озбро-
єнь. Вона являє собою об’єднавчу
платформу для обговорення для
вищих посадових осіб країн-членів
і партнерів НАТО, що відповідаль-
ні за військові закупівлі. CNAD до-
зволяє розглянути політичні, еко-
номічні та технічні аспекти, що
стосуються розробок та закупівель
озброєння та військової техніки
для сил НАТО.
Конференція національних ди-
ректорів з озброєнь має важливі
підструктури. Тобто, різні групи,
підгрупи та групи фахівців з пи-
тань Сухопутних військ, Військо-
во-морських та військово-повітря-
них сил, а також групи, що діють в
галузі безпеки збереження боєпри-
пасів, управління, логістики, коди-
фікації та оборонної промисловос-
ті. Ці групи служать в якості засобу
обміну інформації щодо реалізації
національних програм, як в інтере-
сах окремих країн, так і НАТО в ці-
лому.
Значна частина структур CNAD
відкриті для країн-партнерів в рам-
ках програми Партнерства заради
миру (ПЗМ). Україна є одним з най-
активніших учасників процесу.
Співпраця відбувається, напри-
Співпраця відбувається, наприклад, в
сфері хімічного, бактеріологічного,
радіаційного та ядерного захисту –
CBRN (Chemical, Bacteriological,
Radiological, Nuclear),
протиповітряної оборони, а також
логістики і кодифікації

15. 15
клад, в сфері хімічного, бактеріоло-
гічного, радіаційного та ядерного
захисту – CBRN (Chemical,
Bacteriological, Radiological,
Nuclear), протиповітряної оборо-
ни, а також логістики і кодифікації.
Я радий, тому що підрозділ НАТО з
питань оборонних інвестицій за-
лучений до процесу співпраці з
Україною шляхом надання фінан-
сової допомоги для забезпечення
участі українських фахівців у різ-
них форумах.
Така участь підвищує доступ
України до інформації в сфері вій-
ськово-технічного співробітництва
з НАТО, а залучення до міжнарод-
них проектів та навчань сприяє
розвитку взаємодії між Альянсом
та українськими збройними сила-
ми.
Консультативна група НАТО з
промислового розвитку NIAG
(NATO Industrial Advisory Group),
що дії в рамках CNAD, являє собою
своєрідний форум, де високопос-
тавлені представники з питань
оборонної промисловості 28 країн
НАТО та країн-партнерів збира-
ються разом для обговорення про-
цесів проведення досліджень, роз-
робок та виробництва озброєння
та військової техніки та надання
рекомендацій з військово-техніч-
ного співробітництва та розвитку
оборонного потенціалу. Останнім
разом представники ДК «Укробо-
ронпром» відвідали засідання гру-
пи і виступили з доповіддю щодо
можливостей української оборон-
ної промисловості. Цей факт був
достатньо високо оцінений та по-
зитивно сприйнятий.
Хотілося б зазначити, що про-
мисловий форум НАТО (NATO-
Industry Forum), що пройде в Ліса-
боні (Португалія) 19 і 20 жовтня
2015року збери під собою керівник
та стратегічне командування
НАТО, а також представників про-
мисловості з метою налагодження
виробничої взаємодії та обгово-
рення планів та стратегій розвитку
на майбутнє. Промисловості про-
понується поділитися своїми дум-
ками про майбутнє і пояснити, як
вони оцінюють геополітичну об-
становку та її вплив на їх інвести-
ційні рішення. Українські пред-
ставники можуть взяти участь в
даному заході, адже він відкритий
для країн ПЗМ.
Окрім CNAD НАТО допомагає
Україні в розвитку власних можли-
востей через багатонаціональні
проекти і новостворені цільові
Трастові фонди. Що стосується
міжнародних проектів, то це ініціа-
тива НАТО Smart Defence (Розумна
оборона), яка спрямована на гар-
монізацію вимог та можливостей,
аналогічно тому, як ЄС переслідує
ідею об’єднання і спільного вико-
ристання власних можливостей.
