Recommended
Recommended
More Related Content
Similar to «Мистецький бібліо-календар. Січень 2024 року»
Similar to «Мистецький бібліо-календар. Січень 2024 року» (20)
More from estet13
More from estet13 (20)
«Мистецький бібліо-календар. Січень 2024 року»
- 2. АДАМЦЕВИЧ ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1904-1972) — один із найславетніших кобзарів України • Народився Є.О. Адамцевич у с. Солониці (неподалік Лубен) на Полтавщині в сім’ї дрібного службовця залізниці. Його батько мав сильний голос і залюбки співав українських пісень. Мати відзначалась поетичністю натури, від неї майбутній кобзар успадкував неабиякі музичні здібності. • У дворічному віці хлопчика спіткало непоправне лихо: тяжко перехворівши на вітряну віспу, він почав сліпнути. Втрата зору загострила жадобу до життя, до пізнання навколишнього світу. Багато в чому зір йому компенсували слух та феноменальна пам’ять, якими був щедро обдарований від природи. Євген міг легко повторити слово в слово цілі сторінки тільки-но прослуханого тексту, чим дуже вражав учителів і товаришів у Київській школі сліпих.
- 3. • Найбільш улюбленим своїм поетом Є. Адамцевич називав Т. Шевченка. Не випадково в його репертуарі чимало пісень на слова Тараса Григоровича: це «Думи мої», «Вітер з гаєм розмовляє», «Плавай, плавай лебеденько», «Ой три шляхи широкії», «Тарасова ніч»; загальновідомі пісні про Шевченка: «Зійшов місяць, зійшов ясний», «Сподівалися Шевченка», «На високій дуже кручі», «Розмова Шевченка з дубом». • Виступи роменського кобзаря біля Шевченкової могили у Каневі 1971, 1972 років лишилися назавжди у серцях тих, кому випало щастя його слухати. • З особливою побожністю виконував кобзар кожен твір, тонко вловлюючи настрої слухачів, надавав їм особливого, трепетного і священного змісту, чим і заворожував усіх.
- 4. • Євген Адамцевич — автор багатьох текстів пісень, покладених ним на музику. Це насамперед «Дума про хлібороба», «Зацвіла калина біля хати», «А у полі дощ іде», «Налетіли журавлі». • Діапазон голосу кобзаря охоплював майже дві октави. Співав він баритоном приємного тембру; мав природну, дуже виразну дикцію. В його бандури було тринадцять басів і двадцять п’ять приструнків. • Важко розлучався Євген Олександрович з рідним містом Ромнами. Утім, стан здоров’я змусив його переїхати до Криму, де він менше ніж за місяць помер. Поховали кобзаря у с. Холмівці Бахчисарайського району.
- 5. НІКОЛА ДЕ СТАЛЬ (1914-1955) — французький живописець, один із майстрів повоєнного європейського мистецтва • Син останнього помічника коменданта Петропавлівської фортеці, генерала російської армії, остзейського барона Володимира Сталь фон Ґольштейна. • Після революції сім'я була змушена 1919 року емігрувати до Польщі. • 1932 року вступив до Бельгійської королівської академії наук і мистецтв, відкрив для себе Рембрандта, Вермера, Галса, Геркулеса Сегерса. Подорожував Європою, жив у Парижі, Марокко, Алжирі, Іспанії, Італії. • 1936 року перша виставка його робіт, близьких до традицій візантійського іконопису, відбулася в Брюсселі.
- 6. • 1939 року художник записався добровольцем до Іноземного легіону, 1941 - був демобілізований. • Жив у Ніцці, де познайомився з Гансом (Жаном) Арпом, Сонею та Робером Делоне. Під їх впливом звернувся 1941 року до абстрактного мистецтва. • 1943 року повернувся до Парижа, де познайомився з Ж. Браком. 1944 виставлявся разом з В. Кандинським у галереї Жанни Бюше, наступного року там відбулася його персональна експозиція. • 1948 року де Сталь потоваришував з художником німецького походження Джонні Фрідлендером, який жив у Парижі.
- 7. • Нікола де Сталь здобув популярність на початку 1950-х років – про нього дізнаються в США та Великій Британії, він ілюструє книги віршів Рене Шара, П'єра Лекюїра. • 1953 року де Сталь переживає важку нервову кризу і ховається на півдні Франції, в Провансі, де несподівано закінчує життя самогубством, викинувшись з вікна своєї антибської майстерні. • Він залишив незакінченим найбільше зі своїх полотен — «Концерт». • Творчий шлях художника вмістився у п'ятнадцять років та доробок у понад 1000 картин.
