Тема: «Вікова періодизація розвитку особистості та основні дієві методи роботи психолога на кожному етапі»

1. ТЕМА: «ВІКОВА
ПЕРІОДИЗАЦІЯ
РОЗВИТКУ
ОСОБИСТОСТІ ТА
ОСНОВНІ ДІЄВІ МЕТОДИ
РОБОТИ ПСИХОЛОГА
НА КОЖНОМУ ЕТАПІ»

2. Вікова психологія – є
дослідження
закономірностей
психологічного
розвитку людини на
різних етапах її
індивідуального життя
Пренатальний
період
Вік немовляти
криза 1 року
Молодший і
середній
дошкільний вік
криза 3 років
Старший
дошкільний вік
криза 7 років
Молодший
шкільний вік
криза 11 років
Підлітковий вік
«перехідний вік»
Ранній юнацький
вік
Вік дорослості

3. Вік немовляти. Раннє дитинство (криза 1 року)
Молодший і середній дошкільний вік (криза 3-років)
Головко Тетяна
Вікторівна ДНЗ №746
Найкращий спосіб
зробити дитину
хорошою - це
зробити її щасливою.
Оскар Уайльд

4. Ранній вік

5. Якщо дитина
спокійна за свої відносини з
батьками, вона негайно
повертається до них спиною,
а обличчям – до світу, і
відправляється його
досліджувати.

6. Криза 3х років або
вік норовливості

7. Ознаки “кризи 3х років”
Так зване “Семизір’я”
Негативізм
Свавілля
Деспотизм
Протест–
бунт
Знецінення
Впертість
Норов-
ливість
Я САМ

8. Що відбувається з дитиною?
• Її впевненість у собі досягає вселенського маштабу “Ура! Я
САМ це вмію! Я сам це можу! Я ВЕЛИКИЙ як мама і тато!”
• Дитина починає усвідомлювати себе окремою,
незалежною особистістю.
• Вона прагне не тільки робити щось самостійно, а й
вирішувати робити це чи ні.

9. Що робити щоб скоротити тривалість
кризи 3х років?
Чим більше у дитини буде досвіду самостійних вчинків і
прийняття рішень, чим більше успіхів і помилок вона
зробить, тим швидше пройде кризу і навчиться
взаємодіяти з людьми.
Природу неможливо обдурити!!! Все, що малюк
недоотримав у свій час він буде прагнути наздогнати.

11. Старший дошкільний вік (криза 7 років)
Молодший шкільний вік (криза 11 років)
Дитинство - коли все дивно і ніщо
не викликає подиву.
А. Рівароль
Доманська Оксана
Олександрівна ДНЗ №755
Мекеда Наталія Миколаївна
ДНЗ №34

12. Прояви кризи семи років
•Втрата дитячої
безпосередності,
мимовільності поведінки
(негативізм, впертість, норовистість,
неслухняність, конфліктність, нарочитість,
безглуздість, штучність поведінки, клоунада)
• Феномен «гіркої
цукерки»

13. Новоутворення молодшого
школяра:
• довільність психічних
процесів та поведінки
• уміння організовувати
навчальну діяльність
• внутрішній план дій
• рефлексія

14. Методи роботи психолога:
Ігри:
• Гра «Солодка
проблема»
• Гра «Датський бокс»
• Гра «Батаки»
• Гра «Каляки-маляки»
Методи арт-терапії:
• «Шумовка»
• «Тарахтайка»
• «Помічник»

15. Підлітковий вік. Ранній юнацький вік.
Гринюк Юлія Юріївна гімназія №283
Васильченко Світлана Дмитрівна ЗНЗ № 278
Будь правдивий навіть
по відношенню до
дитини: виконуй
обіцянку, інакше
привчиш її до брехні.
Л. Толстой

16. ПІДЛІТКОВИЙ ВІК
Виконала: соціальний педагог
гімназі №283
Гринюк Ю. Ю.

17. Підлітковий вік зазвичай охоплює період від
10-(11-12) до 15. Цей період є одним з
найскладніших у житті людини. Часто його
називають "критичним", "зламним" або
"перехідним" віком. Це час швидких змін,
фізіологічних, психологічних, соціальних.

18. Д. Б. Ельконін характеризує підлітковий
період так:
• Основною для цього періоду стає суспільно корисна
діяльність.
• З'являється прагнення до дорослості й самостійності;
критичне ставлення до оточуючих; самовизначення;
уміння підпорядковувати свої інтереси нормам
колективного життя.
• Діяльність (навчальна, організаційна, трудова,
пізнавальна) спрямована на систему ставлень інших до
неї.

