До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників – волонтерів. Історія про українську письменницю, перекладачку, редакторку, ілюстраторку та волонтерку ГО «Горизонталі» – Катерину Міхаліцину, яка від початку повномасштабної війни взялася за волонтерство.
3. Міхаліцина Катерина Василівна – українська письменниця,
перекладачка, редакторка, ілюстраторка та волонтерка.
З 2002 року живе у Львові.
Народилася 23 лютого 1982 року в селищі Млинів Рівненської області.
Закінчила Млинівську гуманітарну гімназію та художню школу.
Отримала диплом бакалавра за спеціальністю «біологія» Рівненського
державного гуманітарного університету (2003 рік) та диплом
спеціаліста за спеціальністю «англійська мова та література» заочної
форми навчання Інституту післядипломної освіти при Львівському
національному університеті ім. Івана Франка (2009 рік).
Під час навчання в місті Рівне входила до літературного об'єднання
«Поетарх» при Рівненському палаці дітей та молоді під керівництвом
вчительки і поетки Т. І. Горбукової.
Членкиня Українського ПЕН.
З 2008 року по 2012 рік – редакторка і перекладачка у видавництві
«Астролябія».
З 2013 року по 2020 рік – заступниця головної редакторки
«Видавництва Старого Лева».
Учасниця литовсько-українських перекладацьких студій (Львів,
Друскінінкай, (2014 – 2015 роки).
4. Як авторка, представниця видавництва, редакторка, перекладачка,
модераторка неодноразово брала участь у Болонській виставці
дитячої літератури, Франкфуртському книжковому ярмарку,
Книжковому Арсеналі, Форумі видавців, Intermezzo Short Story
Festival, Вільнюському книжковому ярмарку та ін.
Поезія увійшла до антологій:
- «Червоне і чорне: 100 поеток ХХ століття»,
- «Шоколадні вірші про кохання»,
- «Нова українська поезія»,
- «М'якуш: антологія української смакової поезії»,
- «На каву до Львова».
Її дитячі твори входять до шкільних хрестоматій, видані шрифтом
Брайля, стали основою для інклюзивної вистави.
Вірші авторки перекладені болгарською, польською, німецькою,
шведською, вірменською, литовською, норвезькою, грецькою та
іншими мовами.
Міхаліцина перекладає з англійської, польської, російської мов.
Стипендіатка міжнародної видавничої програми Frankfurt Fellowship
2016 при Франкфуртському книжковому ярмарку.
5. Координаторка ініціативи допомоги Україні, започаткованої Марюсом
Бурокасом, Лаурінасом Каткусом та Донатасом Петрошюсом на базі
Літературного фонду Спілки письменників Литви.
Учасниця літературно-волонтерських поїздок на деокуповані
території, організованих Українським ПЕН.
Учасниця проєкту «Валізка з книжками», започаткованого Goethe-
Insitut після повномасштабного вторгнення росії в Україну, з метою
надати доступ до улюблених книг дітям із родин, яким довелося
вимушено переселитись у зв’язку з війною.
Переможниця літературного конкурсу «Гранослов – 2008» за збірку
поезії «Ангел'о'ліття».
Отримала диплом ІІ ступеня в конкурсі «Привітання життя – 2010».
Володарка заохочувальної премії «Смолоскип» за збірку поезії «Танці
богів і дерев».
Книга «Хто росте у парку» в оформленні Оксани Були увійшла до
щорічного каталогу книжкових рекомендацій у галузі міжнародної
дитячої та юнацької літератури «Білі круки 2016» («The White Ravens
2016»).
Книга «Хто росте у парку» визнана найкращою українською книжкою
року для дітей і підлітків у номінації «Проза для дошкільного та
молодшого шкільного віку» за версією «Рейтинг критика–2016»
6. Здавалося б, хто живе в бабусиній
господі? Звісно, бабуся. А якщо уважно
пригледітися, роззирнутися довкола,
прислухатися, то виявиться, що тут
так багато цікавих мешканців. Тут
і ласий до сметанки котик, і збитошні
мишенята, і кумедний пес Бровко,
і кроленята, каченята, гуси, ластівки,
і ще багато іншої живності – тваринок,
птахів, комашок, з якими варто
подружитися.
7. Скільки
Скільки бешкетних жучат-сонечок
заховалося в траві й посеред квітів?
Завдяки чудовій «Луговій лічилці»
Катерини Міхаліциної діти не лише
знайдуть цих маленьких бешкетників,
а й зможуть їх порахувати. І звісно,
вивчать гарний новий вірш.
8. Цю історію про кумедних і милих
драконів зі смішними іменами-
язиколамками написано разом
з дітьми і для дітей. Дракони в ній
живуть, веселяться, закохуються, вони
просто собі щасливі. І той, хто зазирне
в книжку, неодмінно їм усміхнеться.
А потім схопить ручку або фломастер
і візьметься домальовувати те, що так
завбачливо не домалювала художниця.
