Степан Руданський Біографія, творчість

1. Степан Руданський
Біографія, творчість

2. Степан Васильович Руданський
Народився 6 січня 1834 року у селі Хомутинцях,
Вінницького повіту на Поділлі, у багатодітній родині
сільського священика. Крім молодшого Степана, у
сім'ї росло ще двоє синів і одна дочка, а також
виховувався молодший брат батька. Розмовляли у
попівській хаті, звичайно, українською мовою.
В побуті своєму багатодітна сім'я Руданських
нічим особливим не відрізнялась від односельчан, хоч
батько поета у взаєминах з селянами тримався
соціальної "дистанції", дбаючи, за старосвітським
звичаєм, про духовну кар'єру свого молодшого сина.

3. Навчання
За побажанням батька восьмирічного Степана віддали до Шаргородської
духовної школи (бурси), де він навчався протягом 1841 - 1849 рр. Навчаючись у
бурсі, Руданський досить добре освоїв давню грецьку, латинську та
старослов'янську мови, викладанню яких там приділялась велика увага.

4. Потяг до української культури
Говорячи про витоки творчості Руданського, не
можна забувати, що вже на порозі семінарії у нього було
цілком осмислене ставлення до рідної мови, розуміння її
значення для культури народу, виявився глибокий і
нестандартний інтерес до усної народної творчості, були
й перші самостійні спроби віршування.
Степан часто бував на ярмарках, на вулицях серед
простих людей: слухав їхню мову, записував
різноманітні історії, прислів’я, приказки, бувальщини,
пісні.

5. Початок творчості
Широкою була і безпосередня лектура
молодого семінариста. Знайомлячись з творчістю
популярних тоді українських письменників
(Котляревський, Квітка-Основ'яненко, Гребінка,
Шевченко), він відкривав для себе усю складність
розвитку української літератури в умовах царизму.
Перший відомий твір Руданського, балада "Два
трупи", під яким стоїть дата -1851 р., відзначається,
на думку дослідників, таким високим рівнем
літературної вправності, який навряд чи доступний
початківцю.

6. Переїзд до Петербурга
Руданський закінчив семінарію
"першим учнем" і за рішенням правління
учбового закладу був затверджений у
ступені студента та направлений для
подальшого навчання у Петербурзьку
духовну академію. Для випускника семінарії
із далекої периферії це був нечуваний успіх.
Перед ним відкривались двері до блискучої
духовної кар'єри. Але юнак не скористався
такою можливістю і свідомо обрав собі
інший шлях, завідомо важкий і невдячний.
Петербурзька духовна академія

7. Розрив із батьком
Ще в роки навчання у семінарії почав назрівати конфлікт з батьком. Коли
1856 року Руданський приїздить до Петербурга, то цілком самочинно, проти волі
батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на
той час як осередок передової науки і культури. Вступ до Петербурзької медико-
хірургічної академії означав цілковитий розрив з батьком, який одразу позбавив
його матеріальної підтримки

8. Життя у Петербурзі
На петербурзький період життя Руданського саме і
припадає розквіт його поетичної творчості.
Характерно, що батько поета дуже не хотів, щоб його
син писав українською. "Если хочеш написать письмо,
то пиши или почтительно, не по-малороссийскому, или
лучше ничего не пиши!" — так передав поет зміст
батькового напучування в листі до брата Григорія від 5
липня 1859 року і додавав зовсім недвозначно:
"Батько, може, не любить своєї мови через те, що нею
говорять у нас мужики, — а нібито в московщині не
говорять мужики по-московськи? Да і чим ми лучче
від мужика? Всі ми рівні і у бога, і у натури".
Фото: справа С.Руданський; зліва
сестра Ольга; у центрі брат
Григорій. 1860-ті роки

9. Перепони у навчанні через попівське
походження
Як попович, Руданський самим фактом свого
походження належав до духовного стану, і духовна
академія не бажала поступатися своїми "правами" на добре
атестованого їй випускника Кам'янець-Подільської
семінарії. Тому медико-хірургічна академія могла
зарахувати Руданського лише так званим "вільним
слухачем". Як "вільний слухач" Руданський не мав права на
стипендію, а після розриву з батьком Руданський дуже
бідував, часто голодував. Жити доводилося тільки з
приватних уроків, зокрема, влітку 1856 року Руданський
виїздив з столиці у Дору Новгородської губернії.

