Uploaded bycacds-info
306 views

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (109)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (109)

Embed presentation

Download to read offline
Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (108) 30 листопада 2018 Редакційна колегія Зміст
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 листопада 2018 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 листопада 2018 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у другій половині листопада 2018 року Економічне шпигунство: зростання масштабів і агресивності. Частина 2 Ризики іноземних інвестицій та приватизації стратегічних підприємств ОПК Карабахская проблематика в контексте последних турбулентностей вокруг региона Южного Кавказа На сторожі ісламської революції
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 листопада 2018 4 До літопису російсько-україн- ської війни 25 листопада 2018 року увійде як день, коли протистояння на Азові перейшло в гарячу фазу. Новому етапу протистояння пере- дувала тривала гра нервів. У берез- ні Кремль використав ситуацію навколо затримання українськими прикордонниками кримського ри- боловецького судна «Норд» як привід для посилення військової присутності в акваторії Азовського моря. Станом на кінець жовтня Ро- сія зосередила в цьому невеликому водному просторі, що знаходиться осторонь «автобанів» світової по- літики, угруповання у більш ніж 120 військових кораблів і катерів. Паралельно РФ розпочала частко- ву економічну блокаду українських приазовських портів у формі по- стійних перевірок судів, які пере- тинали Керч-Єнікальський канал. Кремль відчуває цілковиту все- дозволеність через обмежений по- тенціал Військово-морських сил України (ВМСУ) на Азові. Росія розглядає ВМСУ як слабку ланку українського війська. Для росій- ського командування вітчизняний військовий флот на Азові завжди був камінцем в чоботі, що здатен спричинити лише незначний дис- комфорт. Тому рішення Ради нацбезпеки і оборони (РНБО) України від 6 ве- ресня 2018 року про створення в Азовському морі окремого кора- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у другій половині листопада 2018 року Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони першої половини листопада 2018 року.
5 бельно-катерного угрупування, оснащеного ракетною та артиле- рійською зброєю спричинило роз- дратування в Кремлі. Наприкінці вересня РФ нервово відреагувала на проходження двох українських кораблів (пошуково-рятувального судна «Донбас» та буксиру «Ко- рець») через Керченську протоку. За деякими повідомленнями, росіяни вдавалися до небезпеч- них маневрувань. Командир по- ходу, капітан 1-го рангу Дмитро Коваленко, згодом запевняв, що українські моряки готувалися до конфлікту з російськими прикор- донниками. Тоді минулося без ексцесів. Захоплені Росією кораблі (рей- довий буксир «Яни Капу» і катери «Бердянськ» та «Нікополь») йшли до Азовського моря за тим самим курсом, що й «Донбас» та «Корець». Що ж змінилося за два місяці? Чому РФ вдалася до неприхованої агресії, грубо порушивши при цьо- му норми Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки та Конвенції ООН з мор- ського права? Хронологія розвитку конфлік- ту свідчить, що довгий час росій- ська сторона вагалася як реагувати на присутність кораблів ВМСУ в Керченській протоці. Ймовірно, за- тримка пов’язана з тим, що рішен- ня приймалося верхівкою росій- ської влади. До речі, на оприлюдненому аудіозаписі пере- говорів між російськими прикор- донниками та їх командуванням під час атаки на українські кораблі поблизу Керченської протоки, мова йде про те, що ситуацію контролює саме Путін. Зовнішня політика РФ, особли- во після 2014 року, виказує патоло- гічне невміння Кремля планувати свої дії стратегічно та прораховува- ти наслідки своїх рішень на декіль- ка кроків вперед. Публічні заяви російського самодержця свідчать про втрату останніх крихт раціо- нального мислення. Менше з тим, фахівці ЦДАКР пропонують погля- нути на ключові фактори Азово- керченської кризи. Зовнішньополітичний контекст російської агресії в районі Азов- ського моря та Керченської прото- ки: • Через атаку на ВМСУ, Кремль надіслав недвозначний сигнал Заходу – реінтеграція Криму су- проводжуватиметься повно- масштабним збройним конфлік- том. Для європейських столиць такий сценарій табуйований. Відтак Кремль розраховує, що шантаж великою війною зму- сить європейців тиснути на Київ у питаннях стратегії відновлен- ня українського суверенітету в ОРДЛО та Криму. В той же час, у такий спосіб Москва намагаєть- ся відволікти увагу міжнародної
6 спільноти від порушень Мін- ських угод (зокрема проведення так званих виборів голів псевдо- республік «ЛДНР»). • Розгорнувши пряму агресію на морі, Путін зондує реакцію НАТО. Альянс отримав чергове нагадування - в разі вступу Укра- їни до лав організації, НАТО отримає «бонус» у вигляді гаря- чого конфлікту з РФ. Цілком можливо, такою була реакція Москви на заяви, що пролунали напередодні в рамках Парламент- ської асамблеї (ПА) НАТО. Так у спеціальному звіті «Протидія ро- сійським гібридним загрозам: оновлення» зазначено, що ПА НАТО виступає за надання Укра- їні чіткої перспективи членства у Альянсі. («Грузії, Україні та Мол- дові, а також країнам Західних Балкан слід дати чітку перспекти- вучленстваякуНАТО,таківЄС. Їх прийняття має ґрунтуватися виключно на втіленні критеріїв членства»). У документі також міститься заклик до вирішення проблем «сірих зон» у Східній Європі.«ЗалишаючикраїниСхід- ної Європи у невизначеності, ми будемо заохочувати подальшу російську агресію та напруже- ність у відносинах із Заходом», - дає висновок автор звіту, депутат Верхньої Палати парламенту Ве- ликої Британії Лорд Джоплінг. • Керченська криза – перший тест нового енергопроекту Москви «Турецький потік», який експор- тує блакитне паливо в обмін на геополітичну лояльність. Буда- пешт та Софія, які претендують на спорудження «продовження» російського газопроводу через їхню територію дотримуються доволі нейтральної позиції. МЗС Угорщини вперто уникає згадок про дії Росії, як агресію, а прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов закликав Україну і Ро- сію до діалогу та стриманості. Особлива увага Москви в цьому контексті прикута до поведінки Анкари. Напередодні, 19 листо- пада президенти Туреччини та Росії запустили першу нитку га- зопроводу «Турецький потік». Турецький лідер Реджеп Таїп Ер- доган уже запропонував свої по- слуги посередника. Він перего- ворив з президентами України, США та Росії і пообіцяв підняти тему Азово-керченської кризи на саміті G-20. Ватро зауважити, що в ході листопадового візиту до Туреччини, український пре- зидент запевняв: «Важливими для нас є запевнення Туреччини, що вона не залишиться осторонь питань повзучої агресії в Азов- ському морі». Тепер українська сторона вустами командувача ВМС ЗС України Ігоря Ворон- ченка висловила прохання до Анкари закрити протоку Бос- фор для російського флоту. В ЦДАКР вважають, що Туреччи-
7 на не піде на такий крок. По- перше з точки зору міжнародно- го права, Росія та Україна (як, власне, і сама Туреччина) не зна- ходяться в стані війни, тож апе- ляція до норм Конвенції Монтре 1936 року, яка встановлює суве- ренітет Туреччини над прото- ками Босфор і Дарданелли, не має під собою твердого ґрунту. По-друге, слід враховувати со- юзницькі відносини Анкари та Москви в сирійській проблема- тиці – сьогодні Ердоган не нава- житься жертвувати на угоду Україні безпекою власної країни. Більше того, руки турецького ке- рівництва Росія міцно зв’язала проектом атомної електростан- ції «Аккую» і газопроводами «Турецький потік» та «Блакит- ний потік». Контекст російсько-україн- ських відносин: • Керченська криза створила мож- ливість для відпрацювання сце- нарію тотальної блокади україн- ських портів на Азові. Так, станом на вечір 28 листопада Маріуполь та Бердянськ були фактично заблоковані Росій- ською Федерацією для заходу та виходу суден. • Інша мета - спровокувати Украї- ну на односторонній вихід з До- говору між Україною та Росій- ською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. З часу загострення си- туації навколо Азову в Україні часто лунають заклики розірва- ти дану угоду в односторонньо- му порядку. Однак листопадове загострення демонструє перед- часність такого кроку, адже саме цей документ значною мірою об- ґрунтовує позицію Києва в кон- флікті. • Через ескалацію конфлікту на- вколо Керченської протоки Ро- сія перешкоджає створенню бази ВМСУ на Азові (в м. Бер- дянськ). Тим самим Кремль ви- казав свої амбіції контролювати Азовське море від берега до бе- рега (саме так Москва інтерпре- тує зафіксований в міждержав- них угодах статус Азову як внутрішнього моря Росії та України). • В діях Москви зчитується пом- ста за дотримання Києвом шля- ху на зближення з НАТО. Масла в вогонь підлила Верховна Рада – напередодні відбулось позитив- не голосування (конституцій- ною більшістю) щодо закріплення в Конституції Укра- їни євроінтеграційного курсу. • Заручники. Переговори в рамках процесу звільнення українських громадян, які досі утримуються в застінках ЛДНР, поставлені на паузу як мінімум до президент- ських виборів. Тепер Путін захо- пив 24 заручники, і розіграє цю карту по-повній. В Білокам’яній
8 обрали тактику приниження українських військовиків, що, за задумом, має надломити мо- ральний стан українського вій- ська та суспільства. Показово, що захоплені екіпажі Росія ого- лосила злочинцями і влаштува- ла показове судилище. На укра- їнських військовослужбовців чиниться моральний, а можливо й фізичний тиск. З них вибива- тимуть сфабриковані «свідчен- ня» про злочинні накази україн- ського командування. Власне, відповідний вектор висвітлення подій в роспропаганди уже роз- горнуто – залишається лише підживлювати його новими фай- ками. До переговорного процесу щодо звільнення моряків-бран- ців Кремль намагатиметься за- лучити своїх агентів впливу в Україні. За розрахунком Москви, участь проросійської «опозиції» в цій режисованій виставі при- несе їй дивіденди напередодні виборів. Втім досвід обміну кремлівських бранців свідчить, що витягнути наших моряків з російських казематів буде вкрай непросто. Як Росія довела Україну до воєнного стану «Україна знаходиться під загро- зою повномасштабної війни з Ро- сійською Федерацією», – такими словами мотивував рішення РНБОУ про введення воєнного стану в 10 областях президент Пе- тро Порошенко. Ввечері 26 листо- пада Верховна Рада «з боями» ухва- лила відповідний законопроект. Останніми днями в ЗМІ цирку- лює дискусія, лейтмотивом якої є питання – чому аналогічний ре- жим ввели в 2014-15 роках, коли масштаб російської агресії був значно більший, ніж сьогодні. Се- кретар РНБО Олександр Турчи- нов пояснює унікальність ситуації так: «Вперше вони (росіяни  - ЦДАКР) неприховано атакували озброєні сили України. Раніше це робилося приховано, раніше вони використовували своїх військових без розпізнавальних знаків». Він додав, що окрім «небезпечної об- становки і провокацій в Чорному та Азовському морях», Київ спо- стерігає активну підготовку вій- ськових підрозділів Російської Фе- дерації, яка відбувається поблизу південних, східних і північних кордонів України. Атака РФ на українські кораблі є прямим виявом збройної агресії, тож введення воєнного стану на частині території країни вбачаєть- ся раціональним кроком влади. В перу чергу, це дозволить посилити систему цивільної безпеки. Окрім того, відпрацювання механізму ре- агування у випадку наступу РФ – важливий елемент посилення стій- кості держави та суспільства. В цілому, воєнний стан не допоможе краще підготуватись до війни з Ро-
9 сією, але, безсумнівно, приверне увагу міжнародної спільноти до України. Коаліція «занепокоєних» Реакція Західної Європи вияви- лась досить стриманою. Так, Гене- ральний секретар ОБСЄ Томас Гре- мінгер заговорив про деескалацію з обох сторін: «Я закликаю Україну та Російську Федерацію демонстру- вати стриманість, відмовитися від будь-яких подальших провокацій та негайно розпочати діалог з ме- тою зниження ризику подальшого напруження в регіоні». Речниця Європейської зовнішньополітич- ної служби Майя Коціянчич зазна- чила наступне: «Ми очікуємо, що Росія відновить свободу руху в Керченській протоці і закликаємо всіх дотримуватися максимальної стриманості для негайного зняття напруженості». При цьому захід- ноєвропейські дипломати відмов- чуються щодо ініціативи запрова- дження Євросоюзом нових санкцій у зв’язку з діями Росії на Азові. Глава МЗС Франції Жан-Ів Ле Дріан закликав обидві сторони «виявляти стриманість». Очільник дипломатії Німеччини Хайко Маас заявив, що Берлін готовий стати посередником між Москвою і Киє- вом, щоб «цей конфлікт не пере- творився на серйозну кризу». По- середництво ФРН виглядатиме дивно на фоні продовження будів- ництва «Північного потоку-2». Очевидно, що московський газ па- морочить голови в Берліні. Але, ця геополітична млосність може доро- го коштувати не тільки Україні. В той же час, непослідовною вигля- дає вимога Києва щодо збереження об’ємів транзиту блакитного пит- лива з РФ в умовах відкритої агре- сії Кремля. Відтак Україні варто піднімати питання про квотування імпорту російського газу в Європу. Повертаючись до огляду міжна- родної реакції на Азово-керчен- ську кризу, доцільно виокремити позицію НАТО. «НАТО повністю підтримує суверенітет і територі- альну цілісність України, включно з її правами на мореплавство у те- риторіальних водах. Ми закликає- мо Росію забезпечити безпере- шкодний доступ до українських портів в Азовському морі відповід- но до міжнародного права» - йшло- ся в заяві, оприлюдненій речницею Північноатлантичного альянсу Оа- ною Лунджеску. Втім, за оцінкою ЦДАКР, наразі відповідь Північно- атлантичного альянсу є досить млявою. Відкрита російська агре- сія проти європейської країни ста- вить перед НАТО цілком конкретні запитання: чи готовий Альянс то- лерувати агресію Росії в Європі? Чи готова НАТО діяти як воєнно- політична структура, а не «клуб по інтересам»? Чи готова НАТО зая- вити про повагу до існуючого між- народного права як до вищої цін- ності, яка утримує сучасний
10 світовий порядок від сповзання в провалля правового хаосу та вирі- шення питань виключно з позиції сили ? Якщо НАТО проковтне ро- сійську агресію в Керченській про- тоці, питання про ефективність цієї структури перетвориться з ри- торичного на практичний. Більше того, недооцінка загрози РФ цього разу стане фактичним запрошен- ням до ще більш грубих і цинічних порушень суверенітету України в недалекому майбутньому. Між іншим, дана ситуація нага- дує реакцію Альянсу на провока- цію РФ навколо остова Тузла восе- ни 2003 року. Попри те, що тогочасне керівництво України спрямувало зовнішньополітичний вектор в сторону євроатлантичної інтеграції, НАТО залишилось осторонь першого наступу путін- ської Росії в чорноморському регіо- ні. В Брюсселі «стояння на Тузлі» розглядали через призму україно- російських відносин, відповідною була і реакція – мовляв «домовляй- тесь самі». Кучма і Путін порозумі- лись. Одним з результатом тих по- дій стало укладання правового режиму Азовського моря, який значною мірою розв’язує руки кра- їні-агресору. Однак в російсько-українських відносинах сьогодні вирують інші стихії. В критичний момент прези- дент Порошенко навіть не зміг зв’язатися з Путіним – довелось терміново підключати до перегово- рів канцлера ФРН Ангелу Меркель (на піку загострення в 2003 росій- ський президент також декілька днів уникав прямого зв’язку з Лео- нідом Кучмою). Відтак роль НАТО в питанні за- безпечення безпеки регіону нині безпрецедентно висока. Вгамувати запал агресора може лише збіль- шення присутності кораблів Альянсу в акваторії Чорного моря. «Києву варто запропонувати по- стійне базування на ротаційній основі кораблів країн НАТО у во- єнно-морських базах ВМС Украї- ни» - вважає директор ЦДАКР Ва- лентин Бадрак. «Стосовно військового компоненту – Україні потрібна термінова допомога для нарощування бойового складу ВМС України» - додає експерт. Окрім того, через дипломатичні ка- нали слід вимагати проведення Ко- місії Україна-НАТО на найвищому рівні – зокрема, закликати керівни- цтво Альянсу зайняти більш про- активну роль в питанні розблоку- вання важливих напрямів співпраці Києва та НАТО. У якості асиметричних дій Україна може активно використо- вувати підрозділи спецпризначен- ня. «Окрім підготовки до оборони морського узбережжя, забезпечен- ня протидесантних операцій, ви- ставлення мінних загороджень, по- силення бойової охорони, мають розроблятися асиметричні проти- дії – як руйнація російської інфра-
11 структури і озброєнь. Маю на увазі навіть такі речі, як руйнація Кер- ченського мосту, підготовка до здійснення диверсій проти росій- ських військових кораблів» — вва- жає директор ЦДАКР Валентин Бадрак. Море чи суша: звідки чекати нового нападу? В ЦДАКР вважають, що на морі можливості РФ доволі обмежені. На водному театрі бойових дій Ро- сія не має змоги використовувати проксі-сили для прикриття власної експансії. Атака на ВМСУ автома- тично зриває всі маски. Відтак в ЦДАКР схильні вважати, що най- більша загроза конвенційного ха- рактеру залишається саме на Дон- басі – там, де Кремль може маскувати агресію під «громадян- ський конфлікт». Тому доводиться констатувати – внаслідок останніх подій зростає ймовірність того, що РФ «підігріє» конфлікт на Донбасі, щоб відволікти Захід від протисто- яння на Азові. Справність «пере- микача» Росія перевірила одразу після захоплення наших кораблів. В російських ЗМІ та сегменті со- цмереж була поширена дезінфор- мація про масований обстріл укра- їнською армією жилих кварталів Донецька (до ситуації на Донбасі апелював і представник РФ на тер- міновому засіданні Радбезу ООН). Цьому сприяє й пропагандист- ська накачка та низький поріг на застосування зброї, що культиву- ється в середовищі російської во- єнщини. (З яким осатанінням ко- мандир російського корабля «Дон» «давив» український буксир «Яни Капу», на відео, що розлетілося просторами інтернету!)
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 листопада 2018 12 26 червня 2018 року Указом Президента № 185/2018 було введе- но в дію рішення Ради національ- ної безпеки і оборони України «Про вдосконалення державної по- літики щодо забезпечення Зброй- них Сил України та інших військо- вих формувань оборонною продукцією іноземного виробни- цтва, а також сприяння розвитку співробітництва оборонних під- приємств України з іноземними партнерами». Відповідно до п.2) рі- шення було визначено «у місячний строк внесення змін до актів Кабі- нету Міністрів України щодо спро- щення процедур надання підпри- ємствам різних форм власності повноважень на імпорт товарів військового призначення за умови наявності у них укладених дилер- ських договорів з виробниками цих товарів, а також підприєм- ствам, які є розробниками та/або виробниками продукції оборонно- го призначення, повноважень на імпорт товарів військового призна- чення для використання у власно- му виробництві та на експорт това- рів військового призначення власного виробництва». Такий крок, відповідно до офі- ційних заяв, мав на меті зокрема дозволити прямий експорт власної продукції без посередництва дер- жавних спеціалізованих компаній всім виробникам військової техні- ки і зброї незалежно від того, нале- Ризики іноземних інвестицій та приватизації стратегічних підприємств ОПК У дзеркалі експертноі думки Віктор Плахута, виконавчий директор Фонду «Вільна Україна»
13 жать вони до державного сектора або приватного. У серпні 2018 р. Уряд прийняв рішення (постанова КМУ №805 від 29.08.2018) щодо вдосконалення політики, направленої на спрощен- ня процедур надання суб’єктам господарювання різних форм влас- ності повноважень на право здій- снення експорту, імпорту товарів військового призначення та това- рів, які містять відомості, що ста- новлять державну таємницю. На- справді, було дещо скорочено перелік необхідних документів, та в окремих випадках відмінено не- обхідність узгодження з ДК «Укро- боронпром». Що далі? Чому постало питання лібералізації ? Представники державних орга- нів вважають, що експортний контроль потрібен, по-перше, — для протидії поширенню зброї ма- сового ураження і ракетних засо- бів її доставки та підтримки міжнародної стабільності, по- друге, — для захисту політичних, економічних і військових інтере- сів держави, оскільки він ставить перепону для придбання творця- ми такої зброї «чутливих» товарів і технологій. Крім того, в даний час експортний контроль є невід’ємною частиною регулюван- ня зовнішньоекономічної діяль- ності всіх розвинених країн. На противагу чиновникам, пред- ставники ділових кіл в свою чергу вважають, що експортний контроль заважає здійсненню ними зовніш- ньоекономічної діяльності, оскіль- ки для отримання дозволу на екс- порт доводиться виконувати певні процедури, а це вимагає витрат часу і фінансових ресурсів. Необхідно підкреслити, що пра- вове регулювання торгівлі зброєю здійснюється на базі міжнародних угод і національних механізмів контролю за передачею ОВТ. Складна і всеосяжна система експортного контролю зазнає кри- тики з боку приватних компаній, які вважають її занадто жорсткою, складною для розуміння і занадто довгою у виконанні. Практичні результати зусиль з реформування політики в сфері експортного контролю — дуже об- межені. Тиск з боку оборонної про- мисловостінакористьпом’якшення обмежень на передачу товарів вій- ськового призначення та подвійно- го використання посилюється, так як лібералізація цього процесу іс- тотно підвищує шанси компаній в боротьбі за вигідні контракти на ринку ОВТ. Багато представників ділових кіл і громадськості висту- пають за необхідність реформи для приведення у відповідність інтере- сів вільної торгівлі з цілями дер- жавного експортного контролю. При чому більше всього змага- ються за лібералізацію експортних
14 операцій. Це свідчить, що інтереси держави та бізнесу часто не співпа- дають – і таку ситуацію треба ви- рівнювати. Для чого потрібен експортний контроль Державна влада в Україні утри- мує монополію на експорт зброї, та здійснює це через жорстку прези- дентську вертикаль управління ВТС. Жорсткий державний контр- оль дозволяє запобігати нелегаль- ним передачам ОВТ і уникати не- потрібної конкуренції між українськими підприємствами на зовнішніх ринках. Експортний контроль стосуєть- ся вузької групи товарів, так само як і порівняно невеликої групи ви- робників цих товарів. Але це не применшує значення експортного контролю, так як він покликаний забезпечувати дотримання міжна- родних конвенцій і режимів нероз- повсюдження зброї масового ура- ження, які, в той же час, не забороняють використання контр- ольованих товарів і технологій в мирних цілях. Державна політика в галузі експортного контролю є складовою частиною її внутріш- ньої і зовнішньої політики. Сам експортний контроль є одним з ін- струментів в системі військово- технічного співробітництва. Експортний контроль в Україні ґрунтується на дозвільному меха- нізмі здійснення експорту контро- льованих товарів і технологій, який реалізується за допомогою ліцензу- вання зовнішньоекономічних опе- рацій. Рішення про видачу або про відмову у видачі дозволів прийма- ється на міжвідомчому рівні за до- помогою комплексної оцінки ризи- ків, пов’язаних з окремою експортною угодою. Принципами експортного контролю, згідно з положеннями ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами това- рів військового призначення та подвійного використання» є: пріо- ритетність національних інтере- сів України — політичних, еконо- мічних та військових, захист яких є необхідним для забез- печення національної безпеки; обов’язковість виконання міжна- родних зобов’язань; узгодження процедур і правил державного експортного контролю з міжна- родно-правовими нормами та практикою; забезпечення взаємо- дії з міжнародними організаці- ями та іноземними державами в галузі державного експортного контролю з метою зміцнення між- народної безпеки і стабільності, у тому числі з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки. Виходячи з цього, можна окрес- лити мету експертного контро- лю — захист державних інтересів; реалізація вимог міжнародних до- говорів України в нерозповсю- Жорсткий державний контроль дозволяє запобігати нелегальним передачам ОВТ і уникати непотріб- ної конкуренції між українськими підприємствами на зовнішніх ринках
15 дження зброї масового ураження, засобів її доставки, а також в галузі контролю за експортом продукції військового і подвійного призна- чення; створення умов для інтегра- ції економіки України у світову економіку; протидію міжнародно- му тероризму. З огляду на те, що національна безпека країни передбачає як вій- ськову, так і економічну безпеку, трактувати поняття експортного контролю, очевидно, слід не тільки з позиції вимог міжнародних кон- венцій та режимів у галузі нероз- повсюдження зброї масового ура- ження, учасницею яких є Україна, але більш широко — захист інтер- есів України, та створення умов для інтеграції її економіки у світову економіку. Пропущена ланка в системі органів влади Відповідно до законодавства, головними суб’єктами у формуван- ні та реалізації державної політики у сфері експортного контролю є: МК ВТС ЕК Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітни- цтва та експортного контролю при апараті РНБО забезпечує реа- лізацію рішень Комітету з політи- ки військово-технічного співробіт- ництва та експортного контролю при Президентові України, та ви- конує обов’язки цього Комітету, що виникли за час його діяльності. МЕРТ Міністерство економічного роз- витку і торгівлі відповідальне за формування та реалізацію держав- ної політики у експортного контр- олю. ДСЕКУ Реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують централь- ний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю — Державна служба екс- портного контролю України. ДК Укроборонпром У зв’язку з відсутністю в Україні органу влади, який би здійснював координацію національних під- приємств під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності з товарами військового призначен- ня, постановами Кабінету Міні- стрів України такі функції покладе- но на Державний концерн «Укроборонпром». Головним завданням при узго- дженні маркетингу ринку збуту та зовнішніх цін при проведенні зо- внішньоторговельних операцій з товарами військового призначення задекларовано недопущення, на- самперед, конкуренції між україн- ськими експортерами на регіональ- нихринкахозброєннятавійськової техніки. При цьому, існує конфлікт ін- тересів в повноваженнях ДК «Укро- боронпром»: будучи суб’єктом гос-
16 подарювання концерн має регуляторні функції в ВПК, та од- ночасно — преференції на експорт та імпорт у цій сфері. На думку багатьох експертів, здійснював координації для націо- нальних підприємств повинен ви- конувати Центральний орган вико- навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику. Створення його передбачено в ЗУ «Про національну безпеку Украї- ни». В умовах лібералізації та мож- ливості виходу виробників товарів військового призначення на між- народний ринок ОВТ запобігання невиправданій конкуренції між українськими експортерами набу- ває особливої актуальності. Існуючі проблеми З урахуванням проведених екс- пертних обговорень, можуть бути сформульовані наступні ключові для експортерів проблеми застосу- вання процедури експортного контролю: 1. Тривалі терміни підготовки до- кументів і висока вартість посе- редництва. 2. Неочевидність (надмірність) для виробників необхідності контролю за експортом окре- мих видів продукції. На думку багатьох експертів, здій- снював координації для національ- них підприємств повинен виконува- ти Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-про- мислову політику. Створення його передбачено в ЗУ «Про національну безпеку України». В умовах лібералізації та можливос- ті виходу виробників товарів вій- ськового призначення на міжнарод- ний ринок ОВТ запобігання невиправданій конкуренції між українськими експортерами набуває особливої актуальності
17 3. Недостатня поінформованість учасників ЗЕД щодо вимог та процесі експортного контролю щодо продукції подвійного при- значення. 4. Недостатня інформованість експортерів про статус заявки на отримання Дозвільних доку- ментів. Все це створює неможливість своєчасно вжити необхідних захо- дів для виправлення або доповне- ння потрібних документів. У зв’язку з цим терміни видачі дозво- лів можуть збільшуватися. Це в ряді випадків призводить до відмо- ви від угоди з боку клієнтів. Міжнародний досвід: Електронні системи подачі зая- вок на видачу ліцензій/дозволів в деяких розвинених країнах (в Ні- меччині — ELAN K2, в Канаді — EXCOL, в Сінгапурі — TradeNet) дозволяють експортерам стежити за статусом своєї заявки. У разі ви- явлення помилки в поданих на роз- гляд документах експортери мають можливість своєчасно усунути всі порушення. В Сінгапурі нормативний тер- мін видачі ліцензії становить 5 днів, в Канаді-10 днів, в Австра- лії-15 днів, в Німеччині-30 днів. Політика США щодо експорту ОВТ США мають найбільш розвине- ною в світі військовою промисло- вістю і є головним центром НДДКР в області військових технологій. У зв’язку з цим вони мають у своєму розпорядженні і найбільш широ- кою номенклатурою і кількістю то- варів, послуг і найбільшим обсягом інформації, що підлягають контро- лю і захисту. Однак система екс- портного контролю в США досить складна і консервативна. Націо- нальне законодавство США в галу- зі експортного контролю вимагає від виконавчої влади враховувати міркування зовнішньої політики, інтереси національної та економіч- ної безпеки при прийнятті рішень про ліцензування. Виконавча влада зобов’язана надавати законодавчої влади регулярні і детальні звіти про виконання вимог, встановле- них національними законодавчи- ми актами. США, активно проводячи полі- тику стимулювання експорту ОВТ, в той же час прихильні цілям збе- реження контролю за міжнарод- ною передачею зброї і військових технологій, так як останні, на їхню думку, можуть сприяти збільшен- ню військових потенціалів інших країн. Контроль за передачею тех- нологій використовується також в якості важливого засобу запобі- гання поширенню товарів і техно- логій подвійного призначення, які можуть бути використані при створенні зброї масового уражен- ня, а також ракетних засобів її до- ставки. Тобто питання бізнесу, економі- ки дуже залежить вад питання зо- Однак система експортного контр- олю в США досить складна і консер- вативна. Національне законодав- ство США в галузі експортного контролю вимагає від виконавчої влади враховувати міркування зовнішньої політики, інтереси національної та економічної безпе- ки при прийнятті рішень про ліцен- зування
18 внішньополітичних інтересів, і на- впаки. Ризики неконтрольованого імпорту ОВТ Як у мирний, так і у воєнний час імпорт продукції військового при- значення створює додаткові ризи- ки і обмеження для боєготовності збройних сил, пов’язані з надійніс- тю постачань, навчанням персона- лу, супроводом життєвого циклу ОВТ і т.д. Вони дають про себе зна- ти навіть при лояльному ставленні експортера, а при виникненні полі- тичних розбіжностей стають кри- тичними. Крім того, в Україні, яка все ще володіє індустріальними можли- востями, надмірне розширення практики імпорту ОВТ породжує ризик ігнорування інтересів націо- нальної оборонної промисловості, що, своєю чергою, стане фактором деградації економіки в цілому, нау- ки, соціальної сфери. Щоб звести до мінімуму подібні ризики і виключити прийняття во- люнтаристських, необґрунтованих рішень, необхідна чітка система принципів і вимог при плануванні і реалізації зовнішніх закупівель (включаючи трансферт технологій, локалізацію виробництва, прове- дення відкритого конкурсу та по- рівняльних випробувань та ін.). Тому доцільніше закуповувати зразки іноземного озброєння та технологій з метою вивчення, копі- ювання, використання технічних рішень, для створення власних су- часних зразків озброєнь. Говорячи про можливі закупівлі ОВТ за кордоном, має сенс розгля- дати продукцію, придбання якої відповідає як мінімум трьома кри- теріями. По-перше, об’єкти потенційних покупок за кордоном повинні бути об’єктивно необхідні Збройним Силам, чий запит повинен бути ко- ректно сформований (у тому числі, на рівні конкретних командувань військами — одержувачів закупі- вель), а також розглянуто і схвале- но незалежними контрольними ор- ганами. По-друге, що імпортний про- дукт не повинен мати конкуренто- спроможних вітчизняних аналогів (в т.ч. потенційних — якщо роз- робка таких силами вітчизняних КБ неможлива в силу неприйнят- них тимчасових та/або ресурсних витрат). По-третє, продукція не повинна мати в системі вітчизняних озбро- єнь провідне місце (повинна бути локальна), що убезпечить збройні сили від ризиків зриву поставок. Рішення про закупівлі інозем- ної військової техніки повинно прийматися не одним міністер- ством оборони, а спільним рішен- ням промисловості і військових. Так, щоб кінцевим результатом стало не придбання партії, припус- тимо, бронеавтомобілів, а покупка Як у мирний, так і у воєнний час імпорт продукції військового при- значення створює додаткові ризики і обмеження для боєготовності збройних сил, пов’язані з надійністю постачань, навчанням персоналу, супроводом життєвого циклу ОВТ і т.д. Вони дають про себе знати навіть при лояльному ставленні експортера, а при виникненні полі- тичних розбіжностей стають критичними
19 одночасно і нової техніки, і дійсно проривних технологій, а може бути, і цілих виробництв в рамках так званих офсетних програм. Подальша лібералізація можлива? Експорт та імпорт озброєнь як складова ВТС — завжди знаходять- ся під контролем держави. Ініціатива спрямована на спро- щення існуючої системи експорт- ного контролю в країні може бути направлена на — зниження часу на отримання експортних ліцензій, підвищення конкурентоспромож- ності українських товарів шляхом пом’якшення надмірного регулю- вання, зниження витрат і адміні- стративних бар’єрів для держави і бізнесу та інше. Але питання лібералізації у цій сфері не означає, що всім може бути дозволено все. Національна система експорт- ного контролю України заснована на рекомендаціях багатосторонніх форумів експортного контролю. Беручи участь в них і використову- ючи принцип консенсусу при ухва- ленні рішень, вона має можливість для відстоювання своїх національ- них інтересів, в тому числі виклю- чення з контрольних списків або невключення до них товарів і тех- нологій, які широко поставляються на експорт російськими організаці- ями. Українська система експортного контролю повністю гармонізована з системами експортного контро- лю, що діють в інших країнах, тому її існування не надає ніяких пере- ваг іноземним конкурентам (як і українські експортери, вони зму- шені подавати заявку на експорт і отримувати експортні ліцензії). Нарешті, метою експортного контролю є не заборона поставки, а постановка експортованих това- рів під контроль, щоб виключити їх використання в незаявлених цілях. Лібералізація експорту ОВТ по- винна враховувати наступне: від- повідність міжнародним домовле- ностям; бути у відповідності до зовнішньої політики країни; не призводити до невиправданої кон- куренції між українськими експор- терами; не призводити до «пресин- гу» з боку посередників та кінцевих користувачів щодо невиправдано- го зниження цін на товари та/або послуги; підвищувати загальну рентабельність зовнішньоторго- вельних операцій. Лібералізація імпорту ОВТ по- винна враховувати можливий не- гативний вплив на вітчизняний військово-промисловий комплекс. Українська система експортного контролю повністю гармонізована з системами експортного контр- олю, що діють в інших країнах, тому її існування не надає ніяких переваг іноземним конкурентам (як і українські експортери, вони змуше- ні подавати заявку на експорт і отримувати експортні ліцензії). Нарешті, метою експортного контролю є не заборона поставки, а постановка експортованих товарів під контроль, щоб виключити їх використання в незаявлених цілях
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 листопада 2018 20 Карабахская проблематика в контексте последних турбулентностей вокруг региона Южного Кавказа В настоящее время вокруг Ка- рабахского конфликта сложилась относительно благоприятная воен- но-политическая ситуация для ак- тивизации переговорного процес- са по его разрешению под эгидой МГ ОБСЕ. В частности, на линии сопри- косновения ВС Азербайджанской Республики (АР) и Республики Ар- мения (РА) сохраняется стабиль- ная обстановка. Уровень напря- женности на линии соприкосновения ВС АР и РА в зоне Карабахского конфликта не выходит за рамки традиционных нарушений режима прекращения огня обеими сторонами. Иными словами, в зоне Карабахского кон- фликта за редким исключением (август 2014 года, апрель 2016 года и февраль 2017 года) не применяет- ся тяжелое вооружение, что указы- вает на осознание в Баку и Ереване последствий эскалации конфликта. Следовательно, военно-полити- ческая ситуация вокруг Карабах- ского конфликта может развивать- ся в рамках одного из двух сценариев: первый – когда сохраняется от- носительный военно-политиче- ский баланс сил между АР и РА, включая баланс геополитических интересов и влияния РФ, США, ТР, ИРИ, ЕС; второй – радикально меняется баланс сил между вышеуказанны- Рауф Раджабов, востоковед, руководитель информационно-аналитического центра 3RD VIEW, Баку, Азербайджан