9. Це невеличка історія про важливі речі:
про зростання і пошук себе, про схожість
і несхожість та важливість мати поряд
когось, хто хоч трохи і хоч у чомусь до тебе
подібний. А ще – про дерева навколо нас,
повз які проходимо, та не завжди знаємо,
хто це тут росте. Тому книжка стане
в нагоді всім, хто хоче знати на ім'я
найпоширеніші паркові дерева, навчитися
розрізняти їх: у казковій ігровій формі
завдяки чудовим ілюстраціям так легко
запам'ятати, як вони виглядають, яка
у них кора, насіння, листя, цвіт.
10. Соловейко повернувся з далекої Африки
і шукає, де звити собі гніздо. А в саду
стільки дерев і кущів! Яке з них може
стати домівкою для пташки? Можливо,
це вишня, черешня або алича? Слива
чи груша? Кожне дерево розповідає
соловейкові свою історію, наголошуючи
на тому, чим воно особливе. У розповідях
дерев постає також образ дідуся-садівника
– розумного і доброго, який ставився до
дерев як до одухотворених істот, розмовляв
із ними і плекав – і його родини, яка досі
живе у домі поруч, шанує дерева і збирає
їхні плоди.
11. Valis.
Це цілком звичайна історія про те, як
буркотливий борсук і бешкетні білки
світ… тобто рідний ліс рятували. Але
також і про те, скільки відтінків має
осіннє листя буків і грабів, як готуються
до зими ялина й модрина, чи мох дубовий
– насправді мох і чому не можна палити
сухостоїв, навіть якщо здається, що там
ніхто не живе. А ще ця книжка спонукає
читачів поміркувати, чим цінні спогади,
потренує увагу (спробуйте-но знайти
усіх клопів-солдатиків, які заховала на
малюнках художниця Оксана Була!)
і запропонує «рецепт» виготовлення
чудової гірлянди в екостилі.
12. Хлопчик Ясь має ВЕЛИ-И-И-КИЙ автопарк.
Він так багато знає про транспорт! Ясь
весело й цікаво розповідає про кожну
машинку, її особливості та «роботу», яку
вона виконує. Із кожною машинкою у Яся
пов’язана особлива історія. Так ми
дізнаємося і про хлопчикову сім’ю, друзів,
кота, ніндзь, про його веселі ігри, малі та
великі пригоди. Маленькі читачі зможуть
намалювати і власну машинку – спеціально
для них художниця Тетяна Цюпка залишила
вільний розворот. Також у книжці прихована
маленька таємниця. Чи вдасться вам її
розгадати? Дотепна та життєрадісна
книжка-картинка Катерини Міхаліциної
сподобається усім, хто любить автівки.
13. Велосипед, роверик, двоколісний залізний
кінь. Екотранспорт, знайомий з дитинства.
Усім, хто катався на власному або
сусідському, ловив вітер у личко, збивав
коліна чи й просто – боявся підступитись.
У цій книжці Ясь кумедно та по-дитячому
розповідає, як велики з'явились у його
житті, і як росли разом з ним, або ж – він із
ними. Ясь знає, що коли дуже щось любиш,
хочеш дізнатися про це якнайбільше. Тому
він охоче ділиться своїми знаннями про
історію та види велосипедів, а також
пропонує навчитися малювати свого
двоколісного улюбленця.
14. Як допомогти дитині пізнавати світ цікаво
й з гумором? Як навчитися прислухатися
до різних ритмів, якими наповнена природа,
мова і ми самі? Найкращий рецепт – читати
вірші. Вдома чи на прогулянці. Про всіх
пухнастих (кульбабку-дмухавку, джмелика,
кицю Це) і не дуже (слоненятко, тюленів)
мешканців цієї книжки. А заодно розв’язувати
приклади разом із соменятком, завершити
портрет павука (чим не павучковий
антистрах?) і розмалювати зайчика так,
як хочеться юному художнику. І, звісно ж,
розгадати таємницю віршика-такого
небувайка, відповівши на каверзне запитання
мудрої синьої жабки.
15. Це казка-притча про те, як нелегко
інколи бути собою. Та як важливо
бути уважним до себе та світу навколо.
Адже якщо маєш широко відкрите серце
(а уважність – це чудовий ключик-
відмичка), світ неодмінно тобі
усміхнеться. Треба лиш не проґавити
його усмішки.
16. Говерла – найвища гора України.
На її вершину щороку піднімається сила-
силенна людей. Але що ще ми про неї
знаємо? Звідки походить її назва, куди
біжить Прутський водоспад, чому так
важливо не витоптувати гірських схилів?
Історія, розказана від імені гори, цікаві
факти й дивовижні ілюстрації занурять
читачів у розмаїтий світ говерлянських
мешканців і нагадають, що все довкола
має свій неповторний голос. Навіть
каміння.
17. Ця інтерактивна картонка запрошує
малят до гри. Слухаючи віршик
і розглядаючи малюнки, вони як справжні
слідопитенята повинні відгадати, хто
з героїв залишив сліди на снігу. Може,
пташка, кіт чи білочка? Підказкою стане
віконечко, яке відкривається і за яким
ховається ця таємнича істота.
