жлодододлод

1. Виховання, якщо воно бажає щастя людині,
повинновиховуватиїїнедля щастя,
аготуватидо праціжиття.
К.Д. Ушинський
Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання.
Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки.
Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають
вирішуватиінші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці кращі
часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім»
відкласти не можна.
Виховання – це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім
складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне
число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з
іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням
Для українськоїментальностіхарактерним є прагнення зробитидитину
щасливою в родинному, професійному, громадськомутадержавному
житті, тобто в життєтворчості. Отож, свою виховну діяльність
спрямовую наспівдіяльність дітей, їхніхсімей та дорослихіз
формуванням такихжиттєвихкомпетентностей, якінададуть кожному
учневіможливість обратисвій шляху житті, забезпечать комфортне
життя в соціумі. Актуальність такоївиховної системикласу
визначається в єдностізусиль родини, педагогів і громадськостіу
вихованні дитини, формуванніїї характеру, особистіснихрис,
національноїсвідомостій розвитку природного таланту, спрямованих
на розвитокжиттєвоїкомпетентностікожного учня напринципах
співдіяльностіта співтворчостідітейі дорослих,
самої дитини.
Завдання класного керівника – спрямуватицейрозвитокі
керуватиним. «Дітиживуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть
невпинно й безупинно» – писав великийпедагог Ш. Амонашвілі.
Шкільнежиття – лише частина цілісного процесу життєдіяльності
дитини. Я переконана, що на кожному ступенірозвитку особистості,
школа, а зокремаі класні керівники, повинністворюватиумовидля
повноцінноїжиттєдіяльностідитини. Повнота, яскравість думок,
почуттів, образів, якіпереживають учніу навчально-виховному процесі

2. – необхідна умоварозквіту їхньоїіндивідуальності. Учень – це завжди
Людиназ великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І
саме школа повиннадопомогтидитинізаглянутив себе і визначити
набір цінностей, які узгоджуються з їїнеповторною людськоюсутністю,
які забезпечуватимутьїїкомпетентність якгромадянина, патріота,
члена колективу, сім’янина, особистості. Самеу цьому я вбачаю своє
основне завдання, як класного керівника.
Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших
проблем, якіпосталиперед людством у XXIстолітті. А успішність
людини, якпоказує досвід, залежить від її компетентності. Погоджуюсь
із твердженням англійського філософаЕдмундаБерка: «Людина
народженане для того, щоб бути весь час щасливою – це неможливо.
Вона народжена, щоббутиЛюдиною. Потрібно вступатив життя так, як
ідуть в бій: хоробро і підготовлено». Щобматиможливість знайтисвоє
місце в житті, молодалюдина, намою думку, повиннаволодітитакими
якостями:
 знатисвоє життєвекредо, матиціль у житті
 орієнтуватись у системі найрізноманітнішихцінностей;
 здійснювативідповідальнийжиттєвийвибір;
 самостійно і критично мислити;
 усвідомлювати,деіяким чином здобутізнання можуть бути
використані;
 грамотно працюватиз інформацією;
 бутиздатною генеруватиновіідеї, творчо мислити;
 бутикомунікабельною, контактною у різнихсоціальнихгрупах;
 вмітисамостійно працюватинад розвитком духовностіта
інтелекту;
 бутиконкурентоздатною в суспільствіз ринковою економікою;
 прийматирішення і нести відповідальність заїх реалізацію.
Таким чином, життєвакомпетентність дітей – основа розвитку
особистості.
Протягом декількох роківя працюю над проблемною
темою «Формування життєвої компетентності особистості
вихованця в єдиному виховному просторі».
Мету своєїроботивбачаю у тому, щоб виховативисокоморальну,
соціально активну особистість. Вважаю, що моральнакультурата

