Гіперактивна дитина в школі

1. Гіперактивна дитина в школі
РОБОТУ ВИКОНАЛА СТУДЕНТКА
4-ГО КУРСУ ПО-ПСИХОЛОГІЯ
ПАРХОМЕЦЬ АМЕЛІЯ

2.  Дитяча гіперактивність –(“Активний”– діючий, діяльний,
“гіпер” – над-, зверх-,) - відхилення від вікових норм
онтогенетичного розвитку, що характеризується
неуважністю, відволіканням уваги, імпульсністю в
соціальній поведінці і інтелектуальній діяльності,
підвищеною активністю при нормальному
інтелектуальному рівні розвитку. Все це приводить до
слабої успішність в школі і низької самооцінки. Перші
ознаки гіперактивності можуть спостерігатись у віці до 7
років. Причинами її появи можуть бути:
 1) органічні ураження центрально нервової системи -
нейроінфекції, інтоксикації, черепно-мозкові травми;
 2) генетичні чинники - що призводять до дисфункції
нейромедіаторних систем головного мозку і до порушень
регуляції уваги, активаційного і гальмівного контролю.

3. У таких дітей дуже нестійка психіка, вони емоційно
лабільні, не завжди адекватно реагують у різних
ситуаціях, їм важче концентруватися на якійсь одній
справі, вони непосидючі й важковиховувані. Ці діти
часто потребують медично-педагогічної корекції.
 Синдром підвищеної збудливості або гіперактивності
не є захворюванням. Але, якщо своєчасно не звертати
увагу на нервово-психічний стан дитини, то згодом це
може негативно вплинути на формування характеру,
здатності адаптації до життя, появі агресивності й
неврозів дитячого віку».

4. Портрет гіперактивної
дитини:
“Гіперактивній дитині важко сидіти, вона метушлива,
багато рухається, крутиться на одному місці, іноді
надмірно балакуча, може дратувати манерою
поведінки. Часто в неї погана координація чи
недостатній м’язовий контроль. Вона незграбна, іноді
ламає речі. Такій дитині важко концентрувати увагу,
вона легко відволікається, часто задає безліч
запитань, але рідко чекає на відповідь”
( В. Оклендер)

5. Основні прояви
гіперактивності
можна розділити на три блоки:
 дефіцит активної уваги,
 рухове розгальмування,
 імпульсивність;

6. “рухливі”
“вулканчик
”
“вічний
двигун”
“імпульсивні
”
“норовливі”
“часто
агресивні”
“моторчик
на ніжках”
“неуважні”
“постійно
відволікаються”

7. Занадто велика рухова активність
Неуважність –
відволікання
Імпульсивність

8. Серед дітей 7-11 років
гіперактивні складають
16,5 %
<
10% 22%

9. Отже перше, що потрібне від вас, як від дорослого,
що намагається допомогти агресивній дитині, це
щира симпатія, схвалення його як особистості,
інтерес до його внутрішнього світу, розуміння
відчуттів і мотивів поведінки. Постарайтеся
акцентувати увагу на достоїнствах дитини і його
успіхах в подоланні труднощів (як зовнішніх, так і
внутрішніх), учіть її тому ж. Словом, спробуйте
зробити все можливе, щоб повернути хлопчику
або дівчинці самоповагу і позитивну самооцінку.

10. При вихованні потрібно уникати
двох крайнощів
Завищені
вимоги, зайва
пунктуальність
та жорстокість
Надмірна
жалість та
вседозволення

11. Практичні рекомендації вчителям
гіперактивної дитини.
 Шкільна програма корекції гіперактивних дітей
повинна спиратися на когнітивну корекцію, щоб
допомогти дітям справитися з труднощами в навчанні.

