1. Департамент освіти та науки
Івано-Франківської міської ради
Інформаційно-методичний центр
Обіймемося, браття, ми ж бо є
українці!
(Збірник сценаріїв тематичних
культурно-мистецьких заходів до
державних свят та пам’ятних дат)
Івано-Франківськ
2017
2. ББК
74.200.58
Обіймемося, браття, ми ж бо є українці! (збірник
сценаріїв позакласних заходів на відзначення літературних свят).
/ Упор.: А.Рудак, Н.Рущак, - Івано-Франківськ: ІМЦ
Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради,
2017.- с. 232.
Матеріали підготували вчителі української мови та
літератури міста.
Відповідальна за випуск:
О.Савка, директор інформаційно-
методичного центру Департаменту освіти
та науки Івано-Франківської міської ради
Упорядники:
А.Рудак, спеціаліст Департаменту освіти
та науки Івано-Франківської міської ради;
Н.Рущак, методист ІМЦ Департаменту
освіти та науки Івано-Франківської
міської ради.
Художнє оформлення та комп’ютерна верстка:
Р.Бадулін, завідувач комп’ютерного центру
Департаменту освіти та науки Івано-
Франківської міської ради;
О.Мах, методист ІМЦ Департаменту освіти
та науки Івано-Франківської міської ради.
Рекомендовано до друку методичною радою
інформаційно-методичного центру Департаменту освіти та
науки Івано-Франківської міської ради від 14.02.2017 р.,
протокол № 3.
2
3. ЗМІСТ
Вступ ……………………………………...………..……………… 5
Літературно-музична композиція, присвячена 135-ій річниці від
дня народження Б.Лепкого «Для України треба не тільки
вмирати, але й жити…». І. Тугай, О. Хибінь, учителі української
мови та літератури НВК «Школа-гімназія №3» ………..………. 6
Видатні українці неукраїнського походження. Василь Вишива-
ний (Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький). Бабак С.Д.,
учитель української мови та літератури ЗШ № 16 ……………. 19
Дари безсмертя через музику смерті. Галуга-Гринчак С.О.,
учитель української мови та літератури природничо-
математичного ліцею .…………………………………………… 44
Сценарій свята. «З родини йде життя людини». Галуга-Гринчак
С.О., учитель української мови та літератури природничо-
математичного ліцею ………………….…………………...……. 51
Сценарій тематичного вечора. «Якщо не гориш, то нема чого й
тліти…». Галуга-Гринчак С.О., учитель української мови і
літератури природничо-математичного ліцею …………...…… 64
Крути – героїзм молодих. Галуга-Гринчак С.О., учитель україн-
ської мови та літератури природничо-математичного ліцею .... 70
Свято матері. Галуга-Гринчак С.О., учитель української мови та
літератури природничо-математичного ліцею …………...…… 74
Виховний позакласний захід на тему « Повернення забутих
імен» (присвячено річниці з дня народження О. Стороженка).
Латишевська О.Д., учитель української мови та літератури
ЗШ № 13 ……………………………...……………………..……. 84
Образ матері у творчості письменників Прикарпаття. Горін
О.М., учитель української мови та літератури ЗШ №16 …...…. 89
Сценарій родинного святa «Моя Батьківщина – Україна». Лонич
Б.Б, учитель української мови та літератури ЗШ №24 ………..
94
Чорнобиль – краса і біль України. Козак О.О., учитель
української мови та літератури ЗШ №24 …………...……....… 106
Сценарій виховного заходу, присвяченого героям Небесної сотні
та воїнам АТО «Герої не вмирають». Шпільчак М.В., учитель
української мови та літератури ЗШ № 24 ……………...…...… 117
3
4. Літературно-музична композиція «Я єсть народ, якого правди
сила ніким звойована ще не була...». Шпільчак М.В., учитель
української мови та літератури ЗШ №24 …….……………..… 132
Свято обдарованих дітей. Шпільчак М.В., учитель української
мови та літератури ЗШ №24 …………………....……..…....…. 137
Хай святиться ім’я твоє, мамо! Костюк В.В., учитель української
мови та літератури ЗШ №25 ………………………........……... 147
Краще в тридцять повністю згоріти, ніж до півсотні помаленьку
тліть. Костюк В.В, вчитель української мови та літератури
ЗШ №25 …………………………………………..…..……….… 151
Її величність – книга. Позакласний захід. Бідочко Л.І., учитель
української мови та літератури ЗШ № 13 ………..…….……. 151
Позакласний захід 6-8 кл. Класна розвага «Справжні хлопці».
Мартинова М.М., учитель української мови та літератури
ЗШ № 28 ……………………………………………..…..……… 165
З Україною в серці. Іваночко О.М., учитель української мови та
літератури ЗШ №28 ……………………………...…..………… 182
Гумор – це усмішка розуму. Лесюк Л.О., вихователь ГПД
ЗШ №28 ……………...………………………….…………...….. 197
Свято матері. Шпільчак М.В., учитель української мови та
літератури ЗШ №24 …………………………………......……... 215
Сценарій вечора-зустрічі з письменником Прикарпаття Василем
Бабієм «Рецепт життєвої енергії від Василя Бабія». Рущак Н.О.,
методист ІМЦ Департаменту освіти та науки, учитель
української мови та літератури ЗШ № 13 ……….………....…. 224
Родинне свято «Ой роде наш красний, роде наш прекрасний».
Козак О.О., учитель української мови та літератури
ЗШ №24 ………………………………………………………… 230
4
5. Вступ
Національна пам’ять формує національну свідомість. А
вшанування та збереження традицій державних свят України має
надзвичайне значення у формуванні національної свідомості, яка
є фундаментом для майбутнього українського народу.
Для створення Збірника було проведено потужну роботу
та вкладено душу і час багатьох людей, не байдужих до
збереження нашої національної культури. Видання такого
збірника стане новою віхою сплеску творчих задумів, додасть
наснаги й сил для подальшої творчості, що послугує нашій
державі. Подібні збірники допомагають педагогам закладати в
душі підростаючого покоління паростки добра, порядності і
благородства, зароджуючи та плекаючи в них почуття любові до
своєї Батьківщини і гордості за неї, наповнюючи серця світлими
і добрими намірами.
Наталія Рущак,
методист ІМЦ
Департаменту освіти та науки
5
6. Тугай Ірина Михайлівна, Хибінь Оксана Зіновіївна,
учителі української мови та літератури НВК «Школа-гімназія
№3»
Літературно-музична композиція, присвячена 135-ій річниці від дня
народження Б.Лепкого
« ДЛЯ УКРАЇНИ ТРЕБА НЕ ТІЛЬКИ ВМИРАТИ, АЛЕ Й ЖИТИ …»
БОГДАН ЛЕПКИЙ
Мета проведення заходу:
розшити знання школярів про життєвий і творчий шлях
Б.Лепкого;
звернути увагу на зв’язок творів письменника із української
міфологією;
розвивати творчу уяву учнів, логічне мислення, уміння
аналізувати;
виховувати почуття поваги до життєвого подвигу вірного сина
України і необхідність збереження пам’яті про нього;
прищеплювати любов до пісенної творчості письменника, яка
виховує риси доброти, чуйності, щирості.
Похилився поет над минулим,
доторкнувся до споминів струн.
Аж раптово над ним промайнуло
старосвітське: « Не весь я умру».
Богдан-Ігор Антонич
СЦЕНА: портрет Б. Лепкого, рояль, підсвічники .На боковій стіні
журавлі на фоні сонця, образ Божої Матері (Зарваниц.), рушники,
калина
Читець.Вірш «На чужині. Пам’яті Богдана Лепкого».Григорій
Сім’я. 1991 р.
Через Краків летять вдалечінь журавлі,
І так радісно голос із неба їх лине.
То з чужинських країв до своєї землі
Повертається втомлений ключ журавлиний.
Їх очима сумними поет проводжав,
І вже думи шумлять, як листки тополині.
