Для практичних психологів, вихователів ДНЗ

1. 0
ВІДДІЛ ОСВІТИ ГЛУХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДИТИНИ В
УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКАДУ
(з досвіду роботи творчої групи
практичних психологів ДНЗ
міста Глухова)
Глухів-2015

2. 1
Соціалізація дитини в умовах дошкільного навчального закладу (з
досвіду роботи творчої групи практичних психологів ДНЗ міста
Глухова):Збірка./За ред. Гурець М.М. – Глухів: відділ освіти Глухівської
міської ради. -2015.-64с.
Схвалено до друку засіданням методичного кабінету відділу освіти
Глухівської міської ради від 15 квітня 2015 року, протокол №2
Рецензенти:
Дячкова В.Г., завідувач методичним кабінетом Відділу освіти
Глухівської міської ради
Корякіна І.В., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і
методики дошкільної освіти ГНПУ ім. О. Довженка
Укладач:
Гурець М.М., методист методичного кабінету відділу освіти
Глухівської міської ради
Збірка є результатом роботи творчої групи практичних психологів ДНЗ
міста Глухів у складі:
Гурець Марина Миколаївна методист методичного кабінету відділу
освіти Глухівської міської ради
Грінюк Ольга Генадіївна практичний психолог НВК №4
Зелюкіна Тетяна Миколаївна практичний психолог ДНЗ:ЦРД «Світлячок»
Пісоцька Тетяна Миколаївна практичний психолог НВК №5
Рицарева Олена Аркадіївна практичний психолог ДНЗ «Чебурашка»
Сокол Артем Олександрович практичний психолог ДНЗ «Зірочка»
Скрипа Анжела Вікторівна практичний психолог ДНЗ «Ромашка»
Шило Оксана Вікторівна практичний психолог ДНЗ «Журавка»
У посібнику подані практичні матеріали та рекомендації щодо
формування соціальної компетентності дітей старшого дошкільного віку.
Даний посібник складається з двох частин. У першій частині подано
теоретичні аспекти соціалізації дошкільників. У другій частині подані
авторські матеріали практичних психологів.
Матеріали стануть у нагоді вихователям, практичним психологам,
керівникам дошкільних навчальних закладів та навчально-виховних
комплексів.

3. 2
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………....4
Теоретичні аспекти процесу соціалізації дітей дошкільного
віку…………………………………………………………………...………….5
Соціалізація дошкільників в умовах дошкільного навчального
закладу………………………………………………………………………….9
Психологічний супровід дітей з особливими освітніми
потребами……………………………………………………………………..15
Організація роботи з педколективом щодо формування соціальної
компетентності дитини…………………………………………...…………20
Форми і методи роботи психолога з родиною щодо формування
соціальної компетентності особистості………………………….….….....31
Методична скарбничка…………………………………..……………37
Список використаних джерел……………………………..…………77

4. 3
ВСТУП
Зміни, які відбуваються в суспільсиві на сучасному етапі його
розвитку, породжують нові вимоги щодо системи освіти й виховання
підростаючого покоління. Одним із завдань сучасної теорії і практики
виховання дитини дошкільного віку є вивчення її особистості та усіх
факторів, що впливають на її становлення. Важливу роль у цьому процесі
відіграє соціальне середовище, адже саме воно визначає якою дитина
виросте.
Соціалізувати дошкільника – означає збагатити його індивідуальний
досвід позитивними враженнями від спільної з іншими життєдіяльності,
розвинути в нього соціальні потреби, сформувати соціальні вміння та
навички, виховати «відчуття іншого», сформувати готовність та здатність
брати іншого до уваги, працювати в команді, в разі потреби поступатися
власними інтересами на користь соціальної групи, діставати насолоду від
допомоги та підтримки іншої людини у складній ситуації, тобто жити з
відкритим серцем, умінням гармонійно «вписуватися» в дитяче
угруповання, знаходити в ньому своє місце, визначати свій статус серед
однолітків відповідно до своїх можливостей та домагань, товаришувати.
Два роки колектив практичних психологів ДНЗ міста Глухова
працювала над проблемою «Соціалізація дітей дошкільного віку».
Матеріали, що були напрацьовані членами творчої групи узагальнені в
даному посібнику.
У першій частині посібника розкривається поняття процесу
соціалізації дошкільника, надані рекомендації роботи практичного
психолога з усіма учасниками навчально-виховногопроцесу, висвітлено
питання соціалізації дітей з особливими освітніми потребами. У другій
частині подані приклади занять для дітей, вихователів та батьків.

5. 4
Теоретичні аспекти процесу соціалізації дітей дошкільного віку
Сутність процесу соціалізації, інтерес до проблеми соціалізації
особистості виник давно. Про це свідчать праці учених ХХ століття –
Л .Виготського, Л. Буєвої, І. Кона, А. Макаренка, В. Сухомлинського,
Л. Рубінштейна, в яких вони вказували на взаємозалежність між умовами
соціального середовища та розвитком особистості та зазначали
необхідність активного опосередкування особистісного розвитку.
Соціалізація – це процес присвоєння, придбання соціального, тобто
процес, результатом якого є включення соціального до структури
особистості.
Є кілька трактувань процесу соціалізації:
- соціалізація, як екстеріорізація (розкриття початкової сутності
людини у соціумі);
- соціалізація, як гомінізація (придбання сутності в соціумі);
- соціалізація, як адаптація (поєднання сутнісного й суспільного);
- соціалізація, як інтерналізація (оволодіння соціальним, перенесення
його у глибинні пласти особистості).
Найчастіше процес соціалізації сприймається як процес адаптації чи
пристосування. Це трактування найбільш раннє. Розуміння соціалізації, як
пристосування притаманно психоаналізу, біхевіоризму (Б. Скиннер,
Е. Торндайк, Г. Уолтерс). Не чуже воно й вітчизняній психології
(В. М. Бехтерєв, А. Ф. Лазурский, П. П. Блонський).
У сучасній вітчизняній психології також зустрічається погляд на
соціалізацію як адаптацію. Процес соціалізації – входження у соціальне
середовище, пристосування до нього, освоєння певних ролей і державних
функцій, які за своїми попередниками повторює окремий індивід протягом
усієї історії свого формування та розвитку.
Соціалізація – дуже важливий процес розвитку індивіда для
подальшої самореалізації. Він включає в себе засвоєння трудових навичок,
цінностей, правил, традицій, норм, знань. Програма соціалізації займає все

6. 5
життя, але основний «удар» соціального розвитку припадає саме на період
дитинства.
Процес соціального розвитку дитини починається з раннього
дитинства і проходить у певному соціальному середовищі. Малюк
розвивається в межах своєї сім’ї, соціального та національного оточення.
На нього впливають батьки, родичі й інші дорослі, однолітки, з якими він
спілкується, а також дошкільний навчальний заклад, як соціальна
інституція, де він соціалізується. Також значний вплив на соціалізацію
дитини мають засоби масової інформації, соціокультурне середовище, в
якому вона росте, події, що відбуваються в довкіллі. Отож, соціальне
середовище – це складне структурне утворення, яке характеризується
взаємопов’язаними зв’язками та відносинами між його складовими. Воно
становить єдність таких складових: макросередовища (суспільства як
певної соціально-політичної, соціально-економічної та ідеологічної
системи), мезосередовища (національно-культурних, соціальних
особливостей регіону), мікросередовища (безпосереднього середовища
життєдіяльності дитини: сім’ї, сусідів, групи однолітків, культурних,
навчально-виховних закладів). У різні періоди дитинства ці складові
соціального середовища значною мірою впливають на соціалізацію дітей
дошкільного віку. Віддаючи належну роль впливу на соціалізацію дитини
дошкільного віку макросередовищу та мезосередовищу, необхідно
зазначити, що найбільший соціалізуючий вплив на особистість, на нашу
думку, здійснює мікросередовище сім’ї та дошкільного навчального
закладу.
Першим природним чинником соціалізації для дитини виступає сім’я,
яка протягом усього життя є тим мікросередовищем, на тлі якого
відбувається особистісне зростання людини. Батьки – найближчі та
найрідніші для неї люди. За допомогою них маленька дитина задовольняє
потреби в психологічній захищеності, емоційному спілкуванні. З перших
днів існування дитину оточують рідні люди, які залучають її до різних