12. 1. Зміна оточення:
 вивчіть нейропсихологические особливості дітей з
синдромом дефіциту уваги і гіперактивності;
 роботу з гіперактивною дитиною будуйте
індивідуально. Вона завжди повинна знаходитися
перед очима вчителя, в центрі класу, прямо біля
дошки;
 змініть режим уроку з включенням
физкультхвилинок;
 дозволяйте гіперактивній дитині через кожні 20
хвилин вставати і ходити в кінці класу;
 надайте дитині можливість швидко звертатися до
вас за допомогою у разі утруднення;
 спрямовуйте енергію гіперактивних дітей в
корисне русло: вимити дошку, роздати зошити і
т.д.

13. 2. Створення позитивної мотивації на успіх:
 введіть знакову систему оцінювання;
 частіше хваліть дитину;
 розклад уроків повинен бути постійним;
 уникайте завищених або занижених вимог до учня з
СДВГ;
 використовуйте прийоми проблемного навчання;
 використовуйте на уроці елементи гри і змагання;
 давайте завдання відповідно до здібностей дитини;
 великі завдання розбивайте на послідовні частини,
контролюючи виконання кожного з них;

14.  створюйте ситуації, в яких гіперактивна
дитина може показати свої сильні сторони
і стати експертом в класі у якій-небудь
області знань;
 навчіть дитину компенсувати порушені
функції за рахунок підлягаючих
зберіганню;
 ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте
позитивні;
 будуйте процес навчання на позитивних
емоціях; "— пам'ятаєте, що з дитиною
необхідно домовлятися, а не прагнути
зламати її!

15. 3. Корекція негативних форм
поведінки:
 Навчання дитини способам виразу гніву в прийнятній
формі;
 Навчання дітей прийомам саморегуляції, умінню
володіти собою в різних ситуаціях;
 Відробіток навиків спілкування в можливих конфліктних
ситуаціях;
 Формування таких якостей, як Емпатія
(співпереживання), довіра до людей и т.п.

16. По-друге, необхідно вести спеціальну терплячу і
систематичну роботу в чотирьох напрямах:
 працювати з гнівом - навчати дитину
загальноприйнятим і безпечним для оточуючих
способам вираження свого гніву;
 навчати самоконтролю - виробляти у дитини
навички володіння собою в ситуаціях, що
провокують спалахи гніву або тривожність;
 працювати з відчуттями - вчити усвідомлювати
власні емоції і емоції інших людей, формувати
здібності до співпереживання, співчуття, довіри
до оточуючих;
 прищеплювати конструктивні навички
спілкування - навчати адекватним поведінковим
реакціям в проблемній ситуації, способам виходу
з конфлікту.

17. Робота з гнівом
У нашому суспільстві прийнято вважати, що вихована
людина не повинна проявляти свій гнів. Проте
якщо ми кожного разу стримуємо цю емоцію і не
даємо їй виходу ні в якій формі, то ми
перетворюємося на "скарбничку гніву", а це вже
схоже на бомбу сповільненої дії. Коли ваша
скарбничка буде повна, то "надлишки" гніву
виллються або на людину, що випадково
підвернулася під руку, або істерикою і сльозами,
або почнуть "відкладатися" в самій людині,
приводячи до різних проблем із здоров'ям. Від
гніву потрібно звільнятися. Звичайно, це не
значить, що кожного разу потрібно "йти
врукопашну". Це можна зробити і менш
руйнівними способами, які будуть корисні не
тільки дітям, але і дорослим.

18. "Недружній шарж"
 Запропонуйте ображеній,
розлюченій дитині
намалювати карикатуру
кривдника
 Нехай підпише малюнок так,
як їй захочеться
 Запитайте дитину, як вона
зараз почувається і що їй
хочеться зробити з малюнком
(нехай насправді це зробить)

19. "Листок гніву"
 Запропонуйте дитині уявити, як
виглядає її гнів,
 хай дитина зобразить образ гніву на
папері,
 варто запропонувати різні способи
виразу своїх негативних емоцій:
жмакати, рвати, кусати, топтати,
штовхати листок гніву до тих пір, поки
дитина не відчує, що це відчуття
зменшилося і тепер вона легко з ним
справиться,
 попросіть дитину остаточно справитися
з своїм гнівом, зібравши всі шматочки
"гнівного листа" і викинувши їх в
сміттєву корзину.

