Неорганічні лікарські засоби оксигену, гідрогену, мангану, сульфуру, нітрогену

Неорганічні лікарські засоби
Оксигену, Гідрогену, Мангану,
Сульфуру і Нітрогену

ПланПлан
11. Неорганічні лікарські засоби. Неорганічні лікарські засоби ОксигенуОксигену іі
ГідрогенуГідрогену:: кисень, вода очищена, вода для ін’єкцій,кисень, вода очищена, вода для ін’єкцій,
вода високоочищена, водню пероксиду (гідрогенвода високоочищена, водню пероксиду (гідроген
пероксиду) розчини 3 % і 30 %, гідроперит, магніюпероксиду) розчини 3 % і 30 %, гідроперит, магнію
пероксид.пероксид.
22.. Калію перманганатКалію перманганат ..
33. Неорганічні лікарські препарати. Неорганічні лікарські препарати СульфуруСульфуру:: сіркасірка
для зовнішнього застосування, натрію тіосульфат,для зовнішнього застосування, натрію тіосульфат,
натрію сульфат. Рідина за прописом Дем'яновича.натрію сульфат. Рідина за прописом Дем'яновича.
44. Неорганічні препарати. Неорганічні препарати НітрогенуНітрогену: нітроген(І): нітроген(І)
оксид, розчин амоніаку і нашатирний спирт, натріюоксид, розчин амоніаку і нашатирний спирт, натрію
нітрит.нітрит.

№
№
п/п
Укр.
назва
Латинська
назва
Форм
ула
Зберігання, застосування
1 Кисень
ДФ
СРСР
ІХ
Oxygenum О2
Балони містк. 27–50 л синього кольору (р = 100–150
атм).
Киснева недостатність (при захворюв. дих. шляхів
(пневмонія, набряк легенів), при декомпенсації серця,
колапсі та ін. При отруєннях СО, HCN, Cl2
, COCl2
та ін.
газами використ. суміш з повітрям, що містить 40–60 %
О2
. Інгаляцію О2
проводять із спец. балонів, інгаляторів
або прогумованих подушок.
При аскаридозі вводять О2
тонким шлунк. або
дуоден. зондом у шлунок, а при трихоцефальозі –
катетером у пряму кишку.
Використ. кисневий коктейль (киснева піна) для
лікування глаукоми, а також для поліпш. обмін.
процесів.
Гіпербарична оксигенація – застосув. О2
під підвищ.
тиском (1,2–2 атм) у хірургії (операції в спец.
барокамерах), інтенсивної терапії важких захворюв., у
реаніматології (значно поліпш. насич. тканин О2
, захищ.
головний мозок від гіпоксії).
Карбоген – газова суміш 95 % О2
і 5–7 % СО2
, (в
анестезіології для збудження дихання).

2 Вода
(ДФУ)
а) Вода очищена
б) Вода для
ін’єкцій
в) Вода
високоочищена
Agua
Agua
purificata
Agua ad
iniectabilia
Agua valde
purificata
H2
О Розчинник субстанцій при приготув.
рідких лік. форм; р-нів для парентер.
введення
Вода високоочищена признач. для
приготув. лік. засобів, коли потрібна вода
підвищ. біологічної якості, крім тих
випадків, в яких необхідне використ.
тільки води для ін’єкцій.
3 а) Водню
пероксиду р-н
(3 %)
б) Водню
пероксиду р-н
(30 %) (ДФУ).
Hydrogenii
peroxydі
solutio 3 per
centum
Hydrogenii
peroxydi
solutio 30 per
centum
H2
О2
Зберіг. при темп. нижче 15 °С.
Антисептичний, дезифікуючий,
дезодоруючий, кровоспинний засіб.
Якщо в рецепті не зазнач. кон-ція,
відпуск. 3 % р-н Н2
О2
. У випадку іншої
кон-ції, його готують розведенням р-ну
H2
О2
30 %.
Застос. для полоскань (по 1 стол.
ложці на склянку води) і промивань при
захворюв. слиз. оболонок (стоматит,
ангіна), у гінекології. Виявляє
кровоспинну дію.
У дерматологїі застос. 30 % р-н як
депігментуючий засіб у вигляді мазі
(пергідролю, ланоліну, вазеліну по 5,0 –
мазь проти веснянок).

4 Гідроперит
Належить до т.
зв. “твердих”
преп. H2
O2
.
Містить 33–35
% Н2
О2
.
Hydrop
eritum
H2
NCONH2
⋅H2
O2
Антисептичний засіб (замість
H2
O2
).
Випуск. табл. гідропериту по 1,5 г,
що мають містити не менше 0,48 г Н2
О2
.
Одна табл. відпов. 15 мл (1 стол. ложці)
3 % р-ну Н2
О2
. Дія преп. грунт. на
виділенні Н2
О2
при розчин. гідропериту у
воді. При розчин. 2 табл. в 100 мл води
одерж. приблизно 1 % р-н H2
O2
.
Використ. для полоскання ротової
порожнини і горла при стоматитах і
ангінах, розчиняючи 1 табл. гідропериту
в склянці води (0,25 % р-н Н2
О2
).
5 Магнію
пероксид
ДФ Х
Magnesi
i
peroxyd
um
MgO2
⋅ MgO
25 % MgО2
і
75 % MgО
Оральний антисептичний і
адсорбційний засіб.
Застосов. орально (перед їдою або
після їди) по 0,25–0,5 г 3–4 рази в день як
антисептик при кишково-шлунк.
захворюв. (диспепсія, бродіння в шлунку
і кишечнику, пронос). Фармаколог. ефект
частково пов’язаний з дією MgO, а
частково– з утв. H2
O2
при розчин.
препарату у кислому вмісті шлунка.
Форма випуску: порошок.

6 Калію
перманганат
(ДФУ)
Kalii
permanganas
KMnО4
Антисептичний засіб
Застос. зовнішньо для промив.
ран (0,1–0,5 % р-ни), для полоскання
горла і ротової порожнини (0,01–0,1
% р-ни); для змазув. опіків і виразок
(2–5 % р-ни) (шкіра підсушується і не
утвор. міхурі); для спринцювань і
промивань у гінекології та урології
(0,02–0,1 % р-ни).
Антимікробну дію можна
пояснити виділенням атомарного
Оксигену при розчин. препарату у
воді:
2KMnО4
+ H2
O = 2KOH + 2MnО2
+ 3O↑
При отруєннях алкалоїдами,
CN–
і фосфором промив. шлунок 0,02–
0,1% р-нами препарату. При
отруєннях кокаїном, атропіном,
барбітуратами не ефективний.
Окиснення HCN під дією KMnО4
проходить тільки в лужн. середовищі.

