1. Добропільський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І-ІІІ ст.. № 4
з поглибленим вивченням окремих предметів – дошкільний навчальний заклад»
Добропільської міської ради
Творчий кейсТворчий кейс
учителя української мови і літератури, зарубіжної
літератури
Кухар Олени СергіївниКухар Олени Сергіївни
Зміст
Відомості про себе……………………………………………………………….4
Стаття: «Лінгводидактична концепція В.О.Сухомлинського – основа роботи
вчителя з лінгвістично обдарованими учнями» + презентація в
1

2. додатку…………………………………………………………..………………..5
Стаття: «Дидактичні ігри на уроках української мови та літератури» +
презентація в додатку……………………………………………………….....14
Розробка уроку контекстуального аналізу з української літератури для 8
класу: «Олександр Довженко «Ніч перед боєм» — твір про героїзм,
самовідданість, патріотичні почуття українців, проявлені під час Другої
світової війни» (за авторською технологією учителя Т.Ю.Попової)
…………………………………………………………………….22
Комбінований урок з елементами квест-технології для 5 класу: «Щирість,
мужність і оптимізм героїні твору, її вплив на життя міста (за романом
Елеонор Портер «Поліанна») + медійне забезпечення у
додатку…………………………………………………………………………..35
Авторський кластер до уроку………………………………………………….44
Комбінований урок з української літератури для 5 класу: «Павло Тичина «Не
бував ти у наших краях!», «Гаї шумлять». Коротко про поета і край, де він
народився. Майстерне відтворення краси природи, вираження
життєрадісності, патріотичних почуттів засобами художнього слова» +
недійне забезпечення у додатку………………………………………………..47
Урок зарубіжної літератури у 5 класі: «Цікаві пригоди хлопчика Чарлі та його
друзів на казковій шоколадній фабриці містера Вонки. Робота з текстом
твору»……………………………………………………………………………56
Допомога вчителю для реалізації інтегрованого і контекстуального підходів
на уроці української літератури (8 клас)………………………………………64
Дистанційна освіта для учнів 8 класів
Модуль 1. Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями,
реченнями). Звертання непоширені й поширені. Риторичне звертання.
Вставні слова (словосполучення, речення). Групи вставних слів і
словосполучень………………………………………………………………….7
3
Модуль 2. Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення.
Відокремлені другорядні члени речення (також уточнювальні). Правопис.
Розділові знаки при відокремлених членах
речення………………………….85
2

3. Модуль 3. Складне синтаксичне ціле (завдання конструктивного і творчого
характеру, тести з ключем)
………………………………………………………..103
Перелік уроків української мови та літератури, на яких можна запропонувати
вивчення краєзнавчого матеріалу за мозаїками, що збереглися на Донеччині.
(творчість митців-монументалістів 60-х рр.)………………………………110
Самоаналіз, перспективи самовдосконалення та успішної
самореалізації..................................................................................................111
Посилання на мої інтерактивні розробки
Пазли он-лайн «Давньогрецький театр» 8 клас, зарубіжна література
http://www.jigsawplanet.com/?rc=mypuzzles
Інтерактивний плакат для уроку зарубіжної літератури у 8 класі під час
вивчення теми «Відродження»:
https://www.thinglink.com/scene/777972525089947649
Інтерактивний плакат для уроку української літератури у 8 класі під час
вивчення творчості О.Довженка:
https://www.thinglink.com/scene/821627960766234625
Інтерактивний плакат для уроку української літератури у 5 класі під час
вивчення поезії Т.Г.Шевченка
https://www.thinglink.com/scene/777968374532538369
Флеш-картки для опитування з теми «Займенник» на уроці української мови
для 6 класу
http://www.studystack.com/flashcard-2201292
Анотований малюнок з міткою (вивчення діалектизмів у 6 класі)
http://www.purposegames.com/game/d0bbd0b5d0bad181d0b8d0bad0bed0bbd0be
d0b3d196d18f-quiz
Анотований малюнок з областю (систематизація вивченого у 5 класі)
«Літературна Україна»
http://www.purposegames.com/game/8b037b92c5
3

4. 1. Відомості про себе
Кухар Олена Сергіївна
03.09.1989
Освіта: вища, Слов’янський державний
педагогічний університет (2011 р.)
Спеціальність за фахом: Педагогіка і
методика середньої освіти. Укр. мова та
література (українознавство)
Кваліфікація: викладач української мови та
літератури ВНЗ і вчитель зарубіжної
літератури та українознавства.
Категорія: спеціаліст
Стаж: 3 роки
Моє життєве кредо: Все в наших руках, тому
не можна їх опускати.
Моє педагогічне кредо: «Дайте дитині
виявити свою дуже і дуже елементарну
творчість, і вона в неї буде все більше і більше розвиватися, дайте їй матеріал,
розвивайте уявлення дитини, і її творчі сили будуть зміцнюватись» Софія
Русова.
Проблема, над якою працюю: Комунікативна спрямованість процесу
пізнання на уроках української мови, літератури та зарубіжної літератури.
Родзинки мого досвіду: компетентнісний підхід, використання дидактичних
ігор, створення ситуацій емоційно-моральних переживань, впровадження
інформаційно-комунікаційних технологій, особистісно орієнтований підхід,
діалогізація навчання.
Контактний телефон, електронна адреса
(095) 524-57-75, os_kukhar309@mail.ua
Мій сайт
http://oskukhar309.wixsite.com/mysite
Мої друковані роботи
1. Кухар О.С. Крізь зболений час вертайся, рідна мово! – Новий шлях, №
6 (10934). – 19.02.2015 р. – С. 4
2. Кухар О.С. Доля України вирішується в наших душах і серцях. -
Добропілля на долонях, № 41 (4189). - 21.10.2015 р. – С.1
3. Кухар О.С. Юні науковці у Львові. – Новий шлях, № 20 (10948). –
28.05.2015 р. – С. 4
4. Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу
обдарованої особистості: матеріали VІІ Всеукраїнської науково-практичної
конференції, 28 – 29 квітня 2015 року, м. Тернопіль – смт. Козова. – К.:
Інститут обдарованої дитини, 2015 – С. 225 – 233
4

5. ЛІНГВОДИДАКТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО –
ОСНОВА РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З ЛІНГВІСТИЧНО ОБДАРОВАНИМ
УЧНЯМИ
Анотація
У статті подано ключові принципи лінгводидактичної концепції
В.О.Сухомлинського, які мають на меті допомогти педагогові побудувати
роботу з обдарованими дітьми у сфері мовно-комунікативних здібностей.
Ключові слова: принципи лінгводидактичної концепції, мовно-
літературна компетентність, творчі здібності.
Аннотация
Статья раскрывает ключевые принципы лингводидактической
концепции В.А.Сухомлинского, которые положены в основу работы с
лингвистически одаренными детьми.
Ключевые слова: принципы лингводидактической концепции,
литературно-языковая компетентность, творческие способности.
Аnnotation
The article presents the key principles of linguodidactic concept of
V.O.Suhomlynskiy that are intended to help a teacher to make a work with
talented children in speaking and communication skills.
Key words are: principles of linguodidactic concept, language and literary
competence, creative skills.
Споконвіку видатні діячі нашої держави надавали виняткового
значення формуванню розумового потенціалу українського громадянства,
вважаючи, що тільки еліта може просувати суспільство й державу до висот
досконалості. Найбільших успіхів у будь-якій сфері діяльності досягають
ті держави, котрі мають високий інтелектуальний та творчий потенціал
нації. Саме тому однією з основних задач системи національної освіти
України є формування творчо активної, всебічно розвиненої особистості.
Проблема обдарованості стає у суспільстві все більш актуальною. Це
значною мірою пов’язано із потребою суспільства у творчих неординарних
особистостях, яке сьогодні вимагає від людини не тільки високої активності,
але і її здатності до нестандартного мислення. Саме обдарованій особистості
притаманна самостійне тяжіння до творчого пошуку, до нестандартного
5