20. Подушка для штовхань
 Заведіть для дітей подушку для штовхань
(невелику, темного кольору),
 нехай дитина може штовхати, кидати і
бити її, коли відчує себе дуже
розлюченою.
 Після того, як їй вдасться випустити пар
таким нешкідливим способом, можна
перейти до інших засобів вирішення
проблемної ситуації.
 Аналогами подушки можуть стати
надувний гумовий молоток, яким можна
бити по стінах і по підлозі, або
боксерська груша
Цей ігровий спосіб справитися з гнівом особливо
необхідний тим дітям, які, розізлившись, схильні
реагувати перш за все фізично.

21. Навчання самоконтролю
Для того щоб допомогти дитині оволодіти
навичками самоконтролю, ви повинні
перш за все повинні навчити її
усвідомлювати і розуміти свої відчуття,
оцінювати ситуацію спілкування і
прогнозувати варіанти її розвитку. Це
непроста задача, оскільки агресивні діти
звикли діяти імпульсно. Тому будь-який
відстрочений в часі і обдуманий варіант
поведінки можна вважати певним
досягненням. Для вироблення такого
уміння стримувати миттєві імпульси ви
можете використовувати наступні ігрові
прийоми.

22. "Гнів на сцені"
Цей ігровий коректувальний прийом заснований на зоровому
представленні образу свого негативного почуття.
 Запропонуйте дитині уявити, як виглядав
би її гнів на сцені театру. В образі кого
виступав би актор, що грає гнів? Яким
голосом та інтонаціями говорив би? Як би
він рухався по сцені?
 Запропонуйте їй виступити ролі актора і
зобразити гнів "від першої особи", виразно
рухаючись за нього і вимовляючи репліки,
які їй хочеться в даний момент вимовити, і
з такою гучністю і інтонаціями, як вважає
за потрібне.
 Хай вона покаже вам весь спектакль.
 отримуючи можливість виплеснути гнів,
вона в той же час має нагоду керувати ним
і врешті-решт "прибрати" його з сцени.

23. "Порахував я до десяти і вирішив..."
 це правило, якого повинна дотримуватися дитина,
коли відчуває свою готовність діяти агресивно.
 Вона у жодному випадку не повинна ухвалювати
ніякого рішення відразу, а натомість спробувати
спокійно порахувати до десяти, заспокоюючи своє
дихання і прагнучи розслабитися.
 Тільки після цього вона може вирішити, як їй діяти в
даній ситуації. Обговоріть дитиною, як змінилися її
думки і бажання після "заспокійливого" рахунку.
 Яке рішення буде більш ефективним, а яке
спричинить за собою ще більші труднощі?
 Допоможіть дитині освоїти такий "дорослий" стиль
мислення, який вона пізніше зможе використовувати
самостійно.

24. Робота з емоціями
 Візьміть м'яч і почніть передавати його по колу.
 Той, у кого в руках м'яч, повинен назвати одну
емоцію (позитивну або негативну) і передати
м'яч наступному. Повторювати сказане раніше
не можна.
 Той, хто не може дати відповідь, покидає гру.
 Та дитина, що залишилася - найбільший знавець
емоцій у класі! Можна встановити для неї який-
небудь приз.
 Дітям, які програли пообіцяйте, що це тільки
перший тур і надалі приз буде кращим.
 З цієї гри добре починати цикл занять,
направлених на збагачення емоційної сфери
дитини, розвиток інтересу і здібності до
розуміння свого внутрішнього світу і емоцій
інших людей.

