Віртуальна виставка до міжнародного дня рідної мови

1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ
Міжнародний день рідної мови — день, який
відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.
Про «підтримку мовного та культурного різноманіття
та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії
Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26
жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
ДУХОВНЕ
БАГАТСТВО
НАРОДУ

2. ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Українська мова — це одна із багатьох слов’янських мов, а українці —
частина слов’янського світу. Слов’яни ж разом із багатьма іншими народами —
індоєвропейці.
Історичними, археологічними, лінгвістичними матеріалами доведено, що
спільнослов’янський період тривав приблизно до середини І тис. н. е. Після розпаду
праспільнослов’янської етномовної спільності у VІ—VІІ ст. почалося формування
східнослов’янських племен та їх союзів, подальша консолідація яких на різних
теренах Східної Європи призвела до формування українського, російського,
білоруського народів. З цього часу намітилися і тенденції формування окремих
східнослов’янських мов. За припущенням учених, східнослов’янські племена, поряд
із етнічними розходженнями, відрізнялися також і своїми діалектами. Разом із тим,
ціла низка фонетичних, граматичних, лексичних особливостей була спільною для всіх
діалектів. Саме такі мовні риси й створювали особливий східнослов’янський
діалектний тип. Але вже в цей час протоукраїнська мовна територія була неоднорідна
і виразно ділилася на два етнографічно і, вірогідно, діалектно відмінні масиви:
північний і південний.
Північний масив, який охоплював Середню Наддніпрянщину, Полісся, Волинь,
Наддністрянщину й Прикарпаття (від Прип`яті до витоків Стиру, Горині, Случі,
Тетерева й Ірпіня), був частиною значно ширшого ареалу археологічної культури
празько-корчацького типу (V—VІІ ст.). Цей ареал у загальних рисах відповідає
території розселення склавінів, про яких розповідає Іордан (VІ ст.).

3. Нащадки празько-корчацької культури влилися безпосередньо в культуру
Київської Русі. Північний діалектний масив став у майбутньому основою північного
наріччя української мови.
Південний протоукраїнський етномовний масив сформувався на початку VІ ст у
лісостепах Середньої Наддніпрянщини, включаючи й середні течії Сули, Псла,
Ворскли, а також у Надпоріжжі, по Дніпру між Тясмином і Россю та в Прутсько-
Дніпровському межиріччі. У південному діалектному ареалі, на основі якого згодом
сформувалося південно-західне наріччя, виникла більшість фонетичних рис,
характерних лише для української мови. Отже, відомі нам з літопису
східнослов’янські угрупування (на території нашої України у павнічної частини — це
дуліби, бужани, волиняни, деревляни, поляни, сіверяни, у південній етномовній
зоні — частина полян, уличи, тиверці, білі хорвати) на передодні об’єднання їх у
межах Київської Русі являли собою територіальні, політичні союзи державного типу.
Щодо походження сучасної української мови ніяких проблем немає: загальновідомо,
що її започаткував І. Котляревський, а основоположником став Т. Шевченко, вони
почали писати свої твори народною мовою на основі українських
середньонаддніпрянських говірок. До І. Котляревського і Т. Шевченка існувала
ствроукраїнська писемна мова (ХІІІ — ХVІІІ ст.), що сформувалася на основі
давньоруський літературних традицій і впливу живого народного мовлення, а
давньоруська писемно-літературна мова виникла під безпосереднім впливом
старослов’янської (церковнослов’янської) мови, запозиченої від болгар разом із
прийняттям християнства.

4. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ:
 Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі і за
кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за
поширеністю серед мов слов’янського походження після
російської мови;
 Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера
“п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів.
Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є
“ф”. В українській мові слова, які починаються з цієї літери, в
більшості випадків запозичені з інших мов;
 Найдовшим словом в українській мові є назва одного з
пестицидів “дихлордифенілтрихлорметилметан”;
 Найбільша кількість синонімів. Згідно з «Коротким словником
синонімів української мови», у якому розроблено 4 279
синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово
«бити» — 45;

5.  Цікавим фактом про українську мову є те, що вона входить до
трійки найкрасивіших мов в світі. На мовних конкурсах в Італії
на Франції її визнавали другою за мелодійністю мовою світу,
перша італійська. Інші джерела говорять про бронзу української
мови на цьому конкурсі, друге місце за французькою, а 4 місце
займає перська мова;
 Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед
дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників —
«він»;
 Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це
персональний комп’ютер, палац культури, паровий кран,
передній край, перфокарта, Петербурзький комітет,
Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет,
Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс,
пожежний кран, польовий караул, постійний комітет,
променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький
комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші;
 Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір
“Заповіт” Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.