- 8. ЗАДНІПРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1924-1980; справжнє прізвище - Буряченко) – український актор, народний артист України • Походив із козацького, гайдамацького роду. • Батьки Михайла - представники сільської інтелігенції - були закоханими у мистецтво, захоплювалися народною піснею, співали в хорі, грали в самодіяльному театрі, що діяв при Кам’янській «Просвіті». • У 1946 році Михайло приїхав у столицю вступати до Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. • З 1950 року пов’язав своє життя з Київським державним академічним українським драматичним театром ім. І. Франка, де працював разом із такими блискучими майстрами сцени, як Бучма, Ужвій, Шумський, Яковченко та інші.
- 9. • У Михайла Олександровича був фантастично гарний голос, він дуже любив українські народні пісні. • За тридцять років сценічної діяльності Михайло Задніпровський створив чимало глибоких і хвилюючих образів, знявшись у кількох художніх фільмах і зігравши на сцені більше ста ролей у спектаклях української та світової класики. Михайло Задніпровський грав у спектаклях «Пам’ять серця», «Загибель ескадри», «В степах України» О. Корнійчука, «Фараони» А. Коломійця, «Украдене щастя» І. Франка, «Правда і кривда» М. Стельмаха та багатьох інших. • За виконання ролі капітана Максима Максимовича в п’єсі Корнійчука «Пам’ять серця» М. Задніпровському була присуджена премія імені Т. Шевченка. Також талановитому акторові було присвоєно почесне звання – Народний артист України.
- 10. • Помер Михайло Задніпровський 19 червня 1980 року. Його давні воєнні рани так і не загоїлись остаточно і стали причиною передчасної смерті артиста. • Справу М. Задніпровського на сцені театру та в кіноіндустрії продовжили його рідні: дружина Юлія Ткаченко, син Олесь з дружиною та внук Назар.
- 11. ПАРАДЖАНОВ СЕРГІЙ ЙОСИПОВИЧ (1924-1990) - український та вірменський кінорежисер, сценарист, композитор. Один із представників хвилі українського поетичного кіно • Знаменитий на увесь світ режисер-авангардист свій неповторний талант і багату уяву успадкував від матері, яка була дуже артистичною та ексцентричною, яскравою жінкою свого часу. • Сергій був третьою дитиною в сім’ї, але першим хлопчиком. Батько був заможним антикваром у Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія), тож сподівався, що саме син успадкує та продовжить родинну справу. У хлопця ж були інші плани. • У 1942-му Параджанов вступив до Тбіліської консерваторії, потім навчався на будівельному факультеті в інституті інженерів.
- 12. • У 1946-му Сергій вступив до ВДІКу. Його наставниками були Ігор Савченко, а потім Олександр Довженко. • У 1951-му отримав диплом режисера, а за чотири роки зняв на кіностудії Довженка свій перший повнометражний фільм “Андрієш”, в основу якого лягла дипломна короткометражка. • У 1950-1960 роках Параджанов працював в Україні. Перші чотири роботи режисера “Андрієш”, “Перший парубок”, “Українська рапсодія” та “Квітка на камені” були оцінені критиками “на трієчку”. • Десять років пропрацював Сергій на ниві кінематографу, не отримавши жодного визнання чи нагороди. Ніхто вже й не сподівався, що він стане видатним митцем.
- 13. • У 1966 році Параджанов зняв картину “Тіні забутих предків”. Фільм став справжнім вибухом у кіномистецтві, однією з найяскравіших подій радянського кінематографу 60-х років. • Кінофільм “Тіні забутих предків” отримав 28 нагород на міжнародних фестивалях і конкурсах у 21 країні світу, що було неймовірним успіхом і визнанням. • Натхненний тріумфом, Параджанов почав роботу над своєю наступною картиною – “Київські фрески”. Але Параджанову довелося переїхати до Єревану, де в 1968 році він зняв свій головний шедевр, картину, яка за кордоном вважається одним із найзначніших творів світового кіно – “Колір граната”. • 1973 року Сергій Параджанов був засуджений на п’ять років колонії суворого режиму. Звільнили його в 1977 році. • Помер видатний режисер у Єревані - у нього діагностували рак легенів.