7. 6
видів соціальної взаємодії. Перший досвід соціального спілкування
набувається малюком ще до того, як він починає розмовляти. На
соціалізацію особистості, на нашу думку, здійснює неабиякий вплив
домашня атмосфера: стиль взаємовідносин у сім’ї, психологічний клімат,
ставлення дорослих до різних подій, явищ суспільного життя, до інших
людей. Дитина в сім’ї приміряє себе до суспільства, а це, в свою чергу,
стимулює її соціальну активність. Соціальний досвід, який передається в
сім’ї, поступово стає невід’ємною складовою особистості. Тут соціалізацію
можна розглядати, як процес і результат засвоєння і наступного
відтворення індивідом соціального досвіду в соціальному середовищі.
Наступним мікросередовищем для дитини є дошкільний навчальний
заклад – середовище, де вона продовжує отримувати елементарні знання,
уміння, навички, які гарантують формування в неї здатносты орієнтуватися
в довкіллі, набувати життєвого соціального досвіду, адекватно реагувати
на явища, події, людей, предметний світ. Під впливом дошкільного
навчального закладу в дитини формується свідоме ставлення до себе як до
самостійної особистості, рівної з іншими людьми, відбувається
становлення позитивного образу-Я, формування почуття гідності та
власної значущості серед інших людей, адекватна самооцінка, збереження
свого особистого простору, усвідомлюється поведінка з урахуванням
можливих реакцій інших людей, виховується уміння пристосовуватися до
життя в нових соціальних умовах і також протистояти негативним впливам
незнайомців, коректно припиняти неприємне спілкування. Із вступом до
дошкільного навчального закладу в мікросередовищі дитини з’являється
важливий дорослий-вихователь. Від спілкування з ним, його поведінки
залежить ефективність соціалізації дитини. Дитина сприймає його вплив як
усвідомлено, так і неусвідомлено, через психологічні механізми
зараження, наслідування. Значущим фактором соціалізації в цьому
середовищі є дитяче співтовариство. Спільні види діяльності, які
виникають під час взаємодії дітей дошкільного віку виробляють у дитини

8. 7
необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній
дисципліні та водночас відстоювати власні права, співвідносити власні
інтереси із суспільними .
Отже, для дитини, що соціалізується, відповідними еталонами зміни
соціального середовища є сім’я, дошкільний навчальний заклад,
найближче оточення. При переході до іншого соціального середовища
дитина переживає кризу входження в нову соціальну спільноту, процес
адаптації, розчинення в ній. Таким чином,соціальне середовище може як
сприяти процесу соціалізації, так і стримувати її. За умови відповідності
соціального середовища соціальним потребам дитини, цей процес
відбувається ефективно. У випадку несприятливих впливів соціального
середовища процес соціалізації дитини хоча й відбувається, але при цьому
набуває рис нестабільності, соціальної малоцінності, навіть злочинної
спрямованості. Тому дитина успішно пройде всі етапи соціалізації за
наявності відповідного соціального середовища, цілеспрямованого
виховання і навчання.
Програма соціалізації дошкільника:
 обговорення наслідків дій по відношенню до іншої людини;
 ігри та ситуації, що вимагають взаємодопомоги і співпраці;
 обговорення конфліктів;
 чітке формулювання правил поведінки.
Показники, що сприяють успішному протіканню процесу соціалізації:
 адекватні міжособистісні стосунки;
 дозвіл конфліктних і критичних ситуацій;
 самооцінка;
 самосвідомість;
 мовленєва компетентність.
Сьогодні, як ніколи раніше, необхідно формувати особистість, здатну
в певних умовах діяти доцільно, застосовувати набуті раніше знання і
досвід за нових обставин, докладати вольові зусилля для досягнення мети,

9. 8
поводитися оптимістично, домагатися успіху та визнання іншими людьми,
оновлювати свої знання, збагачувати досвід, виявляти гнучкість,
самовдосконалюватись.
Соціалізація дошкільників в умовах дошкільного навчального
закладу
Якщо раніше батьки і педагоги сприймали дошкільний заклад як
інституцію, відповідальну тільки за здоров'я та підготовку дитини до
школи, то сьогодні поряд з цими аспектами діяльності дедалі більшої
значущості набувають й інші функції дитячого садка, зокрема одна з
основних – соціалізація дитини.
Соціальність – похідна від «соціальний». Означає єдність соціальних
потреб (у любові рідних, близьких, авторитетних людей; у підтримці,
допомозі, захисті, схваленні тощо); умінь (орієнтуватися,
пристосовуватися, позитивно впливати на соціальне довкілля); почуттів
(довіри, прихильності, вдячності, відповідальності тощо); якостей
(справедливості, чуйності, доброзичливості, товариськості, обов'язковості
тощо) дошкільника.
У широкому сенсі «соціальність» є інтегрованою характеристикою,
яка фіксує відкритість дитини соціальному довкіллю, її спрямованість на
гармонійні та конструктивні взаємини з людьми, що оточують. Бути
соціальним у певній життєвій ситуації означає проявляти готовність та
здатність контактувати з різними за віком, статтю, спорідненістю, родом
діяльності, характерологічними особливостями людьми.
Дошкільника можна вважати соціально компетентним, якщо він:
- володіє елементарними знаннями про соціальні явища, події, людей,
взаємини, способи їх миролюбного та конструктивного налагодження;
- цінує, визнає значущість для себе всього, що пов'язане із соціальним
життям, цікавиться ним;

10. 9
- називає словами, вербалізує основні назви, пов'язані з життям
людини серед інших;
- передає свої враження про соціальні події та взаємини людей
художнім образом (малює, ліпить, складає оповідання, співає пісні тощо).
Складові соціальної компетентності, які необхідно сформувати в
дошкільному віці
Комунікабельність – це його здатність будувати з дітьми різного
віку, статі та близькими дорослими гармонійні взаємини. Тобто такі, які
обумовлюють взаємоповагу, доброзичливість, спрямованість на
співпрацю, конструктивну взаємодію, взаємодопомогу і задовольняють
(емоційно та інтелектуально) усіх партнерів по спілкуванню.
Спілкування – це процес емоційної, інтелектуальної, перцептивної,
мовленнєвої, оцінювальної, духовної взаємодії дітей, що може бути
безпосереднім або опосередкованим наслідком інших видів діяльності –
грою, працею, навчанням. Без уміння спілкуватися неможливі добрі
взаємини.
Взаємини - духовні утворення, що складаються в процесі спілкування
і відображають його позитивний або негативний характер. Статус
дошкільнят – соціальне становище дитини в колективі інших дітей, яке
формується на основі взаємин.
Соціалізація – входження дитини в гурт інших дітей, сприймання нею
групових цінностей, можливість впливати на зміну їх на краще.
Групова взаємодія – процес конструктивної спільної діяльності за
наявності взаємоповаги, взаємодопомоги, емоційної, інтелектуальної,
моральної та фізичної підтримки.
Соціальна адаптація – процес пристосування дитини до нового
соціального середовища.
Показники соціальної компетентності дошкільняти
Адаптація до нових умов життя:
 дитина із задоволенням відвідує дитячий садок;