19. Анатомо-фізіологічний розвиток у підлітковому
віці характеризується перебудовою організму
дитини - статевим дозріванням.
Особливості:
• Відбувається перебудова усього організму дитини, що
зумовлено статевим дозріванням
• Прискорюється ріст, зміцнюється м'язово-скелетна
система, зростає фізична сила
• Невідповідність розвитку серця і судинної системи масі
тіла
• Продовжують розвиватися специфічно людські ділянки
мозку (лобні, частково скроневі й тім'яні)
• Інтенсивно розвивається друга сигнальна система
• Підлітки надміру збудливі, їхня поведінка нестійка,
імпульсивна, дії часто некеровані, безконтрольні,
неадекватні стимулам.

20. Психічний розвиток підлітків характеризується тим,
що фактично весь цей період супроводжується кризою,
яку умовно називають "криза 13 років".
“Криза 13 років"- це криза соціального розвитку, що нагадує
кризу 3 років (”Я сам”), тільки тепер це “Я сам” в соціальному
сенсі. Характеризується падінням успішності, зниженням
працездатності, дисгармонією у внутрішній будові особи.
До симптомів кризи належать:
• 1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (а також
спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток
обдарований (часто це зумовлюється переходом від конкретного до
логічного мислення).
• 2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих. Схильний
до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє
занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.

21. Психологічні новоутворення -бурхливий розвиток та криза
підліткового віку зумовлюють появу психологічних
новоутворень, центральним з яких є самосвідомість та
відчуття дорослості.
Суб'єктивно дорослість виявляється
• В емансипації від батьків
• У новому ставленні до навчання
• У романтичних стосунках з однолітками іншої статі
• У зовнішньому вигляді й манері одягатися

22. Соціальна ситуація розвитку підлітків, яка
характеризується тим, що основним соціальним
середовищем дитини залишається школа,
але змінюється мотив взаємодії із соціальним
оточенням.

23. Підліток і дорослі
• Вимагають поваги до власної особистості, довіри та
самостійності, тобто істотно обмежують права
дорослого та розширюють свої власні.
• Невиконання розпоряджень дорослого, нехтування
обов'язками, протест, — усе це ніщо інше, як
боротьба підлітка за зміну існуючого типу стосунків
• Нові форми взаємин поступово витісняють старі,
але тривалий час співіснують, зумовлюючи
конфлікти, непорозуміння та труднощі у
спілкуванні
• Підліток претендує на нові права і, передусім,
прагне самостійності у вирішенні
найрізноманітніших проблем
• Конфліктність при переході до нового типу взаємин
виявляється тоді, коли зміни в розвитку особистості
випереджають необхідні корективи стосунків з
дорослими
• Характер спілкування з дорослими істотно впливає
на особливості самооцінки підлітків

24. Розвиток особистості
Розвиток особистості підлітка характеризується такими
психологічними особливостями:
• - поява відчуття дорослості визначає спрямованість та зміст активності дитини;
• - вони прагнуть визнання своєї дорослості, оскільки не відчувають себе
дорослими повною мірою;
• - з'являється велика чутливість до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки;
• - посилюється прагнення бути самостійним;
• - виникає постійна потреба у доброзичливому ставленні, тактовності з боку
дорослих;
• - у діяльності підлітки самостійно ставлять мету, складають план дій, підбирають
засоби. Але часто неповністю усвідомлюють свої дії, не прагнуть самоаналізу. Їх
вчинки характеризуються імпульсивністю;
• - в підлітковому віці також розвиваються специфічні особливості самосвідомості,
що проявляється в самооцінці. Механізмом розвитку самосвідомості підлітків є їх
постійна рефлексія, тому вони часто є невдоволеними самими собою;
• - підлітки дуже цікавляться іншими. Їм подобається аналізувати дії та думки
знайомих, розмовляти про свій внутрішній світ, переживання, почуття;
• - розвиваються такі вольові якості як наполегливість, цілеспрямованість. Але
часто їх вольові дії спрямовані тільки на щось одне;
• - бурхливо розвивається вольова сфера підлітків. Практично усе їх життя і
діяльність супроводжуються яскравими емоціями, почуттями, переживаннями,
особливо у спілкуванні з однолітками протилежної статі;
• - інтенсивно формується спрямованість, інтереси.

