Основні стильові напрями мистецтва кінця ХVIII - початку XIX ст.

1. Основні стильові напрями
мистецтва кінця ХVIII -
початку XIX ст.

2. Класицизм
(лат. classicus – зразковий) – художній напрям в мистецтві XVII-XVIII ст.
Виник у Франції. Сформувався під впливом Відродження і Бароко:
Відродження – ідеал, а Бароко він протиставляється. Пізній класицизм, що
отримав назву ампір (поширився в першій третині ХІХ ст.), засвоює
масштабність, характерну для Бароко і набуває рис парадності й пишності.
В культурі панує епоха, яка отримала назву – епоха Просвітництва. Це
визначило основний зміст стилю класицизму: Свобода, Розум, Обов’язок,
Мораль були проголошені головними засадами людського життя. Людина
епохи Просвітництва – гармонічно розвинена, визнається суспільством,
рішуче долає пристрасті і сумніви, готова пожертвувати особистим
благополуччям заради спільного блага. Такий зразок для наслідування був
необхідним в період формування абсолютної монархії, також він підходив і
для громадянина республіки, що об’явила про свободу, рівність,і братерство.

3. Особливості культури класицизму
Головне завдання класицизму – створення значного монументального
мистецтва, яке втілює ідею об’єднання нації навколо трону, виховує народ.
Особисті інтереси й почуття підпорядковуються державним (на першому місці
держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний
герой. Складаються строгі норми поведінки – бурхливий вираз почуттів
вважається непристойним і є ознакою низького походження чи поганого
виховання. Вища чеснота людини – виконання обов’язку, служіння державі. У
творах мистецтва виникає образ конфлікту почуттів та обов’язку, особистості
й держави.
Головна тема мистецтва класицизму – торжество суспільного начала і
громадянського обов’язку над особистими порухами і почуттями. Тема життя
та побуту простого народу вважалася недостойною високого
мистецтва, що панує серед витонченого придворного суспільства.

4. Антон Лосенко.
Прощання Гектора з
Андромахою
Класицизм у живописі

5. Риси творів класицизму
- ясність і простота у вираженні змісту;
- стриманість в емоціях і пристрастях, гідність і раціоналізм в діях героїв (прагнення
діяти правильно);
- обов’язкове слідування визначеним зразкам (Античність);
- ідеалізація – прагнення показати скоріше ідеал, ніж реально існуючу людину,
втілюється людина ідеальна і зовні, і морально, і духовно. Навіть історичний
персонаж не дуже схожий на свій реальний прототип.
- прагнення показати не реальну природу, а «покращену»; таку якою вона мала би
бути.
- дотримання симетрії і гармонії в композиції твору;
- твори Класицизму логічні, легко поділяються на частини; формується струнка
система образів, жестів, засобів виразності; чіткість і стрункість не лише в самих
творах, але й в самих правилах і жанрах. Поділ жанрів на «високі» (трагедія,
епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі» (травестійна поема, комедія, байка,
епіграма)..
Для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця)

6. Романтизм
(фр. Romantisme)
Назва терміна "романтизм" вказує на
зв'язок із середніми віками, коли в літературі
був популярний жанр лицарського роману.
Романтизмом прийнято називати напрям у
мистецтві, який виник у країнах Західної
Європи наприкінці XVIII - поч. XIX ст.
Назва виникла від французького слова
"romantisme", яким позначається щось таємне,
дивне, нереальне.
Романтизм - напрям у літературі та мистецтві
І чверті XIX ст., котрий характеризується
зображенням ідеальних героїв і почуттів. Для
нього характерними є відчуття хиткості світу,
розчарування в революції.
Де ла Круа
“Свобода на
барикадах”

7. Суть романтизму
Незвичайні герої у незвичайних обставинах.
Уперше термін згадується в 1650 р. В Іспанії це слово спочатку означало
ліричну і героїчну пісню-романс. Потім епічні поеми про лицарів - романи.
Саме слово "романтичний" як синонім "живописний", "оригінальний"
з'явилося у 1654 р. Його вжив француз Бальданепарже. Письменники-
романтики відійшли від традицій класицистів, що наслідували все античне.
Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ
почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і
народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене
вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від навколишньої
дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику.
Романтизм призвів до створення романтичного світогляду та романтичного
стилю і постання нових літературних жанрів - балади, ліричної пісні,
романсової лірики, історичних романів і драм.

8. Сентименталізм
Напрям у європейській літературі,
другої половини XVIII — початку ХІХ ст.,
що характеризується прагненням,
відтворити світ почуттів простої людини
й викликати співчуття читача до героїв
твору. Сентименталізм розвивався як
утвердження чуттєвої, ірраціональної
стихії в художній творчості на противагу
жорстким, раціоналістичним
нормативам класицизму та властивому
добі Просвітництва культу
абсолютизованого розуму.
В.Л. Боровиковський “Дашенька та
Лізонька”

9. Реалізм
(лат. realis - речовий, дійсний) — напрям у
літературі і мистецтві, який полягає у
правдивому, об'єктивному і всебічному
відображенні. В епоху середньовіччя
реалізмом називали один із напрямів
середньовічної філософії, який приписував
абстрактним поняттям реальне існування.
У XVIII ст. під реалізмом розуміли тип
мислення і поведінки (практичний), який
відрізняється від типу мрійника,
"ідеаліста". Реалістами називали людей,
які ставили перед собою таку мету, яку
можна було досягти.
Микола Пимоненко “Свати”
(1882)

10. М.Пимоненко
“Не жартуй”
(1895)