Він до рідного краю щоднини літав.
Якби крила йому Бог послав журавлині.
ЗВУЧИТЬ МУЗИКА М.СКОРИКА«Танець журавля».
ЧИТЕЦЬ 2.
6
7. Тужливий клекіт журавлів
В осіннім небі понад нами,
Як виспівати серця біль?
Якими передать словами?
Щоби розлука і печаль
З душі хлюпнула межи люди?
Вже скільки літ цей ревний жаль
Посеред ночі мене будить!
Вже скільки літ пече вогнем
Те серце в грудях, наче камінь!
Усе гостріше з кожним днем,
Усе відчутніше з роками!
Десь є земля одним-одна-
Моя кохана Україна,
Хоча на карті і нема,
Але в душі вона єдина.
Десь є Поділля і сади,
Колиски спів, і Бережани.
В осіннім золоті сади,
Дими вечірні понад нами.
Вузенькі клаптики ланів,
Стовпи граничні, наче міти.
Це Україна моїх снів,
Мій біль, якому ще боліти.
Її на карті не знайти
У тій імперії великій.
Вона в душі живе завжди
Нестерпним сумом, серця криком.
Вона там є. Моя земля.
Моя колиска і руїна.
Безсмертним криком журавля
До неї з чужини прилину.
Пісня « Журавлі» (Сл.Б.Лепкого, муз. Л.Лепкого).
Вудуча. Давно, давно, не вчора, та й не нині у Галицькій землі, у
Галицькій країні почав орать ратай народну ниву плугом. Не було й
нема в тім краю солов’я, а жайворон один співає про сонце, весну й
7
8. світанки нам несуть велику вість: «Воскресну». Співає гімн весни нам
жайворон й радіє, і йде народ-ратай і зерно правди сіє.
Ведучий. Так склалося, що більш як півстоліття на українських землях
ім’я і вірші вірного сина України були приречені на забуття. Сьогодні
українському письменникові Богдану Лепкому повернено його чесне
ім’я, а українській літературі - його твори. Це - найпопулярніша
постать на Галичині - митець непересічного таланту, поет, прозаїк,
перекладач, літературознавець, видавець.
Б. Лепкий. Згадки з моїх дитячих літ,
Ах, як ви дорогі мені…
Поле й дорога, хата і церква,
Могили й гроби, поможіть мені! Ви… Всі!
Сцена. « Цвіт Щастя». ( Стіл, два крісла. Образи з рушниками ).
Автор. Дитиною малою я не раз чув, як люди говорили: « щастя».
Син. Що таке Щастя?
Мати. Щастя - то доля. А доля – то такий цвіт, що його тяжко дістати.
Син. А гарний той цвіт?
Мати. Чи гарний, питаєш? Авжеж, що гарний. Як дивитись на нього,
очі радуються, на серці стає весело й мило.
Син. Мамо, я хочу того гарного цвіту. Скажіть, де він росте, я піду за
ним і принесу його для Вас і для себе.
Мати. Тепер тобі годі йти за тим цвітом, ти ще такий слабенький, А то
ген за водою. Тепер тобі і без нього добре, а як виростеш і сил
набереш, то тоді підеш.
Син. Ні, я не хочу, як виросту. Я хочу тепер. Скажіть мені, де він?
Автор. І «скажіть» , і «скажіть» - Лепетав я, а мати, щоб утихомирити
мене , відійшла до вікна і показала став. Наша хата стояла на
горбочку, а перед хатою в долині був став.
Мати. Ось там, за ставом, чи бачиш?
Син. Бачу, мамочко, бачу. Їх там ціла левада. А які гарні, які дуже
гарні! Чи то далеко?
Мати. Таж далеко, хіба не бачиш? Геть там за водою!
Син. Аж за водою?
Автор. І задумався. Тільки пильно вдивлявся великими синіми очима
в далеку зеленість, там, де виднокруг зливався з голубими хвилями
води… У кімнаті було ясно. Місячне світло лилось крізь вікна і
обливало своїм синявим кольором усі стіни, двері, образи на стінах.
Під вікнами у городі співав соловей, здалека від ставу надходив
хлюпіт води.
8
9. Син. Хлюпочеться, кличе мене! Каже, що понесе аж там далеко, на
леваду, де так багато «щастя». Воно цвіте. Ніяка квітка не цвіте так
гарно. Чому то люди не рвуть того цвіту? Бо не годні дістати. Не
знають, як через воду доплисти. Але я знаю. Коли б лиш мама заснули і
коли б скоріше до рана, то піду. Піду! (виходить)
Автор. Місяць світив усе ясніше, соловей співав невтомно, а хвиля
хлюпотіла. Я не спав, думаючи про райську квітку щастя. Північ мину-
ла. Ранок був недалекий. Зорі блідли, блідло небо. Солов’ї притихли.
Подуло раннім холодом, і роса затремтіла на квітах. Хлюпотіла вода в
ставі. Я не спав, мої груди хвилювали, очі світилися, губи горіли. Тепер
я виразно чув, як вода просить мене, щоб кинувся в її обійми…
Дівчата – русалки. Ходи, ми занесем тебе на другий бік там, де росте
розкішна квітка щастя. Така пахуча, така промениста, якої ти не бачив
ніколи. Ходи! Не бійся!
Автор. І я йду по хвилі… Тіло дрожить, серце тріпається, уста
палають. Витягнувши руки вперед себе, очима вдивляюся там, де сонце
горить. Назустріч мені пливе лебідь…
Хлопчик. Візьми мене, лебедю білий, принеси за воду. Я тебе не
заважу, глянь, який я маленький.
( Лебідь мов слухає, підпливає ближче, киває головою ... Відпливає…)
Хлопчик. Зажди, не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези !
( Лебідь відпливає…)
Хлопчик. Зажди! ( Просить крізь сльози, кидається за ним.)…
Мати. Що буде? Що буде?.. Те, що Бог дасть… Коли сильна природа,
так при божій помочі переможе. А як ні, то піде за щастям, за вічним
щастям!..
Б. Лепкий. Мама не кричали ніколи. Не вміли… Тільки журилися.
Все було або всміхнені, або зажурені…
До тата ми такої сміливості не мали. Хоч і тато ані не кричав
на нас, ані не сердився. Але все ж таки іноді чули ми , як він на
подвір’ю на парубків гримав за овес або за те, що коні не вичищені
добре.
…якось ми дуже розбавилися і хату догори ногами
перевертали,, то мама страшили нас, що татові скажуть, бо вже з нами
«бахурами» не можуть собі порадити. Це було найгостріше слово, яке
мама коли-небудь казали.
Тата найбільше любив у неділь, як приходив з церкви. Такий
був тоді високий у реверенді, таке мав блискуче чорне волосся, аж
синє, і таке біле чоло, а рум’яні лиця: виголені, гладенькі, без тих
колючок, що щипають, коли притулитися до обличчя. Гарний був тоді
наш тато. Найкращий…Наш…І гарно грав на скрипці, хоч не часто…
9
10. Тоді ми переставали пустувати, притулювали вухо до дверей і
слухали, бо тато грав у великім покою і не любили, щоби там тоді
входити. Раз ми так і позасипляли при дверях… Музика нас
вколисала…
А мама знов на гітарі грали, а властиво тільки пригравали собі
до співу. А співали мама таким тоненьким голосом, як шовкова нитка,
як павутинка…
Серце моє там росло.
Світ одчинився дитині –
Тихе, подільське село,
Мені ти снишся й нині…
Так, це « Казка мойого життя»: про гаївки, і про Великдень, і про
Йордан, і про Різдво… (Звучать дзвіночки)
Сцена Святого вечора.
Б. Лепкий. А в хаті так тепло. Все помите, вичищене, аж блищить. А
завтра Святий вечір. …Чуєте , люди..? Завтра Святий вечір!
Святий вечір.