25. Підлітковий вік є критичним з погляду
формування особистості. На його протязі послідовно
формується ряд складних механізмів, що
знаменують перехід від зовнішньої детермінації
життя й діяльності до особистісної саморегуляції й
самодетермінації, кардинальну зміну рушійних сил
особистісного розвитку. Джерело й рушійні сили
розвитку в ході цих змін зміщаються усередину самої
особистості.

26. Робота соціального педагога та
психолога на даному етапі
Робота з підлітками:
• консультації
• тренінги
• диспути
• бесіди
• круглі столи
• заняття
• розробка буклетів
• агітбригади
• акції
• ігри і тд.

27. Юнацький вік

28. Особливості. Юнацький вік є останньою межею між дитинством та
дорослістю. Цей вік розпочинається в період з 15-17 і триває
приблизно до 23 років. Даний період поділяється на два
етапи: рання юність (15-17-18 років) та безпосередньо юність (18-
23 роки).

29. Соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці визначається як поріг
дорослого життя. Вона характеризується тим, що основними завданнями
є вибір професії, життєвого шляху, соціальне та особистісне
самовизначення. Для реалізації цих завдань необхідна
сформована психологічна готовність до дорослого життя, тобто повинні
бути розвинені особистісні якості, властивості, здібності, потреби, які б
дозволили юнакові реалізувати себе у праці, громадському житті, сім'ї.

30. Критеріями такої готовності є наступні:
- розвинені потреби в спілкуванні й комунікативні здібності;
- адекватно сформовані і розвинені потреби та мотиви;
- розвинена самосвідомість, рефлексія;
- достатньо сформований і розвинений досвід;
- сформований характер;
- розвинений інтелект та мислення;
- розвинене уміння ефективно використовувати свої
психофізіологічні особливості у праці та соціальній взаємодії.

31. За умови, що критерії психологічної
готовності до дорослого життя дотримані,
а також реалізовані спадкові переваги,
здійснене ефективне і адекватне
виховання, то з'являється центральне
новоутворення юнацтва -
самовизначення (професійне і
особистісне). У західній психології його
називають ідентичністю - усвідомлена
індивідом соціальна тотожність, що
дозволяє особистості усвідомити своє
місце в суспільстві, зайняти внутрішню
позицію дорослої людини, зрозуміти себе і
свої можливості.

32. Кожний юнак переживає кризу ідентичності. Її причина полягає в тому,
що формування ідентичності є досить тривалим і складним процесом,
оскільки це залежить від прийняття індивідом своїх рішень, взяття на
себе відповідальності за свої рішення, за вибір цінностей, майбутньої
професії. Якщо ідентичність не сформується, то людина "не знаходить
себе", свого місця в суспільстві, в праці...

33. Основні варіанти
становлення
ідентичності
Зумовленість
Дифузія
Досягнення
ідентичності
Мораторій

34. Нова соціальна позиція юнаків змінює для них значущість учіння. У
порівнянні з підлітками інтерес до навчання у них підвищується, оскільки
складається нова система мотивів щодо учіння: їм
потрібно самовизначитись та підготуватись до самостійного
життя. Тому провідною діяльністю знову стає навчання, яке в умовах
вищих навчальних закладів стає професійним. До навчання юнаки
ставляться свідомо, позитивно, як до необхідної бази, передумови
майбутньої професійної діяльності. Але їх цікавлять предмети, які
знадобляться у подальшому житті, це є причиною недостатньої уваги до
"непотрібних" їм предметів.

35. Таким чином, юнацький вік є сенситивним для формування життєвих
цінностей, світогляду, релігійних поглядів людини. Основною
спрямованістю юнаків є зосередження в майбутнє. У ранньому юнацькому
віці відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності.
Сприймання стає довільним, проявляється в перцептивних діях
планомірного спостереження за певними об'єктами. З'являється
спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками.

36. З'являється системність мислення, завдяки чому формується когнітивна
модель світу, світогляд. Юнаки схильні більше до абстрактних
розмірковувань на світоглядну, філософську тематику, а пізнавальні
інтереси дівчат менш виражені і гірше диференційовані. Також з'являється
схильність перебільшення рівня своїх знань, розумових можливостей.
Формується індивідуальний стиль розумової діяльності, який залежить від
психофізіологічних особливостей.

