24 липня, православні та греко-католики вшановують день пам’яті святої рівноапостольної княгині Київської Ольги, у хрещенні Олени. У 1547 році вона була зарахована до лику святих. Велика київська Княгиня Ольга оповита славою, як у літописах, так і в народних легендах. Це, певно, найвідоміша жінка за всю нашу писану та неписану історію. Недаремно ж новітня Українська держава на відзначення заслуг жінок у розвитку Української держави, духовному відродженні нації, вихованні дітей встановила відзнаку Президента України «Орден княгині Ольги» I, II, III ступеня. Насправді, знаємо ми про Велику Княгиню Київську дуже й дуже мало, достовірних відомостей вкрай недостатньо, крихти, які можемо віднайти у прадавніх літописах, безмежно скупі, часто важко піддаються розшифруванню та аналізу, до того ж, часто суперечать один одному. Але це цікаво – розгадувати таємниці життя знаменитих історичних постатей! Більше дізнатися про княгиню Ольгу ви можете у матеріалі Чернігівської обласної бібліотеки для дітей: та у відео каналу імені Шевченка: Таємна історія Княгині Ольги

1. Загадки
і таємниці
княгині Ольги

2. Навіть при побіжному погляді на
знамениту володарку виникає стійке,
сильне враження потужної, незрівняної
волі, характеру переможного,
незламного – і водночас... загадковості.
Справді, знаємо ми про Велику
Княгиню Київську дуже й дуже мало,
достовірних відомостей вкрай
недостатньо, крихти, які можемо
віднайти у прадавніх літописах,
безмежно скупі, часто важко піддаються
розшифруванню та аналізу, до того ж,
часто суперечать один одному.
Але це цікаво – розгадувати таємниці
життя знаменитих історичних постатей!

3. Дата народження княгині
Ольги достеменно не відома
(історики пропонують такі версії:
903, 910 і навіть 920 роки).
Але більшість літописних
джерел вказують на те, що вона
прожила близько 80 років.

4. Щодо походження княгині Ольги є різні
міркування учених.
Прихильники норманської версії
вважають, що Ольга має варязьке коріння,
оскільки її ім’я відповідає імені Хельга,
поширеному в Скандинавських країнах.
Інші вчені вважають, що Ольга має
слов’янське походження, а дослідники з
Болгарії припускають, що Ольга родом не
зі Пскова, а зі схожого за звучанням міста
Плиска, яке колись було столицею
Болгарії.
За галицькою версією майбутня
правителька народилася у Плісненську
(тепер с. Підгірці, Бродівського р-ну,
Львівської обл.).

5. Жодна з названих легенд не дає
однозначної відповіді й на те, з якого
ж роду походила Ольга.
Найменш вірогідною вважають
історики легенду про селянське
походження княгині.
Але дуже ймовірною є версія про
болгарське – королівське чи
князівське – походження Ольги, бо її
непересічний розум міг бути не лише
вродженим, а й результатом елітної
освіти та аристократичного
виховання.
В її жилах, очевидно, пульсувала
царська кров.

6. Існують різні версії про першу зустріч
Ольги та її майбутнього чоловіка – князя
Ігоря. Їхня перша зустріч овіяна легендами.
За однією версією князь був на полюванні
на малій батьківщині княгині. Раптом йому
на перепоні стала річка, яку не можна було
перейти в брід. Княжич засмутився, але
потім побачив човен, який прямував йому
назустріч. Уже пливучи в тому човні, він
помітив, що за перевізника – не юнак, а
дівчина, та ще й неймовірної вроди.
Перевізником якраз і була його майбутня
суджена.
Ольга ж з першої зустрічі полонила Ігоря
не тільки своєю красою, а й своїм розумом.

7. За свідченням Нестора літописця, Ігор
узяв Ольгу за дружину в 903 році. А син
Святослав у них народився лише через
30 років, що виглядає досить таки
сумнівно. Адже на той час Ользі мало
бути вже 50 або 55.
Та й навряд чи могутній князь став би
так довго чекати народження
спадкоємця.
Крім того, літопис свідчить, що 970 р.
Святослав посадив трьох своїх синів на
князівські столи.
Тому цілком логічним є припущення,
що Ігор одружився з Ольгою десь у 930
році, а син Святослав народився в 942.

8. За часів князювання Ігоря на великому
київському столі Ольга залишається на других
ролях, але все ж безпосередньо впливає на вчинки
свого чоловіка.
М. Грушевський писав: «Олег і Ольга се
легендарна пара премудрих і хитрих князів,
котрі вміли постояти за себе».
Подібність їхніх імен – Олег і Ольга – сприяла
тому, що у народній пам’яті вони виступають як
творці єдиної державницької традиції. Не
виключено, що такий звуковий збіг в іменах не є
випадковим.
Якщо пристати до думки про те, що Олег привіз
Ольгу з Болгарії, то приїхала вона на Русь під іменем
Олена, а тут Олег міг дати їй нове ім’я – Ольга,
підкресливши цим спадкоємність княжої традиції, а
головне – поєднання її з королівською кров’ю.