(Неподалік від вікна стіл, образи прибрані, ялинка…)
Б. Лепкий. Чекаєш першої зірки. Ось і вона! Хто має час , помагає
накривати на стіл…
Мати. (Застеляє скатертиною стіл). Святий вечір.
(Хлопчина (малий Богдан) приносить «діда» і ставить у
кутку….Мати кидає під стіл в’язанку сіна і розстелює «дідух» на
підлозі).
А тепер уважати на вогонь!..»Дідух» старий…не одно пережив і
не одно бачив на своїм віку.
(Виходить) . А не забудьте про часник!
(Кличе мама з кухні. Син кладе часник під обрус на чотирьох кінцях
стола…)
Мати. Бо він має велику силу, його ароми бояться усякі недуги. (Поміж
тарілки, які заносить і розкладає, мати кидає гіллячки темно-зеленої
сосни ).Та ще й з ялинкою клопіт! Хоч вона, буцімто не наша, лиш з
далекої півночі прийшла, але так одомашнилася в нас, що тяжко знайти
священику хату, де її не вбирали б. Де ж ви?.. Ходіть вдягнути цю
красу Різдвяну…
( Син помагає вдягати ялинку)
Мати. Ось ялинка готова. Така пишна й розкішна, хоч малюй. А що
буде, як по вечері всі свічечки на ній засвітять! Розкіш одна!
(У сінях шурхання ніг. Входить дівчинка, обкручена великою маминою
хусткою ).
Дівчинка. Просили вас татуньо й мамуня, і я вас прошу на коляду.
10
11. (Подає торбинку з дарунками: горіхи, мед, медівники…)
Мати. А чия ти, доню? ( Записує на листочку паперу).
Подякуй мамуні і проси татуся, щоби на другий день свят
прийшли до нас на вечерю!(Дівчинка виходить…)
Син. Просимо на коляду….Чути колядників на вулиці…Дзвіночки .
Коляда…)
( Сцена з колядниками, побажання).
Мати. Дякувати Богові, ласкав, не відмовляє родючої сили нашій
землі.
А квокати не будете?
(Діти лізуть під стіл, квокають, кукурікають, …, у сіні знаходять
горіхи, цукерки)
(Мати пригощає всіх дітей цукерками, печивом, горішками, дякує за
коляду)
(Чути голоси другої коляди…)
Б. Лепкий. Вітер згуки несе і зв’язує з такими сумними колядами по
інших селах, по цілім краю…по всіх широких просторах, де живе наш
народ. Коляда – золотий небесний обруч … що тримає вкупі все, що
своє, рідне, власне, святе …
( Мати відносить останки страви для духів…)
Поезія Б. Лепкого «Забудьте торг життя на мить».
Б. Лепкий. Багато літ минуло з того часу. Маленького кучерявого
ніхто не пізнав би нині. Виріс і змінився. Змужнів і пізнав життя…
Вірш «Згадки з дитячих ранніх літ».
Згадки з дитячих ранніх літ,
Ах, як ви дорогі мені!
Ви, мов метелики дрібні,
В весни погідні ясні дні,
З цвітка літаєте на цвіт.
Згадки з дитячих ранніх літ,
Ви, мов ті квіти чарівні,
Цвітете навіть і тоді,
Коли мороз зморозить світ.
АКТОР. Вірш «Вона там є...»
Я України не знайшов на карті,
Може, в душі її я віднайду.
Вона там є. Єдина, неподільна.
Від Сяну срібнолентного по Дон,
Така розкішна, чиста, ясна, вільна,
Немов найкращий молодечий сон.
Прийде момент, коли сей сон скінчиться
11
12. І буде дійсність кращою від мрій,
А поки що най цілий світ валиться,
Хоч сам-один, ти вір і кріпко стій!
(Актор підходить до рояля,задумливослухає).
Диктори — хлопецьідівчиначитаютьвірш«Доля».Звучитьприспівпісні
«Журавлі».
ДИКТОР.
В осінню довгу ніч безсонну.
Як вітер заводив від поля
Розпуки пісню невгомонну.
Прийшла до мене моя доля...
Вдивилась з сумом і сказала
Тим шепотом, що гірший грому:
ДИКТОР(дівчина).
«Я тебе здавна в тямці мала
І не віддам тебе нікому.
Ось п'ятий хрест кладу на тебе,
Ще тяжчий тих, що ніс донині.
Бери його! Забудь про себе,
Забудь про вчора і про нині.
Іди вперед, куди веліло
Іти предвічне провидіння,
А як посиплеться каміння,
То кривду ту прости всеціло.
Самотній йтимеш. За тобою,
Мов тінь, поволочеться туга:
Це твоя сила і потуга,
Це одинока поміч в бою...
Нехай тобі в очах засяють
Незнаних зір нові світила.
Щоб не була у тьмі могила.
Де твої кості тліти мають!»
ВЕДУЧА 1. Доля щедро обдарувала Богдана Лепкого. Він не змарнував
свого таланту, мовлячи словами Івана Франка: «...все, що мав, він віддав для
одної ідеї — і горів, і яснів, і страждав, і трудився за неї». Ця ідея — ідея
суверенності України.
ВЕДУЧА 2. Богдан Лепкий народився 9 листопада 1872 року. Його мати
гостювала в Ялинкуватому на Бойківщині, далеко в карпатських горах.
Почувши, що наближається час пологів і боячись народжувати первістка не у
своїй хаті, без належної опіки, вибралась до рідної оселі на Поділля, де її
чоловік Сильвестр Лепкий був священиком. Але свого скарбу не донесла
12
13. додому: недалеко від Крегульця, на хуторі Кривенькім (нині Гусятинського
району, що на Тернопільщині) сповила сина Богдана.
ВЕДУЧА 1. Родина Лепких була така, як і багато інших родин священиків в
Галичині: в ній плекали традиції, мову і культуру народу, доброзичливо
ставилися до трудового люду, приймали однаково і таких високих гостей, як
І.Франко,В. Стефаник і простих селян. Висококультурну атмосферу в родині
Лепких створював насамперед батько Богдана, Сильвестр Лепкий, який був
сільським священиком, знаний серед парафіян
я к гуманна і високоосвічена людина. Досить сказати, що він теж писав вірші,
я к і підписував псевдонімом «Марко Мурава», грав на скрипці, особливо
любивтвори Шуберта.
Мати, Домна Глібовецька, теж відзначилася вихованістю і високою
культурою, була закохана в народну пісню, гарно співала і грала на гітарі,
чудово малювала, робила витинанки. Співала, акомпонувала собі на гітарі з
таким чуттям, що всі не раз плакали, чуючи лірницьку «Сирітку» або
колискову «Ой біда мені на тій чужині».
Любов до музики і малювання передала своїм синам — старшому
Богданові і молодшомуЛевкові.
ВЕДУЧА 2. У родині Лепких панував культ книги, витав дух любові до
історії рідного раю, до життя обездоленого народу.
Українське подільське село, українська гімназія в Бережанах! Для
скількох діячів культури вони були тим життєдайним джерелом, що живило
їхню творчість, давало силу долати злигодні життя, наснажувало на працю й
боротьбу в ім’я народу.
ЧИТЕЦЬ. Вірш Б. Лепкого «Заспів» .
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля.
Колисав мою колиску
Звук підгірської трембіти,
Що від неї зорі меркнуть
І росою плачуть квіти.
Колисав мою колиску
Голос недалеких дзвонів,
І веселий спів весільний,
І сумний плач похоронів.
Колисав мою колиску
Крик неволеного люду
І — так в серце вколисався.
Що до смерті не забуду.
13
14. ВЕДУЧА1.Основи знань юнак отримав у Бережанській гімназії.
Гімназія була польською,із класичним ухилом. Лепкий згадував згодом, що
Бережани стали«найкращим для нього містом у світі». В гімназії існували
учнівські хори — український та польський (українським керував
композитор Денис Січинський). Щороку влаштовувались концерти на
честь Т. Г. Шевченка та Адама Міцкевича.
