Pysa4ka presents media project English Visuals (с) Писачка, 2019 mazepi10@gmail.com

1. С Е РД Ж О Д Е Р Е З А , Д И Р Е К Т О Р Ш К О Л И З А Ш И Ф Р О В А Н О Ї Ф І Л О С О Ф І Ї
діалектика та метафізика як
методологія пізнання буття

2. ПЛАН
• Методологія як система принципів
та способів організації теоретичної
та практичної діяльності
• Діалектика та метафізика в історії
філософії
• Основні закони і категорії
діплектики
• Діалектика та метафізика:
методологічні засади пізнання
буття
• Хочхтось це читає? Як так, кинь * в комент

3. АКТУАЛЬНІСТЬ:
складність і розмаїття буття вимагає
застосування широкого арсеналу
засобів його пізнання, тобто необхідна
адекватна система методів і інших
інструментів його дослідження, а
можливо й не одна така система. Чим
досконалішою та ефективнішою буде
методологія пізнання, тим чіткіше і
повніше людина зможе побачити,
осмислити й відтворити у своїй
свідомості навколишній світ і себе в
ньому.

4. За змістом пізнавальної діяльності
Відшукання нових
знань
Систематизація
знань
Основні види пізнання

5. Методологія (від метод і грец. logos - слово, поняття, вчення) визначається як система
принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також
як вчення про цю систему.

6. Множина значень поняття “діалектика” в історії філософії
В античній філософії поняття “діалектика” означало мистецтво суперечки, суб’єктивне вміння
вести полеміку – вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування
його аргументів.
Діалектика – це теорія розвитку “абсолютної ідеї”, “абсолютного духу” (Г. Гегель).
Діалектикою Сократ називав метод визначення (формування) понять, що мали відображати
сутність речей, тобто те загальне, що було, на його думку, незмінним “законом” для одиничних
виявів речі.

7. Діалектика – це теорія розвитку не лише “абсолютної ідеї”, “абсолютного духу”, як у Г. Гегеля, а
й розвитку матеріального світу, як у К. Маркса, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію,
суперечності, рухливість, переходи тощо.
Діалектика – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи суспільства і пізнання.
Діалектика – це теорія пізнання, яка враховує складність і суперечливість останнього, зв’язки
суб’єктивного і об’єктивного в істині, єдність абсолютного і відносного тощо, використовуючи в
цьому процесі основні закони, категорії і принципи діалектики, їх гносеологічні аспекти
Діалектика – це загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі

8. Основні історичні етапи розвитку діалектики як методології
пізнання
1) античний, так звана “наївна діалектика” (Сократ, Платон, Аристотель)
2) ідеалістичний, ідеалістична діалектика (Г.В.Ф. Гегель)
3) матеріалістичний, матеріалістична діалектика (К. Маркс, Ф. Енгельс, радянські філософи).
4) сучасний етап розвитку діалектичної методології, для якого властива тенденція
діалектичного подолання всього хибного та застарілого у попередніх формах діалектики,
насамперед усунення рис догматичності і претензій на всезагальність, пов’язану з принципом
тотожності мислення і буття; співвіднесення її на паритетних, плюралістичних засадах з іншими
методологіями та ін.

9. Множина значень поняття “метафізика” в історії філософії
Метафізика – це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття
(існування світу).
Метафізика – це синонім філософії.
Метафізика – це наука, яка з’ясовує світоглядні питання (сенс життя, основне питання
філософії тощо), які не піддаються осягненню за допомогою експерименту та методів
конкретних наук.
Метафізика – це концепція розвитку, метод пізнання, альтернативний діалектиці (в значенні
“антидіалектика” термін “метафізика” запровадив у філософію Гегель).

10. Метафізика – це вчення про буття, про першооснови усього сущого, яке намагається дати
найзагальнішу відповідь на питання про світобудову, “структуру реальності”, буття – відповідь,
в світлі якої можливо не лише пояснити фізичні, емпіричні феномени, але й теоретично
“легітимізувати” цінності, норми, вірування, стереотипи тощо.
Метафізика, в тому смислі, в якому його вживають К. Поппер та Г. Альберт, включає в себе
основоположні мисленні конструкції, які неможливо емпірично верифікувати чи
фальсифікувати (але можливо критикувати), і які, натомість, утворюють ту “призму”, крізь яку
людина сприймає, інтерпретує, упорядковує факти.