9. Свою кар’єру повновладної княгині
Ольга розпочала досить тиранічно.
Як пише вітчизняний літопис, за
убивство чоловіка вона здійснила низку
вигадливих підступів проти древлян:
спочатку стратила лютою карою бояр
древлянського князя Мала, які приїхали
до неї сватати її за свого князя; інше
древлянське посольство вона спалила в
лазні; нарешті, Ольга наказала повбивати
тих древлян, які прийшли до неї на тризну
по князеві Ігорю й понапивалися там.
Після цього Ольга спалила столицю
древлянського племінного союзу –
фортецю Іскоростень.

10. Крім того, історична вірогідність
описаних подій викликає у дослідників
великі й доволі обгрунтовані сумніви.
У всіх сюжетах, що становлять зміст
оповіді про помсту Ольги, лежить
виразний відбиток їхнього фольклорного
походження.
Скоріше за все, то є витвір народної
фантазії, яка спирається на літературну
традицію.
І.Франко, М.Грушевський та й інші не раз
відзначали, що Ольжина розправа над
Іскоростенем є модифікація доволі
поширеного в літературі різних народів
«мандрівного» сюжету.

11. Хрещення Ольги відзначають як
визначну подію не лише вітчизняні
джерела, а й зарубіжні. Хоча сама подія
повита багатьма гіпотезами та
суперечностями.
За однією з версій, хрещення Ольги
відбулося в Києві і було приватною
справою, та ще й потаємною.
Як припускають дослідники Церкви,
у Константинополі ж під час урочистої
відправи у Софійському соборі могло
статися благословення княгині патріархом,
така собі легалізація її причетності до
християнства. Така акція мала б означати
вже не приватний, а державний рівень
прилучення до християнської віри.

12. Але мають більше рацію ті дослідники,
котрі стверджують, що княгиня з’явилася в
Константинополі вже християнкою.
Докази на те, нехай і непрямі, містять
візантійські протоколи, де описано
церемоніал прийому її в імператорському
палаці.
Під час урочистої церемонії від Ольги не
зажадали потрійного поклону. Ольга
сиділа на святочному обіді за одним
столом з імператором та імператрицею, а
також у складі Ольжиного посольства
присутнім був священик.
Це було б неможливо, коли б княгиня
була язичниця.

13. Майже нічого нам невідомо про
дипломатичні відносини Великої Княгині Ольги
з Болгарським Царством в середині
Х ст. століття, в добу її владарювання (на
відміну від краще вивчених стосунків з
Візантією).
Але вони, очевидно, були. Адже поруч була
потужна Візантійська імперія – геополітичний
гегемон тієї доби – і доводилось в жорстких
обставинах тиску, візантійських підступів та
інтриг шукати союзників (а наївною княгиня аж
ніяк не була!).
Чому б таким союзником не могла бути
Болгарія, дещо послаблена за часів тодішнього
царя Петра, але свідома, як і Ольга, справжніх
намірів імперського Царгорода?

14. Саме в епоху правління Ольги почалося
масове будівництво християнських храмів.
Чимало поважних істориків вважають, що
церква на Аскольдовій могилі була збудована
самою княгинею.
Зокрема, у «Короткому історичному описі
Києво-Печерської лаври», зазначено, що
«Оскольдова могила, яка стоїть нижче
Миколаївського монастиря на горі, над
Дніпровим берегом, де згодом блаженна
Велика княгиня Ольга, прийнявши хрещення,
першу церкву чудотворця Миколая
побудувала на пам’ять поховання на тій горі
Оскольда». Більше того, за переказами, нібито
княгиня Ольга заповідала себе поховати саме
в цій церкві.

15. Княгиня Ольга померла 11 липня 969 року.
Святослав виконав прохання матері і поховав
її за християнським звичаєм у київському
храмі святого Миколая, що на Аскольдовій
могилі.
Тіло княгині залишалося нетлінним, і її онук
Володимир переніс мощі святої в Десятинний
храм Успіння Пресвятої Богородиці. Під час
нападу монголів мощі Ольги сховали під
руїнами Десятинної церкви.
Митрополит Петро Могила, відбудовуючи
1635 року невелику церкву на місці
Десятинної, віднайшов мощі святої Ольги, де
вони зберігалися до XVIII ст.
За наказом московського Святішого Синоду
її перепоховали, але місце нікому не відоме.

16. Культ святої Ольги і святкування дня пам'яті Ольги
існували в нашій Церкві ще в період домонгольської доби.
У 1547 році вона була зарахована до лику святих, і, що
цікаво, набагато раніше, аніж ім’я Володимира Великого.
За твердженням її офіційного «Житія», на могилі княгині
Ольги відбувалися чудеса і зцілення.

17. Велика Київська Княгиня Ольга є
найвідомішою жінкою за всю нашу
писану та неписану історію.
Недаремно ж новітня Українська
держава на відзначення заслуг жінок у
розвитку Української держави,
духовному відродженні нації,
вихованні дітей встановила відзнаку
Президента України «Орден княгині
Ольги» I, II, III ступеня.