21 ми геополитическими акторами, а также развиваются качественно новые взаимоотношения АР и РА с РФ и США, т.к. меняются их долго- срочные интересы и приоритеты. Очевидно, что второй сценарий может привести к активизации пе- реговорного процесса по решению Карабахского конфликта под эги- дой МГ ОБСЕ. Ведь и РФ, и США рассматривают сохранение балан- са сил между АР и РА как один из факторов своего геополитического влияния в регионе Южного Кавка- за. К примеру, анализ российских военных поставок в АР и РА карди- нально изменил военную доктрину двух конфликтующих стран. Так, официальные власти АР и РА де- факто перешли от тактики нако- пления тактического вооружения АР и РА к тактике пополнения сво- их стратегических арсеналов. Поэтому эскалация Карабах- ского конфликта, которая будет на- блюдаться вплоть до подписания политического соглашения между АР и РА по мирному решению кон- фликта, не перейдет в военную фазу. Российская Федерация (РФ), США, ЕС, Исламская Республика Иран (ИРИ) и Турецкая Республи- ка (ТР) этого не допустят. Намере- ние вышеуказанных геополитиче- ских акторов изменить баланс сил в регионе Южного Кавказа не пред- полагает военное усиление АР и РА, а направлено на недопущение возобновления широкомасштаб- ных боевых действий на линии со- прикосновения ВС АР и РА. Препятствия на пути решения Карабахского конфликта В рамках переговорного про- цесса по мирному разрешению Ка- рабахского конфликта вступили в противоречие два подхода сопред- седателей МГ ОБСЕ – РФ и США. МГ ОБСЕ имеет консенсус лишь в рамках обновленных Мадридских принципов, а не «плана Лаврова». Притом что официальная Москва лоббирует «план Лаврова». Поэто- му Кремль при активном участии ТР и ИРИ заинтересован в реше- нии Карабахского конфликта в рамках «плана Лаврова» и долго- срочном сохранении баланса сил между АР и РА с целью сохранения военно-политической стабильно- сти в регионе Южного Кавказа, предполагающей формирование региональной системы безопасно- сти на Южном Кавказе с централь- ной ролью в ней РФ. Так, официальная Анкара, вы- ступающая за вывод армянских ВС из оккупированных территорий АР, заинтересована в скорейшем решении Карабахского конфликта, что позволит турецкой стороне в краткосрочной перспективе транс- формироваться в евразийский энергетический хаб на пути транс- портировки углеводородов из АР, ИРИ, Центрально-Азиатских ре- спублик (ЦАР) и других стран Анализ российских военных поста- вок в АР и РА кардинально изменил военную доктрину двух конфликту- ющих стран. Так, официальные власти АР и РА де-факто перешли от тактики накопления тактичес- кого вооружения АР и РА к тактике пополнения своих стратегических арсеналов Официальная Анкара не заинтере- сована в эскалации Карабахского конфликта, что приведет к ухудше- нию межгосударственных взаимо- отношений с РФ, ИРИ и РА
22 Ближнего Востока в Европу. Поэ- тому официальная Анкара не заин- тересована в эскалации Карабах- ского конфликта, что приведет к ухудшению межгосударственных взаимоотношений с РФ, ИРИ и РА. Если официальная Анкара стре- мится также создать в Нахчыван- ской Автономной Республике (НАР) свободную экономическую зону (СЭЗ) и построить железную дорогу по маршруту «Карс – Иг- дыр – Нахчыван – ИРИ», то в свою очередь официальный Тегеран за- интересован в полноценном функ- ционировании СЭЗ на армяно- иранской госгранице. Официальный Тегеран хоть и признает территориальную целост- ность АР, но активно поддержива- ет политические и торгово-эконо- мические отношения с РА. В условиях закрытой госграницы РА со стороны ТР и нестабильной ар- мяно-грузинской госграницы, ко- роткая госграница с ИРИ имеет для РА ключевое значение. Очевидно, что Кавказская поли- тика ТР и ИРИ трансформирует Ка- рабахский конфликт со всеми вытека- ющимипозитивнымиполитическими последствиями для АР и РА. Однако, США поддерживают предложения о запуске механизма расследования ОБСЕ и разверты- вании датчиков вдоль линии со- прикосновения ВС АР и РА в зоне Карабахского конфликта и армяно- азербайджанской госграницы. Кроме того, завершающий свою миссию в Ереване посол США Ри- чард Миллс недавно заявил, что любое решение Карабахского кон- фликта подразумевает возвраще- ние захваченных у АР территорий. Но, официальный Ереван счи- тает, что т.н. «НКР» должна иметь надежную сухопутную связь с РА и международные гарантии своей безопасности. При этом указыва- ется, что Нагорный Карабах не имеет будущего в составе АР. Оче- видно, что долгосрочной целью Ка- рабахской стратегии РА является признание независимости «НКР» на международном уровне, чтобы затем сделать ее составной частью РА. Кстати, так представляет себе исход ситуации и армянская диа- спора США и Франции. Хотя, по понятным причинам, РА не заявля- ет подобной цели официально. Американское заявление же о поддержке создания механизмов расследования в зоне Карабахского конфликта, является результатом визита помощника Президента США Джона Болтона в регион Юж- ного Кавказа. По мнению Дж. Бол- тона, это благоприятное заявление для Еревана, если учесть, что акти- визация США исходит из интере- сов РА. Ведь внедрение механизмов расследования станут дополни- тельным инструментом сдержива- ния на линии соприкосновения ВС АР и РА. Поэтому Баку считает, что введение механизмов расследова-
23 ния в зоне Карабахского конфлик- та означает укрепление территори- ального статус-кво. Российский фактор Глава МИД РФ Сергей Лавров неоднократно заявлял том, что российская позиция по Карабах- скому урегулированию совпадает с позицией США и Франции. При- том что официальная Москва, в от- личие от Франции и США, пытает- ся участвовать в урегулировании Карабахского конфликта не только в формате сопредседательства в МГ ОБСЕ, но и в рамках 3-х сторонне- го формата РФ – АР – РА. Позиция РФ по решению Кара- бахского конфликта обусловлена геополитическими и геоэкономи- ческими интересами официальной Москвы на Южном Кавказе. Прав- да, РФ считает подконтрольные «НКР» азербайджанские террито- рии (7 оккупированных районов вокруг «НКР») неотъемлемой ча- стью АР. При этом Кремль утверж- дает, что Карабахский конфликт должен быть решен исключитель- но мирными способами. РФ дорожит взаимоотношения- ми с АР по ряду причин: 1. во-первых, АР является важным игроком на региональном не- фтегазовом рынке, а также круп- ным покупателем российского вооружения; 2. во-вторых, АР занимает страте- гически важное положение, и для РФ важен транзитный по- тенциал АР в контексте реализа- ции МТК «Север – Юг». РА зависима от РФ, поскольку без поддержки Кремля Ереван вы- вел бы свои войска из оккупиро- ванных азербайджанских террито- рий со всеми вытекающими последствиями. Так, РА получает сотни миллионов долларов США на поддержку своих ВС в обмен на доминирующие позиции россий- ского бизнеса в экономике РА. РА и РФ также связаны военно-полити- ческим союзом посредством ОДКБ и экономическим – ЕАЭС. Однако Кремль не намерен под- держать с ущербом для себя что АР, что РА. Ведь однозначная поддерж- ка РА настроит АР враждебно к РФ, что приведет к сближению АР с Западом, а это в свою очередь на- несет серьезный урон геополити- ческим интересам РФ на южном направлении. В свою очередь рос- сийская поддержка АР инициирует выход РА из ОДКБ и ЕАЭС со все- ми вытекающими последствиями, в том числе, с запуском процесса интеграции Еревана в ЕС и НАТО. Поэтому РФ поддерживает сбалан- сированные взаимоотношения и с АР, и с РА. ЕС ЕС не вовлечен в мирный пере- говорный процесс по Карабахско- му конфликту и поэтому стремится лишь не допустить дестабилизации
24 ситуации в регионе Южного Кав- каза. Брюссель озабочен проблема- ми на своей периферии из-за ан- нексии Крыма со стороны РФ и известных событий на Донбассе, волны беженцев из стран Ближне- го Востока и Магриба, а также раз- ногласий с США по иранской ядер- ной программе. Закономерно, что единой пози- ции по Карабахскому конфликту ЕС до сих пор не выработал. Госу- дарства-члены ЕС, декларируя приверженность принципу терри- ториальной целостности государ- ства, де-юре не допускают офици- альному Баку возможности применения силы в отношении РА с целью восстановления террито- риальной целостности АР. Дело в том, что в руководящих органах ЕС нет консенсуса по Карабахскому урегулированию. Кроме того, в итоговом доку- менте последнего саммита «Вос- точного партнерства» (ВП), целью которого должен был стать пере- ход от единой платформы интегра- ции шести стран-участниц с ЕС к индивидуальным программам со- трудничества в рамках националь- ных интересов стран-партнеров, официальный Брюссель гаранти- ровал свою поддержку принципа территориальной целостности, не- зависимости и суверенитета всех своих партнеров. Однако, план со- вместной деятельности с АР пред- усматривает учет положений резо- люций СБ ООН относительно Карабахского конфликта между АР и РА, а также решений и докумен- тов, принятых ОБСЕ. А план взаи- модействия с РА по части урегули- рования Карабахского конфликта предусматривает учет междуна- родных принципов и норм, в том числе, принципа самоопределения народов. В 2010 году, во время подготов- ки программы ВП, АР и РА обяза- лись взаимно признать территори- альную целостность друг друга. Таким образом, в программе ЕС ВП РА де-юре признала Нагорный Ка- рабах в качестве азербайджанской территории. В 2012 году ЕС заме- нил это условие на обязательство сторон урегулировать Карабахский конфликт на основе Обновленных Мадридских Принципов, которые в определенной мере отражают по- зицию АР по восстановлению тер- риториальной целостности и обя- зательного возвращения вынужденных переселенцев (ВПЛ) в места их постоянного прожива- ния. В Плане действий ЕС по реали- зации политики добрососедства ставится задача содействовать АР в мирном урегулировании Карабах- ского конфликта. Однако меры, предложенные ЕС в Плане дей- ствий для АР и РА, идентичны, - разница лишь в порядке приори- тетности сфер сотрудничества с ЕС. Однако следует отметить, что
25 результатом Европейской полити- ки соседства стал запущенный ЕС механизм обмена военнопленны- ми. Иными словами, продеклариро- ванная официальным Брюсселем главная цель «Восточного партнер- ства» - распространение единых ценностей и норм ЕС на соседние страны является частью политики, направленная на вовлечение АР и РА в свою геополитическую орби- ту. Выводы Во-первых, можно предполо- жить, что на фоне отсутствия дове- рия между официальными властя- ми АР и РА, сопредседатели МГ ОБСЕ РФ, США и Франция будут стремиться сохранить статус-кво, предполагающее сохранение режи- ма прекращения огня и ведение переговорного процесса. Притом что Вашингтон предлагает обеспе- чить гарантии безопасности на ли- нии соприкосновения ВС АР и РА, лишь после приступить к перего- ворам. Американская тактика про- диктована тем, что США не желают решения Карабахского конфликта на российских условиях, что при- ведет к усилению стратегических позиций РФ в регионе Южного Кавказа. Следует отметить, что офици- альный Ереван поддерживает аме- риканский план, а не «план Лавро- ва». Тем более что американская сторона поддерживает контакты с «НКР», что приветствуется в Ере- ване и в армянской диаспоре. Кста- ти, и официальный Баку не прини- мает «план Лаврова», который не предусматривает возврат Кельбад- жарского района. Во-вторых, можно констатиро- вать, что в общественном мнении АР и РА утвердилось следующее понимание: требования сторон Ка- рабахского конфликта противоре- чат друг другу в фундаментальных вопросах: для АР первична терри- ториальная целостность республи- ки, а РА – самоопределение наро- дов. Урегулировать Карабахский конфликт, удовлетворив условия и азербайджанской, и армянской сторон, невозможно. Именно это делает скорейшее решение Кара- бахского конфликта нереалистич- ным. Решение Карабахского кон- фликта возможно лишь на основе компромисса с обеих сторон, а не с одной. В-третьих, после внеочередных парламентских выборов в РА, веро- ятно, состоится полноценная встреча Президента АР Ильхама Алиева и Премьер-министра РА Никола Пашиняна тет-а-тет для со- гласования кардинально противо- положных позиций обеих кон- фликтующих сторон по политическому урегулированию Карабахского конфликта. США не желают решения Карабах- ского конфликта на российских условиях, что приведет к усилению стратегических позиций РФ в регио- не Южного Кавказа Требования сторон Карабахского конфликта противоречат друг другу в фундаментальных вопросах: для АР первична территориальная целостность республики, а РА – са- моопределение народов Решение Карабахского конфликта возможно лишь на основе компро- мисса с обеих сторон, а не с одной
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 листопада 2018 26 Наступного року Іран відзнача- тиме 40-річчя перемоги Ісламської революції у цій країні. Безпосеред- нім її початком прийнято вважати події січня 1978 р. у традиційно ре- лігійному місті Кумі, коли демон- страцію студентів проти наклеп- ницької статті про аятолу Хомейні розстріляла поліція. Тоді, за офі- ційними даними, загинуло двоє студентів, а демонстранти повідо- мили про смерть 70 осіб. Протягом усього 1978 р. представники іслам- ського духовенства організовували в різних містах Ірану демонстрації, які жорстоко придушувалися вій- ськами і теж супроводжувались людськими жертвами. Пізніше ре- волюціонери перейшли до тактики економічних страйків, що повніс- тю паралізували економіку. Не ма- ючи сил більше контролювати си- туацію, шах Мохаммед Реза Пехлеві передав владу прем’єр-міністрові з числа помірних опозиціонерів і втік з країни. У лютому 1979 р. з ви- гнання повернувся опальний аято- ла Хомейні, який став духовним лідером і фактичним керівником держави, яка отримала назву Іс- ламська Республіка Іран (ІРІ). Провідну роль у згаданих поді- ях та поваленні шахського режиму відіграли воєнізовані загони іслам- ських революційних комітетів, укомплектовані молодими студен- тами, робітниками і безробітними. На основі цих загонів потім і був На сторожі ісламської революції Володимир Паливода, головний консультант відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень
27 створений Корпус стражів Іслам- ської революції (КСІР1 ), унікальне в своєму роді формування, яке ви- конує не лише військові, але й релі- гійні та політичні функції. У Конституції ІРІ записано, що основою та принципом діяльності Збройних сил країни та «Пасда- ран» є віра та ісламське вчення. Виходячи з цього, «не тільки за- хист кордонів, але й ісламська мі- сія, тобто джихад в ім’я Аллаха, а також боротьба в ім’я Божествен- ного закону у світі лежить на їх плечах»2 . За рішенням Вищої ради оборо- ни ІРІ, підрозділи КСІР можуть ви- користовуватися для сприяння ар- мії у справі захисту незалежності, територіальної цілісності держави та ісламського республіканського ладу. Крім того, «Пасдаран» має вести боротьбу з «підривними еле- ментами всередині ІРІ, які висту- пають проти Ісламської революції», проводити рятувальні операції у разі стихійних лих, надавати допо- могу силам охорони громадського порядку (включаючи забезпечення безпеки державних установ, релі- гійних і політичних діячів), орга- нам розвідки і контррозвідки, здій- 1  Також зустрічаються назви «Революційна гвардія» або «Пасдаран» (від перської назви КСІР – «Сепахе пасдаране енгелабе есламі»). 2  Конституция Исламской Республики Иран. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://www.cis-emo.net/sites/default/ files/imagesimce/constitution_of_iran.pdf снювати військову підготовку народного ополчення «Басідж»3 . Керівництво ІРІ покладає на КСІР завдання щодо просування та захисту ідеалів Ісламської револю- ції. На практиці це означає утвер- дження іранських релігійно-полі- тичних інтересів на Близькому і Середньому Сході та в усьому світі за принципом, де шиїзм - там Іран. Але й там, де не проживають послі- 3  Ислам: словарь атеиста. Под общ. ред. Пио- тровского М. Б., Прозорова С. М. - М.: По- литиздат, 1988. Джерело: http://propagandahistory.ru/1920/ Plakaty-Irana-vremyen-irano-irakskoy-voyny- -CHast-1/
28 довники цієї течії в ісламі або їх громади дуже нечисленні, Тегеран все одно вважає належним позна- чати свою позицію. З перших днів свого існування діяльність КСІР була націлена на боротьбу проти різних опозицій- них угруповань лівого спрямуван- ня (зокрема, Організації моджахе- дів іранського народу), які в той час намагалися повернути революцію на соціалістичний шлях. Важливим етапом в історії КСІР стала ірано-іракська війна 1980- 1988 рр., у ході якої це формування з аморфної структури типу народ- ного ополчення перетворилося у потужну збройну силу. Незважаю- чи на низький рівень військової підготовки особового складу, опол- ченці воювали дуже хоробро, мо- тивовані своїми релігійними пере- конаннями. Кожен член «Пасдаран» був зобов’язаний перебувати на фронті не менше двох, а в останні роки ві- йни - не менше шести місяців, піс- ля чого його замінювали. Унаслідок понад п’ять мільйонів ополченців отримали бойовий досвід. Зусил- лями КCІР в рамках цієї організації по всій країні була створена мере- жа центрів військового навчання населення, де велася робота щодо залучення до Збройних сил усіх здатних носити зброю, і де вони протягом одного-півтора місяців проходили військову підготовку. Це стало початком формування найбільш організованої та боєздат- ної частини ополченців - «Басідж». А у 1982-1989 рр. навіть існувало окреме Міністерство КСІР, яке по- тім було об’єднане з Міністерством оборони ІРІ. Точна чисельність «Пасдаран» невідома, приблизно вона стано- вить 125 тисяч осіб (без «Басідж»). Як і Збройні сили, КСІР складаєть- ся із сухопутних військ, військово- повітряних і військово-морських сил, а також «Басідж». На відміну від Збройних сил, підпорядкованих президенту ІРІ, Верховним голов- нокомандувачем КСІР є духовний лідер країни (рахбар) аятолла Алі Хаменеї, який призначає команду- вача КСІР. За релігійну та ідеологіч- ну роботу в «Пасдаран» відповідає худжат-аль-іслам - представник рахбара в командуванні КСІР. Сухопутні війська КСІР вклю- чають 10 піхотних, 5 механізованих і 2 бронетанкові дивізії, 15-20 окре- мих бригад (артилерійська, ракет- на, зенітно-ракетна, зв’язку, інже- нерно-саперна, піхотна, бронетанкова, хімічного захисту, парашутно-десантна, спеціального призначення), а також прикордон- ні частини. На озброєнні «Пасда- ран» знаходяться 470 танків, 366 артилерійських гармат, 40 реактив- них систем залпового вогню, 140 зенітних установок, 620 БТР і БМП. Військово-повітряні сили КСІР складаються з бойової авіації (близько 300 літаків), військово-
29 транспортної авіації (близько 100 літаків), вертолітних підрозділів та ракетних військ з частинами про- типовітряної оборони (чисельність - 45 тисяч осіб). Військово-морські сили КСІР мають на озброєнні 3 підводні чов- ни, 3 надмалі підводні човни, 3 фрегати, 2 корвети, 20 ракетних і 20 торпедних катерів, 6 катерів на по- вітряних подушках, 13 десантних кораблів, 3 мінно-тральних кора- блі, 28 допоміжних суден. У ВМС КСІР є своя морська авіація (22 лі- таки і 15 вертольотів), 3 бригади морської піхоти (чисельність - 5 тисяч осіб) і 4 ракетні бригади (більш ніж 300 протикорабельних ракетних комплексів). «Басідж» - воєнізована структу- ра, що має іррегулярний характер і являє собою щось середнє між ополченням і кадровим резервом КСІР. За деякими даними, вона на- раховує від 10 до 12 мільйонів чо- ловік, з яких 600 тисяч перебува- ютьустаніпостійноїбоєготовності4 . «Басідж» складається з чоловічих батальйонів «Ашура» і жіночих ба- тальйонів «Аль-Зохра», чисель- ність кожного батальйону у серед- ньому становить 400 осіб. Ополченці проходять військову підготовку у спеціальних центрах, залучаються до участі у всіх вели- 4  Kenneth Katzman. Iran’s Foreign and Defense Policies. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fas.org/sgp/crs/mideast/ R44017.pdf ких військових навчаннях КСІР і Збройних сил країни. Саме «Ба- сідж» є базою ідейних доброволь- ців, які потім можуть відправляти- ся воювати в ту ж саму Сирію. Окремо слід згадати так звані Сили «Кудс» - елітне військове фор- мування спеціального призначення, створене в 1980 р. Його основні функції - військова розвідка, прове- дення спеціальних операцій та під- тримання контактів з шиїтськими збройними формуваннями за меж- ами країни. Цей підрозділ брав ак- тивну участь в ірано-іракській війні, надаючи підтримку іракським кур- дам, які боролися проти режиму Саддама Хусейна. У 1982 р. Сили «Кудс» у Лівані допомагали створю- вати осередки «Хезболли». В Афга- ністані іранський спецназ підтри- мував Ахмед Шаха Масуда у боях проти радянських військ, а потім – проти талібів. Під час громадян- ської війни у Югославії Сили «Кудс» надавали допомогу боснійським му- сульманам у їх протистоянні із сер- бами. Точна чисельність цього фор- мування засекречена, а експерти оцінюють її у декілька десятків ти- сяч чоловік5 . У складі Об’єднаного штабу КСІР діє Головне управління розвід- ки, що складається з оперативних, технічних та інформаційних підроз- 5  Qods (Jerusalem) Force Iranian Revolutionary Guard Corps (IRGC - Pasdaran-e Inqilab). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://web.archive.org/web/20121020171540/ http://www.fas.org/irp/world/iran/qods/
30 ділів, які займаються стратегічною, оперативною та тактичною розвід- кою, зокрема, з використанням су- часних радіотехнічних засобів. Має КСІР і власну контррозвід- ку, підпорядковану духовному лі- деру ІРІ, завдання якої полягає у забезпеченні безпеки особового складу «Пасдаран» та протидії іно- земним спецслужбам6 . Важлива роль КСІР у внутріш- ньополітичному житті Ірану, як виявилося, має і свій зворотній бік, з чим тепер доводиться рахуватися вищому релігійному та політично- му керівництву країни. Наприклад, коли в 1999 р. в Тегерані були жор- 6  Iran Intelligence Revelations: How Khamenei Wields Power. – [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: https://en.iranwire.com/en/ features/660 стко придушені студентські висту- пи, 24 генерали «Пасдаран» зверну- лися до тодішнього президента ІРІ Мохаммада Хатамі з критикою за- лучення Збройних сил для розгону демонстрантів7 . Іранська влада зробила тоді належні висновки й надалі радилася у таких справах з військовими. Нарешті, не варто за- бувати і про те, що впливи КСІР давно вийшли за межі релігії та по- літики. Генералітет «Пасдаран» контролює ще й значні сегменти іранської економіки. У 2002 р. було прийняте рішен- ня святкувати День КСІР 9 жов- тня - напередодні дня народження 7  IRGC Commanders’ Letter to Khatami. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ht t p : / / i r a n d at ap o r t a l . s y r. e d u / i r g c - commanders-letter-to-khatami Джерело: https://ava.md/2018/01/09/v-irane-zatish-e-chto-dal-she/
31 третього шиїтського імама Хусейна ібн Алі. На відміну від інших про- фесійних свят, це свято відзнача- ється в Ірані на загальнонаціональ- ному рівні та дуже урочисто, що стало ще одним доказом значимос- ті «Пасдаран» на політичній арені країни. З початком громадянської ві- йни у Сирії іранський уряд висту- пив на боці режиму Башара Асада, що було зумовлено як геополітич- ними, так і релігійними та ідеоло- гічними інтересами Тегерана. Вла- да в Сирії знаходиться в руках алавітів (течія в ісламі), яких аято- ли розглядають як одновірців, тому туди відразу були відряджені ін- структори та військові радники з числа офіцерів КСІР, а потім стали перекидатися й цілі підрозділи8 . У липні 2012 р. заступник начальни- ка Генерального штабу ЗС ІРІ бри- гадний генерал Масуд Джазаєрі за- явив, що Іран не дозволить втілити ворожі плани щодо зміни політич- ної системи у Сирії9 . Власне, успіх сирійських урядо- вих військ багато в чому поясню- ється тим, що їх операції підтриму- 8  Iran confirms sending troops to Syria, says bloodshed otherwise would be worse. – [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: http:// english.alarabiya.net/articles/2012/05/28/ 217014.html 9  Iran pledges solid support amid escalating Syrian offensive. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.thehindu.com/ news/international/iran-pledges-solid-support- a m i d - e s c a l a t i n g - s y r i a n - o f f e n s i v e / article3683339.ece вали або прямо проводили частини «Пасдаран» і контрольовані ними формування ліванських, іракських, афганських та пакистанських до- бровольців-шиїтів. Водночас у боях з повстанцями КСІР поніс тяжкі втрати: за період бойових дій у Сирії, за деякими даними, загину- ли кілька тисяч військовослужбов- ців Корпусу10 та 22 його генерали11 . Активна участь Ірану у сирій- ському конфлікті викликала гостру реакцію з боку США. А після прихо- ду до влади президента Дональда Трампа напружені відносини між Вашингтоном і Тегераном ще більше загострилися. У жовтні 2017 р. Білий дім оголосив про нову стратегію на іранському напрямі, першим кроком якої стало введення санкцій проти КСІР. За словами міністра фінансів США Стівена Мнучина, ця організа- ція надавала як фінансову, так і мате- ріально-технічну підтримку теро- ристичним угрупованням «Хезболлах» і «Хамас» та тренувала їхніх бойовиків12 . Однак у Вашингто- ні не наважилися формально визна- 10  В Сирии убиты 11 иранских генералов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://haqqin.az/news/70094 11  Двадцать второй иранский генерал. – [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: https:// m-arch.livejournal.com/1620594.html 12  США ввели санкції проти елітних військ іранського режиму. – [Електронний ре- сурс].  – Режим доступу: https://www. ukrinform.ua/rubric-world/2324518-ssa-vveli- sankcii-proti-elitnih-vijsk-iranskogo-rezimu. html
32 ти «Пасдаран» терористичною орга- нізацією (хоча, Сили «Кудс» вже внесені до цього списку). Коли стало відомо про наміри американської ад- міністрації, у МЗС ІРІ пообіцяли дати «тверду, рішучу та нищівну» відповідь на подібні дії. А команду- вач КСІР Мохаммад-Алі Джаафарі пригрозив, що у такому разі Іран прирівняє військових США в усьому світі, насамперед на Близькому Схо- ді, до бойовиків терористичного угруповання «Ісламська держава» з відповідними наслідками13 . 13  Іран погрожує США «нищівною» відповіддю на визнання «вартових революції» терорис- тами. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: https://www.dw.com/uk/іран- погрожує-сша-нищівною-відповіддю-на- в и з н а н н я - в а р т о в и х - р е в о л ю ц і ї - терористами/a-40870785
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 листопада 2018 33 Аналіз, проведений американ- ською контррозвідкою, показує, що в 58% випадків економічне і промислове шпигунство здійсню- валось за завданнями зарубіжних компаній, в 22% - в інтересах іно- земних урядів і в 20% - приватних і державних зарубіжних наукових центрів і лабораторій [1]. При цьо- му менш розвинуті країни, як пра- вило, прагнуть до вивезення техно- логій, доступних на комерційному ринку, хоча для цього нерідко до- водиться порушувати правила екс- портного контролю. Розвинені дер- жави, зі свого боку, мають на меті отримання секретних розробок, здатних підвищити міць їх зброй- них сил. Останнім часом також спостерігається тенденція до збіль- шення числа розкрадань окремих ультрасучасних компонентів і вуз- лів, які можуть використовуватися для модернізації застарілих збро- йових, розвідувальних та інформа- ційних систем. Експерти особливо виділяють діяльність на території США спец- служб КНР, Японії, Ізраїлю, Фран- ції, Південної Кореї і Тайваню. Іно- земні розвідники прагнуть також добути закриті відомості про ви- робничу і маркетингову політику американських корпорацій, діяль- ність яких, перш за все, стосується оборонного комплексу, про укла- дені ними з урядовими відомства- ми США контракти, а також заходи Аналітичні розробки Економічне шпигунство: зростання масштабів і агресивності. Частина 2 Геннадій Андрощук, завідувач лабораторії правового забезпечення розвитку науки і технологій НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, консультант Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Аналіз, проведений американською контррозвідкою, показує, що в 58% випадків економічне і промислове шпигунство здійснювалось за за- вданнями зарубіжних компаній, в 22% - в інтересах іноземних урядів і в 20% - приватних і державних зару- біжних наукових центрів і лаборато- рій
34 з нарощування експорту високо- технологічної продукції. Еволюція методів економічно- го шпигунства передбачає розви- ток адекватних заходів протидії. Тому економічна контррозвідка є невід’ємною складовою системи служби безпеки - як на державно- му, так і на корпоративному рівні. В її завдання входить контроль за інформаційними потоками і мож- ливими шляхами витоку Бернар Бенсон - винахідник но- вих видів зброї, мільйонер, який розбагатів на реалізації патентів з різних видів озброєнь (система теле- управління для торпед, принцип по- льоту ракет з самонавідними голів- ками, крило «Дельта» для надзвукових літаків, системи комп’ютерів та інше - всього понад 100 патентів), виступаючи на кон- ференції ЮНЕСКО заявив, що на- копичення секретів в запам’ятовуючих пристроях стано- вить небезпеку, яка може обернути- ся катастрофою, і закликав негайно зайнятися її попередженням . Витік майже 80% даних пов’язаний з еле- ментарною необачністю або халат- ністю. Мова йде також про особис- те листуванні, саме воно є одним з каналів витоку важливих промисло- вих секретів з необережності. У зв’язку з цим органами вій- ськової розвідки і безпеки США за- ведені міні-досьє більш ніж на 25 мільйонів американців, які вважа- лися потенційно небезпечними. Французький дослідник Моріс Денюзьер зазначає: «Сучасна нау- кова, промислова та економічна ін- формація здебільшого легкодос- тупна.95% даних,щовасцікавлять, можна отримати зі спеціальних журналів і наукових праць, звітів компаній, внутрішніх видань під- приємств, брошур і проспектів, які роздають на ярмарках і виставках. Мета шпигуна - роздобути ті 5% ін- формації, що залишилися, в якій і криється фірмовий секрет, таємни- ця майстерності » [7]. Здійснення транснаціональни- ми корпораціями екномічної роз- відки призвело до плинності кадрів у спецслужбах і пов’язаних з цим втрат птенціалу Так, склад співро- бітників розвідки (не тільки ЦРУ, а й інших відомств співтовариства, працюючихх на економічному на- прямі, щорічно оновлюється при- близно на 20%, оскільки багато професіоналів переходять на більш високооплачувану роботу в при- ватні компанії. У США існує асоціація колиш- ніх агентів Федерального бюро розслідувань (ФБР). Вона налічує близько 4500 членів, які пропону- ють промисловості свої послуги для боротьби зі шпигунами. Асоці- ація видає довідник про вільних детективів, а також публікує спи- сок вже працюючих. Тільки в одній компанії «Форд» працює 39 колиш- ніх агентів ФБР, захищаючи її про- мислові секрети [7]. Економічна контррозвідка є невід’ємною складовою системи служби безпеки - як на державному, так і на корпоративному рівні
35 Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності і посягань. Найбільш поширеною формою охорони ІВ є комерційна таємниця (конфіденційність) [8]. Комерційна таємниця віками вико- ристовувалася в бізнесі. Напри- клад, Китай століттями реалізову- вав комерційну перевагу від збереження в таємниці секрету ви- робництва шовку з ниток тутового шовкопряда. Таємниця технології виробництва скла майстрів остро- ва Мурано (Венеція) до сих пір збе- рігається в найсуворішому секреті і передається тільки у спадок. А чого варте полювання за секретом китайського фарфору, який вкрали французи, а запатентували англій- ці, попередньо запозичивши його у сусідів. Або викрадення американ- цями креслень прядильних машин, які працювали на англійських фа- бриках в Ланкаширі, що стало від- правною точкою для створення і розвитку бавовняної промисло- вості в Новому Світі. Комерційній таємниці початко- во приписувалось дві переваги над патентами: 1) низька вартість на- буття прав і 2) необмежена трива- лість користування ними. Прийня- та в більшості штатів судова практика, яка визнає безліч патен- тів недійсними і робить інформа- цію, що міститься в них доступною для конкурентів, надає комерцій- ній таємниці додаткові переваги. Чинне законодавство, наприклад, вважає, що для визнання порушен- ня комерційної таємниці вже не потрібне підтвердження викорис- тання всіх елементів секрету, що міститься в ній. Досить довести на- явність в продукції конкурента іс- тотної подібності. Рівень новизни, необхідний для визнання наявнос- ті комерційної таємниці, нижче того, що потрібний для підтвер- дження патентоспроможності. Факту виявлення розкриття для громадськості хоча б деякої части- ни винаходу може бути достатньо для анулювання патенту, але не ко- мерційної таємниці. Водночас, комерційна таємниця рідше привертає увагу громад- ськості та фахівців, ніж інші види інтелектуальної власності. Причин тому кілька. По-перше, конфіден- ційність не пов’язана з процесом державної реєстрації; вона вико- ристовується в повсякденній прак- тиці кожним підприємцем. По- друге, хоча загальні положення національних законів про комер- ційну таємницю (секрети вироб- ництва) мають схожість, принципи правозастосування в різних краї- нах різні. По-третє, суперечки, що стосуються комерційної таємниці, зазвичай позбавлені широкого розголосу і тому не є предметом публічного обговорення. Економічне значення комер- ційної таємниці. Комерційна та- ємниця є специфічним об’єктом ІВ і основною складовою нематері-
36 альних активів підприємства. Во- лодіння нею в сучасних обставинах є базисом для збереження конку- рентних переваг на ринку (особли- во при міжнародній конкуренції), необхідною умовою залучення ін- вестицій і збереження результатів інноваційної діяльності. У популярному фільмі «Соціаль- на мережа» (The Social Network), що отримав безліч нагород, розповіда- ється про те, як засновник і власник інтернет-мережі Facebook Марк Цу- керберг привласнив конфіденцій- ний бізнес-план студентів Гарварда, які найняли його для завершення роботи над їх сайтом ConnectU. Проти мережі Facebook дійсно було порушено судову справу, в тому числі в зв’язку з привласнення. В результаті спір було вирішено за ба- гато мільйонів доларів [9]. За оцінками експертів, сукупна вартість комерційної таємниці міжнародних компаній сфери тор- гівлі становить 5 трлн. дол. Щоріч- но вони втрачають близько 250 млрд. дол. в результаті втрати ко- мерційної таємниці [10]. За остан- нє десятиліття ризики втрати ко- мерційної таємниці значно зросли. Ці тенденції актуальні і для по- страдянських країн. У зв’язку з широким розвитком інформаційних технологій і дифе- ренційованих технічних можли- востей, особливо важливими і ак- туальними стають проблеми, пов’язані з економічним шпигун- ством. На сьогодні засоби промис- лового та економічного шпигун- ства для деяких компаній і держав стали ефективним інструментом випередження конкурентів і ста- новлення конкурентоспроможнос- ті на вищому рівні. Існують відпра- цьовані прийоми проникнення в таємниці. Так, згідно з недавнім звітом фірми Mandiant, що займа- ється комп’ютерною безпекою, в розпорядженні Китаю, є тисячі та- ких фахівців - хакерів. Ніхто не знає скільки секретів зберігається в компаніях і їх вартість. Однак осно- вним аргументом на користь се- кретності в порівнянні з патентами є забезпечення безпеки. Водночас багато компаній навіть не усвідом- люють рівень витоку своїх секре- тів. Так, 90% компаній, які обслуго- вуються фірмою Mandiant, навіть не помітили фактів проникнення в їх файли китайських хакерів [11]. Китайська влада не змогли б здійснити економічні перетворен- ня «без дешевого і необмеженого доступу до технологій інших кра- їн». Такий же висновок зроблений і Агентством по запобіганню загроз національній безпеці США в спеці- альній доповіді 2010 р., де йдеться про те, що модернізація китайської армії «сильно залежить від інвес- тицій в китайську науку і техноло- гічну інфраструктуру і від отри- мання новітньої зброї з-за кордону». Так само відзначається, що китайська система крадіжки
37 технологій унікальна тим, що вона дає свободу дій «дослідним інсти- тутам, корпораціям та іншим орга- нізаціям, які розробляють власні схеми зі збору інформації, виходя- чи зі своїх потреб». За даними доповіді Центру стратегічних і міжнародних дослі- джень (CSIS) США світова еконо- міка щорічно втрачає до 445 млн. дол. через злочини в мережі. В останні роки переживає бурхливе зростання кібершпигунство, від якого страждають торгівля, конку- рентоспроможність та інновації. Збиток від нього, за найскромні- шими підрахунками, оцінюється в 375 млн. дол., а за найсміливіши- ми - в 575 млн. Про це йдеться у до- повіді, спонсором якої є компанія McAfee, що займається розробка- ми в сфері антивірусного програм- ного забезпечення. Кібершпигун- ство знижує рівень прибутків винахідників та інвесторів, має серйозні наслідки і для ринку праці розвинених країн. Найзначніші втрати несуть найбільші економіки світу - США, Китай, Японія і Ні- меччина. Автори доповіді оціню- ють їх збитки в 200 млн. дол. щоріч- но [11]. Згідно з розрахунками фірми промислової безпеки ASIS International річна вартість вкраде- ної у компаній ІВ склала в США 300 млрд. $. Екстрапольована на весь світ ця цифра складе понад 1 трлн. $. За 16 років після прийняття в США Закону про економічне шпи- гунство (EEA), яким крадіжка еко- номічних секретів була зведена в ранг федеральних злочинів, в тре- тині проведених згідно з цим зако- ном розслідувань були замішані вихідці з Китаю або особи, що пра- цювали на цю країну. Після 2008 року вже 44% справ мали відно- шення до Китаю. Відповідачі ви- крадали секрети, які стосуються військового літакобудування та створення космічного човника, ко- мерційну таємницю компаній as Ford, GM, Dow Chemical, Motorola і DuPont [12]. Заперечуючи висунуті звинува- чення, китайська влада відзначала що їх компанії також є жертвами промислового шпигунства. Поси- лаючись на глобальне дослідження фірми McAfee, яка займається без- пекою інформаційних технологій, представники китайського бізнесу повідомили про найбільш високий середній рівень збитку від крадіж- ки ІВ, що припадає на кожну з їх компаній: 7,2 млн. дол. в Китаї і тільки 375 тис. дол . - у Великобри- танії [12]. З практики протидії економіч- ному шпигунству. У світовій прак- тиці існує чимало випадків пору- шення права на комерційну таємницю та промислового шпи- гунства - одного з найдавніших ме- тодів недобросовісної конкуренції. Як правило, вони мають латентний (прихований) характер, водночас
38 іноді висвітлюються в судових рі- шеннях, ЗМІ та спеціальній літера- турі. Найбільш доступна інформація про випадки економічного шпи- гунства існує в США. Аналізуючи інформацію з сайту Федерального бюро розслідувань (ФБР), судову практику можна скласти відповід- не досьє, виявити певні закономір- ності щодо об’єктів і суб’єктів еко- номічного шпигунства [13]. Найбільш резонансні справи - кос- метичні компанії - Avon проти Mary Kay Cosmetics (1991р.), ІТ- компанії - Microsoft проти Oracle (2000), спір за участю Apple і Samsung (триває). До речі, остання справа в 2014 р. набула дещо інших обрисів, залучаючи до суперечки ще й компанію Google за викорис- тання операційної системи, поді- бної Apple. Наведемо кілька прикладів гуч- них справ з економічного шпигун- ства в США за останні роки. У штаті Мічиган 30 квітня 2013  р. була засуджена подружня пара - колишній інженер General Motors та її чоловік - до ув’язнення і штрафу 25 тис. дол. Згідно зі зви- нуваченням, вони намагалися ви- красти гібридну технологію, що стосувалася комерційної таємниці General Motors з наміром викорис- товувати її в рамках спільного під- приємства з автомобільним конку- рентом General Motors в Китаї (Chery Automobile). Технологія була скопійована переписуванням секретних інформаційних матеріа- лів на жорсткий диск, який був знайдений у підсудних. За попере- дніми підрахунками General Motors вартість викрадених документів становила понад 40 млн. дол. [14]. Нещодавно компанія Dupont, що володіє великою часткою світо- вого ринку в області діоксиду тита- ну, що оцінюється щорічно в мі- льярди доларів, була схильна до ризику крадіжки комерційного се- крету закордонним конкурентом - компанією Pangang Group Co. У червні 2013 року китайському ви- робникові вітряних турбін Sinovel було пред’явлено звинувачення в незаконному привласненні комер- ційних секретів, оцінених в 1 млрд. дол., компанії AMSC (США) [8]. У штаті Кентуккі 16 квітня 2014 року був засуджений колишній співро- бітник компанії White Drive Products Inc за розкрадання комер- ційної таємниці. Як і в попередньо- му випадку, документи без дозволу були скопійовані на портативний USB-диск. Після цього обвинуваче- ний Гроус почав роботу з прямими конкурентами компанії White Drive Products Inc. Крім ув’язнення, Гро- ус також повинен сплатити штраф у розмірі 1 млн. дол. У Каліфорнії 24 квітня 2013 р. було пред’явлено звинувачення Де- віду Носалю відразу за кількома ви- падками викрадення комерційної таємниці комп’ютерної фірми-ро-