7 Сірка для
зовнішнього
застосування
(ДФУ)
Сірка
осаджена
(ДФ Х)
Sulfur ad
usum
externum
Sulfur
praecipitat
um
S Протипаразитарний, протимікробний засіб
Сульфур – необхідн. мікроелемент, що вход. до складу
амінок-т (цистеїн, метіонін, глутатіон); знижує вміст цукру в
крові, сприяє відклад. глікогену. Міст. в епідермісі, волоссі,
м'язах, підшлунковій залозі.
Сірку осаджену (Sulfur praecipitatum) застос. зовнішньо у
вигляді мазей з кон-цією 5–10–20 % сірки і присипок для
лікув. шкірних захворюв.(короста, псоріаз, себорея, сікоз).
Входить до складу мазей:
Мазь сірчана проста (Unguentum sulfuratum simplex);
Мазь сірчано-саліцилова 2 % або 5 % (Unguentum
salicylici sulfuratum 2 % aut 5 %),
Cульфодекортем (Sulfodecortemum). Cписок сильнодіючих
речовин.
Сірку очищену (Sulfur depuratum) застос. всередину по
0,8–1,0 г 3 рази в день протягом 5 днів при ентеробіозі (як
протиглистний засіб), одноразово по 0,5–1,9 г як проносний
засіб. 1% р-н у персиковій олії застос. у вигляді ін’єкцій для
лікув. шизофренії і прогресуючого паралічу (пірогенна
терапія).
Застос. також зовнішньо для лікування шкірн. захворюв.
(короста, псоріаз, себорея) у вигляді мазей з кон-цією 5–10–20
% S і присипок. Вход. до складу мазі Вількінсона (дьоготь,
СаСО3
, мазь нафталанова, сірка очищена, мило зелене і вода),
яку застос. як антисепт., протигрибк. і протипаразитарн. засіб.
Примітка. Для прийому всередину не можна заміняти
сірку очищену на сірку осаджену.

Натрію
тіосульфат
ДФУ, доповн. 1
S
O
O SNa
ONa
S
O
S ONa
ONa
8 Natrii
thiosu
lfas
Na2
S2
O3
⋅5
H2
O
Натрію
тіосульф
ат
пентагідр
ат
Зберігання. У повітронепроникн. контейнері. У
прохолодн. місці, у щільно закупор. посуді з темного
скла (світло сприяє розклад. препарату). Р-ни преп. при
стоянні мутніють (виділ. S). Цей процес прискор. в
присутн. СО2
повітря. Тому посуд з р-ми Na2
S2
O3
забезпеч. СаСІ2
-трубкою, що поглин. СО2
.
Протизапальн., десенсибілізуючий,
детоксикаційний засіб
Застос. як антидот при отруєн. CN–
(утв. менш
токсичні тіоціанати SCN–
), I–
, Br–
, сполуками As, Hg, Pb
(утв. нетоксичні SО3
–2
, а також нерозчинні S–2
). Напр.,
при взаємодії з CN–
утв. KCNS, який менш токсичний
за KCN:
KCN + Na2
S2
O3
= KCNS + Na2
SO3
Вводять в/в
(повільно) по 5–10 мл 30 % р-ну (Solutio Natrii
thiosulfatis 30 % pro injectionibus); при уражен. CN–
–
по 50 мл 30 % р-ну. Всередину призн. по 2–3 г на
прийом у вигляді 10 % р-ну у воді або в ізотонічн. р-ні
NaCl.
Застос. також в/в і всередину при алергічн. захворюв.,
артритах, невралгіях (містить кристалізац. воду, що
легко вивітрюється).
Для лікув. корости (за певною схемою) використ.
рідину за прописом Дем'яновича.
Вона склад. з двох р-нів:
р-н №1 – 60 % р-н Na2
S2
O3
;
р-н № 2 – 1,25 % р-н НСІ.
Принцип дії:
Na2
S2
O3
+ HCl = NaCl + H2
S2
O3
H2
S2
O3
→ S↓ + SO2
↑ + H2
O
Утв. SO2
і S, які прояв. протипаразитарну дію (сірка
закупорює пори шкіри, не доходить кисень і кліщ
виходить назовні).
Форми випуску: порошок; 30 % р-н в ампулах по 5; 10
і 50 мл.

Натрію сульфат
декагідрат
ДФУ, доповн. 1
Глауберова сіль (N)
S
O
O ONa
ONa
OH2* 10
9 Natrii
sulfas
decahydri
cus
Glauber’s
Salt (N)
Na2
SO4
⋅
10H2
O
натрій
сульфат
Сольовий проносний засіб
Застос. як проносний засіб орально по 15–30 г
на прийом; як протиотрута при отруєн.
солями Ba і Pb (утв. нерозч. ВаSO4
і PbSO4
).
У медицині також застос. і натрію
сульфат висушений – Natrii sulfas
exsiccatus, який одерж. висушув.
Na2
SO4
⋅10H2
O при 40–50 °С до втрати 50 %
початк. маси; застос. тоді, коли натрію
сульфат пропис. у порошкоподібн. суміші з ін.
речовинами.
Сіль карловарська штучна (Sal
carolinum factitium) – це суміш Na2
SO4
з
NaНСO3
, NaСl і К2
SO4
⋅ Застос. як проносн. і
жовчогін. засіб. За хім. складом і
фармаколог. дією близька до натур.
Карловарської гейзерної солі.
Моршинська послаблююча сіль. Містить
Na2
SO4
і у невелик. к-тях – СаSO4
і MgSO4
,
СаСО3
і NaСl.
Одерж. із мінеральної води джерела
курорту Моршин. За складом і дією нагадує
карловарську сіль. Застос. як проносний
засіб, а також при захворюв. печінки,
кишечн., поруш. обміну речовин.
Приймають по 1–2 чайні ложки на
півсклянки води за 30 хв перед їдою.

