вебпрезентація (до 220-річчя від дня народження кобзаря і лірника) для користувачів середнього та старшого шкільного віку та організаторів дитячого читання

1. Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. Т. Г. Шевченка
Відділ інформаційно-бібліографічних послуг та краєзнавства
Кропивницький
2023
«Струни золотії:
кобзар Остап Вересай»
(вебпрезентація до 220-річчя від дня
народження кобзаря і лірника)
для користувачів середнього та
старшого шкільного віку та
організаторів дитячого читання

2. А хто грає, того знають
І дякують люде:
Він їм тугу розганяє,
Хоть сам світом нудить.
Т. Г. Шевченко
Т. Г. Шевченко. «Сліпий» («Невольник»)

3. «Український Гомер»
(саме так називали
Остапа Вересая
сучасники) був чи не
найяскравішою
особистістю серед
українських кобзарів,
що здобув слави ще за
життя і не втратив її й
досі. Майже 70 років
мандрував Україною. З
легкістю міг
повторити мелодію,
почуту кілька разів.

4. Остап Микитович Вересай
(прізвиська – Остап
Сокиринський, Лабза,
Радчишин) народився
с. Калюжинці нині
Чернігівської області.
Походив з кріпаків. Батько
хлопця грав на скрипці, був
сліпим. Майстерно
виконувані батьком народні
мелодії з дитинства запали в
душу Остапові. Музика мала
для нього особливий сенс,
бо на четвертому році життя
хлопчик втратив зір. Змалку
він захопився співом та,
обдарований доброю
музичною пам'яттю, без
зайвих зусиль повторював
«що почув разів зо два»,
учився грати на кобзі.
Рембрандт. Сліпий скрипаль, 1631

5. Досягнувши 15-річного віку,
Остап, маючи великий хист і
бажання навчатися музиці,
розпочав науку. Кобзарському
мистецтву зазвичай вчилися 3
роки і 3 місяці, віддаючи
заробіток майстру. Першим
наставником Вересая був Семен
Кошовий з с. Голінки. Згодом
разом із двома товаришами-
учнями Остап вчився у трьох
майстрів, аж поки відбулася
його посвята «на майстра».
Отримавши після обряду
«визвілки» з рук майстра кобзу
та кілька грошей «на щастя»,
кобзар Лабза (як почали
називати Вересая) пішов у
народ.

6. Остап Вересай володів
могутніми мистецькими
засобами впливу на
слухача й намагався нести
в народ лише високі
етичні норми і правила,
вироблені українцями
впродовж багатьох віків,
дарувати позитивні емоції,
знаходити саме ті слова,
яких від нього чекали.

7. У репертуарі співця були
думи: «Як три брати з Азова
втікали», «Невольники на
каторзі», «Буря на Чорному
морі», «Бідна вдова і три
сини», «Вітчим», «Хведір
безродний, бездольний",
«Сокіл і соколя», «Сестра і
брат», «Івась Коновченко,
Вдовиченко»; сатиричні та
гумористичні пісні:
«Щиголь», «Дворянка»,
«Кисіль», "Хома і Ярема»,
«Бугай» тощо, а також
багато жебранок, побутових
і танцювальних пісень та творів релігійного змісту,
але найбільшою популярністю користувалася на той
час дума "Про правду й неправду".

8. «Як у ярмарку станеш її співати, то пани й
обійдуть, вони її не люблять. Тепер більше
брехнею живуть. Зате люди люблять цю пісню.
Як ходиш по селу та заспіваєш, то много людей
плачуть», – розповідав кобзар.

9. Щоб глибше розкрити ідейно-тематичний зміст
пісні та справити найбільше враження на слухачів,
Остап майстерно використовував піднесення і спади
голосу, ефектні повторення смислово навантажених
рядків, завдяки чому слова пісні й музика
асоціювалися з тогочасною реальністю життя
українського народу.

10. Кобзар
Остап Вересай
з поводирем у
Сокиринцях
Прилуцького повіту
Полтавської губернії,
1871 рік.
Фотографія
А. Степовича.

11. Кобзар Лабза відчував
найтонші струни душі
слухачів, умів співом
схвилювати й розрадити,
спонукати до дій і
викликати високі
почуття. Майстерність
О.Вересая прислужилася
йому і в особистому
житті. Відомо, що струни
кобзи зачарували
співачку й танцюристку
Пріську Сенчук, котра
довго не погоджувалася
стати дружиною сліпого
пісняра.

