1. Експозиції історико-краєзнавчого музею «Перевесло» - справжня
ілюстрована енциклопедія минулого нашого народу, в якій утаємничений код
його минувшини. Історичнебуття міст, містечок, селищ, сіл нашої держави –
це та різноманітна мозаїка, з якої складається загальна картина історичної
долі України, її піднесень і падінь, перемог і поразок, і, звичайно ж, еволюції
того самобутнього духу, який допоміг нашому народовівистояти перед усіма
загрозами, зберегти свою самостійність, неповторність і яскраву
оригінальність.
Експонати музею зібрані дітьми під час фольклорно-етнографічних
експедицій по навколишніх селах розраховані, як відомо, переважно на дітей,
підлітків і молодь. І поява такої зацікавленості тут аж ніяк не є випадковою –
адже саме юні історики, краєзнавці, народознавці (зокрема в рамках
діяльності Малої Академії наук) дедалі частіше присвячують свої роботи
історії рідних міст і селищ. Ту є матеріали з історії міської геральдики,
місцевих унікальних виробів декоративно-прикладного мистецтва, записи
фольклорної спадщини.
Переконуємося, що не менш зацікавлені музейними надбаннями і
відвідувачі інших вікових категорій – насамперед тих, хто по-справжньому
закоханий у минуле рідного краю. Із почуттям гордості за рідний куточок
ведуть господарі своїх рідних, які завітали на гостини із далеких країв, щоб
причастилися вони чистою джерельною водицею із криниці духовності
нашого села Хитці.
Цій інформації передує зустріч на подвір'ї школи учасниками етно-
гурту «Чорнобривці» , де солом'яного бичка «випасає» Мигаль Тетяна
Семенівна, учні виконують дитячі співаночки, а дорослі співають « Ой за
гаєм, гаєм зелененьким…». Послухавши бабусю, відгадавши її загадки,
потанцювавши жертовний танок вас запросять до рушникової світлиці у
вестибюлі школи.
Рушникова світлиця школи
Крилами рушників, візерунками серветок, скатертин, хустинок
відтворено тут мистецький світ простої сільської трудівниці декількох
поколінь. Найдавніший рушник 1912 року «Дерево роду» належить родині
Січкар П. М; фрагмент рушника 1947 року свідчить про те, що у родині
Болгової В.М., як і в багатьох у селі, через призму труднощів, голоду і
холоду бачила майстриня красиве і мирне майбутнє.
Техніка вишивки хрестик, гладь полтавська і болгарська, орнамент
переважає рослинно-геометричний з квітковими та зооморфними
елементами. Є рушники із словами-побажаннями та іменні з ініціалами чи
іменами рідних і близьких. Петро Гончар, який відвідав наш музей на етапі
його створення нам радив: ретельно зберігати всі зразки рукотворного шитва,
2. адже якщо рушник «прожив» 50 років, це вже раритет, музейний експонат і
його необхідно зберігати як вишиваний код українця.
Більше двохсот рушників є в рушниковій світлиці та музеї
народознавства і їхню вишивану інформацію час від часу читаємо,
використовуємо під час спілкування з гостями та екскурсантами музею.
Філіалом експозицій рушникової світлиці є розділ«А сорочкамамина
біла, біла…». Тут зібрані домоткані сорочки с. Хитці кінця ХІХ початку
ХХ ст. Мигаль Тетяна Семенівна майстриня-вишивальниця зберігає
автентичний костюм своєї свекрухи і передає вміння вишивати нашим
дівчатам.
Музей історії школи
Далі екологічною, топонімічною доріжкою учні екскурсоводи
проведуть вас до музею історії рідної школи. Тут в експозиціях: «Дерево
шкільного роду», «Будні і свята сільської родини», «Вчора учні, сьогодні
вчителі», «Славні люди поруч», «Літопис шкільництва с. Хитці», «Важка
Грицева шкільна наука» відтворено основні віхи просвітницько-культурного
розвитку рідного краю. Родзинкою цього музею є голограми історичних
цінностей України. Які виготовили і подарували нам студенти Київського
університету ім. Т. Шевченка під керівництвом професора С.Г.Одулова.
Група викладачів університету та консерваторії влітку 2016 р. відвідали наші
музейні кімнати, були приємно вражені, що на «найукраїнішій» землі є і
буде Україна, про що і свідчать експозиції музею «Перевесло». Після
зустрічі ми одержали посилку із голограмами, пекторалі, золотого кабанчика
та античних фігур.
Зв'язокіз вченими підтримуємо. Кожного року, їдучи на Прикарпаття,
Чернівці, Львів на Різдвяні Акції зустрічаємось в Києві: щедруємо,
колядуємо, розглядаємо нові вишиті проекти, обмінюємось подарунками-
оберегами.
Музей народознавства
Не менш цікавою буде ваша екскурсія до музею народознавства.
Сучасна популярність таких музеїв змушує нас шукати новітні технології
організації репрезентаційної діяльності. Екскурсоводи-учні зустрінуть на
міні-подвір'ї села ХІХ – початок ХХ ст., де відпочивають від праці знаряддя
роботи в полі, на жнивах, косовиці, на току, по господарству. Від розділу
«Сільське подвір'я» стежинапізнання приведе до Гончарського яру, де глину
брали гончарівміли і виготовлялиглечики, полумиски, тикви, діжі, куришки.
