"Усі мої думки тобі, народе вільний" біобібліографічний нарис до 160-річчя від дня народження Ольги Кобилянської

1. «Усі мої думки тобі, народе вільний»
біобібліографічний нарис
до 160-річчя від дня
народження
Ольги Кобилянської
Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. Т.Г. Шевченка
Відділ інформаційно-бібліографічних послуг та краєзнавства
Кропивницький
2023

2. «Буковинська орлиця»,
«пишна троянда в саду
української літератури»,
«предтеча нової, сучасної
жінки», «робітниця свого
народу». Саме так
називають Ольгу
Кобилянську, видатну
письменницю-
модерністку, знану як в
Україні, так і за її межами.
Свою заслугу на
літературній ниві вона
вбачала в тому, що
змогла привернути увагу
читачів «до справжніх
Марусь, Ганнусь і Катрусь,
які повинні стати жінками
європейського
характеру».
27 листопада 2023 року
їй би виповнилося 160.

3. Ольга Кобилянська народилася
27 листопада 1863 р. в містечку
Гура-Гумора на території тодішньої
Австро-Угорщини (нині - м. Гура-
Гуморулуй, Румунія) у багатодітній
родині дрібного урядовця Юліана
Кобилянського та Марії
Кобилянської (з дому Йозефа
Вернера). Батько - галичанин за
народженням, із шляхетного роду,
що походив з Наддніпрянщини;
мати належала до польсько-
німецького роду. Зростаючи
четвертою з-поміж сімох дітей
(Юліан, Степан, Олександр,
Володимир, Максиміліан, Євгенія),
О. Кобилянська виховувалась у
полікультурному середовищі, де
мовами спілкування були
українська, польська й німецька.

4. У 1889 році родина
переїхала у село Димку в
будинок бабусі
Кобилянської. Згодом –
до Чернівців, де
письменниця прожила
майже 50 років. У родині
Кобилянських було
семеро дітей – п’ятеро
синів і дві доньки. Гарну
освіту дали тільки синам.
Доньки Ольга та Євгенія
отримали початкову
освіту: чотири класи
німецької школи у
Кимполунзі. Українську
мову письменниця
вивчала вдома із
вчителькою-українкою.

5. Окрім літератури
Кобилянська цікавилася
музикою – грала на
фортепіано, цитрі та
дримбі, непогано
малювала, грала в театрі,
навіть мріяла стати
професійною актрисою.
Любила верхову їзду.
Висока тонка дівчина в
зеленій амазонці. Якось
Ольга писала, що їй в
літературі хочеться
зробити щось, подібне до
скаженого польоту на
дикому коні.

6. Перші твори Кобилянська
написала у 14 років. Це були
вірші німецькою мовою.
У 17 пише перше
оповідання «Гортенза, або Нарис
з життя одної дівчини» – теж
німецькою.
Навіть
свою «Царівну» письменниця
почала писати німецькою під
назвою «Лореляй ».
Саме завдяки цій повісті з нею як
письменницею знайомиться Леся
Українка, яка прочитала рукопис
й відтоді пильно стежила за її
творами.
Між письменницями зав’язалось
тісне листування та дружні
стосунки, і навесні 1901 р. Леся
Українка вперше гостювала у
своєї подруги на Буковині.

7. Кобилянська була
вишуканою жінкою:
цікавилася новинками
моди, мала вишуканий
смак. До глибокої
старості зберегла струнку
постать.
14 років дружила з Лесею
Українкою, проте
бачилися вони лише
тричі за життя.

8. Ольга Кобилянська любила гарні
сукні, але в юні роки для неї та її
сестри Євгенії це була розкіш. Вона
мала мрію — навчитися їздити
верхи на коні, та для цього треба
було придбати ще й спеціальний
одяг — амазонку. Не було меж її
щастю, коли мати купила Ользі
цю омріяну річ. Амазонка
Кобилянської збереглася. І
сьогодні справляє враження —
завдяки їй ми можемо уявити собі,
якою тендітною насправді була
письменниця!

9. В Чернівцях родина Кобилянських змінила тринадцять
помешкань, в яких письменниця не завжди мала
можливість творити. І тільки 26 серпня 1928 року
Кобилянська стала офіційною власницею будинку на
вулиці Одобеску, 3 (сьогодні — Софії Окуневської),
який придбала на гроші від гонорарів. Оселилася вона
в ньому 1929 року й прожила тут до останніх своїх
днів. Сьогодні у цьому приміщенні розташований
Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги
Кобилянської.