11. 10
 охоче включається у спільні ігри, заняття;
 веде змістовні розмови з іншими дітьми, дорослими;
 ініціює знайомство або погоджується на ініціативу інших дітей
познайомитись, погратися разом;
 передає словом свої почуття,незалежно від зміни умов життя (як
позитивні, так і негативні);
 розуміє, що завжди отримає емоційну підтримку від дорослих та
інших дітей;
 знає, що в дитячому садку весело,цікаво, затишно;
 прагне самостійно зорієнтуватися в нових умовах.
Соціалізація:
 знає, що є моральними цінностями для колективу;
 варіює свою поведінку з метою пошуку найбільш адекватної за
даних умов;
 прагне здійснювати вплив на підтримку позитивних цінностей;
 узгоджує свою поведінку з поведінкою інших дітей шляхом
само порівняння;
 володіє коректними за змістом та інтонуванням
висловлюваннями, щоб відстоювати власні інтереси.
Групова взаємодія:
 із задоволенням включається в об’єднання дітей різної
кількості;
 володіє дипломатичними прийомами виходу зі спільної гри;
 йде на компроміс у розподілі ролей;
 виявляє щирість, демонструє довіру і приязне ставлення до
партнерів по діяльності;
 володіє оригінальними або самостійно створює нові сюжети
ігор, має цікаві пропозиції щодо розвитку та продовження
спільної гри;

12. 11
 стає учасником взаємодії не лише в ігровій, а й у трудовій,
навчальній діяльності;
 свідомо створює умови для групової взаємодії.
Статус, ставлення до авторитету:
 з розумінням, доцільно вживає слово «авторитет»;
 називає якості людини, яку вважає авторитетною;
 виявляє бажання виконувати як головні так і другорядні ролі в
іграх;
 усвідомлює та може пояснити, за які саме якості обирають ту чи
іншу дитину на головні або другорядні ролі в грі;
 пояснює своє ставлення до авторитетності в групі інших дітей,
причини цього;
 реально оцінює ставлення інших дітей до себе, свій статус в
групі.
Розуміння іншої точки зору:
 не перебиваючи, уважно слухає співрозмовника, коли той
висловлює власну точку зору;
 стримує себе від категоричних, різких висловлювань;
 шукає та пропонує спільні позиції, варіанти рішень;
 проявляє позитивну емоційну реакцію різного ступеню залежно
від власного розуміння проблеми;
 ставить заохочувальні запитання;
 в разі потреби пропонує та здійснює допомогу в розв’язанні
спільних питань.
Регуляція спільної діяльності:
 справедливо розподіляє ролі, іграшки, необхідне обладнання,
предмети;
 охоче погоджується на пропозиції спільно діяти;
 утримується від звинувачень, докорів;

13. 12
 виявляє творчість у пошуку компромісних рішень, уникає
конфліктів, або вміє зняти їх;
 володіє конструктивними діями, що врегульовують спільну
діяльність.
Показники розвиненого спілкування:
 наявність взаємодії дітей у різних видах діяльності – ігровій,
трудовій, навчальній;
 уважність дитини до міжособистісних взаємин, їх характеру;
 свідоме прагнення до взаємодії, прояви творчості в в пошуку
шляхів до цього;
 прояви домірної самостійності у встановленні контактів з
іншими, розв’язанні конфліктних ситуацій, оцінюванні
взаємин;
 вміння та бажання спілкуватись, будувати гармонійні взаємини,
співпрацювати з іншими;
 наявний позитивний статус в групі інших дітей;
 потребує співпереживання та взаєморозуміння;
 володіє навичками культури спілкування, засвоїла норми та
правила поведінки в громадських місцях;
 прагне в словах і вчинках виявляти добре ставлення до рідних,
інших людей;
 прояви реакції, відповідні до інтонації, міміки, інших людей;
 активно проявляє емоційне співпереживання, гуманність,
толерантність;
 наявна повага до оточуючих та самоповага, почуття власної
гідності, усвідомлює та досягає адекватності своєї поведінки.
Новоутворення соціального розвитку дошкільнят:
 готовність дитини до входження в нове соціальне середовище –
клас;

14. 13
 формування «внутрішнього плану дій» - самопізнання у вигляді
роздумів над власними вчинками, поведінкою,характером
взаємин з іншими дітьми, дорослими над причинами
непорозумінь;
 відчуття справедливості або несправедливості дій, учинків,
висловлювань дорослої людини;
 совісність, що проявляється у власному виборі вчинків, у
висловлюваннях.
Процес соціалізації дитини-дошкільника, протікає найбільш
успішно при таких умовах:
 сприятлива соціальна ситуація розвитку;
 участь дорослих, через досягнення взаємодії процесу соціально-
педагогічної діяльності ДНЗ та процесу соціалізації дитини в
сім'ї;
 організація повноцінної діяльності та спілкування як провідних
форм розвитку і взаємодії з навколишнім світом.
Для активного засвоєння дошкільнятами цінностей, соціальних норм і
правил в єдності мотиваційного, когнітивного і діяльнісно-практичного
компонента в їх життєдіяльності необхідно направляти виховну роботу
таким чином, щоб дитина відчувала себе впевненим,
захищеним, щасливим, переконаним у тому, що його люблять,
задовольняють його розумні потреби. Цілісність в осмисленні понять
соціальної дійсності досягається завдяки широкому використанню
літератури, музичного, образотворчого матеріалу, а також власному
творчому використанню навколишньої дійсності. З огляду на особливості
віку, педагог визначає тематику дня і зміст роботи відповідно до загальної
темою тижня. Для повноти розкриття змістовного аспекту теми важливо
створення протягом дня морально-етичних ситуацій як найважливішої
умови для виникнення емоційно-творчого переживання дійсності. Велике

15. 14
місце протягом дня займає спільна діяльність дорослого і дитини щодо
закріплення понять у різних формах.
Крім того, створюються умови для вільної та самостійної діяльності
дітей. Заняття проводяться у формі захоплюючих і пізнавальних ігор, тому
що ігор ігровий метод навчання сприяє створенню зацікавленої,
невимушеної атмосфери, встановленню психологічно адекватної віком
ситуації спілкування.
Зміст навчання має виводити дитини за межі його безпосереднього
особистого досвіду у сферу досвіду людського і тим самим давати дитині
нову форму життя в суспільстві - взаємодія з узагальненими,
загальнолюдськими знаннями. Дитині пропонується подумки стати
учасником подій, дати оцінку вчинків героїв, запропонувати та
обгрунтувати свій варіант поведінки.
Важливою умовою для повноцінної соціалізації дитини-дошкільням є
залучення батьків до навчально-виховний процес ДНЗ.
В даний час освітній процес в ДНЗ, несе в собі безліч функцій, з яких
пріоритетним є соціальна функція.
Соціальна функція передбачає залучення до процесу виховання
всього соціального оточення дітей, психологічну підтримку, як дітям, так і
батькам, компенсацію негативних впливів соціального середовища.
Сім'я є важливим чинником у вихованні та розвитку дитини, у
придбанні нею соціального досвіду. Будучи соціальним інститутом
виховання, сім'я здійснює соціалізацію дитини найбільш природно і
безболісно через спадкоємність поколінь.
Психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами
Дотепер в Україні немає єдиного терміну для визначення осіб, що
мають фізичні та психічні відхилення у здоров'ї. У засобах масової
інформації, спеціальній літературі вживають поняття: «інвалід», «особа з
обмеженими функціональними можливостями», «люди з обмеженою