3. соціальназрілість є дужеважливимискладовимиелементамижиттєвої
компетентностісучасної молодоїлюдини. Виховну роботуспрямовую на
формування у дітейособистісних рис громадянУкраїнської держави,
розвиненоїдуховності, фізичноїдосконалості, моральної, художньо-
естетичної, трудової, екологічноїкультури, виховання шанобливого
ставлення до родини, формування навичокздорового способу життя.
Школасьогодні стоїть перед проблемою: чому більшість учнів,
здобувшив школі знання, практичніуміння та навички, пасують перед
життям?
Після закінчення школивипускники часто не здатнізнайтигідну
роботу. Створитищасливу сім’ю, потрапляють у складніжиттєві
обставини.
Людство вступає у часпостійних змін. Здатність сприйматизміниі
творитиїх – це найважливішахарактеристикажиття людинив ХХIст.
Тому сьогоднішкола повиннаі можедопомогтидитиніправильно
зрозумітижиття, бо життя школи, навідмінну від сім'ї, є більш діловим,
конкурентним середовищем. Школа-цепередусім простір життя
дитини, тут вонане готується до життя, аживе. І тому важливо
вибудовувативиховнийпростір так, щобвін сприяв гармонізації
відносин між дітьмиі вчителями, школою іродиною.
Майбутнє України- за поколінням, котресьогоднів шкільнихстінах
опановує життя, якість якого залежить від рівня сформованності
життєвихкомпетентностей.
Компетентність людини-цезагальнажиттєздатність,що базується на:
- знаннях;
- досвіді;
- ціннісних орієнтаціях;
- здібностях.
Бути компетентним-означає вмітимобілізувативласнийтворчий
потенціал у конкретній життєвійситуації.
Сьогодні, коли швидким темпом змінюється системацінностейта
світогляднихпозицій, особистість дитини потребує адекватного
керівництващодо просування до поставленоїмети, досягнення
належного рівня сформованості,життєвоїобізнаності.
Життєвакомпетентність-цечинник та результатрозвитку
життєдіяльностіособистості.
Я працюю над розвитком життєспроможнихкомпетенцій.
Для розвитку соціальної компетентності укласі проводяться:

4. - виховнізаходипатріотичного змісту, здійснюється правовета
морально-етичневиховання;
- створюються ситуаціїморального вибору наосновіпрочитаних творів
або життєвих ситуацій;
- вчу дітей висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку
товариша, узгоджувати їх та доходити до порозуміння;
- намагаюся давати й періодично змінювати громадські доручення,
обговорювати їх виконання, підводжу підсумки роботи;
- створюю та розв’язую проблемні ситуації.
Щоб розвинути в учнів полікультурну компетентність, вважаю за
потрібне:
- проведення зустрічейз цікавимилюдьми, поетами, ветеранамипраці;
- проведення тематичнихвечорів, фестивалів, заочніподорожі
країнами світу;
- відвідування виставок, музеїв, проведення екскурсій;
- небайдужість дітей до бесід з етичної тематики;
- читання та обговорення історичнихтворів.
Щоб розвивати комунікативну компетентність:
- інсценуємо казки;
- проводимо нестандартніуроки, круглістоли, дискусії;
- випускаємо газети, стіннівки;
- проводимо бібліотечніуроки.
Інформаційнакомпетентністьздійснюєтьсячерез:
- урокиінформатики, російської, української, іноземної мови,
математики, природознавства таінших.
Компетентністьтворчої діяльності мої учні реалізуютьчерез:
- участь у конкурсах ;
- складання казок, віршів;
- проведення інтелектуальнихігор, конкурсів;
- випускстінної газети, конкурсималюнків;
- стимулювання зайнятостідітейу роботігуртків, спортивнихцекцій;
- залучення до самоврядування.
Компетентністьсаморозвитку тасамоосвіти у дітей реалізуються
через:
- залучення дітейдо виконання творчихзавдань таучастів
інтелектуальнихзаходах;
- проведення розвивальнихпізнавальнихігор;
- залучення учнів до гуртковоїроботи.