Велика колекція зразків глиняного посуду свідчить про те, що в Хитцях
процвітав промисел гончарювання. Хитцівські «горшечники», як їх
називають місцеві жителі, жили на кутку Гончарівка, мали свої буди-
халабудки в кінці городів і там випалювали готовіпредмети посуду. Ляшенко
Станіслав досліджував цю тему, написав роботу МАН «Хитцівський
осередок гончарювання ХІХ – поч. ХХ ст.», одержав перемогу в обласному
конкурсі, зайнявши ІІ місце. А Лідія Олександрівна Буня донька і сестра
3. відомих гончарів і до сих пір з гордістю за рідних зберігає глиняний посуд
виготовлений їхніми руками.
Гончарний промисл у нашому краї був поширений, існував
Гадяцький гончарський цех, але жорстка податкова політика і віддаленість
від ринків збуту виробів зробили свою справу: гончарство хитцівське і
гадяцьке припинило своє існування в 1952 році.
Звичайно ж, ми не можемо уявити сільської хатини без її осердя –
печі. Вона і годувальниця і лікувальниця і берегиня і краса оселі. Наша
модель печі пригостить гостей смачними пампушками із часником та
узваром. А поки ви смакуватимете, екскурсоводи проведуть стежками
історії розділу «Господарювання і відпочинок».
Жлукто, жорна, ночви, праски, рубель і качалка, ковганка, совочки,
короб – це атрибути праці по господарству. А вертеп, наївне малярство,
вишиті картини, зразки поширених ікон в селі, серед яких «Успіння
Богородиці» 1902 р. – несуть інформацію про високе і земне начало
духовного і матеріального, що оточувало селянина протягом життя.
«Куточокукраїнського одягу» охоплює історію розвитку народного
костюма з давніх давен. Тут прядки, фрагменти ткацького верстата, зразки
традиційного одягу селян, стенд із зображеннями народногокостюмарізних
регіонів України. Обрамлює вхід до музею домотканий рушник – дорога, і
по домотканій доріжці ви вийдете із музею в світ сучасний. А про те, що тут
теж буде важко нагадає вам ярмо, яке висить над входом до кімнати.
Постійно діюча виставка «Вишитий світ сучасного мистецтва» заворожить
своєюкрасою у актовій залі школи. Тут етно-гурт «Чорнобривці» вишиває і
репрезентує рукотворні проекти на полотні. За 10 років творчої діяльності
«Чорнобривці» мають до десятка мистецьких виробів. Першим серед них
був рушник Гадяцький ювілейний до 350-річчя Гадяцького договору, а
після нього – карта «Вишивана геральдика України», панно «Писанкова
Україна», рушник «Благословенніви, стежки Сковороди», який подарували
ми Харківському університету ім. Каразіна під час Х Сковородинівської
філософської конференції – це полотняні письмена нашого народу.
Рушник-колос «Хитцівському роду – нема переводу» та рушник –
вінок єднання українського народу – стали преможцями у 2016, 2017 роках
обласного свята «Великодня паска» УПЦКП, за що були нагороджені
поїздкою до християнських святинь м. Києва.
Стали учасниками рекорду України у вишивці прапорів обласних
центрів нашої Батьківщини, за що одержали Диплом в Українському домі
м. Києва. Міжнародний проект до 360-річчя підписання Гадяцької унії «Віра,
Надія, Любов» одержав високі оцінки від представників трьох держав під
час святкування цієї знаменної дати в с. Червоний Кут Сарівської сільської
ради цьогоріч.
В даний час працюємо над проектом «Благосовеннакриниця духовної
родини Драгоманових», де на фоні Зеленого гаю вишиті портрети
М.Драгоманова, О.Пчілки, Лесі Українки із висловами про рідний край
слугуватимуть візитівкою нашого колективу. Можливо проекти невисоко
4. досконалі у техніці вишивання, але в номінації унікальність вони
заслуговують на увагу.
Репрезентуємо діяльність музею «Перевесло» своїм гостям, а вони у
нас бувають доволі часто. Це і районні, обласні, Всеукраїнські семінари,
конференції вчителів, викладачів, органів самоврядування. Спільні свята і
обрядодійства з музейними працівниками, обмін досвіду із
липоводолинськими, роменськими, зінківськими, лохвицькими колегами.
Екскурсії польської учнівської молоді, німецьких фермерів, християнських
місіонерів США, латвійських театралів запам'ятались нашим учням і
викликали гордість у юних серцях за нашу рідну Україну.
Згідно Концепції нової української школи музейна справа повинна
сприяти формування компетентністних складових молодого громадянина
України.
Краєзнавчуроботу любимо, проводимо, впевнені, що вона необхідна.
Маємо успіхи: у 2005, 2007, 2010 ми були переможцями у Всеукраїнській
Акції «Я громадянин» і були нагороджені у Верховній Раді України за кращі
краєзнавчі розвідки.
У розділі «Славні люди поруч» вміщені світлини зустрічі з
В.А. Ющенком, Ю.В.Тимошенко, П.Симоненко під час перебування у м.
Києві в музеї архітектури та побуту України в Пирогово та Верховній Раді.
Тут же знаходяться матеріали про спілкування з народним художником
України В. Бариновою-Кулебою,про творчість якої ми писали роботи МАН.
Якщо ми хочемо мати потужну державу, то маємо вивчати й добре
знати свою історію, адже вона в нас багата і славна так говорить історик
І.Жук.
І в цьому процесі вивчення свого минулого важливу роль відіграє
історико-краєзнавчий музей «Перевесло» нашої школи.
