Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

«Вартовий» українського слова

40 views

Published on

віртуальна виставка до ювілею Бориса Грінченка

Published in: Education
  • Be the first to comment

«Вартовий» українського слова

  1. 1. Борис Грінченко 1863-1910
  2. 2. Борис Дмитрович Грінченко — просвітитель українського народу, освітній і громадський діяч кінця XIX - початку XX століть, педагог, письменник, перекладач, літературознавець, вчений, мовознавець, етнограф, лексикограф, автор славнозвісного «Словаря української мови». Борис Грінченко увійшов в історію, культуру, літературу України як оборонець її надбань, інтересів, європейської перспективи розвитку. У нього і літературний псевдонім був промовистий, символічний — «Вартовий» — той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє. Серед самовідданих трудівників, які поклали життя на вівтар служіння Україні, Борисові Грінченку належить особливе місце. Його життя і творчість, невтомна громадська діяльність, освячена любов’ю до України, гідні захоплення. Сучасники Бориса Грінченка визнали, що він залишив рідному народові неоціненне багатство: розмаїту літературну та наукову спадщину.
  3. 3. Він жертовно зрікався насолоди вільної творчості в ім’я громадянського обов’язку перед рідним краєм. “Я ніколи не належав до тих поетів, що весь свій час можуть оддавати пісні. На поезію завсігди я мав тільки короткі хвилини, вільні від праці, часом любої, дорогої, здебільшого — нудної, наймитської”. Розуміючи занедбаність української культури, невтомний Грінченко не тільки віддав усі сили на розбудову національного духу, а й піднімав у сучасників потребу самозреченої праці: “Треба робити, робити, робити. Ми воли у ярмі… але вони зорють ріллю, прийде сівач, рясно засіє, і запишніють сходи”. Він не тільки закликав, а й “підганяв” своїх сучасників до роботи. За це “підганяння” і настирливість друзі дали йому прізвисько Диктатор і називали Генералом.
  4. 4. Грінченко в молоді роки Грінченко — народний учитель. 1883
  5. 5. Народився Борис Дмитрович Грінченко у збіднілій дворянській родині на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту. У п’ять років навчився читати, у шість – складати вірші, в одинадцять став учнем реальної школи в Харкові. Але навчання Борисові не випало закінчити: за читання та поширення забороненої літератури його було виключено зі школи й ув’язнено. Юнакові було 15 років. Згодом хлопця було звільнено на поруки батька і відправлено на хутір Кути. Умов для продовження навчання не було: на заваді стояли заборона властей, підірване здоров’я, матеріальні нестатки. На хуторі вивчив німецьку і французьку мови. Згодом досконало оволодів чеською та польською, вивчав норвезьку та італійську. Матеріальне становище сім'ї погіршилося, і Борис влаштувався канцеляристом у Харківській казенній палаті. Згодом вдалося скласти екзамен на народного вчителя при Харківському університеті. Тернистим для 18–річного педагога видався вчительський шлях. Спочатку працював сільським учителем у с.Введенське Зміївського повіту. Наступного року працював у російськомовній школі с. Єфремівка.
  6. 6. Досить довго Грінченко працював у приватній школі Христини Алчевської – у селі Олексіївка на Луганщині. Непрості взаємини склалися в письменника з Х. Д. Алчевською. “Я поважаю її як людину.Та ставлюся негативно до тієї її діяльності, кінцевим результатом якої є русифікація мого народу. Повівшись інакше, я вважав би себе зрадником моїх переконань, — так відповів на запросини взяти участь у святкуванні 30-річного ювілею просвітницької діяльності Христини Алчевської. — Я вважаю, що українці повинні служити Україні й українській, а не московській освіті. Поважаючи московську освіту на московській землі, я не можу інакше, ніж негативно, поставитися до московської освіти на українській землі. Кінцевим результатом Христини Данилівни є омоскалення мого народу — тобто те, проти чого спрямована моя діяльність”.
  7. 7. Письменник не обмежувався національним, мав переконання, що “всяка справа культурна тільки тоді буває певна і міцна, коли вона, зростаючи на рідному ґрунті, живиться живущим духом з великої скарбниці духовних здобутків народів усього світу”. Недаремно розділ “Рідний край” у своєму підручнику Б. Грінченко розпочав словами: “Наша мова зветься українською мовою. Наша земля зветься Україною. Ми звемося українцями. Свою рідну українську мову ми любимо найбільше од усіх мов на світі… Але ми повинні і других усіх людей любити і поважати, і всім другим людям повинні робити добро…”
