«Гнат Юра: театр як поезія»: вебгалерея (до 135-річчя від дня народження актора і режисера, педагога і письменника) для користувачів старшого шкільного віку

1. «Гнат Юра: театр як поезія»
вебгалерея
(до 135-річчя від дня народження актора і режисера,
педагога і письменника)
для користувачів старшого шкільного віку
Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. Т. Г. Шевченка
Відділ інформаційно-бібліографічних послуг та краєзнавства
Кропивницький
2023

2. Геніальний актор, режисер,
один із засновників і
художній керівник Театру
ім. І. Франка (нині —
Національний академічний
драматичний театр імені
Івана Франка), талановитий
перекладач, викладач і
письменник — Гнат
Петрович Юра народився
8 січня 1888 р. у с. Федвар
(нині — с. Підлісне
Олександрівського р-ну
Кіровоградської обл.).

3. Таким чином наш театральний край ще раз втілив
феномен Тобілевичів. Вся родина Юрів і засновувала театр.
Прізвище Юра — нібито з Франції, адже там є Юрські гори.
Предком роду вважався наполеонівський солдат, який осів
на Херсонщині. Юри певний час жили в селі Федвар (нині
Підлісне Олександрівського району на Кіровоградщині).
Гнат Юра з дружиною, брати, сестра та мати, 1920 р.
Селянська родина
Петра та Меланії
Юрів дала нашій
театральній культурі
чотирьох акторів:
Гната Юру, Терентія
Юру, актора
Олександра Юру-
Юрського та актрису
Тетяну Юрівну.

4. Батько служив у волості
писарем, передплачував
газети, любив книжки;
узагалі в родині багато
читали й співали, тому
батьки з легкістю
прищепили своїм дітям
інтерес до літератури,
народного побуту, чарівної
пісні, спромоглися дати
освіту.
Коли Гнату виповнилося сім років, його віддали
до земської школи, яку він успішно закінчив 1898
р., однак не мав змоги вчитися далі, тож став
допомагати батькові у волосному правлінні.

5. Набутий досвід знадобився в подальшому
«кар'єрному рості» — хлопця взяв до себе в
помічники дядько, який мешкав у Єлисаветграді
(нині — Кропивницький). Гнат екстерном склав
іспити за шість класів реального училища за
програмою для вступу на військову службу. І знову
почалася та сама марудна робота з переписування
паперів. Єдиною розрадою було відвідування театру.

6. Гнат Юра згадував: «Коли
корифеї виступали в
Єлисаветграді, ми не йшли, а
бігли до театру». Особливо йому
дуже хотілося зустрітися з Марією
Заньковецькою. Він придбав
великий букет і пішов за
лаштунки, де став на коліна перед
актрисою, поцілував руку,
привітав і вручив квіти. В розмові з
Марією Костянтинівною він
запитав у неї, як досягнути таких
успіхів, як у неї. Славна актриса
відповіла, що треба багато працювати… Також Гнат
Юра був знайомий з Панасом Саксаганським, Миколою
Садовським.

7. 1905 року Гнат Петрович засновує
драматичний гурток в Єлисаветграді. В
1907 році вступає до професійної
трупи С. Максимовича, набуває досвіду
актора і режисера. Цього ж року він ще
й відслужив у війську.
У 1913-14 роках актор виступав у
театрі «Руська бесіда» в Олександрії на
Херсонщині. У роки Першої світової
війни перебував в австрійському і
російському таборах для інтернованих
осіб, потім його мобілізували до
царської армії. На запрошення Леся
Курбаса у 1917-19 рр. працював
актором і режисером Молодого
театру, згодом — у першому
державному театрі України
ім.Т.Шевченка.