6. розв’язання проблемних ситуацій.
Дуже важливо виявляти і плекати творчі потенції учнів та
супроводжувати таких у навчанні. Пропоную звернутися до невичерпного
джерела методичної думки – педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського.
Проаналізувавши досвід Сухомлинського, доцільно виділити сукупність
якостей, що забезпечують творчу активність дитини: спостережливість,
допитливість, творчий інтерес, розвинене мислення, проблемне бачення,
здатність до дослідницької діяльності, аналіз і синтез, широта, глибина та
стійкість пізнавального інтересу, розвинута уява, фантазія, кмітливість,
наполегливість.
Педагог-гуманіст виокремив сукупність умов, дотримання яких
допоможе вчителю плекати і розвивати творчий потенціал дитини – той
вогник Божого дару, що закладено в її серці. Він наголошував на важливості
надання кожній дитині свободи для самовираження, саморозвитку;
забезпечення реалізації учнями своїх творчих здібностей у навчально-
виховному процесі; залучення дітей до різних видів творчої діяльності з
урахуванням їхніх нахилів, зацікавлень, обдарувань; організація
різновікового колективу; створення творчої атмосфери; активізація
пізнавального інтересу; виховання в дітей «майстерності рук». Проте
неабиякого значення Сухомлинський надавав словесній творчості й дітей
зокрема, мові, як засобу і способу пізнання світу, народної мудрості, взагалі.
Нинішні умови вимагають формування особистості з розвиненими
творчими здібностями, які добре володіють словом в усіх сферах комунікації.
Сухомлинський також наголошував на важливій виховній ролі слова у
духовному становленні людини. Красу і виразність рідного слова він вважав
найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її душі, почуттів і
вчинків. У багатьох книгах, а також у статтях вчений висловив слушні думки
щодо ролі слова в розумовому, моральному, патріотичному та естетичному
вихованні школярів.
Рідна мова – це мова, з якою людина входить у світ, прилучається до
загальнолюдських цінностей. Відомий вчений В. Сухомлинський зауважував,
що рідна мова – це «духовне багатство народу», в якому народ живе, передає
з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції [3, с.201].
Великий педагог підкреслив красу й особливість рідного слова: «Чим глибше
людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри
відтінків рідного слова, тим більше підготовлений її розум до оволодіння
мовами інших народів, тим активніше сприймає красу слова» [3, с.201-202].
У книзі «Серце віддаю дітям» учений підкреслив культ рідного слова, а у
відомій праці «Моральні заповіді дитинства і юності» він закликає
6

7. збагачувати духовне надбання своєї нації – рідну українську мову, бо це мова
великого народу, великої культури [1; 4]. Відомий педагог називає рідну мову
«невмирущим джерелом», з якого дитина черпає уявлення про навколишній
світ, про рідну Вітчизну, про своє місто, про весь свій рідний край. Василь
Сухомлинський переконаний, що без любові до рідного слова неможлива
любов до рідної землі, до своєї Батьківщини.
Звідси випливає перше й головне завдання у вихованні молодого
підростаючого покоління – прищепити з раннього дитинства любов до рідної
мови, «щоб рідне слово жило й грало усіма барвами й відтінками в душі
молодої людини, говорило їй про віковічні багатства народу, про красу рідної
землі, про народні ідеали й прагнення». Педагог має зробити рідне слово
надбанням духовного світу дитини, тобто разом зі звучанням рідного слова
влити в молоду душу відчуття краси й емоцій, які вклав народ у слово.
В.Сухомлинський вважає, що найлегше це зробити в ранньому дошкільному
віці, оскільки дитяча душа надзвичайно чутлива до тонкощів краси й
емоційного забарвлення рідного слова, адже дитинство – це не підготовка до
життя, а «справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя». Саме від того,
що ввійде в період дитинства в розум і серце дитини з навколишнього світу,
залежить якою людиною вона стане завтра.
Учений виокремлює шляхи виховання любові до рідного слова у дітей
на етапі дошкільного дитинства. Це насамперед любов до материнської пісні,
материнського слова, хатньої близької і рідної для дитини мови. До трьох
років дитина засвоює діалогічне мовлення, а в чотири – вже пізнає і
відтворює художньо-образне слово.
Народна дидактика здавна використовувала рідну мову як провідний
засіб виховання дітей. У перші місяці життя – це материнська пісня. Таке
емоційне спілкування матері з новонародженою дитиною через рідне слово,
втілене у колисковій мелодії, є прикладом єднання поколінь, постійного
діалектичного взаємозв’язку минулого й прийдешнього.
Рідна мова є найважливішим, найбагатшим і найміцнішим зв’язком між
нинішнім і майбутнім поколіннями народу. Звідси випливає принцип
народності, який відбито в образі рідного слова.
Мова — найкраща характеристика народу, тому твори українського
фольклору є одним із важливих засобів збагачення словника дітей.
Наріжним каменем лінгводидактичної спадщини вченого є принцип
національної спрямованості мовленнєвого розвитку дитини і навчання її
рідної мови, який тісно переплітається з принципом урахування вікових
особливостей дитини. Опанування рідної мови, рідного слова
започатковується у ранньому дитинстві, а вдосконалення її, засвоєння
7