- 14. ДЖИММІ ПЕЙДЖ (повне ім'я — Джеймс Патрік Пейдж;1944) — британський гітарист, композитор та автор пісень, продюсер • Вважається одним із найкращих гітаристів у стилях хард-рок та рок-н-рол. • Один із засновників таких музикальних стилів як хард-рок та хеві-метал. • Починав студійним гітаристом у Лондоні, пізніше був запрошений до гурту The Yardbirds, де пробув з 1966 по 1968 рік. • Після розпаду гурту створив свій власний колектив — Led Zeppelin. • У 2003 році журнал Rolling Stone присвоїв Пейджу почесне 9-те місце серед ста найкращих гітаристів рок-н-ролу всіх часів. • У середині грудня 2008 група експертів американської радіостанції Chop Shop визнала Джиммі Пейджа найкращим гітаристом усіх часів.
- 15. • Після хвороби, через яку він покинув свій перший музичний колектив, Джиммі вступає до художнього училища, яке через півтора року залишить. У цей час він ні на хвилину не забуває про свою улюблену справу — гру на гітарі. Вечорами у його домівці збиралися хлопці, серед яких були відомі Джефф Бек та Ерік Клептон. • Невдовзі хлопчину відрахували із художнього училища, у нього з'являється джерело грошей — він працює гітаристом на студії звукозапису. • Джиммі швидко зрозумів закони цього бізнесу, і тому його брали для записів до багатьох виконавців того часу: The Who, The Kinks, Джо Кокер, The Rolling Stones та інших. Важко було знайти у Лондоні таку платівку, де б Джиммі щось не грав. Джимові вдалося швидко, як для самоучки, опанувати гру за нотами: за два тижні він вже сміливо читав музику, яку йому необхідно грати.
- 16. • Гітарист та продюсер Джиммі Пейдж зробив Led Zeppelin прототипом для багатьох майбутніх рок-гуртів. • Більшість мелодій, які Джиммі виконував, залишаються визнані й сьогодні як одні з найкращих, а його соло у славнозвісній «Stairway to Heaven» вважається одним із найкращих гітарним соло всіх часів. • Після розпаду гурту Led Zeppelin, кар'єра Джиммі склалася гірше, ніж в інших учасників гурту. У 1983 році він дав серію благодійних концертів. У 1984 відновив дружні стосунки із Джеффом Беком та Еріком Клептоном. • Пізніше Пейдж зв'язався з Роєм Харпером та записав альбом «Whatever Happened to Jugula?». Брав участь у народних фестивалях, де виконував прості акустичні партії. У 1984 році разом з Робертом Плантом записав альбом «The Honeydrippers». Після цього він зв'язався з Полом Роджерсом, щоб записати два альбоми під назвою The Firm.
- 17. МУЗИКА ЯРОСЛАВА ЛЬВІВНА (1894-1973) - українська художниця, реставраторка, громадська діячка, жертва сталінських політичних репресій • Ярослава Музика (Стефанович) народилася у с. Залізці в Королівстві Галіції і Лодомерії (Австро-Угорщина) (нині – Тернопільська обл.) у родині радника судді. • У підлітковому віці разом із батьками переїхала до Львова. • Художню освіту здобувала у Мистецькій студії Станіслава Батовського-Качора (1917–1919), на факультеті пластики Вільної академії мистецтв у Львові (1920–1923) та у Вільній академії мистецтв А. Лота у Парижі (1935). • Основою для формування її власного мистецького стилю стали українські фольклорні образи, народне вбрання та орнамент.
- 18. • У середині 1930-х років Ярослава Музика опинилася в центрі культурно-мистецького життя Львова та стала співзасновницею і головою Асоціації незалежних українських митців (1931–1939), брала участь у всіх її виставках. • У цей період художниця активно працювала у жанрі графіки, вивчала українську народну творчість, писала портрети сучасників. • Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР у 1939 р. Ярослава Музика стала членкинею Спілки художників України та організовувала художні виставки у Львові, Харкові, Києві, Одесі.