8. Театр, який заснували
корифеї в Єлисаветграді, був
неабияким проривом, але
настали нові часи, і виникла
ідея заснувати театр в Києві.
Та на той час у місті був
Денікін, тож театр було
засновано у Вінниці у січні
1920 року. Зараз це
знаменитий столичний театр
ім. І. Франка, а тоді це була
приватна сцена на колесах.
Був голод, розраховувалися з
акторами цукром, навіть із
Амвросієм Бучмою,
майбутнім великим актором.

9. Театр творили молоді митці: Гнату Юрі було 32
роки, його дружині Ользі Рубчаківні — 17, Амвросію
Бучмі — 29, Феодосії Барвінській — 22, художнику-
декоратору Матвієві Драку - неповних 33 роки.

10. У своїх спогадах
«Мої стежки і зустрічі»
дружина І. Карпенка-
Карого Софія Віталіївна
Тобілевич писала:
«Молодіжний колектив
Г. П. Юри здійснив мрії
всього життя Івана
Тобілевича (Карпенка-
Карого) про український
театр….»

11. Володимир Винниченко, подивившись вистави
Гната Юри в «Молодому театрі», саме йому приніс
для постановки п’єсу «Гріх», яку Г. Юра спочатку
здійснив у «Молодому», а згодом саме цим твором 28
січня 1920 року відкрився Театр iм. І. Франка. У перший
сезон існування театру на його кону більшу частину
репертуару складали п’єси В. Винниченка.

12. Була підготовлена
одна з нових вистав —
«Весілля Фігаро»
Бомарше, в якій Юра
виступив як перекладач,
режисер та виконавець
головної ролі.
Починаючи з прем’єри,
яка відбулася 27 серпня
1920 року, ця вистава
13 років не сходила з
афіші франківців.

13. Весілля Фігаро, 1920 р.

14. Театр вів активне гастрольне
життя, виступаючи у Черкасах,
Білій Церкві, Проскурові (нині
Хмельницький), Кам'янці-
Подільському, Дунаївцях та ін.
Серед вистав: «Лікар Керженцев»
за Л. Андрєєвим, «Ой, не ходи,
Грицю…» М. Старицького,
«Суєта», «Житейське море»,
«Безталанна» І. Карпенка-Карого,
«Украдене щастя» І. Франка,
«Вій» О. Вишні за М. Гоголем,
«Диктатура», «Кадри», «Справа
честі», «Бастилія Божої
Матері» І. Микитенка,
«В степах України», «Фронт»,
«Калиновий гай», «Макар
Діброва» О. Корнійчука.

15. «Украдене щастя» — вистава за твором І. Франка 1940, 1956.

16. Через постановку «Бориса Годунова» Борисом Сушкевичем у
1937 році (і не лише через цю виставу) над Гнатом Юрою
нависла реальна загроза. Син Юри каже, що арешту батька
завадив Микита Хрущов і… війна.
Акторське ядро театру
складали тоді такі видатні
майстри, як Амвросій
Бучма, Наталя Ужвій, Юрій
Шумський, Ганна
Борисоглібська та інші.
Серед постановок перевагу
віддавали вітчизняній і
світовій класиці —
«Весілля Фігаро»
П. Бомарше, «Пригоди
бравого солдата Швейка»
Я. Гашека, «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Дон Карлос»
Ф. Шиллера, «Борис Годунов» О. Пушкіна.
Сцена з «Дон Карлоса» Шіллера

17. Неповторною є гра Гната Юри у кінофільмах
‹‹Кармелюк››, ‹‹Прометей››, ‹‹Тарас Шевченко››
та ін.
Кармелюк, 1938 Прометей, 1936