11. Діалектика Метафізика
Зв’язок старого і
нового
Розвиток необхідно включає в себе і старе,
тобто все те, що необхідне для дальшого
розвитку нового
Старе може повністю відкидатися новим (абсолютне
знищення старого), оскільки вони є протилежностями,
котрі виключають одна одну.
Джерела розвитку Внутрішні суперечності речей і явищ,
саморух матерії через подолання цих
суперечностей.
Різні джерела і форми: вогонь, апейрон, Деміург,
ентелехія, світова воля і т.п., тобто джерела
знаходяться, частіше за все, поза самими предметами і
явищами
“Механізм” розвитку,
спосіб переходу від
старої до нової якості
Через накопичення кількісних змін,
внаслідок стрибкоподібного переходу,
виникає нова якість, як новий щабель
розвитку.
Або зміна, рух як процес зменшення чи збільшення,
тобто як кількісне перетворення існуючого, або
“чудодійний”, незакономірний зовнішній поштовх,
який переводить певне явище чи процес на інший
рівень, в іншу якість.
Спрямованість
розвитку
Розвиток йде не по колу, не по прямій, а по
аналогії зі спіраллю, оскільки в процесі
розвитку є повтори, повернення назад,
відтворення того, що було, однак
повторення, повернення, відтворення на
вищій, ніж попередня стадії (витку “спіралі
розвитку”).
Різні трактування розвитку: від подібного до
природного циклу руху по колу, есхатологічного
тлумачення низхідного руху історії світу до свого кінця
на Страшному суді, до постмодерної хаотичної
невизначеності і багатовекторності розвитку світу.
Відмінність діалектики і метафізики, як двох концепцій
розвитку і методів пізнання

12. Стиль мислення,
усвідомлення
дійсності
Світ принципово пізнаваний і все у ньому
пов’язане причинно-наслідковими (або
логічними) зв’язками, щоб справді знати
предмет, необхідно охопити, вивчити всі
його сторони, всі зв’язки і
опосередкування. Критерієм істинності
діалектичного пізнання може бути лише
практика.
Спрямованість на імматеріальні джерела та безмежність
буття; спрямованість пізнання на до-досвідне або над-
досвідне знання; схильність до метаабсолютизації та
метаузагальнення, заперечення емпіричної можливості
пізнання першооснов та долі Універсуму; усвідомлення
принципової невичерпності для раціонального пізнання
феномена людини і духовної складової реальності і т.п.
Критерії істинності різноманітні.
Сутність пізнання Розглядає пізнання як закономірний
процес, який керується принципами і
законами діалектики, та піддається
осмисленню і прогнозуванню
Досить часто, розглядає пізнання як не обтяжений
чіткими закономірностями процес, в якому мають місце
одкровення, чудо, Божа ілюмінація і т.п.
Критерії
побудови
картини світу
Тяжіє до побудови, частіше статичної,
всеохоплюючої і умоглядної картини світу
Прагне показати конкретну, мінливу і закономірну у своїх
взаємозв’язках і відношеннях картину світу.

13. Основні
принципи
діалектики
принцип
взаємозв'язку
(когерентності) –
виражає
взаємопов’язаність,
загальний зв’язок
усіх форм та
елементів буття.
принцип
взаємодії –
виражає взаємну
обумовленість
подій і явищ світу.
принцип розвитку –
виражає найбільш загальну
форму зв’язку, змістом
якого є у незворотні,
спрямовані, закономірні
зміни, а результатом - зміна
однієї якості іншою.
принципової
пізнаваності
світу - світ має
іманентну здатність
“просвітлюватись”,
“упрозорюватись” під
дією “світла” людського
розуму, відкриваючи
властивості і закони, які
не сприймаються
органами чуття.
детермінізму - всi
елементи буття
виникають,
розвиваються i
сходять в небуття в
результатi дії певних
причин i
обумовлюються
такими причинами.
системності - характеризує
світ як “систему систем”
різних рівнів ієрархічності і
складності, елементи якої
перебувають у відношенні
“підсистема – система –
зовнішнє середовище”
цілісності - це
сприйняття і розуміння
світу як цілого, що
визначається
принциповою
неможливістю
існування його
окремих частин поза
зв’язками і
відношеннями з
іншими частинами,
тобто поза якісною
визначеністю світового
цілого.
об’єктивності
світу - засвідчує
окреме від будь-якої
індивідуальної
свідомості,
самостійне
існування світу, як
просторово-часового
середовища її буття.

14. Закон заперечення заперечення - це такий зв’язок, унаслідок якого розвиток природи,
суспільства і мислення здійснюється завдяки запереченню старого новим. Нове зберігає і розвиває
позитивні риси старого. Розвиток набуває поступового спіралеподібного характеру з повторенням
у вищих стадіях окремих сторін нижчих, але вже на вищому рівні. Закон характеризує напрям
розвитку.
Закон взаємного переходу кількісних змін в якісні - це такий зв’язок кількісних і якісних сторін
явища, внаслідок яких кількісні зміни, поступово нагромаджуючись, порушують міру предмета і
спричиняють докорінні якісні зміни, що відбуваються у вигляді стрибків і здійснюються в
різноманітних формах. Взаємний перехід кількісних змін в якісні – це всезагальний закон
розвитку. Закон характеризує механізм розвитку.
Основні закони діалектики
Закон єдності та боротьби протилежностей - всім предметам і явищам внутрішньо властиві
протилежні сторони, тенденції, що знаходяться в стані єдності та боротьби; боротьба між
протилежностями обумовлює внутрішнє джерело розвитку, веде до зростання суперечностей, які
вирішуються шляхом усунення (подолання) старого і утвердження нового, в якому також
з’являються свої протилежності і свої перспективи зняття суперечностей між ними, але вже на
вищому рівні. Закон характеризує джерело розвитку.