- 19. • У 1945 році під псевдонімом Сова художниця була зв’язковою Романа Шухевича. • У 1948 році Ярослава Музика була заарештована та 1949 року засуджена до 25 років виправно-трудових таборів з відбуванням покарання у спецтаборі м. Братська (Іркутська область). Була звільнена 6 червня 1955 року після численних клопотань колег-митців. Реабілітована у 1956 році. • Другий період творчості художниці припав на 1957–1967 рр. У цей час її твори, створені в різних жанрах графіки, з великим успіхом експонувалися на персональних виставках. • Загалом її творча спадщина нараховує близько 2000 творів у різних жанрах образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва. Також Ярослава Музика писала статті і нариси про портретну техніку та творчість відомих українських митців.
- 20. АСТАЛОШ ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ (1924-1993) – український майстер декоративно-ужиткового мистецтва, заслужений майстер народної творчості України • Народився Василь Асталош у м. Сваляві (тепер Мукачівський район Закарпатської області). Іменем майстра названо одну із вулиць цього містечка. • Майстерності навчався у свого батька. • Закінчив Свалявську горожанську школу та Мукачівську вчительську семінарію. • Учителював у школах Свалявщини, зокрема у селах Сасівка, Синяк та Стройне.
- 21. • Протягом 1968-1985 років працював творчим майстром та головним художником Драчинської художньо-сувенірної фабрики. Помер у селі Поляна. • Роботи майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького, музеях Канади, Чехії, Словаччини та Китаю. • Василь Асталош працював у галузі художньої обробки дерева та металу. Учасник міжнародних виставок, де його роботи відзначалися дипломами і медалями.
- 22. • Різьбяр майстерно відтворив у дереві галерею видатних письменників: Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українку, класичними стали його роботи «Олекса Довбуш» і «Пинтя». • Одним із найвідоміших є панно «Тарас Григорович Шевченко» (із фондів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького), яке було створене у 1961 році до 100- річчя з дня смерті Кобзаря. Ця чудова композиційна робота виконана у стилі невисокої рельєфної різьби по дереву. Окрім зображення Т. Г. Шевченка також вирізьблено 21 сюжет до його творів та останній стовпчик вірша «Заповіт».
- 23. ПРИМАЧЕНКО МАРІЯ ОКСЕНТІЇВНА (Приймаченко; 1909-1997) - українська народна художниця в жанрі «наївного мистецтва»; лауреатка Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, народна художниця України • Марія Оксентіївна народилася, виросла і провела все життя в селі Болотня, Київська область. Її виховували у творчій сім'ї. Батько був теслею, створював дворові огорожі. Бабуся займалася розмальовуванням писанок. Мати славилася майстерністю вишивання, чого навчилася і сама Марія, яка носила власноруч вишиті сорочки. • У дитячому віці майбутня художниця не могла працювати в полі і допомагати рідним у багатьох господарських справах через недуги. Коли дівчинці було сім років, Маруся захворіла на поліомієліт. Надалі все життя художниця переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями.
- 24. • Художниця була малоосвіченою: через хворобу вона пройшла лише чотири роки навчання. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям. • Приймаченко однаково вправно малювала обома руками. • Першими живописними роботами були перенесені на картон і папір мотиви настінного розпису і вишивки. • 1936 рік став знаковим у кар'єрі художниці. Тоді відбулася Всеукраїнська виставка народного мистецтва, де експонували її "Звірів з Болотні". Марія стала відомою. Їй присудили диплом I ступеня. • На жаль, творчий підйом закінчився з початком війни. • Марія повернулася до улюбленої справи наприкінці 1940-х років, а також вишивала і шила одяг.
- 25. • Роботи Марії зачаровують неймовірно доброю фантазією, точним, своєрідним колоритом і таємничою майстерністю. • Вона надихалася вишивками і довкіллям, вона була селянкою, яка обожнювала Україну та ніколи не покидала рідний дім. Навіть під час аварії на ЧАЕС, коли рідне село потрапило у 30-кілометрову зону евакуації, вона залишилася із сином і намалювала картину, на якій корова в бахілах їсть отруєну радіацією траву. • За роки натхненної праці класик сучасного українського народного малярства Марія Примаченко створила сотні художніх робіт, які сьогодні оцінюють у десятки тисяч доларів.
- 26. МАЩЕНКО МИКОЛА ПАВЛОВИЧ (1929-2013) - український кінорежисер, сценарист, письменник, професор. Один із представників хвилі «українського поетичного кіно» • Народився в с. Мілуватка Сватівського району на Луганщині. • Його мати працювала в колгоспі, а батько - працівник залізничної станції, помер внаслідок нещасного випадку, коли Миколі було 19 днів від народження. Без батька залишилося семеро дітей – четверо синів та троє дочок. • Закінчив Мілуватську семирічну школу, старші класи – у школі міста Рубіжне. 1953 року завершив навчання в Харківському театральному інституті (майстерня І. Мар'яненка).
- 27. • З 1957 року він працював режисером Київської кіностудії імені Олександра Довженка. З 1989 по 2004 рр. був її генеральним директором. • Микола Мащенко створив більше ніж двадцять визначних кінофільмів. • Своїй матері Микола Павлович присвятив новелу «Осіння дорога до мами», за якою було знято фільм, головну роль у ньому виконала Ада Роговцева. • Остання масштабна робота кінорежисера – кінофільм «Богдан- Зиновій Хмельницький» (сценарій Миколи Мащенка і Андрія Яремчука) за трилогією Михайла Старицького. На думку М. Мащенка, в трилогії яскраво і захопливо відтворені героїчні сторінки Національно-визвольної війни українського народу, фігура Богдана та його оточення.
- 28. • За 40 років мистецької діяльності М. Мащенко, крім створених кінофільмів, виховав плеяду талановитої творчої молоді. • Перу Мащенка належить чимала кількість сценаріїв. • За свою плідну багаторічну працю Микола Павлович Мащенко відзначений безліччю нагород та відзнак, серед яких Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, звання Почесного громадянина міста Софії, міжнародний знак – Лицарський орден «Маестро», звання Народного артиста України за високу професійність і особистий вклад в розвиток світового кінематографу. • Микола Павлович Мащенко відіграв велику роль в розвитку українського мистецтва кіно, його різних напрямків.
- 29. ТРУШ ІВАН ІВАНОВИЧ (1869-1941) - український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині • Іван Іванович народився поблизу містечка Бродів, що на Львівщині, у родині бідного селянина. Все життя батьки тяжко гарували на клаптику землі, щоби прогодувати трьох дітей. • Іванко вирізнявся з-поміж братів чутливою та вразливою душею. Його захоплювала краса навколишньої природи, у майбутньому ці пейзажі оживуть на полотні. • У початковій школі вчителі помітили, що у хлопчини неабиякий хист до малювання, до того ж Іван завзято навчався. • У 1881 році Труш вступив до Бродівської гімназії, де окрім класичних дисциплін, поглиблено вивчали техніку малювання.
- 30. • У 1891 році Труш подався в Академію красних мистецтв, що у Кракові. • Через брак коштів, молодий художник малював на замовлення пейзажі та портрети. Згодом йому стало тісно у Кракові й Труш поїхав до Віденської Академії мистецтв, де став вільним слухачем. • По закінченню Академії у Кракові Іван отримав дві срібні та бронзову відзнаки за кращі роботи. Поїхав до Львова, де поринув у творчість та громадську діяльність. Малював портрети представників української інтелігенції. • У 1898 році Труш із митцями-однодумцями заснував “Товариство для розвою руської штуки”, основне завдання якого була популяризація українського мистецтва, матеріальна підтримка митців та їхнє працевлаштування.
- 31. • Невдовзі Труш став не лише відомим художником, а ще й мистецтвознавцем, критиком та культурним діячем. • Писав на замовлення портрети засновників Наукового товариства імені Шевченка у Львові. • У 1899 році Іван Труш організував персональну виставку із 38 робіт. Зокрема пейзажі, етюди. Майже всі експонати були розкуплені, українські та польські критики схвально оцінили її. • Київ вразив Труша – архітектура, зелені пагорби, синій Дніпро. Натхненний красою, створив низку мальовничих пейзажів та етюдів. Окрім того, завів дружбу з Лесею Українкою, Миколою Лисенком, Миколою Мурашком та іншими. Написав чимало портретів.
- 32. • У 1908-му Труш їде на декілька тижнів у Венецію. Окрилений красою італійської природи – пише картини. Пейзажі італійського циклу вражають соковитістю та розмаїттям барв. Пізніше художник відвідав Єгипет і перелив красу іншого континенту на свої полотна. А потім знову подорожі, знову Італія, Єгипет, Палестина. Щораз він привозив низки нових, неповторних пейзажів, унікальних, яскравих, захопливих. • “Кримський пейзаж зі скелями” – це остання робота художника. Вона була своєрідним спогадом про молодість, але завершити її Труш не встиг. 21 березня 1941 року величного митця не стало. Виставка, яку так старанно готував Іван Іванович, вже пройшла як меморіальна.
