1. Департамент науки і освіти
Кіровоградської обласної адміністрації
Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа -інтернат І-ІІІ ст.
Мово рідна,
слово рідне.
Година роздумів.
Вихователь, спеціаліст вищої
кваліфікаційної категорії,
Оношенко К.В.
м. Знам’янка
2014

2. Мета: Поглибити знання про рідну мову. Розкрити її красу,
милозвучність, співучість, невмирущість та прадавність. Виховувати почуття
національної гордості і шани до рідної мови. Навчати цінувати мовні
надбання народу. Прищеплювати бажання знати і вивчати рідну мову.
Обладнання: мультимедійна дошка, флеш носій. Пісні українських
виконавців, святково прибрана зала.
Хід заходу.
Звучить українська пісня.
1 учень. Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену -
Просту, домашню, звичну.
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
2 учень: Ти у мене із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена.

3. Ведуча: З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону залишена
В серці моїм. Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.
Доброго дня, любі друзі!
От сьогодні ми запросили вас до бесіди – бесіди про рідну мову. Хочеться
зазначити,що з 2003 року 21 лютого було проголошено Міжнародним днем
рідної мови. В усьому світі в цей день вшановують свою рідну мову.
- Яка ж у нас, українців, рідна мова?
-Так, українська! Якими словами ми можемо сказати про свою мову
( Учні складають асоціативний кущ . – співуча, мелозвучна, лагідна, запашна,
задушевна, сповнена музики і квіткових пахощів.)
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною у родині і залишається
зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків,
яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми
духовними надбаннями. Це мова , якою говорила твоя мати.
« Усі основні європейські мови можна вивчити за 6 років,
Свою ж , рідну, треба вивчати все життя»,- писав Вольтер.

4. Тож пропоную згадати все те, чому ви вже навчилися, і, водночас, збагатити
свої знання з рідної мови.
Мова – то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає
від спраги. Століттями мова народу була тією повноводною річкою ,яку ми
називаєм поезією. Поетична грань живе в слові і слово немислиме без неї, як
немислима річка без води.
Вірш «Рідна мова» . Іван Багряний.
Мово рідна! Колискова
Материнська рідна мово!
Мово сили й простоти
Гей! Яка ж прекрасна ти!
Перейшов усі світи я
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як мати
Серед мов одна лиш ти є.
Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня , рідна мово!
Мово – пісня калинива,
Мово, матері вуста.
« Матусин заповіт», Марія Хоросницька.

5. Раз мені казала мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх,
Щоб у серці ти зберіг.»
В серці рідну і погідну
Збережу я мову рідну.
Ведуча: Скільки чудових, талановитих
письменників, поетів, що писали рідною
мовою, дала ненька Україна. Давайте
разом згадаємо:
( Перегляд слайдів з
портретами українських класиків)
Ведуча: А який дотепний, тонкий, колючий український гумор!
Взяти хоча б гуморески Павла Глазового.
Учениця: «Гаряча філософія.»
Не боялася дівулька ні лайки, ні бійки.
Закінчила школу на нещасні трійки.
Але в мами є знайомий в університет
«Будеш ти на філософським вчитись факультеті.»

6. Та явившись на екзамен, ляпнула дівулька,
Що жив колись на Вкраїні філософ Кастрюлька.
І сказав екзаменатор, вставши із-за столу:
«Я вам радив би вступити в кулінарну школу»
І закінчила дівулька курси кулінарні.
Пече тепер пиріжки і оладки гарні.
І на кухні порядкує рукою твердою
І не плутає Кастрюлю зі Сковородою.
Учень: « Кухлик.»
Дід приїхав із села, ходить по
столиці,
Має гроші – не мина жодної крамниці
Попрохав він: - Покажіть кухлик той, що скраю,
Продавщиця: Што? Чево? Я не понімаю.
.
-Кухлик, люба, покажіть, той що збоку
смужка.
-Да какой же кухлік здєсь, єслі ето
кружка.
Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:
- На Вкраїні живите й не знаєте мови…
Прдавщиця теж була гостра та бідова
- У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова.

