презентація

1. Обрис без форми, тінь без відтінку,
Паралізована сила, жест без руху.
Томас Еліот
Клоун Чоловік зі схрещеними руками
Падло
Пікассо

2. Визначальні риси модернізму:
- новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не
поривають із літературною традицією цілком );
- у творах затверджується перевага форми над змістом;
- заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання
інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;
- індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;
- психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до
внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;
- широко використовуються такі художні прийоми, як «потік
свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з
кіномистецтва;
- використання символу як засобу пізнання і відтворення
світу;
- ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);
- естетизм.
1. Пошуки нових засад
і форм зображення світу
Модернізм - загальна назва літературних напрямів та шкіл XX
ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство,
тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.

3. 2. Авангардизм – низка художніх
течій у мистецтві
Авангардні течії, що зародилися у поезії
на початку ХХ століття:
Авангардизм (франц. avant gardisme, від avant-garde -
передовий загін) - умовний термін для позначення низки
художніх течій у літературі й мистецтві, що зародилися на
початку XX ст. і рішуче поривали з попередньою літературною
традицією.

4. Експресіонізм ( від лат. Expression- вираження, виразність)
– стильова течія авангардизму, головним творчим принципом
якої є відображення загостреного суб’єктивного світобачення
через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань
та емоцій.
3. Експресіонізм як відображення
загостреного суб’єктивного
світобачення
образотворче мистецтво: О. Кокошка, Е. Гекель,
П. Клеє, Е. Мунк, Е. Нольде та ін.
кінематограф: Ф. Мурнау, Р. Вінс, Ф. Ланґ та ін.
література Ґ. Гайм, Ф. Верфель, Ґ. Тракль,
Ґ. Бенн та ін.
Представники:

5. 4. Заперечення авторитетів
і традицій у дадаїзмі
Дадаїзм ( від фр. dada – гра в конячки) -
авангардистська літературно-мистецька течія, в якій
абсолютизувалися авангардистські принципи,
заперечувалися будь-які авторитети і традиції.
Головним принципом дадаїстів була настанова на
створення зразків «антимистецтва».
Представники - Трістан Тцара, Р. Гюльзенбек,
Г. Балль, Г. Арн, М. Янко та ін.).

6. 5. Сюрреалізм –занурення
у підсвідоме
Сюрреалізм (від фр. surrealite –над реальне,
надприродне) - авангардистська літературно-мистецька
течія, яка ставила за мету відкрити новий шлях звільнення
мистецтва від знедуховленої дійсності через сферу «над
реального», підсвідомого.
Сюрреалістська течія виникла у 10-20-і роки XX ст. у
Франції. Її найяскравішими представниками у літературі
були І А. Бретон, Л. Араґон, Ф. Супо, Поль Елюар, А. Арто,
Трістан Тцара та ін., в образотворчому мистецтві - М. Ернст,
Г. Лрн, С. Далі та ін., у кінематографі - Л. Бунюель та ін
Засадничим принципом сюрреалістської поезії було
«автоматичне письмо» - швидкісне, майже вільне від
редагування перенесення на папір слів, уривків мовлення,
асоціацій, образів, спонтанних «осяянь», нав'язливих видінь,
що раптово здіймаються з глибин підсвідомого.

7. 6. Футуризм – мистецтво
майбутнього
Футуризм ( від лат. futurum – майбутнє) – один із
напрямів авангардизму ХХ століття, який відзначився
неприйняттям вічних цінностей, акцентуванням «грубих»
речей, позбавленням будь-яких традицій.
Батьківщиною футуризму була Італія, його «хрещеним
батьком» - італійський поет Філіппо Томмазо Марінетті.
Футуристська естетика ґрунтувалася на відмові від
культурної спадщини («Ми вщент рознесемо всі
бібліотеки, музеї»). При цьому ідея революції у мистецтві
пов'язувалася з ідеєю «глобальної переробки Всесвіту».

8. 7. Імажизм і ідея «чистої
образності»
Імажизм або імажинізм ( від фр. imege – образ) –
модерністська течія в англомовній і російській
поезії, основою якої є поняття образу як само
достатньої одиниці поетики художнього твору.
Імажисти культивували «звільнений образ», що існує
в асоціативному просторі, прийоми «точного
зображення», яке ґрунтується на предметності, чіткості
та ясності поетичної мови.
Серед поетів, що відчули на собі вплив імажистської
естетики, були Е.Л. Паунд, В.К. Вільямс, Д.Г. Лоуренс

9. Неокласицизм (від грец. пеоз - новий і класицизм) -
умовна назва для позначення тенденцій у поезії межі ХІХ-
ХХ ст., що спиралися на «класичну норму», яка
передбачала досконалість форми та ясність поетичної
мови, пошук шляхів до гармонії духу, зосередженість на
вічних, непроминущих засадах буття, настанову на
успадкування культурної та літературної традицій,
орієнтацію на кращі взірці мистецтва, створені у
попередні епохи.
Неокласичні тенденції простежуються в ліриці таких
модерністів, як Т.С. Еліот, П. Валері, P.M. Рільке, О.
Мандельштам та ін.
Неокласична модерністська поезія стала вершинним
явищем елітарної літератури XX ст.
8. Неокласицизм як «класична
норма» в поезії

10. Домашнє завдання
Для всіх учнів.
1. Прочитати статтю підручника про модернізм і основні
течії європейської поезії ХХ ст. та зіставити прочитане з
ОСК та планом лекції.
2. У портфоліо вивчити біографію Р.М.Рільке і підготувати
усну розповідь за планом:
1). Які обставини дитинства та юнацтва вплинули на
формування почуття самотності поета?
2). Зустрічі з якими видатними особистостями
визначили напрямок духовного та мистецького розвитку
P.M. Рільке?
3). Чим його вразили подорожі до України та Росії?
4). Складіть психологічний портрет поета.
Індивідуальне завдання.
Підготувати виразне читання поезій Р.М.Рільке
«Орфей, Евредіка, Гермес», «Ось дерево звелось…».