10. У 1894 Ольга стає однією
з ініціаторок створення
«Товариства руських
жінок на Буковині», на
одному із засідань
виступає з доповіддю.
Проте дуже скоро
полишає організацію
через москвофільські
погляди. Одночасно
допомагає Наталії
Кобринській видавати
альманах «Наша доля»;
стає головою таємного
товариства «Кружок
українських дівчат»; пише
нариси, статті, виступає у
журналі «Народ».

11. Ольга Кобилянська на ювілеї І. Франка 1899 р.
Із приїздом до Чернівців для письменниці почався новий
період життя, відкрився новий світ: тут О. Кобилянська
входить у коло інтелігенції, ближче знайомиться з
українським літературним життям. Під впливом свого
оточення (Наталії Кобринської, Софії Окуневської,
Августи Кохановської, Миколи Івасюка, Осипа Маковея)
вона почала писати рідною мовою.

12. Кобилянська була залюблена в кіно, а деякі сеанси
відвідувала по два рази. Чорно-біле німе кіно в супроводі
музики зачаровувало письменницю. Захоплювалася грою
відомої данської акторки Асти Нільсен, тримала в себе її
світлину. Кобилянській була близька й зрозуміла її гра
«нутром». Любила вона й гру відомої шведської актриси
Ґрети Ґарбо. У 20-х роках Кобилянська доклала багато
зусиль, аби за її повістю «В неділю рано зілля копала...»
зняли фільм на Берлінській кіностудії UFA. Вона переклала
твір німецькою мовою, активно листувалася з багатьма
своїми сучасниками, зібрала колекцію світлин, які згодилися
б у пошуках акторів, але режисери не зацікавилися
пропозицією української письменниці.

13. Недолікована застуда,
ускладнення – й ще молоду
жінку розбив параліч. Але
окрім хвороб, нещасть була в
Ольги деякий час розрада –
кохання. Його звали Осип
Маковей. Але чоловіка
більше захоплювала Ольга
як мисткиня, а не як жінка. Та
вона того не знала і вже
мріяла про весілля, аж
раптом Осип покинув Ольгу
й одружився з іншою. Цей
розрив обпік серце
Кобилянської, у відчаї вона
спалила всі його любовні
листи. Та рана ще довго
скніла, і Ольга на все життя
залишилася самотня.

14. Уже першими своїми творами
письменниця привернула увагу
широкої громадськості.
Німецький перекладач,
популяризатор літератури і
критик Георг Адам говорив про
неї як про майстра «тонкого
гостропсихологічного
малюнку». Зарубіжна критика
визнавала за О. Кобилянською
першість у розкритті насамперед
жіночого характеру. Тема
інтелігенції проходить через усю
творчість О. Кобилянської - від її
ранніх оповідань та повістей до
роману «Апостол черні».
Зображення життя села, його
соціально-психологічних і
морально-етичних проблем -
друга провідна лінія її творчості
(«Жебрачка», «Земля» та ін.).
Реалістичні й романтичні
тенденції творчості
О. Кобилянської своєрідно
поєдналися в одному з
найкращих творів - повісті «В
неділю рано зілля копала», яка
перекладена багатьма мовами і з
успіхом йшла на сцені.

15. «Мої ідеали були:
бачити свій народ
сильним, на рівні з
іншим народом,
культурним, жінок його
укінченими типами,
гідними
репрезентантками
його, і силою, з
котрою мож було у
всіх випадках
числитися. Я заєдно
думала: всі ми повинні
різьбити самі себе.
Всі».

16. Не зважаючи на хворобу і
фінансову скруту, Ольга
Кобилянська продовжувала писати
та видала 4 повісті: «Ніоба» (1905
р.), «Через кладку» (1911 р.) та «За
ситуаціями» (1913 р.); а також
збірку новел «До світа» (1905 р.). У
роки Першої світової війни видано
низку її коротких творів («Юда»,
«Назустріч долі», «Лист
засудженого жовніра до своєї
жінки»).
З 1917 р. Ольга опікувалась
донькою свого брата Олександра
Оленою-Галиною Панчук та
вважала її своєю прийомною
дитиною.

17. Сини Олени були
близькими з
Кобилянською і називали
її бабусею. Сталося так,
що діти Олени, Ігор та
Олег, стали єдиними
нащадками всієї родини
Кобилянських: у Ольги,
Євгенії, Степана і
Володимира дітей не
було. Нині правнуки
Кобилянської
проживають у Франції та
Чернівцях.