15. Категорії закону єдності та боротьби протилежностей
Діалектичні протилежності – це такі сторони і тенденції, внутрішньо властиві предметам і
явищам діалектичного характеру, які, перебуваючи в єдності, взаємно виключають і взаємно
обумовлюють одна одну.
Діалектичні суперечності – це система відносин, в межах якої протилежності породжують одна
одну, виключають одна одну, взаємопроникають і переходять одна в одну, продукуючи щось нове.
Боротьба протилежностей - тип універсального зв’язку, змістом якого є творча активність,
породжена напругою протистояння протилежностей у предметах і явищах.
Єдність протилежностей - неможливість окремого існування однієї з протилежностей, поза
відношенням з антагоністичною їй протилежністю.

16. Категорії закону взаємного переходу кількісних змін в якісні
Якість – це філософська категорія, що відображає внутрішню визначеність предметів та явищ,
сукупність їх суттєвих рис, сторін, що робить їх конкретними предметами і явищами, та відрізняє
від інших.
Кількість – це філософська категорія, що відображає загальні, зовнішні ознаки речей з позицій їх
однорідності, множинності, схожості: величину, число, об’єм тощо.
Міра – це філософська категорія, що відображає межу зміни кількості, всередині якої предмет
зберігає свою якісну визначеність.

17. Категорії закону заперечення заперечення
Діалектичне заперечення – це подолання старого, що віджило, і заважає розвиткові, із
збереженням всього позитивного, здатного розвиватися.
Нове – це те, що найбільш повно відповідає об’єктивним потребам розвитку.
Старе – це те, що перестає або вже перестало відповідати об’єктивним, потребам розвитку.
Старе і нове нерозривно пов'язані одне з одним в процесі розвитку.
Зняття – це подолання старого й одночасно збереження, й утримування того кращого, що
досягнуто на попередній стадії.
Процес розвитку в об’єктивному світі ніколи не припиняється. Кожне заперечення спричиняє
нове заперечення, яке внутрішньо пов’язане з першим. Зміна одного заперечення іншим
виражається поняттям “заперечення заперечення”.

18. Співвідносні категорії діалектики
Одиничне - філософська категорія, що відображає індивідуальні, неповторні ознаки об’єктів.
Загальне - філософська категорія, що відображає спільні, тотожні властивості і відношення
об’єктів.
Особливе - філософська категорія, що відображає риси як одиничного, так і загального, тобто
риси, які відрізняють одну групу об’єктів від іншої.

19. Причина - це філософська категорія, яка характеризує універсальний зв’язок утворення або
породження одними предметами і явищами інших. Причиною є сукупнiсть всiх обставин, за
наявностi яких наступає наслiдок.
Наслідок - це філософська категорія, яка характеризує трансформовану нову реальнiсть, що
виникла під дією конкретних обставин (причини) внаслідок об’єктивного зв’язку.
Умови - це внутрiшнi властивості об’єкта та зовнiшнi щодо нього чинники, які окремо вiд
беспосереднiх причин не можуть породити наслiдкiв, але вони є сприятливим і необхідним
середовищем для розвитку причинно-наслідкових взаємодій.
Привід - явище, що саме не викликає того чи iншого наслiдку, але відіграє роль “пускового
механiзму”, поштовху, iмпульсу, що спонукає початок дiї всього причинного комплексу.

20. Необхідність - це філософська категорія, що характеризує внутрішні, стійкі, всезагальні
зв’язки і відношення елементів буття, які невідворотно повторюються за певних умов.
Випадковість - це філософська категорія, що відображає зовнішні (породжені зовнішніми,
побічними причинами), нестійкі, одиничні зв’язки і відношення елементів буття, що за певних
умов можуть виникати, а можуть і не виникати.
Зміст - це філософська категорія, яка характеризує предмети, явища і процеси реальності через
сукупність їх суттєвих властивостей і зв’язків, а також призначення і мету існування.
Форма - це філософська категорія, яка характеризує предмети, явища і процеси реальності
через їх відносно сталі, стійкі якості, що надають змісту структурованості, цілісності та
завершеності.

21. Сутність - це філософська категорія, яка відображає сукупність усіх внутрішніх істотних
властивостей і зв’язків об’єктів реальності.
Явище - це філософська категорія, що відображає сукупність зовнішніх, чуттєво сприйманих
якостей об’єктів реальності, які є вираженням їх сутності.
Можливість - філософська категорія, яка відображає сукупність умов та причин виникнення
матеріальних, соціальних та духовних об’єктів (тобто це потенційне буття об’єктів, їх
становлення).
Дійсність - це філософська категорія, яка відображає реалізовану можливість, наявність,
актуальність буття в конкретний момент часу і конкретному місці простору (тобто предмет,
процес, явище як результат реалізованих можливостей).

22. В процесі клепання прези використовувалися ресурси інтернету