2. Навчання як цілеспрямований
процес, системний і
послідовний процес
підпорядковане певній системі
принципів, дотримання яких
забезпечує його
ефективність.
Принципи навчання
(дидактичні принципи) –
основні положення, що
визначають зміст,
організаційні форми та
методи навчальної роботи
школи.
3. Першу спробу створення цілісної
системи принципів навчання
здійснив Я.-А. Коменський. Його
система спиралась на принцип
природовідповідності: у навчанні
та вихованні слід враховувати
природні, вікові та психологічні
особливості дітей. Одним із
найважливіших принципів він
вважав наочність, згідно з яким
учитель повинен домагатися, щоб
учні все сприймали чуттям.
4. Сучасна дидактика актуальними
вважає такі принципи навчання:
1. Принцип науковості.
Відповідно до нього, факти,
знання, положення і закони,
що вивчаються, повинні бути
науково правильні. Цим
вимогам мають відповідати
спосіб обґрунтування
положень, законів,
формування понять у процесі
навчання.
5. 2. Принцип систематичності і
послідовності навчання.
Передбачає системність у
роботі вчителя (постійну
роботу над собою, опору на
пройдене при вивченні нового
матеріалу, розгляд нового
матеріалу частинами,
продумування системи уроків та
ін.), а також системність у
роботі учнів (систематичне
відвідування школи, виконання
домашніх завдань, уважність на
уроках, систематичне
повторення навчального
матеріалу та ін.).
6. 3. Принцип доступності навчання.
Сутність доступності полягає в
тому, що діти повинні сприймати і
розуміти пояснювальний матеріал.
Доступно організувати навчання
означає звертатися до найвищої межі
можливостей учнів з метою
постійного підвищення їх
можливостей. Цю межу не можна
переступати, оскільки чимало у
змісті навчання стане незрозумілим.
7. 4. Принцип зв'язку навчання з
життям.
Ґрунтується він на
об'єктивних зв'язках між
наукою і виробництвом,
теорією і практикою.
Теоретичні знання
(загальноосвітні, політехнічні,
спеціальні) є основою сучасної
продуктивної праці, яка
конкретизує їх, сприяє
міцному, свідомому засвоєнню
з життям.
8. 5. Принцип свідомості і
активності учнів у навчанні.
Цей принцип є провідним,
оскільки визначає головне
спрямування пізнавальної
діяльності учнів й управління
нею. Він випливає з мети і
завдань національної школи, з
особливостей процесу
навчання, які передбачають
осмислений і творчий підхід до
опанування знань.
9. 6. Принцип наочності в навчанні.
Використання наочності у
навчанні сприяє розумовому
розвиткові учнів, допомагає
виявити зв’язок між науковими
знаннями і життям, між теорією
і практикою, полегшує процес
засвоєння і сприяє розвитку
інтересу до знань, допомагає
сприймати об'єкт у розмаїтті
його сторін і зв'язків, стимулює
розвиток мотиваційної сфери
учнів.
10. 7. Принцип міцності
засвоєння знань, умінь і
навичок.
Головною міцності є
свідоме й ґрунтовне
засвоєння найістотніших
фактів, понять, ідей,
законів, правил, глибоке
розуміння істотних ознак і
сторін предметів та явищ,
зв'язків і відношень між ними
і всередині них.
11. 8. Принцип індивідуального підходу
до учнів.
Дає змогу в умовах колективної
навчальної роботи кожному учневі
по-своєму оволодівати навчальним
матеріалом, ураховувати рівень
розумового розвитку дітей, їх
знань і вмінь, пізнавальної та
практичної самостійності,
інтересів, вольового розвитку,
працездатності. Для цього
учитель повинен уважно вивчати
своїх учнів, знати їх індивідуальні
інтереси та схильності, розвиток
та ін.
12. 9. Принцип емоційності
навчання.
У процесі пізнавальної
діяльності в учнів виникає
певний емоційний стан,
почуття, які можуть
стимулювати успішне
засвоєння знань або заважати
йому.
Учитель повинен виховувати
в учнів уміння володіти своїм
настроєм, емоціями,
переживаннями.
13. Принципи навчання тісно взаємопов'язані,
зумовлюють один одного, жоден з них не може бути
використаний без урахування інших. Зокрема,
правильно поєднати теорію з практикою можна лише
за умови, що навчання є водночас доступне, наукове й
систематичне, що учитель спонукає учнів до творчої
діяльності та ін. Отже, у процесі навчання вчитель
повинен керуватися всіма принципами.