39 ботодавця Девіда. Зокрема, він зро- бив 3 вторгнення в комп’ютерну систему компанії Korn / Ferry International, а також двічі був зви- нувачений у викраденні комерцій- ної таємниці для свого нового бізне- су. Отримавши несанкціонований доступ до комп’ютера компанії, він скопіював документи, що містять торгові секрети]. Недавній випадок (судове засі- дання відбулося 9 червня 2014 р.) стосувався справи за обвинувачен- ням інженера-хіміка Матіаса Тезок у використанні комерційної таєм- ниці. За 25 років своєї діяльності компанія Voltaix LLC розробила провідний в галузі секретний нау- ковий метод для застосування в своїй діяльності, а саме особливий таємний і конфіденційний рецепт виробництва в сфері виготовлення хімікатів для напівпровідникової і сонячної енергетики. При прийомі на роботу (на пуско-налагоджу- вальні роботи), Матіас Тезок, як і інші співробітники, підписав угоду про нерозголошення таємниці, яку згодом порушив. Після звільнення з Voltaix LLC, він відкрив власну фірму Metaloid Precursors Inc, яка почала використовувати техноло- гію виробництва Voltaix LLC для своєї економічної вигоди [17]. Грег Чунг (Greg Chung) шпигу- вав для Китаю майже 30 років (з 1979 по 2006 рік). Він працював на компанію Boeing і Rockwell International в якості спеціаліста з розрахунку напруги (stress analyst). Чунг викрав секретні відомості про конструкції космічного шаттла, ра- кети Delta IV і вантажного військо- вого літака C-17 в інтересах китай- ського уряду [18]. За словами Чунга, його мотивом виступала «відданість своїй Батьківщині». Він вкрав сотні тисяч документів у сво- го американського роботодавця і передавав їх китайському уряду під час подорожей до Китаю під вигля- дом читання лекцій, таємно зустрі- чаючись з китайськими агентами. Чунг співпрацював також з іншим китайським шпигуном Чи Маком (Chi Mak), щоб передавати цінну інформацію в Китай. Слідчі дійшли висновку, що Чунг почав шпигувати для китайців ще в кінці 1970-х, відразу після того, як став громадянином США і був на- йнятий Rockwell International. Він працював в компанії Rockwell, поки вона в 1996 році не була куплена Boeing і аж до звільнення в 2002 році. Через рік, компанія знову на- йняла його в якості консультанта. Він був звільнений лише після того, як ФБР почало розслідування його діяльності. Незаконну діяльність Чунга слідчі виявили, розслідуючи в 2006 р. справу з економічного шпигунства іншого китайського шпигуна. Розслідування привело їх в будинок Чунга, де була виявлена схованка конфіденційних докумен- тів. Ці документи включали, зокре- ма, інформацію про паливну систе-
40 му для ракети-носія на шатлі, тобто ті документи, які інженеру було су- воро наказано закривати в кінці кожного дня. Компанія Boeing ін- вестувала в розробку цих техноло- гій 50 млн. дол. протягом п’яти ро- ків [19]. Американський інженер Грег Чунг був визнаний винним у веден- ні 30-річної діяльності економічно- го шпигунства, після того, як полі- ція виявила в його будинку 300 тисяч сторінок секретних матеріа- лів. Він був визнаний винним за шістьма пунктами в економічному шпигунстві; по одному пункту, що діяв як іноземний агент; за звину- ваченням у змові; а також за стат- тею, що він повідомляв неправдиву інформацію федеральним агентам. Адвокати Чунга намагалися до- вести, що їхній клієнт був всього лише злодієм документів, знайде- них у нього в будинку, і наполяга- ли, що він не був шпигуном. Вони стверджували також, що Чунг по- рушив тільки політику конфіден- ційності компанії Boeing, приніс- ши документи до себе додому. Однак він не порушував ніяких за- конів, і уряд США не може довести, що він передавав секретну інфор- мацію Китаю. Однак суддя Кормак Дж. Карні відхилив припущення про те, що Чунг був злодієм, як «сміховинне». У судовій постанові окружний суддя Кормак Дж. Карні зазначив: «Довіра, яку висловила компанія Boeing містеру Чунгу, щоб захистити свою власність і ко- мерційну таємницю, очевидно, зна- чила для містера Чунга дуже мало. Він знехтував ним, щоб служити КНР (Китайська Народна Респу- бліка), яку він з гордістю проголо- сив своєю батьківщиною». У люто- му2010р. ГрегЧунгбувзасуджений до більш ніж 15 років позбавлення волі. Суд над Грегом Чунгом був першою справою в рамках Закону про економічне шпигунство (Economic Espionage Act) 1996 р. Китайський уряд у цій справі не зробив ніяких коментарів. Інший китайський шпигун - Лі Мак, який також фігурував у цій справі, зізнався, що ще в 1978 р. він був відправлений в США для того, щоб отримати роботу в оборонній промисловості з метою здійснення промислового шпигунства. Більше 20 років він передавав інформацію про конструкцію тихих електрич- них силових установок для підвод- них човнів США, відомості про ра- діолокаційі системи Aegis, а також інформацію про стелс - літаки, що розробляються ВМС США. Китай- ський уряд також доручив Макові шукати інформацію про будь-які інші технології. Макові допомагали члени його сім’ї під час зашифро- вування і таємної передачі інфор- мації в Китай. У травні 2007 р. Лі Мак був визнаний винним у змові, відсутності реєстрації в якості агента іноземної уряду, а також в ряді інших порушень. Він був засу-
41 джений до більш ніж 24 років по- збавлення волі. [20]. Колишній науковий співробіт- ник компанії Dow Chemical, Вень Чю Лю (Wen Chyu Liu) в січні 2012 р був засуджений до 60 місяців в’язниці за двома звинуваченнями, штрафу в $ 25000 і вилученню $ 600 000. У лютому 2011 р. він був зви- нувачений в крадіжці торгових се- кретів у свого колишнього робото- давця і продажу їх компанії в Китаї. Лю вступив в змову не менше ніж з чотирма діючими і колишніми співробітниками. Він подорожував по Китаю, щоб продати отриману інформацію, заплатити залученим співробітникам за матеріали та ін- формацію. Одного зі співробітни- ків він підкупив за $ 50 тис. готів- кою, щоб отримати керівництво з виробничого процесу та іншу не- обхідну інформацію, пов’язану з хлорвмісним поліетиленом (CPE). Вень Чю Лю, він же Девід В. Лю, в 1960-і роки приїхав в США з Ки- таю як аспірант. У 1965 р. Лю став працювати науковим співробітни- ком в Dow Chemical Company’s, від- ділі, розташованому в Плакемін штату Луїзіана (Plaquemine, LA). Він був зайнятий на різних етапах розробки і виробництва еластоме- рів, в т.ч. хлорованого поліетилену. Хімічна компанія The Dow Chemical Company (Dow) є провід- ним виробником хлормісткого по- ліетилену («CPE»), що є еластомір- ним полімером, який вона продає по всьому світу під назвою «Тірін CPE». CPE - це біла, порошкоподіб- на речовина, стійка до екстремаль- них тисків і температур. CPE вико- ристовується в гідравлічних, автомобільних і промислових шлангах, електричних оболонках кабелів, а також будівельних і кон- струкційних матеріалах таких як вінілова обшивка. Компанія Dow виробляє CPE на двох підприєм- ствах: в Плакемін (Луїзіана, США) і в Стаді (Німеччина). Свідки уряду показали, що компанія Dow вклала мільйони доларів у розробку і вдо- сконалення процесу виробництва CPE та його кінцевий продукт. Вони стверджували, що інвестиції і дослідження корпорації привели до розвитку важливих уточнень за умовами експлуатації і виготовлен- ня CPE, а також до поліпшення проектних технічних специфікацій деяких апаратів і обладнання, що використовуються в процесі. Уряд заявив, що Лю змовився вкрасти комерційну таємницю компанії Dow і продавав цю інформацію ки- тайським виробникам для власно- го збагачення. Компанія Dow 1 липня 1999 р. подала цивільний позов проти Лю, звинувачуючи його в крадіжці ко- мерційних секретів, які використо- вувалися у виробництві своєї CPE. [21]. Термін «комерційна таємниця», як це визначено в законодавстві США, означає: всі форми і види фі-
42 нансової, ділової, наукової, техніч- ної, економічної або технічної ін- формації, в тому числі моделі, плани, збірники, програмні при- строї, формули, конструкції, про- тотипи, методи, методики, проце- си, процедури, програми, або коди, матеріальні чи нематеріальні, неза- лежно від форми зберігання (фі- зичному, в електронному вигляді, наочно, фотографічно, або в пись- мовій формі), якщо її власник при- йняв розумні заходи, щоб тримати таку інформацію в таємниці, і якщо інформація має економічну цін- ність, фактичну або потенційну, не будучи загальновідомою, і не буду- чи легко встановленою. За словами свідків уряду, ком- панія Dow вважає виробничий процес і обладнання, призначене для процесу, комерційною таємни- цею, яка надає їй конкурентну пе- ревагу. Компанія вживає відповід- них заходів фізичної та юридичної безпеки для захисту своєї техноло- гії і процесів, які використовують- ся у виробництві CPE. Такі заходи включають обмеження доступу до об’єктів компанії Dow і угоди про конфіденційність і нерозголошен- ня інформації з працівниками, в т.ч. з Лю. Лю (Liou) працював в Dow з 1965 р. аж до свого виходу на пен- сію в 1992 році. Він працював у від- ділі досліджень і розробок з різних аспектів виробництва виробів ком- панії Dow, в т.ч. CPE. Приступаючи до роботи Лю підписав угоду про конфіденційність, в якій зобов’язувався не розголошувати конфіденційну інформацію та ко- мерційну таємницю третім особам. Після виходу Лю на пенсію компа- нія Dow відправила йому лист, на- гадуючи про відповідну угоду. На початку 1990-х, до виходу на пен- сію, Лю і його дружина створили компанію Pacific Richland в Батон- Руж (штат Луїзіана). Незабаром після цього, китайські компанії ви- словили зацікавленість в створенні хлорованого полівінілхлориду (CSM або CPVC). Хоча Dow ніколи не виробляла CSM, CPE викорис- товується як інгредієнт у виробни- цтві CSM. Лю найняв на роботу ряд колишніх і тоді нинішніх співро- бітників компанії Dow, щоб допо- могти йому в розвитку налаго- дження процесу виробництва CPE. Серед співробітників були наступ- ні особи: Джон Уілер - інженер, ко- лишній керівник проекту з модер- нізації заводу з виробництва CPE в Плакемін і консультант компанії Dow, коли Лю завербував його; Хейн Мейер - інженер, який допо- міг побудувати завод Dow в Стаді і працював до 1997 р. на Dow в Ні- меччині; Кот Стокер - старший ін- женер, відповідальний за коорди- націю щоденного виробництва CPE, який працював на компанію Dow в 1999 р. і був автором значної частини керівництва з виробни- цтва CPE компанії Dow. Під час
43 розслідування справи всі троє співпрацювали з урядом і давали свідчення проти Лю в ході судового розгляду. Таким чином, свідки уря- ду показали, що після створення Pacific Richland, Лю попросив Уиле- ра забезпечити процес проекту- вання виробництва CPE, щоб Pacific Richland міг продати його китайським компаніям. Уілер по- казав, що він створив схему інже- нерного потоку для процесу вироб- ництва CPE, заснованого на знанні фабрик Dow з виробництва CPE. Лю і Уілер потім зробили кілька поїздок до Китаю для продажу про- цесу CPE для китайських клієнтів і Лю фінансував ці поїздки. Китай- ські компанії Qingdao Chemical Works («Qingdao») and Hubei Shaunghuang Chemical Group Company («Hubei») висловили за- цікавленість в будівництві заводів в Китаї. Згідно свідчень, компанії були спеціально зацікавлені в отри- манні «технології Dow.» Лю підпи- сав контракти про продаж обом компаніям інженерного пакета CPE і наполіг на тому, щоб отрима- ти від цих контрактів майже 2 млн. дол. Згодом Стокер створив для Лю керівництво з виробництва CPE. Стокер показав, що велика частина розділів цього керівництва була плагіатом з керівництва по вироб- ництву CPE компанії Dow. Лю на- решті поставляє це керівництво з процесу виробництва CPE та інже- нерний пакет, в який увійшли чис- ленні інженерні документи, техно- логічні схеми, схеми і діаграми трубопроводів і приладів в Хубей. Технологічні схеми зображували весь процес виготовлення CPE від початку до кінця. Свідчення Уиле- ра, Стокера, Мейера, і Джеймса Акерс (топ-інженер Dow) звернули увагу на численні аналогії між про- цесом виробництва CPE Dow і змістом матеріалів Pacific Richland, відправлених Лю в Китай. Зокрема, Уілер показав, що Лю найняв його, щоб вкрасти інформацію Dow, щоб побудувати завод CPE в Китаї; а Уілер зізнався, що він особисто вкрав CPE комерційну таємницю Dow разом з Стокером, Мейером і Лю. Уілер потім порівняв схему процесу для заводу в Стаді з техно- логічною схемою, відправленою китайцям, яка характеризує етапи процесу, і показав що це «по суті те ж саме.» Він також показав, що Лю заплатив йому близько $ 196 тис. протягом двох з половиною років. Уілер заявив, що Стокера взяли для надання допомоги в CPE-проекті саме тому, що він тоді мав доступ до технології Dow. Уілер заявив, що Циндао вимагав саме «процес Dow», і стверджував, що Лю пообі- цяв, що «він буде забезпечувати процес CPE від Dow Chemical»; він також заявив, що Хубей був заці- кавлений в технології Dow. Уілер також розглянув і зіставив крес- лення сушарки Dow з Стад і сушар- ки з псевдозрідженим шаром, який
44 Лю надав китайцям і свідчив про те, що вони були по суті ідентичні, адже «проект по Стаду був вико- ристаний, щоб зробити інший про- ект, проданий китайцям». Уілер по- казав, що Лю і всі інші працювали в одній і тій же невеликій робочій зоні, де розроблявся процес CPE. Він стверджував, що розробка про- цесу зайняла у них лише кілька мі- сяців, щоб завершити китайські пакети, так як вони вже «мали па- кет Dow CPE в своїх руках.» Наре- шті, Уілер показав, що після того, як Dow подала цивільний позов, він став свідком того, як Лю вики- нув кілька коробок документів на стоянці у смітник перед зустріччю зі своїм адвокатом. Стокер, співро- бітник Dow в той час, коли Лю на- правив матеріали для китайських компаній, показав, що Лю спеці- ально «хотів технології Dow» від нього і Лю погодився виплатити йому $ 50 тис. готівкою за допомо- гу. Він показав, що в керівництві представлений огляд хімічного процесу, опис апаратів і сосудів, їх розмірів, і те, що кожен з них ви- конує в процесі експлуатації. Лю вимагав це керівництво процесом для китайського проекту, тому що він мав зобов’язання надати його в рамках свого договору з китайця- ми. Стокер, який є автором значної частини керівництва процесом Dow, показав, що він займався пла- гіатом більшої частини керівни- цтва Dow, розробляючи керівни- цтво процесу для Pacific Richland і Лю знав, що інформація йшла від Dow і це є причиною того, що Лю обіцяв заплатити Стокеру $ 50 тис. Стокер також показав, що, дізна- вшись про те, що Dow збирався по- дати цивільний позов проти них, він і Уілер вилучили файли з їх комп’ютерів в Pacific Richland; Уі- лер повідомив Стокеру, що Лю знав, що вони видалили файл. Сто- кер також показав, що після почат- ку цивільного позову компанії Dow він і Лю домовилися, що будуть оскаржувати позов і брехати. На- решті, Стокер показав, що Лю піз- ніше переїхав в Канаду щоб поста- вити себе поза досяжністю закону США. Мейер зізнався, що він осо- бисто надав секретну технологію Dow з виробництва CPE, щоб Лю продав китайським компаніям. Мейер показав, що, коли він поба- чив, що вони використовують до- слідження і розробки Dow, він пі- дійшовЛюзісвоїмипобоюваннями, але той заспокоїв його, сказавши, що він не повинен турбуватися про це, він перевірив - все законно. Обвинувачення. Федеральне ве- лике журі 24 березня 2005 р. вису- нуло звинувачення Лю по 15 пунк- там, які інкримінували йому змову, отримання та володіння вкрадени- ми торговими секретами, шахрай- ство, незаконні грошові операції, і лжесвідчення. Лю був заарештува- ний 22 серпня 2006 р. в Сіетлі (штат Вашингтон) на міжконтиненталь-
45 ному рейсі з Тайбей, Тайвань. Якби його визнали повністю винним за всіма пунктами звинувачення, він був би засуджений до 300 років в’язниці, і майже $ 10 млн. штрафів або в два рази його валового при- бутку від шахрайства (в залежності від того, що більше). Згідно з обви- нувальним актом, Лю в вступив в змову мінімум з чотирма діючими і колишніми співробітниками уста- нов Dow в Плакемінсі і Стаді (Ні- меччина), які працювали там на виробництві CPE. Мета цієї змови полягала в тому, щоб привласнити комерційну таємницю, а потім про- дати технологію виробництва CPE різним китайським компаніям. Як представник своєї кампанії, Лю по- дорожував по всьому Китаю, про- даючи вкрадену інформацію. Він платив нинішнім і колишнім спів- робітникам Dow за отримані мате- ріали та інформацію, пов’язану з виробництвом CPE в Dow. В одно- му випадку, Лю підкупив тодіш- нього співробітника підприємства в Плакемінсі за $ 50 тис готівкою, щоб отримати керівництво по ви- робничому процесу і іншу інфор- мацію, пов’язану з CPE. Лжесвідчення. Коли компанія Dow подала проти Лю федераль- ний цивільний позов, він помилко- во заперечував під присягою, що укладав угоди з спільниками подо- рожуючи по Китаю, щоб зустріти- ся з представниками китайської компанії, зацікавленої в проекту- ванні і будівництві нового заводу з виробництва CPE. Після цього, пішли вже федеральні кримінальні звинувачення. Засудження. 7 лютого 2011 р., після тритижневого судового про- цесу, федеральне журі в Батон-Руж, штат Луїзіана визнала Лю, якому було 74 роки, винним у змові і кра- діжці з метою торгівлі секретною інформацією і в лжесвідченні в зв’язку з крадіжкою ним комерцій- ної таємниці компанії Dow Chemical і продажу її компанії в КНР. Йому загрожувало до 10 років позбавлення волі за змову і розкра- дання комерційної таємниці, і не більше п’яти років у в’язниці за лжесвідчення журі присяжних. Ко- жен пункт звинувачення тягне та- кож максимальний штраф в розмі- рі $ 250 тис. У результаті Лю був засуджений за змову з метою кра- діжки комерційної таємниці і лже- свідчення. Він подав апеляцію, але судом йому було в ній відмовлено. Районний суд засудив Лю до по- збавлення волі 60 місяців по кож- ному обвинуваченню. Резюме. Більшість розкрадань комерційної таємниці здійснюєть- ся «інсайдерами» (власними служ- бовцями компанії або особами, які працюють з ними за контрактом). Заданимирозслідувань,пов’язаних з порушенням закону EEA на них припадає понад 90% випадків. [22]. Зазвичай вони записують інформа- цію на флеш-диски або передають
46 її по мобільних телефонах або елек- тронній пошті. Респонденти дослі- дження фірми McAfee вважають, що рейтинг збитку від інсайдерів вищий, ніж від уразливості про- грамного забезпечення або від кі- бершпіонажу. Частина2 Кібершпигунство. Практичні проблеми охорони комерційної та- ємниці вирішити важче, ніж пра- вові. Стрімке зростання іннова- ційних технологій, які зробили величезний внесок у світову еконо- міку, полегшило можливість скоєн- ня крадіжок цінної комерційної ін- формації, наприклад за допомогою фішинг-шахрайства. Комерційні шпигуни відправляють електро- нною поштою листи, використову- ючи особисті дані, отримані з соці- альних мереж; одержувачі листів не усвідомлюють, що повідомлення фальшиве. Після натискання на введене в повідомлення посилання шкідлива програма проникає в комп’ютер одержувача, а через ньо- го - в комп’ютерну мережу компа- нії, де вона може залишатися міся- цями і навіть роками. Цей «тихий інтервент» відшукує конфіденційні файли і паролі і відправляє їх назад хакеру, який використовує або про- дає отриману інформацію. Існує ряд превентивних заходів, включа- ючи найм експертів з комп’ютерної безпеки, відсутність USB-портів на корпоративних комп’ютерах, вве- дення політики використання спів- робітниками власних комп’ютерів у робочих цілях і вимоги, щоб у відрядженнях співробітники вико- ристовували «чисті» орендовані ноутбуки [22]. Ідентифікувати кі- бершпигунів складно, якщо враху- вати масштаби і анонімність, влас- тиві Інтернету. Оцінити збиток, що наноситься бізнесу, також непро- сто. Багато підприємств не здога- дуютьсяпроте,щоїхнікомп’ютерні системи наражаються на небезпе- ку, а деякі не люблять поширюва- тися про випадки крадіжки інфор- мації. Проте, дослідження показують, що проблема загострю- ється, і органи влади шукають шля- хи її вирішення. Російський слід. За останні роки інформаційні новини про хакерів і кібератаки вже стали буденністю. Найчастіше авторство зломів при- писується трьом групам хакерів, які пов’язують з російськими спец- службами, – Cozy Bear, Fancy Bear і Energetic Bear [23]. Нині у причет- ності російської розвідки до цих атак вже ніхто не сумнівається. Директор Національної розвідки США заявив, що російські хакери готують нову масштабну кіберата- ку проти Штатів і тільки чекають команди Кремля. ФБР, Міністер- ство внутрішньої безпеки США і британський Центр національної комп’ютерної безпеки 16 квітня 2018 року заявили, що російські ха- кери атакували держструктури і
47 приватні компанії в спробі заволо- діти інтелектуальною власністю і отримати доступ до мереж своїх жертв. Аналогічні звинувачення в той же день озвучила міністр обо- рони Австралії Маріс Пейн. Крадіжка мільйонів. У лютому 2017 р. Мін’юст США висунув зви- нувачення в крадіжці даних понад 500 млн акаунтів в Yahoo проти двох офіцерів ФСБ – Дмитра Доку- чаєва та Ігоря Сущина. Кібератака відбулася наприкінці 2014 р. За версією звинувачення, співробіт- ники ФСБ найняли для цього двох хакерів. Серед жертв злому вияви- лися і російські журналісти, і уря- довці з США [23]. Енергійний ведмідь. Російські хакери з групи Energetic Bear ство- рили програму CrashOverride, за допомогою якої в 2017 р. змогли ви- мкнути комп’ютери, що відповіда- ють за енергосистеми міст США. Вони легко зламали мережі малих комунальних підприємств, а потім проникли в мережі постачальни- ків, які, в свою чергу, працюють з великими компаніями. Жертвами атаки стали сотні підприємств [23]. Червоний код. Директор Націо- нальної розвідки США Ден Коутс заявив, що російські хакери готу- ють нову масштабну кібератаку проти США. Він підкреслив, що «система знову блимає червоним кольором», як це було напередодні терактів 11 вересня 2001 р. Коутс зазначив, що підконтрольні Крем- лю кіберзлочинці частіше за інших нападають на цифрову інфраструк- туру США. На грані. Згідно з інформацією американської розвідки, зараз си- туація знаходиться буквально «в парі кліків» від тієї, що сталася в ході президентської кампанії 2015- 2016 років. Тоді хакери атакували Демократичний національний ко- мітет і систему кампанії Хілларі Клінтон. У цій справі США раніше висунули звинувачення 12 росій- ським розвідникам. Американські спецслужби і IT-компанії встано- вили, що влітку 2015 року діяли представники Cozy Bear, а навесні 2016 р. – Fancy Bear. На думку роз- відслужб США, кібератаки були санкціоновані високопоставлени- ми російськими чиновниками. Кремль готовий атакувати. Ко- утс підкреслив, що Вашингтон знає про задум російських хакерів, і на- тякнув, що зараз «вибір за Путі- ним». Міністерство внутрішньої безпеки США попереджає про зло- ми інфраструктури США з боку ро- сійських груп з 2014 р., проте до цих пір рівень загрози не був такий високий. За словами Коутса, Кремль готовий атакувати, а світ знаходиться на порозі нової – циф- рової війни [23]. Широкомасштабне економічне шпигунство в кіберпросторі. Апа- рат директора національної розвід- ки США нещодавно опублікував доповідь, в якій Росія звинувачу-
48 ється в «широкомасштабному» економічному шпигунстві на кі- берпросторі. Доповідь опублікова- но на сайті відомства. Відзначаєть- ся, що Росія, Китай і Іран представляють в кіберпросторі найбільшу загрозу, будучи най- більш успішними «гравцями» з найбільшою кількістю можливос- тей. За даними розвідки, Росія ро- бить атаки для розкрадання ІВ США. Розробки потім використо- вуються для модернізації економі- ки в технологічний сфері [23]. Законодавчі зміни. Конгресом США 11 травня 2016 р. був прийня- тий Defend Trade Secrets Act of 2016 (DTSA) - Закон про комерційну та- ємницю (далі - Закон), який перед- бачає можливість притягнення до відповідальності співробітників і підрядників за розголошення ко- мерційної таємниці компанії [24]. Примітно, що, якщо раніше кожен штат встановлював правила охоро- ни комерційної таємниці окремо, то тепер це питання врегульоване і на федеральному рівні. Дія Закону поширюється на комерційні таєм- ниці, пов’язані з продуктами і (або) послугами, які використовуються, або ж призначені для використан- ня в торгівлі між штатами, а також у зовнішній торгівлі. Закон перед- бачає такі засоби захисту комер- ційної таємниці: • компанії можуть звернутися до суду з метою накладення аре- шту на незаконно привласнені предмети (носії інформації, які містять комерційну таємницю), що знаходяться у володінні співробітників / підрядників; • надання можливості накладення судової заборони з метою запо- бігання загрози або припинення незаконного привласнення ко- мерційної таємниці з боку пра- цівника / підрядника. Крім того, плата за надані адво- катські послуги (гонорари) підля- гає стягненню з працівника / під- рядника в разі доведення умисних і зловмисних дій з його боку. У свою чергу, співробітник / підряд- ник може піти таким же шляхом у разі неправомірних звинувачень і вимагати відшкодування витрат на адвокатські послуги з боку ком- панії. Відповідно до Закону не вважа- тиметься незаконним розголошен- ням комерційної таємниці розкрит- тя співробітником / підрядником такої інформації в державних орга- нах, або ж в судовому порядку. Од- нак таке розкриття буде вважатися правомірним тільки в разі наявнос- ті підозр про порушення компанією норм законодавства. Кожен співро- бітник і підрядник компанії повинні бути проінформовані про можли- вість отримання такого імунітету в порядку передбаченому законодав- ством. Зазначимо, що дія норм цього Закону поширюється не тільки на громадян і компанії США, а й на
49 фізичних і юридичних осіб інших країн, в т. ч. України. Тому, якщо ви працюєте в США, плануєте здій- снити вихід на американський ри- нок, або ж співпрацюєте з місцеви- ми компаніями, варто взяти до уваги імплементацію нових меха- нізмів захисту. Інформаційно-аналітичне за- безпечення. Важливим засобом протидії економічному шпигун- ству є на лише контррозвідка, а і суд. Аналітична компанія 18 липня 2018 р. Lex Machina оприлюднила перший в історії США звіт про су- дові суперечки у сфері комерційної таємниці. У доповіді проаналізова- но показники і основні тенденції, що відбуваються протягом дев’ятирічного періоду, з більш ніж 9800 справ, порушених відповідно до законів штатів про комерційну таємницю і федерального закону про захист комерційної таємниці (DTSA) від 2016 р. [25]. Так, судо- вий розгляд справ у сфері комер- ційної таємниці збільшився в окружних судах США в той час, що минув з моменту проходження DTSA. У період між 2009 і 2016 ро- ками подача позовів про захист прав на комерційну таємницю за- звичай була у межах 860- 930 ви- падків на рік. Проте у 2017 р. у справах, пов’язаних з комерційною таємницею, відбулось збільшення до 1334 справ. У першій половині 2018 р. вже було подано 581 позо- вів, тобто в цьому році темпи зрос- тання дещо перевищують кількість справ, порівняно з 2017 р. Судові позови, що пов’язані з комерцій- ною таємницею, як правило, пере- криваються з іншими претензіями, особливо з комерційними претен- зіями, такими як порушення контр- акту або ділового делікту. Так, з 8 849 позовів щодо порушення ко- мерційної таємниці, поданих в пе- ріод між 2009 р. і другим кварталом 2018 р., в цілому тільки 2723 випад- ки (30,7%) стосувалися претензій щодо комерційних таємниць. В ці- лому 5192 випадки стосувалися претензій щодо комерційних таєм- ниць, які збігалися з комерційними претензіями, що становить близь- ко 60% всіх випадків комерційної таємниці. Lex Machina розширила свою платформу Legal Analytics до судо- вих розглядів з комерційної таєм- ниці, її десятої області практики. Цей новий модуль, як вже зазнача- лося, охоплює майже 10 тис. справ, пов’язаних з судовими розглядами у сфері захисту прав на комерційну таємницю, що очікували розгляду у федеральному суді з 2009 року. Аналітичний модуль надає дані і тенденції, пов’язані з незаконним привласненням комерційної таєм- ниці відповідно до законодавства штатів, у справах, відкритих в окружному суді США з 2009 р. по теперішній час. Він також висвіт- лює рекорди відповідних адвокатів і сторін, досвід і поведінку суддів,
50 резолюції, розміри збитку, припи- си і багато іншого .Аналіз цих по- казників дає можливість виявити нові дані, наприклад, окружний суд США по Центральному району Каліфорнії розглядає більшість ви- падків справ щодо комерційної та- ємниці (71%), які позитивно вирі- шуються в ході судового розгляду, в той час як 29 % справ виграють підсудні. До провідних юридичних фірм, що розглядають справи з ко- мерційних таємниць, включають фірми, що спеціалізуються на тру- довому праві, оскільки багато та- ких порушень пов’язані з колишні- ми співробітниками. Коментуючи розширення плат- форми Карл Харріс, президент і го- ловний операційний директор Lex Machina, зазначив: «Комерційна та- ємна аналітика була одним з най- більш затребуваних доповнень до платформи Legal Analytics, тому що до сих пір пошук і аналіз конкрет- них справ, пов’язаних з судовими розглядами в сфері комерційної та- ємниці, був надзвичайно складним, дорогим і трудомістким. Новий мо- дуль судового розгляду з питань комерційної таємниці надає адво- катам доступ до найбільшого, най- більш повного і точного набору да- них, доступному для аналізу випадків незаконного привласнен- ня комерційної таємниці» [26]. Висновки. Вартість і конку- рентна перевага компанії сьогодні багато в чому залежать від інтелек- туального капіталу в формі комер- ційної таємниці. Швидкий розви- ток технологій і комп’ютеризації зробили більш легким копіювання та викрадення секретної інформа- ції, а зросла мобільність службов- ців збільшила ризики її власників. Економічне шпигунство зали- шається і буде залишатися потуж- ним інструментом державних роз- відок, призначення яких - пряме порушення законів іноземних дер- жав в інтересах і за дорученням своєї країни. На рівні підприємств останнім часом все частіше ро- биться вибір на користь конку- рентної розвідки, оскільки підпри- ємство не має повноважень державних розвідок. Тому в разі провалу операції економічного шпигунства ризикує бути притяг- нутим до кримінальної відпові- дальності, а також понести репута- ційні ризики. На думку дослідників, у бага- тьох випадках підприємства мало- го і середнього бізнесу до промис- лового шпигунства вдаються тому, що не навчені методам конкурент- ної розвідки, а часто і взагалі не знають про їх існування. У ситуа- ції, коли необхідність виживання або підвищення конкурентоспро- можності існує об’єктивно, а про наявність законних методів досяг- нення результату підприємство не інформовано, частина компаній встає на шлях промислового шпи- гунства. У зв’язку з цим, товари-
51 ства професіоналів конкурентної розвідки всього світу включають в свої завдання просвітницькі функ- ції. Нещодавно Європейський пар- ламент закликав припинити вико- ристання антивірусного програм- ного забезпечення «Лабораторії Касперського». У резолюції ця про- дукція названа «шкідливою». Бри- танський Національний центр кі- бербезпеки при Центрі урядового зв’язку Сполученого Королівства направив в усі урядові установи приписи не використовувати це програмного забезпечення в сис- темах, пов’язаних з національною безпекою [27]. Аналогічні приписи з’явилися в США. Таку ж рекомен- дацію довели до відома всього на- селення країни Рекомендується періодично пе- ревіряти адекватність систем охо- рони; строго обмежити доступ і розподіл секретних відомостей; ви- користовувати найсучасніші охо- ронні технології; не залучати нових співробітників до робіт з високими ризиками; укладати з працівника- ми, партнерами, клієнтами ретель- но розроблені угоди про охорону конфіденційної інформації, як умо- ву нового або триваючого співро- бітництва; знайомити персонал з цілями і значимістю зобов’язань і політики в галузі охорони комер- ційної таємниці і попереджати тих, хто звільняється про продовження дії зобов’язань. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1 .Демин В.А. Экономический и промышленный шпионаж: расши- рение масштабов и рост агрессив- ности [Електронний ресурс] Ре- жим доступу: http://www.cprspb.ru/ bibl/economi/2.html 2. Перепечко Л.Н., Ягольницер М.А., Рахманова А.Р. Особенности развития рынка интеллектуальной собственности в мире и России // Экономика и предприниматель- ство, No 3 (ч. 1), 2017 г.- С.54-64 3. Эффективное использование интеллектуальной собственности // Доклад. Центр стратегических разработок- М.- 2017-.57с. [Елек- тронний ресурс]/ Режим доступу: h t t p s : / / c s r. r u / w p - c o n t e n t / uploads/2017/10/Intellektualnaya_ sobstvennost_doklad.pdf 4. Chinese Industrial Espionage: Technology Acquisition and Military Modernization William C. Hannas, James Mulvenon, and Anna B. Puglisi. (Routledge, 2013), 378 pp. 5. Сёмин Н.Л. Спецслужбы и крупный бизнес США // Россия и Америка в XXI веке электронный научный журнал-2011,-№1- [Елек- тронний ресурс] Режим д о с т у п у : h t t p : / / w w w. r u s u s . ru/?act=read&id=230 6.National Security Strategy of Engagement and Enlargement. The WhiteHouse,GPO,February1995,p.17. 7. Григорий Яковлев, Шпионаж по науке // Военно-промышленный
52 куръер № 28 (643) за 27 июля 2016 года [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: https://vpk-news.ru/ articles/31576 8. Pooley J. Trade secrets: the other IP right // WIPO Magazine. – 2013.– № 3. – P. 2–4. 9. Darwin R. Protecting your business from trade secret theft // Intellectual Property Magazine. – 2011.– № 4. P. 48–49. 10. Can you keep a secret? To patent an idea, you must publish it. Many firms prefer secrecy Mar 16th 2013 | SEATTLE |From the print edition Intellectual property | Economist – World News, Politics, Economics [Електронний ресурс]/ Режим доступу: www.economist. com/topics/intellectual-property 11. Хакеры ежегодно выкачиваютизмировойэкономики полмиллиарда долларов [Електронный ресурс]. – Режим до- ступу: http://kp.ua/life/457249- khakery-ezhehodno-vykachyvauit- y z - m y r o v o i - e k o n o m y k y - polmyllyarda-dollarov 12. Two Convicted in Conspiracy to Steal GM Trade Secrets Sentenced to Prison [Електронний ресурс]/ Ре- жим доступу: http://www.fbi.gov/ detroit/press-releases/2013/two- convicted-in-conspiracy-to-steal-gm- trade-secrets-sentenced-to-prison 13. Андрощук Г.О. Захист ко- мерційної таємниці в США: проти- дія економічному шпигунству // Наука та інновації. 2013. Т. 9. № 1. С. 80—95. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ftp://nas.gov.ua/ akademperiodyka/Downloads/ Archive%20SI%20Journal/SI_ ukr/2013/N1/Androshchuk.pdf 14.. Ciardullo J.-P. Trade Secret Litigation // IP Litigator. – 2014. – March/April. – P. 30–31 15. Jury Convicts Christian County Man for Stealing Trade Secrets from His Former Employer [Елек- тронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.fbi.gov/louisville/press- releases/2014/jur y-convicts- christian-county-man-forstealing- trade-secrets-from-his-former- employer 16 . Executive Recruiter David Nosal Convicted of Computer Intrusion and Trade Secret Charges [Електронний ресурс] / Режим до- ступу: http://www.fbi.gov/ sanfrancisco/press-releases/2013/ executive-recruiter-david-nosal- convicted-of-computer-intrusion- and-trade-secret-charges 17. Local Chemical Engineer Indicted on Federal Charges in Trade Secrets Case [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.fbi.gov/ dallas/press-releases/2014/local- chemical-engineer-indicted-on- federal-charges-in-trade-secrets-case 18.The Insider Threat. An introduction to detecting and deterring an insider spy. // The Federal Bureau of Investigation. [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fbi.gov/about-us/
53 investigate/counterintelligence/the- insider-threat 19. How Boeing engineer spied for Chinese for 30 years... and stole secret space shuttle designs // Daily Mail, 17 July 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. d a i l y m a i l . c o . u k / n e w s / article-1200339/How-Boeing- engineer-spied-Chinese-30-years-- s t o l e - s e c r e t s - s p a c e - s hu t t l e . html#ixzz3H9ctSOOu 20. Bhattacharjee Yudhijit. A New KindofSpy.HowChinaobtainsAmerican technological secrets // The New Yorker, May52014[Електроннийресурс].–Ре- жим доступу: http:// w w w . n e w y o r k e r . c o m / magazine/2014/05/05/a-new-kind-of-spy 21.BillSinger.IndustrialEspionage at Dow Chemical // Forbes, 2/08/2011. [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://www.forbes.com/sites/ billsinger/2011/02/08/industrial- espionage-dow/ United States v. Wen Chyu Liu. [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://caselaw.findlaw.com/us- 5th-circuit/1630519.html 22. Passman P. Trade secret theft: increasesinglobalpressure,protection for companies // WIPR. – 2014. – V.28.– № 4. – P. 43 –44. 23. США обвинили Россию в ш и р о к о м а с ш т а б н о м экономическом кибершпионаже [Електронний ресурс]/ Режим до- ступу: http://goodnews.ua/ technologies/ssha-obvinili-rossiyu-v- s h i r o k o m a s s h t a b n o m - ekonomicheskom-kibershpionazhe/ 24. Defend Trade Secret Act of 2016 [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: https://www.congress. gov/bill/114th-congress/senate- bill/1890/text 25.Steve Brachmann Reports Shows Significant Increase in Trade Secret Litigation Since Passage of DTSA [Електронний ресурс] // Ре- жим доступу: http://www. ipwatchdog.com/2018/07/27/reports- increase-trade-secret-litigation-dtsa/ id=99646/ 26. IPPro Patents | Lex Machina launches trade secrets Legal Analytics [Електронний ресурс] // Режим до- ступу: http://www.ippropatents.com/ ippropatentsnews/technologyarticle. php?article_id=5855 27. Европарламент призвал отказаться от использования анти- вируса Касперского [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// v e s t i - u k r. c o m / m i r / 2 9 2 4 2 3 - evroparlament-prizval-otkazatsja-ot- i s p o l z o v a n i j a - a n t i v i r u s a - kasperskoho?utm_source=traqli&d= 3OewYXk0X0QBmW72C9j9xN9x_ VrPA85XpEe85Glx

