іам

1. «Роль вихователя ЗДО в подоланні
агресивної поведінки дітей»
«Дитину можна порівняти з дзеркалом. Вона відображає, а не випромінює
любов. Якщо дати їй любов, вона повертає її. Якщо нічого не дати, нічого у
відповідь не отримаєш»
Все частіше і частіше можна почути сьогодні фрази: «Яка агресивна дитина!
Звідки в неї стільки агресії? »
Щоб розібратися в цьому, для початку важливо знати, що агресивність є
порушенням поведінки дитини, а не симптомом психічного захворювання.
Необхідно пам’ятати, що деякі труднощі в поведінці дітей носять віковий
характер і пов’язані з переживанням одного з криз розвитку. І ці періоди в
житті дитини, незважаючи на всю складність, свідчать про нормальному ході
процесу психічного розвитку дошкільника. Але іноді агресія необхідна для
виживання і носить функції захисту і збереження «свого середовища» або
конструктивного її зміни. Отже, що ж таке агресивне поведінка і агресія?
Агресивна поведінка – це специфічна форма дій людини, що
характеризуються демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили по
відношенню до іншої людини або групи осіб, яким суб’єкт прагне завдати
шкоди. В даний час більшістю дослідників приймається наступне
визначення:
Агресія – це фізична або вербальне поведінка, спрямоване на заподіяння
шкоди кому-небудь.
Дитяча агресивність – це наслідок незадоволених потреб дітей у любові,
визнання і потрібності іншій людині.
Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.
Непряма агресія – агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або
ні на кого не спрямована.
Роздратування-готовність до прояву негативних почуттів при найменшому
порушенні (запальність, грубість)
Негативізм-опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної
боротьби проти сталих звичаїв і законів.
Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму(крик,
вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльони, загрози)
Почуття провини – можливе переконання суб’єкта в тому, що він є поганою
людиною, що надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління.

2. Зміцненню агресивних форм поведінки у дитини сприяють:
o скандали в сім’ї
o застосування фізичної сили під час сімейних сварок (бійки)
o грубе, жорстоке поводження з дитиною
o залучення його до відвідування (перегляду) жорстоких спортивних
змагань: боксу, боїв без правил і т. п.
o перегляд бойовиків, сцен насилля як художніх, так і в
мультиплікаційних фільмах схвалення агресивної поведінки як способу
вирішення конфлікту, проблеми: «А ти теж його вдар», «І ти зламай»,
«А ти що, відняти не можеш?!»
Дуже часто причиною агресивності дітей є сімейні відносини.
Психологи вважають, що дитина проявляє агресію у багато разів частіше,
якщо бачить її в родині, приниження одне одного, взаємні образи і докори в
повсякденному житті накладають відбиток на поведінку дитини, породжують
його жорстокість і агресивність по відношенню до інших.
Якщо батьки сьогодні говорять дітям одне, завтра їм зручно сказати інше,
негативно відгукуються про вчителів, вихователів, класі цілому, нав’язують
свої суперечливі висловлювання дитині, то це , безумовно, сприяє
розгубленості, дратівливості, озлоблення, і проти батьків, і проти педагогів,
однолітків та інших людей.
Якщо сім’я допомагає дитині долати труднощі, вміє слухати дитину, включає
в спілкування доброту, ласку, то тим самим викликає у нього розташування,
сприяє подолання агресивності.
Характерні особливості агресивної поведінки дитини:
 Відмовляється від колективної гри.
 Занадто говіркий.
 Надмірно рухливий.
 Не розуміє почуттів і переживань інших дітей.
 Часто лається з дорослими.
 Створює конфліктні ситуації.
 Перекладає вину на інших.
 Метушливий.
 Імпульсивний.
 Часто б’ється.
 Не може адекватно оцінити свою поведінку.
 Має м’язове напруження.
 Часто спеціально дратує дорослих.
Зіткнення з дитячою агресивністю завжди викликає розгубленість у
дорослих. Але деякі прояви жорстокості, впертість і непослух не завжди
свідчать про наявність у дитини будь-яких психічних відхилень, часто вона