25. "Почуття на сцені"
 Ця гра аналогічна грі "Гнів на сцені", тільки
ролей може бути стільки, скільки емоцій.
 Фантазуйте разом з дитиною, даючи
додаткові запитання, наприклад: "Яким був
би танець радості?"
 Якщо хлопчик або дівчинка схочуть його
виконати, ймовірно, знадобиться ваша
допомога у виборі музичного супроводу
цього творчого процесу! Тому в колекції
ваших аудіокасет або дисків повинні
знаходитися мелодії з різним емоційним
наповненням (від відчаю і тривоги до
радості і гордості).

26. Розповіді по фотографіях
Ця гра - черговий ступінь в емоційному розвитку дитини, місток від його
інтересу і уваги до власного внутрішнього світу до розуміння чужих
емоцій і співпереживання.
 Вам знадобляться будь-які фотографії
людей, що відображають їх настрій (з
журналів, репродукцій картин).
 Покажіть дітям фотографію і попросіть
визначити, які почуття переживає
людина на фото.
 Запитайте, чому вони так думають - хай
діти спробують словами виразити, на
які зовнішні ознаки емоцій вони
звернули увагу.
 Запропонуйте їм пофантазувати,
придумавши, які події в житті
сфотографованого чоловіка або жінки
передували цьому моменту.

27. Конструктивні навички спілкування

28. "Словничок добрих слів"
Агресивні діти часто страждають від бідного словарного запасу,
унаслідок чого навіть при спілкуванні з симпатичними їм людьми
вони часто вживають звичні грубі вирази.
 Заведіть з дитиною особливий словник.
 Всі слова повинні бути добрими,
ввічливими, відповідними для опису
приємних (або нейтральних) якостей в
людях.
 Щоб всі ці слова дійсно стали вживатися
дітьми в звичній мові, необхідно
проводити систематичну роботу.
(“освіжати в пам'яті” – гра “слово-крок”;
задавайте питання на визначення слів;
обговорюйте з дітьми героїв фільмів і
книг, аналізувати їх вчинки, мотиви,
вирішуючи, про які риси вдачі вони
свідчать.)

29. "Сліпий і поводир"
Ця гра дасть дитині досвід довіри оточуючим, а саме цього звичайно сильно не
вистачає агресивним дітям.
 Один буде сліпим - йому зав'язують очі. Другий - його
поводирем, що старається акуратно і дбайливо
перевести через дорогу з пожвавленим рухом
(розставити в кімнаті стільці та інших учасників так,
щоб вони заважали вільно перейти з одного боку
приміщення в інше).
 Задача провідника - акуратно перевести сліпого на
інший "бік шосе"
 Обговоріть з дитиною, чи було легко їй в ролі сліпого,
чи довіряла вона провіднику, його турботі і умінню, які
почуття переживала.
 Наступного разу хай вона спробує себе в ролі
провідника - це навчить її турботі і увазі до іншої
людини.

30. "Зрозумій без слів"
Діти рідко прикладають зусилля для того, щоб бути зрозумілими,
зате часто ображаються і зляться, оцінюючи нерозуміння як
"зловмисність".
 Той, що водить, замислює якесь
слово.
 Після цього він повинен
постаратися зобразити те, що це
слово позначає, не зронивши ні
звуку, тільки рухами і жестами.
 Решта гравців намагається
вгадати слово, що зображається.

31. "Критикуй, не кривдячи"
 Завчасно заготуйте набір фраз,
якими діти схильні
користуватися, щоб оцінити
прояви іншої людини (“Куди
преш, корова?”, "Ти дурень")
 Введіть закони правильної
критики.
 Візьміть будь-який листок з
образливою фразою. Хай
дитина запропонує, як її
змінити так, щоб сказати про
свої почуття і думки, але не
образити людини.

32. Не опускайте рук
 Любіть норовливу
дитину, допоможіть їй
бути успішною,
перебороти шкільні
труднощі.
Пам'ятайте, що
“…Норовливі діти схожі на троянди – їм потрібне
особливе піклування. Іноді поранишся
колючками, щоб побачити їх красу”