More Related Content

PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (110)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 28 04-2017(71-8)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (110)
bycacds-info
 
Newsletter 01 12-2017(85-22)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2017(86-23)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 12-2018(87-24)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 01-2018(88-1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 10-2017(82-19) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 07-2017(76-13)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 28 04-2017(71-8)
bycacds_ukraine
 

What's hot

PDF
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 
PDF
бюлетень 9 72
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 01-2017(66-3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
bycacds-info
 
Newsletter 31 05-2017(73-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2017(77-14)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 09-2017(80-17)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 10-2017(83-20) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 03-2017(68-5)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 08-2017(78-15)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 14 04-2017(70-7) (2)
bycacds_ukraine
 
бюлетень 9 72
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 06-2017(74-11)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 02-2018(90-3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 08-2017(79-16)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 1 07-2016(51-12)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 03-2017(67-4)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 01-2017(66-3)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 06-2017(75-12)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 08-2016(53-14) (1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 11-2016(60-21)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 01-2017(64-1)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 16 04-2018(94-7) (1)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 16 (103)
bycacds-info
 

Similar to ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (109)

PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 18 (105)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 19 (106)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
bycacds-info
 
PDF
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 10 (97)
bycacds-info
 
PDF
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds (30-14)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds (32-16)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)
bycacds-info
 
PDF
Bulletin 11 (27)
bycacds_ukraine
 
PDF
Buletin 13
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
bycacds_ukraine
 
PDF
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
PDF
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 18 (105)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 19 (106)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 17 (104)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 21 (108)
bycacds-info
 
bulletin cacds 15 09-2015(33-17)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 10 (97)
bycacds-info
 
Newsletter 30 05-2018(97-10)
bycacds_ukraine
 
bulletin cacds
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2015(34-18)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 30 12-2016(63-24)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds (30-14)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds (32-16)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 15 12-2016(62-23)
bycacds_ukraine
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 14 (101)
bycacds-info
 
Bulletin 11 (27)
bycacds_ukraine
 
Buletin 13
bycacds_ukraine
 
Newsletter 01 10-2016(57-18) (3)
bycacds_ukraine
 
Bulletin cacds 10(26)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 31 05-2016(49-10)
bycacds_ukraine
 