На даний час з 91 активного обо-
ронного проекту Smart Defence, 30
є зрілими Першого порядку та 61
менш розвинених проектів, що від-
Україна в даний час бере участь в
проектах по захисту заток та
гаваней, а також лідерства жінок в
секторі безпеки і оборони

16. 16
носяться до Другого порядку. З
них, 23 першого (або 77%) та 34
другого (56%) порядку - проекти,
що відкриті для партнерів за зго-
дою країн-учасниць. Україна в да-
ний час бере участь в проектах по
захисту заток та гаваней, а також
лідерства жінок в секторі безпеки і
оборони. НАТО готове працювати
з союзниками, щоб полегшити
участь і у інших проектах, що мати-
муть інтерес.
Створювані в Україні цільові
Трастові фонди є важливим еле-
ментом розвитку потенціалу у сфе-
рі управління, контролю, зв’язку та
обчислювальної техніки (С4); логіс-
тики та стандартизації; кіберзахис-
ту; перехідного військового управ-
ління; та медичної реабілітації.
Метою Трастового фонду C4 є
виявлення, збір та реалізація про-
ектів, спрямованих на допомогу
Україні в модернізації структур і
систем C4, підвищення сумісності з
НАТО в очолюваних Альянсом на-
вчаннях і операціях, а також підви-
щення здатності України у забезпе-
ченні власної безпеки та оборони.
Такі провідні нації є Великобрита-
нія, Німеччина, Канада, а також ще
п’ять союзників виявили бажання
контрибуторами даного фонду.
Трастовий фонд з питань логіс-
тики та стандартизації підпадає під
дію оборонно-технічного співро-
бітництва. Під керівництвом Чесь-
кої Республіки, Нідерландів та
Польщі, його мета полягає в тому,
щоб допомогти побудувати систе-
му забезпечення та відповідну сис-
тему стандартів для оборонного
сектору України. Це буде досягнуто
шляхом реалізації конкретних ло-
гістичних проектів, у тому числі в
сфері інформаційних технологій,
створені різноманітних структур
та виконанні процедур.
Нарешті, є співпраця в галузі
авіаційної безпеки. Ключовим ком-
понентом цієї співпраці є Програ-
ма обміну даними про повітряну
обстановку - ASDE (Air Situation
Data Excha). Програма, до якої
Україна приєдналася в 2006 році,
спрямована, шляхом обміну пові-
тряної обстановки між НАТО та
державами-партнерами, поліпши-
ти ситуаційну обізнаність з метою
зменшення ризику виникнення не-
порозумінь під час діяльності у на-
ціональному та прилеглому пові-
тряному просторі.
Можливості для подальшого
розвитку співробітництва
Виходячи із зазначеного, багато
чого відбувалося в області оборон-
но-технічного співробітництва
Україна-НАТО. Поточні пріорите-
ти охоплюють широкий спектр
можливостей: стандартизація та
кодифікації; реалізація проектів
C4, задіяння механізмів Трастових
фондів; співробітництво в рамках
CNAD (в тому числі в секторі про-
мисловості); участь в Smart Defence
та ASDE .
Програма, до якої Україна
приєдналася в 2006 році, спрямова-
на, шляхом обміну повітряної об-
становки між НАТО та державами-
партнерами, поліпшити ситуаційну
обізнаність з метою зменшення
ризику виникнення непорозумінь під
час діяльності у національному та
прилеглому повітряному просторі

17. 17
Планується участь за фінансо-
вої підтримки НАТО українських
представників у майбутніх курсах
НАТО зі стандартизації. В рамках
співпраці в сфері кодифікації
Альянс буде фінансувати при-
дбання автоматизованої системи
кодифікації для України і забезпе-
чувати пов’язане з цим навчання з
логістики та стандартизації. НАТО
очікує ще на кілька проектів, які
будуть розпочаті в 2015 році в
рамках діяльності Трастових фон-
дів в Україні, зокрема в стандарти-
зації та C4. На сьогодні за цими
напрямками в штаб-квартирі
НАТО вже відбулися консультації.
Ці місії допоможуть сформулюва-
ти конкретні проекти, які будуть
реалізовані в координації з Украї-
ною.