8. культури триває протягом усього життя. Так для кожної вікової групи дітей у
народній скарбниці можна віднайти зразки народної мудрості рідною мовою
– колисанки, забавлянки, лічилки, примовки, заклички, приспівки, казки,
притчі, загадки, віршовані тексти, які супроводжують навчання дітей ходити,
їсти, вмиватися, одягатися, роздягатися, танцювати тощо.
Завдання вихователя – домогтися, щоб ці народні перлини стали
надбанням дитячого активного словника. Дитина вивчає напам’ять народні
забавлянки, пісні, вірші, які започатковують формування національного
світобачення і національної самосвідомості.
Обов’язковою передумовою навчання грамоти, на його думку, є
виховання у дітей чуття рідної мови, «аромату слів», «тонких відтінків
звучання», які доступні дітям лише на ранніх етапах розвитку.
Досить яскраво простежується у працях В. Сухомлинського принцип
уваги до краси й милозвучності української мови. Педагог влучними виразами
підкреслює красу й милозвучність рідного слова, порівнюючи його з
неповторним ароматом квітки, мелодією співу пташок і рідної природи.
Образ рідного слова приходить до дитини у змісті українських народних
казок. Скільки в них для дитини незвичайного, дивовижного, прекрасного.
Реальне й вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи
малюка на все життя красою та образністю народного слова, сповненого
мудрості, добра й оптимізму. Педагог говорить: «Вчитель має передусім
ввести їх [дітей] у квітучий сад, ім’я якому – рідна мова. Хай кожна дитина
переживе захоплення, спостерігаючи красу квітки – слова, образу. То копітка
й тонка робота, ніжне й ласкаве діткнення до дитячого серця – показати рідне
слово в усій його принадності. Щоб сторінка за сторінкою перед ними
розкривалася величезна книга – пам’ять народна. Щоб до їхніх сердець і
розуму доходили найпотаємніші грані великого духовного багатства нашого
народу.» Ці заняття він так і називає – Двісті квіток рідної мови. Це двісті
відвідин саду рідного слова, двісті бесід про найвитонченішу й найбагатшу у
світі красу.
«Двісті квіток рідної мови» - двісті розповідей про красу слова, де
дитина збагне неоціненну красу народних святинь. Ось кілька десятків цих
«квіток» - картин, образів, якими педагог прагнув освітити дитині шлях до
скарбниці рідної мови: «Пташки відлітають у вирій. Осіннє вбрання лісу.
Бджоли над квіткою хмелю. Ранкова зірниця в полі. Ластівки прощаються з
літом. Остання осіння квітка. Верба над річкою. Перший весняний птах.
Марево над обрієм. Хмаринка в блакитному небі. Коли сонечко сховається за
хмарою. Зелена травинка пробила сухий листок. Падають достиглі яблука.
Сонячна галявина. Перший весняний струмок. Зернина і колосок. Хуртовина
8

9. тощо».
Багаторічний досвід роботи з дітьми переконав педагога у необхідності
використання природи як сенсорної, чуттєвої основи мовленнєвого розвитку
дітей, «споконвічного джерела дитячого розуму і розвитку мовлення»
(принцип сенсорно-лінгвістичного розвитку та навчання дітей рідної мови).
Звідси наступне завдання, яке формулює Сухомлинський, - перші наукові
знання, істини дитина має здобувати з природи, з довкілля, яку він сам
реалізував у «школі під блакитним небом», у своїх Щоденниках «Подорож у
природу», «Подорож у світ праці», «Подорож до джерела рідного слова» з
найменшими дітьми – шести років. На його думку, саме в природі діти
відкривають для себе щось нове і кожен крок – це мандрівка до джерела
мислення й мови, до чудової краси природи, це – вічне джерело дитячого
розуму. Він зауважував, що ізоляція дитини від природи, обмеження розвитку
мови тільки слуховим сприйманням веде до перевтоми організму дитини.
Педагог радив проводити спеціальні уроки милування природою та постійно
сам організовував різноманітні спостереження та екскурсії в природу, які
давали можливість послухати, подивитись, відчути оточуючий світ. Це –
екскурсії до лісу, пасіки, річки, за місто, село, зустріч сходу і заходу сонця,
«подорожі хмар», слухання хору пташок, цвіркунів, шелесту листя,
спостереження нічного неба тощо. Під час організованих спостережень він
спонукав дітей до висловлювань різних типів – розповіді, опису, міркування.
Тут має місце втілюватися принцип емоційної насиченості й естетичної
спрямованості мовленнєвого розвитку дітей.
Василь Олександрович розробив «300 уроків мислення в природі», на
яких відбувалося «живе спілкування з нею». Основними завданнями «уроків
мислення» були: уміння спостерігати за явищами навколишнього світу;
збагачення життєвого та чуттєвого досвіду; розвиток мислення і мовлення
дітей; розширення пізнавальних інтересів; спонукання до творчості засобами
слова. Видатний педагог відмічав, що таке пізнання світу впливає не тільки
на розум, а й на почуття, переживання, відкриває нову красу в
навколишньому світі, пробуджує джерело поетичної творчості.
Є ще один засіб виховання чуття слова й почуття любові до нього:
великий, художньо оформлений альбом. Це – «Скарбниця рідної мови», у
якій автор пропонує зі словесного моря української мови вибрати тисячу слів,
які вирізняються серед інших своїм особливо поетичним, емоційним
забарвленням, несуть у собі багатогранні відтінки думки й почуттів і
присвятити кожному з цих слів малюнок. Коли ж ідеться про абстрактне
поняття, то на малюнку зображається подія, яка передає значення цієї
абстракції.
9

10. Скарбниця рідної мови починається з найпростіших малюнків до слів:
ліс, ставок, галявина, струмок, джерело, потік, річка, берег, день, надвечір’я,
вечір, ніч, світанок, ранок тощо. Далі йдуть малюнки конкретних живих
предметів: курча, теля, ягня, лоша, кошеня, горобець, ластівка, горлиця, сокіл,
орел, соловейко, вишня, яблуня, тополя, пролісок, конвалія, жоржини,
волошки.
Особливе місце в Скарбниці рідної мови посідають малюнки, присвячені
словам дитя, мати, батько, бабуся, дідусь, син, брат, сестра. За ними йдуть
малюнки, що ілюструють поняття мужність, вірність, герой, Вітчизна, подвиг,
повага, шана, пам’ять.
Є в Скарбниці рідної мови й малюнки, в яких відбито негативні риси
людського характеру, вади суспільного життя: лінощі, жадібність, боягузтво,
заздрощі, грубість тощо.
За словами Сухомлинського: «Скарбниця рідної мови – це посібник для
вчителя, який має полегшити (тільки полегшити, не більше) копітке
проникнення в рідну мову. У початковій школі (та й не тільки в ній) треба
щодня знайти час відкрити хоча б одну сторінку Скарбниці рідної мови».
Чудодійним методом розвитку мовлення дітей називає В. Сухомлинський
казку. Це - «ключик», за допомогою якого відкривається джерело народної
мови, «…свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мовлення».
Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем, відгукується
на події та явища навколишнього світу, висловлює своє ставлення до них».
Казка — невичерпне джерело патріотичного виховання. Створена народом,
вона допомагає дитині пізнати серцем рідний народ, у ній немовби
шліфуються всі грані слова, у найбільшій повноті виявляючи його внутрішню
красу.
Нам відомі такі цікаві втілення педагога як «Кімнати казок», де саме
завдяки казковості, таємничості обстановки «до найглибших куточків
дитячого серця доходить гра барв і відтінків рідного слова». Слово тут не
тільки несе певний смисл, а й звучить для дитини, як музика, і їй хочеться ще
й ще раз слухати чудову мелодію.
Сухомлинський звертав увагу, що тільки щоденна робота вчителя-
вихователя з розвитку мови сприяє розвитку поетичного слуху. Коли дитина
знаходиться під впливом казкових образів, що чує від педагога, то на її вустах
також народжується поетичне слово. В дитинстві, зауважував
В.Сухомлинський, кожна дитина – поет і поетична творчість доступна
кожному. Вона не є привілеєм особливо обдарованих. Поетичне почуття
треба виховувати. «Поета в душі пробуджує людське почуття прекрасного.
Якщо в учневі не виховати це почуття, він залишиться байдужим до краси
10