18. «Тарас Шевченко», 1951
«Запорожець за Дунаєм», 1937

19. Яскравий характерний актор, який
тяжів до гоголівського ‹‹сміх крізь
сльози››, Гнат Юра блискуче грав
головні та епізодичні ролі
здебільшого у власних виставах:
фігаро (‹‹Весілля Фігаро››
П. Бомарше), Копистка (‹‹97››
М. Куліша), Мартин Боруля,
Стьопочка Крамарюк, Бонавертура
(‹‹Мартин Боруля››, ‹‹Житейське
море››, ‹‹Сто тисяч›› І. Карпенка-
Карого), Швейк (‹‹Пригоди бравого
вояка Швейка›› за Я. Гашеком).
Однією з улюблених ролей Гната Швейк з «Бравого солдата
Швейка» за Гашеком
Юри став образ бравого вояка Швейка,
який, за словами самого актора, «не бунтар і навіть не
опозиціонер». Однак він знищує існуючий лад своїм
геніальним ідіотизмом, який насправді лише маска.

20. Три фронтові бригади митців виступали на передовій та у
шпиталях. Відомо також про те, що театр пожертвував
чималу суму — 230 тисяч карбованців — у фонд оборони
СРСР від німецьких окупантів. У роки війни в складних
умовах евакуації було відновлено і поставлено понад 20
вистав. Будівлю театру в Києві під час війни було
зруйновано, відновили її лише у 1946 році.
Початок німецько-
радянської війни
1941 року збігся з
гастролями
франківців у
Москві. Театр
спочатку вивезли
до Тамбова,
згодом був період
роботи в евакуації—
у Семипалатинську (Казахстан) і Ташкенті (Узбекистан).

21. Із 1938 року Гнат Юра
викладав у Київському
Театральному інституті
ім. Карпенка-Карого, з
1946 року — професор
інституту.

22. «Дума про Британку». Ця вистава стала однією з
мистецьких перемог «франківців» у зазначений
період, засвідчила режисерську зрілість Г. Юри,
який саме в цей час здійснив ще й власний
сценічний варіант «Циганки Ази» М. Старицького,
поставив комедію В. Минка «На хуторі біля
Диканьки» (1958 р.) та поетичну драму І. Кочерги
«Свіччине весілля» (1960 р.), що стала
«лебединою піснею» видатного режисера.
Повагою до реалістичних
традицій національного
театру відзначалися кращі
постановки Г. Юри, який
створив із «франківцями»
масштабну виставу за
драмою Ю. Яновського

23. таланті. Гнат Петрович примудрився стабільно
провести корабель першого театру республіки через
усі складнощі епохи — від 1920-х до початку 1960-х
років, зібравши в ньому зіркову колекцію акторських
талантів і повсякчас поповнюючи її артистами, що
вже засвітилися в провінції. Зразу після інституту брав
рідко, що створювало проблеми з молоддю в театрі.
Як режисер, Гнат
Юра вигравав тим,
що прислухався до
своїх артистів на
репетиціях, довіряв
їм, умів відібрати
кращі їхні творчі
пропозиції. А геній
митця полягав в
організаторському

24. На початку 1960-х рр. закрилася
завіса театральної епохи Гната
Юри.
Він пішов з життя 18 січня
1966 р. — відомий український
актор, режисер, один з фундаторів
і багаторічний художній керівник
Національного академічного
українського драматичного театру
ім. І. Франка. Похований у Києві,
на Байковому цвинтарі. Поруч з
ним — його дружина, заслужена
артистка України Ольга .
Рубчаківна-Юра.
У травні 2011 р. у сквері поблизу
театру було відкрито пам'ятник
Гнату Юрі. Митець постав в образі бравого солдата
Швейка, одного зі своїх улюблених персонажів.

25. Амвросій Бучма називав Юру «найбільш
м’яким, скромним і делікатним з усіх режисерів
театру і кіно». За 44 роки в театрі Гнат Петрович
здійснив 200 постановок і зіграв 100 ролей.

