211

1. Тема: НАРОДНІ ПРОМИСЛИ УКРАЇНИ
Мета: збагатити учнів новими знаннями про народні промисли України;
викликати інтерес до вивчення культури, звичаїв, традицій нашого народу.
Утверджувати в свідомості учнів високі моральні цінності, спрямовані на
засвоєння кращих зразків духовної спадщини. Виховувати повагу до культури та
історії рідного народу, спонукати до збереження історичних пам’яток.
Виховувати моральні почуття і риси поведінки: любов до Батьківщини, уміння
бачити, розуміти прекрасне, милуватися красою; виховувати бажання берегти,
примножувати традиції українського народу.
Форма уроку: інтегрований урок: народознавство, образотворче мистецтво, з
підтримкою ІКТ
Обладнання: виставка виробів ужитково-прикладного мистецтва, тематична
виставка книг, малюнки по темі, пазли, мікрофон, матеріал для роботи в групах,
карта України, мультимедійний комплекс.
ХІД УРОКУ
Вислови на дошці - Ремесло пити та їсти не просить, а само дає.
Ремесло скрізь хліб знайде. Без ума не затешеш і клина.
І. Організація учнів до уроку
Любі діти, у наш клас
Завітали, люди щирі
Привітайте в добрий час
Гостей посмішкою й миром.
(учень. Ми вам раді, добрі люди,
І вітаєм щиро вас,
Та запрошуєм ласкаво
На урок у другий клас)
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
-Діти, подивіться уважно ось на ці речі. Як ви думаєте про що буде йти мова на
сьогоднішньому уроці?
(відповіді дітей)
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

2. 1.Ознайомлення учнів із темою і метою уроку.
Діти, з давніх-давен у нас, в Україні, з покоління в покоління народні майстри
передають своє ремесло, яке і донині ще існує і радує людей своєю чарівною
принадою. Недарма мистецтво нашого народу визнано одним із найбагатших у
світі. Сьогодні ми з вами здійснимо подорож Україною. Відвідаємо різноманітні
куточки нашої держави. Ознайомимося з народними ремеслами нашої
Батьківщини. (слайд 1)
2. Бесіда з елементами розповіді.
—Хто такі народні умільці?
(Люди, які самі навчились робити речі побуту від своїх батьків, дідусів, бабусь.)
Народні художні промисли - явище характерне майже для всіх областей України.
Найбільшої ж популярності в XX ст. досягли такі художні центри, як: Опішня,
Решетилівка (на Полтавщині); Ічня, Дігтярі (на Чернігівщині); Петриківка (на
Дніпропетровщині); Кролевець (на Сумщині); Бубнівка, Клембівка (на
Вінниччині); Яворів та Пистинь (на Івано-Франківщині); Вінниця (в Чернівецькій
області). (показ на крті)
3.Сприймання та усвідомлення нового матеріалу (презентація).
Вчитель. Поряд із землеробством,скотарством та іншими галузями господарства
українці займалися різноманітним ремеслами й промислами. Українські
ремісника виявляли величезні творчі здібності, надаючи своїм речам художньої
виразності й оригінальної форми. (слайд 1)
Різьбярство
Вчитель. Дерев’яні вироби відомі з найдавніших часів. З
дерева виготовляли посуд, знаряддя праці, човни хатнє
начиння тощо.Шедеврами народного мистецтва є різьблені
меблі, шкатулки, ляльки.
Центрами художнього різьблення були села Косів на
Гуцульщині, Диканька на Полтавщині.(слайд 2)
Гончарство
Вчитель. Традиційним і відомим в Україні було гончарство. Розквіту гончарства
на Україні сприяла наявність у надрах землі покладів високоякісної глини.
Учень. Найбільшого поширення набули глиняні іграшки. Полтавські гончарі
славляться своїми іграшками-свищиками, виготовленими у вигляді вершників,
півників, баранчиків, пташок.
Вчитель. Найбільш відомі осередки: Опішня на Полтавщині, Ічня на
Чернігівщині, с. Дибинці та Васильків на Київщині, Косів на Івано-Франківщині.
Декоративно стилізовані форми, пишний рослинний орнамент червоного,
зеленого, білого, коричневого і чорного кольорів надають виробам гончарів
казковості і чарівності. (слайд 3)

3. Ложкарство
Вчитель. Майстри виготовляли ложки, ополоники, миски,
тарілки. Для цього використовувалися такі породи дерев, як
береза, осика, липа, інколи груша. Ложки були
прості(нефарбовані) та руські(золотаві да темно-червоного
кольору).Ложками займалися чоловіки похилого віку – діди.
Кожний в родині мав свою дерев’яну ложку.(слайд 4)
Вишивання.
Учень. Українська вишивка – одне з найдавніших занять кожної селянської
родини. Вона виникла давно й передавалася від покоління до покоління.(слайд 6 )
Вчитель. Основнафункція вишивки – оздоблення одягуі тканин для обладнання
житла. Наші предки оздоблювалиголовніубори, верхній одяг, жіночі та чоловічі
сорочки.Велику увагу приділяли вишиванню рушників і скатертин. У кожному
регіоні Україниіснують свої місцеві варіанти вишивки. Наприклад, у Прикарпатті
— чорні, світло-коричневіі червоні. В нашій області— червоно-чорні, іноді з
додаванням жовтого, зеленого.
Учень. В Україні існує близько ста різних прийомів вишивання: хрестик, гладь,
мережання, бігунець, ланцюжок та інші.
Вчитель. МайстриніДніпропетровщини вишили 20-метровий рушник, який
містить 35 орнаментів, - за числом районів і міст нашої області. це колективна
праця 22 майстрів, що вклали в цю роботусвою любов до України і побажання їй
добраі процвітання. Він вишитий червонимиі чорниминитками, оскільки це
традиційне поєднання кольорів є в народнихтрадиціях усіх районів
Дніпропетровськоїобласті.(слайд 5)
4.Фізпауза(слайд 6 )
Я малюю зайчика – раз,
Ось у нього голова – два…
Це у нього вушка догори – три
Ось у нього куций хвостик – це чотири
І очиці весело горять – п’ять.
Писанкарство
Вчитель. Писанкарство вважається одним із найцінніших
різновидів українського декоративного розпису. В Україні
писанки виконують обрядову, ігрову, декоративну та інші
функції. (слайд 7)
Учень. Писанка пов’язаназі святкуванням перших днів Пасхи. Зі
свяченихписанок починався великодній обід, їх дарували на знак
поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним
оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.
Вчитель. Великі експозиції писанок має Львівський музей, етнографії та
художніх промислів України – понад 11000 штук з 20 областей України.