N2
O
N N O
10 Нітрогену (I) оксид
(ДФ Х)
“Звеселяючий” газ
Nitrogeniu
m
oxydulatum
Засіб для інгаляційн. наркозу
(при короткочасн. операціях і
для знеболення пологів).
Виявл. слабку наркот. дію
(треба брати велику кон-цію).
У більш. випадків застос.
комбін. наркоз (з ін.
сильнішими наркот. засобами і
міорелаксантами).
Використ. Суміш 80 % N2
O
і 20 % О2
(у чистому вигляді
N2
O викликає швидкий наркоз
і асфіксію) за допомогою спец.
апаратів для газового наркозу.
Після припин. подачі N2
O для
запобігання гіпоксії треба
продовж. давати О2
протягом
4–5 хв.
Перевага: вивод. з
організму через 10–15 хв у
незміненому вигляді і людина
легко відходить від наркозу.

11 Аміаку розчин
концентровани
й
(ДФУ)
Аміаку розчин
10%
Нашатирний
спирт
Ammoniae
solutio
concentrata
Solutio
Аmmonii
caustii
Liguor
Ammonii
caustici
NH3
⋅Н2
О
NH4
OH
Містить не
менше 25,0
% (м/м) і не
більше 30,0
% (м/м) NH3
Містить не
менше 9,5 %
(м/м) і не
більше 10,5
% (м/м) NH3
Зберігання. У повітренепроникн.
контейнері, при темп. не вище 20 °С в
банках із притерт. скляними
корками або у бутилях з корковими
корками, обгорненими станіолем
(простий корковий корок
роз’їдається парами аміаку, а
каучукові корки набрякають і
рідина буріє).
Застосування. Збуджує дихальний
центр. Засіб першої допомоги
(рефлекторно збуджує дих. центр)
для виведення хворого із
непритомного стану.
У хірургії за метод.
Спасокукоцького і Кочергіна
використ. для миття рук р-н 25 мл
NH3
на 5 л теплої води.
Для розтирань при невралгіях,
міозитах використ. лінімент
аміачний (Linimentum
ammoniatum), що міст. р-н NH3
,
соняшникову олію та олеїнову
кислоту.
Всередину застос. у вигляді
нашатирно-ганусових крапель, що
містять 1,62–1,77 % NH3
. Входить до
складу грудного еліксиру.
При отруєнні NH3
застос. 1 % р-ни
кислоти ацетатної, лимонної або
тартратної.

12 Натрію нітрит
(ДФ Х)
Natrii
nitris
NaNO2 Спазмолітичний (коронорозшир.)
засіб. Антидот при отруєнні
метгемоглобіноутворюючими
речовинами
Зрідка застос. всередину по 0,1–0,2 г
на прийом або підшкірно у вигляді 1 % р-
ну як коронорозшир.засіб при стенокардії,
інколи при спазмах судин мозку. Дія
подібна до амілнітриту.
В. р. д. всередину – 0,3 г;
В. д. д. всередину – 1,0 г.
При отруєнні CN–
вводять
інтравенозно 10–20 мл 1–2 % р-ну
препарату. Дія NaNO2
полягає в тому, що
він спричиняє утворення в крові
метгемоглобіну, який зв'язує іони CN–
і не
допускає блокування тканинних
дихальних ферментів.
Протипокази: крововилив у мозок,
підвищений внутрішньочерепний тиск,
виражена гіпотензія, глаукома.

№ Назва
препарату
Властивості (опис, розчинність)
1 Кисень Безбарвний газ, мало розчинний у воді
2 Вода
очищена
Прозора безбарвна рідина
3 Водню
пероксиду
розчин (3 % і
30 %)
Безбарвна прозора рідина; нестійка:
2H2
O2
→ 2H2
O + O2
↑ (стабіл. – ацетанілід, к-та бензойна та
ін.)
4 Гідроперит Білий крист. порошок, легко розч. у воді Р, розч. у спирті Р.
5 Магнію
пероксид
Білий порошок без запаху, практ. нерозч. у воді Р, розч. у мін.
к-тах і киплячій розв. СН3
СООН з виділенням H2
O2
:
MgО2
+ 2HCl = MgCl2
+ H2
O2
6 Калію
Гранул. порош. темнофіол. або коричн.-чорн. кольору або
кристали темнофіол. або майже чорн. кольору, звичайно з
металевим блиском. Розчинний у холодній воді Р, легко
розчинний у киплячій воді Р.
При нагрів. до t° = 240 °С розкладається:
2KMnО4
→ К2
MnО4
+ MnО2
+ 5O2
↑

Безбарвний газ. Під тиском перетворюється у
рідину.
Сам не горить (не загоряється), але підтримує
горіння
(тліюча скіпка загоряється, як у чистому кисні),
тому
що при нагрів. вище 500 °С розкладається:
→
t
7 Сірка для
зовн.
Порошок жовт. кольору. t°пл.
≈ 120 °С. Практ. нерозч. у воді Р,
розч. у CS2
Р, мало розч. в рослинних оліях.
8 Натрію
Кристали безбарвні, прозорі. Вивітрюється у сухому повітрі.
Дуже легко розч. у воді Р, практ. нерозч. у 96 % спирті Р.
9 Натрію
сульфат
Крист. порошок білого кольору або безбарвні прозорі
кристали. Легко розч. у воді Р, практ. нерозч. у 96 % спирті Р.
(Частково розчиняється у кристалізац. воді при t° = 33 °С).
10 Нітрогену(І)
оксид
Мало розч. у воді Р, легко розч. в спирті Р й ефірі Р.
11 Аміаку
розчин конц.
Прозора, безбарвна, дуже лужна рідина. Змішується в з водою Р
і 96 % спиртом Р
12 Натрію
нітрит
Білі або зі слабким жовтуватим відтінком кристали.
Гігроскопічний. t°пл
= 271 °С. Легко розч. у воді Р, мало розч. у
спирті Р. Водні р-ни мають слабколужну реакцію:
NO2
–
+ HOH ↔ HNO2
+ OH–
.
Водні р-ни стериліз. при +100 °С протягом 30 хв. Для
стабілізації на 1 л р-ну додають 2 мл 0,1 М р-ну NaOH.