12. Для дослідників геніального кобзаря відкрив
друг Т. Шевченка, художник Л. Жемчужников.
Своєрідність виконавської манери О. Вересая
привернула увагу художника, коли 1856 р.
доля привела останнього до українського села
Сокиринці. В альбомі малюнків Жемчужникова
збереглися майстерно виконані портрети
музики, про нього художник згадував у листах
як про великого приятеля, що «вмів розгадати
стан душі і відповідно до того співав в акорд
настрою». Популярність О. Вересая в колах
інтелігенції пов’язана саме з цим знайомством.
Відтоді увага фольклористів, етнографів,
композиторів, художників до постаті «останнього
кобзаря України» не згасала. Слід зазначити, що Вересая
як носія усної думової традиції так називали у зв’язку з
побутуванням у фольклористиці думки про «вимирання»
творів українського героїчного епосу, початком їхньої
письмової фіксації, що мало певний вплив на
формування кобзарського репертуару.

13. Жемчужников Л. Кобзар з поводирем на шляху, 1854

14. У вересні 1873 р. творчості
Остапа Вересая щойно створений
Південно-Західний відділ
Російського географічного
товариства присвятив
позачергове прилюдне засідання,
кобзаря спеціально запросили до
Києва. Розгорнуту характеристику
музичних особливостей дум і
пісень, які виконував Вересай,
дав у своєму виступі М. Лисенко.
Видатний український композитор вважав
кобзаря одним з відживаючих виразників
внутрішнього естетичного життя народу, високо
оцінюючи його майстерність, силу експресії,
самобутність музичної форми, «яка щодо
оригінальності не має суперників». Виступ
талановитого музики став справжньою подією.

15. У 1874 році Остап
Вересай виступає у
Києві на ІІІ
Археологічному з'їзді,
а після нього – на
концерті влаштованому
М. Старицьким, в якому
також брав хор
М. Лисенка. Начальник
Київського
жандармського
губернського пише
рапорт начальству, що
Остап Вересай своїми
героїчними піснями і
типовим виглядом
сприяв «збудженню
симпатій до
гетьманщини…».

16. Слухали українського Гомера й іноземні представники
просвітницької думки це професори з Франції Альфред
Рамбо та Луї Леже, Югославії – Стоян Новакович, Австрії –
Ватрослав Ягич. Українські пісні у талановитому виконанні
Вересая відкрили невідому донині для них Украйну, душу
його народу, історію. Згодом під цим впливом Луї Леже
почав активно пропагувати у Франції українську культуру,
навіть читав курс української мови.

17. З ним хотіли познайомитися ближче,
поспілкуватися, записати його думи, пісні
етнографи, фольклористи, композитори,
художники.
Пісні та думи Вересая добре знав Т. Г. Шевченко.
У 1860 році прислав йому гроші і свій «Кобзар» з
підписом «Брату Остапу від Т. Г. Шевченко».

18. ...А австрійський поет
Райнер Марія Рільке навіть
відтворив образ Вересая в
творі «Пісня про правду»:
«Тричі проспівав Остап
свою пісню про правду. І
щоразу – по-новому. Коли
вперше вона звучала
скаргою, то вдруге вона
явилася докором, і
нарешті втретє, коли
кобзар з високо піднятою
головою волав дзвоном
коротких закликів, він
зворушив усі серця, і вона
наповнилася гіркотою і
безбережним натхненням».

19. Довго не наважувався,
попри всі умовляння
друзів-фольклористів,
старий кобзар стати
майстром, передавати
свою майстерність
молодим. Тільки на
схилі життя Остап
Микитович взяв до себе
учнів: Василя Бублика з
Никонівки, Ярохтея та
Данила Янгола з
Березівки, Антона Негрія
з Калюжинців, які майже всі рано повмирали, але
згодом «школа» поповнилася, кобзарське мистецтво
не загинуло, не припинилася традиція.

20. До кінця життя
Остап Вересай жив у
Сокиринцях. Павло
Чубинський на власні
кошти збудував йому
нову хату. Останні роки
життя Остап Вересай
продовжував
виконувати пісні, хоч
уже майже не виїжджав
у великі міста, а
мандрував селами
Чернігівщини. Інколи старого кобзаря
запрошують у Київ. Помер Остап Вересай
наприкінці квітня 1890 року. Похований у селі
Сокиринці.

21. Пам'ятник кобзарю О. Вересаю на могилі, 1978.
Скульптор І. Коломієць.

22. У травні 1959 р. було відкрито музей Вересая, а в
1971 р. – пам'ятник йому в Сокиринському парку.
Автор скульптури М. Харченко (1963), архітектор
М. Е. Бойко, встановлений в 1971. З 1988 р. на
батьківщині кобзаря проводиться республіканський
фестиваль кобзарського мистецтва «Вересаєве свято».
Кобзареві присвячено численні наукові розвідки
українських і зарубіжних учених, енциклопедичні
довідники, прозові й поетичні рядки, збереглися
записи текстів співаних ним дум.