ВЕДУЧА 2. Молодий гімназист співав у хорі, декламував на
концертах. Закінчив гімназію Богдан Лепкий 1891 року. За порадою
батька, чуючи в собі потяг не лише до літератури, а й до живопису,
поїхав до Відня, щоб здобути малярську освіту. Та провчившись
деякий час, відчув, що розминувся зі своїм справжнім покликанням.
Він записався студентомВіденського університету. Незабаром став
учасником студентського товариства «Січ», брав участь у дискусіях на
літературні та політичні теми, близько зійшовся з майбутнім відомим
фольклористом Філаретом Колессою, Михайлом Новицьким та
іншими студентами - українцями.
ВЕДУЧА 1. Силове патріотичне поле рідного краю, зрештою,
спонукало Лепкого перевестися студентом університету до Львова, де
він поринув в українську культурну стихію та в гостру політичну
боротьбу.
Кількарічне навчання у Львівському університеті, який він
закінчив 1895 року, вчителювання в тій же Бережанській гімназії, де
навчався... Це були роки подальшого зростання молодого
письменника, який усе певніше відчував своє покликання до
літератури.
ВЕДУЧА 2. Саме тоді, коли Богдан Лепкий виступив як український
поет і прозаїк, йому довелося покинути рідну землю, виїхати разом з
молодою дружиною Олесею до Кракова. Красиву і духовно багату
Олесю Лепку хтось із польських письменників, приятелів Богдана,
назвав візантійською Матір'ю Божою,
Виконується пісня «Час рікою пливе…» на слова Б. Лепкого у
виконанні М.Сливоцького і Х. Фіцалович.
ВЕДУЧА 2. Вірші Богдана Лепкого – поета, тонкого лірика,
проникливого співця тужливо-меланхолійного складу, поета-пісняра
тяжіють до народнопісенних форм.
Вірш Б. Лепкого «В ОЧАХ ТВОЇХ Я НЕБО БАЧУ».
В очах твоїх я небо бачу,
Горять на нім вечірні зорі
І відбивають світло своє
В моїй душі, неначе в морі.
14
15. І поки небо тихе, сине,
І поки ясно сяють зорі,—
Блакитом чистим хвиля лине
В глибокім безконечнім морі.
А хай лиш небо хмари вкриють
І хай погаснуть ясні зорі,—
То враз і води потемніють
В глибокім безконечнім морі.
ВЕДУЧА 1.Так із 1899 року він живе у Кракові і працюєу
Ягеллонському університеті. Хоч краківська земля і входила до складу
А встро-У горської монархії, була, зрештою, не таким уже далеким
світом, і все ж Богдан Лепкий — натура лірична, дуже чутлива — усе
своє життя тужив за Поділлям, Україною загалом, боляче переносив
сорокарічну розлуку з рідним краєм.
Багато віршів Богдан Лепкий присвятив визначним діячам української
культури: Іванові Франкові, Ользі Кобилянській, Василю Стефанику,
Павлові Грабовському…
ПАВЛОВІ ГРАБОВІ
Не жду я щастя ані тиші,
Не жду спокою ні спочину,
Журба мене до сну колише,
Терплю і мучусь до загину.
І навіть, навіть якби доля
Привела щастя в хату мою,
Та поки не вернеться воля,
Не хочу щастя ні спокою.
Бо серед щастя, серед втіхи,
Серед душевної погоди
Згадаються знущання, сміхи,
Невольницькі сумні пригоди.
І серед щастя, серед долі
Чужого відгомін терпіння
Розбудить в моїм серці болі,
Возьме спокій душі сумління.
То ж грудь моя терпінням дише,
Я пташкою до щастя лину,
Журба мене до сну колише,
15
16. Терплю і мучусь до загину.
ВЕДУЧА 2.Сажуть, що коли гримлять гармати, музи мовчать.
Творчість Богдана Лепкого це спростовує. У період Першої світової
війни,коли, за образним висловом В. Стефаника, гармати виважували
землю з її предковічної постелі, Богдан Лепкий не покидав пера. Воно
стало для нього зброєю у боротьбі за визволення України, за
об'єднання двох її частин, що століттями були під ворогуючими між
собою імперіями — Австро- Угорщиною і Росією.
ВЕДУЧА 2. Влітку 1917 року, після відступу з Галичини царських
військ, Богдан Лепкий відвідав Львів, Бережани, бачився з рідним
братом — січовим стрільцем Левом Лепким, стояв на подвір'ї
зруйнованої батьківської хати в селі Жукові. Закарбував у своєму
серці народні рани, водночас наснажував його надією на краще
майбутнє народу.
Звучить пісня «Україно!»
ВЕДУЧА І.Богдан Лепкий — це відомий прозаїк, який розвивався
паралельно з Лепким-поетом. Оповідання, новели, нариси, поезії у
прозі, повісті. Твори його на сучасну йому тему й історичне минуле
пройняті щемливою любов'ю до рідної землі.
ВЕДУЧА 2. Серед повістей Богдана Лепкого найвагомішою за своїм
значенням є тетралогія «Мазепа». Треба було мати неабияку мужність,
щоб взятися за висвітлення такої складної і болючої, політично
небезпечної теми. Адже саме звернення до неї в очах тодішньої
радянської критики прирікало твір на небуття, а самого автора на
безапеляційне засудження як «націоналіста» й «ворога народу». Той,
хто торкався постаті Мазепи (письменник чи вчений), мав лише одне
право — викривати його, брутально осуджувати, безжалісно
розпинати.
ВЕДУЧА 2. Не одного українця на батьківщині й на еміграції зробив
цей твір справжнім, свідомим українцем. Відкидаючи вигадки про
молодого Мазепу, якими захоплювалися чужі автори, Лепкий
представив гетьмана як справжнього державного мужа і дав нову,
українську версію цього історично-політичного діяча.
БОГДАН ЛЕПКИЙ. Відбився я від вас, і ви мене забули. А життя
наклало ярмо на карк і наказало орати. Орав. Кладуться скиби чорні і
глибокі, довгі-предовгі. А під тими скибами мої сили, моя молодість,
моє все. 1 тільки в темху ніч, як місто всне і як клопоти задрімають,
відчиняю вікно і дивлюся та схід. Дивлюся і слухаю...
16
17. Ви казали : «Він пішов у чужину, — нехай іде! Байдужі най
будуть його слова, в самоті нехай собі зів'януть тоті квітки, що він їх
посадив. Байдужістю покривсь між нами шлях...»
Та певен я, що завтра так, як нині,
1 за багато ще, багато літ.
Останеться поезія людині.
Як спомини лишаються дитині,
З котрими йде вона у дальній світ...
Забудьте ви мене за злобою, сплетнею.
За хмарою лукавих хитрих слів.
Я певний: не один над книжкою моєю
Замислиться і задрижить душею.
Зриваючись до кращих світлих днів.
Тому сьогодні кажу вам: бийте у дзвін, бийте у дзвін на тривогу, щоб
малий і великий, щоб до праці метнувся усякий, щоб не було на
порятунок пізно, — бийте у дзвін, бийте у дзвін на тривогу! Гать
будуйте кріпку і високу, щоб нас море грізне не залляло, щоб ми у
багні не застрягли, та щоб внуки дідів не прокляли, що не вміли краю
боронити: гать будуйте кріпку і високу!...
Ви, що живете в сьогоднішній Україні, що робите ви, аби ваші
діти не опинилися в багні, а «чесно жили у своїй хаті»?
Не будьте байдужими! Бийте у,дзвін!
Бийте у дзвін на тривогу!
Чути дзвони. Мелодія «Журавлів».
ЧИТЕЦЬ.
...Скільки раз у чужій стороні
Линув в думах до рідного краю.
Посилав свої мрії пісні
І писав: «Чи побачу— не знаю...»
Не побачив, не встиг, не дійшов,
В журавлів притомилися крила,
Срібла-злота собі не знайшов,
Все чуже скрізь, — і навіть могила….
