Malowane wsie Powiśla Dąbrowskiego w Polsce. Tradycja i współczesność.

1. Malowane wsie Powiśla Dąbrowskiego
w Polsce. Tradycja i współczesność.
Urszula Gieroń- Muzeum Etnograficzne w Tarnowie (Polska)

2. на Дембровському Повісленню
(Польщa)
Уршула Ґєронь - Етнографічний Mузей
у Тарнові (Польщa)

3. Заліп’є – відоме у світі село
розписних хат, місцевість, що
розкинулась на Дембровському
Повісленню, у межиріччі рік
Вісла і Дунаєць. Цей регіон
розташований у південній
Польщі (Малопольща), який
етнографічно належить до
східних краков’яків. Традиція
розписних хат, незважаючи на
те, що Заліп’є є візитною
карткою цього явища,
зустрічається також і в
кільканадцяти інших селах
цього регіону.

4. РОЗПИСНІ СЕЛА – ТРАДИЦІЯ
Початки цього сягають кінця ХІХ ст.
та мають свої витоки в архаїчному
стилі декорування т. зв. «пацками»
(світлими плямами вапна) повали
та печі у кухні. З часом, первісні
прості розписи перетворилися у
багатші, більше складні рослинні
мотиви. Упродовж столітньої
традиції розписів у Повісленню
відбувалися зміни. Змінювалися не
тільки стилі та способи
розмальовування, але й місця, на
яких вони здійснювалися. Раніше
для малювання використовувалися
барвники з вапна, глини, сажі та
крейди (білий, чорний, світло-
коричневий), а також пензлі із
соломи, кінського волосу та
березових гілок.

5. Відкриття пофарбованого Домбровського Повісля
Відкривачом мистецтва Домбровського
Повісля був більш 100 років тому (в
1905 році) краківський городянин і
любитель народного мистецтва -
Влаислав Гікель. У простих малюнках
він побачив красу чистого джерела
народного мистецтва та традицій.
Гікель писав про феномен живопису
на Домбровському Повіслі в
етнографічним журналі: «Народ»
(Lud). Завдяки його описам, ми
знаємо, що жінки там малювали
квіткові візерунки не тільки на папері,
а й прикрашали малюнками стелі,
стіни, вікна, печі, комоди (меблі) і
тарілки. Мандруючи по Повіслі зібрав
багату колекцію малюнків на папері, а
в 1905 році передав іх в музей.
Колекція найстаріших малюнків в
даний час зберігаєтся в колекції
Етнографічного музею в Кракові. Влаислав Гікель (1905 р.) ^

6. ТРАДИЦІЯ
Сьогодні для розмальовування
використовуються професійні
пензлики та сучасні фарби із
яскравими кольорами. Давній
геометричний уклад із крапок
(пацків), через прості квіткові
мотиви із крапок, розвинувся
у казкові стилізовані квіткові
мотиви. Їх утворюють квіти, які
поширені у природі (садові та
польові, суцвіття збіжжя), які
малярки передають у
відповідності до власного
уявлення та стилю.

7. СУЧАСНІСТЬ
З’являються також і фантастичні
квіти, із придуманими образами
та кольорами. Кожна із малярок
має свої улюблені мотиви,
барви та композицію квітів.
Картини оздоблюють
різноманітні поверхні –
прямокутні (т. зв. «килими»),
квадратні («папір»), округлі
(стеля навколо ламп, тарілки),
ромбовидні («наріжники»),
дугоподібні (під іконами, під
вікнами), зубцеподібні
(обрамлення над вікнами,
комодом), смугами (фризи на
стелі, зовнішніх і внутрішніх
стінах).

8. Mальованки
.

9. Народне мистецтво Дембровського Повіслення
Розписні орнаменти колись
виконувались лише всередині
хати – навколо печі та повали,
переходячи на ціле помешкання:
стіни, стелю, місця навколо ікон,
вікон, дверей, а згодом вийшли
на зовні хати. Розписами почали
покривати і зовнішні стінки
будинків: навколо вікон, дверей,
фронтальні стінки. Почали також
оздоблювати і господарські
споруди – стайні, стодоли, шопи, а
також пивниці, криниці, собачі
будки, курники, голубники і навіть
окремі дерев.

10. СУЧАСНІСТЬ
Урбанізаційні процеси, які
розпочинаються із 50-х рр. ХХ ст.,
змінювали зовнішність
повісленських сіл, призводячи до
зникнення традиційної
дерев’яної архітектури. Сучасне
муроване будівництво стає
новою основою для малярської
творчості мисткинь із
Дембровського Повіслення.
Талант та досвід композиції
дозволив їм адаптувати
орнаментику для сучасних
архітектурних форм і
внутрішнього оздоблення.
Малярки виконують свою працю
не лише виключно на стінах, але
й на папері, картоні, дерево-
волоконних плитах.