7. І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід.
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має бідна язика, та не має мови.
Ведуча: Українська мова і пісня. Вони супроводжують людину з перших до
останніх днів життя. Українська пісня! Це душа народу, це його історія краса і
доброта. Ми, українці, найспівучіший народ. За легендою, коли Бог
обдаровував діток, маленькій українці дісталася ніжна, ласкава задушевна
пісня. Тож не дарма українська мова вважається однією з наймалозвучніших
мов світу. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є
найкращими для співу. Чи може хтось їх назвати?
- Так, це італійська, грузинська та українська.
( Звучить українська народна пісня «Ой у лузі червона калина» у виконанні
дівчат.)
Ведуча: Як гарно звучить українська мова, що сягає глибин народної
мудрості. Упродовж віків слово рідне, українське живило душу вчило бути
чесним, сміливим любити свою землю, як неньку, бо «Хто матір забуває того
Бог карає».Ось і перевіримо, як ви знаєте народну мудрість.
І. ПРОДОВЖИ ПРИСЛІВ’Я
1. Око бачить далеко,а розум ( глибоко.)
2. Де багато слів, ( там мало діла)
3. Сім раз відмір, ( один відріж)
4. Як слів небагато, той (розуму малувато)
5. Хто про землю дбає, вона ( тому й повертає)
6. Як у травні дощ надворі, то восени (хліб у коморі)
7. Що вліті вродиться, то (взимку пригодиться)
8. Нащо й клад, коли ( у сім’ї лад)

8. І І. Знавці народної мудрості отримують картки з написами крилатих
висловів і повинні зобразити пантомімою так, щоб присутні здогадались, що
саме там написано
.
1. Гостра на язик
2. Зачепити возом.
3. Корова язиком злизала.
4. Як об стіну горохом.
5. Переливати з пустого в порожнє.
6. Працювати до сьомого поту.
Ведуча: Багато є у світі таємниць. Та одна з найбільших – мова. Та, що з
гомону полів, лісів, морів, переткана калиною і барвінком, від зорі і
місяця,народжена,Кожен день дає урок пізнання. Завжди і скрізь наш учитель -
мова. В ній неосяжна душа народу, його щирість,щедрість, радощі, печалі,
труд,і безсмертя. І знову ж таки – таємниця. Тому й любить народ загадку –
рідну дочку таємниці. А ви любите розгадувати загадки? Спробуємо?
Хоч в усній мові нас немає,
А на папері мовчимо,
Та все, що ти читаєш, друже,
Сприймати правильно вчимо. ( Рзділові знаки)
Маленька, менша ,від мачинки,
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба,
Й людини мову зупиню. Крапка)
Злита з хвостиком ця крапка.
Невелика, власне, лапка
Робить паузу, всім знайома.
Як вона зоветься? (Кома)

9. Вони для речення багато важать,
Турботливо обнімуть, як дружки,
Вставні слова й цитату вкажуть
І всі ми знаєм, це (дужки)
Він після речення, цитати,
Вмостився, схожий на гачок.
Всіх нас примушує питати
А сам ні пари з уст – мовчок.
( Знак питання)
Що за знак – стрункий, як спис,
Він над крапкою завис,
Спонука до оклику
Хто ж бо він? ( Знак оклику)
Учениця: Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих – рідна мова.
Вишневих, ніжних пелюстків
Сурма походу світанкова.
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Все в тобі з’єдналося, злилося,
Як і поміститися в одній
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двоб
Ти даєш поету дужі крила
Щоб підносить правду в вишину,
Винному ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.