5. Духовну моральну особистість неможнавиховати без вчителя-
наставника, який сам намагається здобутиновізнання з свого предмету,
розвиває свої здібності, займається самоосвітою, володіє різними
життєвоспроможнимикомпетенціями, тобто без людини, якає
поводарем для дітейу світі духовності. Іголовним завданням учителя є
виховання громадянинаУкраїни, патріотасвоєї країни, який зможе
успішно самореалізуватися в соціуміяк громадянин, сім’янин,
професіонал, носій культури.
За інноваційним потенціалом досвід моєїроботиє комбінаторно-
моделювальним. Наосновітворчого поєднання ідей народної
педагогіки, родинноїпедагогіки, філософсько-дидактичноїспадщини
видатнихпедагогів: Г. Сковороди, К. Ушинського, Я. Корчака, С. Русової,
В. Сухомлинського, М. Стельмаховича— створенавиховнасистема
класу, спрямованана розвитокжиттєвоїкомпетентностіучня через
участь усіх учасників педагогічної взаємодії (діти — батьки —
педагоги) на принципахспівдіяльностійспівтворчостідітейі дорослих
та створеннівиховного простору життєдіяльностіучнівського
колективу, кожноїдитини. Одним із важливихнапрямів своєїроботи
вважаю створеннямаксимально комфортнихумов для творчого
розвитку кожноїособистості, її індивідуальнихздібностей, атакож
задоволення її потребтазапитів. Для створення умов життєдіяльності
класного колективу, який сприяє моральному, фізичному,
психологічному зростанню особистості, розвитку їїжиттєвої
компетентності, працюю над:
 створенням творчоїатмосферив колективі;
 розвитком самостійного креативного мислення, індивідуальних
творчихздібностей;
 розвитком івихованням почуття особистоїгідності й гідності
іншої людини;
 формуванням умінь оперуватинабутимизнаннями, навичками,
потребив саморозвитку тасамовдосконаленні;
 розвитком умінь, здібностейдіятив різнихситуаціях;
 створенням виховноїмоделіжиттєдіяльностікласу.
Велику роль у розвитку комунікативнихякостей дітей, їхнього
вміння спілкуватися мають години довірливихрозмов («Мійкращий
друг»; «Мійвільний час»; «Моє життя через 10 років»)

6. Певну роль у формуваннісоціальноїтагромадянської
компетентності, правовоїкультури, профілактикиправопорушень серед
учніввідіграють тематичнігодиниспілкування («Негативнийвплив
алкоголю й тютюну наздоров’я людини», «Вплив телебачення та
комп’ютернихтехнологійна організм дитини»тощо).
Проблему формування здорового способу життя вирішую за
допомогою бесід та тренінгів «Профілактиканегативнихзвичок серед
підлітків», «Гігієна – запоруказдоров’я», «Ми – заздоровийспосіб
життя!», «Здороваїжа – запоруказдоровоїособистості».
Проводжу виховнігодини«Здоров’я потрібно цінувати», «Хто
попереджений – тойзахищений», «Профілактикатравматизму», «Гігієна
харчування. Корисні порадиістиниздоров’я». Учні класу активно
займаються спортом:легкою атлетикою, футболом,карате.
Виховуючишанобливеставлення до сім'ї, родини,оточуючих,
практикую тренінги, інтерактивнібесідина різнітеми: «Як поводитися
в конфліктнійситуації?», «Підліткитаїх батьки. Грані
взаєморозуміння»; комплекскорекційнихзанять «Подолання
невпевненостіу спілкуванніз однолітками», урокиспілкування: «Як
стати товариською людиною», «Яккритикувати, неображаючи». Такі
заходисприяють формуваннюв учнів необхіднихкомунікативнихта
соціальнихкомпетентностей, вихованню моральноїкультури.
Ціннісне ставлення школярів до культуриімистецтва формуючерез
знайомство із досягненнямисвітової та вітчизняної культури(під час
екскурсій, в ходіпізнавальнихгодин). Ефективнимиформамироботив
цьому напрямку вважаю походидо краєзнавчого музею, індивідуальні
бесіди «Культураповедінки: ідемо до театру, музею», літературно-
мистецькізаходи, присвяченітворчості Т. Шевченка, Л. Українки та
інших українських письменників.
Важливою складовою змістувиховання особистостіє ціннісне ставлення
до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьмисоціальноїзначущості
праці, розвинену потребу в трудовійактивності, ініціативність,
сформованість працелюбностіякбазовоїякості особистості. Відношення
вихованців до праціможнапобачитипід час виконання обов’язків
чергового по класу та по школі, проаналізувати, спілкуючись з батьками.
Усю свою роботу організовую так, щобвиховати національно свідомих
громадян, патріотів, якіб щиро любилисвою вітчизну, шанобливо
ставились до історіїта духовноїспадщинисвого народу. Зметою

7. формування ціннісного ставлення учнів до суспільстваі
державизастосовую такіформироботи, яккруглийстіл («Закон –
дороговказ у твоєму житті», «Україна – державаєвропейська»), уявна
подорож («ПодорожкраїнамиЗакону, ПраватаМоралі»), урок-реквієм
(«Розгойданідзвонипам’яті», «Голодомор: почутиголоскрізь
мовчання»), усний журнал («ДержавнасимволікаУкраїни, її історичне
походження», «Україна – це наша доля»), бесіда («Народні символи
України», «Знаємо свої права, виконуємо обов’язки»).

