Інноваційно-освітній проект “СКАРБИ НАЦІЇ”

1. Київський національний університет
культури і мистецтв
НАУКОВА БІБЛІОТЕКА
Інноваційно-освітній проект
“СКАРБИ НАЦІЇ”

2. Логотип проекту

3. МЕТА
проекту
“СКАРБИ НАЦІЇ”
Формування інформаційно-
бібліографічного ресурсу про елементи
нематеріальної культурної спадщини
України, їх популяризація

4. Нематеріальна культурна спадщина
 – це звичаї, форми представлення і
вираження, знання і навички, - а також
пов'язані з ними інструменти, предмети,
артефакти і культурні простори, - визнані
співтовариствами в якості частини їх
культурної спадщини.
 Іншими словами – це культурно-духовні
особливості, які й вирізняють один етнос від
іншого, формуючи його національну ідею.

5. Передумови, що ініціювали
розробку проекту:
 – актуальність дослідження нематеріальної спадщини
України;
 – можливість реалізації проекту в освітньо-
комунікаційному просторі університету, одному з
найбільших центрів підготовки фахівців культури і
мистецтва в країні;
 – потенційна широка цільова аудиторія, яка у своїй
професійній діяльності потребує знань з цієї тематики
(кафедри музеєзнавства і пам’яткознавства,
культурології, міжнародного туризму);
 – розуміння місії бібліотеки як провідного елементу у
системі опанування, збереження, трансляції та розвитку
українських традицій і культурних цінностей.

6. Завдання проекту
“СКАРБИ НАЦІЇ”
 Популяризація
елементів нематеріальної культурної спадщини України шляхом
проведення зустрічей з майстрами, виставок-презентацій,
видання інформаційних матеріалів.
 Виховання патріотизму, поваги і гордості до національних
традицій.
 Формування зацікавленості у вивченні та збереженні української
культурної спадщини.
 Підвищення культурної самоосвіти студентства.
 Відкриття у науковій бібліотеці КНУКіМ Галереї мистецтв “Скарби
Нації”, де експонуватимуться вироби майстрів петриківського
розпису, косівської та опішнянської кераміки тощо.

7. До національного переліку
нематеріальної культурної спадщини України
включені елементи:
 1). Петриківський
розпис – українське
декоративно-
орнаментальне
малярство ХІХ–ХХІ ст.»
ареал – Дніпропетровська
обл., Петриківський р-н,
смт Петриківка;
носій – Петриківське КП
«Центр народних
ремесел Петриківщини».

8. Традиція косівської
мальованої кераміки
 як традиційне ремесло
Карпатського регіону
XVI-XXI ст.
ареал – Івано-Франківська
обл., Косівський район,
м. Косів;
носій – Косівський інститут
декоративно-
прикладного мистецтва
Львівської національної
академії мистецтв.

9. Опішнянська кераміка
 – техніка
виготовлення
розпису.
ареал – Полтавська
обл., Зіньківський
район, смт Опішне;
носій – ПП
«Гончарний круг».

10. Кролевецькі ткані рушники
 – використання
традиційної техніки
перебору з ремізно-
човниковим ткацтвом,
поєднання червоно-
білих кольорів,
орнаментика.
ареал – Сумська обл.,
Кролевецький район,
м. Кролевець;
носій – КП «Кролевецьке
художнє ткацтво».

11. Козацькі пісні
Дніпропетровщини
 Презентують
унікальність та
історичну значущість
козацьких пісень
Дніпропетровщини
(пісні, в яких
змальовуються козацькі
походи, пісні про
козацьких ватажків,
козацька лірика).
ареал – Дняпропетровська
обл.
носії – фольклорні
аматорські колективи,
неформальні гурти,
окремі особи.

12. Хлібна культура і традиції
 Для українців хліб не лише матеріальна
річ, це – святиня, предмет обожнювання,
оберіг, жертовна страва або й саме
божество чи втілення божественної сили.
 Хліб цілують, ним присягають,
скріплюють договір, з ним пов’язують
добробут і навіть саме життя, адже слова
“жити” й “жито” в українській мові мають
один корінь.
 Популяризуючи хліборобську звичаєву
культуру та українські обрядові хліби, ми
маємо можливість показати самобутність,
глибину і красу українських традицій,
високу духовність нашого народу.

13. До кінця 2015 року Україна має намір доповнити
національний Список нематеріальної культурної
спадщини
Пропонується включити 3 елементи:
 «Решетилівські вишивки й килимарство —
скарби Полтавщини»;
 «Традиційний кримськотатарський орнамент:
роль орнаменту в культурних традиціях
народу»;
 «Караїмська кухня: синтетичне мистецтво
довжиною в століття».

14. Напрямки реалізації проекту
СКАРБИ
НАЦІЇ
Бібліографічний
Творчий
Галерея
мистецтв
Інформаційний

15. «Петриківський розпис»
- об’єкт
нематеріальної
культурної спадщини людства

16. 5 грудня 2013 року
об’єкт «Петриківський
розпис – українське
декоративно-
орнаментальне
малярство ХІХ-ХХІ ст.»
внесено до
Репрезентативного
списку нематеріальної
культурної спадщини
людства.

17. Петриківський ро́зпис, або
«петриківка» –
українське декоративно-орнаментальне народне
малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в
селищі Петриківка, звідки й походить назва цього
виду мистецтва.
Хутір Петриківка був заснований у 1772 р. останнім
кошовим отаманом Запорізької Січі Петром
Калнишевським. Світові «Петриківку» відкрив у ХІХ
столітті один з найзначніших українських істориків та
етнографів Дмитро Яворницький.
Визначальними рисами розпису, що відрізняють його
від інших видів малярства, є техніка виконання,
візерунки, їх кольори, біле або світло-жовте тло.

