2 лютого виповнюється 120 років від дня народження Валер’яна Підмогильного – українського письменника і перекладача, яскравої самобутньої постаті українського «розстріляного відродження», жертви сталінського терору. Твори В. Підмогильного й тепер зворушують, зацікавлюють, спонукають до роздумів. Своєю творчістю він допомагав людині пізнати саму себе.
Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує пройти життєвими шляхами видатного українця…
2 лютого виповнюється 120 років від дня народження Валер’яна Підмогильного – українського письменника і перекладача, яскравої самобутньої постаті українського «розстріляного відродження», жертви сталінського терору. Твори В. Підмогильного й тепер зворушують, зацікавлюють, спонукають до роздумів. Своєю творчістю він допомагав людині пізнати саму себе.
Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує пройти життєвими шляхами видатного українця…
Цього року Україна відзначає 150 років від дня народження видатного українського письменника, новатора у літературі, майстра глибокої соціально-психологічної новели, засновника українського літературного експресіонізму, гуманіста і просвітителя
Творчий доробок письменника складає п’ять збірок новел: «Синя книжечка» (1899) , «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля» (1926), які були видані за життя письменника.
Більше інформації про біографію та творчий шлях Василя Стефаника можна дізнатися з презентації.
Василя Семеновича Стефаника.
Василь Симоненко біографія_20240326_082333_0000_pdf_20240411_002022_0000.pdfxrustiasavruk
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в с. Бієвці Лубенського району Полтавської області. Мати майбутнього поета Ганна Щербань працювала в колгоспі. Батько Андрій Симоненко покинув сім'ю, коли маленькому Василькові не було ще й року.
У 1942 р. Василь Симоненко йде у перший клас. Після початкової школи рік навчався в Єнківській семирічці, а потім перейшов у Гарандинцівську шко яку закінчив у 1952 р. із «золотою медаллю». Василько був надзвичайно старанним і наполеглинним у навчанні: «У класі Вася виділявся серед учнів, по- перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наці найкращий учень» (спогад вчительки).
Вищу освіту В. Симоненко здобув у Київському державному університеті іме Тараса Шевченка на факультеті журналістики. Працював у газетах «Черкаськ правда» (літпрацівник відділу культури), «Молодь Черкащини», «Робітнич газета». Навесні 1960 року в Києві був заснований Клуб творчої молоді, до якого активно долучився і В. Симоненко. Учасниками цього культурно- мистецького осередку також були Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Свген Сверстюк та інші.
Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої
молоді, учасниками якого були Алла Горська, Ліна
Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато
їздив по Україні, виступав на літературних творчих
вечорах та диспутах. Саме з ініціативи Клубу розпочався пошук місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Василь Симоненко з колегами долучився до збору свідчень про трагедію, особисто об’їздив околиці Києва, шукаючи свідків. Тоді вперше було відкрито місця таємних масових поховань на Лук’янівському та
Васильківському кладовищах, у Київських лісах.
Писати вірші Василь Симоненко почав ще в студентські роки, однак довго тримав їх у шухляді. Фактично, улюбленцем молоді він став у 1962 році (за півтора роки до смерті) після виходу першої збірки віршів «Тиша і грім». Вихід першої збірки стало відразу неабиякою літературною подією. Вона вразила сучасників тонким естетичним смаком, чистою правдою, романтичним поривом відкривати “духовні острови” в інтелектуальному морі свого народу. На сторінках цієї книжки висвітлювалося нелегка доля простих людей.
Влітку 1962 року Симоненка заарештовують. «На залізничному вокзалі в Черкасах між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула банальна суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня прилавка відмовилася продати Василеві коробку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого лихого, Василь пред’явив редакційне посвідчення», – так описує події колега Симоненка, журналіст Олекса Мусієнко.
Проект про Будинок Слово http://proslovo.com
"Слово" знаходиться у Харкові, вул. Культури 9. Він був побудований у 1928 та заселений у 1930-му році саме літераторами. Тут жили Микола Куліш, Лесь Курбас, Микола Хвильовий, Павло Тичина, Остап Вишня та багато інших. У 1930-ті роки більшість мешканців була репресована, 40 квартир з 66 торкнулася хвиля репресій.