10. І тобі рости, не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах.
Бо в тобі великого народу
Ніжна і замріяна душа.
Ведуча: Так, сила слова безмежна. Особливо, коли воно живее, іскристе,
емоційно виважене. Коли воно, співуче, як проміння ясне, а могутнє, як хвилі
могутні. Коли воно проноситься і вражає,як прудкі іскри, як летючі зірки. Тоді
воно здатне творити чудеса, піднімати не бій знесилених бійців, хвилювати
тонкі струни людського серця. Ось такою силою володіє людина, котра за
допомогою простих українських слів творить чудо - чудо вірша.
(Читання авторських віршів).
Ведуча: Наша мова бере свій початок із сивої давнини. Шлях її розквіту –
це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жахіть пережилв наша невмируща
мова, мужньо знесши і витерпівши наругу найлютіших царських сотрапів та
шляхетсько-панських посіпак. Перетерпіла вона і укази Петра І , Катерини ІІ,
МиколиІ, циркуляр міністра Валуєва, ганебний Ємський ука. А в 1983 році
виданий указ про посилення вивчення в школах російської мови і поділ класів
на російські і українські , що призвело до нехтування рідною мовою навіть
українцв..
То ж ми пропонуємо вашій увазі ось таке собі «заявлєніє» директору
школи від російськомовного українця тих часів.
Учениця: Прошу ослобонить синка
Бо не совсєм здоровий.
От ізучення язика, української мови.
Хоч я з села, жена сільська-

11. Нужди у нєй не має
Зачєм ця мова для синка,
Звиніть, не понімаєм.
Для поступлєнья в інстітут?
Роботи на заводі?
Вона йому ні там ні тут,
Не надобна сьогодні.
Язик англійський вчить синок,
Це може пригодиться,
Не сключено, шо прийде строк, -
Пошлють і за гряницю.
Прошу синка ослобонить
От українськой мови
Від того ,что єйо він вчить
Он нє совсєм здоровий.
Застой прошол, ми сталі жить
Теперь демократично.
Який язик дитині вчить,
Батькам рішать логічно.
Бо вибір в нас слободний,
К сєму – Іван Бєзродний.
Ведуча: Тож ми гадаємо, що серед вас не буде таких «іванів безродних» і
у вас буде вибір, але не «слободний» ,а вільний, і ви оберете вірний шлях -
шлях вивчення рідної мови.

12. А зараз запрошую до гри.
І. «Мисли логічно»
1. Від назв яких букв стає
жарко, гаряче?
2. Що стоїть між підлогою і
стелею?
3. Що треба зробити, щоб
майка злетіла?
4. Слово іменник, а означає кількість.
5. Що знаходиться посеред школи?
6. Як написати 5-ма літерами слово « робота»
7. Скільки літер в українському алфавіті?
8. Які займенники заважають їздити по дорозі
ІІ. « Мовознавці»
1. Слова з протилежним значенням ( антоніми)
2 Державна мова в Україні. (українська)
1. Опис природи . (пейзаж)
2. Нема України без (верби і калини)
3. Державний документ про освіту . (аттестат)
4. У що береться пряма мова . (у лапки)
5. Знак у кінці питального речення .
6. Розмальоване яйце ( писанка)
7. Що таке дієслово? (частина мови)
Учень. « Рідна мова.»
Давно, давно, ще в пору колискову,
Блаженним,безтурботним малюком
Я вмоктував у серце рідну мову
З цілющим материнськтм молоком.

13. Вона була, як вогник для дитини,
І розумом, і першим відкриттям.
Влилась у кров, вросла в живі
клітини
Не райського – сутужного життя.
Тепер і день і ніч без передишки
Перевертаю ревно тонни брил.
Усе шукаю точних слів для книжки,
Щоб душі зачаровувать могли.
О! Рідна мово! Є ще люди нищі
Зрікаються бува і матерів!
А я твої троянди й чорнобривці
Любов’ю до пелюстки обігрів.
Ти – крона й корінь рідного народу:
Батьків, дідів, і прадідів і пра…
І час твою не вичовгає вроду
Не вичовгає Ворскли і Дніпра,
В твої ж глибини Рильського й Тичини
Навік укоринилися рядки.
З твоєї животворної вощини
І я ліплю поезій щільники.
В тобі – мої лани широкополі,
Благословення мамине і хліб,
Безтебеястраждавбиякбездолі
І вже давно приречений осліп.
Бо ти моя сподвижниця і слава.
Мечі і струни, правда і терни,
Від київського князя Ярослава
до нашої стрімкої бистрини.