11. природи і слова, істотою, для якої кинути камінець у воду і в соловейка, що
співає – те саме. Дати дитині радість поетичного натхнення, пробудити в її
серці живе джерело поетичної творчості – така сама важлива справа, як
навчити читати і розв’язувати задачі» [3, с.212]. Самостійне створення казок
– дієвий шлях розвитку дитячого мовлення.
Отже, без виховання цього почуття дитина залишиться байдужою до
краси природи та слова. «Поетична творчість, підкреслював В.
Сухомлинський, найвищий ступінь мовної культури, а мовна культура
виражає саму сутність культури людської». [3, с.212].
Принцип взаємозв’язку мислення і мови у навчанні дітей рідної мови
В.Сухомлинський описує так: на занятті чи уроці нерідко можна спостерігати
таку картину, коли дитина сидить тихо, дивиться в очі педагогу, але при
цьому не сприймає його слів. Дитина не встигає думати, схоплювати словесні
абстракції, про які розповідає педагог.
У зв’язку з цим, приділяючи велику увагу розповідям, як методу
навчання, В.Сухомлинський водночас висловлює низку пропозицій щодо
розповідання дітям:
• педагог має дотримуватися міри в розповіданні. Не можна
перетворювати дітей на пасивний об’єкт сприймання слів, словесне
перенасичення – одне з найшкідливіших;
• розповіді вихователя мають бути яскравими, образними, невеликими.
Не можна навантажувати дітей великою кількістю фактів, оскільки
чутливість до розповідей у цьому разі притупляється і дитину нічим уже не
зацікавиш;
• впливати на почуття, уяву, фантазію дітей, поступово відкривати
віконце в безмежний світ, не розчиняти його відразу, «не перетворювати на
широкі двері», не закидати дитину інформацією, не вимагати розповісти про
предмет вивчення одразу все, що ви знаєте, - під лавиною знань можуть бути
поховані допитливість і зацікавленість;
• відкривати перед дитиною у навколишньому світі щось одне, але так,
щоб частинка життя заграла перед нею усіма барвами веселки. Завжди щось
недоговорюйте, аби дитині захотілося ще і ще повернутися до того, про що
вона дізналася.
Сучасний освітній процес вимагає від учителя нових форм і методів
роботи. Проте перш ніж поринати у ці пошуки, варто засвоїти ті священні
уроки, які залишили по собі провідні діячі світової та національної
педагогіки. У своїй шкільній практиці на уроках української мови та
літератури я активно залучаю до застосування різноманітні форми, методи
навчання і виховання учнів, які описав і запропонував Василь Олександрович
11

12. Сухомлинський. Зокрема на уроці літератури:
- написання учнями власної казки;
- створення фанфіку (закінчення, переспів, пародія на твір, лист герою,
«10 порад моєму улюбленому літературному героєві», перенесення героя у
іншу часову площину (епоху), зміни життєвих обставин для головного героя
тощо).
Тихонов Артем, 5 – клас
«Прийшла зима. Хуха-Моховинка мала нове затишне житло, і все було
добре. Але, довгими, холодними вечорами вона сумувала за своїми друзями,
все більше і більше. Одного ранку хуха вирішила провідати дітей і козенят.
Усі друзі були раді зустрічі, довго розмовляли. Хуха дізналася багато
цікавенького, що дід змінився, став добрим. Ця звістка дуже порадувала Хуху.
Адже, всім відомо, що добро завжди перемагає. Я вірю у це!»
Зима Ольга, 5 – А клас
«Дід дуже хотів залагодити свою провину і вирішив зробити нову
домівку для хухи. Ця домівка була найгарніша в лісі. Моховинці вона
сподобалася, тому вона запросила всіх до себе. Друзі багато ще про щось
гомоніли, а за маленьким віконцем завивала холодна завірюха, замітаючи
лісові доріжки….» та інші.
- власні учнівські проекти (так, під час вивчення у 5 класі казки-повісті
Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії», учні створили
проект «Аля на початку твору – Аля після подорожі», у якому змогли чітко
простежити якісні зміни в образі головної героїні).
А також, на уроках української мови:
- пояснювально-ілюстративне навчання;
- ведення альбому «Скарбниці рідної мови» (на кожному уроці знаходжу
час, щоб дослідити лексичне значення нового для учнів слова, доповнити це
ілюстративним матеріалом). Діти не тільки збагачують словниковий запас,
але й учаться осягати всю глибину і красу питомої української лексики)
- «Двісті квіток рідної мови», які В.О.Сухомлинський пропонував як
одну із форм розвитку мовлення і мислення учнів (так у 5 класі під час
вивчення теми «Другорядні члени речення» учням було запропоновано
поширювати речення, які містили лише граматичну основу, наприклад:
Опускається ніч. Я йду. Дерева похитуються. Таким чином, щоб утворився
міні-твір із завершеною думкою. (На місто повільно і сонно опускається
лагідна ніч. Я тихенько йду освітленою зоряним сяйвом вулицею. Могутні
дерева похитуються від ледь помітного подиху вітру. (Лінкіна Ольга, 5 – Б
клас).
Отже, у літературно-педагогічній спадщині великого вченого Василя
12

13. Сухомлинського закладені багатющі резерви для розвитку мови у дітей.
Вивчення та осмислення його досвіду допоможе сучасним педагогам у
розвитку та збагаченні мовлення учнів.
В. Сухомлинський радив шукати в невичерпній скарбниці нашої рідної
мови перлини, які запалили б вогник захоплення в дитячих очах. У статті
«Слово про слово» читаємо: «Знаходьте найтонші відтінки на багатобарвній
палітрі народної мудрості, говоріть дітям красиво про красу навколишнього
світу. Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої
рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво.
Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її»[7, с. 167].
Педагог закликає знаходити у рідній мові слова, в яких зазвучав би весь
діапазон людських думок і почуттів. Такі слова, які б змушували людину
глибоко переживати своє ставлення до того, про що вона дізнається, чує,
думає. Чим ріднішою, дорожчою для дитини є ідея, втілена У слові, тим
глибше западає це слово в її серце, тим міцніше, органічніше входить воно в
її духовний світ.
ЛІТЕРАТУРА
1. Сухомлинський В. О. Моральні заповіді дитинства і юності /
В.О.Сухомлинський. – К.: Видавництво «Радянська школа», 1966. – 230 с.
2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О.Сухомлинський. – К.:
Видавництво «Радянська школа», 1977. – Т.5: На трьох китах. – 1977. – 638 с.
3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О.Сухомлинський. –
К. : Видавництво «Радянська школа», 1977 – Т.3: Рідне слово. – 1977. – 669 с.
4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. – К.,
1969. – 245 с.
5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О.Сухомлинський. – К.:
Видавництво «Радянська школа», 1977. – Т.5: Слово вчителя в моральному
вихованні. – 1977. – 638 с.
6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О.Сухомлинський. – К.:
Видавництво «Радянська школа», 1977. – Т.5: Слово до учнів. – 1977. – 638 с.
7. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О.Сухомлинський. – К.:
Видавництво «Радянська школа», 1977 – Т.5: Слово про слово. – 1977.
8. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О. Сухомлинський. –
К.: Видавництво «Радянська школа», 1976. – Т.2: Як добитися, щоб слово
вихователя доходило до серця вихованця. – 1976. – 669 с.
9. Слово рідної мови // Укр. мова і л-ра в школі – 1965. - № 5.
13

14. ДИДАКТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА
ЛІТЕРАТУРИ
«В дитячому віці гра – це норма і дитина повинна завжди гратись, навіть
тоді, коли виконує серйозну справу...» А.С.Макаренко (Слайд 2)
В.Сухомлинський писав: «… у грі розкривається перед дітьми світ, творчі
можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого
розвитку. Гра – це величезне світле вікно. Через яке в духовний світ дитини
вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ». Гру він
порівнював з іскоркою, що запалює вогник допитливості і любові до знань. І це
справді так, оскільки гра має надзвичайно багато навчальних і виховних
можливостей.
• Вона активізує й урізноманітнює навчальний процес, знімає
напруженість дітей на уроці, створює стабільну ситуацію успіху в навчанні.
• Гра забезпечує розумовий, світоглядний і особистісний розвиток
кожної дитини, сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від
репродуктивного через пошуковий до творчого.
• Гра впливає на формування особистості дитини: завдяки грі школярі
вчаться виборювати перемогу, прагнуть до успіху, контролюють волю,
досягають поставленої мети, вимогливо ставляться до себе, бачать перспективу
власного зростання й усвідомлюють потребу самовдосконалення.
• Гра спонукає дітей до інтелектуальної роботи, успішне виконання якої
дає учасникам естетичну насолоду, оскільки піднімає їх у власних очах.
• Гра сприяє вихованню в дітей товариськості, виховує навички
колективної праці, поглиблює комунікабельність. (Слайд 3)
Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях,
активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення
пізнавальних умінь і навичок.
Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:
1) власне дидактична гра, що ґрунтується на автодидактизмі
(самонавчанні) та самоорганізації дітей;
2) гра-заняття (гра-вправа), у якій провідна роль належить учителеві,
який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання,
у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси
(сприймання, уява, мислення, мовлення).
У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють пізнавальна та
ігрова сторони. Відповідно до цього учитель одночасно навчає дітей і бере
участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. (Слайд 4)
Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за таких
умов:
- доступність дидактичних завдань для сприйняття дітьми,
- наявність у них інтересу до гри,
- засвоєння ними правил та ігрових дій, що у свою чергу, залежать від
рівня ігрового досвіду.
Навчальна гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток
14

15. сприймання. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається
разом із розвитком логічного мислення і вміння передавати думки за
допомогою слів, адже для розв’язання ігрового завдання дитині доводиться
знаходити характерні ознаки предметів чи явищ, порівнювати, групувати,
класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових
дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і
тривкого запам’ятовування.
Розв’язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне
виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до
чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки,
організованості.
Поєднання навчальної спрямованості й ігрової форми дозволяє
стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним матеріалом.
(Слайд 5)
Основні структурні компоненти дидактичної гри:
- ігровий задум,
- правила,
- ігрові дії,
- пізнавальний зміст або дидактичне завдання,
- обладнання,
- результати гри.
Навчальну гру варто підбирати відповідно до програмних вимог виховання
і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення;
готувати необхідний дидактичний матеріал; варто вивчити й осмислити гру;
продумувати методи і прийоми керівництва нею; збагачувати дітей знаннями й
уявленнями, необхідними для розв’язання ігрового завдання.
Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає в засвоєнні тих
знань і вмінь, які застосовуються під час розв’язування навчальної проблеми,
поставленої грою.
Тому, враховуючи такі великі педагогічні можливості гри, вчителі все
більше приділяють уваги різноманітним ігровим прийомам і завданням,
прагнуть розробити цілісні освітні концепції, основою яких мають бути ігрові
форми навчально-виховної діяльності.
Гра – єдиний вид діяльності, коли процесу надається більше значення, ніж
результатові. Особливість дидактичної гри як форми навчання полягає в тому,
що вона досягає своєї мети непомітно для учня, тобто не потребує ніяких
способів змушування особистості.
У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше
розробили Ф.Фребель, і М.Монтессорі, О.Декролі. І хоча їх здобутки
стосувалися дошкільного виховання та початкової освіти, на мою думку, гра не
повинна полишати учнівську діяльність протягом всього шкільного віку, проте
вона має бути побудована з урахуванням вікових та психологічних особливостей
учнів.
Навчальні ігри найбільш продуктивні на уроках узагальнення і
систематизації знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і
15

16. навичок. Саме на цих заняттях навчальні ігри потрапляють на благодатний ґрунт
знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Це розкриває широкі
можливості вчителеві для проектування ігрових ситуацій.
Для кожного етапу уроку своя ефективна гра, яка однаковою мірою
зацікавлює й учнів, й учителів. (Слайд)
Використання дидактичних ігор на уроках української мови
Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе
лише тоді, коли він виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити
учнів.
Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже
цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити,
зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі.
Ігри на уроках української мови можна використовувати для
ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення
раніше набутих знань, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння,
формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів
мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує
ефективність навчання.
У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують
предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від
несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння
висловлювати свою думку у зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи
термінологію. (Слайд 6)
Вашій увазі пропонується комплекс дидактичних ігор на уроках
української мови та літератури, які доречно використовувати у 5 – 6 класах
(також у молодшій ланці). Ці ігри я добирала з власної педагогічної практики,
адже я працюю саме із зазначеною віковою категорією.
(Слайд 7)
Діти дуже люблять «Ігри Діда-Буквоїда», які допомагають не тільки
розвинути увагу, орфографічну пильність, а й привчають працювати зі
словником. Учитель готує набори карток у конвертах. Колектив учнів класу
об'єднують у малі групи по чотири школяра у кожній. Діти намагаються
відгадати слова за приголосними, або за голосними, перевіряють правильність
їхнього написання за орфографічним словником і записують слова у зошити.
(Слайд 8)
Або подібна гра «Книжковий хробачок»
Відтворити текст, за наявними словами. Цей вид дидактичної гри не тільки
розвиває зв’язне мовлення, а й сприяє творчому розвитку особистості. (Слайд 9).
Під час проведення гри «Редактор» учитель записує на дошці
неправильно побудоване речення. Діти самостійно редагують висловлювання,
записують у зошит правильні. Таким чином засвоюють поняття інверсії (тобто
непрямого порядку слів у реченні).
Або слухаючи текст-підказку, який читає вчитель, школярі на великому
контрольному аркуші паперу замість крапочок вставляють пропущені букви
(працювати можна малими або великими групами).
16

