2. поглибити знання про сучасні
інноваційні технології навчання;
обґрунтувати доцільність
упровадження інновацій у
навчально-виховний процес з
метою формування творчої
особистості, життєвих
компетентностей учнів.
3. Педагогічні інновації – це результат
творчого пошуку оригінальних,
нестандартних рішень різноманітних
педагогічних проблем. Прямим продуктом
інновацій є: нові навчальні технології,
оригінальні виховні ідеї, форми та методи
навчання, нестандартні підходи в
управлінні. Побічним продуктом інновацій
є: зростання педагогічної майстерності
вчителя та керівника, рівня його культури,
мислення, світогляду.
4. Поняття «інновація»
багатогранне та різноманітне,
але охоплює певні спільні
ознаки: цілеспрямований
процес; нововведення, новий
підхід до процесу; створення
чогось якісно нового, або
використання старого з іншою
метою.
5. Для неї характерні:
авторитарний стиль керівництва;
пояснювально-ілюстративний тип
навчання й репродуктивна
діяльність учнів;
переважання фронтальної роботи,
обмеженість діалогічного
спілкування;
відсутність у дітей прагнення до
здобуття освіти.
6.
7.
8. Будь які технології чи методики
навчання мають свої переваги та
недоліки й труднощі у
використанні.
Для визначення переваг, недоліків
і труднощів у використанні
інновацій ми утворили 3 групи.
9. І і ІІ групи визначають та
записують переваги
застосування інновацій у
навчально-виховному процесі;
ІІІ група – шукає та записує
недоліки та труднощі
використання інноваційних
технологій.
10.
11. підвищують інтерес і позитивну мотивацію
учнів до навчання;
активізують пізнавальну діяльність;
розвивають мислення та творчі здібності
дитини;
формують активну життєву позицію в
сучасному інформаційному суспільстві;
оволодіння комунікативними навичками;
залучення до роботи всіх учнів і
зацікавленість в ній;
розвиток уміння працювати разом;
12. формування вміння висловлювати свою думку та
відстоювати її;
формування таких якостей, як самостійність,
виваженість, розсудливість, прагнення до пізнання
навколишнього світу й пошуку шляхів його зміни та
вдосконалення;
створення атмосфери саморозвитку та самореалізації;
провідним стає творче переосмислення дійсності;
розкривається зміст індивідуального досвіду учнів і
узгодження його з навчальними завданнями;
у проектній діяльності змінюються стосунки «вчитель-
учень»;
проектна діяльність вчить вихованців: виділяти
проблеми, визначати цілі, планувати зміст діяльності,
здійснювати самоаналіз і рефлексію, робити
презентації, шукати й вибирати інформацію, проводити
дослідження, застосовувати знання на практиці.
13. великі затрати часу на
підготовку уроку;
в Інтернеті дитина не захищена
від негативної інформації, що
шкодить психіці та вихованню;
шкідливий вплив комп’ютерної
техніки на здоров’я дитини;
14. може виникати патологічна залежність
дитини від комп’ютера;
діти стали менше читати художньої
літератури;
не обладнані комп’ютерною технікою всі
навчальні кабінети.
15. Наш час називають постіндустріальним або
інформаційним. Нині обсяг знань подвоюється
впродовж 5-7 років, а в найновіших галузях
знань ще швидше. 70% усієї інформації учень
отримує не від учителів. Керівники фірм та
організацій наголошують на тому, що учні не
готові до життя в новому суспільстві, вони не
здатні самі вчитись, не можуть самостійно
здобувати інформацію та креативно мислити,
їм складно працювати в команді. Нині в Україні
немає єдиної програми впровадження
інновацій у освітню сферу, але існують сучасні
тенденції зарубіжної освіти.
