Download to read offline
More Related Content
Similar to Буття на межі. До 125-річчя від дня народження Варвари Чередниченко
Буття на межі. До 125-річчя від дня народження Варвари Чередниченко
- 1. Які ж вонитернисті і важкі – стежки до читацького серця... Літературне знайомство з Варварою Чередниченко
- 2. Народилася Варвара Чередниченко 16грудня 1896 року в Києві, в сім’ї робітника. У пошуках роботи батько із сім’єю перебрався до Катеринослава, а після революції 1905–1907 років виїхав аж до Москви і влаштувався слюсарем-нікелювальником на фабрику металевих виробів. Далі вчилася самотужки, закінчила шестикласну школу і вже в Москві склала екстерном іспити за гімназію. Сім’я жила у злиднях, малу Варвару відіслали пожити до дядька в Краснодар. Там вона з семи років пішла до школи, але три класи закінчувала вже в Катеринославі.
- 3. І одразу вступилана історико- філософський факультет Московських вищих жіночих курсів – максимум, який могла запропонувати жінкам імперська освітня система. Варвара також мусила працювати, адже батько утримував сім’ю з трьох дітей і двох бабусь, тому з 1912 року вона підробляла, вчителюючи в недільній школі. І саме в цей час вона взялася вивчати українську культуру. Чого раптом приплив патріотизму стався з нею у Москві – невідомо. Одночасно вивчала природознавство у Московському міському народному університеті, а влітку ще й слухала цикли педагогічних курсів для Всеросійських з’їздів учительства.
- 4. Того ж такироку Варвара Чередниченко дебютувала як українська письменниця: 12 лютого 1912 року в журналі «Дніпрові хвилі» з’явилося її оповідання «Грицева неділя». До цього в журналі «Копейка» 1909 року вже було опубліковано її оповідання «Почтальон обманул». Наступного року вона повернулася до Києва. Здобувати освіту подалася у Фребелівський педагогічний інститут, де готували працівників для дошкільного виховання, і закінчила його 1915 року. Одночасно з навчанням вона підробляла у господарчій конторі Олександрівської лікарні.
- 5. З Києва поїхалачерез хворобу, і з 1917 по 1921 роки вона проживає в тихій провінційній Полтаві, де працює в педагогічному бюро місцевого земства. Очевидно, там вона і познайомилися з Левком Ковальовим, який з 1915 року працював у земстві інструктором сільськогосподарського кооперативу. Вона письменниця, а він енергійний молодик, один із фундаторів партії українських есерів і член ЦК. Що їм було робити у тихому провінційному місті? Тісний світ благословенної Полтавщини… От тільки Левко був одружений і мав двох маленьких синів.
- 6. Поки Левко вершивісторію у складі Центральної Ради, Варвара розгорнула редакційно-видавничу діяльність. Ще 1916 року вона видала першу українську книжку для дошкільнят «Дзелень-бом!» – збірку віршиків, пісень і приказок для дітлахів. Потім була книжка з дошкільного виховання «Захисток для селянських діток улітку» (1917). У 1918 році вона очолила газету «Вільний голос». Багато уваги приділяла вихованню молоді на творах Т. Г. Шевченка. З цією метою підготувала збірку віршів, присвячену пам'яті Кобзаря «До Тарасових роковин», яку 1919 року в Полтаві видала Спілка споживчих товариств.
- 7. Того самого рокуУкраїну зайняли війська Вільгельма ІІ. Від кайзерівського воєнно-польового суду Варвару врятували частини Червоної армії, які несподівано вступили в Полтаву. Влітку 1919 року нова халепа – денікінці. Варвару знову переслідують, викликають на допити, обшукують. У кінці 1919 року в Полтаві вийшла збірка її оповідань «З життя українського вчительства». Цього разу за неї заступився Володимир Короленко. А Левкову дружину, Клавдію Ковальову, денікінці розстріляли в Києві разом із Гнатом Михайличенком і Василем Чумаком. Сини Марко й Леонард перебралися до бабусі.