17. (Слайд 10).
Здобути навички користування словником іншомовних слів учні зможуть
під час проведення гри «Іншомовні слова». Кожна команда дітей отримує
словник іншомовних слів. За три хвилини школярі повинні з'ясувати значення 5-
ти слів іншомовного походження та вказати джерело їх запозичення. (Слайд
11).
Дидактична гра «Подорож одного імені»
Ім’я Іван багатонаціональне, але у кожній країні воно трансформується
відповідно до мовних особливостей певного народу. Визначте як звучить це ім’я
в різних країнах
(Слайд 12).
Цікавою є гра «Виростимо речення»
Дається одне слово, діти додають до нього по одному слову так, щоб
вийшло поширене речення.
За аналогією можна проводити гру на скорочення речення.
Урізноманітнити цю гру можна шляхом конкретизації завдання. Наприклад
«виростити» речення з однорідними членами (додатками, означеннями тощо)
або «виростити» односкладне поширене речення.
(Слайд 13).
Учням подобаються перетворення. Можна провести гру «Чарівник».
Педагог каже: «Зараз ви всі — чарівники. Вам треба «оживити» предмети —
утворити від іменника, який відповідає на питання «що?», і належить до
неістотових, спільнокореневе слово — іменник, який відповідає на питання
«хто?», та виділити словотворчі суфікси.
Наприклад:
Банк — банкір,
бібліотека — бібліотекар,
Київ — киянин,
комбайн — комбайнер,
космос — космонавт,
навчання — учитель.
(Слайд 14).
Гра «Хто (що) заховалося?» доречно використовувати у молодшій ланці,
вона сприяє розвитку логічного мислення. Учитель вивішує малюнки предметів
зворотною стороною до дітей. На зворотній стороні записано кілька ознак
предмета, який «заховався». Педагог читає ці ознаки. Учні намагаються
назвати предмет. Далі школярі складають і записують речення зі словом, яке
позначає названий предмет. Один з учнів коментує правопис словникового слова.
1.Стрімкий, залізний, точний... (годинник).
4.Хижий, маленький, сірий, безхвостий, колючий... (їжак).
5.Легкий, дерев'яний, кольоровий... (олівець).
8.Чорні, однакові, шкіряні... (черевики). (Слайд 15).
На уроках літератури, зокрема до розділу «Світ фантазії, мудрості», я
використовую такі дидактичні ігри (5 клас) (Слайд 16).
Дидактична гра «Вірю – не вірю!»
17

18. Цю гру можна використовувати на будь-якому уроці або його етапі.
Найефективніше її застосування на підсумкових узагальнюючих уроках. Кожне
твердження починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні
погодитися з цим твердженням або ні та аргументувати свою думку.
• Чи вірите ви, що Хуха – моховинка народилася на болоті? (Ні, Хухи не
люблять вогкого. Хуха народилася в старому бору).
• Чи вірите ви, що «якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з
препоганим запахом» був вовком? (Ні, він був лисом. Казка І.Франка
«Фарбований Лис»).
• Чи вірите ви, що Маруся так розгадала загадку пана: ситніше над усе –
панські кабани, прудкіше – панські хорти, наймиліше – гроші. (Ні. Маруся так
розгадала загадку пана: ситніше над усе – земля-мати, прудкіше над усе –
думка. А миліше над усе –сон»).
• Чи вірите ви, що Хуха-моховинка врятувала козу Лиску? (Так. Хуха
покликала на допомогу дітей, які звільнили козу Лиску із сітки).
• Чи вірите ви, що «Фарбований лис» – це народна казка? (Ні, це
літературна казка. Її автор – І.Франко).
• Чи вірите ви, що цар Плаксій помер від грипу? (Ні, цар Плаксій помер
від сміху).
Дидактична гра «Так – ні»
Правила гри. Учитель загадує літературний персонаж або письменника.
Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель
відповідає словами «так» або «ні». Питання треба ставити так, щоб звужувати
коло пошуку. Перевагами гри є те, що вона навчає систематизувати відому
інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно
слухати й аналізувати питання. Після гри треба обов’язково обговорити питання:
які з них були найвдалішими, які менш вартісними. Головне в цьому прийомі –
навчити виробляти стратегію пошуку, а не закидати педагога незліченною
кількістю питань.
Наприклад. Учитель задумує героїню Алю із казки Галини Малик
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» Запитання, які задають
п’ятикласники вчителеві, можуть бути такими: Це міфологічний герой? (Ні) Це
дівчинка? (Так). Вона виросла в селі разом з батьком ?(Ні, це не мудра дівчина -
Маруся). Вона підгодовує з братиком Хуху-моховинку? (Ні, це не сестричка з
казки В.Короліва-Старого). Вона постійно плаче разом зі своїми братами і
сестрами? (ні, тоді це не Плаката і не Вай-Вай з казки В.Симоненка). Вона
завжди недороблювала справи до кінця? (Так) Це – Аля, з країни Недоладії.
(Слайд 18).
Дидактична гра «Лицарський турнір»
Учень виходить до дошки й за пройденою темою ставить учителеві
наперед підготовлені питання, на які він хотів би отримати відповіді. У свою
чергу педагог ставить питання школяреві. Уся дія триває не більше 10 хвилин.
Дидактична гра «Пінг-понг»
До дошки виходять два учні й по черзі ставлять один одному запитання за
домашнім завданням. У цій грі можна задіяти невеликий яскравий м’яч. Учень
18

19. промовляє питання і кидає м’яч своєму опонентові. Учитель оцінює їхні
відповіді.
Дидактична гра «Рекламна кампанія»
Після вивчення теми учням пропонується взяти участь у конкурсі на
створення рекламного плаката з теми. Доцільно об’єднати учнів у декілька груп,
забезпечити їх необхідними матеріалами та дати певний час на виготовлення
рекламного ролика. Реклама може бути представлена у вигляді віршу, кліпу,
плаката і т. ін. (Слайд 19).
Дидактична гра «Упізнай героя»
Учні мають назвати героя за підказкою вчителя. Наприклад:
1. Про якого героя йдеться: «… одним духом скочив, … як чкурне, …
закрутився мов муха в окропі, шмигнув, … скік у діжу…»? (Лис Микита.
І.Франко. «Фарбований Лис»)
2. Яку героїню і чому називали «лісовою», «боровинкою», «хлівною»,
«хатньою», «кривенькою»? (Хуху. Василь Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»).
3. У якого героя «голова мов бочка, очі – ніби кавуни»? (У царя Плаксія.
В.Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»)
4. Ця героїня «мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її
тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову
квіточку – «братки». (Хуха-моховинка).(Слайд 20).
Гра «Творча майстерня» (учні створюють переспіви, продовження,
змінюють життєві обставини героїв, переносять їх в іншу часову площину).
1. Василь Королів-Старий. «Хуха-моховинка». «А дід щасливо дійшов
до своєї хати й з того часу почав переконувати і дітей, і дорослих, що не слід
боятися маленьких, добрих та гарнесеньких Хух…»
Завдання. Напишіть продовження казки, в якому розкажіть, як дід
віддячив своїй рятувальниці – Моховинці.
2. «Мудра дівчина»
Завдання. Складіть загадку, яку Маруся могла б загадати пану.
3. «Цар Плаксій та Лоскотон».
Завдання. Намалюйте ілюстрації до твору. Висловіть у них своє ставлення
до героїв твору.
4. Акровірш
Складіть акровірші на слова: «Казка», «Іванко», «Вовк», «Сміх».
5. Загадки.
Завдання. Складіть загадки про фарбованого Лиса Микиту, Хуху-
моховинку, Лоскотона, добро, сміх, мудрість.
Як бачите цей вид дидактичної гри розкриває перед учителем і учнями
широке поле навчальних можливостей.
(Слайд 21).
Ігрова вправа «Знайди четверте зайве»
• Діжа, фарба, цар, цариця. (Цариця. І.Франко. «Фарбований Лис»)
• Заєць, осел, горобець, цап. (Осел. Казка «Мудра дівчина»)
• Чарівне коло, кущ малини, три дерева, глухий куток. (Чарівне коло.
Казка «Про правду і кривду»)
19