4. Українські писанки можна побачити за межами України: в Лондонському
королівському музеї, в Санки-Петербурзі в музеї етнографії, в музеях Праги,
Кракова. У наш час мистецтво писанок чарує око розмаїттям орнаментальних
мотивів і буянням насичених фарб, викликаючи загальне захоплення.
Лозоплетіння
Учень. На Україні плетіння має багаті й давні традиції.
Воно виникло, раніше, ніж обробкадерева й металу. Для
роботи використовували лозу, кору молодої липи,
берези, верболіз. (слайд 8)
Вчитель. Плетіння – одне з найдавніших ремесел. До
наших днів збереглися багаточисельні свідоцтва про
плетені предмети першої необхідності. Найбільшого
розвитку в багатьох країнах світу досягло мистецтво виготовлення плетених
виробів в другій половині ХІХ і початку ХХ століть. Цим ремеслом займаються
багато людей і навіть відкривають спеціальні школи. В 90-х роках ХІХ століття
лозоплетіння широко розвивалося на Україні, зокрема в Корсунь-
Шевченківському. А на Чернігівщині збудували лозплетільний завод.
Килимарство
Вчитель. Килимарство – традиційна й поширена на Україні галузь народного
ткацтва. З давніх часів килими служили людині для утеплення й прикрашання
житла, виконували обрядові та естетичні функції.
У наш час значна частина килимів виробляється у західних областях. Їх тчуть для
власних потреб, на замовлення, для продажу, килимарство базується на
спадковості родинного досвіду.(слайд 9)
Петриківський розпис
Вчитель. Співуча, чутлива душа українськогонародунайяскравіше
відбивається у мистецтві народного розпису. (слайд 10)
Усюди розмальовувалидерев’янийпосуд — тарілки, кухлі, меблі —
мисники, полиці, весільні скрині, вози, сани, кінські дуги, малювали
на папері.
Учень. Село Петриківка, відоме всьому світові. Тут займалися
усіма видами розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами
чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах
старовинного мистецтва.
Вчитель. Петриківський розпис – це перлина Дніпропетровщини. Працею і
талантом його створили наші предки та сучасники. Святкуючи своє 80-річчя,
область має чим пишатись, адже саме Петриківський розпис вважають візитною
карткою не лише нашого регіону, але й усієї країни.
ІV.Фізкультхвилинка.(слайд 11)
Дуже просять чоботи, чоботятка!
— Затанцюйте, хлопчики і дівчатка! —

5. То ж заграймо весело гопачок,
хай танцює, стукає каблучок.
Звучить мелодія гопака.
V. Закріплення і систематизація знань, умінь, навичок учнів
1. Робота в групах.
«Кольоровий килимок»
-Я пропоную зібрати пазли і подивитися який вид народних промислів у вас
вийде.(презентують роботу)
- А тепер ви побуваєте в ролі народних майстрів. І так у нас працюватимуть
творчі студії, які розмалюють: «Писанкарі»(писанку), «Вишивальниці»(рушник),
«Гончарі»(глечик), «Різб’ярі»(дощечку), «Петриківські майстри»(тарілку)
( Кожна група по закінченню презентує свою роботу.)
2.Гра «м’ячик»
-То які народні промисли ви запам’ятали?
(створення асоціативного куща)
Народні ремесла
бджолярство
ложкарство
гончарство
плетіння
різьбярство
писанкарство
килимарство
вишивка
3.Гра «Мікрофон»
Назвіть які ви знаєте прислів’я та приказки, де згадуються ремесла?
* Без сокири — не тесляр, без голки — не кравець
* Кравець кравця по наперстку знає.
* Знай чоботар своє правило, а в закрійники не лізь.
* Не кує залізо молот, а кує голод.
* Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує.
* Тонко прясти — швидко порветься.
* Де один грибок, там цілий мішок.

6. VІ.Підсумок уроку.
1.Гра «Будь уважний»
(вчитель називає види роботи, учні плескають в долоні, коли чують вид
народного ремесла)
Ткацтво, вишивка, писанкарство, сапання, копання, плетіння, розпис, рибальство,
садіння, ковальство, підмітання, гончарство, миття, різьбярство.
2. Робота з виставкою книг.
Діти зверніть увагу на виставку книг, в них ви зможете довідатися про ремесла
які ми не згадували на уроці.
VII. Оцінювання учнів
VІІІ.Домашнє завдання
-Можливо ваша бабуся вишивала весільні рушники, а дідусь був ковалем чи
теслярем. Тож підготуйте розповідь про народні промисли, якими займалися у
вашій родині.(слайд 13)