формування мотивації

2. Мотивація навчальної діяльності -
процес формування та закріплення у
школярів позитивних мотивів
навчальної діяльності.

3. Розрізняють дві великі групи навчальних
мотивів:
• пізнавальні (пов'язані зі змістом
навчальної діяльності і процесом її
виконання)
• соціальні (пов'язані з різними
соціальними взаємодіями школяра з
іншими людьми).

6. Зовнішні мотивації, як правило,
діють, але їх дія нерідко
зустрічає внутрішній опір
особистості.

7. Вчені дійшли висновку, що зовнішні фактори,
такі як:
матеріальне заохочення;
уникання покарання;
призи і нагороди;
часові обмеження діяльності;
нав'язування мети;
ситуація змагання
зменшують внутрішню мотивацію.

9. Результати досліджень В.Чиркова засвідчують:
при наявності внутрішньої зацікавленості
дитина здатна працювати довше без будь-яких
зовнішніх підкріплень;
школярі, яких приваблює інтерес до самого
процесу навчання, схильні одержувати
задоволення від подолання труднощів під час
розв’язування складних завдань, що
позитивно впливає на розвиток їхніх
пізнавальних процесів;
наявність внутрішніх мотивацій сприяє
виявленню безпосередньості, оригінальності,
зростанню креативності та творчості,
 підвищенню самооцінки дитини.

11. Яким чином можна
сприяти
формуванню
внутрішньої мотіваці
в межах навчального
процесу?

12. Перевіреним способом мотивації є
планування цілей і завдань навчання
самим учнем.
За кордоном індивідуальне цілепокладання -
випробуваний спосіб досягнення високих
результатів.
Тільки тоді, коли учень сам ставить
індивідуальні цілі навчання, у нього
виникає довіра до себе, що забезпечує
успішність навчання.

13. Джанетт Вос рекомендує проводити гру
«Станція ДЧЦМЗ» -
«Для Чого Це Мені Знадобиться?».
Учні, сидячи у парах, можуть розказати один одному і вчителеві, що вони сподіваються одержати
від уроку (теми). Зосередитися на своїй меті допоможе перелік питань:
• Мета…
• Засоби та умови (які засоби є в розпорядженні? Як я можу їх використати?
Що мені ще знадобиться додатково?).
• Зобов’язання (чи прагну я докласти всіх зусиль для досягнення мети?).
• Дії. (Перший крок…, другий крок…, третій крок…).
• Можливі перешкоди (їх передбачення).
• Спостереження та контроль ( як себе проконтролювати?).
• Підтримка (чи потрібна?).
• Перевірка (чи потрібно щось змінити, щоб досягти мети?).
• Самооцінка (наскільки мені вдалося досягти мети?).
Щоб краще сформулювати власну мету, вчитель може порекомендувати учням уявити
(уява – могутній навчальний засіб), як можна використати засвоєні знання в
майбутньому, або погортати підручник у пошуках відповіді.

14. Формування мотивації наФормування мотивації на
окремих етапах уроку.окремих етапах уроку.
 Етап створення вихідної мотивації.
На початковому етапі уроку можна враховувати кілька видів спонукань
учнів:
 актуалізувати мотиви попередніх досягнень («ми
добре попрацювали над попередньою темою»),
 викликати мотиви відносної незадоволеності («але не
засвоїли ще одну важливу сторону цієї теми»),
 посилити мотиви орієнтації на майбутню роботу («а
тим часом для вашого майбутнього життя це буде
необхідно: наприклад, у таких-то ситуаціях»),
 посилити мимовільні мотиви подиву, допитливості.

15.  Етап підкріплення і посилення
мотивації.
Тут вчитель орієнтується на пізнавальні та
соціальні мотиви, викликаючи інтерес
до декількох способів розв’язування задач і їх
зіставлення (пізнавальні мотиви),
до різних способів співпраці з іншою людиною
(соціальні мотиви).
Цей етап важливий тому, що вчитель, викликавши
мотивацію на першому етапі уроку, іноді перестає
про неї думати, зосереджуючись на предметному
змісті уроку.

16.  Етап завершення уроку.
Важливо, щоб кожен учень вийшов з діяльності з
позитивним особистим досвідом і щоб в кінці
уроку виникала позитивна установка на
подальше учіння.
Головним на цьому етапі є посилення оціночної
діяльності самих учнів у поєднанні з оцінкою
вчителя. Іноді важливо показати учням їх
слабкі місця, щоб сформувати уявлення про
власні можливості. Це зробить їх мотивацію
більш адекватною і дієвою.

18. Викликати в учнів емоційний відгук, активізувати пізнавальні
психічні процеси можна враховуючи:
• 1) аналітичний характер подання: критичний,
проблемний;
• 2) підкреслення привабливих сторін змісту: труднощі,
складність (простота, доступність), новизна, відкриття
нового в давно відомому, історизм, сучасні досягнення
науки, цікаві факти, парадокси;
• 3) підбір завдань з цікавим змістом, цікавими
питаннями;
• 4) показ значущості знань, умінь;
• 5) реалізацію міжпредметних зв'язків.

19. • Легкий учбовий матеріал не буде сприяти
виникненню і розвитку нових потреб.
• Інформаційно бідний матеріал також не
викликає і не формує позитивних стійких
мотивів навчальної діяльності.
• Надто складні навчальні завдання, як і надто
прості, не дають дитині змоги реалізуватися,
виявити ефективність і майстерність у
виконуваному, внаслідок чого руйнується
почуття компетентності, знижується
самооцінка й самоповага.

20. Позитивне сприйняття педагогом школярів
і самого себе - один з найважливіших
факторів ефективності навчальної роботи,
оскільки сприяє розвитку у школярів
позитивної самооцінки та внутрішньої
навчальної мотивації. Діяльність учителя
буде ефективною, якщо він професійно
компетентний, здатний створити в класі
атмосферу взаємної поваги, довіри і тепла.

21. Основна методична проблема покладається на
вчителя - використовуючи різні методи і методичні
прийоми формувати цілеспрямовану навчальну
діяльність.
інноваційні технології ( технологія проблемного
навчання, технологія інтерактивного навчання,
проектна технологія, технологія формування і
розвитку критичного мислення та ін.)
 мультимедійні засоби та інформаційні технології.
заохочення і підкріплення досягнень учня у
порівнянні їх не з результатами інших учнів, а з його
ж власними, побудованими на його минулих
успіхах та невдачах, з індивідуальними
стандартами.

24. УСПІХІВ
УСІМ!