  8. 8. У Чернігові письменник організував єдине в Східній Україні видавництво, що випускало дешеву популярну літературу для народу. У Києві Грінченко видавав першу українську періодичну пресу: щомісячний журнал «Нова громада» і щоденну газету «Громадська думка» (пізніше «Рада»). У Києві письменник створив і першу публічну бібліотеку. Її книжковий фонд нині знаходиться в Центральній науковій бібліотеці ім.В.І. Вернадського НАН України. Редакція газети “Рада”
  9. 9. Дата Подія 9 грудня 1863 Народився на хуторі Вільховий Яр, Харківської губернії (тепер Сумська область) у родині відставного офіцера із збіднілих дворян. 1874 Поступив до Харківської реальної школи. Тут Грінченко зближується з народницькими гуртками, вивчає й поширює їхні видання, що й стає причиною арешту та кількамісячного ув’язнення. Йому заборонили продовжувати навчання. 1881-1893 Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко вчителював на Слобожанщині і Катеринославщині. У 1881 в журналі «Світ» було надруковано його перші поезії. 1884 Оповідання «Чудова дівчина», збірка поезій «Пісні Василя Чайченка» 1885 «Сама, зовсім сама» 1886 Збірка «Під сільською стріхою» 1890 «Олеся»,повість «Соняшний промінь» 1891 Грінченко спільно з Іваном Липою, Миколою Міхновським, Юрієм Міхновським, Віталієм Боровиком, Миколою Вороним, Олександром Черняхівським заснував Братство Тарасівців. Оповідання «Украла», повість «На розпутті» 1893 Збірка «Під хмарним небом» 1896 «Яка тепер народна школа в Україні» 1897 «Дзвоник» 1898 «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн» 1884–1900 Працював у Чернігівському земстві, активно співпрацював з місцевою Громадою. На кошти І. Череватенка, організував на Підросійській Україні видавництво популярних книжок українською мовою. Повість «Серед темної ночі» 1901 Повість « Під тихими вербами» з 1902 Жив і працював у Києві. 1904 Став одним з лідерів новоствореної Української демократичної партії. Очолив ліву течію УДП, яка утворила Українську радикальну партію 1906 Співробітник газети «Громадська думка» та редактор журналу «Нова Громада». «Народні вчителі і вкраїнська школа» 1906-1909 Очолював київську «Просвіту». Грінченко боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. Створив ряд шкільних підручників, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово». 6 травня 1910 Помер у Оспедалетто (Італія). Похований письменник на Байковому кладовищі, біля дочки. Важливі дати життя (хронологічна таблиця)
  10. 10. Пам'ятна дошка, Львів Меморіальна дошка Борису Грінченку на будівлі Чернігівської обласної державної адміністрації (2011 р.) Пам'ятник Борису Грінченку у Києві, біля університету його імені Меморіальний музей Б. Д. Грінченка, с.Олексіївка Перевальського району
  11. 11. Детальніше познайомитися з біографією Б.Грінченка можна за посиланнями: • https://pidruchniki.com/13290305/filosofiya/boris_grinchenko • http://edufuture.biz/index.php?title=Розповідь_про_життя_і_творчість_Бориса_Грінчен ка._Поезія_Б.Грінченка._Тематична_різноманітність_його_оповідань • https://uk.wikipedia.org/wiki/Грінченко_Борис_Дмитрович • https://www.5.ua/kultura/hrinchenko-133280.html • http://www.ukrlitzno.com.ua/boris-grinchenko-zhittyevij-ta-tvorchij-shlyax/ • http://md- eksperiment.org/etv_page.php?page_id=3698&album_id=119&category=STATJI • https://www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=11941 • https://dovidka.biz.ua/boris-grinchenko-biografiya-korotko/ • https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=48 • https://mala.storinka.org/борис-грінченко-життя-і-творчість-відео.html
  12. 12. Творчість Літературну діяльність розпочав у 80-х роках XIX століття. Автор близько 50 оповідань : «Чудова дівчина», 1884; «Екзамен», 1884; «Без хліба», 1884; «Сама, зовсім сама», 1885; «Олеся», 1890; «Украла», 1891; «Дзвоник», 1897 та ін., повістей : «Сонячний промінь», 1890; «На розпутті», 1891; «Серед темної ночі», 1900; «Під тихими вербами», 1901), збірок поезії: «Пісні Василя Чайченка», 1884; «Під сільською стріхою», 1886; «Під хмарним небом», 1893 та ін. Історичній темі присвячені драми: «Серед бурі» (1897), «Степовий гість» (1897), «Ясні зорі» (1884—1900). Перекладав твори Фрідріха Шиллера, Йогана-Вольфганга Ґете, Генріха Гейне, Віктора Гюго та ін.