26. «Я намагався дати нове дихання старому
як світ реалістичному акторському театру,
вірив у те, що новизна приходить
спонтанно з новим актором-творцем, і все
найкраще, що ми можемо, найкраще і
велике — це підняти реалістичне дійство,
якщо хочете, театральне видовище,
до висот поезії».
Гнат Юра

27. Дізнатися більше:
Книги автора
Юра Г. П. Життя і сцена: Вибрані статті, доповіді та
промови / Упоряд. та післямов. Ю. М. Бобошка;
передмов. Н. Ужвій / Г. П. Юра. – К.: Мистецтво, 1965. –
218 с.
114. Юра Г. П. Моє життя: Спогади, статті / Упор., авт.
вступ. ст. та приміт. І. О. Волошина / Г. П. Юра. – К.:
Мистецтво, 1987. – 183 с.
Книги про автора
Бобошко Ю. М. Гнат Юра / Ю. М. Бобошко. – К.:
Мистецтво, 1980. – 187 с.
Бобошко Ю. М. Сьогодення українського театру /
Ю. М. Бобошко – К.: Знання, 1971. – 45 с.

28. Гаєвський В. Гнат Петрович Юра / В. Гаєвський. – Х.:
Мистецтво, 1940. – 96 с.
Ган Я. Терентій Петрович Юра / Я. Ган. — Харків:
Мистецтво, 1940. – 96 с.
Кисельов Й. Гнат Юра: нар. артист СРСР / Й. Кисельов. —
Київ: Мистецтво, 1947. — 44 с. – (Майстри мистецтва
України).
Томазова Н. М. Юра Гнат Петрович // Енциклопедія історії
України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. —
Київ, 2013. — Т. 10: Г—Я. —С. 701.
Юра Гнат Петрович // Митці України: енциклопед.
довідник / [упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза]. — Київ,
1992. — С. 668.

29. Видатний актор та режисер: 8 січня виповнилося 115
років від дня народж. Гната Петровича Юри //
Освітянське слово. — 2003. — Січень. — С. 6.
Гайдабура В. У пам'яті і бронзі / В. Гайдабура //
Культура і життя. — 2011. — №31. — С. 11.
Заболотна В. Перехресні стежки фундаторів: Гнат Юра /
Валентина Заболотна // День. — 2011. — 26 трав. —
С. 10.
Заболотна В. Перехресні стежки фундаторів: Гнат Юра /
Валентина Заболотна // День. — 2011. — 26 трав. —
С. 10.
Заболотна В. Франківська родина: Юра Гнат / Валентина
Заболотна // День. — 2004. — 24 верес. — С. 22.

30. Згадуючи Гната Юру... // Вечірня газета. — 2008. —
8 лют. — С. 2.
Качанова, О. М. Гнат Юра: до 125-річчя від дня
народження митця / О. М. Качанова // Шкільна
бібліотека. - 2013. - № 1-2. - С. 67-69ю
Наш земляк Гнат Юра // Наше місто. — 2018. —
1 лютого. - С. 4: фото.
Наш ювіляр: до 70-річчя з дня народження та 50-річчя
творчої діяльності Гната Юри // Мистецтво. — 1958.
— № 1. — С. 28-31: іл.
Сингаївський Я. Славетний українець / Я. Сингаївський
// Обрій. — 2006. — № 13. — С. 11.

31. Ресурси Інтернет
Томазова Н.М. ЮРА Гнат Петрович [Електронний ресурс] //
Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій
(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во
"Наукова думка", 2013. — 688 с.: іл. — Режим
доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Yura_H . — Назва з
екрана. — Мова укр. — Дата перегляду 06.01.2023. — Мова укр.
Юра Гнат Петрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна
енциклопедія: [вебсайт]. — Електон. дані. — Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Юра_Гнат_Петрович. — Назва з
екрана. – Дата звернення: 06.01.2023. — Мова укр.
Юра Гнат Петрович [Електронний ресурс] // ОУНБ
ім. Д. І. Чижеського: [вебсайт]. — Електон. дані. — Режим
доступу: http://librarychl.kr.ua/kn_in/mykytenko/mykytenko.php.
— Назва з екрана. — Дата звернення: 06.01.2023. — Мова укр.