Творча спадщина письменника невелика за обсягом. І якщо ти прочитаєш лише кілька творів Григора Тютюнника, то матимеш повну уяву про глибину і силу блискучого таланту письменника. Адже він, зачепивши душу і серце кожного читача, зумів сказати просто і доступно про найважливіше у нашому бутті — працю, кохання, дружбу, любов до рідної землі, до близьких людей, неповторність кожного із нас.

1. Григір Тютюнник

2. Народився Григір Тютюнник 5 грудня 1931 року в
селі Шилівка на Полтавщині в селянській родині.
Батько теслярував, косив, і в свої немолоді роки ще не
полишав надії вступити до інституту і вивчитись на
вчителя. Мати працювала на різних роботах —
полола, в'язала, поливала і подавала снопи в барабан.

3. У 1933 році родина Тютюнників голодує. Дід помирає з
голоду, а півторарічний Григір перестає ходити і говорити, хоча
вже вмів це робити. А чотири роки по тому, у 1937 році батько
був заарештований через «політичний мотив» і відправлений
до Сибіру, де й помер. Шестирічного Григора забирає до себе у
Донбас родина дядька. Він і його дружина стають для Григора
другими батьками. Саме тітка, яка працювала вчителькою
української мови та літератури в школі, прищепила маленькому
Григорові любов до літератури.

4. Після закінчення п'ятого класу сільської школи
Григір вступив до ремісничого училища; працював на
заводі, в колгоспі, на будівництві. Після служби на
флоті, де вчився у вечірній школі, вперше пробує писати.

5. Після закінчення Харківського університету Тютюнник
учителював у вечірній школі на Донбасі. Потім працює в
редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька
нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак»,
«Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...».
Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели
«Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «У сутінки»,
«Чудасія», «Смерть кавалера».

6. В 1966 pоці вийшла перша книжка Григора «Зав'язь»,
яка зробила популярним ім'я Тютюнника , воднораз
вирізнивши його серед творчої молоді.
Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання
письменника як кращі в своїх публікаціях 1967 року.

7. На початку 70-х років Григір працював у видавництві
«Веселка». Зокрема він працював над книгою-календарем
для дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів
до якої виявився його літературний смак, мистецька
вимогливість, повага до юного читача.
Пише Тютюнник і сам твори для дітей, видає збірки
оповідань «Ласочка» , казок «Степова казка» , які по-новому
розкрили талант письменника.

8. За книги «Климко» і «Вогник далеко в степу» Григорові
Тютюннику в 1980 році присуджено літературну премію
імені Лесі Українки .

9. Письменник плідно працював як перекладач. У його
перекладах українською мовою вийшли книги
Соколова-Микитова „Рік у лісі”, Распе „Пригоди барона
Мюнгаузена” та інші.
Оповідання й повісті письменника перекладено
багатьма іноземними мовами. За мотивами його творів
створені фільми «Скляне щастя» , «Климко», «Три плачі
над Степаном».

10. У березні 1980 року Григір Тютюнник пішов з життя. У
1989 році його творчість була посмертно відзначена
Державною премією імені Т.Г. Шевченка.
На батьківщині Тютюнників у селі Шилівці створений
музей. Це одна невеличка кімната в школі, у центрі якої —
погруддя Григорія, на стінах – стенди з фотографіями, під
склом – книги, папки з матеріалами.