10. Самовлаштування у Петербурзі
Щоб стати повноправним студентом, Руданському треба було вийти з
духовного стану. Не гаючись, юнак розпочав клопотання. 26 березня 1856 року
на засіданні святійшого синоду справу було вирішено позитивно і передано на
оформлення до Подільської консисторії. Півроку консисторські канцеляристи
відтягували з відповіддю і тільки 26 вересня 1856 року С. Руданський одержав
свідоцтво про вихід з духовного стану. Ставши повноправним студентом,
Руданський почав отримувати стипендію, якої, проте, не вистачало на харчі.
Мешкав Руданський десь на глухій околиці столиці, серед міської бідноти, про що
сам поет писав в автобіографічному вірші "Студент" (1858).
У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що
готував журнал «Основа».

11. Переїзд до Ялти
Після закінчення академії Руданський із великими труднощами одержав
звання повітового лікаря і дозвіл працювати в Криму у Ялті, куди переїхав 1
вересня 1861 р. і де сподівався поправити своє підточене здоров'я. У 1861–
1873 рр. Руданський працював міським лікарем у Ялті, а також лікарем у
маєтках князя Воронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення
благоустрою міста, невтомно трудився як лікар і почесний мировий суддя
Сімферопольсько-Ялтинської мирової округи, водночас цікавився
археологією, етнографією, відновив розпочаті ще на Поділлі фольклорні
заняття, продовжував поетичну творчість, головним чином, у галузі
перекладу.

12. Робота лікарем у Ялті
Жалування в нього було 200 карбованців на рік, і ще до того в 1863 році
він одержав додаткову платну практику в маєтках князя Воронцова, що
складало ще 300 карбованців на рік. У листі до брата Григорія від 30
вересня 1863 року Руданський пише: "… я вже зможу кожний день свій обід
мати. І тільки то, що обід, а вечері ще за сії гроші мати не зможу…".
Особисте життя Руданського залишилось невлаштованим. Їдучи до
Петербурга продовжувати своє навчання, він залишив на Україні першу
свою любов — Марію Княгинецьку, якій і адресувалася широко відома й досі
пісня "Повій, вітре, на Вкраїну".

13. Особисте життя
Про юнацькі захоплення поета в
Петербурзі промайнула лише смутна згадка
в щоденниковому записі 1861 року та у
вірші "Іще вчора ізвечора". В Ялті, рятуючись
від самотності, Руданський зійшовся з
багатодітною вдовою. Мабуть, єдиною
відрадою для популярного лікаря і мало
кому тоді відомого поета була поетична
творчість. Та для неї не вистачало ні часу, ні
снаги.

14. Останні роки життя
Дрібні громадські клопоти, постійні сутички з ялтинськими
спекулянтами й контрабандистами, губернською царською бюрократією і
титулованими пройдисвітами понад десять років отруювали поетові життя.
Ці сутички набули особливою гостроти, коли влітку 1872 року в Криму
спалахнула епідемія холери, і Руданський з обов'язку карантинного лікаря і
постійного члена санітарної комісії міста взявся винищувати з
профілактичною метою джерела інфекції. Під час цієї непосильної боротьби
Руданський сам захворів на холеру. Загальне ослаблення організму
викликало загострення давньої його недуги — туберкульозу.

15. Останні роки життя
Праця міського лікаря, до якої Руданський
приступив восени 1861 р., була вкрай виснажлива.
Чесно і самовіддано пропрацював Руданський на
скромній посаді міського лікаря Ялти, багато
зробивши в справі охорони здоров'я простого
народу. Ця його праця, яка нерідко вимагала
справжньої мужності, так і не дістала визнання й
оцінки з боку сильних світу цього. Під час епідемії
холери Руданський тяжко захворів і 3 травня 1873
р. помер.

16. Останній прихисток
Його поховали в Ялті на Масандрівському кладовищі.
1892 року на могилі споруджено перший пам'ятник, який
згодом замінили на новий. На його надгробку написано:
На могилі не заплаче
Ніхто в чужині,
Хиба хмаронька
Заплаче дощем по мені.
Степан Руданський, малоруський поет, помер року 1873.
квітня 21-го, 39 літ