16. У відкритому університеті Великої Британії
щорічно випускається доповідь про
інновації в педагогіці. У 2014 році
британські експерти відмітили 10 існуючих
нововведень, які найближчим часом
впливатимуть на освіту в світі:
масове відкрите соціальне навчання (МООС
– Mass Open Online Courses);
розробка педагогічних методик на основі
аналітики даних (аналіз моніторингу
успішності учнів позбавить їх і учителів від
багатьох невдач;
17. педагогічна технологія, яка відрізняється від
традиційних по ряду характеристик:
доступність та комфортність навчання;
особистісна орієнтованість: свобода вибору змісту,
часу, темпу, форм і методів навчання;
модульність структури змісту та організації
навчального процесу;
застосування в навчанні сучасних інформаційних
технологій і телекомунікаційних мереж (в тому
числі Інтернет);
видозмінені функції викладача (тьютор).
18. Недостатня комп'ютерна грамотність викладачів і
слухачів курсів. Відсутність досвіду дистанційного
навчання.
Недостатня розвиненість інформаційно-комунікаційної
інфраструктури в Україні.
Мало методичних матеріалів по підготовці й проведенню
ДН. Слабке використання стандартів у ДН.
Проблема пошуку фахівців.
Недостатня інтерактивність сучасних курсів ДН.
Системи ДН або дуже дорогі, або незручні у
використанні.
Низький відсоток завершення курсів, що пов'язане з
недостатнім досвідом використання систем ДН й
складністю мотивації слухачів
19. Історично дистанційне навчання виникло у
1840 році, коли Ісаак Пітман запропонував
навчання через поштовий зв'язок для студентів
Англії.
У 1856 році Чарльз Тюссе та Густав
Лангеншейдт розпочали викладання мови
заочною формою у Німеччині.
20. Наприкінці 1997 року в 107 країнах світу діяло
близько 1000 навчальних закладів дистанційного
типу
Кількість тих, хто здобув вищу освіту в системі
дистанційної освіти:
в 1997 р. становила близько 50 млн. чоловік,
у 2000 р. – 90 млн. чоловік,
за прогнозами у 2023 р. становитиме 120 млн.
чоловік
21.
22. У 18 регіонах є вузли науково-освітньої мережі
URAN;
У понад 50 вищих навчальних закладах
практично сформовано центри дистанційного
навчання;
Розроблено 2200 дистанційних курсів;
Підготовлено понад 3300 фахівців різної
спеціалізації (розробники дистанційних курсів,
програмісти, системні адміністратори,
методисти, менеджери тощо).
23. перегорнутий клас (метод навчання, при
якому вся теоретична та лекційна програма
вивчається дома, а в класі детально
розглядаються завдання та вправи з теми);
BYOD – Bring your own devices – принцип,
при якому для занять використовуються
смартфони, ноутбуки, планшети тощо, які
мають учні;
Мета-навчання – процес отримання знань,
при якому, саме навчання має
рефлексійний компонент: учні аналізують
як вони вчаться, як навчатися краще, що
для цього треба робити;
24. Динамічне оцінювання – оцінки при такому
підході ставлять не за одне завдання, а за
прогрес у вивченні предмета в цілому;
Подієве навчання (найкраще учні вчаться
не під час щоденних уроків, а протягом
освітніх фестивалів і конкурсів, створення
та захисту проектів, позакласної роботи з
предмету);
розробка педагогічних методик на основі
аналітики даних (аналіз моніторингу
успішності учнів позбавить їх і учителів від
багатьох невдач;
25. навчання, що дозволяє по-новому поглянути на
повсякденність
(щоб зацікавити учнів у вивченні чогось, їх треба
здивувати, наприклад, показати які хімічні чи фізичні
процеси з’являються в нас на кухні);
бриколаж в освіті – найцікавіший принцип.
Бриколаж – це використання для навчання всього, що
завгодно, за винятком спеціально створених предметів,
інструментів, наприклад, підручників.
Сторітеллінг у навчанні (щоб якісно засвоїти нову
тему її треба структурувати й ефектно подати дітям; і
першим, і другим займається сторітеллінг; нова тема
при цьому може бути не тільки у вигляді лекції та
презентації, а й у вигляді коміксів);
26. Навчання з використанням інноваційних
технологій якісно перевищує класичну
освіту. Воно інтегрує процеси, які не
можна об’єднувати в межах класичної
освіти та навчання, працевлаштування,
кар’єри, безперервної освіти.