1. Виховний захід
«День української писемності та мови»
Мета: Формувати розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може
існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство
української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити
почуття національної гідності. розвивати в учнів акторські навички, вміння працювати в
колективі; Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття
поваги до всього, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання: рушник, хліб-сіль,презентація
Ведучий1.
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Ведучий 2
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
(звучить пісня «Батьківська мова», в зал заходять учні, одягнені в український одяг).
Ведучий: Шановні, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово
щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Дiти по черзi читають вiрш
1. Мова – краса спілкування.
2. Мова – як сонце ясне.
3. Мова – то предків надбання.
4. Мова – багатство моє.
5. Мова – то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза джерело.
6. Мова – то наша світлиця,
Вона – як добірне зерно.
7. Мова – державна перлина,
Нею завжди дорожiть.
8. Без мови немає країни,
Мову, як матір любіть.
2. До залу під музику заходить Мова, до неї підходять дівчата, виконують танець
Я ваша мова, дiти, рiдна мова.
З роси й води, з квiток и джерела.
Така, як зiрка нiжна, свiтанкова
На цiй землi завжди жила.
Сама земля мене таку зростила:
Чарiвну, мудру, свiтлу, осяйну.
I хоч мене хотiли розтоптати,
Та я жива і я до вас прийшла,
Щоб вас до зiр далеких пiднiмати
И до сердець не допустити зла.
Із глибини вiкив несу я кожне слово,
І хай воно вам до сердець пливе.
Щоб дiти патрiотами зростали,
Любили край свiй рiдний й берегли.
Щоб ви усi на захист мови стали
І розмовляти правильно могли.
Ведучий 1. Діти, Яка у нас красива, багата та мелодійна Мова. Але так було не завжди.
Послухайте, як розвивалась наша мова та писемність (Презетнація)
Учень1. Кам’яний вік. Люди жили в печерах племенами. Спілкувались жестами і мімікою.
Учень2. Пізніше з’явилась мова, бідна, обмежена, яка в процесі розвитку збагачувалась.
Учень3. Пройшло немало часу, і люди здогадались зображувати предмети малюнками, які
називають піктограмами.
Учень4. Піктограми використовують і у наш час.
Учень5. Ось який шлях пройшли піктограми від кам’яного віку до наших часів.
Учень6. В стародавні часи писали: знаками, буквами, ієрогліфами. На дерев’яних і глиняних
дощечках, папірусі.
Учень7. Стародавній слов’янський алфавіт був створений священниками Кирилом і Мефодієм
тисячу років назад.
Учень8. Це була Кирилиця.
Учень9. День української писемності та мови. Свято було встановлено 9 листопада 1997 року,
указом президента України на честь ушанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
Учень10. Давайте будемо розмовляти по-українському
Ми довго ждали сього.
Бо неподоба цуратися свого рідного слова.
3. Мова: Любі мої українці і україночки, наша мова не тільки красива, багата, мелодійна вона ще
дуже цікава різними завданнями. Я принесла вам вiрш про мову, але в ньому немає кiнцiвки.
Спробуємо всі разом дібрати слово у вірші про чарівну мову..
Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову … (знати).
А щоб вміти говорити, треба рідну мову … (вчити).
Знає кожен з нас чудово – не прожити нам без … (мови).
Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, … (світанкова).
І дзвенить щодня і в свята, бо вона така … (багата).
І така джерельно чиста наша мова … (промениста).
Чарівна і калинова наша мова … (веселкова).
В ній такі слова чудові, хліб і сіль на … (рушникові).
В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі … (жити)?
Понад світом хай лунає, хай ніхто … ( не забуває).
Рідну мову українську, мудру, щедру, … (материнську).
Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.
Любіть її завжди, пишайтесь, хай долі будуть у вас ясні!
Ведучий 2: Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування
нації.І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй землі, все ще зрікаємося мови наших
пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у
цих гуморесках.
Звучить iнсцiнування гуморески у виконанні учнiв
Павло Глазовий «КУХЛИК»
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Діти співають пісню «Діти України»
Учні виходять на сцену по черзі читають слова
1 -й учень
Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю!
4. Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!
2-й учень
Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов'я.
3-й учень
Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.
4-й учень
А найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький Шлях кудись зорить.
5-й учень
Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!
6-й учень
Всіх нас єднає рідна мова
Всіх, хто живе у цім краю.
