Downloaded 13 times
More Related Content
1 дитинство оля_катя
- 1. Дитячі рокиДитячі роки ТарасаШевченкаТараса Шевченка Підготували учениці V гімназ. класу Пастушина Ольга і Пожичкевич Катерина
- 2. 9 березня 1814року в селі Моринцях у сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном,за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою». 9 березня 1814 року в селі Моринцях у сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном,за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».
- 3. Мати – Бойко Катерина– щира, працьовита, ласкава. Тепло материнського серця передалось і Тарасові. Батько - Григорій був з козацького роду, знав грамоту, тобто умів читати і писати, що на ті часи було великою рідкістю серед селян.
- 4. Вони були кріпаками великогомагната, нащадка ліфляндських баронів, генерал- аншефа, згодом дійсного статського радника, сенатора Василя Енгельгардта.
- 5. Перші вісім роківпісля одруження батьки Шевченка жили в Кирилівці у хаті діда Івана. Тут народилися старші сестри Тараса — Катерина (1804 — бл. 1848) і Марія (1808 — 1810). Перші вісім років після одруження батьки Шевченка жили в Кирилівці у хаті діда Івана. Тут народилися старші сестри Тараса — Катерина (1804 — бл. 1848) і Марія (1808 — 1810).
- 6. 1810 р. Григорій Шевченкоз сім’єю переїжджає у с. Моринці, де оселяється в садибі засланого у Сибір кріпака Колесника, прозваного за бунтарство Копієм. У Моринцях народився старший брат Тараса Микита (1811 — бл. 1870) і майже через три роки — Тарас. Хата ця не збереглася. 1810 р. Григорій Шевченко з сім’єю переїжджає у с. Моринці, де оселяється в садибі засланого у Сибір кріпака Колесника, прозваного за бунтарство Копієм. У Моринцях народився старший брат Тараса Микита (1811 — бл. 1870) і майже через три роки — Тарас. Хата ця не збереглася.
- 8. Батько й матина панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною. Батько й мати на панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною.
- 9. Любив Тарас додіда ходити. Дід Іван грамотний, надіне окуляри й повагом читає про святих мучеників , розповідав про ті часи, коли гайдамаки різали та палили панів. Любив Тарас до діда ходити. Дід Іван грамотний, надіне окуляри й повагом читає про святих мучеників , розповідав про ті часи, коли гайдамаки різали та палили панів.
- 10. Осінь 1822 р. Тарасавіддали в науку до молодого кирилівського дяка Павла Рубана, якого прозивали в селі Совгирем. Тараса віддали в науку до молодого кирилівського дяка Павла Рубана, якого прозивали в селі Совгирем.
- 11. Там матір добруюмою, Ще молодую — у могилу Нужда та праця положила. Там матір добрую мою, Ще молодую — у могилу Нужда та праця положила. Через рік після вступу до школи померла його мати. На засланні поет пригадував: Через рік після вступу до школи померла його мати. На засланні поет пригадував: Мати Шевченка померла 20 серпня 1823 р., коли їй було лише сорок років.
- 12. Лишившись з малимидітьми (Катерина тоді вже вийшла заміж), батько Тараса змушений був одружитися з вдовою Оксаною Терещенко, яка мала трьох своїх дітей. Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося одинадцять років, 21 березня 1825 р. помер батько. Лишившись з малими дітьми (Катерина тоді вже вийшла заміж), батько Тараса змушений був одружитися з вдовою Оксаною Терещенко, яка мала трьох своїх дітей. Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося одинадцять років, 21 березня 1825 р. помер батько.
- 13. З предсмертних слів батькаТ.Г. Шевченка Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба, він не буде аби яким чоловіком; з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо…”
- 14. Зовсім нестерпним сталожиттяЗовсім нестерпним стало життя сиріт після смерті батька. Не разсиріт після смерті батька. Не раз він тікав у бур’яни, куди йомувін тікав у бур’яни, куди йому приносила їсти сестра Ярина .приносила їсти сестра Ярина . Тікав він часом і до сестриТікав він часом і до сестри Катерини в сусіднє с.ЗеленаКатерини в сусіднє с.Зелена Діброва.Діброва.
- 15. Після смерті батькаШевченка віддали в школу до сільського дяка Бугорського, де він вивчив часослов і псалтир. Після смерті батька Шевченка віддали в школу до сільського дяка Бугорського, де він вивчив часослов і псалтир. Згодом він перейшов до священика Нестеровськог о, в якого навчився писати і потім чомусь знов повернувся до Бугорського. Згодом він перейшов до священика Нестеровськог о, в якого навчився писати і потім чомусь знов повернувся до Бугорського.
- 16. Хата дяка зберегласядо наших днів; у 1960 р. над нею зроблено будинок-накриття.
- 17. Тарас згодом повернувсядо Кирилівки, де пас громадську череду. Тарас згодом повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду.
- 18. Пізніше в автобіографічно му вірші«N. N.» («Мені тринадцятий минало») він тепло й зворушливо згадав подругу свого дитинства Оксану Коваленко.Ìåí³ òðèíàäöÿòèé ìèíàëî.mp3
- 19. Знайомство з сусідською дівчинкою ОксаноюКоваленко не пройшло безслідно. Про це свідчить присвята поеми «Мар’яна-черниця» — «Оксані К...ко». Не випадковим є те, що дорогим ім’ям — Оксана — він називав героїнь своїх творів, зокрема в поемі «Гайдамаки».
- 20. Обдарований від природи хлопчинарано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави, стіл... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба.
- 21. Пристрасть до малювання Пристрасть до малювання ВугликомКрейдою Коней,москалів,півнів, людей, церкву, київську дзвіницю . Стіни Двері Ворота Дорога Комора Стайня Стіни Двері Ворота Дорога Комора Стайня
- 22. «...ходил я постоянно всеренькой дирявой свитке и в вечно грязной бессменной рубашке, а о шапке и сапогах помину не было, ни летом, ни зимою. Однажды дал мне какой-то мужик за прочтение псалтыря на пришвы ременю, да и то от меня учитель отобрал, как свою собственность.
- 23. ...Як побачу Малого хлопчикав селі, Мов одірвалось од гіллі, Одно-однісіньке, під тином, Сидить собі в старій ряднині, — Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя... Т.Шевченко ...Як побачу Малого хлопчика в селі, Мов одірвалось од гіллі, Одно-однісіньке, під тином, Сидить собі в старій ряднині, — Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя... Т.Шевченко