№ Назва
препарату
Методи одержання
1 Кисень 1.Ректифікація зрідженого повітря (t°кип. = –183 °С)
2.Електроліз води:
2H2O 2H2↑ + O2↑;
3. Розклад. оксигеновмісних сполук:
а) 2KClО3 2KCl + 3O2↑; б). 2HgО 2Hg + O2↑
4. 2Na2O2 + 2CO2 → 2Na2CO3 + O2↑
2 Вода
очищена
1. Дистиляція. 2. Зворотний осмос.
3. Йонообмінне знесолення. 4. Ультрафільтрація
3 Водню
пероксид
1. Метод Тенара, 1818 р.):
ВаО2 + H2SO4 → ВаSO4↓ + Н2О2
2. Електроліз 40–68 % розчину H2SO4:
2H2SO4 H2↑ + H2S2O8; H2S2O8 + 2H2O = H2O2
+ 2H2SO4

4 Гідроперит Змішування еквімолярних кількостей гідроген пероксиду Н2О2 і
сечовини H2NCONH2 з додаванням 0,08 % р-ну лимонної
кислоти як консерванта
5 Магнію
пероксид
1. Взаємодія MgCl2 з KOH і H2O2 при темп. 7–8 °С:
MgCl2 + 2KOH = 2KCl + MgО + H2O; MgО + H2O2 = MgО2 +
H2O
2. Електроліз 20 %-ного р-ну MgCl2; при цьому на катоді
утвориться магнію пероксид MgО2.
3. Окиснення MgО киснем при 500 °С:
2MgО+ O2 = 2MgО2
6 Калію
1. Сплавлення піролюзиту з лугом у присутності окисників
а) 2MnО2 + 4KOH + O2 2K2MnО4 + 2H2O; б) 2K2MnО4 +
Cl2 = 2KMnО4 + 2KCl
2. Електроліз р- калій манганату K2MnО4
Катод(–)
: Н2О; 2К+
Н2О + 2е → 2ОН–
+ Н2↑
Анод(+)
: Н2О; MnО4
2–
MnО4
2–
– 1е → MnО4
–
2K2MnО4 + 2HOH H2↑ + 2KMnО4 + 2KOH

7 Сірка для
зовн.
1. Розмелення сірки очищеної (Sulfur depuratum) у
колоїдних млинах до одерж. аморфн. порошок лимонно-
жовтого кольору. Сірку очищену одержують із
сірчаного цвіту, який очищають від домішок сульфідів
Арсену, H2SO4 р-ном амоніаку NH4OH:
а) As2S3 + 6NH4OH = (NH4)3AsS3 + (NH4)3AsO3 + H2O
б) As2S5 + 24NH4OH = 3(NH4)3AsO4 + 5(NH4)3AsS4 +
12H2O
в) H2SO4 + NH4OH = (NH4)2SO4 + 2H2O
2. Кип'ятіння сірки очищеної з лугами (NaOH,
Ca(OH)2) або з розчином натрій сульфіду Na2S до
одержання полісульфідів CaS5.
3Сa(ОН)2 + 12S → 2CaS5 + CaS2O3 + 3H2O
Одерж. продукт підкисл. такою к-тю HCl, щоб розкласти
до сірки тільки CaS5, але не розкласти CaS2O3:
CaS5 + 2HCl → СаCl2 + H2S↑ + 4S↓

8 Натрію
1. Кип'ятіння сірки з розчином Na2SO3
Na2SO3 + S = Na2S2O3
2. Взаємодія Na2S із SO2
2Na2S + 3SO2 = 2Na2S2O3 + S↓ (фільтр.і очищають)
3. З відходів CaS при виробництві соди за методом Леблана
а) Окиснення у вологому повітрі: 2CaS + 2O2 + Н2О =
CaS2O3 ↓ + Са(OН)2
б) Кип’ятіння з р-ном Na2CO3: CaS2O3 + Na2СО3 =
Na2S2O3 + CaСO3↓
При охолодж. фільтрату кристаліз. Na2S2O3.
4. З відходів при газовому виробництві (зі світильного газу,
що містить Н2S). Для цього:
а) Поглинають Н2S р-ном Ca(OH)2 :
Н2S + Ca(OH)2 = CaS + 2H2O; CaS + Н2S = Ca(HS)2
б) Окиснення киснем повітря до CaS2O3: Ca(HS)2 + 2О2 =
CaS2O3 + Н2О
в) Далі див. метод 3.
5. Окиснення полісульфідів киснем до тіосульфату з
подальшою обробкою р-ном Na2СО3 (див. метод 3) або
сплавленням з Na2SO4:
2CaS2 + 3O2 = 2Ca2S2O3; Ca2S2O3 + Na2SO4 = Na2S2O3 +
CaSO4

9 Натрію
сульфат
1. Очищення і перекристалізація природних мінералів
2. Як побічн. продукт при одерж. хлороводню НСІ
сульфатним методом (аналогічно методу Глаубера):
2NaCl + H2SO4 = Na2SO4 + 2HCl
3. З Na2CO3 дією H2SO4 (для медичних цілей, найменш
забруднений):
Na2CO3 + H2SO4 = Na2SO4 + CO2↑+ H2O

10 Нітрогену(І)
оксид
1. Термічне розкладання амоній нітрату:
NH4NO3 N2O↑ + 2H2O
Висушують при 105 °C, змішують з однак. к-тю прожар.SiO2 і
нагрів.до 200–240 °С, але не вище 280 °C. Якщо t °> 300 °C,
може статися вибух за рахунок утв.різних газоподібних
продуктів: NH3, NO2, NO, О2. Можуть утв. й інші оксиди
Нітрогену (N2O3, N2O4, N2O5), які є більш токсичними за N2O.
Тому отриманий газ промивють 10 % р-ном FeSO4 (зв'язує
NO):
FeSO4 + NO = FeSO4⋅NO
і 20 % р-ном NaOH (зв'язує кислотні оксиди Нітрогену – N2O3,
N2O4, N2O5, а також хлор Cl2, якщо вихідна сіль містить
домішку амоній хлориду NH4Cl):
2NaOH + N2O3 = 2NaNO2 + H2O; 2NaOH + 2NO2 = NaNO2
+ NaNO3 + H2O
N2O5 + 2NaOH = 2NaNO3 + H2O; 2NaOH + Cl2 = NaCl +
NaClО + H2O
2. Взаємодія сульфамінової кислоти з нітратною кислотою
(40–68 %) при нагріванні:

11 Аміаку
розчин 10
%
1. Нагрівання NH4Cl з Ca(OH)2 (для медичних
цілей):
NH4Cl + Ca(OH)2 = 2NH3↑ + CaCl2 + 2H2O
Отриманий NH3 сушать натронним вапном (суміш
СаО і NaOH) , а потім поглин. водою до
концентрації 10 % чи 25 %.
2. Синтез з водню та азоту (метод Габера–Боша) у
контактному апараті (р = 200–220 атм, t° = 500–550
°C, каталізатори Fe, Ni, W):
3H2 + N2 ↔ 2NH3 + Q кдж
Реакція екзотермічна і тому температура в апараті
підтримується за рахунок теплоти, що виділ. під час
р-ції. Перший завод синтет. NH3 був введений у дію
в СРСР у 1928 році.

