2. «духовність» — це творчість
«духовність» — це релігійність і відданість Богові
(у вузькому розумінні)
«духовність» — це емоційна чутливість,
душевність, людяність, щирість
«духовність» — це інтелектуальність (тобто,
духовність ототожнюється з пізнавальноінтелектуальною активністю людини)
3. Вченими інституту психології АПН України (Жанна Юзвак)
здійснена спроба такого визначення:
ДУХОВНІСТЬ — це прагнення та здатність людини до
цілеспрямованого пізнання Істини, Добра, Краси, Любові й
ствердження у своїй життєдіяльності загальнолюдських
цінностей, усвідомлення своєї єдності зі Всесвітом.
4. Сьогодення нашої держави
позначено духовною кризою
суспільства. Її ознаками є:
відсутність духовних
орієнтирів, відсутність
потреби у пізнанні та
розвитку, самовдосконаленні.
Ціннісні орієнтири молоді
визначаються
меркантильністю, прагматичні
стю, вузько спрямованими
чеснотами
(енергійність, діловитість, кмі
тливість тощо).
5. Аналогічна картина спостерігається у дошкільному
та молодшому шкільному віці: як показують
дослідження, лише 10—20% старших дошкільників
здатні виявити чуйність до слабких; без спонукань
прийти на допомогу, поділитися з іншим, не
сподіваючись на винагороду
7. Яким ти уявляєш собі Бога?
Чи є він у світі?
*
Від нього взялися люди...
*
Допомагає, якщо попросити, щоб були
здоровими, щоб бажання здійснилися.
*
Якщо його попросити просто, як людину, тоді
допомагає.
*
Бог сильніший за людину.
*
В Бога Вірити треба, бо він є, як
сонце, тільки без променів!
8. *
Л. С. Рубінштейн: «І не те має вагу, як діти уявляють собі
Бога (це суб’єктивно), а які почуття пов’язують з ним».
*
Софія Русова: «діти живуть релігійним настроєм, їх думки і
почуття шукають Бога.... «Хто утворив цю красу зоряного неба?»
Із її спостережень: маленька дитина звертається з молитвою до
Бога: «Бозя, люби Васю, коли він поганий!».
*
Софія Русова: «Бог є на світі (бо є одвічна Краса і Добро) і я
мушу всім життям наближатися до його досконалості доброти і
правди»
*
В. О. Сухомлинський про щастя: щоб стати справжньою
людиною учень повинен перш за все поважати самого
себе, виступати за чисту віру в добрий початок у самому собі!
9. Література
1. Бойко А. М. «На службі Богові й Батьківщині». — К., 2001. — 428 с.
2. Вальдорфська педагогіка: Гебель Вольфганг, Глеклер Михаэла.
Ребѐнок. От младенчества к совершеннолетию: Книга для родителей,
педагогов и врачей / Пер. с нем. Под ред. Н.Федоровой. — М.: Изд-во
АСТ, 1998. — 592 с. (Розділ «Воспитание как терапия»).
3. Ващенко Григорій. Виховний ідеал. — Полтава: Полтавський
вісник, 1994. — 191 с.
5. Макаренко А. С. Пед. соч. в 8-т. Т. 4. — М., 1994.
6. Розділи «моральне виховання» у підручниках з педагогіки
авторів: І. П. Подласого (2-га книга), Б. Д. Ліхачова, Н. І. Волкової,
7. Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека. — К.,
1975.