Newsletter 27 04-2018(95-8)
bycacds_ukraine
 

More from cacds-info

PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 1 (112)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 24 (111)
bycacds-info
 
PDF
Moscow Does Not Believe in Tears
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 15 (102)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 13 (100)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 12 (99)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 11 (98)
bycacds-info
 
PDF
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 9 (96)
bycacds-info
 
PDF
Создание оборонного щита Украины. Конструкторы и менеджеры.
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 1 (112)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 24 (111)
bycacds-info
 
Moscow Does Not Believe in Tears
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 20 (107)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 15 (102)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 13 (100)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 12 (99)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 11 (98)
bycacds-info
 
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 9 (96)
bycacds-info
 
Создание оборонного щита Украины. Конструкторы и менеджеры.
bycacds-info
 

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ Безпековий огляд ЦДАКР № 22 (109)

  • 1.
    Безпековий огляд ЦДАКР№ 22 (108) 30 листопада 2018 Редакційна колегія Зміст
  • 2.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 листопада 2018 2 Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України. Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України. Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади. @2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР Редакційна колегія: Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Члени Редакційної колегії: Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.) Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно- консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review» Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.) Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
  • 3.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 листопада 2018 3 ЗМІСТ Загальні оцінки У дзеркалі експертноі думки Аналітичні розробки Основні виклики та ризики для України у другій половині листопада 2018 року Економічне шпигунство: зростання масштабів і агресивності. Частина 2 Ризики іноземних інвестицій та приватизації стратегічних підприємств ОПК Карабахская проблематика в контексте последних турбулентностей вокруг региона Южного Кавказа На сторожі ісламської революції
  • 4.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 листопада 2018 4 До літопису російсько-україн- ської війни 25 листопада 2018 року увійде як день, коли протистояння на Азові перейшло в гарячу фазу. Новому етапу протистояння пере- дувала тривала гра нервів. У берез- ні Кремль використав ситуацію навколо затримання українськими прикордонниками кримського ри- боловецького судна «Норд» як привід для посилення військової присутності в акваторії Азовського моря. Станом на кінець жовтня Ро- сія зосередила в цьому невеликому водному просторі, що знаходиться осторонь «автобанів» світової по- літики, угруповання у більш ніж 120 військових кораблів і катерів. Паралельно РФ розпочала частко- ву економічну блокаду українських приазовських портів у формі по- стійних перевірок судів, які пере- тинали Керч-Єнікальський канал. Кремль відчуває цілковиту все- дозволеність через обмежений по- тенціал Військово-морських сил України (ВМСУ) на Азові. Росія розглядає ВМСУ як слабку ланку українського війська. Для росій- ського командування вітчизняний військовий флот на Азові завжди був камінцем в чоботі, що здатен спричинити лише незначний дис- комфорт. Тому рішення Ради нацбезпеки і оборони (РНБО) України від 6 ве- ресня 2018 року про створення в Азовському морі окремого кора- Загальні оцінки Основні виклики та ризики для України у другій половині листопада 2018 року Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони першої половини листопада 2018 року.
  • 5.
    5 бельно-катерного угрупування, оснащеного ракетноюта артиле- рійською зброєю спричинило роз- дратування в Кремлі. Наприкінці вересня РФ нервово відреагувала на проходження двох українських кораблів (пошуково-рятувального судна «Донбас» та буксиру «Ко- рець») через Керченську протоку. За деякими повідомленнями, росіяни вдавалися до небезпеч- них маневрувань. Командир по- ходу, капітан 1-го рангу Дмитро Коваленко, згодом запевняв, що українські моряки готувалися до конфлікту з російськими прикор- донниками. Тоді минулося без ексцесів. Захоплені Росією кораблі (рей- довий буксир «Яни Капу» і катери «Бердянськ» та «Нікополь») йшли до Азовського моря за тим самим курсом, що й «Донбас» та «Корець». Що ж змінилося за два місяці? Чому РФ вдалася до неприхованої агресії, грубо порушивши при цьо- му норми Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки та Конвенції ООН з мор- ського права? Хронологія розвитку конфлік- ту свідчить, що довгий час росій- ська сторона вагалася як реагувати на присутність кораблів ВМСУ в Керченській протоці. Ймовірно, за- тримка пов’язана з тим, що рішен- ня приймалося верхівкою росій- ської влади. До речі, на оприлюдненому аудіозаписі пере- говорів між російськими прикор- донниками та їх командуванням під час атаки на українські кораблі поблизу Керченської протоки, мова йде про те, що ситуацію контролює саме Путін. Зовнішня політика РФ, особли- во після 2014 року, виказує патоло- гічне невміння Кремля планувати свої дії стратегічно та прораховува- ти наслідки своїх рішень на декіль- ка кроків вперед. Публічні заяви російського самодержця свідчать про втрату останніх крихт раціо- нального мислення. Менше з тим, фахівці ЦДАКР пропонують погля- нути на ключові фактори Азово- керченської кризи. Зовнішньополітичний контекст російської агресії в районі Азов- ського моря та Керченської прото- ки: • Через атаку на ВМСУ, Кремль надіслав недвозначний сигнал Заходу – реінтеграція Криму су- проводжуватиметься повно- масштабним збройним конфлік- том. Для європейських столиць такий сценарій табуйований. Відтак Кремль розраховує, що шантаж великою війною зму- сить європейців тиснути на Київ у питаннях стратегії відновлен- ня українського суверенітету в ОРДЛО та Криму. В той же час, у такий спосіб Москва намагаєть- ся відволікти увагу міжнародної
  • 6.
    6 спільноти від порушеньМін- ських угод (зокрема проведення так званих виборів голів псевдо- республік «ЛДНР»). • Розгорнувши пряму агресію на морі, Путін зондує реакцію НАТО. Альянс отримав чергове нагадування - в разі вступу Укра- їни до лав організації, НАТО отримає «бонус» у вигляді гаря- чого конфлікту з РФ. Цілком можливо, такою була реакція Москви на заяви, що пролунали напередодні в рамках Парламент- ської асамблеї (ПА) НАТО. Так у спеціальному звіті «Протидія ро- сійським гібридним загрозам: оновлення» зазначено, що ПА НАТО виступає за надання Укра- їні чіткої перспективи членства у Альянсі. («Грузії, Україні та Мол- дові, а також країнам Західних Балкан слід дати чітку перспекти- вучленстваякуНАТО,таківЄС. Їх прийняття має ґрунтуватися виключно на втіленні критеріїв членства»). У документі також міститься заклик до вирішення проблем «сірих зон» у Східній Європі.«ЗалишаючикраїниСхід- ної Європи у невизначеності, ми будемо заохочувати подальшу російську агресію та напруже- ність у відносинах із Заходом», - дає висновок автор звіту, депутат Верхньої Палати парламенту Ве- ликої Британії Лорд Джоплінг. • Керченська криза – перший тест нового енергопроекту Москви «Турецький потік», який експор- тує блакитне паливо в обмін на геополітичну лояльність. Буда- пешт та Софія, які претендують на спорудження «продовження» російського газопроводу через їхню територію дотримуються доволі нейтральної позиції. МЗС Угорщини вперто уникає згадок про дії Росії, як агресію, а прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов закликав Україну і Ро- сію до діалогу та стриманості. Особлива увага Москви в цьому контексті прикута до поведінки Анкари. Напередодні, 19 листо- пада президенти Туреччини та Росії запустили першу нитку га- зопроводу «Турецький потік». Турецький лідер Реджеп Таїп Ер- доган уже запропонував свої по- слуги посередника. Він перего- ворив з президентами України, США та Росії і пообіцяв підняти тему Азово-керченської кризи на саміті G-20. Ватро зауважити, що в ході листопадового візиту до Туреччини, український пре- зидент запевняв: «Важливими для нас є запевнення Туреччини, що вона не залишиться осторонь питань повзучої агресії в Азов- ському морі». Тепер українська сторона вустами командувача ВМС ЗС України Ігоря Ворон- ченка висловила прохання до Анкари закрити протоку Бос- фор для російського флоту. В ЦДАКР вважають, що Туреччи-
  • 7.
    7 на не підена такий крок. По- перше з точки зору міжнародно- го права, Росія та Україна (як, власне, і сама Туреччина) не зна- ходяться в стані війни, тож апе- ляція до норм Конвенції Монтре 1936 року, яка встановлює суве- ренітет Туреччини над прото- ками Босфор і Дарданелли, не має під собою твердого ґрунту. По-друге, слід враховувати со- юзницькі відносини Анкари та Москви в сирійській проблема- тиці – сьогодні Ердоган не нава- житься жертвувати на угоду Україні безпекою власної країни. Більше того, руки турецького ке- рівництва Росія міцно зв’язала проектом атомної електростан- ції «Аккую» і газопроводами «Турецький потік» та «Блакит- ний потік». Контекст російсько-україн- ських відносин: • Керченська криза створила мож- ливість для відпрацювання сце- нарію тотальної блокади україн- ських портів на Азові. Так, станом на вечір 28 листопада Маріуполь та Бердянськ були фактично заблоковані Росій- ською Федерацією для заходу та виходу суден. • Інша мета - спровокувати Украї- ну на односторонній вихід з До- говору між Україною та Росій- ською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. З часу загострення си- туації навколо Азову в Україні часто лунають заклики розірва- ти дану угоду в односторонньо- му порядку. Однак листопадове загострення демонструє перед- часність такого кроку, адже саме цей документ значною мірою об- ґрунтовує позицію Києва в кон- флікті. • Через ескалацію конфлікту на- вколо Керченської протоки Ро- сія перешкоджає створенню бази ВМСУ на Азові (в м. Бер- дянськ). Тим самим Кремль ви- казав свої амбіції контролювати Азовське море від берега до бе- рега (саме так Москва інтерпре- тує зафіксований в міждержав- них угодах статус Азову як внутрішнього моря Росії та України). • В діях Москви зчитується пом- ста за дотримання Києвом шля- ху на зближення з НАТО. Масла в вогонь підлила Верховна Рада – напередодні відбулось позитив- не голосування (конституцій- ною більшістю) щодо закріплення в Конституції Укра- їни євроінтеграційного курсу. • Заручники. Переговори в рамках процесу звільнення українських громадян, які досі утримуються в застінках ЛДНР, поставлені на паузу як мінімум до президент- ських виборів. Тепер Путін захо- пив 24 заручники, і розіграє цю карту по-повній. В Білокам’яній
  • 8.
    8 обрали тактику приниження українськихвійськовиків, що, за задумом, має надломити мо- ральний стан українського вій- ська та суспільства. Показово, що захоплені екіпажі Росія ого- лосила злочинцями і влаштува- ла показове судилище. На укра- їнських військовослужбовців чиниться моральний, а можливо й фізичний тиск. З них вибива- тимуть сфабриковані «свідчен- ня» про злочинні накази україн- ського командування. Власне, відповідний вектор висвітлення подій в роспропаганди уже роз- горнуто – залишається лише підживлювати його новими фай- ками. До переговорного процесу щодо звільнення моряків-бран- ців Кремль намагатиметься за- лучити своїх агентів впливу в Україні. За розрахунком Москви, участь проросійської «опозиції» в цій режисованій виставі при- несе їй дивіденди напередодні виборів. Втім досвід обміну кремлівських бранців свідчить, що витягнути наших моряків з російських казематів буде вкрай непросто. Як Росія довела Україну до воєнного стану «Україна знаходиться під загро- зою повномасштабної війни з Ро- сійською Федерацією», – такими словами мотивував рішення РНБОУ про введення воєнного стану в 10 областях президент Пе- тро Порошенко. Ввечері 26 листо- пада Верховна Рада «з боями» ухва- лила відповідний законопроект. Останніми днями в ЗМІ цирку- лює дискусія, лейтмотивом якої є питання – чому аналогічний ре- жим ввели в 2014-15 роках, коли масштаб російської агресії був значно більший, ніж сьогодні. Се- кретар РНБО Олександр Турчи- нов пояснює унікальність ситуації так: «Вперше вони (росіяни  - ЦДАКР) неприховано атакували озброєні сили України. Раніше це робилося приховано, раніше вони використовували своїх військових без розпізнавальних знаків». Він додав, що окрім «небезпечної об- становки і провокацій в Чорному та Азовському морях», Київ спо- стерігає активну підготовку вій- ськових підрозділів Російської Фе- дерації, яка відбувається поблизу південних, східних і північних кордонів України. Атака РФ на українські кораблі є прямим виявом збройної агресії, тож введення воєнного стану на частині території країни вбачаєть- ся раціональним кроком влади. В перу чергу, це дозволить посилити систему цивільної безпеки. Окрім того, відпрацювання механізму ре- агування у випадку наступу РФ – важливий елемент посилення стій- кості держави та суспільства. В цілому, воєнний стан не допоможе краще підготуватись до війни з Ро-
  • 9.
    9 сією, але, безсумнівно,приверне увагу міжнародної спільноти до України. Коаліція «занепокоєних» Реакція Західної Європи вияви- лась досить стриманою. Так, Гене- ральний секретар ОБСЄ Томас Гре- мінгер заговорив про деескалацію з обох сторін: «Я закликаю Україну та Російську Федерацію демонстру- вати стриманість, відмовитися від будь-яких подальших провокацій та негайно розпочати діалог з ме- тою зниження ризику подальшого напруження в регіоні». Речниця Європейської зовнішньополітич- ної служби Майя Коціянчич зазна- чила наступне: «Ми очікуємо, що Росія відновить свободу руху в Керченській протоці і закликаємо всіх дотримуватися максимальної стриманості для негайного зняття напруженості». При цьому захід- ноєвропейські дипломати відмов- чуються щодо ініціативи запрова- дження Євросоюзом нових санкцій у зв’язку з діями Росії на Азові. Глава МЗС Франції Жан-Ів Ле Дріан закликав обидві сторони «виявляти стриманість». Очільник дипломатії Німеччини Хайко Маас заявив, що Берлін готовий стати посередником між Москвою і Киє- вом, щоб «цей конфлікт не пере- творився на серйозну кризу». По- середництво ФРН виглядатиме дивно на фоні продовження будів- ництва «Північного потоку-2». Очевидно, що московський газ па- морочить голови в Берліні. Але, ця геополітична млосність може доро- го коштувати не тільки Україні. В той же час, непослідовною вигля- дає вимога Києва щодо збереження об’ємів транзиту блакитного пит- лива з РФ в умовах відкритої агре- сії Кремля. Відтак Україні варто піднімати питання про квотування імпорту російського газу в Європу. Повертаючись до огляду міжна- родної реакції на Азово-керчен- ську кризу, доцільно виокремити позицію НАТО. «НАТО повністю підтримує суверенітет і територі- альну цілісність України, включно з її правами на мореплавство у те- риторіальних водах. Ми закликає- мо Росію забезпечити безпере- шкодний доступ до українських портів в Азовському морі відповід- но до міжнародного права» - йшло- ся в заяві, оприлюдненій речницею Північноатлантичного альянсу Оа- ною Лунджеску. Втім, за оцінкою ЦДАКР, наразі відповідь Північно- атлантичного альянсу є досить млявою. Відкрита російська агре- сія проти європейської країни ста- вить перед НАТО цілком конкретні запитання: чи готовий Альянс то- лерувати агресію Росії в Європі? Чи готова НАТО діяти як воєнно- політична структура, а не «клуб по інтересам»? Чи готова НАТО зая- вити про повагу до існуючого між- народного права як до вищої цін- ності, яка утримує сучасний
  • 10.
    10 світовий порядок відсповзання в провалля правового хаосу та вирі- шення питань виключно з позиції сили ? Якщо НАТО проковтне ро- сійську агресію в Керченській про- тоці, питання про ефективність цієї структури перетвориться з ри- торичного на практичний. Більше того, недооцінка загрози РФ цього разу стане фактичним запрошен- ням до ще більш грубих і цинічних порушень суверенітету України в недалекому майбутньому. Між іншим, дана ситуація нага- дує реакцію Альянсу на провока- цію РФ навколо остова Тузла восе- ни 2003 року. Попри те, що тогочасне керівництво України спрямувало зовнішньополітичний вектор в сторону євроатлантичної інтеграції, НАТО залишилось осторонь першого наступу путін- ської Росії в чорноморському регіо- ні. В Брюсселі «стояння на Тузлі» розглядали через призму україно- російських відносин, відповідною була і реакція – мовляв «домовляй- тесь самі». Кучма і Путін порозумі- лись. Одним з результатом тих по- дій стало укладання правового режиму Азовського моря, який значною мірою розв’язує руки кра- їні-агресору. Однак в російсько-українських відносинах сьогодні вирують інші стихії. В критичний момент прези- дент Порошенко навіть не зміг зв’язатися з Путіним – довелось терміново підключати до перегово- рів канцлера ФРН Ангелу Меркель (на піку загострення в 2003 росій- ський президент також декілька днів уникав прямого зв’язку з Лео- нідом Кучмою). Відтак роль НАТО в питанні за- безпечення безпеки регіону нині безпрецедентно висока. Вгамувати запал агресора може лише збіль- шення присутності кораблів Альянсу в акваторії Чорного моря. «Києву варто запропонувати по- стійне базування на ротаційній основі кораблів країн НАТО у во- єнно-морських базах ВМС Украї- ни» - вважає директор ЦДАКР Ва- лентин Бадрак. «Стосовно військового компоненту – Україні потрібна термінова допомога для нарощування бойового складу ВМС України» - додає експерт. Окрім того, через дипломатичні ка- нали слід вимагати проведення Ко- місії Україна-НАТО на найвищому рівні – зокрема, закликати керівни- цтво Альянсу зайняти більш про- активну роль в питанні розблоку- вання важливих напрямів співпраці Києва та НАТО. У якості асиметричних дій Україна може активно використо- вувати підрозділи спецпризначен- ня. «Окрім підготовки до оборони морського узбережжя, забезпечен- ня протидесантних операцій, ви- ставлення мінних загороджень, по- силення бойової охорони, мають розроблятися асиметричні проти- дії – як руйнація російської інфра-
  • 11.
    11 структури і озброєнь.Маю на увазі навіть такі речі, як руйнація Кер- ченського мосту, підготовка до здійснення диверсій проти росій- ських військових кораблів» — вва- жає директор ЦДАКР Валентин Бадрак. Море чи суша: звідки чекати нового нападу? В ЦДАКР вважають, що на морі можливості РФ доволі обмежені. На водному театрі бойових дій Ро- сія не має змоги використовувати проксі-сили для прикриття власної експансії. Атака на ВМСУ автома- тично зриває всі маски. Відтак в ЦДАКР схильні вважати, що най- більша загроза конвенційного ха- рактеру залишається саме на Дон- басі – там, де Кремль може маскувати агресію під «громадян- ський конфлікт». Тому доводиться констатувати – внаслідок останніх подій зростає ймовірність того, що РФ «підігріє» конфлікт на Донбасі, щоб відволікти Захід від протисто- яння на Азові. Справність «пере- микача» Росія перевірила одразу після захоплення наших кораблів. В російських ЗМІ та сегменті со- цмереж була поширена дезінфор- мація про масований обстріл укра- їнською армією жилих кварталів Донецька (до ситуації на Донбасі апелював і представник РФ на тер- міновому засіданні Радбезу ООН). Цьому сприяє й пропагандист- ська накачка та низький поріг на застосування зброї, що культиву- ється в середовищі російської во- єнщини. (З яким осатанінням ко- мандир російського корабля «Дон» «давив» український буксир «Яни Капу», на відео, що розлетілося просторами інтернету!)
  • 12.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 листопада 2018 12 26 червня 2018 року Указом Президента № 185/2018 було введе- но в дію рішення Ради національ- ної безпеки і оборони України «Про вдосконалення державної по- літики щодо забезпечення Зброй- них Сил України та інших військо- вих формувань оборонною продукцією іноземного виробни- цтва, а також сприяння розвитку співробітництва оборонних під- приємств України з іноземними партнерами». Відповідно до п.2) рі- шення було визначено «у місячний строк внесення змін до актів Кабі- нету Міністрів України щодо спро- щення процедур надання підпри- ємствам різних форм власності повноважень на імпорт товарів військового призначення за умови наявності у них укладених дилер- ських договорів з виробниками цих товарів, а також підприєм- ствам, які є розробниками та/або виробниками продукції оборонно- го призначення, повноважень на імпорт товарів військового призна- чення для використання у власно- му виробництві та на експорт това- рів військового призначення власного виробництва». Такий крок, відповідно до офі- ційних заяв, мав на меті зокрема дозволити прямий експорт власної продукції без посередництва дер- жавних спеціалізованих компаній всім виробникам військової техні- ки і зброї незалежно від того, нале- Ризики іноземних інвестицій та приватизації стратегічних підприємств ОПК У дзеркалі експертноі думки Віктор Плахута, виконавчий директор Фонду «Вільна Україна»
  • 13.
    13 жать вони додержавного сектора або приватного. У серпні 2018 р. Уряд прийняв рішення (постанова КМУ №805 від 29.08.2018) щодо вдосконалення політики, направленої на спрощен- ня процедур надання суб’єктам господарювання різних форм влас- ності повноважень на право здій- снення експорту, імпорту товарів військового призначення та това- рів, які містять відомості, що ста- новлять державну таємницю. На- справді, було дещо скорочено перелік необхідних документів, та в окремих випадках відмінено не- обхідність узгодження з ДК «Укро- боронпром». Що далі? Чому постало питання лібералізації ? Представники державних орга- нів вважають, що експортний контроль потрібен, по-перше, — для протидії поширенню зброї ма- сового ураження і ракетних засо- бів її доставки та підтримки міжнародної стабільності, по- друге, — для захисту політичних, економічних і військових інтере- сів держави, оскільки він ставить перепону для придбання творця- ми такої зброї «чутливих» товарів і технологій. Крім того, в даний час експортний контроль є невід’ємною частиною регулюван- ня зовнішньоекономічної діяль- ності всіх розвинених країн. На противагу чиновникам, пред- ставники ділових кіл в свою чергу вважають, що експортний контроль заважає здійсненню ними зовніш- ньоекономічної діяльності, оскіль- ки для отримання дозволу на екс- порт доводиться виконувати певні процедури, а це вимагає витрат часу і фінансових ресурсів. Необхідно підкреслити, що пра- вове регулювання торгівлі зброєю здійснюється на базі міжнародних угод і національних механізмів контролю за передачею ОВТ. Складна і всеосяжна система експортного контролю зазнає кри- тики з боку приватних компаній, які вважають її занадто жорсткою, складною для розуміння і занадто довгою у виконанні. Практичні результати зусиль з реформування політики в сфері експортного контролю — дуже об- межені. Тиск з боку оборонної про- мисловостінакористьпом’якшення обмежень на передачу товарів вій- ськового призначення та подвійно- го використання посилюється, так як лібералізація цього процесу іс- тотно підвищує шанси компаній в боротьбі за вигідні контракти на ринку ОВТ. Багато представників ділових кіл і громадськості висту- пають за необхідність реформи для приведення у відповідність інтере- сів вільної торгівлі з цілями дер- жавного експортного контролю. При чому більше всього змага- ються за лібералізацію експортних
  • 14.
    14 операцій. Це свідчить,що інтереси держави та бізнесу часто не співпа- дають – і таку ситуацію треба ви- рівнювати. Для чого потрібен експортний контроль Державна влада в Україні утри- мує монополію на експорт зброї, та здійснює це через жорстку прези- дентську вертикаль управління ВТС. Жорсткий державний контр- оль дозволяє запобігати нелегаль- ним передачам ОВТ і уникати не- потрібної конкуренції між українськими підприємствами на зовнішніх ринках. Експортний контроль стосуєть- ся вузької групи товарів, так само як і порівняно невеликої групи ви- робників цих товарів. Але це не применшує значення експортного контролю, так як він покликаний забезпечувати дотримання міжна- родних конвенцій і режимів нероз- повсюдження зброї масового ура- ження, які, в той же час, не забороняють використання контр- ольованих товарів і технологій в мирних цілях. Державна політика в галузі експортного контролю є складовою частиною її внутріш- ньої і зовнішньої політики. Сам експортний контроль є одним з ін- струментів в системі військово- технічного співробітництва. Експортний контроль в Україні ґрунтується на дозвільному меха- нізмі здійснення експорту контро- льованих товарів і технологій, який реалізується за допомогою ліцензу- вання зовнішньоекономічних опе- рацій. Рішення про видачу або про відмову у видачі дозволів прийма- ється на міжвідомчому рівні за до- помогою комплексної оцінки ризи- ків, пов’язаних з окремою експортною угодою. Принципами експортного контролю, згідно з положеннями ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами това- рів військового призначення та подвійного використання» є: пріо- ритетність національних інтере- сів України — політичних, еконо- мічних та військових, захист яких є необхідним для забез- печення національної безпеки; обов’язковість виконання міжна- родних зобов’язань; узгодження процедур і правил державного експортного контролю з міжна- родно-правовими нормами та практикою; забезпечення взаємо- дії з міжнародними організаці- ями та іноземними державами в галузі державного експортного контролю з метою зміцнення між- народної безпеки і стабільності, у тому числі з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки. Виходячи з цього, можна окрес- лити мету експертного контро- лю — захист державних інтересів; реалізація вимог міжнародних до- говорів України в нерозповсю- Жорсткий державний контроль дозволяє запобігати нелегальним передачам ОВТ і уникати непотріб- ної конкуренції між українськими підприємствами на зовнішніх ринках
  • 15.
    15 дження зброї масовогоураження, засобів її доставки, а також в галузі контролю за експортом продукції військового і подвійного призна- чення; створення умов для інтегра- ції економіки України у світову економіку; протидію міжнародно- му тероризму. З огляду на те, що національна безпека країни передбачає як вій- ськову, так і економічну безпеку, трактувати поняття експортного контролю, очевидно, слід не тільки з позиції вимог міжнародних кон- венцій та режимів у галузі нероз- повсюдження зброї масового ура- ження, учасницею яких є Україна, але більш широко — захист інтер- есів України, та створення умов для інтеграції її економіки у світову економіку. Пропущена ланка в системі органів влади Відповідно до законодавства, головними суб’єктами у формуван- ні та реалізації державної політики у сфері експортного контролю є: МК ВТС ЕК Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітни- цтва та експортного контролю при апараті РНБО забезпечує реа- лізацію рішень Комітету з політи- ки військово-технічного співробіт- ництва та експортного контролю при Президентові України, та ви- конує обов’язки цього Комітету, що виникли за час його діяльності. МЕРТ Міністерство економічного роз- витку і торгівлі відповідальне за формування та реалізацію держав- ної політики у експортного контр- олю. ДСЕКУ Реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують централь- ний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю — Державна служба екс- портного контролю України. ДК Укроборонпром У зв’язку з відсутністю в Україні органу влади, який би здійснював координацію національних під- приємств під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності з товарами військового призначен- ня, постановами Кабінету Міні- стрів України такі функції покладе- но на Державний концерн «Укроборонпром». Головним завданням при узго- дженні маркетингу ринку збуту та зовнішніх цін при проведенні зо- внішньоторговельних операцій з товарами військового призначення задекларовано недопущення, на- самперед, конкуренції між україн- ськими експортерами на регіональ- нихринкахозброєннятавійськової техніки. При цьому, існує конфлікт ін- тересів в повноваженнях ДК «Укро- боронпром»: будучи суб’єктом гос-
  • 16.
    16 подарювання концерн має регуляторніфункції в ВПК, та од- ночасно — преференції на експорт та імпорт у цій сфері. На думку багатьох експертів, здійснював координації для націо- нальних підприємств повинен ви- конувати Центральний орган вико- навчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику. Створення його передбачено в ЗУ «Про національну безпеку Украї- ни». В умовах лібералізації та мож- ливості виходу виробників товарів військового призначення на між- народний ринок ОВТ запобігання невиправданій конкуренції між українськими експортерами набу- ває особливої актуальності. Існуючі проблеми З урахуванням проведених екс- пертних обговорень, можуть бути сформульовані наступні ключові для експортерів проблеми застосу- вання процедури експортного контролю: 1. Тривалі терміни підготовки до- кументів і висока вартість посе- редництва. 2. Неочевидність (надмірність) для виробників необхідності контролю за експортом окре- мих видів продукції. На думку багатьох експертів, здій- снював координації для національ- них підприємств повинен виконува- ти Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-про- мислову політику. Створення його передбачено в ЗУ «Про національну безпеку України». В умовах лібералізації та можливос- ті виходу виробників товарів вій- ськового призначення на міжнарод- ний ринок ОВТ запобігання невиправданій конкуренції між українськими експортерами набуває особливої актуальності
