пп

2. Абрахам Маслоу (1908-1970), засновник і лідер
гуманістичного течії в повоєнній західній (в першу чергу
американської) психології, по праву вважається не тільки
однією з найбільших, але й однією з найцікавіших
постатей в психології XX століття.
Абрахам Маслоу був одним із перших вчених у галузі
мотивації та психології, хто запропонував універсальну
теорію ієрархії потреб (1943 р.). Він вніс значний
теоретичний і практичний внесок у створення
альтернативи біхевіоризму і психоаналізу, які прагнули
"пояснити до знищення" творчість, любов, альтруїзм та
інші великі культурні, соціальні та індивідуальні
досягнення людства.
Після 20 років роботи у клініці він сформулював визнану у
всьому світі теорію людської мотивації. Головною
особливістю цієї теорії є те, що людина - творча
особистість, спрямована на саморозвиток і
самореалізацію. У своїй теорії він виокремлював п'ять
основних груп потреб людини, і згідно з якою потреби
вищого рівня не будуть задовольнятися доти, доки не
будуть задоволені потреби нижчих рівнів.

3. Маслоу, створюючи свою теорію мотивацій
у 40-і рр. намагався пояснити, чому в
різний час у людей виникають різні
потреби. Він вважав, що потреби людини
мають ієрархічну структуру з 5 рівнів.
У кожний конкретний момент часу людина
буде прагнути до задоволення тієї потреби,
що для неї є важливішою або сильною.
Ієрархія Маслоу (зображена графічно як
піраміда) — дуже зручний засіб
класифікації людських потреб, проте було б
помилкою сприймати її як якусь жорстку
схему. Зовсім не обов'язково, щоб потреби
кожного рівня були цілком задоволені (а
іноді це і неможливо), перед тим, як у
людини з'являться більш «високі»
спонукання. Насправді в кожний
конкретний момент людиною рухає цілий
комплекс потреб.

4. Протягом тривалого часу незадоволена потреба нижнього рівня, яку
переживає людина, впливає на її поведінку; коли цю потребу задоволено,
виникає нова потреба й спонукає людину до її задоволення. Коли і ця
потреба задоволена, тоді виникає нова (ще вищого рівня), і так далі. Тобто,
А. Маслоу запропонував в основу вчень із психології управління покласти
наступні передумови та ідеї, які ґрунтуються на тому, що:
люди постійно мають якісь потреби;
люди виокремлюють певний набір сильно виражених
потреб, які можна об'єднати в окремі групи;
потреби, якщо вони не задовольняються, змушують
людину діяти. Задоволені потреби не мотивують людей:
якщо одна потреба задовольняється, то її місце займає
інша;
звичайна людина відчуває одночасно декілька різних
потреб, які перебувають у комплексній взаємодії;
потреби, що розташовані в основі піраміди, вимагають
першочергового задоволення;
потреби вищого рівня починають активно впливати на
людину після задоволення потреб більш низького рівня.

6. Фізіологічні потреби. Потреби цієї групи
перебувають на «першому поверсі» умовної піраміди.
До них належать потреби, які забезпечують виживання
людини як біологічної істоти (потреба у їжі, одязі,
житлі, теплі, повітрі, воді тощо).

7. Потреби у визнанні і повазі. Це – потреби у
позитивній оцінці особистості з боку
суспільства, в одержанні людиною певного
соціального статусу, у повазі та визнанні з боку
оточуючих.

8. Потреби в безпеці. Це потреби в соціальній
захищеності: одержанні медичної допомоги,
середньої освіти, у пенсійному забезпеченні, захисті
від внутрішніх і зовнішніх ворогів та інші. Ці
потреби виражають прагнення людини зберегти
певний життєвий рівень, контроль за власною
життєдіяльністю.

9. Соціальні потреби. Кожна людина прагне
дружби, любові, прагне до участі у спільних діях,
хоче бути членом певних об'єднань людей, з
якими в неї спільні інтереси, прагне брати
участь у суспільних заходах, бути визнаною
«суспільною особистістю» тощо.

10. Потреби у самореалізації. Дана група поєднує
потреби, пов'язані із прагненням людини до розвитку
та розкриття своїх здібностей, талантів, задатків, до
розвитку особистості та прихованого в ній
потенціалу. Задоволення цієї групи потреб, це -
процес саморозвитку особистості, постійного
внутрішнього руху, постійного «вростання» у
соціальний простір.

11. У кожний конкретний момент людина
прагне задовольнити ту потребу, яка для
неї є найважливішою.
Із розвитком людини як особистості її
потенціал постійно розширюється, тому
потреба в самореалізації ніколи не буде
повністю задоволена. У зв'язку з цим
процес мотивації поведінки через
потреби нескінченний.
Маслоу вважає, що психічні
(фізіологічні) потреби середнього
громадянина задовольняються на 85%,
екзистенційні (існування) — на 70,
соціальні — на 50, престижні — на 40,
самовираження — на 10%. Статистика
говорить, що тільки один-два відсотки
людей прагне до вершини піраміди А.
Маслоу.

12.  людина, яка відчуває голод або спрагу, не
мотивуватиметься можливістю задовольнити
потреби психологічного характеру; у цей час ЇЇ не
хвилюють інші потреби.
 робота задовольняє потребу товариськості та
поваги. Але, втративши роботу, у людини знову
з'являється зацікавленість в основних потребах,
таких як їжа, і потреб безпеки, па зразок притулку
й одягу.
 люди, які довгий час відчували потребу через
постійну безробіття, можуть залишок життя
задовольнятися лише тим, що у них є достатньо
їжі.
 за інших рівних обставин, задоволення потреби в
безпеці приносить різні суб'єктивні відчуття -
більш спокійний сон, зникнення почуття
небезпеки, велику сміливість і впевненість в собі.
 якщо людина ніяк не змогла задовольнити
потреби зростання, у неї знову "включаються"
потреби зв'язку.