Та, напевне, вже доля така
В України, у рідного краю…
Скільки в світі її журавлят
Ще донині чи вернуть — не знають.
ВЕДУЧА 2.2 липня 1941 року на чужій землі в Кракові помер син
Української Землі Богдан Лепкий. Помер він несподівано в чужій
країні, щоб наче і смерть була символом його життя, більшою мірою
проведеного на чужині. Попрощав цей світ саме в розпалі воєнної
17
18. пожежі під гук гармат та вибух бомб, що смертоносним градом падали
на Україну, віщуючи їй нове і невідоме і страшне майбутнє.
ВЕДУЧА 1. Боже Провидіння, мабуть, зробило так, щоб він відійшов,
коли ще не були розвіяні мрії і сподівання на остаточне визволення
української нації з-під жорсткого ярма. Умирав, як старозавітний
Мойсей, задивлений у сонячні обрії обітованої Землі, в усіх думках і
почуваннях пригортаючи до свого серця княжий Львів та
золотоверхий Київ.
Мелодія пісні« Чуєш, брате, мій».
Виходить актор — Богдан Лепкий.
Заходять усі, несуть запалені свічки.
НАПИСАНО СЕРЦЕМ
«ЙОГО ДУША»
Богданові Лепкому в день відкриття пам’ятника в Бережанах
Його душа в гармонії життя,
Вона є тут сьогодні поміж нами.
Між мріями і жовтими листками,
Між вірою і болем каяття.
Вже тисячі прийшли йому на зміну,
Що покорили рабства чорний світ.
Звідсіль пішов він у далекий світ,
Щоб славити велику Україну.
Віддав він їй усе, шо тільки міг.
Щезали слави хвилі й насолоди.
Він знав : не зломлять духу злі незгоди,
Бо корінь є і батьківський поріг.
Даремно пнеться знов червоний спрут-
Чужою вже не будемо землею.
Його душа між нами нині тут,
Нам сповідатись треба перед нею.
Він - вічність, а не просто часу мить,
Його вікам із простору не змити.
Його душа дає нам право жити
І світлом волі нам палахкотить.
За волю інші підставляли грудь,
Тож будьмо, будьмо ми людьми хоч трохи:
Грядуть нові незвідані епохи –
Вони піднімуть нас або зітруть.
Тож будьмо, будьмо ми людьми.
18
19. Хоч трохи!
Володимир Вихрущ
Бабак Світлана Дмитрівна,
учитель української мови та літератури ЗШ № 16
Видатні українці неукраїнського походження
Василь Вишиваний
(Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький)
Мета:
ознайомити учнів із цікавими постатями, талановитими людьми
неукраїнського походження, що працювали для України і
українців, зокрема життям Василя Вишиваного;
формувати соціально компетентного, активного, відповідального
громадянина;
стимулювати самовдосконалення, щоб гідно жити і
самореалізуватися за складних умов ХХІ ст.;
виховувати почуття національної гідності та гордості, що ми –
українці!
Обладнання: мультимедійний комплект для перегляду слайдів; на
застеленому столі гасова лампа, хліб, перо, книга, фляга, чоловічі
шкіряні рукавиці, головний убір січового стрільця, калина.
Звучить пісня на слова Леоніда Кисельова «І все на світі лише
пісня українською мовою»(«И все на свете только песня на
украинском языке») у виконанні Жанни Боднарук
Ведучий (Учитель).
І зрозуміло, що все на світі лише пісня українською мовою…
Ці слова належать українському російськомовному поету
Леоніду Кисельову. Минуло 70 років з дня його народження, та,
на жаль, він назавжди залишиться 22- річним через страшну
хворобу. Лише два останні роки життя Леонід Кисельов писав
українською мовою, не так багато поезій залишив, та й ці стали б
окрасою будь-якої національної літератури.
Є й інші культурні, наукові діячі, що за своїм походженням,
місцем народження були дуже далекими від України, але свідомо
19
20. працювали для розвою нашої держави. Серед них – відомі і
маловідомі імена: полька Софія Галечко – активна учасниця
стрілецького руху в Галичині, що трагічно загинула в
Надвірнянському районі у 1918 році; Софія Русова, Майк
Йогансен; іспанка Наталена Королева, яку полонило
світосприйняття українців; татарин Агатангел Кримський, котрий
говорив, що у його жилах немає жодної крапельки української
крові, а зробив неоціненний вклад в українське мовознавство. Всі
вони жили і померли для України.
Та чи не найбільш таємничою фігурою є австрійський
кронпринц Вільгельм фон Габсбург, що став українським
націоналістом Василем Вишиваним і за це поплатився життям.
Такі непересічні постаті, а нам так мало відомо про них. Тож хай
сьогоднішня зустріч із Василем Вишиваним буде даниною пам’яті
всіх незаслужено забутих.
Ведучий. Ім’я архікнязя Вільгельма Габсбурга є маловідомим в
Україні. На його честь не називають вулиць та скверів, не
відкривають пам’ятників та меморіальних таблиць. Проте
подовжувач роду стародавніх європейських династій Габсбургів та
Лотарингів є чи не найбільшим прикладом у новітній історії
України, коли особа з таким родоводом свідомо стала на захист
українства, заради цих ідеалів зреклася сім’ї та гучного прізвища й
під іменем Василя Вишиваного інтегрувалась в політичне,
військове та культурне життя України.
Учень. Австрійський архікнязь і полковник українських січових
стрільців; "блудний син" для своїх кровних батьків і велика надія
для поневолених українців; людина з галереї "ідеалістів-
романтиків", "фантастів" і професійний військовий діяч; поет-лірик
і реальний претендент на булаву гетьмана України; нащадок
давньої королівської династії Габсбурґів і послідовний борець за
звільнення українського народу з-під ярма двох найбільших
імперій - Австро-Угорської і Російської. Ці взаємно несполучні, на
перший погляд, означення стосуються однієї особи - Вільгельма
фон Габсбурґа Лотаринзького.
Учень. То хто ж він Василь Вишиваний – Вільгельм Франц фон
Габсбург-Лотаринзький, троюрідний небіж австро-угорського
цісаря Франца Йосипа І, наймолодший із шести дітей
аристократичного роду, який правив Європою понад п’ять століть?
У різні часи Габсбурги були володарями Німеччини, Нідерландів,
20
21. Іспанії, Чехії, Угорщини... Саме ця гілка Габсбургів-Лотарингів
дала світові кількох австрійських королів та імператорів, зокрема,
й Франца Йосифа.
Як же сталося, що австрієць Вільгельм Габсбург став українським
націоналістом Василем Вишиваним?
1. Дитинство
З автобіографії Вільгельма Габсбурга
Учень в ролі Василя Вишиваного.
« Я, Вільгельм фон Габсбург, бувший архикнязь австрійський, а
тепер полковник УСС, уродився в Полі (Істрія) дня 10 лютого
1896 p. Батько мій, архикнязь Кароль Стефан - другий син
ерцгерцога Карла Фердінанда. 1879 р. закінчив Морську академію.
Від 1901 р. - віце-адмірал, від 1912 р. - адмірал військово-
морського флоту Австро-Угорщини. 1876 р. взяв шлюб з Марією
Терезою (1862 - 1933) - дочкою ерцгерцога Тосканського Карла
Сальватора.) був там тоді з сім'єю як адмірал маринарки
(Маринарка - військово-морський флот.). Матір моя Марія-Тереза
походить із італійського роду кн[язів] Тосканських. По батьку
походжу з лінії Карла - австрійського ерцгерцога, син імператора
Леопольда II, фельдмаршала, військового письменника, військового
міністра. Перші вістки про мій рід сягають по документам IX
століття що до лінії Лотрінген, а XI ст. – щодо лінії Габсбург.
Габсбурги були імператорами Священної Римської імперії
германської нації до 1806 p., Iспaнії у 1516 - 1700 pp., Австрійської
імперії - від 1804 p., Австро-Угорщини – у 1867-1918 pp.
