виховна година

1. Виховна година на тему:
Наша мати – Україна,
її мова солов’їна
Підготувала вчитель
Станкевич Л.В.

2. Тема: Наша мати – Україна, її мова солов’їна
Мета :Збагатити знання учнів про рідну Україну, виховувати глибокі
почуття любові
до рідної мови, бажання берегти свою національну культуру, бути
патріотами
своєї держави
Хід свята
1 учень З далекого краю,
З далеких світів
Журавлик на крилах
Додому летів.
Минав океани,
Ліси і моря,
Вдивлявсь крізь тумани:
- Чия це земля?
Чиї це долини?
Чиї це луги?
Чию це калину
Гойдають вітри?
Впізнав Батьківщину:
- Моя це земля,
Моє тут гніздечко
І мова моя!
Відеокліп «Моя Україна»
Вчитель
Не цурайтесь мови – мови тата й мами,
Мови діда й баби, предків наших всіх,
Бо її цуратись – сором непошани ,
Бо її цуратись перед Богом гріх.
На землі народів Бог створив багато
І подарував їм скарб із різних мов.
І у кожну мову , гарну і багату,
Вклав свою небесну ніжність і любов.
2 учень Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата.
Рідний край наш – Україна,
Красна та багата.
3 учень Ми малі, та всі ми друзі,
Ми – одна родина.
Та найбільша наша мати -
Ненька – Україна.
Пісня «Я маленька українка»

3. Вчитель Доречно згадати сьогодні давню притчу про Святого Миколая і
Україну.
Було це давно-давно, коли Св. Миколай роздавав подарунки. Одним він
дав багато золота, другим великі родовища корисних копалин, третім -
родючі землі… І коли все роздав, то побачив у кутку дуже гарну ,надзви-
чайної вроди, але дуже бідну, в полатанім одязі дівчину, яка стояла у
кутку і гірко плакала. Він підійшов до неї і запитав: «Дівчино, чому ти
плачеш?» «Я плачу тому, Св.Миколаю, що ти всім дав подарунки, а мені
нічого», - сказала дівчина. «А хто ти, дівчино?»,- запитав Св.Миколай. «Я –
Україна», - відповіла дівчина. Св.Миколай подумав і каже: «справді, я вже
все всім роздав, але у мене ще залишилась краса і пісня, я й дарую тобі
дівчино – Україно, їх назавжди» І з тих пір наша славна Україна вважає-
ться найкрасивішою і найспівучішою країною світу. Ми пишаємося тим,
що ми - українці.
( Під мелодію української народної пісні з’являється дівчинка Мова в
українському костюмі , навколо неї кружляють у танку діти)
Мова. Доброго дня, любі друзі! Почула я, що ви про мене говорите, і
прийшла до вас на свято.
Все моє життя – це тернистий шлях боротьби. Я пережила дуже багато
жорстоких століть, коли мене забороняли, мужньо витерпіла наругу від
царських сатрапів. Та було багато небайдужих людей, у чиїх серцях палала
невгасима любов до батьківської мови, які підтримували її і навчали
розмовляти нею своїх дітей. На захист рідного слова поставали Іван Франко,
Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь.
Я відроджуюся у вільній Україні завдяки людям , які мене люблять і
плекають.
4 учень Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
5 учень Наша мова ніжна, ласкава,
Наша мова багата, цікава.
Наша мова квітуча, барвиста,
Наша мова прекрасна і чиста.
Наша мова, як джерельце дзюрчить,
Наша мова красиво звучить.
Ведуча. Ось послухайте що буває з тими дітками, які не хочуть дружити з
рідною мовою. Пригоди в Царстві Помилок
Автор
Ішов Сашко похмурий з школи.
Йому так сумно, як ніколи,
Бо знов в диктанті помилок —
Як в полі навесні квіток.

4. Сашко зітхнув.
Сашко
Все! З помилками не дружу.
Я рідну мову хочу знати
І хочу грамотно писати!
Автор
А тут назустріч, де й взялись,
Помилки квапляться кудись.
1-а Помилка
Привет, Саньок, ну просто клас!
Ти сьодні не забув про нас!
І у диктанті ми твойом
Гуляли кльово всі гуртом!
2-а Помилка
Друзья твої ми самі вірні,
І завтра рівно десь опівдні
Ти маєш в наше Царство допуск.
Приходь до нас, ось тобі пропуск.
Сашко
Е ні, я прямо вам скажу,
Що більше з вами не дружу
І не піду у ваше Царство,
Бо помилки — це не багатство.
1-а Помилка
Чи утром встав не с той ноги,
Так більше з нами не шути!
2-а Помилка
Бо Цар Помилок дуже грізний
Він знає чари всякі різні
І зачарує тебе вмить,
Не треба більше так шутить!
Сашко
Та не шуткую я, ідіть!
(Проганяє Помилок).
Автор
І хитрі Помилки чимдуж
Побігли скаржитись Царю ж.
Сашко (бачить Оленку).
О, Оленко, постривай!
Підкажи щось, виручай!
Оленка
І тобі, Сашко, привіт!
Ти кричиш на цілий світ!
Може, чорт тобі наснивсь?
Автор