Вона прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу п'ю.
7-й учень
Бо наша рідна мова-мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є!
8-й учень
І як гуртом, не поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!
9-й учень
А знехтуємо рідне слово —
Земля цього нам не простить,
То ж сяй над світом, рідна мово!
Тобі в віках судилось жить!
5. 10-й учень
Цвіти і смійся, рідне слово!
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом не мовчи!
Ведучий 1. Зневажати мову мамину – біда ,
Котра пустими зробить наші душі .
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те , що корені калини сушить .
Ведучий 2. Зневажати мову – зрадити себе ,
А зрадників хто може поважати ?
І стане чорним небо голубе ,
Вмиратиме у муках рідна мати .
Ведучий 1. О , не згуби свого народу ,
Безсмертна мово , рідна і терпка .
Ти є душа співучого народу ,
Що був , і є , і буде у віках .
Ведучий 2. Та й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову : перекручують
слова , розмовляють такою мовою , якої не існує в світі .
( Інсценізація „ Зустріч друзів” )
Прибігає одного разу Василько до Марійки і каже :
Василько : Пашлі надвір . Там такі класні сорєвнованія .
Марійки хотілося виправити товариша , але побоялася , що той образиться , і не поправила
.
Марійка : Ходімо .
Василько : Ти за кого будеш боліти ?
Марійка : Та , напевно , за своїх вболіватиму .
Наталка : Друзі ! Подождіть мене . Подивіться , який у мене гарний цвіток для побєдітєля
Марійка аж на обличчі змінилася , але знову не захотіла ображати друзів .
Марійка: Слухай , Васильку , а твої батьки у відрядженні ?
Василько : Да . А чьо ти хотіла ?
Марійка : Та хотіла попросити у твого тата один підручник . А коли вони
повернуться ?
Василько : Да , на неділі .
Марійка : Ти знаєш , я не можу зрозуміти , де ти таку мову вивчив , чи курси якісь закінчив .
Мені соромно , що мій друг не поважає своєї мови , калічить її . Задумайся , Васильку, в якій
країні ти живеш .
Йде від друзів .
Наталка : Ну і двоюшнік ти , Василько . Навчись говорити .
Василько : А ти сама як розмовляєш : двоюшнік , цвіток . Де ти таких слів набралася ?
Наталка : Злий ти , піду до Марійки .
Втікає .
Василько : Наталко , зачекай . Я ж не хотів тебе образити .
Вчитель : Кожна людина , яка поважає себе , країну , не буде калічити своєї мови ; бо
виховані говорять грамотно і красиво , бо мова не ділиться на святкову і буденну .
Учень 1. Як хочеш , друже , шану всюди мати ,
Навчися рідну мову шанувати .
Вона – твоє обличчя , твоя доля .
На це була свята Господня воля .
Учень 2. Не цурайтесь мови – мови тата й мами ,
Мови діда й баби , предків наших всіх ,
6. Бо її цуратись – сором непошани ,
Бо її цуратись – перед Богом гріх !
Учень3 На Землі народів Бог створив багато
І подарував їм скарб усяких мов ,
І у кожну мову , гарну і багату ,
Вклав свою небесну ніжність і любов .
Учень 4 Всі народи світу – то господні діти ,
Всіх народів мова – то Господній дар .
Але мова мами – найрідніша в світі
В ній є все : і святість , і краса , і чар .
Всі діти встають, передають один одному рушник на ньому хліб-сіль і читають Молитву до
мови
Молитва до мови
1. О, мово! Божа! Ти рабине!
2. Народу й роду берегиня!
3. Неопалима купина!
4. Неначе зірка провидна.
5.
6. Великомученице! Ти нас освіти і освяти! Хай воскреса народ з тобою! І правди
Божої зоря осяє Україну нашу!
7.
8. За це я, страднице, молюсь. Молюсь за працьовиті руки,
І світоч правди і науки
Щоб в кожнім серці запалав!
9. Щоб знали діти і онуки хто, де, коли, за що страждав
Господь мій! Нас ти не покинь,
І Святим духом на нас злинь. Амінь!
Учень: Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Україні
Разом.
Щастя, миру, добра.
Ведучий1. Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!
У барвінки зодягайся, українське слово!
Ведучий 2. От тому плекайте, діти,
Рідненьку мову
І учіться говорити