18. Ольга Кобилянська ніколи не бачила моря. Воно так і
залишилося для неї мрією, яка не здійснилася. Але в
багатьох її творах можна прочитати згадки про море. Та
все ж Кобилянська мала своє море — «море у пляшці».
Справжня морська вода у стрункій пляшці, подарована
їй румунською художницею Леєю Прункул з
Констанци, зберігається донині в чернівецькому музеї
письменниці.

19. Ольга Кобилянська у своєму житті лише один раз побувала
на «великій» Україні. У серпні 1899 року в Києві відбувався
ХІ Археологічний з’їзд. Вона отримала запрошення взяти у
ньому участь. Леся Українка, почувши про майбутню
поїздку, запросила Ольгу заїхати й на Полтавщину та
написала товаришці, що вона зможе побачити «вже таку
Україну, що “українішої” й нема». А 16 серпня 1899 року в її
житті сталася ще одна незгладима подія. Того дня вона
побувала у Каневі на могилі великого Кобзаря й
вклонилася його світлій пам’яті: «Так чудно було мені там
zu Mute [на душі], майже як в казці здавалося мені там».
Камінчик, привезений з Чернечої гори, став її реліквією та
нині експонується у музеї, як і кухлик.

20. Кобилянська дуже добре
вміла куховарити, мала
власні рецепти
приготування і
споживання їжі, суворо
дотримувалася режиму
харчування, а готувати
їжу їй доводилося
упродовж життя для
всієї родини. Рецепти,
записані від Ольги
Кобилянської Оленою
Кисілевською, вміщено
в книзі «Як добре й
здорово варити», яка
вперше побачила світ у
Коломиї 1938 року.

21. Ольга Кобилянська радила «завершувати кожен день
книгою». Казала, що у тривале ув’язнення взяла б із
собою Євангеліє, Фауста Гете та Тараса Шевченка.
Неабияк захоплювалася скандинавською літературою,
зокрема творчістю Єнса Петера Якобсена: «…се один з
найулюбленіших моїх авторів. Через нього я
полюбила усю датську, норвезьку і шведську
літературу».

22. Ольга Юліанівна Кобилянська померла 21 березня 1942
року. Маршрут похоронної процесії довелось
узгоджувати із румунською владою. Вона не дозволила
катафалку проїхати центральною вулицею, а лише
коротким шляхом до цвинтаря. Родичів попередили,
щоб не було жодних промов українською мовою, але
учителька Равелюк усе ж порушила заборону.
Письменниця похована, як і хотіла, у родинному склепі
на Руському цвинтарі.

23. Ольга Кобилянська залишила
великий літературний спадок. Її
твори «У неділю рано зілля
копала», «Земля», «Царівна»,
«Ніоба», «Юда» вважаються
класикою української літератури.
До 100-річчя від дня народження
Ольги Кобилянської перед
Чернівецьким драмтеатром
встановили півфігурну
скульптуру письменниці. У
серпні 1983 року її замінили на
бронзовий пам’ятник, виконаний
скульпторами Анатолієм
Скибою, Миколою
Мірошниченком та архітектором
Олександром Таратутою.
Пам’ятник ліпили з чернівчанки
Тамари Шатілової – режисерки
обласного державного
телебачення.

24. «Пишучи про що-будь, довше чи коротше, я лиш
одно мала в душі - Україну, ту велику, пишну,
пригноблену, сковану Україну, її одну і нічого
більше».
Ольга Кобилянська
Пам'ятаймо! Надихаймося!

25. Дізнатися більше:
Книги авторки
Кобилянська О. Ю. Апостол черні : повість / О. Ю. Кобилянська.
– Львів : Каменяр, 1994. – 243 с. - (Знамениті письменники).
Кобилянська О. Ю. Вибрані твори / О. Ю. Кобилянська. – Київ :
Дніпро, 1977. – 686 с.
Кобилянська О. Ю. В неділю рано зілля копала : повісті / О.
Ю. Кобилянська. – Київ : Школа, 2009. – 448 с. – (Б-ка шкільної
класики).
Кобилянська О. Ю. Земля : повість / О. Ю. Кобилянська. – Київ :
Знання, 2017. – 318 с. – (Класна література).
Кобилянська О. Ю. Людина : повісті / О. Ю. Кобилянська. – Київ
: Котигорошко, 1994. – 360 с.
Кобилянська, О. Ю. Меланхолійний вальс : оповідання, повість
/ О. Ю. Кобилянська. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан,
2021. – 208 с.