(імператори Австрії та королі Угорщини).) Дальша історія відома
загально. Материнська сімя теж посвоячена з Габсбургами. Вона
з другої лінії льотарингської (Марія Тереза (1717-1780) –
імператриця (1765-1780) Священної Римської імперії з династії
Габсбургів. Була одружена з герцогом Францом-Стефаном фон
Льотринген, Нащадки цього шлюбу - Габсбурги-Льотрингени. До
цієї династичної лінії належали імператори Франц Йосиф І і Карл
І, а також Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний).
Я з роду шесте і останнє дитя в сімї моїх батьків. Найстарший
мій брат Кароль-Альбрехт, уроджений 1889, потім Лев - 1894,
сестри Леонора - 1884, Рената – 1887 і Мехтільда – 1892, всі
уроджені в Полі. Матір мене найбільше любила.
Аж до 12 року життя жив я в Полі і на острові Люсін, близько
Полі, так що моя рідна мова властиво італійська і переписку веду
21
22. з матірю все по-італійські, тай дома все цею мовою говорили.
Батько переписується з нами по-німецькі.»
Учень. Вільгельм Франц був наймолодшою дитиною з шести в
родині Марії Терези і Карла Стефана Габсбургів-Лотаринзьких.
Його братами і сестрами були Елеонора , Рената Марія, Карл
Альбрехт, Мехтільда, Лео Карл .
Родина жила певний час в Пулі, де народилися всі діти.
Оскільки мати Вільгельма походила з італійського роду, в сім'ї
спілкувалися італійською мовою. Завдяки батьку Карлу Стефану
діти навчилися німецької. Удома їх вчили приватні вчителі — крім
загальної шкільної програми дітей вчили трьом мовам: італійській,
французькій, англійській.
Батько Карл Стефан був адміралом австрійського військово-
морського флоту і часто брав дітей, особливо хлопців, в подорожі
по Адріатичному морю, на узбережжі якого знаходився Полі.
Впродовж шести років, починаючи з десятилітнього віку,
Вільгельм подорожував по світу разом зі своїми братами і батьком.
Вони відвідали багато країн Європи, побували в Африці, Америці,
Азії.
Учень. Проте невдовзі його батько полишив військову службу. У
нього виникли суперечки з керівництвом збройних сил Австро-
Угорщинищодо реструктуризації флоту, і на знак протесту він
пішов у відставку. Було прийнято рішення переїхати в родинний
маєток в м. ЖивецьЗахідної Галичини (сучасна Польща), який його
родина отримала в спадщину від архікнязя Альбрехта Фердинанда
Габсбурга. Родина Габсбургів-Лотаринзьких провела там решту
свого життя. У Живці почалося знайомство Вільгельма з
польською культурою і мовою, яку він теж вивчив завдяки частому
спілкуванню із польською шляхтою в замку батька. З польських
авторів йому найбільше подобалися Генрик Сенкевич та Юліуш
Словацький.Втім, рішення батька кинути військову службу та
переїхати до містечка Живець, що знаходиться у Польщі, не
припинило подорожей малого Вільгельма. Саме звідсіля, у 14-
літньому віці, він здійснить основну подорож свого життя —
таємно від родини впродовж кількох днів, допоки його не знайде
жандармерія, мандруватиме Гуцульщиною.
2. Шлях до України
22
23. Учень. Як не дивно, були часи, коли український поет Василь
Вишиваний, навіть не підозрював про існування такої нації, як
українці, не знав, що є така земля - Україна і такий народ як
український. В автобіографії від 1919 року він зазначає, що з 12 літ
жив у місті Живець у Західній Галичині. Саме тут він уперше
почув про українців. "Поляки їх називали "русини" і говорили про
них як про розбишак та бандитів". Та всі ці не дуже принадні
вислови на адресу гуцулів викликали зовсім іншу реакцію у 14-
літнього юнака. Романтичний образ українців-розбишак
приваблював юного Вільгельма.
Він вирішив на власні очі побачити цих людей, познайомитись із
ними, з їхнім побутом. Хлопець потай вирушив поїздом до
Ворохти, де пробув кілька днів. Цей час майбутній поет провів в
оселі заможного гуцула Доника-Шекерика, який навіть не
здогадувався про високе походження свого гостя. Він мешкав
разом із селянами, подорожував Карпатськими горами, спав у
гуцульських колибах…
Учень у ролі Василя Вишиваного.
«Було це в літі. Через Львів і Станіславів дібрався я до Ворохти.
Вийшов із потяга і пішов у село. На дорозі зустрів одного гуцула-
селянина, літ коло 40, ізапитав його по-польськи, чи не було б у
нього помешкання для мене.
Сценка №1
- Шановний пане, чи не було б у Вас помешкання для мене на
кілька днів?
- Так, я міг би дати вам житло, та що ви збираєтесь у нас робити?
- Я хочу піти у гори, щоб зустріти там тих розбишак і бандитів.
- Але про що ви говорите? У нас немає бандитів.
- І в Жаб’ю немає?
- Ні немає.
- І ще далі?
- Та ні. А звідки ви взяли, що тут мають бути розбійники?
- Дивно… Всі поляки про це говорять, що гуцули – то головорізи.
- То все це випадки. Колись тут справді ходив Олекса Довбуш із
своїми опришками, але це народний оборонець, наш месник.
- Я мушу сам у цьому переконатися…
- Пане Шекерику, ось уже кілька днів я спостерігаю, як живуть
гуцули, був у горах, їздив кіньми, спав у гуцульських колибах .
- А чи знайшли тих розбійників?
- Та ні.
23
24. - То ви певно розчаровані?
- Я розчарований, бо не зможу тепер вірити тим людям, що є
близькі до моїх батьків. Але ж я побачив гуцулів. О, це справді
особливий народ. Горді, працьовиті, волелюбні.
- То ви поїдете від нас у доброму настрої?
- Так, так. Це були особливі дні. Я дізнався так багато нового.
Дякую вам за гостинність.
Учень. Після повернення додому (в Живець) у Вільгельма
зародилась відраза до польської пихи, яка залишалася в нього на
все життя. Перебуваючи серед українців, він не побачив там
жодного головоріза, натомість зустрів щирих, добрих, гостинних,
гордих і волелюбних людей, які радо і щиросердно його прийняли,
не знаючи, ким він є насправді. Коли пан поїхав, хтось натрапив на
церемоніальні фото австрійської імператорської родини
Габсбургів. На одному зі знімків впізнали того дивного юнака. Це
був юний представник роду Габсбургів Вільгельм Габсбург,
троюрідний племінник імператора Франца Йосифа. А в
карпатських селах ще довго говорили про дивного молодого пана,
що подорожує горами й розпитує гуцулів про їхні звичаї. Нібито
говорив він ламаною українською мовою.
Звучить вірш
Іван Немченко
Із циклу "Король українських сердець"
(пам'яті поета і вояка Василя Вишиваного)
Відкриття України
(Принц Вільгельм у Ворохті)
Які чудові ці сині гори!
Які співучі гінкі смереки!
Плетуть із вітром свої узори
Біляві хмари - близькі й далекі.
А мова… Боже, яка барвиста!
Криштальна, чиста, немов джерельце,
Неначе пісня, палка й огниста,
Проймає душу, бентежить серце.
А кажуть, ніби гуцули дикі…
А кажуть, ніби вкраїнці - хами…
І примітивні, і без'язикі,
24
25. А злющі-злющі аж до нестями…
Та ні! Не вірю! Я інше бачу…
У цих намовах - ні крихти правди.
Я чую серцем своїм гарячим,
Що світ гуцулів такий принадний.
Які гостинні ці милі люди,
Які шляхетні їх поривання…
З очей у мене зійшла полуда.
Буть між гуцулів - це раювання!
От тільки видне тавро печалі
На їх натхненних і гордих ликах
В очах блискучих, як лезо шаблі,
Жага до волі кипить велика.
Хотів би поруч у бій із ними
Іти за правду і за свободу.
