2. Романтизм — художній метод і напрям в літературі та мистецтві
кінця XVIII — першої пол. XIX ст.), який базується на створенні
напружених сюжетів, яскравих описів, захоплюючих художніх образів,
узагальнень, шо мають велике ідейно-естетичне значення.
3. Сутність романтизму:
незвичайні герої у незвичних обставинах.
Уперше термін згадується в 1650 р. В Іспанії це слово спочатку
означало ліричну і героїчну пісню-романс. Потім епічні поеми про
лицарів - романи. Саме слово "романтичний" як синонім
"живописний", "оригінальний" з'явилося у 1654 р. Його вжив француз
Бальданепарже.
4. Риси:
-універсалізм, прагнення
охопити буття в його
повноті (що існує і має
існувати), дати йому
синтезуюче художнє
вираження;
-тісний зв'язок із
філософією;
-тяжіння до символу й
міфу як найбільш
адекватних форм
художнього вираження;
-розлад з дійсністю;
-різке протиставлення
дійсності й ідеалу,
розчарування й
негативізм.
5. В Україні розвиток
романтизму тісно
пов'язаний з
творчістю Л.
Боровиковського,
А.Метлинського, М.
Костомарова, М.
Шашкевича, молодого
Т. Шевченка.
6. Сентименталізм — художній метод і напрям в літературі XVIII
ст., представники якого основну увагу звернули на глибоке
відтворення переживань, почуттів і пристрастей простої, незнатної
людини з метою розчулити читача, викликати сердечне співчуття і
сльози у читача.
7. культ чуттєвості, переважання
почуттів над волею людини;
багатство внутрішнього світу
головних героїв;
прагнення героїв до високих
ідеалів, їх вічний пошук справжніх
почуттів.
Основними рисами
сентименталізму є:
8. Найяскравіші твори української літератури, написані в дусі
сентименталізму: повісті "Маруся", "СердешнаОксана" Г.
Квітки-Основ'яненка, частково "Наталка Полтавка" І.
Котляревського.
9. Реалізм (лат. realis - - речовий, дійсний) — напрям у літературі і
мистецтві, який полягає у правдивому, об'єктивному і всебічному
відображенні. В епоху середньовіччя реалізмом називали один із
напрямів середньовічної філософії, який приписував абстрактним
поняттям реальне існування.
10. В українській літературі
реалізм почав
формуватися з кінця
XVIII — поч. XIX ст.
Його вважають раннім,
просвітительським (І.
Котляревський, І.
Квітка-Основ'яненко).
На перший план
вийшли "низькі" жанри
— бурлескна поема,
байка, народно-
соціально-побутова
драма, народна повість
та оповідання.
11. У драмах І. Котляревського "Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник"
поєднані сентиментальні та реалістичні риси, у комедії Г. Квітки-
Основ'яненка "Шельменко-денщик" — класицистичні і реалістичні.
Таке поєднання різних стильових систем спостерігається і в прозі, яка
сформувалася після драматургії, зокрема у творах Г. Квітки-
Основ'яненка. У гумористично-бурлескних творах поєдналися
класицистична і просвітительська естетика ("Мертвецький Великдень",
"От тобі і скарб", "Супліка до пана іздателя").