12 Натрію
нітрит
1. З відходів при виробництві нітратної кислоти
Утворюються нітрозні гази (містять NO2,), їх
пропуск. крізь р-н Na2CO3:
2NO2 + Na2СО3 = NaNO3 + NaNO2 + СО2↑
NaNO3 і NaNO2 розділяють за допомогою
фракційної кристалізації: NaNO3, який важче
розчин. у воді, кристаліз. першим, а потім – NaNO2.
2. Відновлення розплавленого натрій нітрату
плюмбумом
До розплавленої селітри NaNO3 додають
невеликими порціями плюмбум Pb:
NaNO3 + Pb = PbО + NaNO2
Сплав екстрагують водою і невелику к-ть PbО у
р-ні осаджують пропуск. СО2:
2PbО + СО2 + Н2О = (PbOН)2СО3↓
Осад (PbOН)2СО3 відфільтровують, фільтрат
підкисл.НNO3 і згущують до кристалізації. Спершу
кристалізується NaNO3, який відфільтровують, а
потім кристалізується NaNO2.

№ Назва
препарату
Реакції ідентифікації
1 Кисень 1. Горіння тліючої скіпки.
2. Змішування кисню з NO; утв. бурий газ
2NO + O2 = 2NO2↑
2 Водню
пероксиду
розчин
1. Знебарвлення р-ну KMnO4 у серед. H2SO4:
5H2O2 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 +
5O2↑ + 8H2O
2. Р-ція утв. надхромових к-т: взаємодія з р-ном
K2Cr2O7 у серед. H2SO4 і присутн. ефіру; спостер.
синє забарвл. хлороформн. шару
K2Cr2O7 + H2SO4 = K2SO4 + H2Cr2O7
H2Cr2O7 + H2O2 = H2Cr2O8 + H2O

3 Гідроперит 1. Р-ція на Н2О2 (утв. надхромових к-т) – див.
Н2О2
2. Р-ція на наявність сечовини (біуретова
реакція – фіолет. забарвл.)

4 Магнію
пероксид
1. Р-ція на пероксидне угруповання (після
розчин. у мін. к-ті – Н2О2). Утвор.надхромових к-
т- див. Н2О2.
2. Р-ції на катіони Mg2+
(після розчин. у мін. к-
ті): з р-ном Na2HPO4 в присутн. амоніачного
буферного р-ну NH4OH + NH4Cl) утв. білий
крист. осад:
MgО2 + H2SO4 = MgSO4 + H2O2
MgSO4 + Na2HPO4 + NH4OH MgNH4PO4↓
+ Na2SO4 + H2O

5 Калію
1. Р-ція з етанолом C2H5OH у присутності лугу; з’являється
зелене забарвлення:
C2H5OH + 2KMnО4 + 2КОН = CH3CНO + 2К2MnО4+ 2Н2О
MnО4
–
+ 1e → MnО4
2–
; С2Н6О + 2ОH–
– 2е → С2Н4О + 2Н2О
Одерж. р-н нагрів. до кипіння; утв. темно-коричневий осад:
2KMnО4 → К2MnО4 + MnО2↓ + 5O2↑
2.Виявлення йонів Калію K+
Суміш, одержану в досліді 1, фільтрують. Фільтрат дає реакцію (б)
на йони Калію – див. лекція І, КСІ
а) ДФУ. Р-ція з тартратною (винною) к-тою Н2С4Н4О6; утв.
білий кристалічний осад:
Н2С4Н4О6 + К+
→ КНС4Н4О6↓ + Н+
б) ДФУ. Р-ція з натрій кобальтинітритом (натрій
гексанітрокобальтатом) Na3[Co(NO2)6] у серед. СН3СООН; утв.
жовтий крист. осад:
2К+
+ Na+
+ [Co(NO2)6]3–
→ K2Na[Co(NO2)6]↓
в) ДФУ, N. Пірохімічна р-ція.. Забарвлення безбарвн. полум'я у
фіолетовий колір (при розгляданні крізь синє скло – пурпурно-
червоний):
К+
+ hν → *К+
→ К+
+ hν1
3. ДФ Х. Реакція з р-ном Н2О2 у серед. H2SO4; спостеріг.
знебарвлення р-ну (утв. йонів Mn2+
):
2KMnO4 + 5H2O2 + 3H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 + 5O2 + 8H2O

6 Сірка для
1. Горіння сірки
Сірка при нпгрів. на повітрі горить синім полум’ям із
виділ. SO2 – задушл. газ (запах паленої сірки), забарвл.
вологий синій лакмусовий папір Р у червоний колір:
S + O2 → SO2↑
SO2 + Н2О ⇔ Н2SO3 ⇔ 2Н+
+ SO3
2–
2. ДФУ, доповн. 1. Р-ція на сульфати (після окиснення
бромною водою)
S + 3Br2 + 4H2O→ 6HBr + H2SO4
а) ДФУ. Р-ція з р-ном ВаCl2 в серед. HCl; утв. білий
осад):
SO4
2–
+ Ва2+
→ ВаSO4↓
3. Нефармакоп. р-ція
Р-н сірки в гарячому піридині в присутн. NaHCO3 при
кип'ятінні забарвлюється в голубий або зелений колір.
Продукт, що утворився, ймовірно, має таку будову:

7 Натрію
1. Р-ції на тіосульфат-аніони S2O3
2–
.
а) ДФУ, доповн. 1. Взаємодія з р-ном калій йодиду йодованого;
спостеріг.знебарвлення р-ну:
I2 + KI → KI3; 2Na2S2O3 + KI3 = 2NaІ + KI + Na2S4O6
б) ДФУ, доповн. 1. Взаємодія з р-ном AgNO3; утв. білий осад (Ag2S2O3),
який швидко забарвл. у жовтуватий (S), а потім у чорний колір (Ag2S):
Na2S2O3 + 2AgNO3 = Ag2S2O3↓ + 2NaNO3
Ag2S2O3 = Ag2SO3 + S↓
Ag2SO3 + S + H2O = Ag2S↓ + H2SO4
в) ДФУ, доповн. 1. Взаємодія з НСІ; утв.жовтий осад (S) ) і виділ. газ
(SO2), який забарвл. йодкрохмальний папір Р у синій колір.
Na2S2O3 + 2HCl = 2NaCl + S↓ + SO2↑ + H2O
SO2 + 4KI + 4HCl = 2I2 + S + 4KCl + 2H2O
2. Р-ції на йони Натрію Na+
- див. лекція 1, NaF
а) ДФУ. Взаємодія з калій гексагідроксостибатом(V); утв. густий білий
осад:
Na2S2O3 + 2K[Sb(OH)6] → 2Na[Sb(OH)6]↓ + K2S2O3
Na+
+ [Sb(OH)6]–
Na[Sb(OH)6]
б) ДФУ. Р-ція з метоксифенілацетатної к-ти реактивом; утв. білий осад
в) Нефармакоп. р-ція. з р-ном цинк-ураніл ацетату; утв. жовтий осад
(кристали октаедричної форми);
г) ДФУ, N. Пірохімічна р-ція. Забарвлення безбарвного полум'я у жовтий
колір.

8 Натрію
сульфат
1. Р-ції на іони Na+
(див. натрію тіосульфат, лекція 1,
NaF)
2. Реакції на сульфат-аніони SO4
2–
а) ДФУ. Р--ція з р-ном ВаCl2 в серед. HCl; утв. білий
осад, нерозч. ні в к-тах, ні в лугах::
SO4
2–
+ Ва2+
→ ВаSO4↓
б) ДФУ: Взаємодія з р-ном йоду і з р-ном станум(ІІ)
хлориду
При додав.р-ну I2 жовте забарвл. не зникає
(відмінність від SO3
2–
і S2O3
2–
), але зникає при додав.
краплями р-ну SnCl2 (відмінність від IO3
–
). Суміш
кип'ятять; осад не знебарвл. (відмінність від селенатів і
вольфраматів).
SO4
2–
+ I2 ≠ (йод не знебарвлюється).
I2 + SnCl2 + 4HCl = 2HI + H2[SnCl6] (йод
знебарвлюється)
9 Нітрогену
(І) оксид
1. Тліюча скіпка, внесена в нітрогену(I) оксид, спалахує
яскравим полум'ям.
2. Змішув. N2O з однак. к-тю NO; не має з'являтися бурий
дим (відмінність від кисню):
N2O + NO ≠ NO2

10 Аміаку
розчин
1. ДФУ. Відносна густина (ареометр, густиномір або пікнометр).
Аміаку р-н конц. 25 %. Від 0,892 до 0,910; Аміаку р-н 10 %.
Від 0,958 до 0,962.
2. ДФУ. Сильнолужна реакція субстанції. Р-н фенолфталеїну
забарвл. у червоний (малиновий) колір, а тимоловійо синій – у
фіолетово-синій.
NH3 + H2O ↔ NH3⋅H2O ↔ NH4
+
+ OH–
3. ДФУ. Взаємодія з НСІ і наступною ідентифікацією катіонів
амонію
При внесенні у випари NH3 (над відкритою склянкою) скляної
палички, змоченої HCl спостерігається білий ”димок” (нашатир
NH4Cl)
NH3 + HCl = NH4Cl
3NH4Cl + Na3[Co(NO2)6] → (NH4)3[Co(NO2)6]↓ + 3NaCl (жовтий
осад)
4. Нефармакоп. р-ція. Взаємодія з р-ном сулеми; утв. білий осад:
2NH4OH + HgCl2 → HgNH2Cl↓ + NH4Cl + 2H2O
5. Нефармакоп. р-ція. Взаємодія з р-ном каломелі; утв. чорний
осад (Hg) і білий осад (HgNH2Cl) (р-ція диспропорціонування):
2NH4OH + Hg2Cl2 → HgNH2Cl↓ + Hg↓ + NH4Cl + 2H2O

11 Натрію
нітрит
1. Реакції на іони Na+
- див. натрію тіосульфат, лекція 1,
NaF.
2. Реакції на нітрит-аніони NO2
–
:
а) ДФУ, N. Утворення нітрозоантипірину (у фарфоровій
чашці); з'являється смарагдово-зелене забарвл. (відмінність
від нітратів):
б) ДФ Х. Р-ція з р-ном дифеніламіну у конц. H2SO4;
з’являється синє забарвлення:
дифенілбензидин
сульфоімонієва сіль дифенілбензидину
(барвник синього кольору)
в) ДФ Х. Р-ція з кислотами; виділ. жовто-бурийі газ:
2NaNO2 + H2SO4 = Na2SO4 + 2НNO2

Випробування на чистоту
№ Назва
препарату
Специфічні і недопустимі домішки
1 Кисень 1. Нейтральна реакція кисню.
2. СО2 (недопустима домішка:
Ba(OH)2 + CO2 = BaCO3↓ + H2O
3. СО (недопустима домішка):
СО+2[Ag(NH3)2]NO3 + 2H2O = 2Ag↓ +
(NH4)2CO3 + 2NH4NO3
4. Озон та ін. ок-ки (недопустима дом.):
KI + Cl2 = 2KCl + I2; 2KI + O3 + HOH = I2 +
2KOH + O2

2 Вода
очищена
1. Нітрати (з дифеніламіном) – див. ідентиф.
NaNO2
2. Хлориди: Cl-
+ Ag+
→ AgCl↓
3. Сульфати: SO4
2-
+ Ba2+
→ BaSO4↓
4. Бактеріальні ендотоксини
5. Питома електропровідність
3 Водню
пероксиду
розчин
1. Кислотність.
2. Органічні стабілізатори.
3. Сухий залишок.

4 Калію
1. Кольоровість розчину: при кип. зі
спиртом розчин має бути безбарвним
2. Речовини, нерозчинні у воді.
5 Сірка для
зовн.
1. Кольоровість розчину:р-н субстанції у воді,
вільній від СО2, пригот. з води дист. Р, має
бути безбарвним.
2. Запах. Субстанція не має мати відчутного
запаху сірководню.
3. Кислотність або лужність.

