1. Реабілітаційна робота
практичного психолога
Практичний психолог
ДНЗ № 376
Бекетова Ю. Г.

2. Підвищена
збудливість
Проблеми які
можуть
виникати у
дітей які
перебували в
зоні збройного
конфлікту:
Агресивна
поведінка
Страхи
Емоційна
напруженість
Депресія Тривожність
Недовіра до
оточуючих

3. Для швидкого відновлення стану дитини режим дня
є дуже важливим.
Правильна організація життя дитини протягом дня
створює фізіологічні і психологічні передумови для
поліпшення її стану.
Суворий розпорядок дня виробляє у дитини певний
ритм життя, що впливає позитивно на поведінку
дитини і її загальний стан.
Діяльність психологів і педагогів в першу чергу має
бути спрямована на те, щоб знизити високий рівень
тривожності, підвищити емоційний фон і поліпшити
настрій, а потім поетапно проводити соціальну
реабілітацію дітей.

4. Для реабілітації дітей найбільш придатнними є арттерапевтичні
форми роботи.Вони дають можливість дитині програвати,
переживати проблему тим способом, який вона обирає сама.
В процесі малювання дитина позбавляється від психологічних
проблем.
Сутність арттерапії полягає у терапевтичному та коректувальному
впливі мистецтва на дітей і дорослих і проявляється в
реконструюванні психотравмуючої ситуації за допомогою художньої
діяльності, виведенні переживань, пов'язаних з нею, в зовнішню
форму через продукт творчої діяльності, а також у створенні нових
позитивних переживань, в народженні креативних потреб і способів
їх задоволення. Робота з візуальними образами часто є ефективним
засобом подолання наслідків психічних травм.

5. Напрямки роботи
1. Діагностика емоційного стану
дитини:
1) Бесіда з батьками, педагогами,
дитиною і спостереження за її
взаємодіями з оточуючими -
збір інформації.
2) Тест тривожності: Р. Теммл, М.
Дорки, В. Амен.
Мета: визначити загальний
рівень тривожності дитини і
відстежити травмуючі ситуації в її
повсякденному житті).

6. Напрямки роботи
3) «Драбинка».
Мета: виявити рівень, на який
ставить себе дитина й очікувану
оцінку з боку батьків, оцінку
дитиною своїх батьків.
4) Малюнок сім'ї.
Мета: можливість подивитися на
сімейну ситуацію очима дитини.
5) «Малюнок людини».
6) Тест М. Люшера.

7. Напрямки роботи
2. Консультація для педагогів.
3. Консультація для батьків.
4. Проведення корекційної
роботи з урахуванням
індивідуальних особливостей
дитини та отриманих
діагностичних даних:

8. Напрямки роботи
1) Ізотерапія - терапія
образотворчим мистецтвом, в
першу чергу малюванням,
використовується для
психологічної корекції дітей з
невротичними, психосоматичними
порушеннями, дітей з
труднощами в навчанні та
соціальної адаптації, при
внутрішньосімейних конфліктах
та страхах.

9. Напрямки роботи
2) Казкотерапія - метод, що
використовує казкову форму для
інтеграції особистості, розвитку
творчих здібностей,
вдосконалення взаємодії з
навколишнім світом.
В казкотерапії дитина в образній
формі проживає проблеми,
через які проходило все людство.

10. Напрямки роботи
3) Ігрова терапія - це метод
корекції емоційних і поведінкових
розладів у дітей, в основу якого
покладено властивий дитині
спосіб взаємодії з навколишнім
світом - гра.
Це засіб для вираження почуттів,
страхів, дослідження відносин і
самореалізації. У процесі гри дитина
переживає почуття контролю над
ситуацією, навіть
якщо реальні
обставини цьому
суперечать.

11. Напрямки роботи
4) Пісочна терапія - це спосіб
спілкування зі світом і самим
собою; спосіб зняття внутрішньої
напруги, втілення її на несвідомо
- символічному рівні, що
підвищує впевненість у собі і
відкриває нові шляхи розвитку .
В роботі з піском неусвідомлена
проблема розігрується подібно
драмі, конфлікт чи страх
переноситься з внутрішнього
світу в зовнішній і робиться
зримим»

12. Напрямки роботи
5) Музикотерапія - це система
корекції здоров'я людини за
допомогою музично-акустичних
впливів.
Її можна використовувати для
впливу на самопочуття людини.
Використання музики дозволяє
зняти емоційне напруження, та
розслабитися.

13. Напрямки роботи
6) Лялькотерапія.
Розігрування страху допомагає
відреагувати напругу, зняти її,
перенести на ляльку.
Оживляючи свій страх, граючи з
ним, дитина несвідомо
відображає те, що вона може
сама керувати своїм страхом.

