Умістивши в своєму феномені все різноманіття культур від Європи до Японії, театр є універсальною мовою спілкування людини з буттям. Всесвітній день театру – професійне свято всіх працівників театрального цеху. Щороку його відзначають 27 березня. Це дійство в усіх країнах світу проходить під девізом «Театр – засіб зміцнення миру і взаєморозуміння між народами». Свято, творці театрального мистецтва, за традицією відзначають безпосередньо на сцені. Актори дають найкращі вистави, влаштовують благодійні виступи, і під час поклону, із задоволенням приймають гучні овації та квіти від глядачів. Це не просто тріумф майстрів сцени, це свято мільйонів глядачів. А ще, вони іноді беруться за перо, незалежно від свят чи буднів, пишуть книги, статті, мемуари, спогади, нариси, дають інтерв’ю...

1. «Актори беруться за перо»
(до Міжнародного дня театру)

2. Цю книгу уже багато років з трепетом
бере в руки кожен, хто вирішив
присвятити себе мистецтву Театру. Ім'я
Станіславського відомо всьому світу, як
ім'я великого реформатора театрального
мистецтва. Багатогранний і тонкий актор,
неперевершений режисер і театральний
педагог – вихователь кількох артистичних
поколінь, ділиться досвідом на прикладі
свого життя.
Станиславский, К. С.
Моя жизнь в искусстве / К. С. Станиславский. – Москва : Искусство,
1983. – 424 с. : ил.

3. Збірка нарисів-портретів написана
Софією Тобілевич – українською
акторкою, фольклористкою, дружиною
Івана Карпенка-Карого. Перед читачем
постають видатні діячі українського
театру: М. Кропивницький, М.
Старицький, П. Саксаганський, М.
Заньковецька, І. Тобілевич, М. Садовська-
Барілотті, М. Садовський тощо.
Тобілевич, С. В.
Корифеї українського театру / С. В. Тобілевич. – Київ : В-во учбов. літ-
ри, 2019. – 539 с. : портр.

4. Збірка поезій «Vita Memoriae» (життя
пам’яті) – це останній твір, над яким
працював Лесь Танюк – поет і перекладач,
актор, режисер і мистецтвознавець,
дисидент-шістдесятник, засновник
легендарного Клубу Творчої Молоді,
Голова Національної спілки театральних
діячів і засновник Всеукраїнського
товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса.
Танюк, Л.
Vita Memoriae : вибрані поезії та переклади / Л. Танюк – Київ :
Смолоскип, 2017. – 232 с.

5. В книзі зібрані газетні та журнальні
статті, нариси й інші роботи видатного
майстра сцени, корифея українського
театру, громадського діяча Гната Юри,
написані ним за 40 років праці у
Київському театрі імені І. Франка. Вперше
опубліковані матеріали з особистого
архіву автора: бесіди, висловлювання з
різних проблем сценічного мистецтва,
режисерські плани і т. п.
Юра, Г.
Життя і сцена : вибрані статті, доповіді та промови / Г. Юра. – Київ :
Мистецтво, 1965. – 218 с.

6. Книга містить величезний масив
матеріалів із теоретичної та педагогічної
спадщини Леся Курбаса (1887–1937) –
великого режисера і театрального
мислителя, фундатора і організатора
модерного українського театру XX ст.
Курбас. Л.
Філософія театру / Л. Курбас. – Київ : Основи, 2001 – 917 с.

7. Книга містить спогади видатних
майстрів оперної сцени І. Козловського,
М. Гришка, З. Гайдай, акторів
драматичних театрів, режисерів про
Оксану Андріївну Петрусенко –
українську оперну співачку, одну з
найкращих виконавиць українських
народних пісень і романсів. У виданні
друкуються також статті, виступи і
щоденники самої співачки. Книга
проілюстрована рідкісними фото.
.
Оксана Петрусенко : спогади, листи, матеріали / упоряд. М. Ф. Кагарлицький,
Г. І. Філіпенко. – К : Музична Україна, 1980. – 320 с. : іл.

8. Тамара Аліївна Полторжіцька-Немченко –
заслужена артистка України, акторка театру
і кіно, майстер художнього слова. Працює в
жанрі «театр одного актора».
Пропонована книга – це записки про своє
життя та роботу на сцені в формі
документальних нарисів, коротких
оповідань і віршів, що збереглися в
щоденниках.
Полторжицкая-Немченко, Т. А.
Записки Джульетты / Т. Полторжицкая-Немченко. – Киев : Антология,
2015. – 272 с. : портр., ил., фот.
.

9. Книга народного артиста України,
Лауреата Національної премії України ім.
Т. Г. Шевченка – чесна сповідь, якою
автор вводить читача в багатий і складний
внутрішній світ актора, оповідаючи про
свої творчі пошуки. Спогади про роботу в
Київському Національному академічному
театрі російської драми ім. Л. Українки
підтверджують, що ніякі високі звання не
замінять головного – збереження таких
ємнісних категорій, як Достоїнство і
Порядність.
Решетников, А. Г.
Театр – моє призначення : монографія / А. Г. Решетников. – Київ :
Абрис, 2002. – 272 с. : портр., іл., фот.
.

10. Це відверті діалоги великої акторки про її
життя, родину, близьких людей, покликання,
професію і країну з журналісткою Тетяною
Терен і театральним критиком Анною
Липківською. У цих текстах, не лише жива
легенда українського театру та кіно, а й
гранично щира жінка, якій випав
непересічний життєвий шлях. У розмовах
згадуються знакові події та відомі особистості
нашої культури, які для Ади Роговцевої були
і залишаються друзями чи колегами. До
видання увійшли архівні та сучасні
фотографії, багато з яких публікуються
вперше.
Терен, Т.
Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою / Т. Терен, А.
Липківська. – Київ : Пабулум, 2018. – 264 с. : фот.

11. Відвідуйте
театр!
«Театр повчає так, як цього не зробити товстій
книзі».
(Вольтер)