Ю.В.Беззуб. Спогади Марії Загірньої як джерело вивчення життя і творчості Бориса Грінченка

1. СПОГАДИ
МАРІЇ ЗАГІРНЬОЇ
ЯК ДЖЕРЕЛО
ДО ВИВЧЕННЯ ЖИТТЯ
І ТВОРЧОСТІ
БОРИСА ГРІНЧЕНКА
Ю.В. Беззуб, старший викладач кафедри методики
суспільно-гуманітарної освіти та виховання
ІППО КУ імені Бориса Грінченка

2. М.М. ГРІНЧЕНКО
ЯК МЕМУАРИСТКА
Важливим аспектом творчості Марії
Загірньої є мемуарна проза, до якої належать
спогади, листи, біографічні нариси, історичні
портрети.
Нині видано зошити з рукописами мемуарів
Марії Загірньої про Бориса Грінченка, Івана
Франка, Івана Нечуй-Левицького, Володимира
Самійленка (“Сивенького”), Настю Грінченко та
спомини про останні часи життя Б. Грінченка в
італійському містечку Оспедалетті.
Літературно-критичні нариси М. Загірньої
відзначаються документальністю, у них
відображено дійсні факти особистого та творчого
життя діячів, міститься значний потенціал
естетичного та життєвого досвіду митців
української літератури й провідників
громадського життя.

3. СПОМИНИ «ШКОЛИ, ДЕ ВЧИТЕЛЮВАВ
БОРИС ГРІНЧЕНКО»
Письменниця не приховує тих
складнощів і протиріч, з якими
стикався Б. Грінченко під час свого
вчителювання в 1884-1893 рр.
Вона відтворює його
світовідчуття, певну концепцію
дійсності, відбувається
«перекодування» конкретної даності
в образ світу.
Не маскуючи складних стосунків
з Х.Д. Алчевською, авторка докладно
розкриває світогляд громадянина,
вчителя-просвітянина і
письменника.
Нарис є ілюстрацією
демократизму та гуманізму
педагогічних ідей письменника, його
послідовності в утвердженні
принципу «національного» як
основного чинника в навчанні й
вихованні.
Борис Дмитрович Грінченко –
народний учитель. 1883 р.

4. Родина Алчевських
У спогадах через конкретні приклади характеризуються взаємини Б.Д. Грінченка
з Х.Д. Алчевською.
На жаль, вони так і не стали однодумцями в головному – меті народної освіти.
Х. Алчевська завжди казала Б. Грінченкові , що дозволяючи спілкуватися з учнями
українською мовою, «стоїть на вулкані».

5. Сім’я О.К. та Х.Д. Алчевських

6. СПОГАДИ «В. СИВЕНЬКИЙ» (В. САМІЙЛЕНКО)
Б.Д. Грінченко В.І. Самійленко
Фото з чернігівського періоду діяльності Б. Грінченка
У нарисі «Сивенький» письменниця вдається
до опису дрібних деталей, послуговуючись
згаданими фрагментами, без яких, однак, складно
уявити талановитого письменника.
Авторка поєднує ці деталі зі свої ставленням
до людини, з розповіддю про життєве кредо
митця, таким чином обираючи шлях від деталі,
епізоду – до цілісної картини, яка створюється під
впливом різних вражень, що виникають у пам'яті
та стають ланцюгом непересічних подій.

7. Група українських письменників, що
зібрались у Полтаві на відкритті пам’ятника
І.П.Котляревському. Фото 1903 р.
Передній ряд (зліва направо) : Михайло
Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич;
задній ряд : Василь Стефаник, Олена Пчілка,
Михайло Старицький, Володимир Самійленко.

8. СПОГАДИ
ПРО ІВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО
Іван Левицький під час навчання в
Київській духовній академії
(1861–1865)
М. Загірня наголошує, що І.С. Нечуй-Левицький усе життя віддав, щоб ствердити
право на розвиток української мови, відтворити її самобутність і красу. Він прагнув
довести це художніми, публіцистичними та науковими творами, своєю працею в ім'я
України.
Нарис про останні роки життя письменника було написано відразу після його смерті.
Його доля була такою ж нелегкою, як і багатьох інших класиків української літератури .
Розповідь М. Грінченко щира, невигадана, перейнята невимовним болем,
викликаним байдужістю до старого корифея української літератури.
Завдяки цим спогадам читач відразу помічає контраст побутового і творчого життя
письменника.

9. СПОГАДИ ПРО ІВАНА ФРАНКА
ТА ЙОГО СІМЕЙНЕ ВОГНИЩЕ
Б. Грінченко та І. Франко. Фото 1905 р.
Іван Франко в останні роки життя
З теплотою та ліризмом згадує М. Загірня знайомство з І. Франком, їхню
першу зустріч, коли донька письменниці Настя приїхала навчатися у Львівському
університеті.
Згадуючи про І. Франка та його сім’ю, письменниця спирається на
безпосереднє враження від зустрічі з ними, розповідає про останній період життя
одного з найвидатніших творців української літератури.
У мемуарах постає образ талановитого письменника, збагаченого життєвим
досвідом, проте зовсім безпорадного в побуті.

10. «БІОГРАФІЯ
ГРІНЧЕНКО НАСТІ БОРИСІВНИ»
Важко пережила М.М. Грінченко смерть 24-
річної доньки Насті у 1908 р., яка віддала життя в
ім'я ідеї.
Настя Грінченко була членом Української
соціал-демократичної робітничої партії ,
працювала в робітничих гуртках, друкарні.
Описуючи життя доньки, Марія Миколаївна
змалювала оточення Насті, революційну молодь.
Грінченки не приховували своїх переконань
перед дочкою від її народження, тому й виховали
національно свідому й добру людину.
Приклад батьків був таким яскравим, що
Настя теж захопилася літературою і стала на
письменницький шлях.
Якби не передчасна смерть молодої
письменниці, можливо скарбниця української
літератури поповнилася б новими глибокими
творами. Але не судилося, бо полум'яний вогник
життя Насті Грінченко швидко згас.