16. 15
дієздатністю», «люди з обмеженими потребами», «особи з вадами
розвитку».
«Неповноцінні» — цей термін є в Конвенції ООН про права дитини.
У законодавчих документах, як правило, домінує термін «інвалід».
У Декларації прав інвалідів, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН
9 грудня 1975 року, зазначено, що інвалідом є будь - яка особа, що не може
самостійно забезпечувати повністю або частково потреби нормального
особистого та/чи соціального життя з причин вад — вроджених або
набутих — його (або її) фізичних чи розумових здібностей.
Інвалід — особа, яка має порушення здоров'я зі стійкими розладами
функцій, обумовлене захворюванням, наслідками травми чи дефектами,
що призводять до обмеженої життєдіяльності та викликають необхідність
її соціального захисту.
У Законі України «Про освіту» зустрічається термін «діти, які
потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку».
Застосування терміну «людина з особливими потребами» (під яким
розуміємо особу, яка в наслідок порушення здоров'я потребує спеціальних
умов для організації сімейного та соціального оточення й самореалізації) є
гуманнішим та менш емоційно забарвленим.
Інвалідність — це обмеження в можливостях, обумовлені фізичними,
психічними, сенсорними, соціальними та іншими бар'єрами, які не
дозволяють людині інтегруватися в суспільство і брати участь у житті сім'ї
та держави на тих самих умовах, що й інші члени суспільства.
Недуга — втрата чи аномалія психічних або фізіологічних функцій,
елементів анатомічної структури, що утруднює певну діяльність.
Обмежена можливість — утрата здатності (внаслідок дефекту)
виконувати певну діяльність у межах того, що вважається нормою для
людини.

17. 16
Недієздатність — наслідок дефекту чи обмежена можливість
конкретної людини, що перешкоджає чи обмежує виконання нею певної
нормативної ролі, виходячи з вікових, статевих чи соціальних факторів.
Класифікація вад психофізичного розвитку
Класифікація вад психофізичного розвитку дозволяє виділити
наступні групи дітей з особливими освітніми потребами:
 діти з сенсорними вадами. До цієї групи належать діти з
порушенням слуху та діти з порушенням зору;
 діти з опорно-руховими порушеннями. Дефекти опорно-
рухової системи можуть виникнути в результаті перенесених хвороб
(дитячий церебральний параліч, де виділяють такі форми: спатична
диплегія, геміпаретична форма ДЦП, гіперкінетична форма ДЦП, подвійна
геміплегія, атонічно-астенічна форма), унаслідок травми хребта або
ампутації;
 діти з вадами розумового розвитку (олігофренія, затримка
психічного розвитку: F 70 легкий ступінь розумової відсталості, F 72 –
середній ступінь розумової відсталості, F 73- глибока розумова відсталість
(ідіотія), синдром Дауна);
 діти з порушенням мовлення (логопади). Сюди належать
порушення усного мовлення (дистонія, браділалія, тахілалія, заїкання,
дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія) та порушення писемного
мовлення (дислексія, дисграфія);
 діти з комбінованими вадами, тобто до цієї групи відносяться
діти зі змішаним (складним) дефектом, наприклад:
розумово відсталі і глухі, розумово відсталі і слабозорі або незрячі,
сліпоглухоніми і т.д.
 діти з дисгармонійним розвитком – психопатією (стійкий
дисгармонійний склад психіки), з патологією потягів.
Психологічні моменти, які слід враховувати при роботі з дітьми з
особливими потребами:

18. 17
 спілкування з дитиною повинне бути доброзичливе;
 атмосфера спілкування повинна бути спокійною, повільною,
виразною і чіткою;
 урок повинен тривати індивідуально по мірі втомлюваності
дитини;
 педагог повинен проводити невеличкі розминки, якщо вони не
заборонені лікарем;
 педагог повинен бути готовим до будь-яких особистісних,
психічних чи соматичних проявів;
 у жодному разі педагог не повинен показувати роздратування;
 не наголошувати дитині на певних особистісних проявах,
фізичних вадах, навіть якщо ваші помисли чистосердечні;
 створювати дитині ситуації боротьби, успіху, самосхвалення;
показувати власний приклад позитивних емоцій, сили волі та інших
позитивних характерологічних проявів.
Оформлення документації:
 банк даних на дітей з особливими освітніми потребами, де
вказані дата народження, місце проживання, батьки (опікуни), фізичний
стан дитини, вид навчання, умови розвитку дитини, якими користується
дитина;
 індивідуальна картка дитини з особливими освітніми
потребами;
 індивідуальна програма;
 програма психологічного супроводу для дітей з особливими
освітніми потребами, яку внести в річний та місячні плани роботи.
Основні завдання практичного психолога щодо організації
інклюзивного навчання в навчальному закладі:
1. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі з засваєнням
прогрма, у спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих

19. 18
труднощів; при потребі, направлення до відповідних фахівців з метою
встановлення причин та надання допомоги.
2. Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки
у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу продуктів
праці, проведення консиліумів з педагогами.
3. Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її
індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб.
4. Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої
психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального
плану розвитку.
5. Участь у підготовці документів для розгляду на засіданнях
психолого-медико-педагогічних консультацій.
6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями психолого-медико-
педагогічних консультацій щодо організації навчання дитини та надання їй
додаткових послуг; розробка програми психологічного супроводу дитини.
7. Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів,
підходів, а саме: надання рекомендацій педагогам щодо врахування
особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні
форм і методів роботи з нею.
8. Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі,
проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і
дискримінації у дитячому оточенні, формування дружнього та
неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.
9. Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної
допомоги педагогам у роботі з дитиною.
10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють
із дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у
розробленні індивідуальної програми розвитку.

20. 19
Форми і методи роботи психолога з родиною щодо формування
соціальної компетентності особистості
На етапі дошкільного дитинства провідним соціальним інститутом,
покликаним забезпечити різнобічний розвиток дитини, є система
дошкільних закладів. Гармонійна взаємодія закладу з сім`єю є запорукою
повноцінності буття дитини, розкриття і реалізації її потенціалу, виходу на
нові етапи соціальної реальності.
Сім`я і дошкільний навчальний заклад мають свою специфіку,
особливості впливу на дитину, свої виховні засоби. Ці осередки не
взаємовиключають один одного й не конкурують між собою, а
взаємодоповнюють і коригують впливи один одного.
Специфіка роботи психолога найчастіше полягає в роботі з так
званими «важкими» дітьми, дітьми, що мають труднощі у розвитку.
Ця робота не буде ефективною без співпраці з сім`єю дитини.
Психічний розвиток дітей, їх емоційне благополуччя залежить від
дорослих. Сім`я для дитини – це ще й джерело суспільного досвіду. В
родині дитина знаходить приклади для наслідування, тут відбувається її
соціальне народження. Адже саме з сім`ї дитина бере все – і погане, і
хороше. «Дитина вчиться тому - що бачить у себе вдома».
Наведемо приклад. Часто вихователі та батьки звертаються до
психолога зі скаргами на те, що дитина б`ється, ображає інших дітей,
порушує правила поведінки. Встановлюючи причину такої поведінки,
психолог з`ясовує, що батьки застосовують до дитини фізичне покарання,
в сім`ї нерідкі конфлікти, сварки, тощо. Отже, з кого починати роботу
психологу? Звичайно, з дорослих. У даному випадку необхідна корекція
сімейних взаємин, яка починається з усвідомлення дорослими залежності
між поведінкою дитини і відносинами в родині.
Ефективність роботи психолога в ДНЗ багато в чому залежить від
правильно вибраних форм і методів роботи з батьками за умови
застосування їх у системі.

