діхтяренко.групова навч. пізн. діяльність учнів

1. ГРУПОВА НАВЧАЛЬНО-ПіЗНАВАЛЬНА
ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ НА УРОКАХ
ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ, ЯК ВИД
ІНТЕРАКТИВНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ
Виконала: Діхтяренко Н.С.,
майстер в/н

2. Однією з найбільш поширених сьогодні
форм навчання є його групова організація.
Саме групове навчання може стати не
лише важливим резервом підвищення
ефективності навчання на уроках
виробничого навчання, а й сприяти
активізації навчально-пізнавальної
діяльності учнів, формуванню у них
самостійності, здатності до самоосвіти та
самовиховання.
Однак його широке використання
гальмується не розробленістю достатньо
чіткої теорії, що ґрунтувалася б на
наукових результатах близьких до
педагогіки наук

3. Рекомендації з організації
групової роботи
• I етап
Планування групової роботи на
уроці
На початку навчання попрацювати в парі або
групі пропонує майстер, але пізніше ініціатива у
виборі форми виконання завдання поступово
передається учням.

4. МІСЦЕ Й ЗАВДАННЯ ГРУПОВОЇ
РОБОТИ НА УРОЦІ
• Ефективність спільної роботи пов’язана з її
вмотивованістю для учнів. Діти мають
відчути потребу працювати разом,
побачити сенс в об’єднанні зусиль.
О’бєктивні передумови, що викликають у
дітей необхідність об’єднатися у групи для
виконання завдання, створюють такі
ситуації:
• Завдання не може бути розв’язане
індивідуально;
• Спільне обговорення значно прискорює
процес пошуку розв’язку;
• Специфіка завдання вимагає розподілу між
членами групи операцій, що потрібно
виконати для отримання результату.

5. «Вирощування» вміння
працювати в групі фактично
передбачає одночасне
формування кількох видів
здатностей:
• до «колективного мислення» для
знаходження способу розв’язання
певного класу завдань;
• організовувати спільну роботу;
• до рефлексії.

6. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА
ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУПОВОЇ
РОБОТИ
• Учнівську співпрацю потрібно культивувати з тією
самою ретельністю, що й будь-яку іншу навичку:
- не ігноруючи «дрібниць»;
- не намагаючись перейти до складного, доки
не опрацьоване просте ;
- як слухатись бригадира;
- як погоджуватися, а як заперечувати (але -як і
коли заперечувати неприпустимо);
- як допомагати.

7. Уводячи нову форму співпраці,
необхідно подати її зразок
- Майстер може разом із одним –
двома учнями провести показ
прийомів і акцентувати увагу на
формі взаємодії (наприклад
мовленнєві: “ Правильно я
роблю?”, ”Чому ти так вважаєш ?”,
“Продовжуй далі сам”. )
- Майстер може провести
опитування за допомогою показу :
Учень показує, а інші коментують

8. По-справжньому зразок спільної
роботи буде опанований учнями
лише після повного розуміння
ними принципу дії співпраці(а це
не раніше ІІ семестру І курсу)

9. Визначення кількості учнів у групі
• Визначення кількості учнів у групі залежить від
складності навчального завдання. Досвід роботи
з групами показує, що оптимальною для роботи
є група з 4 - 5 учнів, але можна починати з 2 – 3
учнів. Більша кількість членів у групі означає
більше можливостей для колективної роботи,
але вимагає від учасників наявності навичок і
умінь групової роботи.

10. • Об’єднувати учнів у групи варто з урахуванням їхніх
особистих схильностей, але не лише за цим критерієм.
Найслабшому учневі потрібен не стільки
«сильний», скільки терплячий і доброзичливий партнер.
- Упертому – корисно помірятися силами з таким самим.
- Двох бешкетників об’єднувати небезпечно
(але за тактовної підтримки саме в такому
вибухонебезпечному поєднанні можна налагодити з
такими дітьми контакт довіри).
- Найрозвиненіших дітей не варто надовго
закріплювати за «слабкими» - їм потрібен
рівносильний партнер.
- За можливості краще не об’єднувати дітей із
поганою самоорганізацією, увагу яких легко
відволікти, із дуже різними темпами роботи.

11. Можливим є виділення
експертної групи з сильніших
учнів. Вони працюють
самостійно, а при оголошенні
результатів рецензують та
доповнюють інформацію.

12. Для спрацьовування груп необхідно достатньо часу.
Тому часто змінювати склад бригад не варто. Але
закріплювати склад груп, скажімо, на рік також не
рекомендується: діти мають отримати досвід
співпраці з різними партнерами. Однак, і тут
можливий лише індивідуальний підхід. Скажімо,
двох дівчаток, близьких подруг, які не спілкуються з
іншими дітьми, розлучати можна лише ненадовго (з
надією розширити їхнє коло спілкування).
Під час оцінювання роботи групи слід
підкреслювати не стільки учнівські , скільки людські
чесноти:
терплячість, доброзичливість, товариськість,
привітність.

13. ОСНОВНІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
• Неприпустимою є пара з двох «слабких»
учнів!
• Дітей, які з будь-яких причин
відмовляються сьогодні працювати разом,
не можна примушувати виконувати спільну
роботу(завтра варто запропонувати їм знову
співпрацю).
• Якщо хтось забажав працювати на самоті,
майстер дозволяє йому це й не дозволяє
собі жодного прояву невдоволення, тим
більше публічних оцінок (але наодинці з
дитиною намагається зрозуміти її мотиви й
заохочує будь-яку спробу «індивідуаліста»
комусь допомогти або отримати чиюсь
допомогу).
Не можна вимагати абсолютної тиші
під час спільної роботи; учні мають
обмінюватись думками.

14. ІІ етап . ПРОВЕДЕННЯ
ГРУПОВОЇ РОБОТИ
Найпоширенішим у практиці
способом організації навчальної
дискусії є між груповий діалог.
ПОРЯДОК РОБОТИ ЗА ЦЬОГО СПОСОБУ:
• Визначення завдання.
• Утворення групи, розподіл ролей у
малих групах.
• Груповий діалог.
• Подання результатів обговорення.
• Між груповий діалог.
• Підбиття підсумків.

15. Особливу увагу слід приділити поступовому
“вирощуванню” організаторів анізаторів ((ббррииггааддиирріівв
ггрруупп))..
Бригадир :
- отримує завдання ;
- пропонує певний спосіб
роботи;
- стежить за тим щоб
група не відхилялася від
поставленого завдання;
- стежить за тим аби
працювали всі;
- підбиває підсумки
роботи.

16. Висновок:
Групова навчальна діяльність учнів - це спільна
систематична діяльність малих груп учнів, які
створюються у межах групи на відносно
тривалий час із дотриманням таких умов:
а) психологічної сумісності представників
однієї групи, їх бажання спільно працювати
над розв'язанням навчальних завдань;
б) наявності у складі малих груп не менше
50% учнів , які здатні на належному рівні
здійснювати навчальні дії.

17. Групова навчальна діяльність учнів на уроках
має значні переваги в порівнянні з іншими
методами , а саме :
1)допомагає створювати на уроці умови для
формування позитивної мотивації учіння;
2)дає можливість здійснювати диференціацію
навчання;
3)сприяє виробленню вмінь співпрацювати з
іншими учнями;
4)забезбечує високу активність усіх учнів;
5)реалізує їх природне прагнення до спілкування
взаємодопомоги і співпраці;
6)підвищує результативність навчання та
розвиток учнів.