14. Напрямки роботи
5 Психологічний супровід
дітей на всіх етапах їхнього
розвитку.
Психологічний супровід дітей на всіх
етапах їхнього розвитку.
Це дає змогу здійснювати динамічне
спостереження за розвитком сфер
пізнання, почуттів та емоцій дітей. Мета
супроводу – збереження психічного та
психофізичного здоров’я, попередження
та подолання будь-яких відхилень у
особистісному розвитку, сприяння
процесу соціалізації
та засвоєння соціальних
Цінностей і механізмів
життєтворчості

15. Роботу по нормалізації соціального розвитку дітей - групи ризику:
1.Формірованіе вміння адекватно приймати себе та інших людей:
• Гра «Давай познайомимося». Діти сідають в коло і називають свої імена, потім по черзі кидають м'яч, називаючи
один одного по імені.
• Гра «Паровозик». Одна дитина - паровозик, інші - пасажири, задача паровозика зібрати всіх пасажирів,
проїжджаючи під музику.
• Гра «Іменини» (з 5 років). Діти в колі, в центрі - іменинник, діти по черзі підносять йому «подарунок», зображуючи
мімікою і жестами, з якими почуттями вони це роблять, іменинник також повинен виразити свою подяку без слів.
2.формирование вміння усвідомлювати причини і наслідки своїх дій.
• Ігри - етюди на ідентифікацію себе з різними героями (позитивними і негативними),
• Придумування продовження казки і її обігрування;
• Вправи з елементами арттерапії: малюнки «Мій настрій», «Мій хороший вчинок», «Я і мої пустощі».
• 3. Формування вміння знаходити вихід з важких ситуацій.
• Розігрування та обговорення проблемних ситуацій;
• Вирішення проблемних ситуацій, зображених на картинках;
• Завершити незакінчену історію і обіграти її.
4. Формування вміння розуміти і приймати почуття іншої людини.
• Ігри - етюди, що зображують різні почуття і настрої;
• Гра «Маски» (за допомогою міміки висловити різні почуття);
• Етичні бесіди.
• Гра «Сім'я» (спочатку бесіда, що таке сім'я, з кого вона складається,
хто в родині чим займається, потім обігрування різних ситуацій).

16. Рекомендації батькам дітей з проявами тривожності
Потрібно:
• Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх
можливостях;
• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх,
опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для
розвитку діяльності;
• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;
• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати
адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за
допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ, допоможе інсценізація етюдів на пряв
сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;
ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути
пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на
основі психологічного «розототожнення позбутися власних страхів.
• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її
обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
• Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона
виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його
доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким вже не можна керувати. Набагато легше й корисніше
вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не
звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

17. Рекомендації батькам щодо подолання страхів у дітей
1. Батькам необхідно пам'ятати, що дитячий страх - це сигнал до того, щоб ще більше
оберігати нервову систему дитини і це заклик про допомогу.
2. З повагою, без зайвого занепокоєння і фіксації, відноситься до страху дитини.
Поводитися так, немов знаєте давно і анітрохи не дивуєтеся його побоюванням.
3. Приділити дитині побільше уваги, ласки, теплоти. Заспокоїти його, повернути душевну
рівновагу.
4. Створити в будинку таку обстановку, щоб маля без сорому міг розповісти про все, що
тривожить.
5. Відвернути дитину від неприємних почуттів і переживань, заповнити його життя
яскравими і цікавими враженнями, зайвий раз сходити в театр, цирк, на концерт, відвідати
атракціони.
6. Розширити коло інтересів і контактів, т.к. чим більше інтересів у дітей, тим менше вони
застрягають на своїх відчуттях, уявленнях і страхах.
7. Якщо помер хтось із родичів, в будь-якому випадку це потрібно сказати дитині, але в
самій обережній формі. Найкраще виправдання смерті - це старість або дуже рідкісна
хвороба.
8. По можливості відкласти операції з видалення аденоїдів, не відправляти одного на
довгий час "поправити здоров'я" в санаторій.
9. Знати, що дитина наслідує батьків і цілком може "заразитися" дорослими тривогами:
боятися собак, злодіїв, блискавки, літаків і т.д., тобто постаратися подолати свої недоліки
і страхи.
10. Якщо Ви відправляєте дитину відпочити до родичів, попросити їх дотримуватися ваших
методів виховання. Розуміючи почуття і бажання дітей, їх внутрішній світ, батьки
допомагають дитині впорається зі страхом смерті й перейти на більш високий щабель
психічного розвитку.