21. 20
Форми роботи психолога з батьками поділяються на групові,
індивідуальні і наочно-інформаційні.
Групові форми роботи з батьками найбільш поширені. Вони
передбачають роботу з усім або великим складом батьків ДНЗ (групи). Це
спільні заходи психолога, педагогів і батьків. У деяких з них беруть участь
і діти.
Групові форми роботи, що найчастіше застосовуються психологом
дошкільному закладі:
 батьківські збори, що включають виступ психолога;
 анкетування/опитування батьків;
 групові бесіди, лекції та консультації психолога
 психологічні ігри, вправи, заняття для батьків з елементами
тренінгу;
 проведення психодіагностики дитини в присутності батьків.
На перших зустрічах з батьками (часто це бувають батьківські збори)
проводяться анкетування/опитування батьків, проводиться збір інформації
про сім'ю, про запити, інтереси, потреби у психолого-педагогічної
інформації. Як свідчать проведені опитування батьків, вони не завжди
компетентні в питаннях психічного розвитку дитини, а так само є теми, які
актуальні для всіх категорій батьків (особливості того, чи іншого вікового
періоду). Майже в кожній родині стоїть проблема - чим зайняти дитину
вдома. Батьки молодших дошкільників відчувають труднощі, пов'язані з
кризою трьох років, примхами і впертістю. Батьків старших груп цікавлять
проблеми, пов'язані з ранньої готовністю до школи. Ці теми можна
обговорити і на індивідуальній бесіді з батьком, а так само на батьківських
зборах та розмістити інформацію в куточок для батьків.
Анкетування батьків дітей підготовчих груп «Готовий ваш дитина до
школи?» актуалізує деякі аспекти шкільної готовності дитини.
В кінці навчального року проводиться опитування батьків, що
дозволяє оцінити результати роботи психолога (батьки вказують теми

22. 21
найбільш вдалих виступів психолога, виділяють «важкі» запитання,
оцінюють результат практичного застосування отриманих знань,
повідомляють про зміни, що відбулися в сімейній взаємодії)
Аналізуючи анкети батьків, психолог підбирає теми групових
консультацій, лекцій, бесід. Ось деякі теми групових консультацій
педагога-психолога:
 «Заохочення і покарання дитини в сім'ї»;
 «Секрети спілкування в сім'ї»;
 «Що таке шкільна готовність»;
 «Що робити, якщо дитина обманює?»;
 «Старші і молодші діти»;
 «Виховання дитини без батька»;
 «Жіночі ролі в сім'ї»;
 «Капризи дитини»;
 «Дитина і комп'ютер»;
 «Ранній інтелектуальний розвиток дитини»;
 «Типи сімейного виховання».
Психологічні ігри, вправи, заняття з елементами тренінгу можуть
проводитися як окремо, так і в рамках батьківських зборів, групових
сімейних консультацій. Вони спрямовані на знайомство батьків між собою
(зазвичай новостворені групи), на групову згуртованість, на виявлення
стилю сімейного виховання, сприяють оптимізації сімейного спілкування,
конструктивного вирішення конфліктів. Психологічні ігри, вправи
допомагають формуванню у батьків практичних навичок виховання дітей.
Проведення психодіагностики дитини в присутності батьків –
поєднання психодіагностики та консультування за її підсумками, що
дозволяє батькам більш повно побачити ті чи інші проблеми в розвитку
дитини. Особливо дієвий такий підхід при визначенні готовності дитини
до шкільного навчання, але він має і свої обмеження (наприклад, за

23. 22
порушення сімейного спілкування, при авторитарних батьків). За
підсумками психодіагностики батькам даються рекомендації.
Індивідуальні форми призначені для індивідуальної роботи з
батьками (чи іншими членами родини) вихованців. До них можна віднести
індивідуальні психологічні консультації та бесіди.
Психолог широко використовує у своїй практиці індивідуальні
консультації з батьками. Проаналізувавши причини звернення батьків до
психолога, можна виділити найбільш часто зустрічаються:
 проблеми адаптації дитини до умов дитячого садка;
 проблеми поведінки (агресивна поведінка, капризи, впертість);
 дитячі страхи;
 проблеми в розвитку пізнавальних процесів (уваги, пам'яті,
мислення тощо);
 сімейні конфлікти (ситуація розлучення батьків, конфлікти між
бабусею і батьками);
 виховання дитини в неповній сім'ї;
 порушення мовлення у дитини;
 консультації за результатами психодіагностики, моніторингів.
На індивідуальних консультаціях психолог застосовує всі основні
методи консультування: бесіда, інтерв'ю, спостереження. Від правильності
вибору методів залежить ефективність роботи психолога: встановлення
контакту з членами сім'ї, довірчих відносин, висунення психологом вірної
гіпотези, правильність рекомендацій щодо розвитку і виховання дитини.
При проведенні індивідуальних консультацій особливо яскраво видно
рівень професіоналізму психолога.
До індивідуальних форм роботи відноситься і така форма, як бесіда з
батьками вихованців з питань розвитку і виховання дітей, яка може
відбуватися у адміністратора, в холі, в груповій кімнаті. На відміну від
психологічного консультування бесіда з батьками є більш короткочасною і
вирішує менш складні завдання.

24. 23
Наочно-інформаційні форми роботи практичного психолога з
батьками відіграють роль опосередкованого спілкування між психологом і
батьками.
З наочно-інформаційних форм роботи психолога використовуються
наступні:
 інформаційні стенди для батьків;
 пам'ятки;
 буклети.
З метою психологічної просвіти батьків у вітальні групи на стендах
увазі батьків представлені друковані матеріали за темами:
 «Дитячі страхи»;
 «Як заучувати на пам'ять вірші з дітьми (рекомендації
психолога)»;
 «Причини дитячої агресії»;
 «Пограємо разом з дітьми»;
 «Ігри та вправи для розвитку пам'яті»;
 «Дитина і ТБ»;
 «Як допомогти дитині полюбити дитячий садок» та інші.
Наведений перелік форм роботи з батьками досить умовний. Різні
родини мають свої цінності, інтереси, культурний рівень, педагогічний
досвід. Використання різноманітних форм залучення батьків до співпраці,
творчість, власний пошук у «наведенні мостів», дипломатичність,
толерантність – все це запорука успішної взаємодії психолога дитячого
садка і родини