Практика студентів на складі одягу H&M у Польщіtetiana1958
Пропонуємо студентам Державного біотехнологічного університету активно поринути у аспекти логістики складу одягу H&M.
Метою практики є не тільки отримання теоретичних знань, а й їх застосування практично.
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
Регіональний центр євроатлантичної інтеграції України, що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук, підготував віртуальну виставку «Допомога НАТО Україні».
3. Народився Валер'ян Підмогильний 2 лютого 1901 року
в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз
Синельниківський район) на Катеринославщині в
бідній селянській родині. Коли йому було близько 14
років, батьки переселились до панської економії в селі
Чаплі. Закінчив реальне училище, а потім ще вчився з
перервами, через матеріальну скруту, на
математичному та юридичному факультетах
Катеринославського університету, який так і не
закінчив. Літературна діяльність переривалась
вчителюванням, працею у видавництвах.
Друкуватися почав ще з школи під псевдонімом Лорд
Лістер. У шкільному журналі він публікував свої
пригодницькі оповідання.
4.
Збірки
1919 –Твори, Том І, збірка оповідань,
1924 – “Військовий літун”, збірка оповідань,
1930 – “Проблема хліба”, збірка оповідань.
“Важке питання”, перше оповідання—1917
“Остап Шаптала”, повість—1921
“Історія пані Ївги”– 1923
“Місто”, роман– 1928
“Невеличка драма”, роман– 1930
“З життя будинку”, оповідання– 1933
“Повість без назви”, незавершена
5. Освіта
1910-1918р.р.– навчається в 1-му
Катеринославському училищі Стає студентом
Катеринославського училища математичного
факультету,а згодом навчається на правочині
1919р.—через скрутне матеріальне становище
покидає навчання; працює вчителем
6. 1921р.—працює бібліографом Книжкової палати в Києві
1920-1921р.р.—учителює у рідних краях.
1921р.—переклав роман Анатоля Франца “Таїс”
1925р.– працює у редакції журналу “Життя й революція”
1929р.—запропоновано посаду консультанта з іноземної
літератури
7. Валер'ян Підмогильний працював теж і в
літературознавстві, даючи цікаву й сміливу, як на
радянську дійсність, спробу психоаналітичного
розгляду творчості І.Нечуя-Левицького у своїй праці
«Іван Нечуй-Левицький» («Життя і революція», кн. 9,
1927).
Був автором критичної оцінки поезії М.Рильський
під назвою «Без стерна» («Життя і революція», 1927).
Працював теж як літературний редактор журналу
«Життя і революція», з редакції якого був усунений
після 1930 року
9. 11 січня 1935 року В. Підмогильний визнав, що
належав до «групи письменників-націоналістів з
терористичними настроями у ставленні до вождів
партії».
Визнав тому, що, на його думку «політика
колективізації привела українське село до голоду».
Закритий суд без свідків і адвокатів позбавив всіх
учасників націоналістичної групи волі «терміном
на десять років з конфіскацією особистого майна.
В. Підмогильного ув’язнюють у ‘’славнозвісних’’
Соловках
10. Йому була цікава людина в комплексі Вплив
зарубіжної літератури, особливо французької,
вплив психології, філософії, як наук. Не писав
нічого за чиїмось вказівками. За таку і
позицію поплатився життям
11. У соловецькому
таборі в нелюдських
умовах ізолятора
Підмогильний
продовжував писати
Збереглось 25 листів
до дружини, в яких
він розповідає про
свої переклади,
розпочаті повісті,
оповідання.
12. Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок:
«Розстріляти»
3 листопада 1937 року до двадцятилітнього
ювілею Жовтневої революції, щоб звільнити
місце для нових мучеників режиму.
Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі
Сандармох у Карелії розстріляні Микола Зеров,
Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас,
Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан
Шпол.Валеріана
Підмогильного було реабілітовано 1956 року.
На Байковому кладовищі Києва є могила сім'ї
Підмогильних