Ми сподіваємося, що Україна
буде продовжувати залучати своїх
фахівців на різних заходах CNAD з
НАТО. Ми також дуже раді, що в
Києві у вересні цього року пройде
засідання підгрупи НАТО Army
Armaments Group з наземних мож-
ливостей Land Capability Group on
Land Engagement . Я переконаний,
що проведення зустрічей НАТО в
Україні посилає сильний сигнал
підтримки Альянсом України.
Співробітники НАТО також го-
тові допомогти Україні в контексті
розширення участі в проектах
Smart Defence, що представляють
інтерес для країни. Співпраця у
сфері програми ASDE також буде
продовжуватися.
Таким чином, щоб підвести під-
сумок, є багато позитивних при-
кладів спільної діяльність Україна-
НАТО. Альянс радий продовжити
співпрацю для зміцнення україн-
ських можливостей та потенціалу.
В рамках співпраці в сфері
кодифікації Альянс буде
фінансувати придбання
автоматизованої системи
кодифікації для України і забезпечу-
вати пов’язане з цим навчання з
логістики та стандартизації

18. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
18
З початку 2014 року я мав мож-
ливість відвідати Київ кілька разів,
де для того, щоб зрозуміти україн-
ську промислову архітектуру, про-
вів низку зустрічей з представника-
ми оборонної промисловості
України. Здається, можу надати де-
які конструктивні практичні реко-
мендації щодо організації співпраці
між нашими оборонно-промисло-
вими компаніями.
На мій погляд, можливості та
виклики для оборонних компаній
країн Альянсу можуть бути визна-
чені в рамках того, які європейські
та американські виробники обо-
ронної продукції готові співпрацю-
вати з українськими компаніями. З
огляду на це, я пропоную десять
принципів для реформування обо-
ронної промисловості, які уряд
України повинен розглянути, якщо
збираєтеся розвивати співпрацю.
1. Демографія. Оборонна інф-
раструктура в Донецькій та Лу-
ганській областях була зруйнова-
на, якщо не знищена. З огляду на
це необхідно зробити негайні дії
для забезпечення безпеки та за-
хисту критичної військової інф-
раструктури у Дніпропетровській
області, і побудувати нову, без-
печну і виправдану інфраструк-
туру в західному регіоні країни.
Звичайно, це коштовно, проте є
конче необхідним для забезпе-
чення військового ланцюжка по-
ставок озброєння та збереження
Необхідно зробити негайні дії для
забезпечення безпеки та захисту
критичної військової
інфраструктури у
Дніпропетровській області, і побу-
дувати нову, безпечну і виправдану
інфраструктуру в західному регіоні
країни
10 практичних рекомендацій для
реформування оборонної промисловості
України
Алан Мербаум,
Lockheed Martin Corporation

19. 19
наявних виробничих центрів
України.
Є три переваги цього підходу.
По-перше, це можливість залу-
чення прямих іноземних інвестицій.
По-друге, це відкриває можли-
вість для розширення торгівлі та
співпраці в галузі оборони з приле-
глими країнами, зокрема Польщі та
Румунії, які можуть бути включені
в ланцюжок поставок комплектую-
чих, і які вже мають сучасні обо-
ронні галузі.
І, по-третє, це забезпечує Украї-
ні можливість побудувати власну
сучасну оборонну промисловість.
2. Промисловий стандарт. Від-
новлення оборонного виробни-
цтва не може відбуватися без ре-
тельного аналізу стану
промисловості України. Необхідно
провести незалежний аудит вироб-
ничих потужностей ключової та
іншої військової продукції з метою
виявлення прогалин та виробни-
чих надлишків. Точна оцінка рівню
технологічної готовності, має про-
демонструвати існуючи прогалини
та потреби в інвестиціях. Крім
того, організація оборонно-про-
мислової бази України має бути пе-
реглянута з огляду на її конкурен-
тоспроможність, контроль якості,
темпів виробництва та процесів за-
купівлі озброєння.