20. • Коза Лиска, злий дід, зла баба, Хуха-моховинка. (Зла баба. Василь
Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»).(Слайд 22).
Дидактична гра «Бюро знахідок»
Ігрова ситуація. Учитель повідомляє учням, що в «бюро знахідок»
потрапили речі, які загубили літературні герої. Учням потрібно знайти власників
цих речей.
Речі: сокира; драний черевик; маленька блакитна стрічечка; ліхтарики;
Ключ: злий дід («Хуха-моховинка»); Маруся («Мудра дівчина»); Аля
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»; потерчата (В.Королів-Старий
«Потерчата». (Слайд 23 і далі вони міняються з кожною наступною грою)
Гра «Збери скельце»
Отже, пропоную Вам зібрати розбите скельце: зліва і справа розташовані
частини прислів’я. Будь ласка, працюючи в парах, поєднайте їх стрілочками та
утворіть цілісне висловлювання. На це у вас є одна хвилина.
Поєднати стрілочками частини прислів’я.
Як жили наші діди та прадіди, найкраще багатство.
Добре ім’я - що дерево без коріння
Один за всіх, так нам веліли.
Згода будує, всі за одного
Людина без друзів, а незгода руйнує.
Або другий варіант такої гри
Зверніть увагу, перед вами на цій картці слова розташовані у довільній
послідовності. Утворіть і запишіть на контрольний лист народні прислів’я.
Прочитайте їх та поясніть значення кожного.
На, на, як, ниві, віку, у, не, ноги, пройти, поколовши, довгій, не.
Мур, двері, добрим, лихим, проб’єш, увійдеш, словом, а, у, і, не.
Як бачите, у прислів’ях народ сформував чітку систему правил і норм
суспільного життя, поведінки і праці. Вони увібрали всю мудрість, красу і
афористичність народного мовлення. (слайд)
Дидактична гра-загадка «Упізнай мене!»
Цікавою з огляду на вікові особливості та програмовий матеріал є гра-
загадка «Упізнай мене!» Учень говорить від імені літературного героя, при
цьому не називаючи його, але описуючи вчинки та міркування. Наприклад.
• Я допомогла батькові відгадати загадку про те, що у світі ситніше,
прудкіше, миліше над усе. (Маруся. «Мудра дівчина»)
• Я був упевнений, що краще жити неправдою. За це і поплатився.
Чортяки почепили мене на найвищій гілляці. (Дядько. «Про правду і кривду»)
• Я так злякався, коли побачив нечуваного синього звіра, що мало не
завив з переляку. (Вовк. І.Франко. «Фарбований Лис»)
• Я можу з’їсти кожного, хто всміхнеться. (Цар Плаксій. В.Симоненко.
«Цар Плаксій та Лоскотон).
• Я залишилася без даху над головою в люті морози. Тому змушена була
шукати прихистку в хліві. (Хуха-моховинка).
20

21. ♦ Ми вже перегорнули чимало казкових сторінок, які відкрили нам світ
фантазії й мудрості нашого народу. Героями цих казок були звірі, люди і
«нечиста сила». Я пропоную Вам написати власну казку, але поєднати у ній
героїв, елементи сюжету, події різних уже відомих вам казкових творів. І
назвемо ми нашу гру «салат із казок». (Слайд)
Наприклад: «Одного дня Хуха-моховинка прокинулась спозаранку: ще й
не світало. Прокинулась, бо їй стало холодно. Вона виглянула у віконце й
побачила нечуваного синього звіра, всього в колючках, із здоровенним, мов із
міді вилитим хвостом. Їй стало цікаво дізнатися, що воно за проява. Вийшла із
хатки Моховинка та запитала у звіра, хто він і звідки з’явився у лісі. Страшний
звір назвався Остромислом і сказав Моховинці, що він родом із заклятого
чортами міста Проїма. Він попрохав Моховинку врятувати жителів міста від
чарів чортів. Хуха-моховинка мала добре серце. Вона вирішила допомогти
Остромислу та іншим жителям заклятого міста.
Кинулася Хуха до свого друга вовка. Розповіла йому про нещастя, яке
спіткало жителів Проїма, попрохала у нього допомоги. Упіймав вовк сороку і
наказав їй принести чарівної води. Для цього зробив із листя дві коробочки.
Одну прив’язав сороці до однієї ноги, другу до іншої та й пустив її. Сорока
принесла чарівної води: в одній коробочці живлющої, а в іншій смертельної.
Взяв вовк воду, посадив на спину Хуху, і подалися вони у супроводі звіра
Остромисла до заклятого міста Проїма. Усіх жителів міста (людей і тварин) вони
побризкали живлющою водою, а чортів – смертельною. Почали люди і звірі на
їхніх очах звільнятися від чар і ставати тими, ким були насправді. Страшний
синій звір Остромисл перетворився на рудого пухнастого, дуже симпатичного
лиса. Подякував лис Моховинці та вовкові за порятунок і запропонував
залишитися жити у їхньому місті. Та Хуха і вовк повернулися до свого лісу, бо
то була їхня батьківщина».
Отже, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток
школярів. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і
діями вимагає від вчителя майстерного педагогічного керівництва, якісної
підготовки.
21

22. РОБОТА УЧАСНИКА
ОБЛАСНОЇ АВТОРСЬКОЇ ТВОРЧОЇ МАЙСТЕРНІ
«ФОРМУВАННЯ ЦІЛІСНОСТІ СВІТОГЛЯДУ ШКОЛЯРІВ
У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ»
(за авторською технологією Попової Т. Ю.)
ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК КОНТЕКСТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ
ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ
(УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – ІСТОРІЯ – МУЗИКА)
8 КЛАС
ТЕМА: «Олександр Довженко «Ніч перед боєм» — твір про героїзм,
самовідданість, патріотичні почуття українців, проявлені під час Другої
світової війни»
2016
Розробку підготувала
Кухар Олена Сергіївна,
учитель Добропільського
НВК «Спеціалізована школа
І – ІІІ ст. № 4 з поглибленим
вивченням окремих
предметів – дошкільний
навчальний заклад»
22