- 8. Чередниченко якийсь час працювалав Полтавській губнаросвіті, зиму 1921–1922 років провела у матері на Кубані, потім повернулася в Полтаву, з осені 1922-го викладала курс історії в місцевому ІНО. 1923-го, після перенесеної операції та ускладнень, Варвара Чередниченко полишила службу і суцільно віддалася творчості. Декілька років змушена була писати, лежачи в ліжку. На запрошення Наркомату освіти України Варвара Іванівна згодом переїхала до Харкова, працювала в Наркомосі консультантом з питань дошкільного виховання, завідувала секцією дитячої літератури в Державному видавництві України, викладала в педагогічному технікумі.
- 9. За цей часвона написала «Жіночі розповіді», п’єсу «Артистка без ролі», збірки «Весняний дріб’язок», «Жужіль», повість-плакат «Горпина-трактор». Її художні й публіцистичні твори друкувалися в журналах «Селянка України», «Нова громада», «Знання». У 20-х роках молода письменниця випустила в світ п'ятнадцять книжок, переважно для дітей і юнацтва. Входила до літературного об’єднання «Плуг».
- 10. Тут вона досконалооволоділа осетинською, а пізніше і грузинською мовою. Брала активну участь у літературному житті. Варвара Іванівна виступала і як перекладач. Невідомо, коли Варвара розлучилася з Ковальовим, а вже в 1928 року вона вийшла заміж за осетинського письменника Чермена Бегізова і виїхала в Осетію. За словами Докії Гуменної, «звідти вона періодично втікала до Харкова – відпочивати від Осетії…» 1931 року в Харкові вийшла книга «Осетинські оповідання» у її перекладі. Збірку супроводив написаний нею нарис «Сучасна Осетія». Час від часу вона відвідувала Україну.
- 11. . 16 січня 1938року Чермена Бегізова, голову Спілки письменників Південної Осетії, засудили до розстрілу з конфіскацією майна. Варвара повернулася в Україну. Левка вже не було: його арештували в грудні 1934-го, запроторили на БАМлаг, а в жовтні 1937- го розстріляли. З 1931 року у неї не вийшло жодної книжки. 1938 року В. Чередниченко переїхала до Києва і стала членом Спілки письменників України. Вона працювала над великими прозовими творами, писала й виступала на радіо, в пресі з публіцистичними статтями й нарисами про героїв українського народу: С. Наливайка, Б. Хмельницького, І. Богуна, С. Палія.
- 12. Найплідніше в історичномужанрі Варвара Чередниченко потрудилася в другій половині 30-х і в 40-х роках, працюючи над оповіданнями «Останній лист», «Історія одного вірша», романами «Фастів», «Молодість Григорія Сковороди». У квітні 1941-го Варвара записала у щоденнику: «Боротьба за існування з’їла мій талант. Я халтурила, щоб не померти з голоду, бо служити на посаді через здоров’я своє не могла». Та вона зовсім не халтурила. Писала відверто, самовіддано, вкладаючи в кожен рядок свою живу душу. Таким було і оповідання «Я - щаслива Валентина», надруковане у другому номері журналу «Вітчизна» за 1946 рік.
- 13. Критикувати почали відразупісля його виходу: за хуторянство і «козацьку романтику». Продовжували критикувати і за історичний роман про Семена Палія «Фастів», що був написаний у воєнні і перші повоєнні роки. І взагалі 1946 рік для Варвара Чередниченко був дуже тяжким. Вона піддалася жорсткій і нищівний критиці під час літературної кампанії, яку очолював секретар ЦК КПбУ з ідеології К. Литвин, за так звані «ідеологічні помилки», але каятися вона відмовилася. В останні роки життя вона тяжко хворіла, але не припиняла роботи над раніше розпочатими великими прозовими творами. Померла письменниця 22 квітня 1949 року, похована на Байковому кладовищі в Києві.
- 14. Творчий доробок ВарвариЧередниченко за період з 1912 по 1948 роки складає більше 200 творів українською, російською та осетинською мовами, які побачили світ в періодиці та окремими виданнями. Не все, що задумала письменниця вдалося їй звершити, але вона залишила яскравий слід в українській літературі 20-х – 40-х років XX століття. Остання тоненька книжечка при житті вийшла у 1931 році. Тільки через сорок років – об’ємний том «Вибрані твори» (1971) і з того часу ніяких перевидань.