  • 17.
    17 3. Недостатня поінформованість учасників ЗЕДщодо вимог та процесі експортного контролю щодо продукції подвійного при- значення. 4. Недостатня інформованість експортерів про статус заявки на отримання Дозвільних доку- ментів. Все це створює неможливість своєчасно вжити необхідних захо- дів для виправлення або доповне- ння потрібних документів. У зв’язку з цим терміни видачі дозво- лів можуть збільшуватися. Це в ряді випадків призводить до відмо- ви від угоди з боку клієнтів. Міжнародний досвід: Електронні системи подачі зая- вок на видачу ліцензій/дозволів в деяких розвинених країнах (в Ні- меччині — ELAN K2, в Канаді — EXCOL, в Сінгапурі — TradeNet) дозволяють експортерам стежити за статусом своєї заявки. У разі ви- явлення помилки в поданих на роз- гляд документах експортери мають можливість своєчасно усунути всі порушення. В Сінгапурі нормативний тер- мін видачі ліцензії становить 5 днів, в Канаді-10 днів, в Австра- лії-15 днів, в Німеччині-30 днів. Політика США щодо експорту ОВТ США мають найбільш розвине- ною в світі військовою промисло- вістю і є головним центром НДДКР в області військових технологій. У зв’язку з цим вони мають у своєму розпорядженні і найбільш широ- кою номенклатурою і кількістю то- варів, послуг і найбільшим обсягом інформації, що підлягають контро- лю і захисту. Однак система екс- портного контролю в США досить складна і консервативна. Націо- нальне законодавство США в галу- зі експортного контролю вимагає від виконавчої влади враховувати міркування зовнішньої політики, інтереси національної та економіч- ної безпеки при прийнятті рішень про ліцензування. Виконавча влада зобов’язана надавати законодавчої влади регулярні і детальні звіти про виконання вимог, встановле- них національними законодавчи- ми актами. США, активно проводячи полі- тику стимулювання експорту ОВТ, в той же час прихильні цілям збе- реження контролю за міжнарод- ною передачею зброї і військових технологій, так як останні, на їхню думку, можуть сприяти збільшен- ню військових потенціалів інших країн. Контроль за передачею тех- нологій використовується також в якості важливого засобу запобі- гання поширенню товарів і техно- логій подвійного призначення, які можуть бути використані при створенні зброї масового уражен- ня, а також ракетних засобів її до- ставки. Тобто питання бізнесу, економі- ки дуже залежить вад питання зо- Однак система експортного контр- олю в США досить складна і консер- вативна. Національне законодав- ство США в галузі експортного контролю вимагає від виконавчої влади враховувати міркування зовнішньої політики, інтереси національної та економічної безпе- ки при прийнятті рішень про ліцен- зування
  • 18.
    18 внішньополітичних інтересів, іна- впаки. Ризики неконтрольованого імпорту ОВТ Як у мирний, так і у воєнний час імпорт продукції військового при- значення створює додаткові ризи- ки і обмеження для боєготовності збройних сил, пов’язані з надійніс- тю постачань, навчанням персона- лу, супроводом життєвого циклу ОВТ і т.д. Вони дають про себе зна- ти навіть при лояльному ставленні експортера, а при виникненні полі- тичних розбіжностей стають кри- тичними. Крім того, в Україні, яка все ще володіє індустріальними можли- востями, надмірне розширення практики імпорту ОВТ породжує ризик ігнорування інтересів націо- нальної оборонної промисловості, що, своєю чергою, стане фактором деградації економіки в цілому, нау- ки, соціальної сфери. Щоб звести до мінімуму подібні ризики і виключити прийняття во- люнтаристських, необґрунтованих рішень, необхідна чітка система принципів і вимог при плануванні і реалізації зовнішніх закупівель (включаючи трансферт технологій, локалізацію виробництва, прове- дення відкритого конкурсу та по- рівняльних випробувань та ін.). Тому доцільніше закуповувати зразки іноземного озброєння та технологій з метою вивчення, копі- ювання, використання технічних рішень, для створення власних су- часних зразків озброєнь. Говорячи про можливі закупівлі ОВТ за кордоном, має сенс розгля- дати продукцію, придбання якої відповідає як мінімум трьома кри- теріями. По-перше, об’єкти потенційних покупок за кордоном повинні бути об’єктивно необхідні Збройним Силам, чий запит повинен бути ко- ректно сформований (у тому числі, на рівні конкретних командувань військами — одержувачів закупі- вель), а також розглянуто і схвале- но незалежними контрольними ор- ганами. По-друге, що імпортний про- дукт не повинен мати конкуренто- спроможних вітчизняних аналогів (в т.ч. потенційних — якщо роз- робка таких силами вітчизняних КБ неможлива в силу неприйнят- них тимчасових та/або ресурсних витрат). По-третє, продукція не повинна мати в системі вітчизняних озбро- єнь провідне місце (повинна бути локальна), що убезпечить збройні сили від ризиків зриву поставок. Рішення про закупівлі інозем- ної військової техніки повинно прийматися не одним міністер- ством оборони, а спільним рішен- ням промисловості і військових. Так, щоб кінцевим результатом стало не придбання партії, припус- тимо, бронеавтомобілів, а покупка Як у мирний, так і у воєнний час імпорт продукції військового при- значення створює додаткові ризики і обмеження для боєготовності збройних сил, пов’язані з надійністю постачань, навчанням персоналу, супроводом життєвого циклу ОВТ і т.д. Вони дають про себе знати навіть при лояльному ставленні експортера, а при виникненні полі- тичних розбіжностей стають критичними
  • 19.
    19 одночасно і новоїтехніки, і дійсно проривних технологій, а може бути, і цілих виробництв в рамках так званих офсетних програм. Подальша лібералізація можлива? Експорт та імпорт озброєнь як складова ВТС — завжди знаходять- ся під контролем держави. Ініціатива спрямована на спро- щення існуючої системи експорт- ного контролю в країні може бути направлена на — зниження часу на отримання експортних ліцензій, підвищення конкурентоспромож- ності українських товарів шляхом пом’якшення надмірного регулю- вання, зниження витрат і адміні- стративних бар’єрів для держави і бізнесу та інше. Але питання лібералізації у цій сфері не означає, що всім може бути дозволено все. Національна система експорт- ного контролю України заснована на рекомендаціях багатосторонніх форумів експортного контролю. Беручи участь в них і використову- ючи принцип консенсусу при ухва- ленні рішень, вона має можливість для відстоювання своїх національ- них інтересів, в тому числі виклю- чення з контрольних списків або невключення до них товарів і тех- нологій, які широко поставляються на експорт російськими організаці- ями. Українська система експортного контролю повністю гармонізована з системами експортного контро- лю, що діють в інших країнах, тому її існування не надає ніяких пере- ваг іноземним конкурентам (як і українські експортери, вони зму- шені подавати заявку на експорт і отримувати експортні ліцензії). Нарешті, метою експортного контролю є не заборона поставки, а постановка експортованих това- рів під контроль, щоб виключити їх використання в незаявлених цілях. Лібералізація експорту ОВТ по- винна враховувати наступне: від- повідність міжнародним домовле- ностям; бути у відповідності до зовнішньої політики країни; не призводити до невиправданої кон- куренції між українськими експор- терами; не призводити до «пресин- гу» з боку посередників та кінцевих користувачів щодо невиправдано- го зниження цін на товари та/або послуги; підвищувати загальну рентабельність зовнішньоторго- вельних операцій. Лібералізація імпорту ОВТ по- винна враховувати можливий не- гативний вплив на вітчизняний військово-промисловий комплекс. Українська система експортного контролю повністю гармонізована з системами експортного контр- олю, що діють в інших країнах, тому її існування не надає ніяких переваг іноземним конкурентам (як і українські експортери, вони змуше- ні подавати заявку на експорт і отримувати експортні ліцензії). Нарешті, метою експортного контролю є не заборона поставки, а постановка експортованих товарів під контроль, щоб виключити їх використання в незаявлених цілях
  • 20.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 листопада 2018 20 Карабахская проблематика в контексте последних турбулентностей вокруг региона Южного Кавказа В настоящее время вокруг Ка- рабахского конфликта сложилась относительно благоприятная воен- но-политическая ситуация для ак- тивизации переговорного процес- са по его разрешению под эгидой МГ ОБСЕ. В частности, на линии сопри- косновения ВС Азербайджанской Республики (АР) и Республики Ар- мения (РА) сохраняется стабиль- ная обстановка. Уровень напря- женности на линии соприкосновения ВС АР и РА в зоне Карабахского конфликта не выходит за рамки традиционных нарушений режима прекращения огня обеими сторонами. Иными словами, в зоне Карабахского кон- фликта за редким исключением (август 2014 года, апрель 2016 года и февраль 2017 года) не применяет- ся тяжелое вооружение, что указы- вает на осознание в Баку и Ереване последствий эскалации конфликта. Следовательно, военно-полити- ческая ситуация вокруг Карабах- ского конфликта может развивать- ся в рамках одного из двух сценариев: первый – когда сохраняется от- носительный военно-политиче- ский баланс сил между АР и РА, включая баланс геополитических интересов и влияния РФ, США, ТР, ИРИ, ЕС; второй – радикально меняется баланс сил между вышеуказанны- Рауф Раджабов, востоковед, руководитель информационно-аналитического центра 3RD VIEW, Баку, Азербайджан
  • 21.
    21 ми геополитическими акторами,а также развиваются качественно новые взаимоотношения АР и РА с РФ и США, т.к. меняются их долго- срочные интересы и приоритеты. Очевидно, что второй сценарий может привести к активизации пе- реговорного процесса по решению Карабахского конфликта под эги- дой МГ ОБСЕ. Ведь и РФ, и США рассматривают сохранение балан- са сил между АР и РА как один из факторов своего геополитического влияния в регионе Южного Кавка- за. К примеру, анализ российских военных поставок в АР и РА карди- нально изменил военную доктрину двух конфликтующих стран. Так, официальные власти АР и РА де- факто перешли от тактики нако- пления тактического вооружения АР и РА к тактике пополнения сво- их стратегических арсеналов. Поэтому эскалация Карабах- ского конфликта, которая будет на- блюдаться вплоть до подписания политического соглашения между АР и РА по мирному решению кон- фликта, не перейдет в военную фазу. Российская Федерация (РФ), США, ЕС, Исламская Республика Иран (ИРИ) и Турецкая Республи- ка (ТР) этого не допустят. Намере- ние вышеуказанных геополитиче- ских акторов изменить баланс сил в регионе Южного Кавказа не пред- полагает военное усиление АР и РА, а направлено на недопущение возобновления широкомасштаб- ных боевых действий на линии со- прикосновения ВС АР и РА. Препятствия на пути решения Карабахского конфликта В рамках переговорного про- цесса по мирному разрешению Ка- рабахского конфликта вступили в противоречие два подхода сопред- седателей МГ ОБСЕ – РФ и США. МГ ОБСЕ имеет консенсус лишь в рамках обновленных Мадридских принципов, а не «плана Лаврова». Притом что официальная Москва лоббирует «план Лаврова». Поэто- му Кремль при активном участии ТР и ИРИ заинтересован в реше- нии Карабахского конфликта в рамках «плана Лаврова» и долго- срочном сохранении баланса сил между АР и РА с целью сохранения военно-политической стабильно- сти в регионе Южного Кавказа, предполагающей формирование региональной системы безопасно- сти на Южном Кавказе с централь- ной ролью в ней РФ. Так, официальная Анкара, вы- ступающая за вывод армянских ВС из оккупированных территорий АР, заинтересована в скорейшем решении Карабахского конфликта, что позволит турецкой стороне в краткосрочной перспективе транс- формироваться в евразийский энергетический хаб на пути транс- портировки углеводородов из АР, ИРИ, Центрально-Азиатских ре- спублик (ЦАР) и других стран Анализ российских военных поста- вок в АР и РА кардинально изменил военную доктрину двух конфликту- ющих стран. Так, официальные власти АР и РА де-факто перешли от тактики накопления тактичес- кого вооружения АР и РА к тактике пополнения своих стратегических арсеналов Официальная Анкара не заинтере- сована в эскалации Карабахского конфликта, что приведет к ухудше- нию межгосударственных взаимо- отношений с РФ, ИРИ и РА
  • 22.
    22 Ближнего Востока вЕвропу. Поэ- тому официальная Анкара не заин- тересована в эскалации Карабах- ского конфликта, что приведет к ухудшению межгосударственных взаимоотношений с РФ, ИРИ и РА. Если официальная Анкара стре- мится также создать в Нахчыван- ской Автономной Республике (НАР) свободную экономическую зону (СЭЗ) и построить железную дорогу по маршруту «Карс – Иг- дыр – Нахчыван – ИРИ», то в свою очередь официальный Тегеран за- интересован в полноценном функ- ционировании СЭЗ на армяно- иранской госгранице. Официальный Тегеран хоть и признает территориальную целост- ность АР, но активно поддержива- ет политические и торгово-эконо- мические отношения с РА. В условиях закрытой госграницы РА со стороны ТР и нестабильной ар- мяно-грузинской госграницы, ко- роткая госграница с ИРИ имеет для РА ключевое значение. Очевидно, что Кавказская поли- тика ТР и ИРИ трансформирует Ка- рабахский конфликт со всеми вытека- ющимипозитивнымиполитическими последствиями для АР и РА. Однако, США поддерживают предложения о запуске механизма расследования ОБСЕ и разверты- вании датчиков вдоль линии со- прикосновения ВС АР и РА в зоне Карабахского конфликта и армяно- азербайджанской госграницы. Кроме того, завершающий свою миссию в Ереване посол США Ри- чард Миллс недавно заявил, что любое решение Карабахского кон- фликта подразумевает возвраще- ние захваченных у АР территорий. Но, официальный Ереван счи- тает, что т.н. «НКР» должна иметь надежную сухопутную связь с РА и международные гарантии своей безопасности. При этом указыва- ется, что Нагорный Карабах не имеет будущего в составе АР. Оче- видно, что долгосрочной целью Ка- рабахской стратегии РА является признание независимости «НКР» на международном уровне, чтобы затем сделать ее составной частью РА. Кстати, так представляет себе исход ситуации и армянская диа- спора США и Франции. Хотя, по понятным причинам, РА не заявля- ет подобной цели официально. Американское заявление же о поддержке создания механизмов расследования в зоне Карабахского конфликта, является результатом визита помощника Президента США Джона Болтона в регион Юж- ного Кавказа. По мнению Дж. Бол- тона, это благоприятное заявление для Еревана, если учесть, что акти- визация США исходит из интере- сов РА. Ведь внедрение механизмов расследования станут дополни- тельным инструментом сдержива- ния на линии соприкосновения ВС АР и РА. Поэтому Баку считает, что введение механизмов расследова-
  • 23.
    23 ния в зонеКарабахского конфлик- та означает укрепление территори- ального статус-кво. Российский фактор Глава МИД РФ Сергей Лавров неоднократно заявлял том, что российская позиция по Карабах- скому урегулированию совпадает с позицией США и Франции. При- том что официальная Москва, в от- личие от Франции и США, пытает- ся участвовать в урегулировании Карабахского конфликта не только в формате сопредседательства в МГ ОБСЕ, но и в рамках 3-х сторонне- го формата РФ – АР – РА. Позиция РФ по решению Кара- бахского конфликта обусловлена геополитическими и геоэкономи- ческими интересами официальной Москвы на Южном Кавказе. Прав- да, РФ считает подконтрольные «НКР» азербайджанские террито- рии (7 оккупированных районов вокруг «НКР») неотъемлемой ча- стью АР. При этом Кремль утверж- дает, что Карабахский конфликт должен быть решен исключитель- но мирными способами. РФ дорожит взаимоотношения- ми с АР по ряду причин: 1. во-первых, АР является важным игроком на региональном не- фтегазовом рынке, а также круп- ным покупателем российского вооружения; 2. во-вторых, АР занимает страте- гически важное положение, и для РФ важен транзитный по- тенциал АР в контексте реализа- ции МТК «Север – Юг». РА зависима от РФ, поскольку без поддержки Кремля Ереван вы- вел бы свои войска из оккупиро- ванных азербайджанских террито- рий со всеми вытекающими последствиями. Так, РА получает сотни миллионов долларов США на поддержку своих ВС в обмен на доминирующие позиции россий- ского бизнеса в экономике РА. РА и РФ также связаны военно-полити- ческим союзом посредством ОДКБ и экономическим – ЕАЭС. Однако Кремль не намерен под- держать с ущербом для себя что АР, что РА. Ведь однозначная поддерж- ка РА настроит АР враждебно к РФ, что приведет к сближению АР с Западом, а это в свою очередь на- несет серьезный урон геополити- ческим интересам РФ на южном направлении. В свою очередь рос- сийская поддержка АР инициирует выход РА из ОДКБ и ЕАЭС со все- ми вытекающими последствиями, в том числе, с запуском процесса интеграции Еревана в ЕС и НАТО. Поэтому РФ поддерживает сбалан- сированные взаимоотношения и с АР, и с РА. ЕС ЕС не вовлечен в мирный пере- говорный процесс по Карабахско- му конфликту и поэтому стремится лишь не допустить дестабилизации
  • 24.
    24 ситуации в регионеЮжного Кав- каза. Брюссель озабочен проблема- ми на своей периферии из-за ан- нексии Крыма со стороны РФ и известных событий на Донбассе, волны беженцев из стран Ближне- го Востока и Магриба, а также раз- ногласий с США по иранской ядер- ной программе. Закономерно, что единой пози- ции по Карабахскому конфликту ЕС до сих пор не выработал. Госу- дарства-члены ЕС, декларируя приверженность принципу терри- ториальной целостности государ- ства, де-юре не допускают офици- альному Баку возможности применения силы в отношении РА с целью восстановления террито- риальной целостности АР. Дело в том, что в руководящих органах ЕС нет консенсуса по Карабахскому урегулированию. Кроме того, в итоговом доку- менте последнего саммита «Вос- точного партнерства» (ВП), целью которого должен был стать пере- ход от единой платформы интегра- ции шести стран-участниц с ЕС к индивидуальным программам со- трудничества в рамках националь- ных интересов стран-партнеров, официальный Брюссель гаранти- ровал свою поддержку принципа территориальной целостности, не- зависимости и суверенитета всех своих партнеров. Однако, план со- вместной деятельности с АР пред- усматривает учет положений резо- люций СБ ООН относительно Карабахского конфликта между АР и РА, а также решений и докумен- тов, принятых ОБСЕ. А план взаи- модействия с РА по части урегули- рования Карабахского конфликта предусматривает учет междуна- родных принципов и норм, в том числе, принципа самоопределения народов. В 2010 году, во время подготов- ки программы ВП, АР и РА обяза- лись взаимно признать территори- альную целостность друг друга. Таким образом, в программе ЕС ВП РА де-юре признала Нагорный Ка- рабах в качестве азербайджанской территории. В 2012 году ЕС заме- нил это условие на обязательство сторон урегулировать Карабахский конфликт на основе Обновленных Мадридских Принципов, которые в определенной мере отражают по- зицию АР по восстановлению тер- риториальной целостности и обя- зательного возвращения вынужденных переселенцев (ВПЛ) в места их постоянного прожива- ния. В Плане действий ЕС по реали- зации политики добрососедства ставится задача содействовать АР в мирном урегулировании Карабах- ского конфликта. Однако меры, предложенные ЕС в Плане дей- ствий для АР и РА, идентичны, - разница лишь в порядке приори- тетности сфер сотрудничества с ЕС. Однако следует отметить, что
  • 25.
    25 результатом Европейской полити- кисоседства стал запущенный ЕС механизм обмена военнопленны- ми. Иными словами, продеклариро- ванная официальным Брюсселем главная цель «Восточного партнер- ства» - распространение единых ценностей и норм ЕС на соседние страны является частью политики, направленная на вовлечение АР и РА в свою геополитическую орби- ту. Выводы Во-первых, можно предполо- жить, что на фоне отсутствия дове- рия между официальными властя- ми АР и РА, сопредседатели МГ ОБСЕ РФ, США и Франция будут стремиться сохранить статус-кво, предполагающее сохранение режи- ма прекращения огня и ведение переговорного процесса. Притом что Вашингтон предлагает обеспе- чить гарантии безопасности на ли- нии соприкосновения ВС АР и РА, лишь после приступить к перего- ворам. Американская тактика про- диктована тем, что США не желают решения Карабахского конфликта на российских условиях, что при- ведет к усилению стратегических позиций РФ в регионе Южного Кавказа. Следует отметить, что офици- альный Ереван поддерживает аме- риканский план, а не «план Лавро- ва». Тем более что американская сторона поддерживает контакты с «НКР», что приветствуется в Ере- ване и в армянской диаспоре. Кста- ти, и официальный Баку не прини- мает «план Лаврова», который не предусматривает возврат Кельбад- жарского района. Во-вторых, можно констатиро- вать, что в общественном мнении АР и РА утвердилось следующее понимание: требования сторон Ка- рабахского конфликта противоре- чат друг другу в фундаментальных вопросах: для АР первична терри- ториальная целостность республи- ки, а РА – самоопределение наро- дов. Урегулировать Карабахский конфликт, удовлетворив условия и азербайджанской, и армянской сторон, невозможно. Именно это делает скорейшее решение Кара- бахского конфликта нереалистич- ным. Решение Карабахского кон- фликта возможно лишь на основе компромисса с обеих сторон, а не с одной. В-третьих, после внеочередных парламентских выборов в РА, веро- ятно, состоится полноценная встреча Президента АР Ильхама Алиева и Премьер-министра РА Никола Пашиняна тет-а-тет для со- гласования кардинально противо- положных позиций обеих кон- фликтующих сторон по политическому урегулированию Карабахского конфликта. США не желают решения Карабах- ского конфликта на российских условиях, что приведет к усилению стратегических позиций РФ в регио- не Южного Кавказа Требования сторон Карабахского конфликта противоречат друг другу в фундаментальных вопросах: для АР первична территориальная целостность республики, а РА – са- моопределение народов Решение Карабахского конфликта возможно лишь на основе компро- мисса с обеих сторон, а не с одной
  • 26.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 листопада 2018 26 Наступного року Іран відзнача- тиме 40-річчя перемоги Ісламської революції у цій країні. Безпосеред- нім її початком прийнято вважати події січня 1978 р. у традиційно ре- лігійному місті Кумі, коли демон- страцію студентів проти наклеп- ницької статті про аятолу Хомейні розстріляла поліція. Тоді, за офі- ційними даними, загинуло двоє студентів, а демонстранти повідо- мили про смерть 70 осіб. Протягом усього 1978 р. представники іслам- ського духовенства організовували в різних містах Ірану демонстрації, які жорстоко придушувалися вій- ськами і теж супроводжувались людськими жертвами. Пізніше ре- волюціонери перейшли до тактики економічних страйків, що повніс- тю паралізували економіку. Не ма- ючи сил більше контролювати си- туацію, шах Мохаммед Реза Пехлеві передав владу прем’єр-міністрові з числа помірних опозиціонерів і втік з країни. У лютому 1979 р. з ви- гнання повернувся опальний аято- ла Хомейні, який став духовним лідером і фактичним керівником держави, яка отримала назву Іс- ламська Республіка Іран (ІРІ). Провідну роль у згаданих поді- ях та поваленні шахського режиму відіграли воєнізовані загони іслам- ських революційних комітетів, укомплектовані молодими студен- тами, робітниками і безробітними. На основі цих загонів потім і був На сторожі ісламської революції Володимир Паливода, головний консультант відділу проблем національної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень
  • 27.
    27 створений Корпус стражівІслам- ської революції (КСІР1 ), унікальне в своєму роді формування, яке ви- конує не лише військові, але й релі- гійні та політичні функції. У Конституції ІРІ записано, що основою та принципом діяльності Збройних сил країни та «Пасда- ран» є віра та ісламське вчення. Виходячи з цього, «не тільки за- хист кордонів, але й ісламська мі- сія, тобто джихад в ім’я Аллаха, а також боротьба в ім’я Божествен- ного закону у світі лежить на їх плечах»2 . За рішенням Вищої ради оборо- ни ІРІ, підрозділи КСІР можуть ви- користовуватися для сприяння ар- мії у справі захисту незалежності, територіальної цілісності держави та ісламського республіканського ладу. Крім того, «Пасдаран» має вести боротьбу з «підривними еле- ментами всередині ІРІ, які висту- пають проти Ісламської революції», проводити рятувальні операції у разі стихійних лих, надавати допо- могу силам охорони громадського порядку (включаючи забезпечення безпеки державних установ, релі- гійних і політичних діячів), орга- нам розвідки і контррозвідки, здій- 1  Також зустрічаються назви «Революційна гвардія» або «Пасдаран» (від перської назви КСІР – «Сепахе пасдаране енгелабе есламі»). 2  Конституция Исламской Республики Иран. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://www.cis-emo.net/sites/default/ files/imagesimce/constitution_of_iran.pdf снювати військову підготовку народного ополчення «Басідж»3 . Керівництво ІРІ покладає на КСІР завдання щодо просування та захисту ідеалів Ісламської револю- ції. На практиці це означає утвер- дження іранських релігійно-полі- тичних інтересів на Близькому і Середньому Сході та в усьому світі за принципом, де шиїзм - там Іран. Але й там, де не проживають послі- 3  Ислам: словарь атеиста. Под общ. ред. Пио- тровского М. Б., Прозорова С. М. - М.: По- литиздат, 1988. Джерело: http://propagandahistory.ru/1920/ Plakaty-Irana-vremyen-irano-irakskoy-voyny- -CHast-1/
  • 28.
    28 довники цієї течіїв ісламі або їх громади дуже нечисленні, Тегеран все одно вважає належним позна- чати свою позицію. З перших днів свого існування діяльність КСІР була націлена на боротьбу проти різних опозицій- них угруповань лівого спрямуван- ня (зокрема, Організації моджахе- дів іранського народу), які в той час намагалися повернути революцію на соціалістичний шлях. Важливим етапом в історії КСІР стала ірано-іракська війна 1980- 1988 рр., у ході якої це формування з аморфної структури типу народ- ного ополчення перетворилося у потужну збройну силу. Незважаю- чи на низький рівень військової підготовки особового складу, опол- ченці воювали дуже хоробро, мо- тивовані своїми релігійними пере- конаннями. Кожен член «Пасдаран» був зобов’язаний перебувати на фронті не менше двох, а в останні роки ві- йни - не менше шести місяців, піс- ля чого його замінювали. Унаслідок понад п’ять мільйонів ополченців отримали бойовий досвід. Зусил- лями КCІР в рамках цієї організації по всій країні була створена мере- жа центрів військового навчання населення, де велася робота щодо залучення до Збройних сил усіх здатних носити зброю, і де вони протягом одного-півтора місяців проходили військову підготовку. Це стало початком формування найбільш організованої та боєздат- ної частини ополченців - «Басідж». А у 1982-1989 рр. навіть існувало окреме Міністерство КСІР, яке по- тім було об’єднане з Міністерством оборони ІРІ. Точна чисельність «Пасдаран» невідома, приблизно вона стано- вить 125 тисяч осіб (без «Басідж»). Як і Збройні сили, КСІР складаєть- ся із сухопутних військ, військово- повітряних і військово-морських сил, а також «Басідж». На відміну від Збройних сил, підпорядкованих президенту ІРІ, Верховним голов- нокомандувачем КСІР є духовний лідер країни (рахбар) аятолла Алі Хаменеї, який призначає команду- вача КСІР. За релігійну та ідеологіч- ну роботу в «Пасдаран» відповідає худжат-аль-іслам - представник рахбара в командуванні КСІР. Сухопутні війська КСІР вклю- чають 10 піхотних, 5 механізованих і 2 бронетанкові дивізії, 15-20 окре- мих бригад (артилерійська, ракет- на, зенітно-ракетна, зв’язку, інже- нерно-саперна, піхотна, бронетанкова, хімічного захисту, парашутно-десантна, спеціального призначення), а також прикордон- ні частини. На озброєнні «Пасда- ран» знаходяться 470 танків, 366 артилерійських гармат, 40 реактив- них систем залпового вогню, 140 зенітних установок, 620 БТР і БМП. Військово-повітряні сили КСІР складаються з бойової авіації (близько 300 літаків), військово-
  • 29.