25. 24
Методична скарбничка
Корекційно-розвивальна програма соціалізації дітей старшого
дошкільного віку
Старший дошкільний вік за своїми психологічними характеристиками
є сенситивним періодом для розвитку етичних норм поведінки в силу
формування самосвідомості та емоційного сприймання.
Мета програми: допомогти дітям старшого дошкільного віку
подолати хвилювання, які перешкоджають їх гарному емоційному
самопочуттю і спілкуванню з однолітками.
Зміст програми
Блок 1. Зняття стану емоційного дискомфорту. Розвиток соціальних
емоцій.
Завдання: знизити емоційну напругу; створити позитивний емоційний
настрій і атмосферу прийняття кожного члена групи; розвивати здібності
розуміти емоційні стани інших і вміння виражати свої; навчати дітей
прийомам ауторелаксації.
Блок 2. Корекція тривожності. Формування соціальної довіри.
Завдання: допомогти дітям подолати негативні переживання та
страхи; зменшити рівень тривожності; виховувати впевненість у собі;
знизити емоційну напругу.
Блок 3. Гармонізація суперечливостей особистості. Формування
адекватної самооцінки у дітей.
Завдання: корекція поведінки з використання рольових ігор; навчати
розрізняти емоції за зовнішніми ознаками; формувати моральні уявлення;
зняття емоційної напруги, розвиток психомоторних функцій.
Блок 4. Корекція залежності від оточуючих. Розвиток уміння
самостійно вирішувати власні проблеми.
Завдання: надати дітям можливість відчути себе самостійними і
впевненими людьми; прищеплювати нові форми поведінки; навчати

26. 25
самостійно приймати правильні рішення; навчати навичкам
саморозслаблення.
Блок 5. Зниження ворожнечі у взаєминах з однолітками. Розвиток
навичок спілкування.
Завдання: корекція поведінки з використанням рольових ігор;
формувати адекватні форми поведінки; навчати усвідомлювати свою
поведінку, працювати над виразністю рухів; регулювати поведінку в
колективі.
Кожний блок завдань складається з 4-х занять. Перше заняття
кожного наступного блоку - повторення вивченого - сприяє плавному
переходу до нової теми.
Перспективне тематичне планування корекційно-розвивальних
занять з дітьми старшого дошкільного віку щодо розвитку
спілкування і нормалізації емоційного самопочуття в групі однолітків.
Розділ і тема заняття Зміст заняття
Блок 1.
Заняття 1. «Знайомство»
 Вправа «Моє ім'я»
 Вправа «Відгадай, кого не стало»
 Вправа «Впізнай голос»
 Малювання на тему «Автопортрет»
Заняття 2. «Моє ім'я»  Вправа «Єднальна нитка»
 Психогімнастика «Прогулянка»
 Вправа «Моє ім'я» (продовження)
 Вправа «Впізнай хто я?»
 Вправа «Візьми і передай"
 Малювання на тему «Я в трьох
люстерках»
Заняття 3. «Я люблю...»  Вправа «Переходи»
 Вправа «Знайди радість»
 Вправа «Подаруй рух»
 Малювання на тему «Я люблю більше
всього...»
Заняття 4. «Мій настрій»
(початок)
 Вправа «Сонячний зайчик»
 Вправа «Тренуємо емоції»
 Вправа «Передай посмішку»

27. 26
 Малювання на тему «Мій настрій»
Блок 2.
Заняття 5. «Мій настрій
продовження» (продовження)
 Вправа «На що схожий настрій»
 Вправа «Настрій і хода»
 Сценка «Кошенята»
 гра «Кросворд»
 Малювання за темою сценки
Заняття 6. «Наші страхи»
(початок)
 Сценка «Тарганчик»
 Вправа «Розкажи про свій страх»
 Вправа «Музикальна мозаїка»
 Малювання на тему «Намалюй свій
страх»
Заняття 7. «Наші страхи»
(продовження)
 Бесіда про страхи
 Гра «Стійкий олов'яний солдатик»
 Сценка «Кошеня на ім'я Гав»
 Малювання на тему «Я тебе більше
не боюсь»
Заняття 8. «Я більше не боюся»  Вправа «Сміливі діти»
 Гра»"У темній норі»
 Релаксація «На лісовій галявині»
 Гра «Сліпий і поводир»
Блок 3.
Заняття 9. «Новачок»
 Гра «Мовчанка»
 Сценка «Три характери»
 Гра «Сумно так сидіти»
 Гра «Дракон кусає свій хвіст»
 Вправа «Компліменти»
 Малювання на тему сценки «Три
характери»
Заняття 10. «Ласка»  Вправа «Назви і покажи»
 Гра «Страшний звір»
 Гра «Хвилинка витівки»
 Релаксація «Чарівний сон»
 Малювання на тему «Страшний звір»
Заняття 11. «Спільна історія»  Складаємо «Спільну історію»
 Гра «Чарівник»
 Гра «Голка й нитка»
 Колективне малювання «Спільна
історія»
Заняття 12. «Чарівний ліс»  Гра «Їжак»
 Вправа «Їжачки сміються»
 Вправа «Стежина»
 Малювання на тему «Чарівний ліс»
Блок 4.  Вправа «Казкова шкатулка»

28. 27
Заняття 13. «Казкова шкатулка»  Гра «Чарівне колечко»
 Вправа «Принц і принцеса»
 Вправа «Танець»
 Малювання на тему «Чарівні
люстерка»
Заняття 14. «Доброта»  Гра «Злодій»
 Вправа «Не смій!»
 Розігрування ситуацій «попереду
всіх» Малювання на тему розіграних
ситуацій
Заняття 15. «Радість»  Вправа «Ранок»
 Етюд «Радість»
 Вправа «Я все люблю»
 Релаксація «Кулька»
 Малювання на тему проведених
етюдів
Заняття 16 «Чарівники»  Вправа «Взаємовідносини»
 Гра «Солідарність»
 Гра «Передай по колу»
 Етюд «Чарівники»
 Релаксація «Квітка»
Блок 5.
Заняття 17. «Сонце в долонях»
 Вправа «Зустріч казкових героїв»
 Гра «Хлопчик (дівчинка) – навпаки»
 Вправа «Сонце в долонях»
 Гра «Просто так»
 Релаксація «Йдемо за синім птахом»
Заняття 18. «Зустріч з другом»  Гра «Зустріч з другом»
 Вправа «Два товариші»
 Вправа «Прояви увагу до іншого»
 Розігрування ситуацій «Музикальна
мозаїка»
 Малювання на тему «Мої друзі»
Заняття 19. «Помирились»  Гра «Посварились й помирились»
 Вправа «Лічилка дружби»
 Етюд «Ввічлива дитина»
 Вправа «Кого ми називаємо
ввічливим»
 Розігрування ситуацій «Рожеве слово
«привіт»»
Заняття 20. «Правила дружби»  Вправа «Знайди друга»
 Гра «Секрет»
 Вправа «Квітка-семицвітка»

29. 28
 Етюд «Посмішка»
 Вправа «Правила дружби»
 Малювання на тему «Новосілля»
Корекційно - розвиваюче заняття
«Відкрийте серце для добра»
Рицарєва О.А.,
Практичний психолог
ДНЗ «Чебурашка»
Мета: учити дітей розуміти поняття «добро» «доброта».Формувати
морально-етичні уявлення та адекватні форми поведінки; створення
позитивної атмосфери в групі , почуття єдності ; виховувати доброзичливе
ставлення один до одного.
Хід заняття :
Добрий ранок діти любі
Чи усе гаразд в нас в групі?
Ви довкола озирниться
Одне одному всміхніться
Щоб ніхто не сумував
З усіма радів та грав
Психолог: Я всіх вас дуже люблю і рада нашої зустрічі .Давайте
станемо у коло.
1. Вправа «Вітання»
Мета: розвиватипочуття приналежності до групи,згрунтованності.
Наше коло, мов сім’я
Раз, два, три!
Друзі ми : і ти, і я!
Добрий день, сусіде праворуч!
Добрий день ,сусід ліворуч
Ми одна сім я!