23. Тема: Олександр Довженко «Ніч перед боєм» — твір про героїзм,
самовідданість, патріотичні почуття українців, проявлені під час Другої
світової війни.
Мета: формувати цілісне сприйняття твору через проекцію змісту твору
(роль громадянина у часи воєнного лихоліття) на історичний матеріал
(період Другої світової війни) та життєвий досвід учнів,
удосконалювати навички аналізу літературного твору у зв’язку з
історією, розвивати громадянську, продуктивну (творчої діяльності),
ціннісно-світоглядну компетентності восьмикласників; виховувати
любов до Батьківщини та готовність стати на її захист.
Наочність: портрет О.Довженка, інтерактивний плакат «Друга світова війна»
Обладнання: SMART-дошка (або екран), проектор, підключення до мережі
Інтернет, колонки,
Тип уроку: інтегрований урок контекстуального аналізу (українська
література – історія).
Форми роботи: фронтальна, робота в групах,
Методи і прийоми: словесні, наочні, практичні; пояснювально-
ілюстративний, репродуктивний, евристичний, проблемний,
дослідницький; слово вчителя, бесіда, бліц-опитування, асоціативне
коло, робота з інтерактивним плакатом, пошуково-дослідна робота
(квест), творча робота «Машина часу», робота з епіграфом складання
опорних схеми, постановка проблемного питання, групова робота з
лексичним матеріалом «Сила слова», прийом «Павутинка думок»,
рефлексія.
Епіграф уроку: Є речі й гірше війни:
боягузтво гірше, зрадництво гірше,
егоїзм гірше
Ернест Хемінгуей
23

24. Хід уроку:
І. Мотиваційно-організаційний етап
1. Вступне слово вчителя
Час минає, але історична пам’ять народу нетлінна: і досі серця наших
бабусь та дідусів здригаються, коли вони чують слово «війна». І так прикро,
що сьогодні від подібних слів здригаються і серця дітей – сучасних українців.
Спробуємо перегорнути сторінки Книги нашого народу назад і повернемося
у страшні сорокові, коли наша земля переживала часи окупації і війни,
поневолення і репресій, втрати і сльози.
Друга світова війна. Пліч-о-пліч на захисті рідних міст стояли не тільки
військові, але й прості жителі: шахтарі, хлібороби, металурги. Чоловіки,
жінки і діти об’єдналися у цій страшній боротьбі. Багато військових
істориків, дослідників відзначали неабиякий героїзм простого народу, його
силу і мужність, готовність до самопожертви і звитяжну боротьбу. Що ж дає
людині силу не зламатися, а витримати і вистояти ?!
2. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
- Наш урок хочу присвятити темі людині на війні, її переживанню і
болям, силі і боротьбі, братерству і гідності. Ми спробуємо окреслити роль
людини-громадянина під час війни за оповіданням О.Довженка «Ніч перед
боєм», спираючись на історичний матеріал та глибину наших переконань і
поглядів. Цей урок допоможе вам не лише поглибити знання про період
Другої світової, але й осягнути, на прикладі образів головних героїв,
наскільки сильно доля і характер людини пов’язані із її глибоким народним
корінням, і цей зв’язок нерозривний допоки людина шанує здобутки предків.
ІІ. Виконавчо-діяльнісний етап (робота з контекстними інформаційними
матеріалами)
1. Актуалізація опорних знань учнів.
Довженко першим із кіномайстрів одягнув військову форму (17 вересня
1939 року), тому хто, як не він, може передати всю правду побаченого на
24

25. війні. До цієї теми Олександр Довженко звертався в публіцистичних статтях
як військовий кореспондент. У фронтових газетах було надруковано його
оповідання «На колючому дроті», «Мати», «Воля до життя», «Ніч перед
боєм», «Тризна», «Перемога».
Бліц-опитування:
1) дайте визначення оповідання
2) пригадайте твори про війну з української або зарубіжної літератури,
які ви прочитали останнім часом.
3) чи сподобався вам твір, який ви прочитали вдома?
4) про події яких часів ідеться в оповіданні?
5) що вам відомо про Другу світову війну?
6) а що ви знаєте про їх автора?
7) чи актуальні твори Довженка сьогодні?
Слово вчителя: оповідання «Ніч перед боєм» цікаве ще й тим, що
показує складність людських переживань за крок до бою, розкриває
психологічні аспекти ставлення до ворога й дружбу між побратимами в ці
нелегкі часи. Оповідання спирається на історичне минуле і має багатий
художній вимисел. На перший план тут виходить звичайна людина-воїн.
Асоціативне коло - якими, на вашу думку, повинен бути воїн?
-
25

26. Чи відповідають ваші асоціації рисам героїв оповідання Довженка
(Прогнозована відповідь: так, проте шлях до такого сильного і витривалого
характеру був важким. У зав’язці герой не чужі страх, бажання втекти,
сором за себе і друзів, слабкодухість. Проте далі все зміниться і головний
герой Петро Колодій далі повідає своїм побратимам секрет мужності).
2. Постановка проблемного питання.
Слово вчителя: як ви можете запевнитися, людина, яка опиняється у
вирі військових подій, здатна зламатися, занепасти духом, зневіритися у своїй
силі і вірності побратимів… На вашу думку, духовна чи фізична сила міцно
тримає людину в боротьбі? У чому «внутрішній секрет» воїна? Протягом
уроку спробуємо віднайти відповідь на ці питання.
Взаємодія історії та літератури
3. Робота з контекстними матеріалами
Перевірка домашнього завдання. Пошуково-дослідна робота на основі
інтерактивного плаката
1) Попрацюйте над
змістом інтерактивного
плаката та побудуйте
розповідь на його основі. Що
Вам відомо про війну, яка
сколихнула світ у 1939 році?
https://www.thinglink.com/scene/821627960766234625
26

27. Коментар учня (прогнозована відповідь). У Другій світовій війні
Україна втратила 700 міст, 28000 сіл, понад 5 млн. цивільних, 4 млн.
військових, з території України німецьких окупантів виганяли 1-й, 2-й, 3-й, 4-
й Українські фронти. Війна по Україні пройшла двічі. Україна пережила дві
окупації: німецьку і радянську.
- Надзвичайно важливо згадати про український визвольний рух, основною
метою якого здобуття державної незалежності України. Понад 500 тис.
постраждали за те, що підтримували боротьбу за незалежність.
Серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу (найвищий на той час
ступінь відзнаки) є імена 32 синів України. Серед 589 нагороджених однією з
найвищих відзнак того часу - медаллю «Золота Зірка» за битву за Берлін, 100
- українці.
-Проте, чи кожен на війні герой? Хто або що дає людині силу йти з
гранатою проти танка, бути жертовним і безстрашним? Одне з оповідань
О.Довженка «Ніч перед боєм» показує нам становлення одного з героїв,
мужніх воїнів, старшину Петра Колодуба, образ якого, напевно, є збірним
образом простого чоловіка-захисника, який у страшний час війни став на
варті безпеки свого народу. Серед важких подій солдатів тримала дружба,
взаєморозуміння, висока дисципліна, вольовий дух і спільний жорстокий
ворог.
4. Аналіз художнього твору із залученням знань, здобутих на основі
опрацьованих контекстних матеріалів.
Робота над художнім твором:
- Прочитайте, про що хотів спитати молодий танкіст Іван
Дробот у свого командира Петра Колодуба на початку твору.
(«Я хотів спитать вас, хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах
говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий,
пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові, так от, звідки воно у
вас береться, оте все, що говорять, і самі ми знаємо, що ви з любого пекла
виходите переможцем, так от, що ви є така за людина, скажіть нам
27