3. Науково-дослідні центри
передового досвіду. Слід оціни-
ти, як профінансовані фонди
оборонних досліджень та розви-
тку, та як визначена їх пріоритет-
ність. Науково-дослідна діяль-
ність, яка не забезпечує бойові
можливість має бути призупине-
на. Уряд України може розгляну-
ти питання про реалізацію стра-
тегічних дослідницьких ініціатив
із зарубіжними компаніями для
залучення інвестицій в техноло-
гії, що становлять взаємний ін-
терес. Крім того, Міністерство
фінансів та Міністерство оборо-
ни могли б розглянути інвести-
ційні програми, які залучають
прямі іноземні інвестиції.
4. Мережа постачальників. Дру-
гий і третій рівень постачальників
військової продукції має вирішаль-
не значення для підтримки обо-
ронно-промислової бази.
По-перше, вони створюють ро-
бочі місця в межах малого та серед-
нього бізнесу економіки.
По-друге, вони мають тенден-
цію бути більш інноваційними та
ефективними, ніж великі підпри-
ємства.
По-третє, розгалужена мережа
базових постачальників дозволяє
збільшити рівень безпеки та підви-
щити конкурентоспроможність.
Постачальники представляють
собою «передовий» компонент тех-
нологічного прогресу, натомість
організації, які займаються техніч-
ним обслуговуванням, ремонтом
та експлуатацією, є підтримуючим
компонентом. Вони можуть пере-
бувати в приватній або державній
Відновлення оборонного виробницт-
ва не може відбуватися без ретель-
ного аналізу стану промисловості
України
Науково-дослідна діяльність, яка не
забезпечує бойові можливість має
бути призупинена
Другий і третій рівень
постачальників військової продукції
має вирішальне значення для
підтримки оборонно-промислової
бази.

20. 20
власності, а також в комбінації
форм власності.
5. Стандарти. Ухвалення стан-
дартів і специфікацій є необхідни-
ми, якщо українська і західна обо-
ронна промисловості зацікавлені в
ефективній співпраці та в бажанні
взаємодіяти. Надійна програма
стандартизації повинна бути вста-
новлена для гармонізації із стан-
дартами НАТО та практикою
контролю якості.
6. Моделюванню та навчанню
має бути приділена особлива увага
з двох причин. Використання сти-
муляторів (різноманітних трена-
жерів) з часом не лише збереже ве-
личезні суми коштів на підготовку
персоналу, а й з часом дозволить
створювати можливості наступно-
го покоління. У той час як практич-
ні навчання залишатимуться важ-
ливим інструментом підготовки.
7. Управління. Вміла державна
політика, відповідна етична пове-
дінка та боротьба з корупцією ма-
ють вирішальне значення, в тому
випадку якщо Україна прагне стати
стабільною країною з можливістю
ефективного використання власної
робочої сили, відповідними умова-
ми для залучення іноземних інвес-
тицій та здійснення військово-тех-
нічної співпраці. Наприклад, Закон
про корупцію (Foreign Corrupt
Practices Act (FCPA), прийнятий в
США забезпечує етичну поведінки
для власних оборонних підрядни-
ків та міжнародних клієнтів. Тут
слід пам’ятати, що політика проти-
дії корупції рівносильна успішно-
му співробітництву.
8. Політика постачання (мате-
ріально-технічного забезпечен-
ня) та закупівель. Якщо викорис-
товувати Міністерство оборони
США як приклад, то тут відомство
відповідальне за вирішення всіх
питань, пов’язаних з реалізацією
політики матеріально-технічного
забезпечення та закупівель озбро-
єння, включаючи ведення електро-
нного бізнесу. Крім того, політика
постачання та закупівель забезпе-
чує бачення процесу придбання че-
рез доброчесність керівників, які
відповідальні за реалізацію ефек-
тивного постачання обладнання та
послуг, що відповідають потребам
бойових дій, через інноваційність
політики, уміле керівництво та по-
стійний контроль за ефективним
витрачанням коштів платників по-
датків. Американська політика в
сфері постачання та закупівель є
моделлю, яку слід враховувати. Тим
не менш, Сполучені Штати постій-
но оцінюють свій процес оборон-
них закупівель і змінюватимуть
власні підходи в реалізації політи-
ки постачання та закупівель для
забезпечення адаптації до військо-
вих потреб та відповідності загро-
зам, наявним технологіям та розмі-
ру бюджетів.