37. Крім самовизначення центральною в юнацькому віці є проблема
перебудови взаємин з дорослими. Юнаки прагнуть звільнитись
від надмірного контролю та опіки, від установлених норм і
порядків.
Між юнаками і дорослими майже
відсутнє глибоке саморозкриття,
відчуття реальної психологічної
близькості. Думки і цінності, що
обговорюються між ними, потім
фільтруються у спілкуванні з
однолітками. Але при цьому в юнаків
існує залежність від дорослих
(особливо батьків), потреба у
спілкуванні з ними. Основною умовою
цього спілкування є довіра. А
основними темами спілкування з
дорослими є навчання, вибір професії,
міжособистісні стосунки, захоплення,
норми моралі, минуле, теперішнє,
майбутнє юнаків.

38. В основі спілкування юнаків з однолітками лежить суперечність двох
потреб: відособлення (індивідуалізація, вибірковість у спілкуванні) та
належність до певної групи (розширення сфери спілкування, потреба
переживати нові враження, набувати новий досвід, відчувати себе в новій ролі
тощо).
Вікові суперечності особистісного становлення, розглянуті вище, призводять до
відчуття самотності й непотрібності, що розвиває прагнення до об'єднання та
спілкування з однолітками. Однак юнацька комунікативність часто буває
егоцентричною, оскільки потреба розкрити свої переживання домінує над
інтересом до почуттів і переживань іншого. Активізуються статеві взаємини на
основі потреби в інтимному спілкуванні. Відбувається психосексуальний
розвиток юнаків.

39. Вік дорослості.
Бути людиною – значить не тільки
мати знання, але й робити для
майбутніх поколінь те, що попередні
робили для нас.
Георг Крістоф Ліхтенберг
• Корсун Ольга Олексіївна ДНЗ №784

40. Вік дорослості – це стабільний період у житті дорослої, сформованої людини і тому
ніяких особливих змін у психологічному розвитку особистості не відбувається,
так вважалось традиційно, але насправді потенціал розвитку людини не
припиняється іне завершується він існує протягом всього життя.

41. Стадії розвитку особистості в період
дорослості за Е. Еріксоном
Від 20 до 40-45 років
Від 40-45 років до 60 років
Понад 60 років

42. Психосоціальний розвиток дорослих
• Психосоціальний розвиток дорослої людини можна розглядати в трьох
аспектах.
Я
Як
індивідуум
Як член
сім’ї
Як
працівник

43. Рання дорослість
• В період ранньої дорослості (20-40 років) є встановлення своєї
ідентичності в близьких стосунках з іншими людьми і в трудовій
діяльності.
• Головним досягненням дорослості є генеративність – намагання
кожної людини увічнити себе, внести свій значущий внесок у розвиток
суспільства.

44. Середня дорослість
• Середня дорослість
(від 40 до 60 років)
має свої специфічні
психологічні
особливості.
• Основне завдання
цього періоду – вибір
між генеративністю
(цілеспрямованістю,
продуктивністю) і
захопленням собою.

45. Пізня дорослість
• В період пізньої дорослості (60 років і більше) відбувається ряд змін у
житті кожної людини. В першу чергу, змінюється статус людини
похилого віку. Після 60 років більшість людей завершує свій
професійний шлях і виходить на пенсію.
• Основним завданням для деяких є можливість зайнятися улюбленою
справою, виховання онуків, а для інших – це різка зміна життя, відмова
від усього важливого, цінного, продуктивного, відчуття непотрібності
тільки через те, що уже немає можливості виконувати професійну
роль.

46. Кризи віку дорослості
Криза ранньої
дорослості
(Криза 23 років.
Криза 33 років)
Криза
середньої
дорослості
(Криза 37-40
років)
Криза пізньої
дорослості
(Криза 65 років)

47. • Криза ранньої дорослості (23
роки) – молода людина обирає
між “Я – реальним” і “Я –
ідеальним” на користь першого.
• Криза ранньої дорослості (33
роки) – корекція планів, які
особистість на цей час не
реалізувала.

48. • Криза середньої дорослості (37-40 років) – криза середини життя,
полягає в остаточному переосмисленні планів життя, співставленні їх з
реальністю і корегуванні особистісних рис.

49. • Криза пізньої дорослості (65 років) – криза “Я – інтеграція”,
завершується успішно, якщо людина, аналізуючи своє життя,
задоволена ним, вбачає в ньому сенс, приймає його таким, яким
воно є.

50. Дякуємо за увагу!