До вашої уваги історія про українського поета, громадського діяча, військовослужбовця ЗСУ – Максима Кривцова з позивним «Далі», який з осені 2014 року був учасником АТО, ООС і з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в 2022 році повернувся добровольцем на фронт. Загинув 7 січня 2024 року у віці 33 роки на російсько-українській війні.

2. Максим Кривцов

3.  Максим Олександрович Кривцов – український поет, громадський
діяч, учасник російсько-української війни, доброволець, молодший
сержант ЗСУ з позивним «Далі».
 Народився 22 січня 1990 року в місті Рівне.
 Навчався в Рівненських загальноосвітніх школах № 23 та № 28.
 Закінчив технікум технологій і дизайну міста Рівне за спеціальністю
«Виробництво нетканих текстильних матеріалів».
 У 2014 році закінчив Київський національний університет технологій
та дизайну, де вивчав проєктування взуття та шкіряних виробів.
 Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, продавцем-
консультантом, помічником майстра ательє.
 Учасник Революції гідності.
 Від 2014 року – на фронті як доброволець – учасник АТО, ООС. Брав
участь у бойових діях у складі 5-го батальйону ДУК «Правий
сектор» (2014 – 2015 роки), згодом – старший кулеметник у Бригаді
швидкого реагування Національної гвардії України (2016 – 2019 роки).
 Після демобілізації працював у Центрі реадаптації та реабілітації
учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» і Veteran Hub.
 Вірші писав з підліткового віку.
 З початком повномасштабного російського вторгнення 2022 року
знову вступив до лав Збройних сил України.

4.  Він фотографував, писав вірші, воював.
 Автор слів пісні «Жовтий скотч» (саундтрек до фільму «Наші котики»
Володимира Тихого).
 В кінці фільму «Наші котики» нарізка фото й відео з реального
бойового життя Кривцова.
 Пісні «Панівна висота», «Він в ЗСУ, вона в ТрО» на слова Максима
виконує український гурт «Yurcash».
 Максим Кривцов є оператором двох короткометражних фільмів
«Перемир'я» та «Буду повертатись», що були зняті в Пісках Донецької
області у 2015 році.
 Максим з'являється в епізоді документального фільму Романа Любого
«Зошит війни». Поет перед бійницею читає свій вірш.
 Поет і військовослужбовець ЗСУ Максим Кривцов із позивним «Далі»
загинув у віці 33 років на війні 7 січня 2024 року .
 Разом з Максимом загинув і його рудий кіт, якому він присвятив вірш.
 «Я умру, умру в Патагонії дикій» поет набив собі на руці слова іншого
українського поета Михайля Семенка, розстріляного 1937 року.
 Селекціонер з Дніпра Євген Рудницький вивів новий сорт фіалки «RUD-
Далі» на честь Максима Кривцова.
 З нагоди Дня Соборності України поета і військового Максима Кривцова
нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня посмертно.

5. «Книга Love 2.0. Любов і війна» – це
розмаїття щемких історій, художніх образів
та поетичних рефлексій, які вплітаються
у спільну канву проживання війни. Ці
вірші вміщують у собі цілий спектр емоцій
і почуттів: кохання і ненависть, пристрасть
і лють, ніжність доторків і смуток від
розлуки, віру в любов і біль від утрати. Це
поезія про темряву, що накриває з приходом
ворога, і про світло, яке мусить перемогти.
Частина авторів збірки служить у ЗСУ, деякі з
них перебувають на фронті – і продовжують
писати, фіксуючи те, якою є любов у воєнний
час. Збірка створена зокрема у знак подяки
ЗСУ та всім, хто працює на перемогу, а також
у пам’ять про тих, хто віддав своє життя на
захист України. До збірки увійшла поезія
Максима Кривцова.

6. Мистецький нон-фікшн «Колискова
21 століття Vol. 1» є частиною великого
мистецького проєкту «Новітня Українська
Колискова». Книга будується на власних
роздумах і 10 авторських бесідах
письменниці та журналістки Наталки
Маринчак із митцями та спеціалістами
у прагненні виокремити, дослідити та
визначити, що саме перетворює колискову
у 21 столітті на абсолютно нове явище
сучасного мистецтва. Книга також містить
важливі та знакові, на думку авторки
й укладачки, приклади фольклорних
колискових та поетичні колискові тексти
19 сучасних українських авторів із різних
куточків України та світу. Серед яких
і колискова Максима Кривцова.