9. Іноземні джерела для закупі-
вель. Україна має можливість ство-
рювати і поставляти власні систе-
Використання стимуляторів (різно-
манітних тренажерів) з часом не
лише збереже величезні суми коштів
на підготовку персоналу, а й з часом
дозволить створювати можливості
наступного покоління
Надійна програма стандартизації
повинна бути встановлена для
гармонізації із стандартами НАТО
та практикою контролю якості
Тут слід пам’ятати, що політика
протидії корупції рівносильна
успішному співробітництву
Американська політика в сфері
постачання та закупівель є модел-
лю, яку слід враховувати

21. 21
ми озброєння. Однак для
задоволення поточних потреб в
умовах зростаючої агресії зі сходу
повинна бути розглянута інша по-
літика закупівель озброєння від
іноземних постачальників. У випад-
ку із США, Україна виграє від робо-
ти в рамках програм із закордонних
військових продажів - Foreign
Military Sale (FMS) та закордонного
військового фінансування - Foreign
Military Financing (FMF), які на да-
ний час затверджені.
10. Експортна політика та мар-
кетингова стратегія. Україна може
витіснити російські компанії за час
санкцій проти Російської Федера-
ції. Українські постачальники, які
продають власну продукцію через
російських посередників і вироб-
ників оригінального устаткування,
повинні безпосередньо вийти на
кінцевих користувачів. Вітчизняні
компанії можуть оновити номен-
клатуру запчастин, яку до даного
часу використовує Росія. Натомість
слід враховувати, що американські
оборонні компанії розширюють
свою діяльність на міжнародному
рівні.
На основі цих десяти пунктів,
пропонується, щоб керівництво
України, з точки зору реформуван-
ня оборонної промисловості, вра-
ховувало наступне:
1. Створення незалежної про-
фесійної команди здатної швидко
провести процес пошуку нових і
більш досконалих прийомів робо-
ти, шляхом порівняння власних
прийомів з найкращими з тих, які
використовують інші. Безперечно,
це вимагатиме високого рівня дер-
жавної підтримки. Протистояти
«старому способу ведення бізнесу»
буде складно, але необхідно для
того, щоб домогтися змін. У відсут-
ності політичної волі не буде жод-
них ефективних змін оборонної
інфраструктури України, і це буде
сприяти вразливості країни, а та-
кож стримувати співпрацю із за-
хідною промисловістю.
2. Створення бюджетів для про-
цесу реформ з огляду на попередні
оцінки та виконання рішень щодо
реформи.
3. Визначення політики закупі-
вель для Міністерства оборони,
яка визначатиме оборонно-про-
мислові реформи відповідно до на-
явних можливостей та потреб.
4. Подальша взаємодія із пред-
ставниками західної промисловос-
ті, які розглядатимуть різні рівні
інвестицій, якщо виявлять той
факт, що Україна дійсно йде по
шляху реформування оборонної
промисловості.
Для задоволення поточних потреб в
умовах зростаючої агресії зі сходу
повинна бути розглянута інша
політика закупівель озброєння від
іноземних постачальників
Вітчизняні компанії можуть онови-
ти номенклатуру запчастин, яку до
даного часу використовує Росія

22. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
22
Україна може розмістити
об’єкти ПРО, щоб захиститись від
ядерної зброї Росії. Таке уявлення
про можливості «прикриття» від
Кремлівських атак оприлюднив 20
травня секретар РНБО Олександр
Турчинов. Секретар українського
Радбезу розповів про безпреце-
дентну мілітаризацію Криму. Він
наполягає, що керівництво РФ по-
ставило завдання розгорнути на
півострові полк бомбардувальни-
ків Ту-22М3, обладнаних для не-
сення ракет з ядерними бойовими
частинами; три дивізіони опера-
тивно-тактичних ракетних комп-
лексів (ОТРК) «Іскандер-К» та
«Іскандер-М», у тому числі укомп-
лектованих ракетами з ядерними
боєголовками. А крім того, Росія на
окупованій території планує завер-
шити створення потужної бази
підводного флоту – з ракетами, що
мають також ядерні боєголовки з
можливістю ураження наземних
цілей на відстані 1,5 - 2 тис. км. До
зазначеного чиновник додав, що
Росія уже перекинула в Крим «10
одиниць оперативно-тактичних
ракетних комплексів «Іскандер-М
та активно ремонтує аеродроми в
Криму для прийому згаданих бом-
бардувальників. А також про те,
що Росія вже розгорнула в Криму
системи ППО та ПРО «С-400» та
«Панцирь-С1М», і берегові ракетні
комплекси «Бал» та К300П «Басті-
он». «Бастіон» може бути оснаще-
Хід конем. Чи здатна захистити Україну
ПРО США?