11. КОНКУРС «РОЗПИСАНА ХАТА»
Традиції заліп’яньської творчості поширив та
продовжив конкурс «Розмальована хата»,
який організував Окружний музей у Тарнові.
Він відбувається щорічно вже на протязі 52
років. Це є найстарший такого типу конкурс
народної творчості. Його ціллю є підтримка
та документування традиції розмальованих
будинків Дембровського Повіслення. У
конкурсі передбачено різні категорії і
проводиться оцінювання за наступними
критеріями: збереження давніх традиційних
розписів, створення нових (сучасний
розпис), підтримка заліп’яньської творчості,
творчість дітей та молоді. Зазвичай у
конкурсі приймає участь приблизно 100
малярок із Заліп’я та околиць, з яких третина
– це молодь та діти. Участь старшого,
середнього та наймолодшого покоління дає
надію на те, що традиція розмальовування
збережеться ще на багато років. Ця
унікальна галузь народної творчості, на
протязі свого понад столітнього існування,
розвивалась завдяки понад 200 маляркам
(132 зафіксовані у конкурсних протоколах від
1976-2013 рр.).

12. Феліція Цурилова
Відомою заліп’яньською маляркою
і найважливішою особистістю, яка
пов’язана із традицією кольорового
розпису домів на Дембровському
Повісленні, була Феліція Цурилова
(1903-1974). Вона прославила село
Заліп’є в країні і у світі завдяки
своєму талантові та особистій вірі в
ідею поширення цієї унікальної
галузі народної творчості.
Мисткиня вірила у цінність місцевої
традиції оздоблення і постановила,
бачачи яке воно прекрасне і цінне
та водночас крихке і нетривале,
зберегти для нащадків. Присвятила
цьому 50 років свого життя,
віддавши його творчій і суспільній
діяльності.

13. Музей-садиба Феліції Цурилової
Після смерті Феліції Цурилової будинок,
в якому вона прожила все своє життя і
де свідомо зберігала давній устрій, став
живим документом її життя. Він
залишився відкритим для відвідування і
виконує музейні функції, оскільки від
1978 р. став Відділом Окружного музею
у Тарнові. Ним опікується внучка
малярки, якій вона заповіла свій спадок.
Садиба має чотирибічний уклад, в
якому не лише дерев’яний будинок з
початку ХХ ст., але й стайня, стодола й
криниця. Будинок, із двосхилим дахом і
зрубних, оздоблених розписами стін,
зберіг типовий для краківського регіону
внутрішній уклад із поділом на сіни,
житлова кімната, кухня та комора.

14. У кухні
У кухні привертає увагу
традиційна піч, помальована на
синьо із барвистим квітковим
розписом, а також різні давні
речі: лави, креденс із
розмальованим посудом,
скриня. Стіни і стеля оздоблені
кольоровими квітковими
мотивами. Стіни оздоблені
також розвішаними
мальованками, літографіями і
старими фотографіями.
Цілісність доповнюють вироби
із паперової пластики: численні
букети з паперових квітів,
весільного та великоднього
галуззя

15. «біла ізба»
В житловій кімнаті (т. зв. «біла
ізба») зберігаються не менш
цікаві розписи на стелі та стінах.
Тут знаходиться ліжко,
застелене розмальованим
покривалом і високо
викладеними вишитими
подушками. Поруч із ліжком
завішані розмальовані
заліп’яньські килими, т. зв.
«дивани». В кімнаті поставлена
вітрина із народним строєм,
який зробила і носила Феліція
Цурилова, а на стінах висять
численні літографії, фотографії,
полички із іконами, оздоблені
паперовими квітами.

16. сіня
У сінях на стелі збереглися
старі чорно-білі розписи.
Стіни і двері прикрашають
паперові картинки-розписи,
витинанки і прикраси із
важків.

17. міні-скансен
Недавно у міні-скансені з’явився
новий об’єкт – дерев’яна, покрита
соломою селянська хата з ІІ
половини ХІХ ст. Її блакитні стіни
декорувала розписами внучка
Феліції Цурилової.

18. Феліція Цурилова
Вона практикувала все характерні
для регіону галузі мистецтва,
розроблюючи свій стиль, склади
композиції і кольористику. Творила
розпис стін, фарбування на
картонах, кераміці і тканинах, різні
види вирізок, вишивку і художні
виробиз паперу. Працювала в
міжвоєнний період, а свій і талант
розвинула в Польської Народної
Республіці. Вона стала активним
пропагандистом народної культури
і активістом з модернізації
сільських місцевостей. Запевнила
пропромоцію Заліпя, інтерес
туристів, покупців, участь в
виставках, ярмарках, фестивалях і
замовлення на художні роботи в
Польщі і за кордоном

19. Феліція Цурилова - Mальованки на картоні
Використовувала всі типові
для регіону види творчості,
виробляючи свій стиль,
композиційні мотиви та
кольористику. Творила
настінне малярство,
мальованки на картоні
мальованки на картоні,
кераміці і тканині, різнорідні
витинанки, вишивку,
паперову пластику.