5. І Сашко на вушко тихо
Розказав про своє лихо.
Оленка
Справді, справа непроста,
Та часу дарма не гай —
Свій підручник діставай.
Я тобі допоможу,
Правила всі розкажу.
(Сашко заглядає у портфель, шукає).
Сашко
Добре. Де він? Тут же був!
Чи я десь його забув?
Ні, це, мабуть, діють чари,
Помилки Царю ж сказали.
Я ж не зможу правил вчити!
Автор
І заплакав бідний Саша,
А Оленка йому й каже.
Оленка
Йдем підручник визволять.
Страшно там його лишать.
Цар нагоди не упустить —
Помилок туди напустить,
Й наша Мова-чарівниця
Помилками забрудниться!
(Сашко бачить Мову).
Мова
Так, я Мова-чарівниця,
Добра фея-мандрівниця.
Бачу вашу я тривогу,
Треба книжку виручать,
В Царство Помилок рушать.
Сашко
Соромно мені, я винний,
Обіцяю, що віднині
Буду рідну мову вчити,
З помилками не дружити.
Мова
Ось книжки — малі сестриці,
Мої вірні помічниці,
Їх до серця приклади
Й обіцянку говори.
(Сашко бере книжки, підносить їх до серця).
Сашко
Я Сашко, що вчивсь погано,

6. Обіцяю вчитись гарно,
Рідну мову поважати
І всі правила вивчати.
(Виходять).
Автор
Вирушили друзі в путь,
До Царя Помилок йдуть,
А він теж часу не гає,
На гостей давно чекає.
Цар
Я володар помилок,
Нових я люблю діток,
Хай хоч плачуть дуже гірко —
Зачарую їх в Помилку.
(До Помилок).
Цей Підручник — мій заручник,
Одягніть йому наручник!
Почекаємо пока,
Обміняєм на Сашка.
Підручник
Не радійте, злі Помилки,
Ще наплачетеся гірко.
Цар
Нас здолати неможливо,
Проти нас єдина сила —
Треба правила всі знати
Й грамотно слова писати.
Отож Саша, твій друзяка,
Нікудишній тут вояка.
(Сашко, Оленка і Мова заходять).
Цар
Ну, привєт, заморські гості,
Ви прийшли до нас у гості?
Сашко
Ми з метою йшли сюди:
Книжку визволить з біди!
Й ваше Царство Помилкове
Гнати далі геть від мови!
Цар
Не дамо ми вам Підручник,
Він у нас тепер заручник.
Ви давайте в обмін Сашу,
Ну а ми вам — книжку вашу.
Ці Помилки — подивись —
Учнями були колись,

7. А тепер — мої це слуги,
Їхні знаєте заслуги!
Оленка
Ми врятуємо і їх,
Вірних Помилок твоїх.
Знов на учнів перетворим,
Правду, Мово, ми говорим?
Мова
Правду, друзі, починайте,
Чари з Помилок знімайте!
Оленка
Правил скажемо побільше,
Щоб Царя прогнать скоріше.
(Починають розказувати правила, а Помилки в цей час крутяться,
метушаться, перетворюються на учнів).
(Цар тікає).
Оленка
О, гляньте, Помилки від правил
Школяриками знову стали.
Діти
Спасибі, ви нас врятували
І чари злі розчарували.
Тепер ми будем вчитись гарно
Й не гаять часу в школі марно.
Підручник
Спасибі, друзі дорогі,
Не кинули мене в біді.
Я завжди буду вам в пригоді
І виручу вас при нагоді.
Вивчайте мову свою рідну,
Нехай вона постійно квітне!
6 учень Є у нас єдина рідна Україна.
Є в Україні мова солов’їна.
Єднає мова всі народи,
Що прагнуть щастя і свободи.
7 учень Будемо жити, землю любити,
Як з давнини повелося.
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!
Вчитель Україно! Цвіте вишневий! Щоб наша мова буяла пишним квітом ми
присягаємо:
- Любити і шанувати материнську мову. Присягаємо!

8. Всі: Присягаємо!
Вчитель Берегти і збагачувати цей найдорожчий скарб.
Всі: Присягаємо!
Вчитель Знати досконало нашу державну мову.
Всі: Присягаємо!
Вчитель Очищувати нашу прекрасну мову від словесного сміття.
Всі: Присягаємо!
Вчитель Передавати нащадкам наше пісенне диво.
Всі: Присягаємо!
Вчитель. Як хочеш, друже, шану всюди мати,
Навчися рідну мову шанувати.
Вона – твоє обличчя, твоя доля.
На це була свята Господня воля.
Ще в давнину признав її весь світ
Та скніла у неволі тьму століть.
Тепер вона розкута і підмоги
Від нас чекає , щоб звестись на ноги.
Мова. Українська мова промениста,
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельно чиста.
І тепла, наче мамина рука.
Я вчуся нею гарно розмовляти,
Читаю вірші і пишу слова,
Бо рідну мову треба добре знати.
Вона чудова, ніжна і жива.
8 учень Хай буде з хлібом кожен дім,
Хай пахне сонячно, медово,
А поруч з ним – струмком дзвінким
Разом: Натхненне українське слово