А прочитавши цю милу книжечку, можна
вирушати на прогулянку: шукати сліди
звірят чи птахів, робити з батьками
снігових ангелів і радіти зимі.
18. Дощовий черв’як Яків вибрався
з нірки у гарному настрої і поповз
шукати собі вечерю. Та дорогою
йому трапилися заплаканий
равлик, мокрички, метелик і жук-
олень. Яків навіть розсердився,
бо не міг зрозуміти, чому вони
плачуть. Але невдовзі й самому
Якову зібралося на сльози.
Книжка «Яків і мокрий вечір» допоможе дитині
зрозуміти, чому ми іноді плачемо і що плакати
– зовсім не соромно. Завдання наприкінці
допоможуть дітям осмислити власні емоції
та зрозуміти почуття інших.
19. Виявляється, порохотяг також може
захворіти. Не вірите? Тоді прочитайте
разом з дитиною цей віршик Катерини
Міхаліциної – і ви довідаєтеся, від чого
порохотяг кахикає і сопе. А також –
чому слід допомогти йому, позбиравши
з підлоги іграшки. Завдяки цій
кумедній книжечці прибирання може
стати для дитини захопливою грою,
порохотяг – добрим приятелем, а в
дитячій кімнаті зникне хаос і безлад.
20. За чим так тужить прабабуся, щось
видивляючись із вікна багатоповерхівки?
Вона назавжди покинула свій дім десь на
квітучому Поліссі. Катастрофа відібрала не
тільки оселю, а й життя близької людини –
як іще безліч життів. Вона збирає трави, що
пахнуть рідними краями, й береже спогади,
якими поділиться з правнучкою. Дівчинка
малює так само обдаровано, як і її землячка
по Чорнобильській зоні, представниця
наївного живопису Марія Примаченко,
картинами якої свого часу захоплювався
Пікассо. Художниця, на відміну від бабусі
героїні, залишилася до кінця життя в
покинутому селі поблизу реактора.
21. Чорнобиль як місто, як атомна
електростанція, як Зона відчуження,
як трагедія і як символ. Ця книжка
виникла, щоб пояснити катастрофу
людям, які народилися після неї. Аби
«Чорнобиль» був не просто словом,
за яким упізнають Україну, а усвідомленим
історичним досвідом. Він тут показаний
в кількох вимірах: технічному, емоційному,
природничому, політичному.
22. Звичайна українська сім’я 1980-х років:
мама, тато, малий син і бабуся в тісній
квартирці. Чи не така й звичайна? Адже
крізь побутові клопоти ці люди несуть
щось більше – любов і цінність бути разом.
Вони приймають у свою родину дівчинку
з дитбудинку. Для цього потрібно буде
порозумітися між собою, усе пояснити
синові й заручитися його прийняттям,
здолати зовнішні перепони та нерозуміння.
І наповнити своїм теплом ціле людське
життя.
23. Вірші із цієї збірки написані до початку
повномасштабного вторгнення, але війна
там присутня – мовчанням, страхом,
недопрожитим життям. Інша, з іншими
досвідами переселення і втрат, про які
не моглося говорити, які хотілося стерти
з пам’яті, але вони нікуди не зникали,
добували зі своїми носійками до самої
старості. І вже вона розмикала їм вуста,
гнала розповісти себе, незґрабно, хаотично,
бодай для когось.
Ці тексти – намагання почути. Зафіксувати
окремі слова та історії людей, місць, подій.
Доповнені ілюстраціями авторки, де реальне
переплетене з можливим, вони творять
хистку атмосферу знайомого світу, який
зникає разом із літніми жінками, бабами,
відунками кожного покоління.
24. Катерина Міхаліцина від початку повномасштабної війни взялася
за волонтерство: спочатку разом з чоловіком та друзями організовувала
збори й передачі для військових. Потім почала влаштовувати аукціони
своїх малюнків для підтримки притулків для тварин, зокрема
нікопольського «Шансу на життя», яким зараз опікується найбільше.
Згодом стала «зв’язковою» між литовськими письменниками та
культурними діячами, які активно збирають й передають допомогу
для української армії. Також Катерина долучається до літературно-
волонтерських поїздок, які організовує Український ПЕН, їздить
із виступами за кордон, комунікує з іноземними авторами,
що приїжджають в Україну.
25. Катерина Міхаліцина: «Найкращий подарунок на
Катерини – це ще одне (насправді 2, але про друге згодом)
авто для ЗСУ від неймовірних литовських друзів. Поїде до
хлопців з 80-ки».
26. «Приїхали мої дорогі Marius Burokas i Donatas Petrošius, пригнали
ще одного монстрика для ЗСУ (а в ньому – спальники і теплі
артилерійські рукавиці, й медичні ноші) а я, як завжди, безмежно
пишаюся Марюсом, Донатасом, Laurynas Katkus й тим, скільки
вони роблять. І дякую всім литовським друзям та колегам, які
постійно збирають кошти, купують речі й передають їх сюди.
Дякую».
27. «Часом у дивний спосіб складаються зірки,
і стаються зустрічі як оця. А невтомні литовські друзі
привезли чергове авто для нашого війська. Ačiū!»