    29 транспортної авіації (близько100 літаків), вертолітних підрозділів та ракетних військ з частинами про- типовітряної оборони (чисельність - 45 тисяч осіб). Військово-морські сили КСІР мають на озброєнні 3 підводні чов- ни, 3 надмалі підводні човни, 3 фрегати, 2 корвети, 20 ракетних і 20 торпедних катерів, 6 катерів на по- вітряних подушках, 13 десантних кораблів, 3 мінно-тральних кора- блі, 28 допоміжних суден. У ВМС КСІР є своя морська авіація (22 лі- таки і 15 вертольотів), 3 бригади морської піхоти (чисельність - 5 тисяч осіб) і 4 ракетні бригади (більш ніж 300 протикорабельних ракетних комплексів). «Басідж» - воєнізована структу- ра, що має іррегулярний характер і являє собою щось середнє між ополченням і кадровим резервом КСІР. За деякими даними, вона на- раховує від 10 до 12 мільйонів чо- ловік, з яких 600 тисяч перебува- ютьустаніпостійноїбоєготовності4 . «Басідж» складається з чоловічих батальйонів «Ашура» і жіночих ба- тальйонів «Аль-Зохра», чисель- ність кожного батальйону у серед- ньому становить 400 осіб. Ополченці проходять військову підготовку у спеціальних центрах, залучаються до участі у всіх вели- 4  Kenneth Katzman. Iran’s Foreign and Defense Policies. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fas.org/sgp/crs/mideast/ R44017.pdf ких військових навчаннях КСІР і Збройних сил країни. Саме «Ба- сідж» є базою ідейних доброволь- ців, які потім можуть відправляти- ся воювати в ту ж саму Сирію. Окремо слід згадати так звані Сили «Кудс» - елітне військове фор- мування спеціального призначення, створене в 1980 р. Його основні функції - військова розвідка, прове- дення спеціальних операцій та під- тримання контактів з шиїтськими збройними формуваннями за меж- ами країни. Цей підрозділ брав ак- тивну участь в ірано-іракській війні, надаючи підтримку іракським кур- дам, які боролися проти режиму Саддама Хусейна. У 1982 р. Сили «Кудс» у Лівані допомагали створю- вати осередки «Хезболли». В Афга- ністані іранський спецназ підтри- мував Ахмед Шаха Масуда у боях проти радянських військ, а потім – проти талібів. Під час громадян- ської війни у Югославії Сили «Кудс» надавали допомогу боснійським му- сульманам у їх протистоянні із сер- бами. Точна чисельність цього фор- мування засекречена, а експерти оцінюють її у декілька десятків ти- сяч чоловік5 . У складі Об’єднаного штабу КСІР діє Головне управління розвід- ки, що складається з оперативних, технічних та інформаційних підроз- 5  Qods (Jerusalem) Force Iranian Revolutionary Guard Corps (IRGC - Pasdaran-e Inqilab). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://web.archive.org/web/20121020171540/ http://www.fas.org/irp/world/iran/qods/
  • 30.
    30 ділів, які займаютьсястратегічною, оперативною та тактичною розвід- кою, зокрема, з використанням су- часних радіотехнічних засобів. Має КСІР і власну контррозвід- ку, підпорядковану духовному лі- деру ІРІ, завдання якої полягає у забезпеченні безпеки особового складу «Пасдаран» та протидії іно- земним спецслужбам6 . Важлива роль КСІР у внутріш- ньополітичному житті Ірану, як виявилося, має і свій зворотній бік, з чим тепер доводиться рахуватися вищому релігійному та політично- му керівництву країни. Наприклад, коли в 1999 р. в Тегерані були жор- 6  Iran Intelligence Revelations: How Khamenei Wields Power. – [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: https://en.iranwire.com/en/ features/660 стко придушені студентські висту- пи, 24 генерали «Пасдаран» зверну- лися до тодішнього президента ІРІ Мохаммада Хатамі з критикою за- лучення Збройних сил для розгону демонстрантів7 . Іранська влада зробила тоді належні висновки й надалі радилася у таких справах з військовими. Нарешті, не варто за- бувати і про те, що впливи КСІР давно вийшли за межі релігії та по- літики. Генералітет «Пасдаран» контролює ще й значні сегменти іранської економіки. У 2002 р. було прийняте рішен- ня святкувати День КСІР 9 жов- тня - напередодні дня народження 7  IRGC Commanders’ Letter to Khatami. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ht t p : / / i r a n d at ap o r t a l . s y r. e d u / i r g c - commanders-letter-to-khatami Джерело: https://ava.md/2018/01/09/v-irane-zatish-e-chto-dal-she/
  • 31.
    31 третього шиїтського імамаХусейна ібн Алі. На відміну від інших про- фесійних свят, це свято відзнача- ється в Ірані на загальнонаціональ- ному рівні та дуже урочисто, що стало ще одним доказом значимос- ті «Пасдаран» на політичній арені країни. З початком громадянської ві- йни у Сирії іранський уряд висту- пив на боці режиму Башара Асада, що було зумовлено як геополітич- ними, так і релігійними та ідеоло- гічними інтересами Тегерана. Вла- да в Сирії знаходиться в руках алавітів (течія в ісламі), яких аято- ли розглядають як одновірців, тому туди відразу були відряджені ін- структори та військові радники з числа офіцерів КСІР, а потім стали перекидатися й цілі підрозділи8 . У липні 2012 р. заступник начальни- ка Генерального штабу ЗС ІРІ бри- гадний генерал Масуд Джазаєрі за- явив, що Іран не дозволить втілити ворожі плани щодо зміни політич- ної системи у Сирії9 . Власне, успіх сирійських урядо- вих військ багато в чому поясню- ється тим, що їх операції підтриму- 8  Iran confirms sending troops to Syria, says bloodshed otherwise would be worse. – [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: http:// english.alarabiya.net/articles/2012/05/28/ 217014.html 9  Iran pledges solid support amid escalating Syrian offensive. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.thehindu.com/ news/international/iran-pledges-solid-support- a m i d - e s c a l a t i n g - s y r i a n - o f f e n s i v e / article3683339.ece вали або прямо проводили частини «Пасдаран» і контрольовані ними формування ліванських, іракських, афганських та пакистанських до- бровольців-шиїтів. Водночас у боях з повстанцями КСІР поніс тяжкі втрати: за період бойових дій у Сирії, за деякими даними, загину- ли кілька тисяч військовослужбов- ців Корпусу10 та 22 його генерали11 . Активна участь Ірану у сирій- ському конфлікті викликала гостру реакцію з боку США. А після прихо- ду до влади президента Дональда Трампа напружені відносини між Вашингтоном і Тегераном ще більше загострилися. У жовтні 2017 р. Білий дім оголосив про нову стратегію на іранському напрямі, першим кроком якої стало введення санкцій проти КСІР. За словами міністра фінансів США Стівена Мнучина, ця організа- ція надавала як фінансову, так і мате- ріально-технічну підтримку теро- ристичним угрупованням «Хезболлах» і «Хамас» та тренувала їхніх бойовиків12 . Однак у Вашингто- ні не наважилися формально визна- 10  В Сирии убиты 11 иранских генералов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://haqqin.az/news/70094 11  Двадцать второй иранский генерал. – [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу: https:// m-arch.livejournal.com/1620594.html 12  США ввели санкції проти елітних військ іранського режиму. – [Електронний ре- сурс].  – Режим доступу: https://www. ukrinform.ua/rubric-world/2324518-ssa-vveli- sankcii-proti-elitnih-vijsk-iranskogo-rezimu. html
  • 32.
    32 ти «Пасдаран» терористичноюорга- нізацією (хоча, Сили «Кудс» вже внесені до цього списку). Коли стало відомо про наміри американської ад- міністрації, у МЗС ІРІ пообіцяли дати «тверду, рішучу та нищівну» відповідь на подібні дії. А команду- вач КСІР Мохаммад-Алі Джаафарі пригрозив, що у такому разі Іран прирівняє військових США в усьому світі, насамперед на Близькому Схо- ді, до бойовиків терористичного угруповання «Ісламська держава» з відповідними наслідками13 . 13  Іран погрожує США «нищівною» відповіддю на визнання «вартових революції» терорис- тами. – [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: https://www.dw.com/uk/іран- погрожує-сша-нищівною-відповіддю-на- в и з н а н н я - в а р т о в и х - р е в о л ю ц і ї - терористами/a-40870785
  • 33.
    ВИКЛИКИ і РИЗИКИ/ 30 листопада 2018 33 Аналіз, проведений американ- ською контррозвідкою, показує, що в 58% випадків економічне і промислове шпигунство здійсню- валось за завданнями зарубіжних компаній, в 22% - в інтересах іно- земних урядів і в 20% - приватних і державних зарубіжних наукових центрів і лабораторій [1]. При цьо- му менш розвинуті країни, як пра- вило, прагнуть до вивезення техно- логій, доступних на комерційному ринку, хоча для цього нерідко до- водиться порушувати правила екс- портного контролю. Розвинені дер- жави, зі свого боку, мають на меті отримання секретних розробок, здатних підвищити міць їх зброй- них сил. Останнім часом також спостерігається тенденція до збіль- шення числа розкрадань окремих ультрасучасних компонентів і вуз- лів, які можуть використовуватися для модернізації застарілих збро- йових, розвідувальних та інформа- ційних систем. Експерти особливо виділяють діяльність на території США спец- служб КНР, Японії, Ізраїлю, Фран- ції, Південної Кореї і Тайваню. Іно- земні розвідники прагнуть також добути закриті відомості про ви- робничу і маркетингову політику американських корпорацій, діяль- ність яких, перш за все, стосується оборонного комплексу, про укла- дені ними з урядовими відомства- ми США контракти, а також заходи Аналітичні розробки Економічне шпигунство: зростання масштабів і агресивності. Частина 2 Геннадій Андрощук, завідувач лабораторії правового забезпечення розвитку науки і технологій НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, консультант Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Аналіз, проведений американською контррозвідкою, показує, що в 58% випадків економічне і промислове шпигунство здійснювалось за за- вданнями зарубіжних компаній, в 22% - в інтересах іноземних урядів і в 20% - приватних і державних зару- біжних наукових центрів і лаборато- рій
  • 34.
    34 з нарощування експортувисоко- технологічної продукції. Еволюція методів економічно- го шпигунства передбачає розви- ток адекватних заходів протидії. Тому економічна контррозвідка є невід’ємною складовою системи служби безпеки - як на державно- му, так і на корпоративному рівні. В її завдання входить контроль за інформаційними потоками і мож- ливими шляхами витоку Бернар Бенсон - винахідник но- вих видів зброї, мільйонер, який розбагатів на реалізації патентів з різних видів озброєнь (система теле- управління для торпед, принцип по- льоту ракет з самонавідними голів- ками, крило «Дельта» для надзвукових літаків, системи комп’ютерів та інше - всього понад 100 патентів), виступаючи на кон- ференції ЮНЕСКО заявив, що на- копичення секретів в запам’ятовуючих пристроях стано- вить небезпеку, яка може обернути- ся катастрофою, і закликав негайно зайнятися її попередженням . Витік майже 80% даних пов’язаний з еле- ментарною необачністю або халат- ністю. Мова йде також про особис- те листуванні, саме воно є одним з каналів витоку важливих промисло- вих секретів з необережності. У зв’язку з цим органами вій- ськової розвідки і безпеки США за- ведені міні-досьє більш ніж на 25 мільйонів американців, які вважа- лися потенційно небезпечними. Французький дослідник Моріс Денюзьер зазначає: «Сучасна нау- кова, промислова та економічна ін- формація здебільшого легкодос- тупна.95% даних,щовасцікавлять, можна отримати зі спеціальних журналів і наукових праць, звітів компаній, внутрішніх видань під- приємств, брошур і проспектів, які роздають на ярмарках і виставках. Мета шпигуна - роздобути ті 5% ін- формації, що залишилися, в якій і криється фірмовий секрет, таємни- ця майстерності » [7]. Здійснення транснаціональни- ми корпораціями екномічної роз- відки призвело до плинності кадрів у спецслужбах і пов’язаних з цим втрат птенціалу Так, склад співро- бітників розвідки (не тільки ЦРУ, а й інших відомств співтовариства, працюючихх на економічному на- прямі, щорічно оновлюється при- близно на 20%, оскільки багато професіоналів переходять на більш високооплачувану роботу в при- ватні компанії. У США існує асоціація колиш- ніх агентів Федерального бюро розслідувань (ФБР). Вона налічує близько 4500 членів, які пропону- ють промисловості свої послуги для боротьби зі шпигунами. Асоці- ація видає довідник про вільних детективів, а також публікує спи- сок вже працюючих. Тільки в одній компанії «Форд» працює 39 колиш- ніх агентів ФБР, захищаючи її про- мислові секрети [7]. Економічна контррозвідка є невід’ємною складовою системи служби безпеки - як на державному, так і на корпоративному рівні
  • 35.
    35 Комерційна таємниця як об’єктінтелектуальної власності і посягань. Найбільш поширеною формою охорони ІВ є комерційна таємниця (конфіденційність) [8]. Комерційна таємниця віками вико- ристовувалася в бізнесі. Напри- клад, Китай століттями реалізову- вав комерційну перевагу від збереження в таємниці секрету ви- робництва шовку з ниток тутового шовкопряда. Таємниця технології виробництва скла майстрів остро- ва Мурано (Венеція) до сих пір збе- рігається в найсуворішому секреті і передається тільки у спадок. А чого варте полювання за секретом китайського фарфору, який вкрали французи, а запатентували англій- ці, попередньо запозичивши його у сусідів. Або викрадення американ- цями креслень прядильних машин, які працювали на англійських фа- бриках в Ланкаширі, що стало від- правною точкою для створення і розвитку бавовняної промисло- вості в Новому Світі. Комерційній таємниці початко- во приписувалось дві переваги над патентами: 1) низька вартість на- буття прав і 2) необмежена трива- лість користування ними. Прийня- та в більшості штатів судова практика, яка визнає безліч патен- тів недійсними і робить інформа- цію, що міститься в них доступною для конкурентів, надає комерцій- ній таємниці додаткові переваги. Чинне законодавство, наприклад, вважає, що для визнання порушен- ня комерційної таємниці вже не потрібне підтвердження викорис- тання всіх елементів секрету, що міститься в ній. Досить довести на- явність в продукції конкурента іс- тотної подібності. Рівень новизни, необхідний для визнання наявнос- ті комерційної таємниці, нижче того, що потрібний для підтвер- дження патентоспроможності. Факту виявлення розкриття для громадськості хоча б деякої части- ни винаходу може бути достатньо для анулювання патенту, але не ко- мерційної таємниці. Водночас, комерційна таємниця рідше привертає увагу громад- ськості та фахівців, ніж інші види інтелектуальної власності. Причин тому кілька. По-перше, конфіден- ційність не пов’язана з процесом державної реєстрації; вона вико- ристовується в повсякденній прак- тиці кожним підприємцем. По- друге, хоча загальні положення національних законів про комер- ційну таємницю (секрети вироб- ництва) мають схожість, принципи правозастосування в різних краї- нах різні. По-третє, суперечки, що стосуються комерційної таємниці, зазвичай позбавлені широкого розголосу і тому не є предметом публічного обговорення. Економічне значення комер- ційної таємниці. Комерційна та- ємниця є специфічним об’єктом ІВ і основною складовою нематері-
  • 36.
    36 альних активів підприємства.Во- лодіння нею в сучасних обставинах є базисом для збереження конку- рентних переваг на ринку (особли- во при міжнародній конкуренції), необхідною умовою залучення ін- вестицій і збереження результатів інноваційної діяльності. У популярному фільмі «Соціаль- на мережа» (The Social Network), що отримав безліч нагород, розповіда- ється про те, як засновник і власник інтернет-мережі Facebook Марк Цу- керберг привласнив конфіденцій- ний бізнес-план студентів Гарварда, які найняли його для завершення роботи над їх сайтом ConnectU. Проти мережі Facebook дійсно було порушено судову справу, в тому числі в зв’язку з привласнення. В результаті спір було вирішено за ба- гато мільйонів доларів [9]. За оцінками експертів, сукупна вартість комерційної таємниці міжнародних компаній сфери тор- гівлі становить 5 трлн. дол. Щоріч- но вони втрачають близько 250 млрд. дол. в результаті втрати ко- мерційної таємниці [10]. За остан- нє десятиліття ризики втрати ко- мерційної таємниці значно зросли. Ці тенденції актуальні і для по- страдянських країн. У зв’язку з широким розвитком інформаційних технологій і дифе- ренційованих технічних можли- востей, особливо важливими і ак- туальними стають проблеми, пов’язані з економічним шпигун- ством. На сьогодні засоби промис- лового та економічного шпигун- ства для деяких компаній і держав стали ефективним інструментом випередження конкурентів і ста- новлення конкурентоспроможнос- ті на вищому рівні. Існують відпра- цьовані прийоми проникнення в таємниці. Так, згідно з недавнім звітом фірми Mandiant, що займа- ється комп’ютерною безпекою, в розпорядженні Китаю, є тисячі та- ких фахівців - хакерів. Ніхто не знає скільки секретів зберігається в компаніях і їх вартість. Однак осно- вним аргументом на користь се- кретності в порівнянні з патентами є забезпечення безпеки. Водночас багато компаній навіть не усвідом- люють рівень витоку своїх секре- тів. Так, 90% компаній, які обслуго- вуються фірмою Mandiant, навіть не помітили фактів проникнення в їх файли китайських хакерів [11]. Китайська влада не змогли б здійснити економічні перетворен- ня «без дешевого і необмеженого доступу до технологій інших кра- їн». Такий же висновок зроблений і Агентством по запобіганню загроз національній безпеці США в спеці- альній доповіді 2010 р., де йдеться про те, що модернізація китайської армії «сильно залежить від інвес- тицій в китайську науку і техноло- гічну інфраструктуру і від отри- мання новітньої зброї з-за кордону». Так само відзначається, що китайська система крадіжки
  • 37.
    37 технологій унікальна тим,що вона дає свободу дій «дослідним інсти- тутам, корпораціям та іншим орга- нізаціям, які розробляють власні схеми зі збору інформації, виходя- чи зі своїх потреб». За даними доповіді Центру стратегічних і міжнародних дослі- джень (CSIS) США світова еконо- міка щорічно втрачає до 445 млн. дол. через злочини в мережі. В останні роки переживає бурхливе зростання кібершпигунство, від якого страждають торгівля, конку- рентоспроможність та інновації. Збиток від нього, за найскромні- шими підрахунками, оцінюється в 375 млн. дол., а за найсміливіши- ми - в 575 млн. Про це йдеться у до- повіді, спонсором якої є компанія McAfee, що займається розробка- ми в сфері антивірусного програм- ного забезпечення. Кібершпигун- ство знижує рівень прибутків винахідників та інвесторів, має серйозні наслідки і для ринку праці розвинених країн. Найзначніші втрати несуть найбільші економіки світу - США, Китай, Японія і Ні- меччина. Автори доповіді оціню- ють їх збитки в 200 млн. дол. щоріч- но [11]. Згідно з розрахунками фірми промислової безпеки ASIS International річна вартість вкраде- ної у компаній ІВ склала в США 300 млрд. $. Екстрапольована на весь світ ця цифра складе понад 1 трлн. $. За 16 років після прийняття в США Закону про економічне шпи- гунство (EEA), яким крадіжка еко- номічних секретів була зведена в ранг федеральних злочинів, в тре- тині проведених згідно з цим зако- ном розслідувань були замішані вихідці з Китаю або особи, що пра- цювали на цю країну. Після 2008 року вже 44% справ мали відно- шення до Китаю. Відповідачі ви- крадали секрети, які стосуються військового літакобудування та створення космічного човника, ко- мерційну таємницю компаній as Ford, GM, Dow Chemical, Motorola і DuPont [12]. Заперечуючи висунуті звинува- чення, китайська влада відзначала що їх компанії також є жертвами промислового шпигунства. Поси- лаючись на глобальне дослідження фірми McAfee, яка займається без- пекою інформаційних технологій, представники китайського бізнесу повідомили про найбільш високий середній рівень збитку від крадіж- ки ІВ, що припадає на кожну з їх компаній: 7,2 млн. дол. в Китаї і тільки 375 тис. дол . - у Великобри- танії [12]. З практики протидії економіч- ному шпигунству. У світовій прак- тиці існує чимало випадків пору- шення права на комерційну таємницю та промислового шпи- гунства - одного з найдавніших ме- тодів недобросовісної конкуренції. Як правило, вони мають латентний (прихований) характер, водночас
  • 38.
    38 іноді висвітлюються всудових рі- шеннях, ЗМІ та спеціальній літера- турі. Найбільш доступна інформація про випадки економічного шпи- гунства існує в США. Аналізуючи інформацію з сайту Федерального бюро розслідувань (ФБР), судову практику можна скласти відповід- не досьє, виявити певні закономір- ності щодо об’єктів і суб’єктів еко- номічного шпигунства [13]. Найбільш резонансні справи - кос- метичні компанії - Avon проти Mary Kay Cosmetics (1991р.), ІТ- компанії - Microsoft проти Oracle (2000), спір за участю Apple і Samsung (триває). До речі, остання справа в 2014 р. набула дещо інших обрисів, залучаючи до суперечки ще й компанію Google за викорис- тання операційної системи, поді- бної Apple. Наведемо кілька прикладів гуч- них справ з економічного шпигун- ства в США за останні роки. У штаті Мічиган 30 квітня 2013  р. була засуджена подружня пара - колишній інженер General Motors та її чоловік - до ув’язнення і штрафу 25 тис. дол. Згідно зі зви- нуваченням, вони намагалися ви- красти гібридну технологію, що стосувалася комерційної таємниці General Motors з наміром викорис- товувати її в рамках спільного під- приємства з автомобільним конку- рентом General Motors в Китаї (Chery Automobile). Технологія була скопійована переписуванням секретних інформаційних матеріа- лів на жорсткий диск, який був знайдений у підсудних. За попере- дніми підрахунками General Motors вартість викрадених документів становила понад 40 млн. дол. [14]. Нещодавно компанія Dupont, що володіє великою часткою світо- вого ринку в області діоксиду тита- ну, що оцінюється щорічно в мі- льярди доларів, була схильна до ризику крадіжки комерційного се- крету закордонним конкурентом - компанією Pangang Group Co. У червні 2013 року китайському ви- робникові вітряних турбін Sinovel було пред’явлено звинувачення в незаконному привласненні комер- ційних секретів, оцінених в 1 млрд. дол., компанії AMSC (США) [8]. У штаті Кентуккі 16 квітня 2014 року був засуджений колишній співро- бітник компанії White Drive Products Inc за розкрадання комер- ційної таємниці. Як і в попередньо- му випадку, документи без дозволу були скопійовані на портативний USB-диск. Після цього обвинуваче- ний Гроус почав роботу з прямими конкурентами компанії White Drive Products Inc. Крім ув’язнення, Гро- ус також повинен сплатити штраф у розмірі 1 млн. дол. У Каліфорнії 24 квітня 2013 р. було пред’явлено звинувачення Де- віду Носалю відразу за кількома ви- падками викрадення комерційної таємниці комп’ютерної фірми-ро-
  • 39.
    39 ботодавця Девіда. Зокрема,він зро- бив 3 вторгнення в комп’ютерну систему компанії Korn / Ferry International, а також двічі був зви- нувачений у викраденні комерцій- ної таємниці для свого нового бізне- су. Отримавши несанкціонований доступ до комп’ютера компанії, він скопіював документи, що містять торгові секрети]. Недавній випадок (судове засі- дання відбулося 9 червня 2014 р.) стосувався справи за обвинувачен- ням інженера-хіміка Матіаса Тезок у використанні комерційної таєм- ниці. За 25 років своєї діяльності компанія Voltaix LLC розробила провідний в галузі секретний нау- ковий метод для застосування в своїй діяльності, а саме особливий таємний і конфіденційний рецепт виробництва в сфері виготовлення хімікатів для напівпровідникової і сонячної енергетики. При прийомі на роботу (на пуско-налагоджу- вальні роботи), Матіас Тезок, як і інші співробітники, підписав угоду про нерозголошення таємниці, яку згодом порушив. Після звільнення з Voltaix LLC, він відкрив власну фірму Metaloid Precursors Inc, яка почала використовувати техноло- гію виробництва Voltaix LLC для своєї економічної вигоди [17]. Грег Чунг (Greg Chung) шпигу- вав для Китаю майже 30 років (з 1979 по 2006 рік). Він працював на компанію Boeing і Rockwell International в якості спеціаліста з розрахунку напруги (stress analyst). Чунг викрав секретні відомості про конструкції космічного шаттла, ра- кети Delta IV і вантажного військо- вого літака C-17 в інтересах китай- ського уряду [18]. За словами Чунга, його мотивом виступала «відданість своїй Батьківщині». Він вкрав сотні тисяч документів у сво- го американського роботодавця і передавав їх китайському уряду під час подорожей до Китаю під вигля- дом читання лекцій, таємно зустрі- чаючись з китайськими агентами. Чунг співпрацював також з іншим китайським шпигуном Чи Маком (Chi Mak), щоб передавати цінну інформацію в Китай. Слідчі дійшли висновку, що Чунг почав шпигувати для китайців ще в кінці 1970-х, відразу після того, як став громадянином США і був на- йнятий Rockwell International. Він працював в компанії Rockwell, поки вона в 1996 році не була куплена Boeing і аж до звільнення в 2002 році. Через рік, компанія знову на- йняла його в якості консультанта. Він був звільнений лише після того, як ФБР почало розслідування його діяльності. Незаконну діяльність Чунга слідчі виявили, розслідуючи в 2006 р. справу з економічного шпигунства іншого китайського шпигуна. Розслідування привело їх в будинок Чунга, де була виявлена схованка конфіденційних докумен- тів. Ці документи включали, зокре- ма, інформацію про паливну систе-
  • 40.
    40 му для ракети-носіяна шатлі, тобто ті документи, які інженеру було су- воро наказано закривати в кінці кожного дня. Компанія Boeing ін- вестувала в розробку цих техноло- гій 50 млн. дол. протягом п’яти ро- ків [19]. Американський інженер Грег Чунг був визнаний винним у веден- ні 30-річної діяльності економічно- го шпигунства, після того, як полі- ція виявила в його будинку 300 тисяч сторінок секретних матеріа- лів. Він був визнаний винним за шістьма пунктами в економічному шпигунстві; по одному пункту, що діяв як іноземний агент; за звину- ваченням у змові; а також за стат- тею, що він повідомляв неправдиву інформацію федеральним агентам. Адвокати Чунга намагалися до- вести, що їхній клієнт був всього лише злодієм документів, знайде- них у нього в будинку, і наполяга- ли, що він не був шпигуном. Вони стверджували також, що Чунг по- рушив тільки політику конфіден- ційності компанії Boeing, приніс- ши документи до себе додому. Однак він не порушував ніяких за- конів, і уряд США не може довести, що він передавав секретну інфор- мацію Китаю. Однак суддя Кормак Дж. Карні відхилив припущення про те, що Чунг був злодієм, як «сміховинне». У судовій постанові окружний суддя Кормак Дж. Карні зазначив: «Довіра, яку висловила компанія Boeing містеру Чунгу, щоб захистити свою власність і ко- мерційну таємницю, очевидно, зна- чила для містера Чунга дуже мало. Він знехтував ним, щоб служити КНР (Китайська Народна Респу- бліка), яку він з гордістю проголо- сив своєю батьківщиною». У люто- му2010р. ГрегЧунгбувзасуджений до більш ніж 15 років позбавлення волі. Суд над Грегом Чунгом був першою справою в рамках Закону про економічне шпигунство (Economic Espionage Act) 1996 р. Китайський уряд у цій справі не зробив ніяких коментарів. Інший китайський шпигун - Лі Мак, який також фігурував у цій справі, зізнався, що ще в 1978 р. він був відправлений в США для того, щоб отримати роботу в оборонній промисловості з метою здійснення промислового шпигунства. Більше 20 років він передавав інформацію про конструкцію тихих електрич- них силових установок для підвод- них човнів США, відомості про ра- діолокаційі системи Aegis, а також інформацію про стелс - літаки, що розробляються ВМС США. Китай- ський уряд також доручив Макові шукати інформацію про будь-які інші технології. Макові допомагали члени його сім’ї під час зашифро- вування і таємної передачі інфор- мації в Китай. У травні 2007 р. Лі Мак був визнаний винним у змові, відсутності реєстрації в якості агента іноземної уряду, а також в ряді інших порушень. Він був засу-
  • 41.
    41 джений до більшніж 24 років по- збавлення волі. [20]. Колишній науковий співробіт- ник компанії Dow Chemical, Вень Чю Лю (Wen Chyu Liu) в січні 2012 р був засуджений до 60 місяців в’язниці за двома звинуваченнями, штрафу в $ 25000 і вилученню $ 600 000. У лютому 2011 р. він був зви- нувачений в крадіжці торгових се- кретів у свого колишнього робото- давця і продажу їх компанії в Китаї. Лю вступив в змову не менше ніж з чотирма діючими і колишніми співробітниками. Він подорожував по Китаю, щоб продати отриману інформацію, заплатити залученим співробітникам за матеріали та ін- формацію. Одного зі співробітни- ків він підкупив за $ 50 тис. готів- кою, щоб отримати керівництво з виробничого процесу та іншу не- обхідну інформацію, пов’язану з хлорвмісним поліетиленом (CPE). Вень Чю Лю, він же Девід В. Лю, в 1960-і роки приїхав в США з Ки- таю як аспірант. У 1965 р. Лю став працювати науковим співробітни- ком в Dow Chemical Company’s, від- ділі, розташованому в Плакемін штату Луїзіана (Plaquemine, LA). Він був зайнятий на різних етапах розробки і виробництва еластоме- рів, в т.ч. хлорованого поліетилену. Хімічна компанія The Dow Chemical Company (Dow) є провід- ним виробником хлормісткого по- ліетилену («CPE»), що є еластомір- ним полімером, який вона продає по всьому світу під назвою «Тірін CPE». CPE - це біла, порошкоподіб- на речовина, стійка до екстремаль- них тисків і температур. CPE вико- ристовується в гідравлічних, автомобільних і промислових шлангах, електричних оболонках кабелів, а також будівельних і кон- струкційних матеріалах таких як вінілова обшивка. Компанія Dow виробляє CPE на двох підприєм- ствах: в Плакемін (Луїзіана, США) і в Стаді (Німеччина). Свідки уряду показали, що компанія Dow вклала мільйони доларів у розробку і вдо- сконалення процесу виробництва CPE та його кінцевий продукт. Вони стверджували, що інвестиції і дослідження корпорації привели до розвитку важливих уточнень за умовами експлуатації і виготовлен- ня CPE, а також до поліпшення проектних технічних специфікацій деяких апаратів і обладнання, що використовуються в процесі. Уряд заявив, що Лю змовився вкрасти комерційну таємницю компанії Dow і продавав цю інформацію ки- тайським виробникам для власно- го збагачення. Компанія Dow 1 липня 1999 р. подала цивільний позов проти Лю, звинувачуючи його в крадіжці ко- мерційних секретів, які використо- вувалися у виробництві своєї CPE. [21]. Термін «комерційна таємниця», як це визначено в законодавстві США, означає: всі форми і види фі-
  • 42.