3. просто не знає, як себе правильно вести, і їй достатньо просто трохи
допомогти, надати підтримку. Психологи кажуть, що з агресивними або
демонстративними дітьми працювати легше, ніж з замкнутими або
загальмованими, так як вони швидко дають зрозуміти, що з ними
відбувається.
Існує безпосередній зв’язок між проявами дитячої агресії та стилю виховання
в сім’ї, якщо дитину суворо карати за будь-який прояв агресивності, то вона
вчиться приховувати свій гнів у присутності батьків, але це не гарантує
придушення агресії у будь-якій іншій ситуації.
Педагогічний супровід такої дитини та співпрацю з її родиною, має
надзвичайно важливе значення, адже дитина, яка відвідує дитячий садок,
проводить в ньому більшу частину дня і те, як вона навчиться справлятися зі
своїми труднощами, багато в чому залежить не тільки від батьків, але і від
педагога. І, тут, основним засобом, що приходять на допомогу вихователю в
роботі з агресивним дитиною, є гра.
Шляхи подолання агресії:
 Робота з гнівом.
 Навчання дітей навичкам розпізнавання і контролю, вмінню володіти
собою в ситуаціях, що провокують спалахи гніву.
 Формування здатності до емпатії, довіри, співчуття, співпереживання.
 Казкотерапія.
 Пісочна терапія.
 Рольові ігри.
 Ігротерапія.
Способи боротьби з гнівом:
 Обзивалки (єдина умова цієї гри слова не повинні бути образливими і
не мати лайливий зміст в реальному житті: «А ти-морквина»)
 Гучний крик (просто гучний крик, глибоке дихання і гучний звук
здатні знімати навіть дуже сильний стрес)
 Якщо йому хочеться чого-небудь стукнути дайте йому в руки
вибивалку для килимів і відправте вибивати подушку
 Листок гніву (це досить великий аркуш паперу на якому зображено
якесь чудовисько, дитина може зігнати на ньому свої негативні емоції)
Вправи, спрямовані на зняття дитячого гніву й агресивності
 «Стаканчик для крику»
 Голосно заспівати улюблену пісню
 Пускати мильні бульбашки
 Влаштувати змагання: «Хто голосніше крикне», «Хто вище стрибне»,
«Хто швидше прибіжить»

4.  Швидко намалювати свою «образу» і заштрихувати її, зім’яти кілька
листків паперу, а потім викинути їх
 Тупати ногами
 Втирати пластилін в картон або папір
 Порахувати до десяти
 Саме конструктивна – спортивні ігри, біг.
 Вода добре знімає агресію
Ігри вправи спрямовані на профілактику агресивної поведінки дітей
Вправа «Вітання».
Мета: знайомство, входження дітей у нову ситуацію, колектив, створення
робочого настрою.
Хід вправи: Діти встають у коло. Кожна дитина по колу вітається зі всією
групою і представляється. Перший представляється вихователь. Коли всі діти
представляться, сходяться до центру і обіймаються разом.
Вправа «Імпульс»
Діти стоять у колі, взявшись за руки. Ведучий посилає сигнал – стискає руку
стоїть поруч, той у свою чергу передає сигнал наступного. Таким чином
сигнал починає бігати по колу. Тривалість – 1-2 хв.
Рухливі та дидактичні ігри спрямовані на профілактику агресивної
поведінки дітей
Гра «Побажання»
Мета: виховання доброзичливого ставлення до дітей у групі.
Хід гри: Діти сідають в коло разом з вихователем, передаючи «чарівна
квітка» (м’яч), висловлюють один одному побажання. Наприклад: «Бажаю
тобі гарного настрою», «Завжди будь красивою (сміливим, добрим)» і т. д.
МИЛЬНІ БУЛЬБАШКИ
Мета: зняття психоемоційної напруги, корекція агресивної поведінки.
Хід гри: Вихователь і діти сідають у коло. Вихователь загадує загадку:
В мильній воді народився, в кульку перетворився, до сонечка полетів,
та не долетів, лопнув. (мильний пузир). Вихователь або діти по черзі
видувають мильні бульбашки, інші ловлять, відчуваючи при цьому радість та
хороший емоційний настрій.