7. «Там, де вдома» – це 112 віршів волонтерів
та воїнів про любов і війну. Проєкт
реалізовано за підтримки Українського
культурного фонду.
Ось уже п’ять років тривають бойові дії на
сході України. Серед нас є люди, які отримали
травматичний досвід на цій війні, однак
змогли сублімувати його в творчість. У збірці
поезія сучасних молодих поетів та поеток:
четверо чоловіків-воїнів, які виконували
(або виконують зараз) бойові завдання
в зоні АТО/ОСС, серед яких Максим Кривцов,
та четверо жінок, які в 2014–2018 роках
волонтерили і допомагали армії, чекали
з війни чоловіків, підтримували та дбали
про тих, хто присвятив себе служінню іншим.

8. Прочитайте ці вірші. Побудьте поруч.
Зіпріться на обвалену стіну. Подихайте
сирістю й порохом. Послухайте, як співають
птахи на початку весни і працює ворожа
техніка на дванадцяту годину. А тоді
підійдіть до бійниці – й дивіться.
Як курява ковтає будинки. Як рвуться
сталеві нитки снарядів. Як стираються
вулиці, наче коректором. Як пострибунчик
сонця падає додолу. Як вигинається трава
після того, як по ній пройшла група
піхотинців. Як дідусь тягне велосипед
і зникає в тумані. Мусимо побачити дерева
і гори, сніги і ріки, любов. І дихати,
бо це сьогодні розкіш…
Книга увійшла до рейтингу кращих книг
2023 за версією ПЕН Україна.

9. «У Максима Кривцова є одна дуже важлива риса... Він дуже щирий.
Навіть занадто щирий. Починаючи з 2014 року, відколи я знаю
його, він вражає своєю добротою, щирістю та філософським
сприйняттям жаху, в якому перебуває послідовно всі роки життя...
Почитайте його відчуття війни впродовж усіх років. Як змінюються
його вірші разом із ним... Ця щирість і вміння берегти людяність –
неймовірно вражають», – відгук до збірки віршів Кривцова
акторки Ірми Вітовської.

10. Поетична антологія «Поміж сирен» –
свідчення великої війни, що мала нас
знищити й обнулити українську культуру.
Але всупереч усьому ми вистояли,
а наша поезія звучить надпотужно і щиро,
єрихонськими трубами руйнує мури,
якими обгороджено душі, сягає сердець.
Відкритих. Зболених. Чутливих. Сердець,
які поміж сирен вчаться жити далі.
Увібравши голоси 59 сучасних
українських поетів і поеток, ця збірка
показує, якими ми стаємо в горнилі
випробувань: сильними, вразливими,
непереможними.
Поезія Сергія Жадана, Катерини Калитко,
Максима Кривцова та інших.

11. Хочу розповісти вам історію
про велетенського кота
рудого
як висохлі серпневі покоси
він має лиш білий нагрудник
сумні зелені
наче зелене масло
очі
часто прижмурює брови
наче вивчає наукову працю
бо сонця тут не трапляється
коли ви востаннє бачили сонце
свого часу
на початку осені
він був загрозою усіх тутешніх мишей
ей
це бліндаж великого рудого кота
пробігай повз нього
як найшвидше
шепотіли вони між собою.

12. Одного разу він
намагався спіймати мишку
у лінивому
але феноменальному стрибку
пролітаючи над пальником
з відкритим блакитним полумʼям
тепер обпалені
неохайні
смішно закручені
як у відомого художника
уже не такі довгі вусики
нагадують про той легендарний стрибок.
Він вмощується на краєчку полиці для сну
поруч з входом в бліндаж
завішеним двома шарами ковдри
і розглядає щось
крізь маленькі щілинки
можливо
когось

13. ворога або друга
лисицю або людину
вичікує.
Кіт знає
кожну стежку
кожен окоп нірку бліндаж
він має одну таємницю
коли на вулиці роздається
страшенно гучний і грізний безладний галас
і здригається земля
це прокидаються давні велетні
йдуть у своїх справах
він митттєво застрибує
в діру в обшивці
та й ховається десь в глибинах та катакомбах
невеличкого бліндажа
і не висунеться
ще чого
допоки велетні не находяться.

14. Коли він засинає
повільно витягує передні лапки
йому сниться літо
сниться цілий цегляний будинок
сняться кури
які бігають по подвірʼю
сняться діти
які частують пиріжками з мʼясом
в мене з рук випадково скочується шолом
падає на багнюку
кіт прокидається
прижмурює очі
уважно роздивляється навколо
свої:
засинає.

15. Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті розквітнути фіалкою.

16. Висловлювання

17. 7 січня 2024 року на фронті
загинув український поет
Максим Кривцов, йому було
33 роки. Соцмережі заполонили
спогади про його творчість від
сотень друзів та знайомих.
Багато кому його смерть навіть
нагадала про українських
культурних діячів, які загинули
від репресій в СРСР – так зване
«розстріляне відродження».

18. «…Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був
поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн.
Разом з ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси.
Не написані строчки. Не прожиті хвилини. Не пережиті
почуття…», – написала Леся Литвинова співзасновниця БФ
СВОЇ, яка наразі перебуває в лавах ЗСУ.

19. «Він фотографував, писав вірші і воював. Спілкування з ним
взагалі ні на що схоже не було. Подумалось, що така людина,
як він, взагалі робить в такому місці як тут. Де б я його не
зустріла, на війні, чи в тилу, це питання було актуально
завжди. Він ніби з іншої планети, в хорошому сенсі», –
військова Маруся Звіробій.

20. «Хто не народжений для війни, так це Макс. Він мав жити,
писати. Для мене це свята людина. Його вірші дуже незвичні,
вони ні на кого не схожі, дуже глибокі і дуже широкі. Коли їх
читаєш, перед очима перебігає сама картина. Тобто вони
оживають. Є такі вірші, які на музику зовсім не лягають, вони
самодостатні. Вірш про Бучу, наприклад, який облетів весь
світ», – розповів музикант і військовослужбовець
Юрко Юрченко

21. Любко Дереш: «Сьогодні загинув поет Кривцов Максим. Мав удачу
спілкуватися з ним і вести заняття, де він був як слухач, на
ветеранській програмі «Голоси війни». Дуже жива, дотепна,
надзвичайно талановита людина. Ось невеликий фрагмент із
синопсису роману, який він надсилав на курсі, і який, на жаль, в цьому
житті він уже не завершить.
«...Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не
відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо
одне – порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як
пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів...».

22. «Максу було 33 роки! Він мав провести ще купу
презентацій і виступати на різних сценах, читати для
дітей і дорослих, готувати свої чудесні сирники й
фотографувати красу природи та людських облич…
Макс, дорогий, я просто не можу повірити і прийняти. Так
порожньо і темно», – написала українська кінорежисерка,
письменниця Ірина Цілик.

23. Друзі, на знак нашої вдячності, пам’яті та шани до
Максима Кривцова «Далі» і справи його життя, ми прийняли
рішення, що всі кошти, отримані від реалізації теперішнього та
майбутніх накладів, а також електронних примірників збірки
«Вірші з бійниці», будуть розподілятися наступним чином:
половина перераховуватиметься родині Максима, решта –
ГО «Реформація» на просвітницькі книжкові проєкти для
військових. Усі витрати, пов’язані з друком і розповсюдженням
видання, «Наш Формат» оплачуватиме власним коштом.

24. У Києві 11 січня попрощалися з поетом
та військовим Максимом «Далі» Кривцовим

26. Воїна відспівали у Михайлівському
Золотоверхому соборі

27. Церемонія прощання з Максимом Кравцовим на
Майдані Незалежності. Київ, 11 січня 2024 рік

28. 12 січня 2024 року з загиблим поетом попрощалися
на майдані Незалежності у його рідному Рівному.

29. Присвячую поету Максиму Кривцову...
Він був поетом...
І був ще молодим й вродливим.
Він став Героєм, не на творчій ниві...
А став Героєм павшим в ниву,
проорану лише від вражих бомб...
Промерзлу й снігом
припорошену, і гільзами
засіяну, а не зерном...
А навесні,
земля фіалками розквітне,
як він хотів,
бо мабуть бачив сон,
який йому загинуть напророчив...
Загинути удвох з його котом...
Як рано ти пішов від нас синочок,
аби ж то був лише примарний сон...
Та ні, це гірка правда злої ночі,

30. вмирають кращі –
майже в унісон...
Багато їх тепер пішло від нас на небо...
Можливо Янголами є вони...
О, Боже, скільки ще смертей тих треба,
щоб нашу землю врятувати від війни?
(Надя Качалуба)
7 січня ввечері мати поета Надія Кривцова написала: «Фіалками
мій найдорожчий син проросте».

31. Вічна пам’ять Герою!