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Росія вже розгорнула в Криму систе-
ми ППО та ПРО «С-400» та
«Панцирь-С1М», і берегові ракетні
комплекси «Бал» та К300П
«Бастіон». «Бастіон» може бути
оснащений ядерною боєголовкою,
здатною уражати цілі на відстані
до 600 км

23. 23
ний ядерною боєголовкою, здат-
ною уражати цілі на відстані до 600
км, - поінформував О.Турчинов.
Що відбувається, та як можна
оцінити крок секретаря Радбезу?
Без сумніву, ідея гідна. Вона
спрямована на втягування США у
процес організації протистояння з
Кремлем, а зрештою, і знищення
Путіна (принаймні, як політичного
лідера ядерної держави). Для Києва
важлива зміна позиції Вашингтону,
трансформація ролі від партнера
до союзника.
Є у ідеї і резонні підстави. По-
чинаючи з того, що Україна є за-
конною правонаступницею Дого-
вору ПРО від 1972 року. Так, іще в
2002 р. Україна вела зі Сполучени-
ми Штатами переговори про мож-
ливу участь у створенні НПРО: тоді
у Вашингтоні про українські мож-
ливості переконливо розповідав
глава Держкомісії з питань ОПК
України Володимир Горбулін. Зо-
крема, щодо можливостей вироб-
ництва в Україні ракет-мішеней та
використання української інфра-
структури. В 2003—2004 рр. дні-
пропетровські КБ «Південне» і ВО
«Південмаш» разом з харківським
«Хартроном» успішно виконали за-
мовлення американських Lockheed
Martin Missile (генеральний під-
рядник у НПРО США), Boeing і
Northrop Grumann. У 2006 р. в
Україні навіть побував заступник
керівника Агентства протиракет-
ної оборони військового відомства
США Марвін Макнамара. Тема зно-
ву розвинулася, з’явилися контрак-
ти, з якими успішно впорався
«Укроборонсервіс». Кажуть, що
учасники двостороннього семінару
у 2007 р. в євпаторійському Націо-
нальному центрі управління і ви-
пробування космічних засобів на-
віть обговорювали можливості
контракту на розробку технічних
даних протиракет для перехоплен-
ня російських ракетних комплексів
типу «Тополь-М». Але з приходом
до влади Барака Обами нитка спів-
робітництва несподівано обірвала-
ся. Колишній посол США в Україні,
а нині ключовий американський
експерт у галузі безпеки Стівен
Пайфер тоді пояснював таку пози-
цію Білого дому пошуком компро-
місів з Кремлем, а також розмитіс-
тю самої української позиції.
Згодом і без того слабкий струмо-
чок взаємного інтересу остаточно
пересох. Навіть незважаючи на
дуже реальні пропозиції щодо
встановлення на українському
крейсері протиракетної платфор-
ми з розміщенням її в Чорному
морі, саме на потенційній траєкто-
рії польоту іранських ракет.
Але у цьому контексті слід зга-
дати, що з кінця 2013 р. Румунія
слідом за Польщею почала реалізо-
вувати знакові заходи у сфері наці-
ональної безпеки — розміщувати
на власній території військові
об’єкти іноземної держави: Сполу-
чені Штати тоді почали передисло-
Кажуть, що учасники двосторон-
нього семінару у 2007 р. в євпаторій-
ському Національному центрі
управління і випробування космічних
засобів навіть обговорювали мож-
ливості контракту на розробку
технічних даних протиракет для
перехоплення російських ракетних
комплексів типу «Тополь-М»

24. 24
кацію свого Центру транзитних пе-
ревезень з киргизького аеропорту
«Манас» на військово-повітряну
базу в румунське місто Констанцу.