  13. 13. Творчість Йому належать цінні збірки народної творчості : «Пісні та думи» (1895), «Думи кобзарські» (1897), «Веселий оповідач» (1898), «Изъ устъ народа. Малорусскіе рассказы, сказки и пр.» (1901) та ін. Впорядкував і видав у трьох книгах «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (т.т. 1-3, 1895-99). 1907–1909 рр.— «Словарь української мови» (4 томи) Плідно працюючи в галузі народної освіти, свої педагогічні погляди виклав у працях: «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906) та ін. Боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. Створив кілька шкільних підручників, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово». Одним із найяскравіших творів Грінченка є вірш «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн» (1898 р.), в якому поет висловив своє бачення ставлення української псевдоінтелігенції до України.
  14. 14. Твори Б.Грінченка, які можна читати он-лайн чи : • Батько та дочка • Без хліба • Дзвоник • Екзамен • Каторжна • Казки. • Ксеня • Панько • Сам собі пан • Сестриця Галя • Украла Завантажити : • Вибрані твори (1927) • Борис Грінченко. Твори в 2 томах Том 1: Поетичні твори (1991) (djvu) Том 2: Повісті. Драматичні твори (1991) (djvu) • Грінченко Б. Поезія (1965)
  15. 15. Фольклорно-етнографічні та словникові зібрання Бориса Грінченка: • Гринченко Б. Д. Литература украинскаго фольклора. 1777—1900. Опытъ библіографическаго указателя. — Черниговъ: Земская Типографія, 1901 • Гринченко Борис Дмитриевич - Из уст народа. Малорусские рассказы, сказки и пр. (1901) • Веселий оповідач / Уклад. Б. Грінченко. - Вінніпег, 1918(?). - 105 с • Думы кобзарськи / Ред. Б. Гринченко. - К., 1896 • Пісня про Дорошенка й Сагайдачного / Записав Б. Грінченко (1908) • Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях / Сост. Борис Гринченко. – Чернигов, 1895. – Вып. 1. – 316 c. Борис Грінченко. Словарь українскої мови: Том 1 Том 2 Том 2, дополнение Том 3 Том 4
  16. 16. Науково-освітологічні та соціально-політичні твори: • Гринченко Б. А.Е. Крымский, как украинский писатель // Киевская старина. - 1903. - № 1. • Грінченко Б.До історії Кулішевих "Досвіток". – Л., 1906 • Грінченко Б. На безпросветном пути. Об украинской школе // Маловідомі першоджерела української педагогіки (друга половина ХІХ-ХХ ст.): Хрестоматія / Упоряд.: Л. Березівська та ін. - К.: Науковий Світ, 2003. - С. 80-91 (418 с.). • Грінченко Б. Розум та почування у живої тварі. - К.: Богдана, 1994 • Грінченко Б. Як жив український народ (коротка історія України) // Бахмутський шлях. - 2008. - № 1-2. - С. 84-100. • Грінченко. Б. Перед широким світом Листування Бориса Грінченка : • Грінченко Б. – Драгоманов М. - Діалоги про українську національну справу - 1994 • «...Віддати зумієм себе Україні»: Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком / Вступ, ст., археограф, передм., упоряд., комент., приміт., підгот. текстів, покажчики, додатки, добір ілюстр. матеріалу С.С. Кіраля. - Київ, Нью-Йорк. - 2004. - 520 с.
  17. 17. Деякі цитати з творів Б.Грінченка • За що стільки муки, горя та сліз додають людям люди, коли й так життя таке коротке і таке сумне?... • Та лихий то розум у воїна буде, коли війну починає, а як подужати — не відає. • Багато є людей, нема людей-братів. • Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів… єсть справжньою цілковитою зрадою. • Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! • Повинність — ось той владар добродійний, Що збереже мене від мук і лих.
  18. 18. Деякі цитати з творів Б.Грінченка • Щастя дурно не дається: Тільки той його придбає, Хто за його в бої б'ється. • Народ-герой героїв появляє, Шануючи, він їх вінцем вінчає. До Сонця генія високого рівняю. • Хто боровся за волю й свій край, - Не злякається муки і страти. • Я віддав би усе на цім світі За змогу умерти за рідний свій край. • Як на силу ти багатий, - Не єднайся ти з гуртом: Буде силу він спиняти, - Сам іди своїм шляхом.
  19. 19. Деякі цитати з творів Б.Грінченка • З Овець не зробиш ти борців,- Не трать же з їми дурно слів. • Хай ліпше вб'є громом, ніж їстиме лихо, Хай краще згоріти, ніж в'янути тихо… • Я не хочу нудно скніти: Не боротись, то й не жити! • По змозі — не сварись; коли ж прийшло до того, То подбай, щоб сам отбиться вмів. • Зло від своїх Найтяжче уражає. • Хай згине все, коли не вміє жить!
  20. 20. Праця задля рідної України була сенсом життя письменника, і ту самовідданість у служінні національній культурі Б. Грінченко передав словами: “Віддав себе я праці без вагання. Я йшов туди, де розум посилав”.

×