30. 29
Діти яке слово в привітаннях ви почули частіше? -Так - доброго ,
добре, добро? Вітаючись,мибажаємовсім добра!Ділимось краплинкою
доброти!
2. Вправа «Передай Добро»
Мета: з’ясувати сутність поняття «добро», формувати довіру
,позитивне ставлення до однолітків,
-діти складають долоні і дмухують в них .
Діти ,а щотаке Доброта? Де вона є ? Давайте поміркуємо, на що схожа
доброта?Якого вона кольру ?Тепла чи холодна? Яка вона на дотик? Смак
Запах? Добрі слова як різнокольорові кульки як квіти сонечко. Щотозначае
– бути добрим? Хто з вас вважає себе добрим? Чому? Так, діти
щобвсідізнались про вашу доброту треба ії прявляти, тобто робити добрі
вчинки. Добра людина завжди допомогає іншим – товарищам, рідним,
молодшим, навіть незнайомим. Ділиться іграшками, солодощами,
допоможе тим хто потрапив у біду.
Що треба робити щоб добра ставало більше на Землі?
3. Складання правил Доброти :
Мета: формувати морально-етичні норми поведінки ,емпатію,
толерантність.
діти за допомогою картинок складають правила доброти
 Нікого не ображати
 Всім допомагати :слабким,маленьким,старим , хто потрапив у
біду.
 Вибачати помилки іншим
 Не заздрити
 Жаліти інших
А зараз трішки відпочинемо.
4. «Добрийтаночок»
Мета: зняти м’язову скутість,напруження,надати можливість
самовиражатись.

31. 30
Діти танцюють під веселу музику . По закінченню музики створюють
образ Доброї справи.
Про Добро діти, існує ще багато казок .Послухайте казочку «Іжачиха-
кравчиня»
5. Читання казки
Мета: вчити розуміти зміст казки,формувати позитивний
світогляд,виховувати бажання проявляти доброзичливість, доброту.
ЇЖАЧИХА - КРАВЧИНЯ
Жила собі в лісі їжачиха-кравчиня. Не було в неї жодної вільної
хвилинки: то зайці просили нові шубки на зиму пошити; то в білки вушка
мерзли, і вона вирішила шапочкою обзавестися. Навіть квітам, кущам і
деревам їжачиха допомагала. Обдере хтось кору, обірве листя, —
плачуть дерева і кущі, кличуть їжачиху. Вона пришиє кору і листя на
місце, і все миттєво приросте. Мабуть, голки та нитки в їжачихи були
чарівні. Справа в тому, що голки вона в себе брала, а нитки їй павучки
лісові виготовляли.
Одного дня замовлень у їжачихи було так багато, що вона з ніг
збилася.
Уже смеркло, коли їжачиха поспішила до яру, де її олениця з оленям
чекали. Оленятко порвало свою гарну шкурку. Мама олениця дуже
хвилювалася за синочка і, побачивши їжачиху, промовила:
— Йди відсіль, невідомий звір, тут мій синочок лежить, у нього
шкурка подерта. Ми їжачиху чекаємо.
— Ти що, оленице, я — їжачиха, — здивувалася їжачиха.
— Ой, перепрошую, обізналась я. Та це й не дивно, я звикла до їжаків із
голками, а в тебе одна тільки голка із павутинням посеред спини
стирчить.
Тоді зрозуміла їжачиха, що всі свої голки витратила, але
перейматися цим було ніколи: оленятко лежало, закривши очі. їжачиха

32. 31
висмикнула останню голку, затягнула в неї павутинку, і через хвилину
шкурка оленяти була акуратно зашита. Мама олениця облизала рану
теплим язиком, і оленя відкрило очі.
— Матусю, — сказало воно, — у мене більше не болить бік. А потім
уп'ялося в їжачиху:
— Мамо, це хто: хом'як чи ховрашок?
Олениця сердито шикнула на нього:
— Це їжачиха. Вона тобі шкурку зашила. Замість того, щоб дурниці
питати, краще подякуй їй.
— Мамо, я ж не знав, що їжачихи голі бувають, я вважав — вони в
голках.
Далі їжачиха не слухала. Сумна, вона вибралася з яру, сховалася під
високою ялиною і тихо заплакала. Красуня ялина похитала
пухнастими вітами:
— Тебе хтось скривдив, їжачихо?
— Ні, я сама себе скривдила. Усі голки витратила на шиття і
перетворилася на голого звіра. А ти, ялино, як здогадалася, що я —
їжачиха?
— У нас, дерев, особливе чуття, тому я тебе ніколи ні з ким не
сплутаю. А біді твоїй нескладно зарадити, — не тільки в тебе однієї
голки ростуть, — ласкаво додала ялина і сильно струснула своїм гіллям.
їжачиха відчула поколювання і помацала себе лапкою. Густі ялинкові
голки обліпили її, і їжачиха стала ще гарніша, ніж колись. Вона
подякувала ялині й радо побігла додому вечеряти.
Зайченя, яке трапилося їй назустріч, захоплено вигукнуло:
— Ой, їжачихо, яка в тебе гарна шубка стала! А шили нові голки
навіть краще, ніж колишні.
-Сподобалась казка?
На якого героя хотілося бути схожим? Чому?
Якою була їжачиха?

33. 32
Що з нею сталося? Чим закінчилася казка? Їжачиха віддала свої голки
щоб допомогти іншим, та від того стала ще гарнішою.Так завжди буває –
чим біліше добра віддаєш, тим більше його повертається до тебе. Не
дарма в народі кажуть «Як сам добрий то й тобі добром відповідатимуть»
6. Гра «Добра тварина»
Мета: зміцнювати почуття єдності ,вчити прислухатися до власних
почуттів.
-Бачите діти, добрими можуть бути не тільки люди ,а й тварини. «Ми -
одна велика добра тварина. Давайте послухаємо як вона дихає. Крок
вперед-вдих,крок назад - видих. Як стукає серце доброї тварини. Стук -
крок вперед, стук – крок назад.
А зараз заплющить очі і слухайте – оточуючий світ є добро,радість
для тебе. Інша людина є радість для тебе. Ти завжди радість для іншого.
Мені приємно що в ваших серцях палає вогник Доброти.
7. Вправа «Вогникдоброти»
Мета:вчити розслаблюватись, розуміти свої почуття та почуття
оточуючих.
(Діти по колу передають запалену свічку - «вогник доброти»)
- Діти зараз я запалю Вогник доброти» і ми будемо обережно
передавати його по колу,маленьке сонечко Воно не пече, воно зігріває.
світиться у ваших очах.
- Добро живе у вашому сердечку ,воно теплою хвилеюрозлилося у
вашійдуші. доброта буде з вами завжди. Подаруйте вогники доброти своїм
вихователям, няні, рідним зі словами: - «Я дарую вам вогник своєї
доброти»
8. Рефлексія
Що сподобалось? Що запам’яталось?
Дякую вам !Ви - найкращі у світі!
9. Прощання
- Кожен погляд, кожне слово