6. РОЗДІЛ І
ТИ ВЕЛИЧНА І ПРОСТА.
ТИ СТАРА І ВІЧНО НОВА.
ТИ МОГУТНЯ, РІДНА МОВО!
МОВА – ПІСНЯ КОЛИСКОВА.
МОВА – МАТЕРІ УСТА.
І. БАГРЯНИЙ
НАША МОВА – ЧАРІВНА
КРИНИЦЯ…

7. Котляревський І. П. Енеїда. Наталка Полтавка /
І. П. Котляревський. – Київ : Веселка, 2000. – 327 с.
Шевченко Т. Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – Київ :
МАУП, 2004. – 472 с.
Франко І. Я. Мозаїка / І. Я. Франко. – Львів :
Каменяр, 2002. – 432 с.

8. Українка Л. Горить моє серце / Л. Українка. –
Київ : Київська Правда, 2004. – 464 с.
Українська драматургія : кращі класичні
твори. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 480 с.
Свою Україну любіть / авт.-уклад. В. Буркат. –
Суми : Університетська книга, 2008. – 476 с.

9. МОВА – ПІСНЯ КОЛИСКОВА…
О МОВО МОЯ!
О МІСЯЧНЕ СЯЙВО І CПІВ СОЛОВ’Я,
ПІВОНІЇ, МАЛЬВИ, ЖОРЖИНИ!
МОРЯ БРІЛІАНТІВ,
ЦЕ – МОВА МОЯ,
ЦЕ – МОВА МОЄЇ ВКРАЇНИ.
В. СОСЮРА
РОЗДІЛ ІІ

10. Огієнко І. Історія української літературної мови /
І. Огієнко ; упоряд. М. С. Тимошик. – 2-ге вид., випр. –
Київ : Наша культура і наука, 2004. – 436 с.
Русанівський В. М. Історія української
літературної мови : підручник / В. М. Русанівський. –
Київ : АртЕк, 2001. – 392 с.
Коваль А. П. Спочатку було Слово : крилаті
вислови біблійного походження в українській мові / А.
П. Коваль. – Київ : Либідь, 2001. – 312 с.

11. Крижанівська О. І. Історія української мови :
історична фонетика. Історична граматика : навч. посіб. /
О. І. Крижанівська. – Київ : Академія, 2010. – 248 с.
Історія української мови : хрестоматія / упоряд. С.
Я. Єрмоленко, А. К. Мойсієнко. – Київ : Либідь, 1996. –
288 с.
Огієнко І. Рідна мова / І. Огієнко ; упоряд. М. С.
Тимошик. – Київ : Наша культура і наука, 2010. – 436 с.

12. Коваль А. Крилаті слова в українській
літературній мові / А. Коваль, В. Коптілов. – Київ :
Ярославів Вал, 2013. – 704 с.
Пономарів О. Культура слова : мовностилістичні
поради : навч. посіб. / О. Пономарів. – Київ : Либідь,
2002. – 240 с.
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б.
Антоненко-Давидович. – Київ : КМ Academia, 1994. –
254 с.

13. Зеленько А. С. Загальне мовознавство : навч.
посіб. / А. С. Зеленько. – 2-ге вид., стер. – Київ :
Знання, 2011. – 380 с.
Кочерган М. П. Втуп до мовознавства :
підручник / М. П. Кочерган. – 2-ге вид. – Київ :
Академія, 2010. – 368 с.
Манакін В. М. Мова і міжкультурна комунікація
: навч. посіб. / В. М. Манакін. – Київ : Академія, 2012.
– 288 с.

14. Яшенкова О. В. Основи теорії мовної комунікації :
навч. посіб. / О. В. Яшенкова. – Київ : Академія, 2011. –
604 с.
Венжинович Н. Ф. Сучасна українська
літературна мова : навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. –
Київ : Знання, 2008. – 304 с.
Гримич М. Українська мова щодня : початковий
рівень : навч. посіб. – Київ : Заповіт, 1998. – 160 с.

15. Ділова українська мова / за ред. О. Д. Горбула. –
Київ : Знання, 2008. – 222 с.
Зубков М. Г. Українська мова : універсальний
довідник / М. Г. Зубков. – 3-тє вид., випр. і доп. – Харків
: Школа, 2007. – 496 с.
Максименко В. Ф. Сучасна ділова українська мова
: підручник / В. Ф. Максименко. – Харків : ТОР-СІНГ
ПЛЮС, 2006. – 448 с.

16. РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко