1. 1) Сучасні теорії та концепції навчання.
2) Принципи дидактики у сучасному ВНЗ.
3) Різновиди лекцій та їх психолого-педагогічні
характеристики.
4) Семінарські заняття. Класифікація.
5) Ділова гра як активний засіб навчання у ВНЗ.
6) Роль проблемного навчання.
ПЛАНПЛАН
2. Характеристика основних
категорій педагогіки вищої школи:
педагогічна теорія, педагогічна концепція; педагогічна ідея;
педагогічна закономірність; педагогічні принципи.
виховання, навчання, освіта, розвиток; формування особистості;
навчально-виховний процес.
Мета, завдання і зміст виховання, професіограма спеціаліста; діяльність
викладача і студента; диференційований та індивідуальний підходи,
прогнозування наслідків педагогічного впливу, планування навчальної
роботи; форми, методи й засоби виховання і навчання, педагогічні
технології навчання і виховання; управління навчально-виховним
процесом; самостійна робота студентів, гуманізація і гуманітаризація ВНЗ.
3. Сучасні теорії та концепції навчання
1.Модель освіти як державно-
відомчої організації.
2. Модель розвиваючого
навчання.
6. Неінституціональна модель
освіти.
3.Традиційна модель
освіти.
4.Раціоналістична
модель освіти.
5.Феноменологічна
модель освіти.
4. СПС
(вищі навчальні
заклади І рівня
акредитації)
МСП
(консерваторія)
МПС
(технікум) МСП
(університет)
МСП
(академія)
МПС
(інститут)
МПС
(коледж)
МПС
(училище)
СПС
(вищі навчальні
заклади ІІ рівня
акредитації)
СПС
(вищі навчальні
заклади ІІІ-ІV рівня
акредитації)
СПС
(вищі навчальні
заклади ІV рівня
акредитації)
ВПС
(післядипломна
освіта)
ВПС
(аспірантура
докторантура)
ВПС
(дошкільна
освіта)
ВПС
(загальна
середня освіта)
ВПС
(позашкільна
освіта)
ВПС
(професійно-
технічна освіта)
ВПС
(вища освіта)
ВПС
(самоосвіта)
Міністерство науки і освіти
МСП
(університет)
5. 1. Гуманізація навчання і виховання.
7. Урахування індивідуальних, вікових особливостей студентів
у навчально-виховному процесі.
3. Єдність національного і загальнолюдського.
5. Пріоритет розумової і моральної спрямованості змісту
навчання і виховання.
Основні принципи освіти
2. Науковий, освітній характер навчання.
4. Демократизація виховання і навчання.
6. Поєднання активності, самодіяльності і творчої ініціативи
студентів з вимогливим керівництвом викладача.
6. •- науковості;
•- систематичності і системності;
•- зв'язку з життям, практикою;
свідомості і активності навчання;
•- єдності конкретного і абстрактного;
•- доступності;
•- міцності знань;
•- позитивної мотивації самостійності;
•- гуманізації;
•- народності;
•- культуровідповідності;
•- наочності;
•- індивідуалізації та диференціації;
•- оптимальності навчального процесу.
7. 1. Деідеологізація змісту освіти (утвердження
загальнолюдських цінностей, професіональна
спрямованість змісту освіти).
2. Етнізація змісту освіти (вивчення на основі вчень
національних досягнень, використання народної
педагогіки, розширення курсів дисциплін, пов'язаних з
історією українського народу).
3. Світоглядний аспект (посилення міжпредметних
зв'язків).
4. Індивідуалізація та диференціація змісту освіти
(багатова-ріантність програм).
5. Практична спрямованість змісту освіти.
6. Спрямованість змісту освіти на розвиток
самостійності, са моруху, самовдосконалення студента.
8. ОСНОВНІ ЕТАПИ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
I етап
-19 червня 1999 року. Болонська декларація:
ЗО міністрів освіти підписали документ про узгодження спільних вимог, критеріїв
та стандартів національних систем вищої освіти та домовленість про
створення єдиного європейського освітнього та наукового
простору до 2010 року.
II етап
-19 травня 2001 року. Празьке комюніке:
33 країни підтвердили свою позицію щодо цілей Болонської декларації.
III етап
-18-19 вересня 2003 року. Берлінське комюніке.
40 країн підписали відповідне комюніке. Нове рішення - поширення загально-
європейських вимог і стандартів на докторську ступінь – “єдиний доктор
філософії" у природничих, соціогуманітарних, економічних сферах знань.
IV етап
-19-20 травня 2005 року. Болонський Саміт в м.Бергень (Норвегія).
9. європейських країн,яка спрямована на те, щоб зробити
узгодженими системи вищої освіти цих країн (знаходження
усіх " спільних знаменників").
Основні цілі Болонського процесу (формування "Європи знань").
побудова Європейського простору вищої освіти як
передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх
працевлаштування;
посилення міжнародної конкурентоспроможності як
національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти;
досягнення більшої сумісності та порівняності систем вищої
освіти;
формування та зміцнення інтелектуального, культурного,
соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та
Європи у цілому;
підвищення визначальної ролі університетів у розвитку
національних та Європейських культурних цінностей;
змагання з іншими системами вищої освіти за студентів,
вплив, гроші та престиж.
10. уведення двоциклового навчання (бакалавр - 3-4
роки, магістр-2 роки) на основі створення прийнятних
для роботодавців програм підготовки бакалавра і
магістра;
впровадження системи кредитних одиниць;
уведення фундаментальної і профільної
підготовки конкурентно-спроможних фахівців
європейського зразка і додатка до диплома;
гарантування ефективного контролю за якістю
освіти,
забезпечення високого рівня академічної
мобільності студентів, викладачів і науковців;
узгодження з роботодавцями питань
працевлаштування випускників;
системне і сучасне законодавче забезпечення
функціонування системи освіти і науки.