Крім того, тоді Вашингтон прого-
лосив, що в румунському Девеселу
в рамках реалізації другого етапу
створення національної ПРО на
європейському театрі воєнних дій
(ТВД) невдовзі з’явиться батарея
наземного базування з американ-
ськими ракетами-перехоплювача-
ми. Нагадаймо, що Польща поміт-
но зміцніла у військовому плані,
коли дала згоду на розміщення
американських ракетних комплек-
сів Patriot на своїй території. І саме
так слід оцінювати перспективи
розгортання батареї наземного ба-
зування з американськими перехо-
плювачами SM-3 IB у Румунії.
Якщо б Україна отримала таку
зброю, вона була б цілком «при-
крита» від агресії Росії – на пряму
воєнну конфронтацію з НАТО Пу-
тін не здатен. Хоч і погрожує ядер-
ною зброєю. Але Польща й Руму-
нія – країни НАТО. На відміну від
України. Враховуючи нинішню по-
зицію адміністрації Обами та рі-
вень мілітаризації Криму (а перелі-
чена вище зброя спрямована
насправді не на Україну, а на НАТО,
з метою унеможливлення повер-
нення назад півострову), США не
підуть на такий рівень конфронта-
ції з Росією. Тим більше, що Украї-
на знаходиться у стані війни.
Водночас, варто зазначити, що
заява Турчинова – не пустий звук.
Це – повне відкриття карт, повна
готовність до боротьби з агресо-
ром. Для Вашингтону важливо
усвідомити, що Україна є активом,
а не пасивом, і в цьому контексті
нинішня заява – крок активного
союзника. Хоч поки що лише по-
тенційного. Крім того, Обама не
постійно буде президентом. А от
Росія буде ворогом доти, доки там
«хазяїном Кремля» залишатиметь-
ся Путін. Отже, за умов зміни вла-
ди в США та застосування дипло-
матичного мистецтва реалізація
«ходу конем» можлива.
Звісно, якщо для захисту від Ро-
сії Україна справді буде відновлю-
вати свої Збройні сили та ОПК. На
стратегічному рівні, що передбачає
створення (придбання) зброї стри-
мування. Бо пасив Вашингтону на-
вряд чи потрібен.
Якщо б Україна отримала таку
зброю, вона була б цілком «прикри-
та» від агресії Росії – на пряму воєнну
конфронтацію з НАТО Путін не
здатен

25. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2015
25
Прессинг спецслужб на «русскую
правую» растет
«Украинский вопрос» – т.е. отно-
шение русских националистов к про-
блеме возникновения и укрепления
полностью независимого от России
национального Украинского государ-
ства – это хотя и важная, но только
часть общей проблемы охватившего
русское национальное движение
идейного и организационного кризи-
са. Основная же часть проблемы, ко-
торую пытаются, как мне видится,
разрешить интеллектуальные пред-
ставители «русской правой» заключе-
на в другом вопросе: в какой мере со-
временная Российская Федерация
является государством русского (ве-
ликорусского) народа?
Значительная часть русских ин-
теллектуалов-националистов, по-
добно Александру Севастьянову,
Константину Крылову, Олегу Не-
менскому и др., считают, что совре-
менная Росфедерация постепенно
эволюционирует в национально-
государственном аспекте, – пре-
вращаясь «силою вещей» в русское
национальное государство. Они
считают логичным и правильным,
чтобы уже сегодня Росфедерация
распространяла свою юрисдикцию
и/или политическое влияние на все
территории порубежных госу-
дарств, где имеются значительные
анклавы русского населения. По-
нятно, что люди подобных взгля-
дов, так или иначе, поддержали
Крымско-донбасская авантюра Кремля
не выгодна в первую очередь России
(Основные тенденции внутренней политики РФ к востоку
от Донбасса)
Николай Лысенко,
директор Центра исследований Кавказа и Востока
Европейского института JUSTO (Москва)
доктора исторических наук
Аналітичні
розробки