14. Слов’янської родини пишна гілка,
Сестра билин, в яких родини кров,
Приваблива. Калинова сопілка
В народному оркестрі братніх мов.
Життя мого майбутнього основа
Нехай же родить щедро твій город.
Коли щеза чиясь на світі мова
Щезає разом з нею і народ.
.

15. МОЛИТВА ДО МОВИ
(за Катериною Мотрич)
Мова українська! Пресвятая Богородиця мого народу! Від наших
пращурів, чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зiлля,
роси, днiпровської води, від зорi i мiсяця народжена.
Мова рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земнiй славi народу
нашого та тримаєш його на небесному олiмпi волелюбностi i гордостi
духу.
Мова! Одвiчна суть наша у своїй неподiльнiй трiйцi, бо єси Бог
Любов, Бог Вiра i Бог Надiя! Ти стоїш на чатах вiвтаря духовного храму i
не впускаєш злих духiв виродження, скверноти та ганьби, висвячуєш
нарiд спасенними молитвами, вогнем очищення та святими водами, щоб
не змалiв i не перевiвся рiд наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий i
щирий, святоруський, хрещений талантами та невмирущим скарбом
традицій і пiсень, наповнюєш душi Божественним сяйвом сонячно-
блакитним, бо то є кольори життя i вищого знамення.
Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської
долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й
вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така.
Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така. Зцiлюєш Ти
втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вiк, даруєш
безсмертя тим, хто живе Тобою, вдихає Тебе, молиться Словом Твоїм.
Мова наша! Пресвятая й незаймана Дiва!
Яничарами по степах гнана, на курних шляхах переймана, чужинцями
нищена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, ідолами топтана, у
рабствi упокорена.

16. Мова наша! Недоросла зрiлостi, передчасно змарнiла, у муках
виснажена, нищенкою вбрана, онуками-покручами зневажена.
Стражденниця, великомучениця, Матiр Божа наша, до Сибiру й на
Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, за моря й океани розвiяна,
голодомором викошена, лютим чоботом роздавлена, стонадцять раз
розстрiляна, чорнобильським порохом припорошена.
Мова наша! Убога прочанка з простертою рукою, осквернена й
знеславлена твоїм сiм’ям вироднiлим, що вродило не з квiтучих полів, де
янголи вiтають, а з валуївського тирловища, де густо родить чортополох
забвення, осот безпам’ятства, блекота запроданства, кукiль
дрiбномислення, будяк бездуховностi, глод рабської покори, прибиті
отруйним порохом повiльного вичахання та смертi. Настав же, Боже, золотi
плуги Часу i дай силу Плугатарям твоїм переорати той бур’ян.
Прости нас, Мова! Прости грiхи нашi вiльнi й невiльнi, великi й малi,
прости той звабний плiд та отруйне зiлля, що увiйшли у нашу
кровта плоть і густо вродили, на горе нащадкам. Прости i онови цю
велестраждальну землю, на якiй диявол правив свій бенкет, де здичавiлi й
сп’янiлi янголи забули Бога свого та Святi закони. Прости нас, звироднiлих
нащадкiв великого козацького роду, що увiрили лукавимпророкам землi
чужої, зрадивши самих себе.
Повернися, Рiдна, до всіх нас, до кожної оселi та родини, де б ми
не були. Викликаємо Тебе iз нетрiв забуття, висвячуємо святою
водою i вогнем лампад, вiдданою любов’ю синiв i доньок, цiлуємо лик
Твiй святий i скорботний, Матiр Божа, Берегине, Мова українська!
Прости! Воскресни! Возродись! Заквiтни вiчно живим i
молодим народним Словом. Освiти нас від душевного мороку та
очисть цю древню святоруську землю, Русь-Україну,
возвелич і порятуй на вiки вiкiв. Амiнь!