20. витинанка
Окрім таких форм
живопису для регіону
характерною є також
витинанка. Це може бути
проста, двоколірна типу
негатив-позитив, яка
вирізується із кольорового
паперу, наклеєного на
картон, або більш складна
– ажурна – вирізана із
технічної кальки,
оздоблена розписами.

21. витинанка
Вирізка з паперу може бути
простою, двобарвна,
нав’язуваюча до архаїчних
„фаєрок” (плит кришки). Цей
метод полягає на розрізанні
на навпіл складеному
кольоровому папері
симетричного, не складного
візерунка і приклеюванні
його на контрастний колір
картонної підкладки. Інший
тип це негатив-позитив
(«праве - ліве»). Методика
його здійснення полягає на
визрізанні з кольорового
папіру простого мотиву
квіткового або
зооморфічного (наприклад
півенів) і приклеювання на
картон з використанням двох
зрізаних поверхонь.

22. витинанка

23. керамікa

24. керамікa

25. Одяг
Одяг із
Дембровського
Повіслення
привертає увагу
характерною
червоно-чорною
вишивкою на
сорочках і багато
оздобленими
квітковими
мотивами
корсетами.

26. Одяг

27. форми обрядової пластики
Розвинуті також різні
форми обрядової
пластики: весільне та
великоднє галуззя,
писанки, паперові
квіти, які збираються у
букети або гірлянди, а
також «весняні
павучки», які
підвішуються до стелі
для оздоблення.

28. Wyroby pamiątkarskie
Як малярський грунт
використовується вироби ремесла
з Галичини з Молопольщи виконані
з природних матеріалів - в
основному кераміки („biskwitа” або
неглазурованої з Лисій Горі і
Віснича) і деревини (столярних і
бондарских виробів з Журовій і
Шежина). Це керамічні дзвіночки,
сливочники, вази, тарілки, фігурки
тварин, скарбнички, свистульки,
яйце. Заліпянські квіткові мотиви
наносяться на іржаві або білі
(глазур) фони. У групі виробів з
деревини є мініатюри бондарного
посуда, коробки і ящики, лопатки,
ковші, підноси, обробні дошки.

29. Характеристика осередка
• домбровське Повісля є регіоном, де на відносно великої території
культивується народну творчість у вигляді: розмальовки, вирізок, художніх
виробив з паперу, ритуального мистецтва, орнаментів народного костюма
• мистецтво - народні промисли розвиваються і еволюціонують тут протягом
100 років
• населення Повісля мають особливу художню здатність і потребу
спілкуватися з мистецтвом
• у групі практикуючий мисткцьке ремесла в регіоні Повісля - знаходиться в
останні 50 років приблизно в 100 чоловік (в цілому приблизно 200 осіб.).
• малювання практикуване є представниками різних вікових груп і в
основному це є жінки
• це вид мистецтва, де головним декоративним мотивом є квіткові візерункі у
вигляді орнаменту, (розетки)
• квітковий мотив розшаруваний в стилі, композиції та підлягає еволюції
• «розфарбування-малюванка» захоплює простір - існує як декоративний
елемент стін будинків, сільськогосподарських будівель, інтер'єрів, художніх і
утилітарних предметів
• апогей малювання падає на ранні літні місяці і має відношення з конкурсом
„Малювана Хата”
• передача традиції - сім'я, школа, світлиця, Музей Ф. Цурилової і Будинок
Художниць

30. Agnieszka Rachmaciej - Kuzie

31. Kazimiera Borek -Zalipie

32. Jan Szlosek - Zalipie

33. Maria Sierak - Zalipie

34. Genowefa Kochanek - Bolesław

35. Maria Chlastawa - Zalipie

36. Maria Ruta - Niwki

37. Zofia Janeczek - Zalipie

38. Wanda Micek - Zalipie

39. Leokadia Golonka - Zalipie

40. Janina Kruk - Zalipie

41. Stanisława Curyło - Zalipie

42. Wanda Racia - Zalipie

43. Maria Światłowska - Zalipie

44. Alina Kiepus - Kłyż

45. Dorota Szczygieł - Niwki

46. Joanna Krok - Zalipie

47. Dziękuję za uwagę
Дякуємо Вам за увагу
• Етнографічний музей у Тарнові: POLSKA
33-100 Tarnów
ul. Krakowska 10
tel. +48 14 622 06 25
• mail: etnografia@muzeum.tarnow.pl
• Tłumaczenie na język ukraiński: Jerzy Kuśnierz
• Fotografie: Urszula Gieroń, Robert Moździerz,
Archiwum Muzeum Etnograficznego w Tarnowie