6 Натрію
1. Прозорість і кольоровість розчину S. Р-н S (р-н
субстанції у воді, вільній від СО2 Р, приготованій із води
дистильованої Р), має бути прозорим і безбарвним.
2. рН. Від 6,0 до 8,4. Вимірюють рН розчину S.
3. Сульфати і сульфіти. Не більше 0,2 %.
До р-ну S додають р-н калій йодиду йодованого Р, потім
краплями продовж. додавати той самий р-н до стійкого
дуже слабко-жовтого забарвлення і доводять об’єм р-ну
Н2О дист. Р до певного об’єму. Одерж. р-н має
витримувати випробування на сульфати.
I2 + KI → KI3
SO2 + 4KI3 + 4HCl = 6I2 + S + 4KCl + 2H2O
SO2 + I2 + 2H2O = H2SO4 + 2HI
SO4
2–
+ Ba2+
→ BaSO4↓
4. Сульфіди (недопустима домішка)
До р-ну S додають свіжопригот. р-н натрій
нітропрусиду Р Na2[Fe(CN)5NO]; не має з’явл. фіолетове
забарвлення.
S2–
+ [Fe(CN)5NO]2–
→ [Fe(CN)5NOS]4–
5. N. Кальцій (недопустима домішка). Р-н S не має давати
реакцію (с) на Кальцій.
c) ДФУ, N. Реакція з амоній оксалатом
Ca2+
+ C2O4
2–
→ CaС2O4↓.

7 Натрію
сульфат
1. Прозорість і кольоровість р-ну S. Р-н S (р-н
субстанції у воді, вільній від СО2 Р, приготованій із
води дистильованої Р), має бути прозорим і
безбарвним.
2. Кислотність або лужність.
3. N. Глауберова сіль. Речовини, що відновлюють
(недопустима домішка). У препараті не має бути
домішок сульфітів SO3
2–
, тіосульфатів (дитіонітів)
S2O3
2–
та інших речовин, що відновлюють,
Р-н субстанції підкисл. НСІ і додають р-н
KMnО4; р-н не має знебарвлюв. протягом 15 хв.
4. N. Глауберова сіль. Солі амонію (недопустима
домішка)
Субстанцію поміщ. у суху пробірку, додають
КОН і нагрівають; вологий червоний лакмусовий
папір Р, внесений у випари, не має забарвлюв. у
синій колір (не має виділятися амоніак NH3):
NH4
+
+ OH–
NH3↑ + H2O

8 Нітроген(І)
оксид
Застос. для газового наркозу, тому недопустимі домішки багатьох газів.
Препарат пропускають крізь поглинальні склянки з водою, куди додано
відповідні реактиви, що дають характерні р-ції з тією чи іншою домішкою.
1. CO2 – Ba(OH)2 мутніє при наявності CO2; порівн. інтенсивність
опалесценції з контрольною пробою:
Ba(OH)2 + CO2 = BaCO3↓ + H2O;
2. Арсин AsН3 чи фосфін PH3 (недопустима домішка) – не має спостер.
пожовтіння меркурій-бромідного паперу (HgBr2) – див. домішка Арсену
(метод А);
3. H2S (недопустима домішка) – не має спостеріг. побуріння плюмбум-
ацетатного паперу Pb(CH3COO)2 за рахунок виділення PbS↓:
Pb2+
+ S2–
→ PbS↓;
4. Галогеніди (недопустима домішка) – р-н AgNO3 не має давати
опалесценції:
Ag +
+ Hal–
→ AgHal↓;
5. Відновники (недопустима домішка) – р-н KMnО4 не має
знебарвлюватися:
2KMnO4 + 5Na2SO3 + 3H2SO4 → 2MnSO4 + 5Na2SO4 + K2SO4 + 3H2O
6. Окисники – визн. за допом. KI у присутності крохмалю в середовищі
льодяної СН3СООН:
KI + Cl2 = 2KCl + I2
Інтенсивність синього забарвл. не має відрізнятися від забарвлення контр.
досліду.
7. Сполуки основного характеру встановлюють за посинінням лакмусового
паперу; кислотного характеру – почервонінням лакмусового паперу.

9 Аміаку
розчин
1. Прозорість і кольоровість розчину: водний р-н
має бути прозорим і безбарвним.
2. Речовини , що окиснюються: при додав. до
підкисл. р-ну H2SO4 р-ну KMnO4 і витримув.
протягом 5 хв р-н має залишатися слабко-рожевим.
У разі присутн. в-ків (напр. сульфітів) буде
спостерігатись знебарвлення р-ну:
2KMnO4 + 5Na2SO3 + 3H2SO4 → 2MnSO4 +
5Na2SO4 + K2SO4 + 3H2O
3. Піридин і супровідні домішки. Не більше 2 ppm.
Визнач. спектрофотометрично, вимірюючи
оптичну густину при довжини хвилі 252 нм.
4. Карбонати (допустимі домішки). Не більше 60
ppm. Помутніння вапняної води): СО3
2-
+ Са2+
→
СаСO3↓. Опалесценція випробов. р-ну не має
перевищ. опалесценцію еталона.
10 Натрію
нітрит
1. ДФ Х. Загальні домішки хлоридів, сульфатів,
важких металів, Арсену – в межах еталонів.

№ Назва
препарату
Кількісне визначення
1 Кисень 1. ДФ ІХ. Об’ємний метод (в апараті Гемпеля).
2 Водню
пероксиду
розчин
1. Перманганатометрія, пряме титрування (безіндикаторний метод); до
появи рожевого забарвл.:
5H2O2 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 2MnSO4 + K2SO4 + 5O2↑ + 8H2O
H2O2 – 2е → O2 + 2Н+
Em(H2O2)= М. м./2
2. Йодометрія, непряме титрування (за замісником); титрант – р-н
Na2S2O3; індикатор – крохмаль (додають під кінець титрув., до знебарвлення
р-ну):
H2O2 + 2KI + H2SO4 = I2 + K2SO4 + 2H2O
H2O2 + 2Н+
+ 2е → 2Н2О
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
Em(H2O2) = М.м./2 k(Na2S2O3) = 1
3. Цериметрія в комбінації з потенціометрією. Титрант – розчин Ce+4
(SO4)2
(окисник), середовище – HCl (до жовт. забарвл.)
4. Газометричні методи (вимірювання об’єму O2, що виділ. при розкл. H2O2:
2H2O2 → 2H2O + O2↑
5. Фотоколориметрія
6. Рефрактометрія