18.  Петриківський розпис бере початок з настінного розпису
придніпровських хат. Селяни розмальовували свої хати зовні та
зсередини, зображали найчастіше квіти, іноді жанрові сценки з життя.
 На фарби брали кольорову глину й відвари з трав, ягід, овочів. Такі
фарби були недовговічними, тому щороку до Великодня господарі
створювали нові малюнки. Вважалося, у кого хата ліпше розмальована
- у того й життя краще буде. З часом народні умільці почали малювати
композиції з квітів на папері («мальовки») та продавати на ярмарку
недорого «на радість», для прикрашання печей та стін.
 Свої шедеври мешканці села створюють за допомогою пензликів,
паличок, обмотаних тканинами або просто пальцями. Кожна господиня
прагнула зробити свій будинок наймальовнічишим, вважалося, що
яскраві красиві картини є зовнішнім проявом духовних багатств
внутрішнього світу людини. Найстаранніших господарочок в Петриківці
називали «чепурушками». Саме вони передавали навички розпису з
покоління в покоління.
 З настанням Першої світової війни, а потім внаслідок колективізації
1920-х років, що супроводжувалась репресіями проти українців,
петриківський розпис як промисел занепав. Після 1936 року, коли в
Києві відкрилась перша виставка народної творчості, на якій були
показані твори художників із Петриківки, про них дізналася вся Україна,
прийшло і офіційне визнання.

19.  Техніка малювання «від себе» є
однією з визначальних рис
петриківського розпису, що
відрізняє його від інших технік
декоративного малярства.
 Характерною рисою петриківського
розпису є те, що весь малюнок
розпису, ніби розгорнутий на
площині стіни, аркуша паперу чи
декоративної тарілки, має
поверхневе зображення. При цьому
лінії стебел і гілок не перетинаються
між собою, а багато елементів
розпису (квіти, листя, ягоди) мають
силуетне зображення, що само
собою підкреслює декоративне
зображення розпису. Фігури птахів,
звірів, людей мають здебільшого
контурне зображення. Тварин
малюють у профіль, а квіти – в
анфас.
Техніка малювання

20. Традиційні сюжети та елементи
 Основними традиційними композиційними сюжетами
петриківського розпису є декоративні панно, що нагадують
мануфактурні килими XIX сторіччя, «вазон», «букет», окрему
«гілочку» і «фриз». Ці види композицій використовувалися в
настінному розписі як компоненти архітектурного декору
інтер'єра. Характерною рисою традиційної композиції,
петриківського «букета» є розташування в його центрі трьох
великих квіток, зі сторін яких відгалужуються менші за розміром
квіточки і бутони, що завершуються граціозно вигнутими
вусиками і стеблинками лугових трав.
 Класичними елементами петриківського живопису є рослини.
Основними мотивами розпису є польові квіти, гілки калини,
мальви, півонії, айстри. Характерними є зображення акантового
листя (місцева назва – папороть), пуп`янків, перистого
ажурного листя. Інколи квіти та ягоди поєднуються з птахами,
ще рідше зустрічаються зображення тварин і людини, які
повинні мати дещо фантастичний вигляд. Традиційним для
«петриківки» є жар-птах – міфічна істота, яка приносить щастя,
з фантастичними візерунками по всьому тулубі, а не звичайний
різнокольоровий птах.

21. Колірна гама
 Головна колірна гама
класичного петриківського
розпису – червоно-зелена, а
побічна – жовто-синя.
 Справжній петриківський
розпис має бути лише на
білому або світло-жовтому
тлі, але не на чорному, бо
початки цього мистецького
ремесла – у побутовому
розписі печей та хатніх стін,
які на Україні здавна
білилися в білий колір.

22. Символи Петриківки
 «Петриківський розпис – це безліч
символів, які в давнину були
оберегами, прикрашали життя». Мак
символізує боротьбу любові та
ненависті, життя і смерті, волошки –
молоде покоління. Червоний колір –
добро, темно-коричневий – зло.
Оскільки червоного в розписі
найбільше, добро перемагає.
 Букет означає вічне дерево життя,
нескінченну єдність людини та
природи, соняшник – це оберіг
домашнього вогнища. Цибулинка –
сім’я, єдність, спадкоємність
традицій. Калина – жіночий символ.
Будь-яка птаха є вісником сонця на
землі. Але, наприклад, зозуля є
символом вічного кола життя, півень
– гармонії та нового початку.


23. Майстри Петриківки
 Одним з найяскравіших
представників петриківської
школи декоративного розпису
був Федір Панко. Цілу плеяду
майстрів декоративного розпису
виховала Тетяна Пата. До когорти
її учнів належать Марфа
Тимченко, Віра Павленко, Галина
Павленко-Черниченко та інші.
 Щоб майстри селища могли
доводити покупцям автентичність
своєї продукції у 2013 році
створено логотип «Петриківка».

24.  СКАРБИ НАЦІЇ : інноваційно-освітній
проект / Київ. нац. ун-т культури і
мистецтв, Наук. б-ка ; авт.-уклад.
О. О. Скаченко. – К., 2014. – 24 слайди.
Київський національний університет культури і мистецтв
Наукова бібліотека
Авторський інноваційно-освітній проект Олени Скаченко
“Скарби нації”