8. Опис педагогічного досвіду
Талант в дитині кожній, як зернятко,
Знайдіть його і дайте прорости.
Дар той у неї від матусі й татка,
А ми вже мусимо його знайти!
Він колосом могутнім в простір злине,
Порадує усіх і збагатить.
Або ж ще при корінні згине
І згубитої вам вже не простить...
Знайдіть його і людям подаруйте,
Допоможіть пробитися на світ.
Усіх отим талантом зачаруйте
Сьогодні, завтра, через сотню літ...
ТВОРЧЕ КРЕДО:
«Відкрити в кожній дитині душу творця, дати їй змогу пробудитися»
Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в
одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку,
класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і
соціальний педагог, і педагог-організатор.
Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого
товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає
ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про
негаразди з предмета, про сварку з товаришемчи про щасливу подію в сім'ї?

9. Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського
колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика
робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб
справжнього педагога. Захоплення педагога стає захопленням учнів. І хочемо
ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру
класного керівника переходять у характер вихованців. Адже байдужість
породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!
У кожної людини є будинок - не просто житло з дахом над головою, а місце,
де його люблять і чекають, розуміють і приймають таким, який він є. Одного
чудового сонячного вересневого ранку ми з учнями почали створювати свій
будинок, в якому нам разом дуже добре. Це наш клас. Він складається з
будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, гумору,
взаємодопомоги, мудрості і захоплень. Кожний з нас поклав свою цеглинку в
будівництво цього будинку. За цей період будівництва ми встигли подружитися,
звикнути один до одного.
Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів до
процесу самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних
творчих справ класу, багато часу приділяю морально-етичному, національному
та художньо-естетичному вихованню учнівського колективу, формуванню
обов'язку, відповідальності, культури поведінки, тому загальний рівень
вихованості та культури учнівського колективу - високий.
Хоча я і маю чималий досвід роботи як класний керівник, проте стараюся
іти в ногу з часом. Сподіваюсь, що учням не нудно на виховних заходах, і вони
принесуть бажаний результат мені, як вчителю, батькам і суспільству в цілому.
Моя робота сьогодні спрямована на особу, яка володіє арсеналом норм гідної
моральної поведінки, культурою спілкування, етичними нормами співжиття.
Педагогіка співробітництва, яка застосована в моїй навчально-виховній
діяльності, є тим сприятливимсередовищем, в якому здатна сформуватися
особистість громадянина, що володіє високимрівнем компетенцій, і готова до
успішного самовираження в сучасному світі.
Я сподіваюся, що мої вихованці наблизяться до своїх заповітних мрій, а для
мене особисто це теж безцінний досвід і можливість самореалізуватися.
Закінчити свій опис досвіду хочу словами Л.М.Толстого, який стверджував:
«Виховання дітей є лише самовдосконаленням вихователів».
Сьогодні в нашому суспільстві йде процес переосмислення ідей, теорій,
історичних фактів і важливо підтримати молоде покоління в виборі ціннісних

10. орієнтацій. Морально-правові цінності в житті людини, суспільства
залишаються незмінними: добро, милосердя, співчуття, патріотизм,
взаємодопомога, сумління, честь, любов.
Основна суперечність сучасної системи освіти, на мій погляд, - це протиріччя
між швидким темпом накопичення знань в сучасному світі і обмеженими
можливостями їх засвоєння особистістю. Це змушує педагогічну теорію
перейти до нового освітнього ідеалу - максимальному розвитку здібностей
людини. Це головне в інноваційному навчанні, розвиток здібностей на основі
освіти і самоосвіти – ціль кожної особистості.
В кінці ХХ століття змінилися засоби виховного впливу: це Інтернет, сучасні
комп'ютерні технології, відео - і аудіо продукція, що з одного боку значно
розширює діапазон знань людини, а з іншого ускладнює чітке визначення
підлітком своєї позиції, своєї точки зору, оцінки подій, що відбуваються в
суспільстві, розсіює увагу і осмислення різних фактів і вчинків.
Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням
стати повноправнимчленом європейської спільноти передбачає, на мій
погляд,всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному житті
загальнолюдських та духовних цінностей. Тому мені зрозуміла мета сучасного
освітнього процесу: не тільки сформувати необхідні компетенції, надати
ґрунтовні знання з різних предметів, а також формувати громадянина, патріота,
інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову
протистояти асоціальним впливам, вирішувати особисті проблеми, творити себе
і оточуючий світ.