5. Гра «Сніг»
Діти отримують по аркушу білого паперу, з якого вони протягом 3 хвилин
роблять «сніг». Потім гравці по черзі підкидають вгору свої «сніжинки»,
намагаючись «засипати» ними якомога більше оточуючих. Після закінчення
вихователь підводить підсумок: діти відчули радість і підтвердження тому –
їхні веселі усмішки та обличчя. Тривалість – 3-5 хв.
Гра «Малюємо емоції »
Мета: Вираз усвідомлення свого емоційного стану.
Хід гри: Дітям пропонується намалювати свої емоції пальцями. Для цього
необхідно використовувати баночки з гуашевого фарбою. Після того, коли
всі діти закінчать виконання завдання, ведеться обговорення малюнків.
Тривалість – 10 хв.
Гра «Дізнайся по голосу»
Хлопці стають у коло, в центрі стоїть ведучий з зав’язаними очима. Гравці
йдуть по колу слідом за ведучим, повторюючи його руху (гімнастичні або
танцювальні, потім зупиняються і кажуть:
Ми трошки пограли.
А тепер в гурток ми встали.
Ти загадку відгадай,
Хто тебе покликав – взнай!
Ведучий повинен назвати ім’я того, хто скаже: «Дізнайся, хто я?».Якщо він
вгадав, впізнаний стає ведучим, якщо помилився, гра повторюється. Можна
дозволити дітям голосом видавати звуки птахів, тварин, щоб ускладнити гру.
Гра «Сплячий кіт»
Мета: викликати бадьорий, стійкий настрій, створити сприятливий клімат
для роботи групи, згуртувати дітей.
Хід гри: Один гравець сідає на стілець, що стоїть в середині кімнати,
зображуючи сплячого кота. Інші діти – миші – тихо навшпиньки обходять
його з усіх сторін. На сигнал ведучого кіт «прокидається» і ловить
розбігаються мишей. Спійманий в свою чергу стає котом. Гра повторюється
кілька разів.

6. Бесіди з дітьми
Бесіда «Що таке бути злюкою? »
Мета: вербалізація випробовуваних почуттів, закріплення позитивної риси
характеру (миролюбства) .
Хід бесіди: Мета здійснюється через наступні питання.
До дитині – граючому: чи Буває у тебе в житті, що ти «Злюка», «Добряка»?
ким ти буваєш частіше? У ролі кого тобі було зручніше грати? Що ти
відчував, коли був перед усіма «Злюкою»? Що ти відчував, коли був
«Добрякой»? Питання до інших дітей: Хто вам сподобався більше? Чому?
Тривалість – 4-5 хв.
Бесіда «Розлючена ведмедиця»
Діти сідають на килимок і слухають розповідь вихователя.
«На лісовій галявині хлопчик побачив маленького ведмежатка, ведмежа
підбіг до нього і став хапати його за ноги передніми лапами, як би
запрошуючи пограти з ним, ведмедик був смішним і веселим. Чому б не
пограти з таким пухнастим ? Раптом почулося якесь вурчання, і хлопчик
побачив, що на нього, здійнявши лапи, йде ведмедиця. Хлопчик підбіг до
дерева і швидко вліз на нього. Ведмедиця не полізла на дерево, а стала люто
дряпати стовбур кігтями, гарчати, злісно дивлячись на хлопчика. Раптом десь
далеко заскавчало ведмежа, ведмедиця залишила дерево і побігла рятувати
ведмедика, хлопчик ще трохи посидів на дереві і побіг додому».
Питання для обговорення:
Яке почуття відчувала ведмедиця? Чому вона була сердита на хлопчика? Про
що вона подумала, коли побачила хлопчика поруч з ведмедиком? Згадайте,
коли і за що ви сердилися? Про що ви думали, коли потрапили в ситуацію,
яка вас розсердила?
Заохочення і покарання
Заохочувати дитину ви можете поглядом, жестом, дією, ласкавим словом і т.
д.
Покарання ж допустимо, якщо воно:
Слід негайно за вчинком;
Пояснено дитині;
Не жорстоке, хоча може бути суворе;

7. Оцінює дії дитини, а не його людські якості;
Не принижує дитину, а сприяє розумінню негативності його вчинку.
Рекомендації:
Не проявляйте грубості в присутності дітей.
Намагайтеся заохочувати миролюбні вчинки дітей в присутності групи.
Пояснюйте і спільно з дітьми обговорюйте ці вчинки.
Залучайте дитину у загальну гру, спочатку на другорядні ролі, а потім на все
більш важливі. Як можна частіше організуйте спільну діяльність дітей.
Беріть участь у грі разом з дітьми, щоб не допустити вилучення дитини з гри.
Привертайте увагу дітей до надбань один одного.
В ході ігор по можливості уникайте інструкцій, настанов, зауважень; не
діліть дітей на поганих і хороших.
Бороніть появи в групі іграшок, що випускаються за сюжетами «дитячих
бойовиків».
Організуйте спілкування між дітьми без залучення яких-небудь предметів.
Спілкування повинно будуватися на зосередженості на партнера, а не на
засіб спілкування (предмет, іграшки, яка бере участь у грі).
Забезпечте умови для виплеску агресивних прагнень дітей в соціально
прийнятній формі. Це можна зробити шляхом створення куточка, де
перебували б спортивний інвентар (велосипед, груша, канати, батут та ін).
Спільно з дітьми виготовляють близьким людям (мамам, татам, бабусям,
дідусям…) вироби на різні свята.