26. Кобилянська О. Ю. Оповідання / О.Ю. Кобилянська;
передм. Т. Щегельської. – Київ : Національний
книжковий проект, 2011. – 208 с. – (Б-ка шкільної
класики).
Кобилянська О. Ю. Твори : в 2 т. Т. 1: Царівна:
повість, оповідання / О. Ю. Кобилянська. – Київ :
Дніпро, 1983. – 495 с.
Кобилянська О. Ю. Твори : в 2 т. Т. 2: Земля. В неділю
рано зілля копала: повісті. Оповідання /
О. Ю. Кобилянська. – Київ : Дніпро, 1983. – 571 с.
Кобилянська, О. Ю. Царівна : повість / О.
Ю. Кобилянська. – Київ : Знання, 2020. – 318 с.
Літературні шедеври видатних українських жінок-
письменниць : збірка творів / уклад. С. М. Заготова.
– Донецьк : БАО, 2009. – 448 с. : іл.

27. Книги про авторку
Бабишкин, О. Ольга Кобилянська : нарис про життя і творчість
/ О. Бабишкин. – Львів : Книжково-журнальне вид-во, 1963. –
192 с.
Бібліографічний покажчик «Ольга Кобилянська (до 155-ї
річниці від дня народження)». – Чернівці, Видавничий дім
«РОДОВІД», 2019 р. – 80 с.
Вознюк В. А. Ольга Кобилянська / В. А. Вознюк. – Київ :
Укрвидавполіграфія, 2012. - 152 с.
Врублевська В. В. Шарітка з Рунгу : біографічний роман про
Ольгу Кобилянську / В. В. Врублевська. - Київ : Академія,
2007. – 512 с. : фото. – (Автографи часу
Дубинянська Яна. Про Д. Даррела, М. Єрмолову,
О. Кобилянську, Р. Бредбері, О. Айвазовського : оповідання /
Я. Дубинянська. – Київ : Грані-Т, 2008. – 104 с. : іл. – (Життя
видатних дітей).
Кобилянська Ольга : до 100-річчя з дня народження / відп. ред.
Г. І. Сінченко. – Вінниця : Вінницьке кн.-газет. вид-во, 1963. –
218 с.

28. Публікації про авторку
Вахрушева Ольга. Ольга Кобилянська. Соціально-психологічна повість
«Земля». Глибоке психологічне трактування в ній проблем людини і
землі, злочину і кари : українська література, 10 клас / О. Вахрушева //
Українська мова і література в школах України. – 2014. – № 11. – С. 56-58.
В душі краса і Україна, як двоєдиная зоря!: до дня народження Ольги
Юліанівни Кобилянської : сценарій // Шкільний бібліотечно-
інформаційний центр. Бібліотечна робота. – 2018. – № 11. – С. 26-31.
Дмитренко Алла. Ольга Кобилянська. Повість «Земля» / А. Дмитренко
// Українська мова та література. - 2015. - № 23-24. - С. 30-32 : портр.
Донька Буковини : 155 років від дня народження Ольги Кобилянської //
Шкільна бібліотека. – 2018. – № 10. – С. 72-74 : портр.
Зінченко Жанна. Неоромантизм, його риси. Ольга Кобилянська.
Життєвий і творчий шлях / Ж. Зінченко // Бібліотечка «Дивослова». –
2017. – № 3. – С. 36-39 : портр.
Коржова Наталія. Краса вільної душі, аристократизм духу як провідні
мотиви «Impromty phantasie» ї «Valse melancoligue» Ольги Кобилянської
/ Н. Коржова // Українська мова та література. – 2021. – № 7-8. – С. 39-
40.

29. Мельничук Ярослава. Ольга Кобилянська та її оточення
/ Я. Мельничук // Дивослово. – 2017. – № 2. – С. 54-57. –
Бiблiогр. в кiнцi ст.
Мельничук, Ярослава. «Я на фронті не була...» :
антимілітаристська новелістика Ольги Кобилянської /
Ярослава Мельничук // Українська мова та література. –
2005. – № 46. – С. 8-9.
Сорока Галина. Урок за новелою Ольги Кобилянської
«Valse melancolique» : 10 клас / Г. Сорока // Дивослово.
– 2020. – № 1. – С. 9-14 : iл.
Ткач Алла. Народознавство у повісті «Земля» О.Ю.
Кобилянської / Алла Ткач // Українська література в
загальноосвітній школі. – 2012. – № 2. – С. 11-13.
Хмелюк Майя. Пошуки жіночого самовираження у
ранній творчості Ольги Кобилянської / М. Хмелюк //
Дивослово. – 2013. – № 2. – С. 49-53.
Хомич, Наталія. Життєвий і творчий шлях
Ольги Кобилянської : система уроків. 10 клас / Наталія
Хомич // Українська література в загальноосвітній школі.
– 2010. – № 2. – С. 17-20.