    42 нансової, ділової, наукової,техніч- ної, економічної або технічної ін- формації, в тому числі моделі, плани, збірники, програмні при- строї, формули, конструкції, про- тотипи, методи, методики, проце- си, процедури, програми, або коди, матеріальні чи нематеріальні, неза- лежно від форми зберігання (фі- зичному, в електронному вигляді, наочно, фотографічно, або в пись- мовій формі), якщо її власник при- йняв розумні заходи, щоб тримати таку інформацію в таємниці, і якщо інформація має економічну цін- ність, фактичну або потенційну, не будучи загальновідомою, і не буду- чи легко встановленою. За словами свідків уряду, ком- панія Dow вважає виробничий процес і обладнання, призначене для процесу, комерційною таємни- цею, яка надає їй конкурентну пе- ревагу. Компанія вживає відповід- них заходів фізичної та юридичної безпеки для захисту своєї техноло- гії і процесів, які використовують- ся у виробництві CPE. Такі заходи включають обмеження доступу до об’єктів компанії Dow і угоди про конфіденційність і нерозголошен- ня інформації з працівниками, в т.ч. з Лю. Лю (Liou) працював в Dow з 1965 р. аж до свого виходу на пен- сію в 1992 році. Він працював у від- ділі досліджень і розробок з різних аспектів виробництва виробів ком- панії Dow, в т.ч. CPE. Приступаючи до роботи Лю підписав угоду про конфіденційність, в якій зобов’язувався не розголошувати конфіденційну інформацію та ко- мерційну таємницю третім особам. Після виходу Лю на пенсію компа- нія Dow відправила йому лист, на- гадуючи про відповідну угоду. На початку 1990-х, до виходу на пен- сію, Лю і його дружина створили компанію Pacific Richland в Батон- Руж (штат Луїзіана). Незабаром після цього, китайські компанії ви- словили зацікавленість в створенні хлорованого полівінілхлориду (CSM або CPVC). Хоча Dow ніколи не виробляла CSM, CPE викорис- товується як інгредієнт у виробни- цтві CSM. Лю найняв на роботу ряд колишніх і тоді нинішніх співро- бітників компанії Dow, щоб допо- могти йому в розвитку налаго- дження процесу виробництва CPE. Серед співробітників були наступ- ні особи: Джон Уілер - інженер, ко- лишній керівник проекту з модер- нізації заводу з виробництва CPE в Плакемін і консультант компанії Dow, коли Лю завербував його; Хейн Мейер - інженер, який допо- міг побудувати завод Dow в Стаді і працював до 1997 р. на Dow в Ні- меччині; Кот Стокер - старший ін- женер, відповідальний за коорди- націю щоденного виробництва CPE, який працював на компанію Dow в 1999 р. і був автором значної частини керівництва з виробни- цтва CPE компанії Dow. Під час
  • 43.
    43 розслідування справи всітроє співпрацювали з урядом і давали свідчення проти Лю в ході судового розгляду. Таким чином, свідки уря- ду показали, що після створення Pacific Richland, Лю попросив Уиле- ра забезпечити процес проекту- вання виробництва CPE, щоб Pacific Richland міг продати його китайським компаніям. Уілер по- казав, що він створив схему інже- нерного потоку для процесу вироб- ництва CPE, заснованого на знанні фабрик Dow з виробництва CPE. Лю і Уілер потім зробили кілька поїздок до Китаю для продажу про- цесу CPE для китайських клієнтів і Лю фінансував ці поїздки. Китай- ські компанії Qingdao Chemical Works («Qingdao») and Hubei Shaunghuang Chemical Group Company («Hubei») висловили за- цікавленість в будівництві заводів в Китаї. Згідно свідчень, компанії були спеціально зацікавлені в отри- манні «технології Dow.» Лю підпи- сав контракти про продаж обом компаніям інженерного пакета CPE і наполіг на тому, щоб отрима- ти від цих контрактів майже 2 млн. дол. Згодом Стокер створив для Лю керівництво з виробництва CPE. Стокер показав, що велика частина розділів цього керівництва була плагіатом з керівництва по вироб- ництву CPE компанії Dow. Лю на- решті поставляє це керівництво з процесу виробництва CPE та інже- нерний пакет, в який увійшли чис- ленні інженерні документи, техно- логічні схеми, схеми і діаграми трубопроводів і приладів в Хубей. Технологічні схеми зображували весь процес виготовлення CPE від початку до кінця. Свідчення Уиле- ра, Стокера, Мейера, і Джеймса Акерс (топ-інженер Dow) звернули увагу на численні аналогії між про- цесом виробництва CPE Dow і змістом матеріалів Pacific Richland, відправлених Лю в Китай. Зокрема, Уілер показав, що Лю найняв його, щоб вкрасти інформацію Dow, щоб побудувати завод CPE в Китаї; а Уілер зізнався, що він особисто вкрав CPE комерційну таємницю Dow разом з Стокером, Мейером і Лю. Уілер потім порівняв схему процесу для заводу в Стаді з техно- логічною схемою, відправленою китайцям, яка характеризує етапи процесу, і показав що це «по суті те ж саме.» Він також показав, що Лю заплатив йому близько $ 196 тис. протягом двох з половиною років. Уілер заявив, що Стокера взяли для надання допомоги в CPE-проекті саме тому, що він тоді мав доступ до технології Dow. Уілер заявив, що Циндао вимагав саме «процес Dow», і стверджував, що Лю пообі- цяв, що «він буде забезпечувати процес CPE від Dow Chemical»; він також заявив, що Хубей був заці- кавлений в технології Dow. Уілер також розглянув і зіставив крес- лення сушарки Dow з Стад і сушар- ки з псевдозрідженим шаром, який
  • 44.
    44 Лю надав китайцямі свідчив про те, що вони були по суті ідентичні, адже «проект по Стаду був вико- ристаний, щоб зробити інший про- ект, проданий китайцям». Уілер по- казав, що Лю і всі інші працювали в одній і тій же невеликій робочій зоні, де розроблявся процес CPE. Він стверджував, що розробка про- цесу зайняла у них лише кілька мі- сяців, щоб завершити китайські пакети, так як вони вже «мали па- кет Dow CPE в своїх руках.» Наре- шті, Уілер показав, що після того, як Dow подала цивільний позов, він став свідком того, як Лю вики- нув кілька коробок документів на стоянці у смітник перед зустріччю зі своїм адвокатом. Стокер, співро- бітник Dow в той час, коли Лю на- правив матеріали для китайських компаній, показав, що Лю спеці- ально «хотів технології Dow» від нього і Лю погодився виплатити йому $ 50 тис. готівкою за допомо- гу. Він показав, що в керівництві представлений огляд хімічного процесу, опис апаратів і сосудів, їх розмірів, і те, що кожен з них ви- конує в процесі експлуатації. Лю вимагав це керівництво процесом для китайського проекту, тому що він мав зобов’язання надати його в рамках свого договору з китайця- ми. Стокер, який є автором значної частини керівництва процесом Dow, показав, що він займався пла- гіатом більшої частини керівни- цтва Dow, розробляючи керівни- цтво процесу для Pacific Richland і Лю знав, що інформація йшла від Dow і це є причиною того, що Лю обіцяв заплатити Стокеру $ 50 тис. Стокер також показав, що, дізна- вшись про те, що Dow збирався по- дати цивільний позов проти них, він і Уілер вилучили файли з їх комп’ютерів в Pacific Richland; Уі- лер повідомив Стокеру, що Лю знав, що вони видалили файл. Сто- кер також показав, що після почат- ку цивільного позову компанії Dow він і Лю домовилися, що будуть оскаржувати позов і брехати. На- решті, Стокер показав, що Лю піз- ніше переїхав в Канаду щоб поста- вити себе поза досяжністю закону США. Мейер зізнався, що він осо- бисто надав секретну технологію Dow з виробництва CPE, щоб Лю продав китайським компаніям. Мейер показав, що, коли він поба- чив, що вони використовують до- слідження і розробки Dow, він пі- дійшовЛюзісвоїмипобоюваннями, але той заспокоїв його, сказавши, що він не повинен турбуватися про це, він перевірив - все законно. Обвинувачення. Федеральне ве- лике журі 24 березня 2005 р. вису- нуло звинувачення Лю по 15 пунк- там, які інкримінували йому змову, отримання та володіння вкрадени- ми торговими секретами, шахрай- ство, незаконні грошові операції, і лжесвідчення. Лю був заарештува- ний 22 серпня 2006 р. в Сіетлі (штат Вашингтон) на міжконтиненталь-
  • 45.
    45 ному рейсі зТайбей, Тайвань. Якби його визнали повністю винним за всіма пунктами звинувачення, він був би засуджений до 300 років в’язниці, і майже $ 10 млн. штрафів або в два рази його валового при- бутку від шахрайства (в залежності від того, що більше). Згідно з обви- нувальним актом, Лю в вступив в змову мінімум з чотирма діючими і колишніми співробітниками уста- нов Dow в Плакемінсі і Стаді (Ні- меччина), які працювали там на виробництві CPE. Мета цієї змови полягала в тому, щоб привласнити комерційну таємницю, а потім про- дати технологію виробництва CPE різним китайським компаніям. Як представник своєї кампанії, Лю по- дорожував по всьому Китаю, про- даючи вкрадену інформацію. Він платив нинішнім і колишнім спів- робітникам Dow за отримані мате- ріали та інформацію, пов’язану з виробництвом CPE в Dow. В одно- му випадку, Лю підкупив тодіш- нього співробітника підприємства в Плакемінсі за $ 50 тис готівкою, щоб отримати керівництво по ви- робничому процесу і іншу інфор- мацію, пов’язану з CPE. Лжесвідчення. Коли компанія Dow подала проти Лю федераль- ний цивільний позов, він помилко- во заперечував під присягою, що укладав угоди з спільниками подо- рожуючи по Китаю, щоб зустріти- ся з представниками китайської компанії, зацікавленої в проекту- ванні і будівництві нового заводу з виробництва CPE. Після цього, пішли вже федеральні кримінальні звинувачення. Засудження. 7 лютого 2011 р., після тритижневого судового про- цесу, федеральне журі в Батон-Руж, штат Луїзіана визнала Лю, якому було 74 роки, винним у змові і кра- діжці з метою торгівлі секретною інформацією і в лжесвідченні в зв’язку з крадіжкою ним комерцій- ної таємниці компанії Dow Chemical і продажу її компанії в КНР. Йому загрожувало до 10 років позбавлення волі за змову і розкра- дання комерційної таємниці, і не більше п’яти років у в’язниці за лжесвідчення журі присяжних. Ко- жен пункт звинувачення тягне та- кож максимальний штраф в розмі- рі $ 250 тис. У результаті Лю був засуджений за змову з метою кра- діжки комерційної таємниці і лже- свідчення. Він подав апеляцію, але судом йому було в ній відмовлено. Районний суд засудив Лю до по- збавлення волі 60 місяців по кож- ному обвинуваченню. Резюме. Більшість розкрадань комерційної таємниці здійснюєть- ся «інсайдерами» (власними служ- бовцями компанії або особами, які працюють з ними за контрактом). Заданимирозслідувань,пов’язаних з порушенням закону EEA на них припадає понад 90% випадків. [22]. Зазвичай вони записують інформа- цію на флеш-диски або передають
  • 46.
    46 її по мобільнихтелефонах або елек- тронній пошті. Респонденти дослі- дження фірми McAfee вважають, що рейтинг збитку від інсайдерів вищий, ніж від уразливості про- грамного забезпечення або від кі- бершпіонажу. Частина2 Кібершпигунство. Практичні проблеми охорони комерційної та- ємниці вирішити важче, ніж пра- вові. Стрімке зростання іннова- ційних технологій, які зробили величезний внесок у світову еконо- міку, полегшило можливість скоєн- ня крадіжок цінної комерційної ін- формації, наприклад за допомогою фішинг-шахрайства. Комерційні шпигуни відправляють електро- нною поштою листи, використову- ючи особисті дані, отримані з соці- альних мереж; одержувачі листів не усвідомлюють, що повідомлення фальшиве. Після натискання на введене в повідомлення посилання шкідлива програма проникає в комп’ютер одержувача, а через ньо- го - в комп’ютерну мережу компа- нії, де вона може залишатися міся- цями і навіть роками. Цей «тихий інтервент» відшукує конфіденційні файли і паролі і відправляє їх назад хакеру, який використовує або про- дає отриману інформацію. Існує ряд превентивних заходів, включа- ючи найм експертів з комп’ютерної безпеки, відсутність USB-портів на корпоративних комп’ютерах, вве- дення політики використання спів- робітниками власних комп’ютерів у робочих цілях і вимоги, щоб у відрядженнях співробітники вико- ристовували «чисті» орендовані ноутбуки [22]. Ідентифікувати кі- бершпигунів складно, якщо враху- вати масштаби і анонімність, влас- тиві Інтернету. Оцінити збиток, що наноситься бізнесу, також непро- сто. Багато підприємств не здога- дуютьсяпроте,щоїхнікомп’ютерні системи наражаються на небезпе- ку, а деякі не люблять поширюва- тися про випадки крадіжки інфор- мації. Проте, дослідження показують, що проблема загострю- ється, і органи влади шукають шля- хи її вирішення. Російський слід. За останні роки інформаційні новини про хакерів і кібератаки вже стали буденністю. Найчастіше авторство зломів при- писується трьом групам хакерів, які пов’язують з російськими спец- службами, – Cozy Bear, Fancy Bear і Energetic Bear [23]. Нині у причет- ності російської розвідки до цих атак вже ніхто не сумнівається. Директор Національної розвідки США заявив, що російські хакери готують нову масштабну кіберата- ку проти Штатів і тільки чекають команди Кремля. ФБР, Міністер- ство внутрішньої безпеки США і британський Центр національної комп’ютерної безпеки 16 квітня 2018 року заявили, що російські ха- кери атакували держструктури і
  • 47.
    47 приватні компанії вспробі заволо- діти інтелектуальною власністю і отримати доступ до мереж своїх жертв. Аналогічні звинувачення в той же день озвучила міністр обо- рони Австралії Маріс Пейн. Крадіжка мільйонів. У лютому 2017 р. Мін’юст США висунув зви- нувачення в крадіжці даних понад 500 млн акаунтів в Yahoo проти двох офіцерів ФСБ – Дмитра Доку- чаєва та Ігоря Сущина. Кібератака відбулася наприкінці 2014 р. За версією звинувачення, співробіт- ники ФСБ найняли для цього двох хакерів. Серед жертв злому вияви- лися і російські журналісти, і уря- довці з США [23]. Енергійний ведмідь. Російські хакери з групи Energetic Bear ство- рили програму CrashOverride, за допомогою якої в 2017 р. змогли ви- мкнути комп’ютери, що відповіда- ють за енергосистеми міст США. Вони легко зламали мережі малих комунальних підприємств, а потім проникли в мережі постачальни- ків, які, в свою чергу, працюють з великими компаніями. Жертвами атаки стали сотні підприємств [23]. Червоний код. Директор Націо- нальної розвідки США Ден Коутс заявив, що російські хакери готу- ють нову масштабну кібератаку проти США. Він підкреслив, що «система знову блимає червоним кольором», як це було напередодні терактів 11 вересня 2001 р. Коутс зазначив, що підконтрольні Крем- лю кіберзлочинці частіше за інших нападають на цифрову інфраструк- туру США. На грані. Згідно з інформацією американської розвідки, зараз си- туація знаходиться буквально «в парі кліків» від тієї, що сталася в ході президентської кампанії 2015- 2016 років. Тоді хакери атакували Демократичний національний ко- мітет і систему кампанії Хілларі Клінтон. У цій справі США раніше висунули звинувачення 12 росій- ським розвідникам. Американські спецслужби і IT-компанії встано- вили, що влітку 2015 року діяли представники Cozy Bear, а навесні 2016 р. – Fancy Bear. На думку роз- відслужб США, кібератаки були санкціоновані високопоставлени- ми російськими чиновниками. Кремль готовий атакувати. Ко- утс підкреслив, що Вашингтон знає про задум російських хакерів, і на- тякнув, що зараз «вибір за Путі- ним». Міністерство внутрішньої безпеки США попереджає про зло- ми інфраструктури США з боку ро- сійських груп з 2014 р., проте до цих пір рівень загрози не був такий високий. За словами Коутса, Кремль готовий атакувати, а світ знаходиться на порозі нової – циф- рової війни [23]. Широкомасштабне економічне шпигунство в кіберпросторі. Апа- рат директора національної розвід- ки США нещодавно опублікував доповідь, в якій Росія звинувачу-
  • 48.
    48 ється в «широкомасштабному» економічномушпигунстві на кі- берпросторі. Доповідь опублікова- но на сайті відомства. Відзначаєть- ся, що Росія, Китай і Іран представляють в кіберпросторі найбільшу загрозу, будучи най- більш успішними «гравцями» з найбільшою кількістю можливос- тей. За даними розвідки, Росія ро- бить атаки для розкрадання ІВ США. Розробки потім використо- вуються для модернізації економі- ки в технологічний сфері [23]. Законодавчі зміни. Конгресом США 11 травня 2016 р. був прийня- тий Defend Trade Secrets Act of 2016 (DTSA) - Закон про комерційну та- ємницю (далі - Закон), який перед- бачає можливість притягнення до відповідальності співробітників і підрядників за розголошення ко- мерційної таємниці компанії [24]. Примітно, що, якщо раніше кожен штат встановлював правила охоро- ни комерційної таємниці окремо, то тепер це питання врегульоване і на федеральному рівні. Дія Закону поширюється на комерційні таєм- ниці, пов’язані з продуктами і (або) послугами, які використовуються, або ж призначені для використан- ня в торгівлі між штатами, а також у зовнішній торгівлі. Закон перед- бачає такі засоби захисту комер- ційної таємниці: • компанії можуть звернутися до суду з метою накладення аре- шту на незаконно привласнені предмети (носії інформації, які містять комерційну таємницю), що знаходяться у володінні співробітників / підрядників; • надання можливості накладення судової заборони з метою запо- бігання загрози або припинення незаконного привласнення ко- мерційної таємниці з боку пра- цівника / підрядника. Крім того, плата за надані адво- катські послуги (гонорари) підля- гає стягненню з працівника / під- рядника в разі доведення умисних і зловмисних дій з його боку. У свою чергу, співробітник / підряд- ник може піти таким же шляхом у разі неправомірних звинувачень і вимагати відшкодування витрат на адвокатські послуги з боку ком- панії. Відповідно до Закону не вважа- тиметься незаконним розголошен- ням комерційної таємниці розкрит- тя співробітником / підрядником такої інформації в державних орга- нах, або ж в судовому порядку. Од- нак таке розкриття буде вважатися правомірним тільки в разі наявнос- ті підозр про порушення компанією норм законодавства. Кожен співро- бітник і підрядник компанії повинні бути проінформовані про можли- вість отримання такого імунітету в порядку передбаченому законодав- ством. Зазначимо, що дія норм цього Закону поширюється не тільки на громадян і компанії США, а й на
  • 49.
    49 фізичних і юридичнихосіб інших країн, в т. ч. України. Тому, якщо ви працюєте в США, плануєте здій- снити вихід на американський ри- нок, або ж співпрацюєте з місцеви- ми компаніями, варто взяти до уваги імплементацію нових меха- нізмів захисту. Інформаційно-аналітичне за- безпечення. Важливим засобом протидії економічному шпигун- ству є на лише контррозвідка, а і суд. Аналітична компанія 18 липня 2018 р. Lex Machina оприлюднила перший в історії США звіт про су- дові суперечки у сфері комерційної таємниці. У доповіді проаналізова- но показники і основні тенденції, що відбуваються протягом дев’ятирічного періоду, з більш ніж 9800 справ, порушених відповідно до законів штатів про комерційну таємницю і федерального закону про захист комерційної таємниці (DTSA) від 2016 р. [25]. Так, судо- вий розгляд справ у сфері комер- ційної таємниці збільшився в окружних судах США в той час, що минув з моменту проходження DTSA. У період між 2009 і 2016 ро- ками подача позовів про захист прав на комерційну таємницю за- звичай була у межах 860- 930 ви- падків на рік. Проте у 2017 р. у справах, пов’язаних з комерційною таємницею, відбулось збільшення до 1334 справ. У першій половині 2018 р. вже було подано 581 позо- вів, тобто в цьому році темпи зрос- тання дещо перевищують кількість справ, порівняно з 2017 р. Судові позови, що пов’язані з комерцій- ною таємницею, як правило, пере- криваються з іншими претензіями, особливо з комерційними претен- зіями, такими як порушення контр- акту або ділового делікту. Так, з 8 849 позовів щодо порушення ко- мерційної таємниці, поданих в пе- ріод між 2009 р. і другим кварталом 2018 р., в цілому тільки 2723 випад- ки (30,7%) стосувалися претензій щодо комерційних таємниць. В ці- лому 5192 випадки стосувалися претензій щодо комерційних таєм- ниць, які збігалися з комерційними претензіями, що становить близь- ко 60% всіх випадків комерційної таємниці. Lex Machina розширила свою платформу Legal Analytics до судо- вих розглядів з комерційної таєм- ниці, її десятої області практики. Цей новий модуль, як вже зазнача- лося, охоплює майже 10 тис. справ, пов’язаних з судовими розглядами у сфері захисту прав на комерційну таємницю, що очікували розгляду у федеральному суді з 2009 року. Аналітичний модуль надає дані і тенденції, пов’язані з незаконним привласненням комерційної таєм- ниці відповідно до законодавства штатів, у справах, відкритих в окружному суді США з 2009 р. по теперішній час. Він також висвіт- лює рекорди відповідних адвокатів і сторін, досвід і поведінку суддів,
  • 50.
    50 резолюції, розміри збитку,припи- си і багато іншого .Аналіз цих по- казників дає можливість виявити нові дані, наприклад, окружний суд США по Центральному району Каліфорнії розглядає більшість ви- падків справ щодо комерційної та- ємниці (71%), які позитивно вирі- шуються в ході судового розгляду, в той час як 29 % справ виграють підсудні. До провідних юридичних фірм, що розглядають справи з ко- мерційних таємниць, включають фірми, що спеціалізуються на тру- довому праві, оскільки багато та- ких порушень пов’язані з колишні- ми співробітниками. Коментуючи розширення плат- форми Карл Харріс, президент і го- ловний операційний директор Lex Machina, зазначив: «Комерційна та- ємна аналітика була одним з най- більш затребуваних доповнень до платформи Legal Analytics, тому що до сих пір пошук і аналіз конкрет- них справ, пов’язаних з судовими розглядами в сфері комерційної та- ємниці, був надзвичайно складним, дорогим і трудомістким. Новий мо- дуль судового розгляду з питань комерційної таємниці надає адво- катам доступ до найбільшого, най- більш повного і точного набору да- них, доступному для аналізу випадків незаконного привласнен- ня комерційної таємниці» [26]. Висновки. Вартість і конку- рентна перевага компанії сьогодні багато в чому залежать від інтелек- туального капіталу в формі комер- ційної таємниці. Швидкий розви- ток технологій і комп’ютеризації зробили більш легким копіювання та викрадення секретної інформа- ції, а зросла мобільність службов- ців збільшила ризики її власників. Економічне шпигунство зали- шається і буде залишатися потуж- ним інструментом державних роз- відок, призначення яких - пряме порушення законів іноземних дер- жав в інтересах і за дорученням своєї країни. На рівні підприємств останнім часом все частіше ро- биться вибір на користь конку- рентної розвідки, оскільки підпри- ємство не має повноважень державних розвідок. Тому в разі провалу операції економічного шпигунства ризикує бути притяг- нутим до кримінальної відпові- дальності, а також понести репута- ційні ризики. На думку дослідників, у бага- тьох випадках підприємства мало- го і середнього бізнесу до промис- лового шпигунства вдаються тому, що не навчені методам конкурент- ної розвідки, а часто і взагалі не знають про їх існування. У ситуа- ції, коли необхідність виживання або підвищення конкурентоспро- можності існує об’єктивно, а про наявність законних методів досяг- нення результату підприємство не інформовано, частина компаній встає на шлях промислового шпи- гунства. У зв’язку з цим, товари-
  • 51.
    51 ства професіоналів конкурентної розвідкивсього світу включають в свої завдання просвітницькі функ- ції. Нещодавно Європейський пар- ламент закликав припинити вико- ристання антивірусного програм- ного забезпечення «Лабораторії Касперського». У резолюції ця про- дукція названа «шкідливою». Бри- танський Національний центр кі- бербезпеки при Центрі урядового зв’язку Сполученого Королівства направив в усі урядові установи приписи не використовувати це програмного забезпечення в сис- темах, пов’язаних з національною безпекою [27]. Аналогічні приписи з’явилися в США. Таку ж рекомен- дацію довели до відома всього на- селення країни Рекомендується періодично пе- ревіряти адекватність систем охо- рони; строго обмежити доступ і розподіл секретних відомостей; ви- користовувати найсучасніші охо- ронні технології; не залучати нових співробітників до робіт з високими ризиками; укладати з працівника- ми, партнерами, клієнтами ретель- но розроблені угоди про охорону конфіденційної інформації, як умо- ву нового або триваючого співро- бітництва; знайомити персонал з цілями і значимістю зобов’язань і політики в галузі охорони комер- ційної таємниці і попереджати тих, хто звільняється про продовження дії зобов’язань. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1 .Демин В.А. Экономический и промышленный шпионаж: расши- рение масштабов и рост агрессив- ности [Електронний ресурс] Ре- жим доступу: http://www.cprspb.ru/ bibl/economi/2.html 2. Перепечко Л.Н., Ягольницер М.А., Рахманова А.Р. Особенности развития рынка интеллектуальной собственности в мире и России // Экономика и предприниматель- ство, No 3 (ч. 1), 2017 г.- С.54-64 3. Эффективное использование интеллектуальной собственности // Доклад. Центр стратегических разработок- М.- 2017-.57с. [Елек- тронний ресурс]/ Режим доступу: h t t p s : / / c s r. r u / w p - c o n t e n t / uploads/2017/10/Intellektualnaya_ sobstvennost_doklad.pdf 4. Chinese Industrial Espionage: Technology Acquisition and Military Modernization William C. Hannas, James Mulvenon, and Anna B. Puglisi. (Routledge, 2013), 378 pp. 5. Сёмин Н.Л. Спецслужбы и крупный бизнес США // Россия и Америка в XXI веке электронный научный журнал-2011,-№1- [Елек- тронний ресурс] Режим д о с т у п у : h t t p : / / w w w. r u s u s . ru/?act=read&id=230 6.National Security Strategy of Engagement and Enlargement. The WhiteHouse,GPO,February1995,p.17. 7. Григорий Яковлев, Шпионаж по науке // Военно-промышленный
  • 52.
    52 куръер № 28(643) за 27 июля 2016 года [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: https://vpk-news.ru/ articles/31576 8. Pooley J. Trade secrets: the other IP right // WIPO Magazine. – 2013.– № 3. – P. 2–4. 9. Darwin R. Protecting your business from trade secret theft // Intellectual Property Magazine. – 2011.– № 4. P. 48–49. 10. Can you keep a secret? To patent an idea, you must publish it. Many firms prefer secrecy Mar 16th 2013 | SEATTLE |From the print edition Intellectual property | Economist – World News, Politics, Economics [Електронний ресурс]/ Режим доступу: www.economist. com/topics/intellectual-property 11. Хакеры ежегодно выкачиваютизмировойэкономики полмиллиарда долларов [Електронный ресурс]. – Режим до- ступу: http://kp.ua/life/457249- khakery-ezhehodno-vykachyvauit- y z - m y r o v o i - e k o n o m y k y - polmyllyarda-dollarov 12. Two Convicted in Conspiracy to Steal GM Trade Secrets Sentenced to Prison [Електронний ресурс]/ Ре- жим доступу: http://www.fbi.gov/ detroit/press-releases/2013/two- convicted-in-conspiracy-to-steal-gm- trade-secrets-sentenced-to-prison 13. Андрощук Г.О. Захист ко- мерційної таємниці в США: проти- дія економічному шпигунству // Наука та інновації. 2013. Т. 9. № 1. С. 80—95. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ftp://nas.gov.ua/ akademperiodyka/Downloads/ Archive%20SI%20Journal/SI_ ukr/2013/N1/Androshchuk.pdf 14.. Ciardullo J.-P. Trade Secret Litigation // IP Litigator. – 2014. – March/April. – P. 30–31 15. Jury Convicts Christian County Man for Stealing Trade Secrets from His Former Employer [Елек- тронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.fbi.gov/louisville/press- releases/2014/jur y-convicts- christian-county-man-forstealing- trade-secrets-from-his-former- employer 16 . Executive Recruiter David Nosal Convicted of Computer Intrusion and Trade Secret Charges [Електронний ресурс] / Режим до- ступу: http://www.fbi.gov/ sanfrancisco/press-releases/2013/ executive-recruiter-david-nosal- convicted-of-computer-intrusion- and-trade-secret-charges 17. Local Chemical Engineer Indicted on Federal Charges in Trade Secrets Case [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.fbi.gov/ dallas/press-releases/2014/local- chemical-engineer-indicted-on- federal-charges-in-trade-secrets-case 18.The Insider Threat. An introduction to detecting and deterring an insider spy. // The Federal Bureau of Investigation. [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fbi.gov/about-us/
  • 53.
    53 investigate/counterintelligence/the- insider-threat 19. How Boeingengineer spied for Chinese for 30 years... and stole secret space shuttle designs // Daily Mail, 17 July 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. d a i l y m a i l . c o . u k / n e w s / article-1200339/How-Boeing- engineer-spied-Chinese-30-years-- s t o l e - s e c r e t s - s p a c e - s hu t t l e . html#ixzz3H9ctSOOu 20. Bhattacharjee Yudhijit. A New KindofSpy.HowChinaobtainsAmerican technological secrets // The New Yorker, May52014[Електроннийресурс].–Ре- жим доступу: http:// w w w . n e w y o r k e r . c o m / magazine/2014/05/05/a-new-kind-of-spy 21.BillSinger.IndustrialEspionage at Dow Chemical // Forbes, 2/08/2011. [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://www.forbes.com/sites/ billsinger/2011/02/08/industrial- espionage-dow/ United States v. Wen Chyu Liu. [Електронний ресурс]. – Режим до- ступу: http://caselaw.findlaw.com/us- 5th-circuit/1630519.html 22. Passman P. Trade secret theft: increasesinglobalpressure,protection for companies // WIPR. – 2014. – V.28.– № 4. – P. 43 –44. 23. США обвинили Россию в ш и р о к о м а с ш т а б н о м экономическом кибершпионаже [Електронний ресурс]/ Режим до- ступу: http://goodnews.ua/ technologies/ssha-obvinili-rossiyu-v- s h i r o k o m a s s h t a b n o m - ekonomicheskom-kibershpionazhe/ 24. Defend Trade Secret Act of 2016 [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: https://www.congress. gov/bill/114th-congress/senate- bill/1890/text 25.Steve Brachmann Reports Shows Significant Increase in Trade Secret Litigation Since Passage of DTSA [Електронний ресурс] // Ре- жим доступу: http://www. ipwatchdog.com/2018/07/27/reports- increase-trade-secret-litigation-dtsa/ id=99646/ 26. IPPro Patents | Lex Machina launches trade secrets Legal Analytics [Електронний ресурс] // Режим до- ступу: http://www.ippropatents.com/ ippropatentsnews/technologyarticle. php?article_id=5855 27. Европарламент призвал отказаться от использования анти- вируса Касперского [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// v e s t i - u k r. c o m / m i r / 2 9 2 4 2 3 - evroparlament-prizval-otkazatsja-ot- i s p o l z o v a n i j a - a n t i v i r u s a - kasperskoho?utm_source=traqli&d= 3OewYXk0X0QBmW72C9j9xN9x_ VrPA85XpEe85Glx