Л.Меленець. Усвідомлення історії свого народу – шлях до національного відродження

1. Людмила Іванівна Меленець,
старший викладач
кафедри дошкільної
і початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка,
кандидат педагогічних наук
Усвідомлення ііссттооррііїї ссввооггоо ннааррооддуу
–– шшлляяхх ддоо ннааццііооннааллььннооггоо
ввііддрроодджжеенннняя

2. ННааццііооннааллььннаа ддооккттррииннаа ррооззввииттккуу
ооссввііттии ((NN 334477//22000022))
•Освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно-історичних
цінностях Українського народу, його традиціях і духовності.
•Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній самоідентифікації,
розвитку культури Українського народу, оволодінню цінностями світової
культури, загальнолюдськими надбаннями.
•Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною
складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина,
патріота…
•Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та
молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність і цілісність
особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі
інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, виховання
громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і
діяльності, спрямованої на процвітання України.
•Головними складовими національного виховання є громадянське та
патріотичне виховання

3. ТТаарраасс ГГррииггооррооввиичч ШШееввччееннккоо
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу.
Та читайте
Од слова до слова.
Не минайте ані титли
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?

4. Феномен ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ВИРОСЛО НОВЕ
ПОКОЛІННЯ
УКРАЇНЦІВ,
ЯКІ ДУХОВНО
ПОХОДЯТЬ
САМЕ ВІД
ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
Уособленням постаті
Тараса Шевченка
стали душа
українського народу,
його ідея та серце.
Він несе полум'я надії
і віри в кожну оселю,
освітлює цю оселю
своїм портретом,
мов ікона.

5. Селянське подвір’я

6. ЧЧиияя ххааттииннаа,, ззооббрраажжееннаа ннаа ммааллююннккуу ТТ.. ШШееввччееннккаа??
ММоожжллииввоо,, ццее яяккииййссьь ппооееттииччнниийй ооббрраазз,,
щщоо ссииммввооллііззууєє ззннееддооллееннуу УУккррааїїннуу??
Під зображенням напис, зроблений В. В. Тарновським.

7. РРооддооввіідднніі ккоорреенніі ТТ..ГГ..ШШееввччееннккаа
Прадід – Андрій Товстик-Безрідний (до поселення в
Кирилівці (Керелівці) був «кошовим писарем Запорозької
Січі» (за сучасним порівнянням, керівником у
генеральському званні головної канцелярії Міністерства
оборони УКРАЇНИ). Одружився на дівчині-кріпачці
Євфросинії Шевченківній, прийняв її прізвище,
кріпацький стан і започаткував чумацький рід кріпаків
Шевченків. Правильне звучання прізвища Шевченко
запропонував, скоріше за все сам Андрій, оскільки був
найбільш грамотною людиною, а свою писемність та
вміння говорити кількома мовами не афішував. Саму
Євфросинію називав лагідно «Шевченківна».

8. РРооддооввіідднніі ккоорреенніі ТТ..ГГ..ШШееввччееннккаа
Дід – Іван Андрійович Шевченко «був богатирської
сили січовик, кіннотник, спритний, працелюбний
довгожитель; він і в дев’яносто років їздив верхи»
(Д.Красицький, «Слово і час», 1991, № 5, с. 86). Був тричі
одружений. Від першого шлюбу з Горпиною
Сергіївною народилися діти – Григорій (батько
Тараса), Омелян, Олена, Сава, Євдокія, Павло,
Євдокія (друга). Від другого шлюбу з Марфою
Василівною народилася донька Домникія, яка
прожила всього 8 років. Третій раз Іван Андрійович
одружився на Марії Омелянівні Грушівській, але
дітей, ясна річ, уже не мав.

9. Родовідні корені Т.Г.Шевченка
Батько – Григорій Іванович Шевченко, за
спогадами родичів, був селянином середнього
достатку. До самої смерті чумакував, тобто їздив
по рибу й сіль у Крим, на Азовське море, складна
служба чумака непогано в ті часи оплачувалася.
Мав велику пасіку, в його господарстві були воли,
корова, вівці з ягнятами. Досягнувши середнього
рівня достатку, батько Тараса ніколи не працював
на панщині, а відкуповувався від неї за рахунок
коштів, які отримував від чумацького бізнесу.

10. РРооддооввіідднніі ккоорреенніі ТТ..ГГ..ШШееввччееннккаа
Тарас Григорович Шевченко народився
в хаті діда Якима в Моринцях, бо мама,
Катерина Якимівна, народити захотіла
в батьковій хаті, де й сама побачила світ
і провела юні роки. У хаті Якима Бойка
господарювала Катеринина мачуха Меланія,
привітна, ласкава бабуся. Хатина діда
Якима, у якій народився Тарас,
перебудована сином Якима – Павлом
Якимовичем Бойком, простояла до 1918 р.

12. ТТВВООРРИИ ППРРОО ТТ..ГГ..ШШЕЕВВЧЧЕЕННККАА
• Васильченко С. «В бур'янах»,
• Іваненко О. «Тарасові шляхи»,
• Красицький Д. «Тарасова земля»,
• Косарик Д. «Син-колос»,
• Ільченко О. «Петербурзька осінь»,
• Смілянський Л. «Поетова молодість»,
• Костенко В. «Стежки до Кобзаря»,
• Кониський О. «Тарас Шевченко-
Грушівський: хроніка його життя» та інші.

13. ППііддггооттууввааллаа ЛЛююддммииллаа ММееллееннееццьь,,
ссттаарршшиийй ввииккллааддаачч ккааффееддррии ммееттооддииккии ттаа ппссииххооллооггііїї
ддоошшккііллььннооїї іі ппооччааттккооввооїї ооссввііттии
ІІППППОО ККУУ ііммеенніі ББооррииссаа ГГррііннччееннккаа,,
ккаанндд.. ппеедд.. ннаауукк
ll..mmeelleenneettss@@kkuubbgg..eedduu..uuaa
За матеріалами науково-популярного нарису
про Т.Г.Шевченка та його родовід:
Чанін С. В. Великий рід людини /
К. : Тов «ЕЛІБРЕ», 2008. – 160 с.