девіантна поведінка.

2. • термін, утворений від латинського слова delictum, що в
перекладі означає «проступок». Це і диктує сенс
поняття: така поведінка характеризується асоціальною,
протиправною спрямованістю, що проявляється в діях
або в бездіяльності і незмінно завдає шкоди окремим
людям і суспільству.
• У вузькому значенні делінквентною поведінкою в
літературі називають некримінальні правопорушення чи
протиправну поведінку дітей та підлітків. Протиправну
дію, що лежить в основі делінквентної поведінки,
називають деліктом, а особу, якій властива така
поведінка, -делінквентом.
• До протиправних дій зараховують проступки (провини),
правопорушення та злочини
Делінквентна поведінка

3. • Правопорушення - це недотримання правил
поведінки, встановлених законом та іншими
нормативними актами. Воно може полягати у
здійсненні забороненої дії або, навпаки, у
виконанні передбаченого законом обов'язку.
Це порушення адміністративних та правових
норм, які проявляються через дрібні крадіжки,
здирництво, викрадення автотранспортних
засобів, хуліганство.
• Кримінальна (злочинна) поведінка -
протиправне, суспільно-небезпечне діяння, що
класифікується за певними нормами
кримінально-процесуального права
(зґвалтування, вбивство, нанесення значних
тілесних пошкоджень).

4. Серед типових проступків неповнолітніх
виокремлюють:
• лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в
школі, бійки з однолітками, бешкетування
(наприклад, жбурляння з балкона в перехожих
різних предметів; дзвінки телефоном до
незнайомих осіб тощо). хуліганство, крадіжки,
грабежі, вандалізм, фізичне насильство, торгівля
наркотиками.
• В дитячому віці (від 5 до 12 років) найбільш
поширені такі форми, як насильство по відношенню
до молодших дітей або однолітків, жорстоке
поводження з тваринами, крадіжка, дрібне
хуліганство, руйнування майна, підпали.

5. Серед підлітків, які здійснили правопорушення,
А.І. Долгова, Є.Г. Горбачовська, В.А. Шумілкін
виокремлюють такі типи:
послідовно-криміногенний -
криміногенний «внесок»
особистості в злочинну
поведінку при взаємодії із
соціальним середовищем є
вирішальним, злочин
випливає із звичного стилю
поведінки, він
обумовлюється
специфічними поглядами,
установками і цінностями
суб'єкта;
ситуативно-криміногенний -
порушення моральних норм,
правопорушення
незлочинного характеру і сам
злочин у значній мірі
обумовлені несприятливою
ситуацією; злочинна
поведінка може не
відповідати планам суб'єкта,
бути з його точки зору
ексцесом; такі підлітки
здійснюють злочин часто в
групі у стані алкогольного
сп'яніння, не будучи
ініціаторами
правопорушення;
ситуативний тип - незначна
вираженість негативної
поведінки; вирішальний
вплив ситуації, що виникає
не з вини індивіда; стиль
життя таких підлітків
характеризується боротьбою
позитивних і негативних
впливів.

6. За детермінацією поведінки виокремлюють декілька
основних груп делінквентних особистостей:
•протиправні дії якого переважно спровоковані ситуацією
ситуативний правопорушник
•здійснює протиправні дії внаслідок мозкових ушкоджень з переважанням імпульсивності,
інтелектуальної недостатності і ефективності
«органічний» правопорушник
•асоціальні дії якого виступають наслідком психічного конфлікту і тривоги
невротичний правопорушник
•порушник, який індетифікувався з груповими антисоціальними цінностями
субкультурний правопорушник
•який здійснює делікти внаслідок тяжкого психічного розладу - психозу, помутніння свідомості
психотичний правопорушник
•антисуспільні дії якої викликані специфічним поєднанням особистісних рис: ворожістю,
нерозвиненістю вищих почуттів, нездатністю до близькості
антисоціальна особистість

7. ВИДИ ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
порушення правил
дорожнього руху

8. дрібне хуліганство (лихослів'я,
нецензурна лайка, образливе
докучання до громадян)

9. розпивання спиртних напоїв у
заборонених місцях, наприклад на
стадіонах, на вулицях, у скверах і
парках, у громадському транспорті
тощо

10. поява в громадських місцях у
нетверезому стані, що ображає
людську гідність

11. заняття проституцією

12. руйнування майна, підпали,
хуліганство