23. «Не можна було б без
Вересая обійтись в ті
страшні часи,
коли саме існування
українського народу,
його мови,
історії, культури
заперечувалось і
відкидалось…»
П.Тичина

24. Гей, Остапе Вересаю, наш Гомере невмирущий,
на Кургані Слави сівши, будеш грати у віках.
Гей, Остапе Вересаю, вчора сущий, нині сущий,
твоя дума не зміліла й не зміліє, мов ріка!
Э. Гуцало

25. Дізнатися більше:
Бурлака Ф. М. Остап Вересай: повість / Ф. М. Бурлака. – Київ:
Держлітвидав УРСР, 1959. – 223 с.: іл.
Вересай О. М. // 100 видатних імен України / І. Шаров. – Київ,
1999. – С. 66-71.
Вересай Остап (1803-1890) // Енциклопедія українознавства /
голов. ред. Володимир Кубійович. – Львів, 1993. – Т. 1. –
С. 230-231.
Вересай Остап // Митці України: енциклопед. довід. / за ред.
А. В. Кудрицького. – Київ, 1992. – С. 111.
Вересай Остап Микитович (1803–1890) // Українська
літературна енциклопедія / [редкол.: І. О. Дзеверін (відп.
ред.) та ін.]. – Київ, 1988. – Т.1. – С. 292.
Лавров Ф. І. Кобзар Остап Вересай / Ф. I. Лавров. – Київ:
Вид-во Акад. наук УРСР, 1955. – 99 с., 1 л. портр.
Литвин Микола Степанович. Струни золотії: повість-есе /
Микола Литвин; авт. післям. Микола Шудра; ред.
О.П.Ємченко; худ. І.Гаврилюк. – К.: Веселка, 1994. – 118 с.: іл.

26. Дубас О. Корифей кобзарського мистецтва України: [до 200-річчя
від дня народження Остапа Вересая] / О. Дубас // Народна
творчість та етнографія. – 2003. - № 4. - С.47-50.
Кіріндась Володимир.
Голос кобзи: Шевченко слухав Вересая / Володимир Кіріндась//
Літературна Україна. - 2008. - 22 травня. - С. 1.
Литвин Микола. Остап Вересай: Кобзар України / Микола
Литвин // Літературна Україна. - 2005. - 17 листопада. - С. 4.
Рудницька, Ольга. Українські народні думи. Героїчний епос
українського народу. Різновиди дум (історико-героїчні, соціально-
побутові). Кобзарі та лірники - виконавці народних дум (Остап
Вересай. Г.Гончаренко, М.Кравченко) / О. Рудницька //
Бібліотечка «Дивослова. – 2016. – № 5-6. – С. 19-23.
Туркеня Анатолій.
Восьма симфонія сокиринців: В селі Сокиринці, що на
Чернігівщині встановлений пам’ятник найвидатнішому кобзарю
України Остапу Вересаю / Анатолій Туркеня // Слово
Просвіти. - 2003. - № 26. - С. 14.: портр.
Український Гомер: до 210-річчя від дня народження
О. М. Вересая (1803-1890) // Календар знаменних і пам'ятних
дат. – 2013. - № 3. – с. 32-38. - Бібліогр. в кінці ст.
Ханко, Віталій. Українські кобзарі / В. Ханко // Образотворче
мистецтво. - 2014. - № 1. - С. 51-54.

27. Вересай Остап Микитович [Електронний ресурс] // Вікіпедія:
вільна енциклопедія: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим
доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Вересай_Остап_Микитович. – Назва
з екрана. – Дата звернення: 22.02.2023. – Мова укр.
Кондратенко М. Остап Вересай – сліпий Гомер України.
[Електронний ресурс] / М. Кондратенко // Український інтерес:
[вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
https://uain.press/blogs/801445-801445. – Назва з екрана. – Дата
звернення: 22.02.2023. – Мова укр.
Українське кобзарство: методико-біографічні матеріали / [уклад.
Н. О. Кліменко]; КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для
юнацтва». – К., 2020. – 45 с. [Електронний ресурс] //
Кobu.kiev.ua: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
https://www.kobu.kiev.ua/wp-
content/uploads/2015/10/Українське-кобзарство.pdf .– Назва з
екрана. – Дата звернення: 22.02.2023. – Мова укр.
Шкраб´юк П. Еврідіка Остапа Вересая [Електронний ресурс] /
П. Шкраб´юк // Слово Просвіти: [вебсайт]. – Електрон. дані. –
Режим доступу: http://slovoprosvity.org/2021/03/29/evridika-
ostapa-veresaia/ .– Назва з екрана. – Дата звернення:
22.02.2023. – Мова укр.