Ясна Вкраїно! З дітьми твоїми
Пройду крізь бурю, вогонь і воду!
3. Освіта
Учень. У десятирічному віці Вільгельм вступив до реального
училища, а за сім років разом із братом Лео – до військової
академії в Австрії. Такий крок батьків був досить незвичним,
оскільки діти імператорської родини зазвичай автоматично
отримували офіцерські звання в армії Австро-Угорщини. Однак у
родині архікнязя Карла Стефана дітей виховували у спартанському
дусі — батьки хотіли, щоб в академії вони не відрізнялися від
інших і, не маючи нічого зайвого, мешкали в загальній кімнаті з
усіма курсантами.
Навчання Вільгельмові давалося доволі легко. Окрім
військової справи, Вільгельм самостійно познайомився із працями
Ніцше та інших філософів, вивчає літературу та мови, шукає нагод
більше пізнати Україну, тому як вільний факультативний курс
обираєдля вивчення саме українську мову.
Учень у ролі Василя Вишиваного.
25
26. «Читати по українськи навчився я взимі 1915 р. Вчив мене жовнір
з моєї сотні Примак з Тернопільщини - на національних піснях.
Перша моя книжка в українській мові, яку я прочитав з допомогою
Примака, була мала історія України Грушевського. Крім того,
читав я багато Франка; його поезії зробили на мене велике
вражіння, особливо вірш "Каменярі". Дальше сподобався мені
Фсдьковнч і мініятюри Стефаника ("Синя книжечка"). "Камяна
Душа" Хоткевича мала для мене спеціяльне значіння, бо я дуже
люблю гуцульські гори. Чудесна коміка є в "Забобоні" Мартовича.
Розуміється, Шевченка читав я з запалом, а також всю
стрілецьку літературу».
4. Як Габсбург став Вишиваним
Учень. У лютому 1915 двадцятирічним Вільгельм Габсбург
закінчив військову академію у званні лейтенанта австрійської армії
і початок Першої світової війни ознаменувався призначенням його
до 13-го полку уланів. Ця військова частина формувалася
переважно з українців Золочівського повіту. У складі цього полку
відбувалося подальше знайомство Вільгельма з українцями, до
яких він виявляв неабияку прихильність. Під його командуванням
та з його ініціативи сотня Вільгельма повністю українізувалася — з
її складу були вилучені поляки й угорці, місце яких заступили
винятково українці. Всі вояки мали синьо-жовті відзнаки на
уніформі. Тут він не тільки досконало опанував українську мову,
але й почав вважати себе українцем разом зі своїми солдатами-
українцями і заохочувати своїх підлеглих до активного
національного самовизначення, стверджуючи: «Коли я признаюся
до українського народу, то і ви можете сміло це робити».
Можливо, не останньою причиною цього була книга «Мала Історія
України» Грушевського – перша українська книга, з якою він
ознайомився. Цю книгу Вільгельм прочитав взимку 1915 року з
допомогою одного українського солдата його сотні на прізвище
Пришляк.
Учень у ролі Василя Вишиваного.
«Моя сотня, зложена тільки з Українців, безумовно мала
національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо
тоді кождого Українця уважали політичне підозрілим. Між
собою жили в згоді.
26
27. Я взагалі уважаю Українців найкращими жовнірами. Мав я
одного трубача. Називався Лука Бойко і походив з с.Бучини
(Брідщина). Він під час одного бою в Карпатах дістав сильний
шрапнельний постріл, який розстріскав йому праву руку. Мимо
того Бойко вискочив з окопів і побіг, щоб притягнути раненого
товариша, який лежав перед дротами. Я кричу: "Бойку, не йди
туди, бо погибнеш". Але він мимо того пішов, притягнув
товариша і тоді зімлів з упливу крови. Я зараз вислав його до
шпиталю. Таких випадків дійсної самопосвяти й геройства
золотого українського жовніра міг би я подати безліч. Що до
моралі тих людей, то вона, як я сказав, дуже висока. Говорю це на
підставі порівняння з жовнірами инших народів. Одну тільки хибу
має український жовнір: він занадто добродушний і в тім уступає
перед жовнірами инших народів, які знаю. На цю надмірну
добродушність українського жовніра, яка доводить його до того,
що він, навіть покривжденний, не протестує і не жалується, не
міг я спокійно дивитися. Я просто підбурював їх в таких випадках.
Український жовнір дуже витривалий на голод і нужду, на труди і
невигоди. В наступі нема кращих жовнірів, як Українці.
Українці люблять співати. Я люблю слухати, як вони
співають. Обовязково казав я співати "Не пора", "Ще не вмерла
Україна", "Верховино" і "Над Прутом у лузі".
Звучить пісня
Учень. Один з його солдатів-українців подарував Вільгельму
вишиту сорочку, яку він почав відкрито носити як в полку, так і
поза ним. Вишиванку часто можна було побачити під військовим
одностроєм Габсбурга. За це, а також за його патріотизм і любов до
України, його прозвали в полку Василем Вишиваним. 4 лютого
1917 року «Вісник Союзу Визволення України» надрукував фото
Вільгельма Габсбурга у вишиваній сорочці, і це ім’я стало
загальновідомим. Разом зі своїм полком Вільгельм брав участь у
Першій світовій війні.
Братерство і приємні спогади про службу з українцями Василь
Вишиваний проніс крізь усе своє життя. І навіть пізніше присвятив
своїм бойовим товаришам збірку віршів і підписався під нею не як
Габсбург, а як Василь Вишиваний.
Минають дні розкішного кохання,
Минають дні журби,
Минають дні великого страждання,
Важкої боротьби…
27
28. Учень. Природно, що Вільгельм Габсбург не всмоктав українську
мову з материнським молоком – як син матері-італійки перші роки
в родині він спілкувався італійською, а завдяки батьку-німцеві ще
й німецькою. Проте навряд чи можна запідозрити носія іншої
мови, читаючи рядки:
Весело, гей! Трембіта трембітає
І вітер гомін в доли рве.
Хай мила вчує і пізнає,
Що милий вольним ще живе …
Весело, гей! я світ вітаю,
Як володар той нарід свій.
І кличу дзвінко, голосно, бо знаю
Що світ гірський - він мій!
5.Українізувався сам – українізуй українців…Патріот не своєї
вітчизни
Учень. Але не лише Василь Вишиваний, український поет,
долучився до української справи. Багато зробив для неї й
Вільгельм Габсбург. За законамиАвстро-Угорщини кожен член
імператорської сім'ї по досягненні 21-річного вікуавтоматично
ставав членом сенату країни. Таким чином в 1916 році Вільгельм
Габсбург став членом парламенту і налагодив там контакти з
українськими депутатами, зокрема з головою Української
Парламентарної Репрезентації — ЄвгеномПетрушевичем й почав
активно лобіювати в парламенті ідею відокремлення
українських земель у складі Австро-Угорської імперії, де вони
б мали більше самоврядування і контроль над культурним
життям.
Для українських політиків у Відні підтримка члена імператорської
сім'ї виявилась справжнім благословенням. Згодом Вільгельм
познайомився з іншими провідними українськими політиками
Австро-Угорщини — Костем Левицьким, Євгеном Олесницьким та
Миколою Васильком. Вони, безумовно, підтримували ідею
утворення українського коронного краю в межах Австро-Угорської
імперії, а допомога і протекція члена імператорської родини
наближала їхні мрії до здійснення. Адже внаслідок цього уряд
почав звертати більше уваги на справи українців, і вони одержали
28
29. низку несподіваних поступок. Втім, перший офіційний виступ
архікнязя в українській справі відбувся лише восени 1917 року ,
коли Габсбурги доручили йому вітати у Львові від імені
імператора Карла найбільшого українського авторитета —
митрополита Шептицького, який повертався з російського
полону.
