3. La Belle
epoque -
гарні часи
На світ народилась чудова безтурботність.
С. Цвейг
Декаданс - занепад
Чому один і той самий час отримав такі
суперечливі оцінки і якою була поезія
цьго “гарного часу”, “декадансу”?
4. Виникнення
Символізм виник у Франції у 1880-их, як реакція проти міщанства і
позитивізму, зокрема проти натуралістичного роману й реалістичного
театру.
Термін «символізм» вперше був введений французьким поетом
Жаном Мореасом у маніфесті «Le Symbolisme» (1886).
Основоположниками його були Поль Верлен і Стефан Малларме.
Своїм предтечею вони вважали Шарля Бодлера.
6. Поняття символізму в мистецтві
Символізм – літературно-мистецький напрям кінця ХІХ
– початку ХХ ст., основоположники якого проголосили
основою мистецької творчості символ – таємну ідею,
приховану у глибині всіх навколишніх, а також і
потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й
відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема
музики й поезії.
Символізм – одна зі стильових течій модернізму, що виникла у
Франції в 70-х pp. XIX ст. Основною рисою символізму є те, що
конкретний художній образ перетворюється на багатозначний
символ.
7. Сутність поета-символіста
авторавтор
Приймач - трансформатор - ретлянслятор
Спрощена модель творчості
Митець накопичує (сприймає)
певні враження від дійсності,
трансформує їх у художні образи і
відтворює у слові, звуках, кольорі.
У символістів найважливіша ланка – трансформатор. Поет трансформує лише ті
враження, які вважає за потрібне або з власної волі, або з Божої.
8. У центрі символізму - міф про трагічний розрив між
видимим і сутністю, між “бути” і “здаватись”,
зовнішньою і внутрішньою формою слова.
Міф? Символісти таким уявляли світ (не було
доказів ні за, ні проти, лише припущення) і творили
відповідно до своїх уявлень.
Чому розрив має трагічне забарвлення? Тому що
подолати цей розрив людина не може. І тут виникає
ідея геніального митця, який у творчому пориві
здатен “відчути” і відтворити “сутність”, а не
видиме. Сутність відкривається лише через
символи – багатозначні образи, які не піддаються ні
алегоричному, ні логічному тлумаченню.
9. Особливості літератури
символізму:
-експериментаторський характер,
прагнення до новаторства;
- сугестія
- давали можливысть читачам “домислити
і завершити написане”
- сутність світу доступна лише інтуїції
- ідеальна сутність світу - Краса
- символ – основний художній засіб;
- прагнення виразити «недосяжні», іноді
містичні Ідеї, образи Вічності й Краси;
- музичність;
- песимізм.
10. Символ
Символ – естетична категорія, яка розкривається
через зіставлення з одного боку з образом, а з
іншого – зі знаком, алегорією.
Образ – властива мистецтву форма відтворення,
трактування і засвоєння життя шляхом створення
об'єктів, які естетично впливають на особистість.
Знак – матеріально виражена заміна предметів,
явищ, понять у процесі обміну інформацією у
колективі.
Алегорія – форма інакомовлення, коли конкретний
образ стає носієм поняття або судження.
11. СимволиСимволи
Символи, що мають опору в
культурній традиції. Вони –
частина культури і зрозумілі
читачу. Кожний такий
символ набуває
індивідуальні смислові
відтінки, близькі
письменнику, важливі для
нього в конкретному творі.
Наприклад:
шлях, сад, небо, вогонь,
море.
Символи, що мають опору в
культурній традиції. Вони –
частина культури і зрозумілі
читачу. Кожний такий
символ набуває
індивідуальні смислові
відтінки, близькі
письменнику, важливі для
нього в конкретному творі.
Наприклад:
шлях, сад, небо, вогонь,
море.
Символи, що створювалися
без опори на культурну
традицію. Такі символи
виникали на основі
смислових відношень
всередині одного
літературного твору чи
ряду творів.
Наприклад:
Незнайомка з віршів Блока.
Символи, що створювалися
без опори на культурну
традицію. Такі символи
виникали на основі
смислових відношень
всередині одного
літературного твору чи
ряду творів.
Наприклад:
Незнайомка з віршів Блока.
12. Символ:
- може трактуватись по-різному
- поєднує предмет і значення
- смислова структура розрахована
на внутрішнє розуміння читача
- часто значення символа не
співпадає зі значенням слова-
метафори
16. Символізм у літературі
Росія
Дмитро Мережковський
Зінаїда Гіппіус
Федір Сологуб
Костянтин Бальмонт
Валерій Брюсов
Андрій Бєлий
Олександр Блок
В’ячеслав Іванов