- 33. ІВАН СИДОРОВИЧ ЇЖАКЕВИЧ (1864-1962) - український живописець, графік, іконописець, драматург, народний художник України • Народився Іван Сидорович у Вишнопілі (Черкаська область) у родині бідних селян. Злидні настільки обсіли сім’ю, що хлопчик навіть не мріяв про школу, самостійно вивчився писати та опанував абетку. • Коли Іванові виповнилося 12 років, дядько зглянувся на небожа й прилаштував його служкою до архієрея у Братському монастирі. Невдовзі здібного хлопчину відправили до іконописної школи в Києво- Печерській Лаврі. Витримавши іспит, хлопець вступив до рисувального класу й провчився там шість років. • Завдяки своєму таланту по завершенню школи продовжив навчання у майстерні Олександра Мурашка.
- 34. • Невдовзі керівництво школи підготувало Івана до вступу в Петербурзьку Академію мистецтв. Талановитий хлопець був одразу зарахований на другий курс. • Навчання було успішним – Їжакевича хвалили за домашні роботи, а потім нагородили малою срібною медаллю. Єдине, що затьмарювало – катастрофічне безгрошів’я, тому довелося покинути академію. • У 1890 роках Їжакевич подорожує Україною, замальовує пейзажі, опановує техніку гризайлю – у два кольори. Професійність художника поступово зростає, у нього з’являється власний стиль. • Найближчою темою на всі роки для Івана було зображення українських селян, їхній побут, традиції, славне історичне минуле. • А ще – Шевченко. Художник захоплюється Кобзарем, ілюструє його вірші та поеми, понад 200 робіт було присвячено Тарасові.
- 35. • У Києві Іван Сидорович розписав Трапезну та Всіхсвятську церкву Лаври, церкву святого Георгія на місці Берестецької битви. Окрім того, Їжакевич пише київські пейзажі, які в 1913 році були впорядковані в альбом кольорових листівок. • У 1936-му художник поринув у світ книжкової ілюстрації. Оздобив твори Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Тараса Шевченка. • Помер Іван Сидорович Їжакевич наступного дня після свого 98-річчя. Похований на Байковому кладовищі в Києві. • Художник залишив по собі понад 20 тисяч картин й ілюстрацій, розписи кількох церков, ікони більш ніж для 20 храмів. Творчість Їжакевича – це ціла епоха в українському мистецтві.
- 36. ПОЛЬ СЕЗАНН (1839-1906) – французький художник- імпресіоніст і постімпресіоніст. • Поль Сезанн народився в багатій родині. • Його батько був одним із засновників успішної банківської фірми, і Полю ніколи не доводилося турбуватися про гроші. • Він був діабетиком і часто впадав у депресію. • Малювати Сезанн почав з дитинства. Однак цьому заняттю він не надавав серйозного значення. Завдяки батькові, який відправив його в 15 років в Академію малюнка, його таланти розкрилися сповна. • Найулюбленішими предметами в школі для Поля були грецька і латинська мови, математика.
- 37. • З раннього дитинства Поль був другом Еміля Золя, який час від часу підтримував творчість Сезанна. • У 1861 році художник відправився в Париж, де зустрівся з Камілем Піссаро. Відомий імпресіоніст сильно вплинув на розвиток Сезанна як художника. • Персональна виставка Сезанна, влаштована колекціонером Амбруазом Волларом у 1895 році, несподівано приносить Полю Сезанну очікувану славу і робить його культовою фігурою серед молодих художників. • Проте в 1899 році П.Сезанн змушений продати фамільний маєток, щоб оплатити борги, які залишилися після смерті матері.
- 38. • Поль Сезанн був одним з провідних художників постімпресіонізму, який створив міст між імпресіонізмом кінця XIX століття і матеріалістичним мистецтвом початку ХХ століття, безпосередньо фовізмом, кубізмом і експресіонізмом. • Творчість Сезанна надихнула багатьох художників ХХ століття на експерименти зі спрощеннями складних форм. • Пікассо і Матісс називали його "батьком сучасного мистецтва", а Моне – "найвеличнішим серед нас усіх". • За понад 40 років творчої діяльності він створив більше 900 картин олійними фарбами та 400 акварельними.