34. 33
- Мають значення
- Попрощаємося з вами
- До побачення»
Усім , усім до побачення!
Тренінг для батьків «Культура поведінки дітей у суспільстві»
Зелюкіна Т.М.,
практичний психолог
ДНЗ:ЦРД «Світлячок»
Мета: згуртування колективу батьків. Познайомити батьків з
елементами трансактного аналізу (за Е. Берном). Придбання навичок
аналізу причин поведінки дитини, виходячи з 3-х позицій: «дорослий»,
«батько», «дитина». Відпрацювання навичок на прикладі вправ.
Хід тренінгу:
- Добрий день,шановні батьки! Велике спасибі, що відгукнулися на
наше запрошення. Сьогодні ми зібралися на зустріч за темою:
«Виховання культури поведінки у дітей у суспільстві». Ми поговоримо
про те, чому виникають проблеми у дітей з поведінкою в громадських
місцях у взаєминах з батьками, друзями, родичами. І спробуємо
розібратися, як правильно і в якій ролі треба перебувати при спілкуванні з
дитиною.
1. Вправа – знайомство «Імена»
- Ну а щоб нам було легше спілкуватися один з одним, пройдіть,
будь ласка, до столу і напишіть, як би ви хотіли, щоб до вас зверталися і
прикріпіть на одяг. Кожен учасник оформляє візитку, де вказує своє
ім`я,та придумує 1-2 означення свого імені,які починаються з першої
літери імені(Олена-обдарована, Наталія-ніжна).
2. Визначення правил роботи в групі
1. Активна участь.
2. Думка кожного вислуховується.
3. Говорити туту і тепер.

35. 34
4. Не критикувати.
5. У грі немає глядачів,усі-учасники.
3. Вправа «Хмаринка очікувань»
Всі учасники розміщують на хмаринці сніжинки зі своїми
очікуваннями від зустрічі.
4. Вправа «Компліменти»
- Ну ось ми вже познайомилися ближче і зараз я хочу запропонувати
Вам підняти настрій і пограти в «компліменти». А допоможе нам в цьому
ось цей клубочок. Треба передати клубочок будь-якому учаснику і
сказати йому будь-який комплімент.
- Отже, наші компліменти нас з'єднали, і у нас вийшов гарний
візерунок-павутинка. Але не треба і про себе забувати.
За допомогою вказівного пальця правої руки напишемо речення «Я себе
люблю»,передаємо клубочок ,щоб наша павутинка розплутувалась і
кажемо собі:»Ясебе люблю – я найкраща».
5. Інформаційне повідомлення
Отже, як я вже повідомляла, тема нашої зустрічі «Виховання культури
поведінки дітей у суспільстві». Батьки намагаються і завжди хочуть, щоб
їх діти виросли культурними та вихованими людьми. У своєму
вихованні ви використовуєте такі методи (прийоми), як бесіди,
переконання, заохочення, прохання, поради, приклад дорослого,
доручення, роз'яснення, застереження, співчуття, натяк.
У взаєминах між дорослими членами сім'ї в основному присутні
гармонійні стосунки. А пріоритетами сім'ї у вихованні дітей є здоров'я і
фізичний розвиток, а також розвиток моральних якостей у дитини. (Багато
приділяють цьому особливу увагу).
Приємно, що багато батьків цікавляться ' поведінкою дитини в групі,
його спілкуванням з однолітками, розповідають про його взаємини поза
дитячого садка, діляться своїми переживаннями. Але, на жаль, це одні й ті

36. 35
ж батьки. Деякі часто пробігають повз, і навіть, щоб повідомити їм
необхідну інформацію, доводиться їх буквально «ловити».
Але, тим не менше, спостереження показують, що діти ведуть себе не
особливо добре по відношенню і до однолітків, і до батьків. Буває таке,
що, прийшовши за дитиною в дитячий сад, батько щось не зробив, не
приніс чи не купив, і реакцією дитини є істерики, грубість, небажання
прислухатися та інша негативна поведінка. Та й батько, в такій ситуації не
завжди правильно реагує.
Були випадки, коли така поведінка супроводжувалося криками і
лайкою з обох сторін протягом 30-45 хвилин. У чому ж причина такої
поведінки?
Сьогодні ми спробуємо разом в цьому розібратися. Іноді батькам здається,
що дитина погано поводиться через впертість, бажання зробити зле
батькам, з-за примх. Але так буває не завжди. В основі негативної
поведінки дитини можуть лежати такі причини як: вимога до себе уваги,
демонстрація непокори, бажання за щось помститися і інше.
Дорослі часто вважають, що діти повинні розуміти навколишній світ,
так само як і ми, але в цьому і є наше оману. Дитина бачить і
розуміє його по своєму. Він враховує не тільки те, що кажуть дорослі, але і
те, що ми робимо, як ми, дорослі, ведемо себе з іншими людьми. Іноді наш
особистий приклад виховує більше, ніж навіювання.
Деякі батьки скаржаться на те, що вдома дитина слухняний і допомагає, і
веде себе добре. Але варто піти з ним в гості, в магазин або по інших
справах, то він починає вести себе «не так», виявляє упертість, грубість,
вередує, не дає спілкуватися з іншими людьми, починає пред'являти свої
вимоги.
Питання для обговорення:
- У чому ж причина? Як ви гадаєте? (вимагає до себе уваги, почуття
власності до мами і тата, не цікавий світ дорослих).
- Так, все правильно, але це відбувається і тому, що крім дитини і батьків

37. 36
знаходяться в спілкуванні 3 суб'єкта (дійові особи): дитина, батько,
дорослий.
Американський психолог Ерік Берн вважає, що в кожній людині
присутні 3 ролі в залежності від ситуації, в якій ми знаходимося, це:
Батько, Дорослий, Дитина, т. к. вступаючи у взаємодію, людина завжди
знаходиться в одному з них. Це засновано на уявленні про те, що в кожній
людині живе той дитина, яким він був, дорослий, ким він є і його
батьківські образи. Відповідно, при взаємодії з іншими людьми людина
веде себе, як Дитина, то, як Батько, то, як Дорослий.
Стан Батько виявляється у таких проявах як контроль, заборони,
ідеальні вимоги, турбота, надмірна опіка. Містить норми і приписи, не
критично засвоєні в дитинстві і протягом усього життя, диктують лінію
поведінки.
Розрізняють 2 основні форми прояву Батька:
1. «піклується» («опікується ним») - дає поради, надає підтримку, опіку.
2. «контролюючий» - дає настанови, заборони, санкції.
Стан Дорослий має здатність до реалістичних оцінок, розумний,
зрілий, включає в себе ймовірну оцінку ситуації. Володіє раціональністю,
компетентністю, незалежністю, прийняттям оптимальних рішень,
ефективним спілкуванням з іншими людьми, а також здатністю
регулювати взаємодію Батьків і Дитини, займаючи проміжної положення
між ними.
Стан Дитина характеризується творчістю, безпосередністю проявів і
веселощами, розкутістю, фантазією, імпульсивністю, завзяттям до живого
руху. А так же Дитя може бути примхливий або залежний, проявляючись
як «бунтує» (проти Батька, тиску «зверху») або згодний з вимогами
оточуючих.
Істотно важливою характеристикою особистості є можливість в
перемиканні або переході активності від одного стану до іншого. В одній
ситуації людина може проявляти себе як Батько, в іншій як Дитина, третьої