1. Виховання – це насамперед пошук і вирощування всіх паростків
гарного, що є в дитині. А в ній стільки гарного, що його не можуть
помітити лишеостаточнозіпсовані люди.
В.Сухомлинський
Виховання – найстаріша з людських справ, через те воно здається
нескладною роботою: усі справляються, і ми справимося. У дійсності воно
оманливе і навіть підступне. Ще в стародавні часи його вважали найважчим із
занять, мистецтвом із мистецтв.
Справді, у жодній іншій людській діяльності підсумки так не
відповідають витраченим зусиллям.
Що ж містить у собі виховання? За словником: виховання – процес
систематичного і цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток
особистості з метою підготовки її до виробничої, суспільної і сімейної
діяльності. Ще точніше це – передача від покоління до покоління стійких
стереотипів свідомості, поводження, що визначають життя людини.
У свідомості багатьох виховувати – означає прищеплювати культурні
навички: не кричи, не сміти, не лайся, дякуй і т.д.
Однак, як писав Л.Н.Толстой: «Мета справжнього виховання не тільки в
тому, щоб змусити людей робити добрі справи, але й знаходити в них радість;
не тільки бути чистими, але і любити чистоту; не тільки бути справедливим,
але і жадати справедливості».
Суть виховання: навчання миролюбству і совісності, навчання досягати
мети, не зазіхаючи на інтереси іншої людини.
Причому людина змінюється не від маніпуляцій нею, не від впливів, а
тільки від власного душевного руху, що виникає в її відносинах з іншими
людьми.
Виховання дітей ( і не тільки дітей) – це зміцнення духу духом, а іншого
способупростонемає.
А дух людини – це прагнення, творча воля до добра, правди і краси. У
старовинуговорили:«Май дух і вмій збудити його в дітях».
І тому… «Дітей карають соромом, ане батогом».
Виховання набагато складніше, ніж проблема «слухатися – не слухатися».
Замість того щоб піклуватися про моральне виховання дитини, щоб
впливати на бажання дитини, ще до її народження, ми, не думаючи про джерела
і причини, іноді воюємо з результатами глибокої душевної роботи і, звичайно,
програємо цю боротьбу. Ті недоліки, з якими ми боремось, ми самі ж
впровадилив душу дитини.
Мистецтво виховання – одне із найдавніших і складних. Але починається
воно з разючого простого і безкорисливого почуття: прийняти і полюбити
дитину, якою вона є. А якщо вона погана? Розбила, спізнилася, скривдила і т.д.
Але зрощуючи в дитині все хороше, дуже важливо навчити її брати на
себе всю відповідальність за досягнення позитивних результатів своїх дій,
незалежно від того, присутня при цьому впливова особа чи ні. Це допомагає
дітям усвідомлювати правильність або неправильність власного вибору, адже
вибір, зроблений самою дитиною, може принести їй як радість, так і нещастя.
Якщо внутрішній контроль за своєю поведінкою, стає для дитини головним, це
2. сприяє розвиткові в неї почуття власної гідності і виробленню правильної
самооцінки. Діти поводяться погано, коли вони відчувають своє безсилля і
невпевненість у собі, а також тоді, коли ми придушуємо їхню власну ініціативу
або даємо відчути їх «нікудишність». Немає сенсу карати дитину, яка й так уже
почуває невпевненість у своїх силах.
Набагато більшого можна домогтися, якщо внести у виховний процес
елемент радості й допомоги дітям розвиваючи в собі такі відношення до всього,
що відбувається, котре надалі допоможе їм переборювати всі примхи долі, що
чекають їх у дорослому житті. Починаючи цей важливий процес, пам’ятайте,
що досягнення результатів у виховання вимагає від вас наполегливості,
терпіння і, звичайно ж, чимало часу.
Наприклад, ви хочете навчитися грати на піаніно. Усі ми знаємо, що для
цього потрібна практика. Те ж і з принципами виховання. Їх теж необхідно
«відпрацьовувати». Спочатку у вас може нічого не вийти або вийти не так, як
хотілося б. побільше терпіння і практики – і впевненість прийде до вас.
Пам’ятайте, що помилки в такому складному процесінеминучі.
Необхідна умова для досягнення успіхів в вихованні – це довіряти
здібностям вашої дитини. Це важко, тому що ми ще не навчилися по заслугам
цінувати своїх дітей. А це може стати причиною того, що ми занадто рано
опускаємо руки. Доведіть розпочату справу до кінця, повірте у свої сили,
дозвольте собі робити помилки. І ви будете здивовані тим, чого ви і дитина
зможете досягти.