6. Легіон Січових Стрільців
Учень. Одним із проявів української політичної активності в
Австро-Угорщині було формування легіону Українських Січових
Стрільців у 1914 році. Дізнавшись про створений Легіон Січових
Стрільців, Вільгельм Габсбург загорівся бажанням стати у
добровільному війську хоча б сотником. Йому не відмовили і
навесні 1918 року ерц-герцог був призначений командиром УСС і
разом із січовими стрільцями брав участь у бойових операціях.
Учень у ролі Василя Вишиваного.
«Відзначень одержав я пять, з тих найвищі – хрест заслуги з
мечами і залізний хрест 1 кл[яси] (пруський). З політичних причин
носив я тільки пруський хрест. Перед тим не носив я ніяких
відзначень, хоч мав, а носив тільки синьо-жовту відзнаку "УСС
1914", за що мені робили виговори, на які я відповідав, що це нікого
не обходить.
Команду над Українськими Січовими Стрільцями обняв я дня 1
квітня 1918. Вони стояли тоді залогою в Копані під Херсоном (на
Великій Україні). Я приїхав безпосереднє перед їх наступом на м.
Херсон, який був в руках большевиків. Приняли мене дуже добре,
бо вже знали, що я не думаю робити жадної австрійської
політики, тільки чисто національну.
Теріторія давного Запорожжя має несподівано свідоме українське
населення. Я говорив з селянами, особливо в околицях
Царицинського Кута, і переконався, що традіція українського
козацтва там дуже жива. В усім пробивається у них та старина.
Багато [хто] оповідає, що його дід чи прадід був на "Січі".
Кожний гордиться цим, що він з вольного козацького роду.»
Учень. З поразкою Росії навесні 1918 Габсбурґа призначено
командиром австрійської «Групи архікнязя Вільгельма», до якої
29
30. входив і курінь УСС. За Берестейським мирним договором загони
німецьких та Австро-Угорських військ також були
передислоковані в Україну — серед них і загони Січових
Стрільців.
Навесні 1918 року, після підписання договору в Бресті, в
Українську Народну Республіку входять австрійські й німецькі
війська. Новий австро-угорський імператор Карл направляє
Вільгельма Габсбурга на чолі військової групи на Херсонщину.
Сценка №2
- Пане Габсбург, австро-угорський імператор призначив
командиром «Групи архікнязя Вільгельма», та ви не виконуєте
накази керівництва!
- Але я не можу поводитись в Україні як окупант, не бажаю
забирати у селян поділену землю чи брати збіжжя у мирного
населення.
- Пане Вільгельм, але у Європі українство є синонімом «
більшовизму другого сорту».
- Дорослий друже , хоч Україна і програє, та ні мілітарна, ні
політична поразка не зупинить мене і я завжди буду виступати в
обороні української державності.
- Але ж ви дієте всупереч політики Німеччини, ви завоювали
любов і популярність серед простого люду, то чому не пристаєте
на пропозицію січових стрільцівзаймете місце Скоропадського, та
й деякі партії надали б вам допомогу у цьому.
- Друже мій, мені не потрібна посада гетьмана і я не хочу стати
королем України, як пропонує дехто. Я не борюся за волю, але
мені хочеться працювати для України і я працюватиму, доки
матиму змогу.
- Але ж в уряді Української Народної Республіки ви мали таку
високу посаду – голови відділу закордонних хв’язків Головного
управління Генерального Штабу і відмовились від неї.
- Моє досконале знання іноземних мов стало б в неабиякій пригоді
українській державі, і я б працював для неї вистачило сил, але
Симон Петлюра уклав з Польщею кабальну угоду, за якою
Галичина ставала частинною польської території. Хіба може
відповідальний державний діяч іти на таки кроки ?! Свій протест
проти Варшавської угоди я міг висловити, мише подавши у
відставку та виїхавши з України в Європу. Більше в Україну я не
повертався, та в думках не забував про неї ані на хвилинку. Про це
30
31. я написав у австрійській газеті, що призвело до повного до повного
і остаточного розриву з моїм батьком.
7. Остаточний розрив з батьками
Відкрите листування Карла Габсбурга із Василем Вишиваним:
Учень
«З жалем читаю в різних часописах усякі вістки про архікнязя
Вільгельма. Вважаю своїм обов’язком заспокоїти публічну опінію
запевненням, що архікнязь Вільгельм, після розпаду Австрії, зовсім
не повертався до родинного дому, і що всякі зв’язки між родинним
домом і ним зірвані. Його поведінки не похвалюю ні я, ні рідня.
Обидва мої старші сини служать у польській армії. Один із них
був ранений у битві під Радеховим. Вкінці заявляю, що ні один член
нашої родини не солідаризується з поведінкою архікнязя
Вільгельма.
Карло Степан Габсбург»
Учень у ролі Василя Вишиваного.
«Мій батько заявляє прилюдно, що він і вся родина не
погоджуються з моїм поступованням і не схваляють його. Це
може відноситися тільки до моєї національно-політичної
діяльності, бо в моїм приватнім і родиннім житті я не зробив
нічого такого, на що моя родина могла б публічно реагувати.
Щодо моєї національно-політичної діяльності, то маю честь
прилюдно заявити:
По-перше, я повнолітній на основі українського громадянського
закону, який я для себе визнаю; я також повнолітній по родинному
законові, який мене не зобов’язує, але, може, зобов’язує мого
батька. З уваги на це не признаю над собою жодної опіки і
поступаю так, як уважаю за відповідне.
По-друге, стверджую, що я не схвалюю всієї політики, яку
супроти українського народу вела моя родина з постійною
кривдою для того ж народу на протязі століть. І тому це був
один із мотивів, який спонукав мене піти на службу до
українського народу і української республіки, та цю службу я
виконаю вірно до кінця, — все одно, на якім становищі поставить
мене українська легальна влада і без огляду на те, чи це
подобається моєму батькові й родині, чи ні.
Відень, дня 10 лютого 1921 р.
Василь Вишиваний»
31
32. Звучить пісня
8. Хоч на Батьківщині, але на чужині
Учень. Попри всі намагання родини "відбити" в сина любов до
чужої йому України, Вільгельм з радістю зустрічав та приймав у
себе кожного українця, котрий прагнув зустрічі.
Петро Карманський — український письменник та
представник уряду ЗУНР — зустрічав Вишиваного у Відні:
«...зустрічав я часто цього розмріяного українського полковника на
всіляких українських сходинах і святах, як і він, не слухав, а всею
душею ловив мелодії й слова січових пісень, находячи в них єдину
розвагу після втрати недавньої казки боїв за українську державу.
Наша публіка, як звичайно, не церемонилася з цією жертвою
молодечої нерозваги й мрійної вдачі, і він звичайно стояв у кутку
самотній, всіма забутий, бо тепер не носив уже німбу Габсбургів, а
був тільки полковником Василем Вишиваним, носив однострій
української армії й сіру шинелю та жив зі скупої вояцької платні».
Василь Вишиваний опиниться полишений сам на сам із своїм
«українським питанням». У Відні за власні кошти взявся видавати
часопис "Самостійна Україна", пише поезії українською мовою і в
1921 році випустив першу і єдину збірку своїх віршів, яку назвав
шевченківським рядком - "Минають дні…".
О хмари, що в сторони рідні йдете,
Гуцулів від мене вітайте -
О птиці,що в гори на південь пливете
З вітанням від них повертайте.
9. Друга світова війна. Арешт. Загибель
Учень. Під час Другої світової війни рішуче відмовився від
співпраці з нацистами. «Я почуваю себе українцем і тільки для
добра України можу працювати», — відповів він, відмовляючись
від пропозиції гітлерівців запроваджувати в Україні їх режим.
Більше того, Василь Вишиваний з когортою наших краян зібрав та
оприлюднив матеріал про звірства гітлерівців на Україні, чим
викликав шквал негативної критики. Через це він до закінчення ІІ
світової війни перебував під наглядом гестапо.
По війні він залишається у Відні в радянській зоні окупації.
Доказів його співпраці з нацистами не було, тож НКВД влаштовує
32