3 Гідроперит 1. Йодометрія, непряме титрування – див. Н2О2
4 Магнію
пероксид
1. Перманганатометрія, пряме титрування
(після розчин. у мінер. к-ті) до рожевого забарвл.
MgО2 + H2SO4= MgSO4 + H2O2 . Далі – див.
H2O2
Em=М.м./2.
2. Йодометрія, непряме титрування – див.
H2O2
MgО2 + 2KI + H2SO4 = I2 + K2SO4 + MgSO4 +
2H2O
Em(MgО2) = М. м./2 k(Na2S2O3) = 1

5 Калію
1. Йодометрія, непряме титрування – див.
H2O2
2КMnO4 + 10KI + 16HCl = 2MnCl2 + 5I2 +
12KCl + 8H2O
MnO4
–
+ 8H+
+ 5е→ Mn2+
+ 4Н2О
Em(КMnO4) = М./5 k(Na2S2O3) = 1
2. Оксалатний метод. Р-н підкисл. розв. H2SO4
і титрують станд. р-ном Н2С2О4 до знебарвл. р-
ну (безіндикаторний метод) :
2КMnO4 + 5Н2С2О4 + 3H2SO4 = 2MnSO4
+10СО2 + K2SO4 + 8H2O
MnО4
–
+ 8H+
+ 5e → Mn2+
+ 4H2O
Н2С2О4 – 2е → 2СО2 + 2Н+
Em(КMnO4) = М.м./5 k(Н2С2О4) = 2

6 Сірка для
1. Алкаліметрія після спалювання субстанції і
окиснення р-ном H2O2
Титрант – р-н КOH, індикатор - фенолфталеїн (до появи
червоного забарвл.).
S + O2 → SO2↑; SO2 + Н2О2 → Н2SO4
Н2SO4 + 2KOH = K2SO4l + 2H2O
1S → Н2SO4 → 2KOH
Еm(S) = А. м./2
2. ДФ Х. Зворотне кислотно-основне титрування
Наважку преп. розч. у певній к-ті титрован. спиртового р-
ну КОН і після випаровування спирту окиснюють
пергідролем Н2О2 (до сульфатів):
S + 2KOH + 3H2O2 = K2SO4 + 4H2O
Титрант - р-н HCl, індикатор - метиловий орагжевий (до
рожевого забарвл.):
KOH + HCl = KCl + H2O
Еm(S) = А. м./2 k(HCl) = 1
7 Натрію
ДФУ, доповн. 1. Йодометрія, пряме титрування
Титрант – р-н I2, індикатор – р-н крохмалю (додають на
початку титрув., до появи синього забарвл.):
2Na2S2O3 + I2 = 2NaІ + Na2S4O6
2S2O3
2–
– 2е → S4O6
2–
; I2 + 2е → 2I–
Еm(Na2S2O3) = М. м. k(I2) = 2

8 Натрію
сульфат
1. ДФУ, доповн. 1. Потенціометричне титрування р-ном
Pb(NO3)2 після підкисл. р-ном НСІ і додав. метанолу
Титрант – р-н Pb(NO3)2; індикаторний електрод -
плюмбум-селективний електрод, електрод порівняння –
хлорсрібний електрод:
Na2SO4 + Pb(NO3)2 = PbSO4 + 2NaNO3
Em(Na2SO4) = М. м. /2
2. ДФ Х. Гравіметрія після осадження р-ном ВаCl2 у
кислому середовищі
Na2SO4 + ВаСІ2 = ВаSO4↓ + 2NaСІ
BaSO4 - осаджена і вагова (гравіметрична) форма. За масою
BaSO4 обчислюють вміст Na2SO4⋅10H2O у препараті за
формулою:
де F – гравіметричний фактор.
3. Йонообмінна хроматографія (катіонний обмін).- див.
лекція 1, NaBr (KBr)
[Кат]2H+
+ Na2SO4 = [Кат]2Na+
+ H2SO4
Титрант – р-н NaOH, індикатор – фенолфталеїн (до появи
рожевого забарвл.).
H2SO4 + 2NaOH = Na2SO4 + H2O
Еm(Na2SO4) = М.м/2

9 Нітрогену
(І) оксид
Вимірювання газів, що не конденсуються,
вміст яких не має перевищувати 5 %, шляхом
виморожування у рідкому азоті в спеціальному
приладі (ДФ Х, с. 467). Вміст N2O не менше 95
%.
10 Аміаку
розчин
ДФУ. Зворотне кислотно-основне титрування
Титрант - р-н NaOH, індикатор - метиловий
червоний (від червоного до жовтого забарвл.):
NH4OH + HCl = NH4Cl + H2O
HCl + NaOH = NaCl + 2H2O
Em(NH3) = М.м k(HCl) = 1

11 Натрію
нітрит
1. ДФ Х. Перманганатометрія з йодометричним
закінченням, зворотне титрування
Титранти: 1) р-н KMnО4 (додають надлишок), 2) р-н
Na2S2O3, (відтитровує виділ. І2), серед. – розв. H2SO4 ,
індикатор – р-н крохмалю Р (додають наприкінці титрування
і титрують до зникнення синього забарвл.).
1) 5NaNO2 + 2KMnО4 + 3H2SO4 = 5NaNO3 + 2MnSO4 +
K2SO4 + 3H2O
MnО4
–
+ 8H+
+ 5e → Mn2+
+ 4H2O; NO2
–
+ Н2О – 2е →
NO3
–
+ 2Н+
2) 2KMnО4 + 10KI + 8H2SO4 = 5I2 + 2MnSO4 + 6K2SO4 +
8H2O
MnО4
–
+ 8H+
+ 5e → Mn2+
+ 4H2O; 2I–
– 2 → I2
0
3) I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
I2 + 2е → 2I–
; 2S2O3
2–
– 2е → S4O6
2–
Em(NaNO2) = М.м./2 k(Na2S2O3) = 1
Паралельно проводять контрольний дослід.
Вміст натрію нітриту NaNO2 у препараті (%) обчисл. за ф-
лою зворотного титрування:

Неорганічні лікарські засоби оксигену, гідрогену, мангану, сульфуру, нітрогену

More Related Content

What's hot

Similar to Неорганічні лікарські засоби оксигену, гідрогену, мангану, сульфуру, нітрогену

More from Liudmila Sidorenko

Recently uploaded

Неорганічні лікарські засоби оксигену, гідрогену, мангану, сульфуру, нітрогену